ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 21 липня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Гошовської Т. В., суддів: Гриціва М. І., Шаповалової О. А., за участю прокурора - Сенюк В. О., захисника - ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2010 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку і жительку м. Бердянська Запорізької області, громадянку України, не судиму, виправдано за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року цей вирок залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою - директором ТОВ "Парк розваг - Бердянськ", шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій з ПДВ відносно сум бюджетного відшкодування за період 2005 - 2008 роки здійснила замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчинений повторно, замах на заволодіння чужим майном, вчинений повторно, а також службове підроблення.

Зокрема, ОСОБА_6 з метою отримання бюджетного відшкодування ПДВ, умисно, за обставин, детально викладених у вироку, 18 квітня 2005 року всупереч Закону України "Про податок на додану вартість" в податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 672886 грн. від придбання атракціонів. При цьому відповідно до наданих до ОДПІ первинних документів розрахунок за придбані атракціони здійснено шляхом імітування векселів на загальну суму 3641000 грн. Вказану податкову декларацію ОСОБА_6 подала до Бердянської ОДПІ.

Однак у період з 23 до 31 травня 2005 року Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення і повноти нарахування до бюджету ПДВ ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" за березень 2005 року, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 672886 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ "Парк розваг - Бердянськ".

Також 31 липня 2007 року ОСОБА_6 всупереч Закону України "Про податок на додану вартість" умисно, повторно, за наведених у вироку обставин в податковій декларації за 2 квартал 2007 року задекларувала до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у банку суму ПДВ у розмірі 612893 грн. та 7 серпня 2007 року забезпечила її надання разом із заявою про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.

Проте у період з 14 по 24 вересня 2007 року Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за 2 квартал 2007 року на поточний рахунок платника, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 612893 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ "Парк розваг - Бердянськ".

Крім того, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" Бердянською ОДПІ було двічі відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 672886 грн. і 612893 грн., відповідно, не маючи законних підстав, умисно, повторно, за обставин, викладених у вироку, втретє задекларувала в податковій декларації з ПДВ за 4 квартал 2007 року суму ПДВ в розмірі 612893 грн. від суми придбання атракціонів та 5 лютого 2008 року забезпечила надання цієї декларації разом із заявою про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.

Однак у період з 13 по 19 березня 2008 року Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за 4 квартал 2007 року на поточний рахунок платника, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 612893 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ "Парк розваг - Бердянськ".

Крім цього, ОСОБА_6 умисно, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного отримання з державного бюджету грошових коштів у виді бюджетного відшкодування ПДВ, за обставин, викладених у вироку, задекларувала до бюджетного відшкодування на рахунок підприємця в банку у податкових деклараціях по ПДВ ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" за травень, червень, липень 2006 року суму ПДВ у розмірі 32979 грн. (у тому числі за травень - 7500 грн., за червень - 17222 грн., за липень - 8257 грн.) та відповідно 15 червня, 18 липня і 17 серпня 2006 року забезпечила надання цих декларацій разом із заявами про повернення вказаних сум бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.

Проте у період з 1 по 21 вересня 2006 року Бердянською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 16 серпня 2004 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 32979 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ "Парк розваг - Бердянськ".

Крім іншого, ОСОБА_6 умисно, з метою заволодіння чужим майном, у тому числі в особливо великих розмірах, за обставин, детально викладених у вироку, внесла завідомо неправдиві дані в офіційні документи - податкові декларації з ПДВ ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" і платіжні доручення, зокрема:

- у податкову декларацію з ПДВ за березень 2005 року про відшкодування ПДВ в розмірі 672886 грн.;

- у податкову декларацію з ПДВ за квітень, червень і липень 2006 року про відшкодування ПДВ в розмірі 32979 грн. (у тому числі за травень - 7500 грн., за червень - 17222 грн., за липень - 8257 грн.);

- у платіжні доручення про перерахування грошових коштів ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" з поточного рахунку у ВАТ "Кредитпромбанк", які підтверджували факт оплати грошових коштів в сумі 3641000 грн. за поставлені за договорами атракціони в грудні 2004 року;

- у податкову декларацію з ПДВ за 2 квартал 2007 року про відшкодування ПДВ в розмірі 612893 грн.;

- у податкову декларацію з ПДВ за 4 квартал 2007 року про відшкодування ПДВ в розмірі 612893 грн.,

а також засвідчила правильність цих даних особистим підписом і відтиском печатки ТОВ "Парк розваг - Бердянськ", після чого забезпечила надання цих документів до Бердянської ОДПІ.

У касаційній скарзі прокурор, вважаючи виправдувальний вирок незаконним, просить скасувати його через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та повернути справу на новий судовий розгляд. Стверджує, що при постановленні вироку судом порушено вимоги статей 323, 327 КПК України, оскільки не наведено достатніх підстав для виправдання підсудної із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. На думку прокурора, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку захисника, який заперечив проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам із точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України. При цьому усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Як свідчать дані протоколу судового засідання і зміст вироку, суд при розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_6 дослідив всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та повно й всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази й дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів Верховного Суду України.

Так, відповідно до пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення, ОСОБА_6, будучи директором ТОВ "Парк розваг - Бердянськ", шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій по ПДВ відносно сум бюджетного відшкодування в розмірі 612893 грн., за період 2005 - 2008 років здійснила замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, повторно. Зокрема, 18 квітня 2005 року в податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 674, 1 тис. грн., у тому числі 612, 9 тис. грн. від придбання атракціонів; у червні - серпні 2006 року задекларувала до бюджетного відшкодування за травень - липень 2006 року суму ПДВ у розмірі 32979 грн.; 31 липня 2007 року в податковій декларації за 2 квартал 2007 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 612893 грн.; 5 лютого 2008 року задекларувала до бюджетного відшкодування за 4 квартал 2007 року суму ПДВ у розмірі 612693 грн. та подала відповідні документи до Бердянської ОДПІ. У всіх цих випадках податкова інспекція з різних причин відмовляла ТОВ у відшкодуванні ПДВ.

Згідно з ч. 3 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або користь третіх осіб із використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересів служби. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Службове підроблення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, також може бути вчинене лише з прямим умислом.

Як встановив суд, і це не заперечується стороною обвинувачення, у період 2005 - 2008 років ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" уклало угоди по закупівлі атракціонів (основні фонди), а також на виконання робіт по благоустрою земельної ділянки підприємства, на якій розташований парк розваг (капітальні інвестиції), які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року є об'єктом оподаткування, і які ОСОБА_6 як директор ТОВ, будучи впевнена в законності своїх дій, неодноразово вказувала в податкових деклараціях з ПДВ та в заявках на відшкодування ПДВ як підставу для бюджетного відшкодування.

Той факт, що кожного разу податкові органи з різних причин відмовляли підприємству у відшкодуванні ПДВ, проводили позапланові перевірки та виносили відповідні податкові повідомлення - рішення, свідчить про виникнення між державою з одного боку та платником податків з другого боку, відповідних правовідносин, які повинні вирішуватись у встановлений законом спосіб, а не автоматично тягнути за собою кримінальну відповідальність, про що правильно зазначено у вироку суду першої інстанції.

Цей висновок суду підтверджується також тим, що, як свідчать матеріали справи, одне з оскаржених ТОВ у суді податкових повідомлень - рішень, зокрема, від 1 жовтня 2007 року N 0000392350/0, і на якому ґрунтуються висновки органів досудового слідства, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року повністю скасовано, а два податкових повідомлень - рішень від 22 березня 2007 N 0000382350/3 та N 0001972330/3 постановою господарського суду Запорізької області від 30 січня 2008 року скасовані частково.

Отже, наведені рішення відповідних судових інстанцій, які набрали законної сили, підтверджують, що висновки податкових органів щодо безпідставності вимог ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" про бюджетне відшкодування ПДВ, є помилковими та суперечать вимогам податкового законодавства і відповідно такі дані не можуть бути використані як доказ в кримінальній справі та покладені в основу обвинувального вироку.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_6 за відсутністю в її діях інкримінованих їй органами досудового слідства злочинів, передбачених ч. 5 ст. 15 і ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд дійшов правильного висновку, що сам по собі факт звернення ОСОБА_6 як директора ТОВ "Парк розваг - Бердянськ" до податкових органів з вимогою про одержання бюджетного відшкодування та відмова податкової інспекції у такому відшкодуванні, на чому фактично ґрунтувалось обвинувачення, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_6 прямого умислу на заволодіння чужим майном та службове підроблення, а відтак і складу вказаних вище злочинів.

Будь-яких інших доказів, крім матеріалів перевірок податкової інспекції та показань осіб, які проводили ці перевірки, які б підтверджували висновки органів досудового слідства, в матеріалах справи немає і додатково стороною обвинувачення суду надані не були.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд повинен був направити справу на додаткове розслідування є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на викладене, суд на законних підставах постановив по справі виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, належним чином умотивувавши своє рішення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про залишення виправдувального вироку без зміни, а апеляції прокурора - без задоволення, навівши в ухвалі у відповідності до вимог ст. 377 КПК України ґрунтовні мотивування з приводу доводів, наведених прокурором.

За таких обставин підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394 - 395 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів ухвалила:

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду від 29 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

 

Судді:

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

О. А. Шаповалова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали