ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 лютого 2012 року

Верховний Суд України в складі головуючого Жайворонок Т. Є., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григорєвої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Скотаря А. М., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_39 до ОСОБА_37, ОСОБА_38 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, визнання недійсними договорів дарування жилого будинку та земельної ділянки, визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку та земельної ділянки, встановив:

У липні 2009 року ОСОБА_39 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2003 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_37. У 2005 році вони придбали будинок АДРЕСА_1, який оформили на ім'я ОСОБА_37. 23 лютого 2008 року вони зареєстрували шлюб. 1 липня 2009 року їй стало відомо, що ОСОБА_37 подарував указаний будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, своїй дочці, ОСОБА_38, на підставі договорів дарування від 15 травня 2009 року. ОСОБА_39 просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_37 з 23 липня 2003 року; визнати спільним майном подружжя будинок АДРЕСА_1, та провести поділ цього майна, визнавши на нею право власності на Ѕ його частину; визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 15 травня 2009 року між ОСОБА_37 і ОСОБА_38; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0835 га, що розташована на АДРЕСА_1, укладений 15 травня 2009 року між ОСОБА_37 і ОСОБА_38.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на те, що будинок і земельна ділянка придбані до реєстрації шлюбу за особисті кошти ОСОБА_37, на час його купівлі ОСОБА_39 і ОСОБА_37 спільно не проживали.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 грудня 2009 року позов задоволено: встановлено факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_39 і ОСОБА_37 з 2003 року; визнано недійсними: договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 15 травня 2009 року між ОСОБА_37 і ОСОБА_38, та договір дарування земельної ділянки площею 0,0835 га, що розташована на АДРЕСА_1, укладений 15 травня 2009 року між ОСОБА_37 і ОСОБА_38; визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_37 та ОСОБА_39 будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0835 га, що розташована на АДРЕСА_1; проведено поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_37 та ОСОБА_39 шляхом визнання за ОСОБА_39 права власності на Ѕ ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0835 га, що розташована на АДРЕСА_1; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 2 червня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено: встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_37 та ОСОБА_39 без реєстрації шлюбу з січня 2004 року; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, відхилено, рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 грудня 2009 року й рішення апеляційного суду м. Севастополя від 2 червня 2011 року залишено без змін.

У жовтні 2011 року ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: чч. 1, 7 ст. 57, ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України (далі СК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2011 року поновлено ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, строк для подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року; допущено до провадження Верховного Суду України вказану цивільну справу для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

У заяві ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, просить скасувати рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 грудня 2009 року, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 2 червня 2011 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року та прийняти нову постанову.

В обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 20011 року та від 25 серпня 2011 року, правовідносини в яких подібні до правовідносин у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судами встановлено, що з 1 лютого 2003 року до 6 жовтня 2005 року ОСОБА_39 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, однак фактично подружжя проживало разом до 26 березня 2003 року. Сторони не заперечують, що ОСОБА_39 і ОСОБА_37 знайомі з 2003 року. Зі змісту наданих ними листів убачається, що в період з 2003 року до 2007 року ОСОБА_37, який є громадянином Великобританії та мешкає в Ірландії, надавав ОСОБА_39, яка є громадянкою України та проживає в м. Севастополі, грошову допомогу, вони підтримували стосунки, відвідували одне одного, у травні 2004 року придбали на правах спільної часткової власності квартиру в м. Севастополі. 25 листопада 2005 року ОСОБА_37 продав належний йому будинок ОСОБА_42 (АДРЕСА_2), в якому постійно мешкав, отримавши від продажу 883605 фунтів стерлінгів. 12 грудня 2005 року ОСОБА_37 здійснив переказ коштів у сумі 300 тис. євро на рахунок ОСОБА_39 для придбання спірного будинку, і 22 грудня 2005 року кошти були зняті з рахунку. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку від 23 грудня 2005 року ОСОБА_43 продала, а ОСОБА_37 придбав жилий будинок АДРЕСА_1. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0835 га, що розташована на АДРЕСА_1, від 23 грудня 2005 року ОСОБА_37 1 лютого 2006 року отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії ЯА N 943393. 23 лютого 2008 року ОСОБА_39 та ОСОБА_37 зареєстрували шлюб. 18 березня 2008 року ОСОБА_39 була зареєстрована за місцем проживання в спірному будинку. 15 травня 2009 року між ОСОБА_37 (дарувальник) і його дочкою, ОСОБА_38, (обдаровувана) укладено й нотаріально посвідчено договори дарування спірних будинку та земельної ділянки.

Залишаючи без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з висновками судів про те, що ОСОБА_39 і ОСОБА_37 проживали однією сім'єю без шлюбу, оскільки спілкувалися як подружжя, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, що підтверджується листами, фотокартками, спільним придбанням автомобіля та квартири в м. Севастополі; ОСОБА_37 надавав ОСОБА_39 матеріальну допомогу, кошти на лікування; постійне сумісне проживання унеможливлювалося необхідністю розірвання попередніх шлюбів і тим, що вони були громадянами різних країн; відповідачами не доведено, що кошти в сумі 300 тис. євро, переказані ОСОБА_37 на рахунок ОСОБА_39 для придбання спірного жилого будинку, належали особисто ОСОБА_37 й були отримані ним від продажу будинку в Ірландії; спірні будинок і земельна ділянка, придбані ними до реєстрації шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, оскільки на час їх придбання ОСОБА_39 та ОСОБА_37 у будь-якому іншому шлюбі не перебували.

З такими висновками суду касаційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

А тому висновок судів про те, що ОСОБА_39 та ОСОБА_37 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, хоча разом не проживали з поважних причин, і на ці правовідносини розповсюджується дія ст. 74 СК України, є помилковим навіть за наявності спільної часткової власності, листування, відвідин одне одного тощо.

Неоднакове застосування ст. 74 СК України в справі, що розглядається, призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки в основу доданих для порівняння судових рішень покладено висновок про те, що правила ст. 74 СК України щодо поділу майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Так, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання, касаційний суд скасував судові рішення попередніх інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням положень ст. 74 СК України та відмовив позивачці в задоволенні позову, оскільки відповідач протягом усього періоду, за який було придбано спірне майно, перебував в іншому шлюбі.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_36, який діє в інтересах ОСОБА_37 та ОСОБА_38, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Т. Є. Жайворонок

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григорєва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. М. Скотарь

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали