Додаткова копія: Про внесення змін до Методики планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

11.05.2019

м. Київ

N 1061

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
27 травня 2019 р. за N 552/33523

Про внесення змін до Методики планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 (Постанова N 267) та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України (Постанова N 267), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 267, пунктів 6 (Постанова N 298) і 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я (Постанова N 298), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року N 298,

НАКАЗУЮ:

1. Унести зміни до Методики планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 січня 2016 року N 9 (Методика N 9), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 лютого 2016 року за N 173/28303, виклавши її у новій редакції, що додається.

2. Департаменту впровадження реформ забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Стефанишину О. А.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

Заступник Міністра

П. Ковтонюк

ПОГОДЖЕНО:

 

Президент Національної академії
медичних наук України
академік

В. Цимбалюк

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
12 січня 2016 року N 9
(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України
від 11 травня 2019 року N 1061)

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
27 травня 2019 р. за N 552/33523

МЕТОДИКА
планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів

I. Загальні положення

1. Ця Методика визначає механізм визначення потреби хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, у лікарських засобах, які виготовляють у формі таблеток, капсул, драже, флаконів, ампул, розчинів, порошків, шприц-тюбиків тощо, та медичних виробах.

2. Ця Методика застосовується Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, закладами охорони здоров'я, що належать до сфери управління МОЗ, з метою забезпечення подання до МОЗ заявок на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів за бюджетні кошти у визначені ним строки.

3. Ця Методика застосовується для розрахунку кількості лікарських засобів та медичних виробів, які закуповують за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів.

4. Розрахунок лікарських засобів імуносупресивної дії щодо кожного хворого є індивідуальним і персоніфікованим та таким, що залежить від виду трансплантації (родинна, неродинна), ступеня імунологічної відповіді (наявність високого рівня антитіл), кількості раніше виконаних трансплантацій, віку хворого, невідповідності групової приналежності крові донора та реципієнта.

Дозування лікарських засобів імуносупресивної дії коливається в межах терапевтичної дози, що визначена державними соціальними нормативами, галузевими стандартами та нормативно-правовими актами у сфері охорони здоров'я, які використовують у разі призначення препаратів імуносупресивної терапії, але остаточною може бути на підставі визначення концентрації препарату в крові реципієнта.

У разі призначення хворим, що перенесли трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів, лікарських засобів імуносупресивної дії необхідно орієнтуватися на загальний стан хворого, наявність ускладнень після оперативного трансплантаційного втручання, побічної дії та індивідуального перенесення лікарських засобів імуносупресивної дії, супутньої патології та ефективності лікарського засобу.

Заміна лікарських засобів імуносупресивної дії та/або схеми їх прийому можлива у випадках розвитку гострого та хронічного відторгнення трансплантату, а також у разі виникнення побічних ефектів.

5. Під час формування загальної потреби для хворих, що перенесли трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів, у препаратах імуносупресивної дії потрібно враховувати переміщення хворих, що перенесли трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів, кількість хворих, що вибули (внутрішня та зовнішня міграція, смерть, відторгнення трансплантату), в регіонах, коливання дози та можливу конверсію лікарських засобів імуносупресивної дії, що приймаються хворими, з урахуванням факторів, наведених у пункті 4 цього розділу, та забезпечувати закупівлю імуносупресивних препаратів з урахуванням темпу приросту пацієнтів у програмі за рахунок хворих, що перенесли або перенесуть трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів за межами України, або тих, яким виконають трансплантацію органів в Україні протягом поточного року.

II. Розрахунок потреби в медикаментах для хворих у до- та післяопераційний період з трансплантації

1. Інгібітори кальциневрину:

такролімус (таблетки, таблетки пролонгованої дії, капсули, капсули пролонгованої дії).

Початкове дозування для дорослих із трансплантованою ниркою у таблетках становить 0,2 мг/кг на добу або 0,1 - 0,15 мг/кг на добу (у комбінації з антагоністами рецепторів IL-2 та MMF).

Початкове дозування для пацієнтів із трансплантованою печінкою становить 0,10 - 0,15 мг/кг на добу, для пацієнтів, у яких проведено пересадку серця - 0,075 мг/кг на добу.

Для дітей із трансплантацією печінки рекомендовано починати з внутрішньовенного застосування такролімусу в дозуванні 0,03 - 0,05 мг/кг на добу, а згодом перевести пацієнта на таблетовану форму препарату з дозуванням 0,15 - 0,20 мг/кг на добу;

циклоспорин (таблетки, капсули). Початкове дозування для дорослих становить 8-10 мг/кг на добу, яке через 1 - 2 тижні знижується до підтримуючого дозування, що становить 5 - 10 мг/кг на добу. Протягом трьох місяців дозування знижується до 3 - 5 мг/кг на добу і корегується відповідно до концентрації препарату у крові.

Початкове дозування для дітей становить 10 - 15 мг/кг або 500 мг/м2 на добу протягом перших чотирьох днів і в подальшому корегується шляхом моніторингу концентрації препарату у крові.

2. Препарати, які гальмують поділ клітин:

азатіоприн (таблетки, капсули). Початкове дозування для дорослих та дітей становить 2 - 3 мг/кг на добу, починаючи із дня операції або за 1 - 3 дні до операції. Рекомендоване дозування становить 1 - 3 мг/кг на добу;

мікофенолова кислота та її солі (натрію мікофенолат) (таблетки, капсули). Рекомендоване дозування для дорослих із трансплантованою ниркою становить 720 мг двічі на добу (добове дозування становить 1440 мг).

Рекомендоване дозування для дітей із трансплантованою ниркою (через шість місяців після трансплантації) становить 400 мг/м2 площі тіла, приймається двічі на добу (максимальне дозування 720 мг, розділене на два прийоми);

мофетіла мікофенолат (таблетки, капсули). Рекомендоване дозування для дорослих із трансплантацією серця, печінки становить 1 г двічі на добу (добове дозування становить 2 г).

Для дітей із площею тіла менше ніж 1,25 м2 застосовують мофетіла мікофенолат у суспензії, дозування становить 600 мг/м2 двічі на добу.

Для дітей із площею тіла 1,25 - 1,5 м2 можна застосовувати препарат у капсулах у дозуванні 750 мг двічі на добу (добове дозування становить 1,5 г).

3. Інгібітори mTOR:

еверолімус (таблетки, капсули). Початкова доза для дорослих у разі трансплантації нирки та серця становить 0,75 мг двічі на добу (добове дозування становить 1,5 г).

4. Препарати для профілактики та лікування гострого відторгнення трансплантату:

базиліксімаб (ампули, флакони, шприц-тюбик). Застосовується для пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. Рекомендоване дозування для дорослих становить по 20 мг двічі: перше застосування проводять за дві години до трансплантації, друге - на четвертий день після трансплантації. Усього дві дози на курс для одного хворого.

Рекомендоване дозування для дітей від двох до п'ятнадцяти років становить по 12 мг/м2 двічі, максимальне дозування - по 20 мг двічі. Препарат вводять за дві години до трансплантації та на четвертий день після трансплантації. Усього 2 дози на курс для одного хворого.

Середня кількість базиліксімабу становить у розрахунку:

C = Кількість трансплантацій нирки в Україні за минулий рік х 2, де

C - кількість ампул, флаконів, шприц-тюбиків базиліксимабу;

2 - необхідна кількість застосувань для одного пацієнта;

імуноглобулін проти тимоцитів кролячий (ампули, флакони, шприц-тюбик). Рекомендоване дозування для профілактики гострого відторгнення нирки у дорослих та дітей становить 1,5 мг/кг протягом 4 - 7 днів.

Рекомендоване дозування для лікування гострого відторгнення становить 1,5 мг/кг протягом 7 - 14 днів.

Враховуючи той факт, що гостре відторгнення за літературними даними зустрічається у 30 % випадків, серед яких у 30 % реципієнтів зустрічається реакція гострого резистентного відторгнення трансплантату, середня кількість імуноглобуліну проти тимоцитів кролячого розраховується за формулою:

C = Кількість трансплантацій нирки в Україні за минулий рік х 0,3 х 0,3 х Z/25, де

0,3 - коефіцієнт розповсюдження гострого відторгнення трансплантату;

0,3 - коефіцієнт розповсюдження резистентного до глюкокортикоїдної терапії гострого відторгнення трансплантату;

Z - середня необхідна кількість імуноглобулінів проти тимоцитів кролячих для лікування одного випадку, яка становить 630 мг = 60 кг (вага пацієнта) х 1,5 мг/кг (дозування) х 7 днів (тривалість лікування);

25 - кількість мг в ампулі, флаконі, шприц-тюбику імуноглобуліну проти тимоцитів кролячого;

C - кількість імуноглобуліну проти тимоцитів кролячого у флаконах.

5. Препарати для лікування цитомегаловірусної інфекції:

валганцикловір (таблетки, капсули). Для профілактики цитомегаловірусної інфекції (ЦМВ) у дорослих із трансплантованим серцем, нирками, підшлунковою залозою початкова доза становить 900 мг (по 450 мг) протягом 10 днів до трансплантації та 100 днів після.

Для профілактики ЦМВ у дорослих пацієнтів із нирковими трансплантатами доза становить 900 мг (2 таблетки по 450 мг) один раз на день, починаючи із 10 днів до трансплантації та продовжуючи терапію до 200 дня після трансплантації.

Для профілактики ЦМВ у дітей (віком від 4 місяців до 16 років) із трансплантацією нирки застосовують одну дозу препарату на день, починаючи із 10 дня до трансплантації нирки та продовжуючи терапію протягом 200 днів після трансплантації відповідно до розрахованої кількості, використовуючи модифіковану формулу Шварца.

Для профілактики ЦМВ у дітей (віком від 1 місяця до 16 років) після трансплантації серця застосовують одну дозу препарату на день, починаючи із 10 дня до трансплантації нирки та продовжуючи терапію протягом 100 днів після трансплантації відповідно до розрахованої кількості, використовуючи модифіковану формулу Шварца.

Середня кількість валганцикловіру для прогнозованої кількості пацієнтів із трансплантацією нирки розраховується за формулою:

C1 = Сн х 2 х 200 днів, де

Сн - кількість ниркових трансплантацій у минулому році;

2 - кількість застосувань на день;

200 - рекомендована кількість днів застосування;

C1 - кількість таблеток валганцикловіру для пацієнтів, яким буде проведено трансплантацію в наступному році.

Середня кількість валганцикловіру для прогнозованої кількості пацієнтів із трансплантованою печінкою розраховується за формулою:

C2 = Сп х 2 х 100 днів, де

Сп - кількість пацієнтів із трансплантованою печінкою протягом минулого року;

2 - кількість застосувань на день;

100 - рекомендована кількість днів застосування;

C2 - необхідна кількість таблеток валганцикловіру для пацієнтів, яких буде прооперовано в наступному році.

Середня кількість лікарських засобів на нових пацієнтів розраховується за формулою:

C загальне = C1 + C2, де

C загальне - загальна кількість валганцикловіру, яку потрібно замовити для пацієнтів, що будуть прооперовані в наступному році;

C1 - потрібна кількість таблеток валганцикловіру для пацієнтів із трансплантованою ниркою за минулий рік;

C2 - потрібна кількість таблеток для пацієнтів із трансплантованою печінкою за минулий рік.

Валганцикловір окремо розраховується для пацієнтів, які на момент збору заявки вже отримують профілактично або з лікувальною метою курс терапії.

6. Потребу у циклоспорині, такролімусі, еверолімусі, мікофеноловій кислоті, мофетіла мікофенолаті, азатіоприні та валганцикловірі розраховують адресно з урахуванням темпу приросту. Для розрахунку необхідної кількості валганцикловіру приріст програми враховувати не потрібно. Необхідна кількість валганцикловіру розраховується за формулою, наведеною вище.

Темпи збільшення кількості пацієнтів, які перенесли трансплантацію, вираховують за формулою:

((Кількість пацієнтів, які отримували терапію у попередньому році) - (Кількість пацієнтів, які отримували терапію за рік до того)) / (Кількість пацієнтів, які отримували терапію за рік до того) + 1.

Від'ємні темпи приросту не потрібно враховувати.

III. Розрахунок кількості медичних виробів для хворих у до- та післяопераційний період з трансплантації

1. Інгібітори кальциневрину потребують визначення концентрації препарату у крові. З метою моніторингу групи пацієнтів за державною програмою закуповують діагностичні набори для визначення концентрації такролімусу та циклоспорину у крові.

2. Спостереження за пацієнтами з трансплантованими органами здійснюється згідно з Довідкою щодо спостереження за пацієнтами з трансплантованими органами (додаток).

3. Діагностичні набори для визначення концентрації циклоспорину А:

1) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації циклоспорину А у дорослих, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді, становить:

C1 = A х 10 х 2, де

A - кількість пацієнтів, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді;

10 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

C1 - кількість діагностичних тестувань;

2) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації циклоспорину А у дітей, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді, становить:

C1 діт. = A діт. х 20 х 2, де

A діт. - кількість дітей, яким провели трансплантацію протягом останніх 2 - 3 місяців у попередньому до звітного року періоді;

20 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

C1 діт. - кількість діагностичних тестувань;

3) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації циклоспорину А у дорослих, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому, становить:

C2 = B х 4 х 2, де

B - кількість дорослих, які отримують циклоспорин А та яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

4 - середня необхідна кількість тестувань для визначення концентрації;

C2 - кількість діагностичних тестувань;

4) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації циклоспорину А у дітей, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому, становить:

C2 діт. = B діт. х 12 х 2, де

B діт. - кількість дітей, які отримують циклоспорин A та яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

12 - середня необхідна кількість тестувань для визначення концентрації;

C2 діт. - кількість діагностичних тестувань;

5) необхідна кількість діагностичних тестувань для визначення концентрації циклоспорину A у дорослих, яким буде проведена трансплантація у звітному році, становить:

C3 = D/2 х 30 х 2, де

D/2 - кількість дорослих пацієнтів, яким трансплантацію провели в Україні за попередній рік, розділена навпіл, оскільки орієнтовно тільки половина прийматиме циклоспорин A;

30 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким буде проведена трансплантація у звітному році;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

C3 - кількість діагностичних тестувань;

6) необхідна кількість діагностичних тестувань для визначення концентрації циклоспорину A у дітей, яким буде проведена трансплантація у звітному році, становить:

C3 = D діт./2 х 33 х 2, де

D діт./2 - кількість дітей, прооперованих за попередній рік, розділена навпіл, оскільки орієнтовно тільки половина прийматиме циклоспорин A;

33 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким буде проведена трансплантація у звітному році;

2 - кількість тестувань на одне визначення концентрації (C0, C2);

C3 діт. - кількість діагностичних тестувань;

7) для розрахунку загальної потреби у діагностичних наборах потрібно додати кількість тестувань, яка необхідна кожній із наведених вище груп, та розділити на 100 відповідно до кількості тест-наборів, які закуповуються в одному наборі:

C = ((C1 + C2 + C3) + (C1 діт. + C2 діт. + C3 діт.))/100, де

(C1 + C2 + C3) - загальна кількість тестувань у дорослих;

(C1 діт. + C2 діт. + C3 діт.) - загальна кількість тестувань у дітей;

100 - кількість тестів у одному наборі;

C - загальна потреба в діагностичних наборах для визначення концентрації циклоспорину.

4. Діагностичні набори для визначення концентрації такролімусу.

1) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації такролімусу у дорослих, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді, становить:

C1 = A х 10, де

A - кількість дорослих, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді;

10 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців;

C1 - кількість діагностичних тестувань;

2) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації такролімусу у дітей, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців у попередньому до звітного року періоді, становить:

C1 діт. = A діт. х 20, де

A діт. - кількість дітей, яким провели трансплантацію протягом останніх двох-трьох місяців у попередньому до звітного року періоді;

20 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким провели трансплантацію протягом останніх трьох місяців;

C1 діт. - кількість діагностичних тестувань;

3) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації такролімусу у дорослих, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому, становить:

C2 = B х 4, де

B - кількість пацієнтів, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому;

4 - середня необхідна кількість тестувань на одного пацієнта;

C2 - кількість діагностичних тестувань;

4) необхідна кількість тестувань для визначення концентрації такролімусу у дітей, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому, становить:

C2 діт. = B діт. х 12, де

B діт. - кількість пацієнтів, яким провели трансплантацію більше ніж один рік тому;

12 - середня необхідна кількість тестувань;

C2 діт. - кількість діагностичних наборів;

5) необхідна кількість діагностичних тестувань для визначення концентрації такролімусу у дорослих, яким буде проведена трансплантація у звітному році, становить:

C3 = D/2 х 30, де

D/2 - кількість дорослих пацієнтів, яким трансплантацію провели в Україні за попередній рік, розділена навпіл, оскільки орієнтовно тільки половина прийматиме такролімус;

30 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким буде проведена трансплантація у звітному році;

C3 - кількість діагностичних тестувань;

6) необхідна кількість діагностичних тестувань для визначення концентрації такролімусу у дітей, яким буде проведена трансплантація у звітному році, становить:

C3 діт. = D діт./2 х 33, де

D діт./2 - кількість дітей, прооперованих в Україні за попередній рік, розділена навпіл, оскільки орієнтовно тільки половина прийматиме такролімус;

33 - середня необхідна кількість досліджень для визначення стабільної концентрації для пацієнтів, яким буде проведена трансплантація у звітному році;

C3 діт. - кількість діагностичних тестувань;

7) для розрахунку загальної потреби у діагностичних наборах потрібно додати кількість тестувань, яка необхідна кожній із наведених вище груп, та розділити на 100 відповідно до кількості тест-наборів, які закуповуються в одному наборі:

C = ((C1 + C2 + C3) + (C1 діт. + C2 діт. + C3 діт.))/100, де

(C1 + C2 + C3) - загальна кількість тестувань у дорослих;

(C1 діт. + C2 діт. + C3 діт.) - загальна кількість тестувань у дітей;

100 - кількість тестів в одному наборі;

C - загальна потреба в діагностичних наборах для визначення концентрації такролімусу.

5. Витратні матеріали для гемодіалізу у пацієнтів, які готуються до трансплантації (комплект для діалізу з діалізатором, кровопровідними магістралями та комплектом фістульних голок):

1) необхідна кількість наборів для гемодіалізу розраховується за формулою:

HD = A х 3 + A х 0,03 х 5, де

A - кількість пацієнтів, яким трансплантували нирку в Україні за останній рік;

3 - кількість наборів, необхідних для передопераційної підготовки одного хворого до трансплантації нирки;

0,03 - коефіцієнт розповсюдження відтермінованої функції трансплантату;

5 - середня необхідна кількість гемодіалізів у післяопераційному періоді у пацієнтів із відтермінованою функцією трансплантату, розрахована відповідно до даних, отриманих від українських центрів трансплантації;

HD - кількість діалізаторів;

2) діалізатори необхідно закуповувати відповідно до наявного апарату для гемодіалізу:

діалізатор площею 1,3 - 1,6 м2 до апаратів типу Фрезеніус 5008 (або еквівалент);

діалізатор площею 1,3 - 1,6 м2 до апаратів типу Gambro Innova (або еквівалент);

діалізатор площею 1,7 - 2,0 м2 до апаратів типу Фрезеніус 5008 (або еквівалент);

діалізатор площею 1,7 - 2,0 м2 до апаратів типу Gambro Innova (або еквівалент).

 

Директор Департаменту
впровадження реформ

А. Гаврилюк

 

Додаток
до Методики планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів
(пункт 2 розділу III)

ДОВІДКА
щодо спостереження за пацієнтами з трансплантованими органами

Термін після трансплантації

Інтервал між оглядами та визначенням концентрації для дітей

Інтервал між оглядами та визначенням концентрації для дорослих

Мета спостереження

Перші 15 днів

Щодня

Щодня

Виявлення гострого відторгнення (високий ризик), післяопераційних ускладнень, побічної дії імуносупресивних препаратів

Перші 15 - 30 днів

2 - 3 рази на тиждень

2 - 3 рази на тиждень

1 - 3 місяці

1 раз на тиждень

1 раз на 1 - 3 тижні

Виявлення гострого відторгнення (високий ризик), опортуністичних інфекцій, побічної дії імуносупресивних препаратів, дотримання призначень (комплаєнс) у дітей

4 - 12 місяців

1 раз на 2 - 4 тижні

1 раз на 4 - 8 тижнів

Виявлення гострого відторгнення (помірний ризик), опортуністичних інфекцій, побічної дії імуносупресивних препаратів, дотримання призначень (комплаєнс) у дітей.

Після 12 місяців

1 раз на місяць (у разі зміни дози препарату або конверсії пацієнтів на інший препарат потрібне додаткове тестування, що в середньому становить 4 - 5 визначень концентрації)

1 раз на 2 - 4 місяці (у разі зміни дози препарату або конверсії пацієнтів на інший препарат потрібне додаткове тестування, що в середньому становить 4 - 5 визначень концентрації)

Виявлення дисфункції трансплантату, серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, побічної дії імуносупресивних препаратів.
Діти: виявлення дисфункції трансплантату, серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, побічної дії імуносупресивних препаратів, дотримання призначень (комплаєнс) у дітей

 

Директор Департаменту
впровадження реформ

А. Гаврилюк

 




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали