ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.12.2007 р.

Справа N К-8143/07


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Фадєєвої Н. М., суддів - Бим М. Є., Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Шкляр Л. Т. (за участю секретаря - Кулеші А. О.), розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р., Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Закритого акціонерного товариства "Інтертранс" на постанову господарського суду м. Києва від 18.05.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Інтертранс" до Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця), треті особи - Державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень", Міністерство транспорту та зв'язку України, про визнання дій протиправними, визнання нечинними рішень, зобов'язання утриматися від вчинення дій, встановила:

Заявлені позовні вимоги про визнання нечинним наказу Укрзалізниці N 473-Ц від 30.11.2006 р. "Про ведення в дію Тарифної політики залізниць України на 2007 рік", скасування наказу Укрзалізниці N 337-Ц від 26.09.2006 р., визнання дій відповідача щодо проведення засідань Тарифних комісій 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р. протиправними, визнання нечинними та прийнятими з порушенням вимог суду та перевищенням повноважень рішення відповідача у вигляді протоколів тарифної комісії від 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р., що стосуються встановлення тарифів на транзитні перевезення, та прийняті на їх підставі інші документи (в тому числі, додаток N 1 до договору N 1 між Укрзалізницею та ЗАТ "Інтертранс" від 27.11.2006 р. та додаток N 2 до договору N 1 між Укрзалізницею та ЗАТ "Інтертранс" від 27.11.2006 р., скасування листа відповідача від 21.12.2006 р., зобов'язання ДП "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" при розрахунках з позивачем за транзитні перевезення з 01.01.2007 р. керуватися тарифами, встановленими листами від 07.12.2005 р. N ЦЗМ-25/53 ком. т. та від 31.05.2006 р. N ЦЗМ-12/984 до встановлення повноважним органом нових тарифів на транзитні перевезення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. роз'яснено зміст ухвали суду від 02.02.2007 р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. апеляційна скарга Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) залишена без задоволення, а ухвала господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Постановою господарського суду м. Києва від 18.05.2007 р. частково задоволені позовні вимоги ЗАТ "Інтертранс".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 р. апеляційна скарга Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) залишена без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 18.05.2007 р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця), ЗАТ "Інтертранс" звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, у яких просять скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі позивач просить змінити постанову господарського суду міста Києва від 18.05.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 по справі N 21/119-А (N 22-а-4328/07) в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог; скасувати судові рішення першої (постанова господарського суду міста Києва від 18.05.2007 р.) та апеляційної (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 р.) інстанцій в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог; скасувати наказ Укрзалізниці N 337-Ц від 26.09.2006 р.; визнати дії відповідача, а саме: проведення Укрзалізницею засідань Тарифних комісій 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р., протиправними.

Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 18.05.2007 року у адміністративній справі N 21/119-а та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову; скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 року у адміністративній справі N 21/119-а (22-а-4328/07) та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову; зупинити виконання постанови господарського суду міста Києва від 18.05.2007 року у адміністративній справі N 21/119-а, якою зупинено дію всіх рішень, наказів, протоколів, засідань комісій про надання тарифних ставок та коефіцієнтів знижок на перевезення вантажів по залізницях України, які були прийняті Державною адміністрацією залізничного транспорту України після 15.06.2006.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Інтертранс" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що оскаржувані акти прийняті відповідачем на порушення судової заборони, встановленої ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2006 р. та від 19.12.2006 р. по адміністративній справі N 20/586-А, що набрала законної сили негайно, та залишені в силі ухвалами Київського апеляційного суду від 21.11.2006 р. та від 27.02.2007 р., тобто, на порушення законодавства України.

Відповідно до ст. 158 КАС України ухвала є одною з процесуальних форм рішень суду. А відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Твердження Укрзалізниці, що ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2006 р. та від 19.12.2006 р. по адміністративній справі N 20/586-А фактично набрали законної сили тільки 27.02.2007 р. після апеляційного оскарження суперечить ст. 118 КАС України, згідно якої виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Крім того, в рішенні суду по справі N 21/410-А від 26.02.2007 р. зазначено, що Концепція встановлення узгодженої тарифної політики на залізничному транспорті держав - учасниць Співдружності, Угода про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів та Закону України від 10.02.98 р., яким ратифіковано зазначену Угоду, не ставили за мету визначення на території держав - учасниць органу, компетентного встановлювати тарифну політику, а мали на меті визначити загальні принципи формування спільної, погодженої тарифної політики на перевезення вантажів в міждержавному та міжнародному сполученнях. Обов'язковими для України в силу ратифікації Угоди Законом України від 10.02.98 р. є принципи формування тарифної політики, визначених Концепцією та Угодою, але це не стосується визначення компетентного органу, уповноваженого від імені України проводити тарифну політику. Визначення компетенції органів виконавчої влади не може бути предметом міжнародних угод взагалі. Ратифікація Угоди не позбавила і не могла позбавити Україну права в особі компетентних органів змінювати орган, уповноважений проводити тарифну політику у зв'язку з непогодженням України зі ст. 7 Угоди, яка не ратифікована і яка визначає координаційні органи узгодження політики у визначенні транспортних тарифів, в тому числі, і Раду глав урядів СНД, який і затвердив Концепцію.

Щодо наявності у Положенні про Державну адміністрацію залізничного транспорту України (ч. 4) компетенції щодо формування та реалізації єдиної тарифної та цінової політики на залізничному транспорті, то як було зазначено вище, Кабінет Міністрів України вправі здійснювати перерозподіл повноважень між підпорядкованими йому органами управління, якщо це не суперечить законам України.

Висновки, яких дійшов суд до справі N 21/410-А, є обов'язковими при розгляді даної справи в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 06.06.2006 р. N 789 "Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" (пп. 25 п. 4) фактично передав Міністерству транспорту та зв'язку України всі функції Адміністрації залізничного транспорту України в частині тарифної політики без будь-яких виключень. Також зазначеною постановою КМУ зобов'язав Міністерство транспорту та зв'язку України подати у місячний строк пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність із цією постановою та привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

Твердження Укрзалізниці про розподіл функцій в галузі тарифної політики між Мінтрансзв'язку та Укрзалізницею не знайшли нормативного підтвердження, оскільки КМУ не зробило виключення з функцій, що передавались.

Суть тарифної політики випливає з аналізу змісту Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів та полягає у розробленні комплексу заходів щодо регулювання тарифної політики, орієнтованої на забезпечення вільного переміщення товарів і пасажирів; формуванні тарифів з урахуванням кон'юнктури транспортного ринку та економічних інтересів транспортно-дорожнього комплексу, потреби у комплексному регулюванні взаємозаліків виходячи з національних інтересів Сторін; виділенні тарифних коридорів для транспортування окремих вантажів з урахуванням законодавства Сторін тощо. Тобто, тарифна політика включає в себе і функцію формування тарифів на транзитні перевезення, яка було передана Мінтрансзв'язку.

Таким чином, пп. 1 п. 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України Укрзалізниця передбачено здійснення Укрзалізницею функцій щодо формування і реалізації єдиної тарифної та цінової політики на залізничному транспорті, пов'язаних з експлуатаційною діяльністю, а не в галузі транзитних перевезень. Тому посилання Укрзалізниці на постанову КМУ від 29.02.96 N 262, якою затверджено зазначене Положення, не може бути підставою для встановлення Укрзалізницею тарифів на транзитні перевезення залізничним транспортом, тому не приймається до уваги.

Посилання Укрзалізниці на ст. 8 Закону України "Про транзит вантажів" не може прийматися в якості обґрунтування позиції Укрзалізниці, оскільки він є загальним і стосується не тільки залізничних перевезень. Крім того, в цій галузі діє Угода про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів, ратифікованаЗаконом України від 10.02.98 р., відповідно до якої формування тарифів з урахуванням кон'юнктури транспортного ринку та економічних інтересів транспортно-дорожнього комплексу, потреби у комплексному регулюванню взаємозаліків виходячи з національних інтересів, сторони доручають компетентним органам.

Тобто транзитні тарифи не можуть визначатися господарськими договорами (контрактами) в галузі залізничних перевезень, оскільки міжнародними договором, згода на обов'язковість якого надано Україною, передбачено інше.

Тарифна політика є управлінською функцією компетентного органу України - Мінтрансзв'язку, а Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування (підвідомчим Мінтрансу), який наділений господарськими функціями та делегованими управлінськими функціями.

Встановлення для України тарифів, які є предметом міжнародних домовленостей та угод, не може бути істотною умовою господарського договору щодо якої необхідно досягти згоди.

Про це свідчить прийняття кожного року нової Тарифної політики України на певний фрахтовий рік та нормативні акти, які регулюють встановлення тарифів (наказ Мінтрансзв'язку від 20 липня 2006 року N 754, наказ Укрзалізниці від 14 березня 2005 року N 053-Ц), згідно яких загальний рівень коефіцієнтів розглядається та затверджується повноважною комісією односторонньо і не пізніше, ніж за місяць оголошується всім користувачам транспортних послуг.

Таким чином суд першої інстанції зробив правильний висновок, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що оскаржувані акти прийняті поза межами повноважень, передбаченими Конституцією та законами України і тому підлягають скасуванню як незаконні, є нечинними і прийнятими з перевищеннями повноважень.

Суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу Укрзалізниці N 337-Ц від 26.12.20206 р. "Про затвердження складу комісії з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України". Створення такої комісії не є незаконним. Однак, до повноважень цієї комісії не може бути віднесено прийняття рішень щодо формування тарифної політики Укрзалізниці та встановлення або затвердження рівня тарифів на транзитні перевезення або знижок до них.

Укрзалізниця в касаційній скарзі посилається на постанову КМУ від 11.07.2007 р. N 893 "Питання Міністерства транспорту та зв'язку", яким внесено зміни до постанови КМУ від 06.06.2006 р. N 789 "Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" та постанову КМУ від 29.02.96 N 262 "Про затвердження Положення Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця".

Однак, постанова КМУ від 11.07.2007 р. N 893, по-перше, була прийнята після прийняття по справі рішення від 18.05.2007 р., а по-друге, дія постанови КМУ зупинена ухвалою суду від 18.07.2007 р. по адміністративній справі N 48/288-А про визнання нечинною постанови КМУ від 11.07.2007 р. N 893. Ухвала від 18.05.2007 р. на сьогоднішній день діє.

Суд вирішує справи на підставі діючих законів та нормативних актів.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права на момент прийняття рішення, правильність правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Щодо вимоги Укрзалізниці про зупинення на момент розгляду справи виконання постанови господарського суду міста Києва від 18.05.2007 р., то Укрзалізницею не надано обґрунтування та доказів здійснення виконання цієї постанови, тому колегія суддів Вищого адміністративного суду не може задовольнити цю вимогу.

Доводи касаційної скарги Укрзалізниці зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування рішень першої та апеляційної інстанцій немає.

Однак, суди дійшли невірного висновку щодо того, що позовні вимоги в частині визнання дій Укрзалізниці з проведення Тарифних комісій 01.12.2006 та 20.12.2006 протиправними фактично охоплюються вимогами про визнання нечинними вищевказаних протоколів.

Відповідно до ст. 2 та 162 КАС України до суду можна оскаржити окремо рішення та дії суб'єкта владних повноважень. Тому позивач має право вимагати визнати дії Укрзалізниці щодо проведення засідань Тарифних комісій 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р., на яких незаконно встановлено тарифи на транзитні перевезення, протиправними, оскільки такі функції передані Мінтрансзв'язку.

Матеріалами справи підтверджено, що Укрзалізниця не виконує вимог судів та не дотримується чинного законодавства в галузі тарифної політики, проводить засідання комісій, які не повноважні вирішувати питання встановлення тарифів, тому такі дії Укрзалізниці є незаконними, протиправними та порушують встановлений Конституцією України принцип верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення законні і обґрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судом при розгляді цього спору допущено не було, а тому підстав для задоволення касаційної скарги Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р., постанову господарського суду міста Києва від 18.05.2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 року у адміністративній справі N 21/119-а в частині задоволення позову залишити без змін.

2. Касаційну скаргу ЗАТ "Інтертранс" задовольнити частково.

3. Змінити постанову господарського суду міста Києва від 18.05.2007 року іухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2007 року в частині відмови в позовних вимогах щодо визнання дій Укрзалізниці протиправними.

4. Визнати дії Укрзалізниці щодо проведення засідань Тарифних комісій 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р., на яких незаконно встановлено тарифи на транзитні перевезення, протиправними.

5. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали