ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07.06.2011 р.

N К-3653/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Смоковича М. І., суддів - Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А. (доповідач), Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2008 року, встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 у Центральному районному суді м. Сімферополя Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Верховної Ради Криму від 26 березня 1993 року N 276-I "Про День Республіки Крим" встановлено, що 20 січня є Днем відтворення державності Криму - Днем Республіки Крим.

На його думку, вважати 20 січня Днем відтворення державності Криму - Днем Республіки Крим історично несправедливо. День відновлення державності Криму повинен бути визначений так, як і до злочинної депортації кримськотатарського народу та інших етнічних груп з Криму і незаконної ліквідації державності Кримської АРСР - 18 жовтня - у День утворення кримської АРСР.

Просив скасуватиПостанову Верховної Ради Криму від 26 березня 1993 року N 276-I "Про День Республіки Крим" та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 4745,00 грн.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підставами для визнання акту незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення цим актом прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 751 Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року (із змінами і доповненнями), яка була чинною на час прийняття Верховною Радою Криму оскаржуваної Постанови, Республіка Крим була невід'ємною складовою частиною України і мала повноваження вирішувати питання, віднесені до її відання.

Згідно зі статтею 111 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої сьомою сесією Верховної Ради Криму 6 травня 1992 року (із змінами та доповненнями, внесеними Законом Республіки Крим від 25 вересня 1992 року N 155-I), яка була чинною на час прийняття оспорюваної Постанови, Верховна Рада розглядає та вирішує всі питання за виключенням тих, по яких рішення можуть бути прийняті тільки загальнокримським референдумом, судовою та державною виконавчою владою.

Частиною першою статті 112 вищенаведеної Конституції Республіки Крим було передбачено, що Верховна Рада Криму здійснює свою діяльність сесійно.

Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 12 лютого 1991 року N 712-XII було відновлено Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області у складі Української РСР, і на підставі вказаного Закону та Закону Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки від 10 вересня 1991 року N 119-I "Про органи державної влади Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки" Верховна Рада Криму на своєму пленарному засіданні 26 березня 1993 року прийняла Постанову N 276-I "Про День Республіки Крим", відповідно до якої ухвалила вважати 20 січня - день відтворення державності Криму - Днем Республіки Крим.

Питання про визначення дня відтворення державності Криму та дня Республіки Крим стосувалося виключно інтересів територіальної громади Криму. Прийняття відповідного рішення Верховною Радою України чинним законодавством передбачено не було. Не встановлювався будь-який інший порядок вирішення та прийняття з цього питання рішення.

Згідно зі статтею 104 Конституції Криму (1992 року) законодавча влада в Республіці Крим належала Верховній Раді Криму, якій народом та Конституцією були надані повноваження приймати закони та здійснювати парламентський контроль за діяльністю державною виконавчою владою.

Отже, зазначену Постанову було прийнято з дотриманням процедури, встановленої Конституцією Республіки Крим, яка була чинною на час прийняття Постанови, тобто, на пленарному засіданні Верховної Ради Криму під час проведення сесії та у межах її компетенції.

Позивач не навів доказів того, що Верховна Рада Криму на момент ухвалення Постанови від 26 березня 1993 року N 276-I "Про День Республіки Крим" діяла в порушення вимог Конституції або законів України, та діяла за межами своїх повноважень. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження факту порушення внаслідок прийняття Верховною Радою Криму оскаржуваної Постанови його прав та охоронюваних законом інтересів і що йому спричинено шкоду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1.

Судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів та встановлених обставин справи.

Відповідно частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

 

Судді:

М. І. Смокович

 

Т. Ф. Весельська

 

С. А. Горбатюк

 

О. В. Мироненко

 

Т. А. Чумаченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали