ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29.11.2011 р.

N К/9991/14764/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючої - судді Леонтович К. Г., суддів - Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Розваляєвої Т. С., Чалого С. Я., секретаря - Нагорного М. В. (за участю представників: Кабінету Міністрів України - Заінчковського Д. А., державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" - Кравченка А. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі N 2а-9770/10/2670 за позовом міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Кабінету Міністрів України, третя особа - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", про визнання протиправною та скасування постанови, встановила:

У липні 2006 року міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про визнання протиправною та скасування постанови N 841 від 20 червня 2006 року "Про надання земельних ділянок у простійне користування", яка прийнята з порушенням вимог чинного земельного законодавства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаною постановою відповідач надав у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" земельну ділянку із земель запасу зі зміною цільового призначення за переліком згідно з додатком загальною площею 27,7218 га після прийняття Миколаївською обласною радою рішення про виключення зазначених ділянок в установленому порядку із складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" для розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища згідно з проектом, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2002 р. N 342. При цьому, Кабінетом Міністрів України була порушена встановлена чинним земельним законодавством процедура надання земельної ділянки у постійне користування, а саме, проекти землеустрою щодо відведення 27,72 га земель третій особі під хвостову частину Олександрійського водосховища не були погоджені Управлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області та отримали негативні висновки. Крім того, в порушення ст. 150 Земельного кодексу України погодження розташування Олександрійського водосховища на землях, що входять до РЛП "Гранітно-степове Побужжя" та відносяться до особливо цінних земель, не було погоджене Верховною Радою України. Неправомірність рішення про зміну цільового призначення спірних земель полягає в тому, що рішення про зміну цільового призначення земель із земель природоохоронного призначення на землі енергетики може бути прийнято лише після виведення спірних земель зі складу регіонально-ландшафтного парку, а не навпаки, як вказано у оскаржуваному рішенні.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2010 року позов задоволений. Визнана протиправною та скасована постанова Кабінету Міністрів України N 841 від 20 червня 2006 року "Про надання земельних ділянок у простійне користування".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасоване, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів N 27 від 18 березня 1994 року створений регіонально-ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 року N 841 "Про надання земельних ділянок у постійне користування" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики щодо надання у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із земель запасу із зміною цільового призначення земельних ділянок за переліком згідно з додатком загальною площею 27,7218 га після прийняття Миколаївською обласною радою рішення про виключення зазначених ділянок в установленому порядку із складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища згідно з проектом, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2002 р. N 342.

Рішенням Миколаївської обласної ради N 10 від 6 липня 2006 року виключено зі складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" земельні ділянки загальною площею 27,7218 га для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 року N 841 "Перелік земельних ділянок, що надаються у постійне користування державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із зміною цільового призначення".

АЕК "Енергоатом" 19 липня 2006 року видані Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою N 198650, N 198651 та N 198652.

Позивач вважає, що при її прийнятті відповідачем оскаржуваної постанови порушені вимоги чинного законодавства щодо передання земельних ділянок в постійне користування

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги послався на ті обставини, що в даних спірних правовідносинах порушений порядок погодження проекту відведення спірної земельної ділянки, враховуючи, що вказана земельна ділянка відноситься до земель природного заповідного фонду, яка має спеціальний порядок її використання, тому надання в користування особливо цінних земель під розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища проведене з порушенням ст. ст. 150, 151 ЗК України без погодження надання згоди щодо розташування об'єктів на особливо цінних землях Верховної Ради України, крім того, надана в користування земельна ділянка із зміною цільового призначення без її попереднього виключення із земель регіонального ландшафтного парку та зміни цільового призначення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що в даних правовідносинах вирішувалося питання щодо надання земель запасу, що виключає можливість їх вилучення, відсутність доказів використання земельної ділянки іншими суб'єктами, тому суд першої інстанції необґрунтовано застосував норми ст. ст. 150, 151 ЗК України, відповідач надав докази щодо дотримання порядку надання у користування спірної земельної ділянки, крім того, з матеріалів справи не вбачається порушення оскаржуваною постановою прав та інтересів позивача відповідно вимог ст. 2 КАС України, тому позивач в даній справі є неналежним, що є підставою для відмови в задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи оскаржується відповідність законодавчим нормам постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 року N 841, якою спірна земельна ділянка, яка відноситься до особливо цінних земель, надана відповідачем в постійне користування третій особі зі зміною цільового призначення без її виключення із складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища, з умовою прийняття Миколаївською обласною радою рішення про виключення зазначених ділянок в установленому порядку із складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя".

Сторонами не заперечується, що вказана земельна ділянка відноситься до складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя", тому відповідно ст. 44, ст. 150 ЗК України вказана земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та особливо цінних земель, які спірним рішенням надані третій особі для розташування об'єкту - хвостової частини Олександрівського водосховища. Згідно ч. 4 ст. 151 ЗК України, діючої на час спірних правовідносин, погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях провадиться Верховною Радою України. Відповідно Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спірна земельна ділянка охороняється як національне надбання щодо якої встановлюється особливий режим охорони. Враховуючи загальнонаціональне суспільне значення природно-заповідного фонду спірні правові відносини відносяться до публічно-правових, тому необмежене коло осіб має право на звернення до суду за їх захистом, за таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків про неналежного позивача по справі.

Виходячи зі змісту спірної постанови позивачем порушені порядок та процедура надання земельної ділянки в постійне користування, яка відноситься до особливо цінних земель, а саме: не вирішене питання згідно наведених законодавчих норм з прийняттям відповідного рішення про виключення зазначених ділянок в установленому порядку із складу регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя"; зміни його цільового призначення в порядку, передбаченому земельним законодавством.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України та іншими актами законодавства і ухвалив законне рішення про задоволення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, давши невірну оцінку встановленим обставинам справи, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року скасувати, постанову Київського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному статтями 237 - 239 КАС України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали