ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.2011 р.

Справа N 9/61

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Полянський А. Г., судді: Сибіга О. М., Яценко О. В. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. по справі N 9/61 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, Приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в судовому засіданні взяли участь представники сторін: від позивача - ОСОБА_1 дов. б/н від 25.05.2010 р., від відповідача - ОСОБА_2 дов. б/н. від 04.01.2011 р., встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" (далі - позивач, ТОВ "Граніт") звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - відповідач, ТОВ "Ласка Лізинг") про визнання виконавчого напису від 21.11.2008 N 4400, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - третя особа) щодо повернення відповідачу навантажувач JCB 456ZX в стандартній комплектації таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.11.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі N 4400, на підставі якого запропоновано повернути від ТОВ "Граніт" на користь ТОВ "Ласка Лізинг" навантажувач JCB 456ZX, 2006 р., реєстраційний N 05116КС, заводський N 1169222, двигун N 21711421, зареєстрований Інспекцією ДТН м. Києва 31.08.2006 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ N 332395) загальною вартістю 1021030,86 грн., що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 04.07.2006 р. N 311/07/2006 між ТОВ "Граніт" та ТОВ "Ласка Лізинг" за заборгованість в сумі 51546,40 грн. за щомісячними лізинговими платежами за користування майном, строк сплати яких настав 01.09.2008 р. та 01.10.2008 р. Стягнуто з відповідача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням ТОВ "Ласка Лізинг" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. по справі N 9/6 та відмовити ТОВ "Граніт" в задоволені позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. апеляційну скаргу ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі N 9/61 скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з ТОВ "Граніт" з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 42,50 грн. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ "Граніт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. по справі N 9/61 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. по справі N 9/61, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 15, 57, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.10.2011 року N 03.8-5/656 для перегляду в касаційному порядку справи N 9/61 у зв'язку з відрядженням судді Муравйова О. В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А. Г., судді - Сибіга О. М., Яценко О. В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду виходив з того, що господарським судом при прийнятті рішення були залишені поза увагою приписи законодавства, за якими нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку.

Проте, такий висновок не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону, суперечить змісту договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу N 311/07/2006 (далі - договір), відповідно до якого лізингодавець зобов'язаний придбати у власність техніку (далі - майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією: тип - спецтехніка, марка/модель - навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця), N шасі - буде встановлено в акті прийому-передачі майна, рік випуску - 2006 рік (далі - навантажувач), специфікація продавця - доповнення до договору купівлі-продажу від 04.07.2006 і передати його без надання послуг по керуванню і технічній експлуатації лізингоодержувач в якості предмета лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти майно на умовах цього договору. З моменту підписання акта прийму-передачі майна право власності і користування набуває лізингоодержувач і зобов'язання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг лізингоодержувачу вважаються виконаними. Лізингоодержувач зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку N 1 до договору. Зобов'язання за договором є виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами договору (пп. 1.1, 3.5 договору).

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі майна від 09.08.2006, підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що відповідач передав позивачу навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця), заводський N шасі/кузова N 1169222, двигун 21711421, номерний знак 05116 КС.

Підпунктом 3 п. 2 ст. 11 Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (п. 1 ст. 16 закону).

Підпунктом 5 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Лізингоодержувач зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку N 1 до договору. Зобов'язання за договором є виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами договору (пп. 6.4, 6.11 договору).

Згідно п. 12.1.9 договору лізингодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення майна від лізингоодержувача в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному об'ємі і строк прострочки складає більше ніж 30 календарних днів.

В силу положень ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" про існуючу заборгованість в частині лізингових платежів.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що в них відсутня відповідь позивача на претензію від 15.10.2008.

В результаті того, що позивачем не було сплачено чергові щомісячні лізингові платежі за користування навантажувачем, строк яких настав 01.09.2008 та 01.10.2008, 21.11.2008 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про вчинення виконавчого напису, в якій, керуючись п. 12.1.9 договору вимагає достроково розірвати договір фінансового лізингу від 04.07.2006 N 311/07/2006 та повернути об'єкт лізингу.

21.11.2008 приватний нотаріус ОСОБА_3, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, вчинила виконавчий напис N 4400, яким запропонувала повернути від ТОВ "Граніт" на користь ТОВ "Ласка Лізинг" навантажувач JCB 456ZX, 2006 року, реєстраційний номер N 05116 КС, заводський N 1169222, двигун N 21711421, зареєстрований інспекцією ДТН міста Києва 31.08.2006 загальною вартість 1021030,86 грн., що було передано у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 04.07.2006 N 311/07/2006 між ТОВ "Граніт"та ТОВ "Ласка Лізинг", за заборгованість в сумі 51546,40 грн. за щомісячними лізинговими платежами за користування майном, строк сплати яких настав 01.09.2008 та 01.10.2008.

23.06.2010 державний виконавець ВДВС Романівського РУЮ Мазуркевич В. Ц., виконуючи виконавчий напис нотаріуса від 21.11.2008 N 4400, здійснив передачу від ТОВ "Граніт" для ТОВ "Ласка Лізинг" навантажувача JCB 456ZX, 2006 року, реєстраційний номер N 05116 КС, заводський N 1169222, двигун N 21711421 разом з свідоцтвом про реєстрацію серії АБ N 332395. Передача відбувалась в присутності представника позивача - головного механіка ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_4 та понятих.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувана та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі - Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку, нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Так, згідно з п. 8 Переліку, для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються, зокрема, оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Тобто відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові послався, що відповідачем для вчинення виконавчого напису подано всі документи згідно Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів в матеріалах справи, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було отримано від відповідача засвідчену копію рахунку направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення за належною адресою, яка вказана в договорі лізингу та зазначена в ЄДРПОУ, немає.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що виконавчий напис було вчинено з порушення вимог чинного законодавства, оскільки подані нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі N 9/61 необхідно скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі N 9/61 залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі N 9/61 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі N 9/61 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2011 р. у справі N 9/61 залишити в силі.

 

Головуючий, суддя

А. Г. Полянський

Судді:

О. М. Сибіга

 

О. В. Яценко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали