Додаткова копія: Про визнання таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

03.04.2019 р.

Справа N 826/7841/17

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А. М., суддів: Карпушової О. В. та Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, встановила:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме нормам ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" в частині п. 34, яким передбачено, що чоловік і рідні діти включаються до складу сім'ї особи, яка звертається за допомогою на дітей одиноким матерям.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не вірно визначив яка саме частина п. 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми є предметом оскарження, що призвело до неправильного вирішення справи.

Кабінет Міністрів України подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що п. 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми повністю узгоджується із нормами Сімейного кодексу України та Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Також відповідач зазначає, що оскаржувана норма не порушує прав та інтересів позивача.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 14 березня 2019 року, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України ( N 2747-IV), вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що на виконання ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року N 1751 затвердив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).

Положеннями п. 34 Порядку у редакції, що діяла на час звернення до суду з даним позовом та діє на даний час, передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, незалежно від отриманих (неотриманих) доходів до сукупного доходу за кожен місяць враховується дохід на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, чинного на відповідний місяць; для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, - трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, - чотирьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину.

Розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача допомоги до органу соціального захисту населення.

Розмір допомоги може бути перерахований з місяця подання отримувачем допомоги заяви до закінчення строку її призначення.

Звертаючись до суду, ОСОБА_4 просила визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме нормам ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми в частині пункту 34, яким передбачено, що чоловік і рідні діти включаються до складу сім'ї особи, яка звертається за допомогою на дітей одиноким матерям.

Отже, фактично позивач у межах даної справи оскаржує абз. 2 п. 34 Порядку у частині включення до складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, чоловіка та рідних дітей.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми узгоджується з нормами чинного законодавства та не суперечить їм. Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, є нормативно-правовим актом.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів на час звернення до суду з даним позовом, були визначені у ст. 171 КАС України у відповідній редакції, а на час вирішення справи судом першої інстанції - ст. 264 КАС України ( N 2747-IV) у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року.

Зазначені норми права передбачають, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_4 зазначила, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради від 14 лютого 2017 року їй було відмовлено у призначенні допомоги одиноким матерям з посиланням на п. 34 Порядку. На підтвердження вказаної обставини позивач надала суду копії рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 14 лютого 2017 року та листа від 28 лютого 2017 року N 112/04.20.

Вказані документи дійсно не містять відомостей на підтвердження того, що до позивача був застосований абз. 2 п. 34 Порядку в оскаржуваній частині.

З метою повного з'ясування обставин справи до Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради був направлений запит про надання документів, на підставі яких прийнято рішення від 14 лютого 2017 року і підготовлено лист від 28 лютого 2017 року N 112/04.20.

Дослідивши документи, які надійшли від Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, колегія суддів встановила, що 27 січня 2017 року ОСОБА_4 подала заяву про призначення допомоги одиноким матерям на дитину - ОСОБА_5.

У задоволенні такої заяви було відмовлено з посиланням на те, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу перевищує 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Для цілей розрахунку середньомісячного сукупного доходу, який впливає на визнання розміру допомоги одиноким матерям, Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради до складу сім'ї ОСОБА_4 включило доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Чоловік до складу сім'ї ОСОБА_4 під час вирішення питання про призначення допомоги одиноким матерям згідно із заявою від 27 січня 2017 року - не включався. У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що абз. 2 п. 34 Порядку у частині включення до складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, чоловіка - не був застосований до позивача, у зв'язку з чим вона не належить до кола осіб, які мають право оскаржувати нормативно-правовий акт у зазначеній частині.

Натомість рідні діти ОСОБА_4 - сини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були включені до складу сім'ї позивача. Разом з тим, згідно із розрахунком середньомісячного сукупного доходу сім'ї, який є додатком до протоколу N 403814 від 14 лютого 2017 року, у дітей позивача відсутній дохід.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 вказувала на те, що абз. 2 п. 34 Порядку у частині включення до складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, чоловіка та рідних дітей не відповідає акту вищої юридичної сили - ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 181 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Згідно зі ст. 182 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, призначається на кожну дитину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не регулюють питання щодо визначення кола осіб, які включаються до складу сім'ї особи, що звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_4 про те, що абз. 2 п. 34 Порядку не відповідає акту вищої юридичної сили - ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Одночасно колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ознакою сім'ї є наявність між її членами взаємних прав та обов'язків. Члени сім'ї наділені цілою системою прав та обов'язків, які зумовлені їхнім спільним проживанням.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на змісті ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що для правильного вирішення даної справи визначальним є встановлення визначення поняття не сім'ї у розумінні Сімейного кодексу України, а саме сім'ї з дітьми. Також позивач звертає увагу на те, що Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" містить визнання поняття сім'ї з дітьми, яке є іншим, ніж міститься у ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України.

У відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" сім'я з дітьми - поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одинока мати, яка зареєструвала шлюб, має право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені. Відповідно, після реєстрації шлюбу (за умови, що діти не були усиновлені чоловіком), зберігається попередній склад сім'ї одинокої матері для визначення розміру допомоги.

Надаючи оцінку зазначеним доводам ОСОБА_4, колегія суддів враховує, що ч. 3 ст. ст. 181 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначає коло осіб, які мають право на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

Зазначена норма прямо передбачає, що одинока мати, яка зареєструвала шлюб, має право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені.

Натомість питання щодо визнання розміру допомоги на дітей одиноким матерям врегульовані ст. 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Відповідно до вказаної норми права зазначена допомога надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Таким чином, розмір допомоги на дітей одиноким матерям поставлений у залежність від середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу саме Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Також колегія суддів звертає увагу на те, що розмір такої допомоги залежить від доходу саме сім'ї (в розрахунку на одну особу), а не сім'ї з дітьми, як помилково зазначає позивач.

Як раніше зазначалося, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не містить визнання поняття сім'ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям. Склад сім'ї такої особи визначений у абз. 2 п. 34 Порядку.

Суд першої інстанції вірно зазначає, а позивач не заперечує, що перелік осіб, які включаються до складу сім'ї, наведений у абз. 2 п. 34 Порядку, повністю узгоджується із визначенням сім'ї, що наведене у ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що віднесення до складу сім'ї ОСОБА_4 усіх її рідних дітей (як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 та ОСОБА_7) відповідає вимогам Сімейного кодексу України, Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та п. 34 Порядку. Кожна дитина позивача пов'язана із нею, у тому числі родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку включення синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до складу сім'ї ОСОБА_4 на підставі абз. 2 п. 34 Порядку не створювало для позивача перешкод у реалізації права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям (допомоги на доньку ОСОБА_5).

Згідно з розрахунком середньомісячного сукупного доходу сім'ї, який є додатком до протоколу N 403814 від 14 лютого 2017 року, єдиною особою, яка отримувала дохід була саме позивач, у дітей ОСОБА_4 дохід відсутній.

Таким чином, включення до складу сім'ї позивача усіх рідних дітей, а не лише доньки, яка народилася до укладення шлюбу і не була усиновлена, зменшує розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу та збільшує шанси одинокої матері на отримання відповідної допомоги.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що абз. 2 п. 34 Порядку у частині включення до складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, рідних дітей відповідає актам вищої юридичної сили, у тому числі ч. ч. 1, 3 ст. 181, ст. ст. 182, 183 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Крім того, застосування до ОСОБА_4 положень абз. 2 п. 34 Порядку у зазначеній частині не призвело до порушення її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_4.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 01 жовтня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Суддя-доповідач

А. М. Горяйнов

Судді:

О. В. Карпушова

 

В. В. Файдюк




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали