ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

02.02.2017 р.

Справа N 813/1166/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого, судді - Гулика А. Г., секретар судового засідання - Жовковська Ю. В., за участю: представника відповідача - В. М. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-груп" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-груп" (надалі - ТзОВ "Імперія Груп" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі - ГУ Держпраці у Львівській області), в якому з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 26.05.2016, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.04.2016 N 13091020347-0010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів позапланову перевірку ТзОВ "Імперія-груп" з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки відповідач склав акт, виніс припис та прийняв постанову про накладення штрафу від N 13091020347-0010 від 08.04.2016. Відповідач наклав на позивача штраф у зв'язку з допуском до роботи працівника ОСОБА_2, з якою не укладено трудовий договір, що є порушенням вимог ч. ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. На думку позивача, такий висновок відповідача зроблений без достатніх підстав, оскільки ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2 та на внутрішній оцінці перевіряючими її зовнішнього вигляду, без врахування пояснень посадових осіб та інших працівників позивача про те, що така особа не допускалась до виконання робіт.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Заперечення обґрунтовані тим, що оскаржена постанова прийнята у зв'язку з порушенням позивачем ч. ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, оскільки до роботи допущено ОСОБА_2, з якою не укладено трудовий договір. ОСОБА_2 у поясненнях вказала, що перший день проходить стажування, в цей момент перебувала в одязі, який свідчить про виконання нею робіт на кухні.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, просив позов задовольнити. В судових засіданнях, в яких брав участь представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Наказом начальника ГУ Держпраці у Львівській області Вільхової О. від 04.03.2016 N 229-П зобов'язано головних державних інспекторів провести планову перевірку ТзОВ "Імперія-груп" щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 09.03.2016 по 18.03.2016 та видано направлення на проведення такої (а. с. 73-74).

11.03.2016 ГУ Держпраці у Львівській області провело планову перевірку ТзОВ "Імперія-груп", на підставі наказу 04.03.2016 N 229-П та направлення на проведення перевірки від 04.03.2016 N 228 (а. с. 7).

За результатами проведеної перевірки ТзОВ "Імперія-груп" щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування складено акт перевірки від 18.03.2016 N 13091020347, в якому зафіксовано порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), ч. 2 ст. 30 КЗпП України, ст. 31 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 ст. 96 КЗпП України, ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 та ст. 33 Закону України "Про оплату праці" (а. с. 8-18).

На підставі вказаного акта перевірки 18.03.2016 винесено припис N 13/09/102/0347-0269, яким зобов'язано ТзОВ "Імперія-груп" усунути виявлені порушення в строк до 18.04.2016 (а. с. 19-20).

ГУ Держпраці у Львівській області, керуючись пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці (Постанова N 96) та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України прийняло постанову N 13091020347 від 08.04.2016 про накладення на позивача штрафу в сумі 41340,00 грн., у зв'язку з фактичним допуском до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, видання наказу про прийом на роботу та повідомлення державного органу з питань адміністрування єдиного внеску про прийняття вказаної особи на роботу. (а. с. 60-61).

Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1 (Положення N 386/2011), 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці (Положення N 386/2011), затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 386/2011 (далі - Положення N 386/2011), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 96 (Постанова N 96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 вказаного Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 N 509 (Постанова N 509) (далі - Порядок N 509).

Так, пунктом 2 Порядку N 509 (Постанова N 509) встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 10 Порядку N 509 (Постанова N 509) постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Як вже зазначалось в акті перевірки вказано, що позивач допустив до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням директора ТзОВ "Імперія Груп" Г. Р. І. та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Досліджуючи обставини щодо фактичного допуску до роботи особи без укладення трудового договору, суд встановив наступне.

Сторонами не заперечується перебування ОСОБА_2 на кухні кафе-бару 11.03.2016, одягнутої в робочий фартух та робочі капці. На думку перевіряючих, такий зовнішній вигляд свідчив про допуск її до роботи. ОСОБА_2 при проведенні перевірки пояснила, що перебуває на стажуванні.

Під час проведення перевірки надано анкету здобувача при прийомі на роботу, в якій вказано, що ОСОБА_2 готова приступити до виконання роботи невідкладно, а також має відповідний трудовий стаж.

Суд зазначає, що порядок проходження стажування регулюється Положенням про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 N 127/151, із змінами та доповненнями (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1.1 Положення професійне навчання працівників на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників роботодавців різної форми власності та підпорядкування (надалі - роботодавець), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці та ефективної зайнятості.

Відповідно до пункту 1.3 Положення професійне навчання працівників на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення роботодавців кваліфікованими і конкурентно-спроможними на ринку праці працівниками.

Пунктом 1.4 Положення передбачено, що професійне навчання працівників роботодавця носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

Як вказано в пункті 2.3 Положення первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями.

Особи, які направляються на кавчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці, санітарними нормами та правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.

При цьому, термін "стажування" передбачає набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня, засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду для керівників, професіоналів та фахівців. Стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.

Проте, ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи позивач не подав індивідуальний план проходження стажування ОСОБА_5.

Таким чином, порядок прийому осіб на стажування передбачає їх попереднє працевлаштування на роботу відповідно до чинного законодавства.

В судовому засіданні допитані свідки з боку позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_2 до роботи не допускалась, а спеціальний одяг одягнула для примірювання.

В судовому засіданні допитані свідки з боку відповідача державні інспектори відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10 повідомили, що 11.03.2016 під час проведення перевірки позивача виявлено ОСОБА_2 на кухні кафе-бару в робочому фартусі та капцях, яка пояснила, що проходить стажування.

Оцінюючи в сукупності подані сторонами докази, покази свідків, суд дійшов до висновку, що позивач всупереч вимогам ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України допустив до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з наведеним, оскаржена постанова прийнята правомірно, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7 - 11, 14, 69 - 71, 86, 87, 94, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-груп" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Суддя

А. Г. Гулик




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали