ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.09.2018 р.

Справа N 345/3301/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/773/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (судді Курилець А. Р., Кушнерик М. П., Мікула О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною відмову у зарахуванні та зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 17 листопада 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 02 січня 2002 року по 02 січня 2003 року, з 03 січня по 23 вересня 2003 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N 2 (Постанова N 461), та призначити пільгову пенсію за цим Списком з 26 липня 2017 року.

Суди встановили, що у серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N 2 (Постанова N 461), проте відповідач листом від 08 серпня 2017 року N 326/В-15 відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії з тих підстав, що його пільговий стаж складає 11 років 04 місяці 01 день за Списком N 2. Період роботи з 02 січня 2002 року по 02 січня 2003 року та з 03 січня по 23 вересня 2003 року не зарахував до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю документів про проведення на підприємстві атестації робочих місць.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 19 жовтня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове - про часткове задоволення позову. Зобов'язав управління ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (Постанова N 461), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період роботи з 17 листопада 1998 року по 28 лютого 1999 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Управління ПФУ не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування у частині задоволення позовних вимог та ухвалення у цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд не зважив на положення Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N 442 (далі - Порядок проведення атестації), зокрема, на те, що в період з 17 листопада 1998 року по 28 лютого 1999 року, який суд зобов'язав управління ПФУ зарахувати до пільгового стажу, підприємство своєчасно не провело атестацію робочого місця. Більше того, саме підприємство виключило цей період з пільгового стажу позивача.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Що стосується оскаржуваної частини судового рішення, а саме зобов'язання зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17 листопада 1998 року по 28 лютого 1999 року, суд апеляційної інстанції, задовольняючи у цій частині позовні вимоги, виходив із того, що атестація робочих місць проводилась на підприємстві у 1993 та 1999 роках. У період між атестаціями - з 17 листопада 1998 року по 28 лютого 1999 року позивач працював на посаді старшого майстра-технолога, яка віднесена до переліку робіт, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком N 2 (Постанова N 461), а тому вказаний період роботи має бути зарахований до пільгового стажу.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2014 року (справа N 21-307а14) (Постанова N 21-307а14) виснував, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року N 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року (справа N 352/547/16-а).

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці, що, на думку відповідача, відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 10 вересня 2013 року (справа N 21-183а13) (Постанова N 21-183а13), є безпідставним, оскільки у цій правовій позиції йдеться про підстави зарахування стажу у випадках відсутності проведення первинної атестації робочих місць на підприємстві.

За таких обставин, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Отож, касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341 - 343 ( N 2747-IV), пунктом 1 частини першої статті 349 ( N 2747-IV), статтями 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), постановив:

Касаційну скаргу Калузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. І. Гриців

Судді:

Я. О. Берназюк

 

Н. В. Коваленко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали