ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

20.10.2009 р.

Справа N 2а-7829/09/7/0170


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого, судді - Маргарітова М. В., при секретарі - Силантьєвої О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лівадійської селищної Ради до Верховної Ради АРК про визнання нечинним рішення (за участю: позивача - представник за довіреністю Петровічева К. С., відповідач - представник за довіреністю Сидоренко О. В.).

Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати нечинним та скасувати повністю Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 від 18.06.2008 р. "Про скасування рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2003 р. N 670-3/03 "Про встановлення меж селища Охотниче Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) АР Крим".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане рішення прийняте всупереч вимогам Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим, оскільки відповідач не має компетенції скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів, що охороняються законом, а тому таке рішення є незаконним та підлягає визнанню нечинним.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, щоРішення N 911-5/08 від 18.06.2008 р. прийняте ним на підставах, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, законами України, та без порушення прав та охоронюваних законом інтересів.

Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а. с. 20 - 22) та додаткових поясненнях (а. с. 33 - 35), крім того відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду та наполягає на застосуванні положень ст. 100 КАС України з цих підстав.

Відповідно до положень ст. 171 КАС України відповідачем було опубліковано оголошення про час, дату та місце розгляду адміністративної справи в газеті "Крымские известия" номер 187 (4390) від 09.10.2009 р. (а. с. 45).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив:

17.09.2003 р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розглянувши проект встановлення меж населеного пункту селища Охотниче Лівадійської селищної ради, прийняла Рішення N 670-3/03 (а. с. 8, 24), яким встановила межі селища Мисливське Лівадійської селищної ради (м. Ялта).

18.06.2008 р. Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 (а. с. 9, 23) скасоване Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 р. N 670-3/03 "Про встановлення меж селища Охотниче Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) АР Крим".

Відповідно до п. 2 Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 це рішення вводиться в дію з дня прийняття.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 135 Конституції України нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Відповідно до положень п. 12 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься вирішення питань адміністративно-територіального устрою згідно з законами України; визнання статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів, вирішення питань організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму.

Відповідно до положень частини 3 ст. 7 Конституції Автономної Республіки Крим адміністративно-територіальними одиницями в Автономній Республіці Крим є район, місто, район у місті, селище, село та інші одиниці відповідно до Конституції України та законів України. Питання утворення, зміни меж зазначених адміністративно-територіальних одиниць в Автономній Республіці Крим визначається законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

Частиною 2 ст. 28 Конституції Автономної Республіки Крим встановлено, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання делегованих відповідно до Конституції України державних виконавчих функцій і повноважень на території Автономної Республіки Крим приймаються згідно з Конституцією України і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Пунктом "з" ч. 1 ст. 7 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належить встановлення і зміна меж сіл, селищ.

Порядок, підстави та повноваження органів щодо встановлення меж районів, сіл, селищ, міст, районів у містах встановлені главою 29 (ст. ст. 173 - 176) Земельного кодексу України, які є спеціальними нормами з цих питань.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Таким чином, відповідно до зазначених норм відповідач наділений повноваженнями приймати рішення щодо встановлення і зміни меж сіл та селищ.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 Земельного кодексу України підставою для прийняття рішення про встановлення або зміну меж сіл або селищ є подання районної та відповідної сільської, селищної ради.

Відповідно до пояснень позивача (оборот а. с. 36) він не звертався до відповідача про виключення с. Охотниче з відання Лівадійської селищної ради.

Матеріали справи також не містять доказів звернення до відповідача Лівадійської селищної ради, відповідно до ч. 2 ст. 174 ЗК України, з вказаного питання.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2008 р. N 911-5/08 також не містить обґрунтування прийняття рішення на підставі такого звернення. З боку відповідача, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів, які свідчив би про прийняття даного рішення на підставі звернення відповідного органу.

Суд також вважає за необхідне вказати, що Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2008 р. N 911-5/08, крім посилань на норми Конституції Автономної Республіки Крим, які встановлюють повноваження відповідача, взагалі не містить будь-якого обґрунтування прийняття рішення про скасування Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 р. N 670-3/03.

Таким чином, з вказаного акта відповідача неможливо зробити висновок про обґрунтування, підстави, мотиви та мету, з яких відповідач виходив, реалізуючи свої повноваження при його прийнятті.

Оцінюючи доводи відповідача щодо встановленого абзацом 3 частини 4 ст. 4 Конституції Автономної Республіки Крим права скасовувати свої акти цілком або частково та посилань на положення ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, суд вважає за необхідне вказати, що наявність права та наданих повноважень не наділяє відповідача можливістю реалізовувати таке право необґрунтовано, без урахування вимог чинного законодавства та встановленого ним порядку, безпідставно.

Таким чином рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що прийняте у порушення встановленого законом способу, та є незаконним.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 N 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Навіть враховуючи той факт, що відповідач не є органом місцевого самоврядування, суд враховує вказану позицію Конституційного Суду України, оскільки виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, що мешкають на території громади, яка змінюється рішенням відповідача.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, на застосуванні якого наполягає відповідач як на підставі відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 30.06.98 N 109-II затверджений Регламент Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - Регламент).

Відповідно до преамбули Регламенту порядок діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її органів та посадових осіб встановлюється Конституцією України, Законом України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", іншими законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим, цим Регламентом, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Регламент встановлює організаційно-правові засади здійснення Верховною Радою Автономної Республіки Крим - представницьким органом Автономної Республіки Крим - своїх представницьких, нормотворчих, організаційно-розпорядчих, контрольних та інших функцій та повноважень в цілях сприяння і забезпечення реалізації прав та інтересів громадян, постійно проживаючих в Автономній Республіці Крим, населення в цілому, вирішення питань соціально економічного, культурного та іншого розвитку Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 111 Регламенту нормативно-правовий або інший акт, підписаний Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, надсилається, зокрема, до редакції газети "Крымские известия" - для публікації.

В матеріалах справи відсутні докази опублікування Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 від 18.06.2008 р. у газеті "Крымские известия".

Перелік розсилки Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 від 18.06.2008 р., наданий відповідачем (а. с. 40 - 41), суд не приймає у якості доказу отримання позивачем цього рішення, оскільки в ньому відсутня відмітка про отримання документа.

В матеріалах справи відсутні інші докази отримання цього рішення позивачем.

За таких підстав суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом.

На підставі викладеного судом не приймаються доводи відповідача про правомірність прийнятого рішення.

Пунктом 1 частини 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або частково.

При цьому процесуальним законом не встановлені повноваження суду скасовувати нормативно-правовий акт.

Враховуючи викладене, суд, встановивши незаконність рішення, визнає його нечинним, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача задоволенню не підлягають.

За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено 26.10.2009 р.

Керуючись ст. ст. 117, 160 - 163 КАС України, суд постановив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та нечинним Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 від 18.06.2008 р. "Про скасування Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 р. N 670-3/03 "Про встановлення меж селища Охотниче Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) Автономної Республіки Крим".

3. В задоволені позовних вимог щодо скасування Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 911-5/08 від 18.06.2008 р. "Про скасування рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 р. N 670-3/03 "Про встановлення меж селища Охотниче Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) Автономної Республіки Крим" відмовити.

4. Стягнути з бюджету Автономної Республіки Крим на користь Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим 3,40 грн. судового збору.

5. Зобов'язати Верховну Раду Автономної Республіки Крим невідкладно після набрання постановою законної сили опублікувати в офіційному виданні (газеті "Крымские известия") резолютивну частину постанови.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя

М. В. Маргарітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали