Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про забезпечення позову

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

07.03.2019 р.

N 640/1498/19

Про забезпечення позову

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Шрамко Ю. Т., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Кабінету Міністрів України, треті особи - Одеський національний медичний університет, Державна установа "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського ", про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розпоряджень, встановив:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), знаходиться адміністративна справа N 640/1498/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1), до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач-1, МОЗ України), Кабінету Міністрів України (також далі - відповідач-2, КМУ), треті особи - Одеський національний медичний університет (далі - третя особа-1, ОНМЕДУ), Державна установа "Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського " (далі - третя особа-2, КДМУ ім. С. І. Георгієвського), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії МОЗ України щодо подання до КМУ пропозиції щодо утворення Національного Одеського медичного університету, реорганізувавши шляхом злиття ОНМЕДУ та КДМУ ім. С. І. Георгієвського;

- визнати протиправними дії КМУ щодо прийняття розпорядження від 27 грудня 2018 року N 1094-р "Про утворення Національного Одеського медичного університету" (Розпорядження N 1094-р);

- визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 27 грудня 2018 року N 1094-р "Про утворення Національного Одеського медичного університету" (Розпорядження N 1094-р) (далі - оскаржуване розпорядження N 1094-р);

- визнати протиправними дії МОЗ України щодо подання до КМУ пропозиції щодо утворення Національного медичного Одеського університету, реорганізувавши ОНМЕДУ та КДМУ ім. С. І. Георгієвського шляхом злиття;

- визнати протиправними дії КМУ щодо прийняття розпорядження від 27 лютого 2019 року N 94-р "Про утворення Національного медичного Одеського університету" (Розпорядження N 94-р);

- визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 27 лютого 2019 року N 94-р "Про утворення Національного медичного Одеського університету" (Розпорядження N 94-р) (далі - оскаржуване розпорядження N 94-р).

До суду через канцелярію 01 березня 2019 року представником позивача подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії оскаржуваного розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р);

- заборони МОЗ України вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення реорганізації ОНМЕДУ;

- заборони КМУ приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації ОНМЕДУ (далі - подана заява).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 153 ( N 2747-IV), ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведених вимог КАС України ( N 2747-IV) розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ( N 2747-IV), 4 ст. 150 КАС України ( N 2747-IV), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ст. 151 КАС України ( N 2747-IV), позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

27 грудня 2018 року КМУ прийнято оскаржуване розпорядження N 1094-р (Розпорядження N 1094-р), яким вирішено, зокрема, погодитися з пропозицією МОЗ України щодо утворення Національного Одеського медичного університету, реорганізувавши шляхом злиття ОНМЕДУ та КДМУ ім. С. І. Георгієвського.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено частково, зупинено дію оскаржуваного розпорядження N 1094-р (Розпорядження N 1094-р).

При цьому, 27 лютого 2019 року КМУ прийнято оскаржуване розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р), яким вирішено, зокрема, погодитися з пропозицією МОЗ України щодо утворення Національного медичного Одеського університету, реорганізувавши ОНМЕДУ та КДМУ ім. С. І. Георгієвського шляхом злиття, а також визнано таким, що втратило чинність оскаржуване розпорядження N 1094-р (Розпорядження N 1094-р).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є співробітником ОНМЕДУ, а саме, займає посаду завідувача кафедри травматології та ортопедії. Відповідно, оскаржуване розпорядженням N 94-р (Розпорядження N 94-р) безпосередньо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1, оскільки врегульовує питання подальшої діяльності закладу освіти, з яким останній перебуває в трудових відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до ст. 78 Закону України "Про вищу освіту" (Закон N 1556-VII), громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців та їх об'єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень.

Громадський контроль здійснюється громадськими об'єднаннями та окремими громадянами на принципах відкритості і прозорості.

Відповідно до п. 3 § 154 Глави 2 Розділу 14 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950, акти Кабінету Міністрів України підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI).

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI), розпорядники інформації, в даному випадку - КМУ, зобов'язані оприлюднювати, в тому числі, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Водночас, на офіційному веб-сайті КМУ відсутні будь-які відомості щодо дотримання порядку оприлюднення проекту оскаржуваного розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р), у зв'язку з чим, позбавлено можливості зацікавлених осіб, в тому числі ОСОБА_1, взяти участь у його обговоренні, подати свої пропозиції до нього, в той час, як ст. 78 Закону України "Про вищу освіту" (Закон N 1556-VII) таке право громадянам гарантоване на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки.

Зазначене вище в сукупності дає суду підстави вважати наявними ознаки очевидної протиправності такого розпорядження, що, у відповідності до вимог ст. 150 КАС України ( N 2747-IV), свідчить про часткову обґрунтованість поданої заяви про забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про вищу освіту" (Закон N 1556-VII), рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається: для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскаржуване розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р) є рішенням уповноваженого органу державної влади про припинення, в тому числі, ОНМЕДУ в результаті реорганізації шляхом злиття з іншою юридичною особою - КДМУ ім. С. І. Георгієвського.

Згідно з ч. 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи у разі злиття складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", передавальний акт є підставою державної реєстрації створення юридичної особи.

За змістом ч. 14 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", передавальний акт є підставою для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Таким чином, вбачається, що під час розгляду даної справи МОЗ України, у відповідності до наведених вище положень, буде розпочато процедуру реорганізації ОНМЕДУ, створено комісію з реорганізації, встановлено строк заявлення вимог кредиторами. В результаті процедури реорганізації, ОНМЕДУ буде припинено як юридичну особу.

Відповідно, внаслідок проведення реорганізації ОНМЕДУ його працівники повинні бути переведені на роботу до новоствореної юридичної особи. При цьому, враховуючи зміст ст. 40 Кодексу законів про працю України, можливе звільнення працівників в результаті реорганізації.

Наведене дає підстави суду вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки фактична реалізація оскаржуваного розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р) за час розгляду адміністративної справи призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог та скасування вказаного розпорядження, повернення ОНМЕДУ його майна буде значно ускладненим, переведення та звільнення працівників будуть незаконними, а отже, доведеться докласти значних зусиль та понести витрати для повторного переведення та поновлення відповідних працівників на посадах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування обставин, які є прямими підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у порядку, визначеному КАС України ( N 2747-IV).

Щодо способу забезпечення позову, на думку суду, достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження N 94-р (Розпорядження N 94-р).

Суд вважає за необхідне додатково наголосити, що вказаний спосіб забезпечення позову, в розрізі вимог, які позивач ставить у поданій заяві про забезпечення позову, є достатнім для захисту оспорюваних прав ОСОБА_1 з огляду на те, що зупинення дії вказаного розпорядження (Розпорядження N 94-р) позбавить МОЗ України та КМУ правових підстав для подальшого вчинення будь-яких дій та прийняття актів, спрямованих на проведення реорганізації ОНМЕДУ.

Таким чином суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, подану заяву.

Крім того, встановлення таких заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення судом спору у даній справі відповідає предмету позову. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72 ( N 2747-IV), 77 ( N 2747-IV), 150 ( N 2747-IV), 151 ( N 2747-IV), 154 ( N 2747-IV), 241 - 243 ( N 2747-IV), 248 КАС України ( N 2747-IV), суд ухвалив:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити частково.

2. Зупинити дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року N 94-р "Про утворення Національного медичного Одеського університету" (Розпорядження N 94-р).

3. В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України ( N 2747-IV).

5. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), у строк до 07 березня 2022 року.

Стягувач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1).

Боржник: Кабінет Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, 12/2).

Роз'яснити, що дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи N 640/1498/19 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Дана ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

 

Суддя

Ю. Т. Шрамко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали