ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

14.09.2011 р.

N 2а-9452/11/2670

Про залишення позовної заяви без розгляду

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Патратій О. В., суддів - Вєкуа Н. Г., Літвінової А. В., при секретарі - Сервачинській І. М. (за участю представників сторін: прокуратури - Овчаренко О. З., відповідача - Заінчковського Д. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним нормативно-правового акта, встановив:

У грудні 2009 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання п. 4 Змін і доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 р. N 1100, незаконним у період його дії та таким, що не відповідає ст. 22 Конституції України в частині обмеження середнього заробітку позивача, визначення особистого середнього заробітку позивача на період 31.03.2001 р. по шахті "Єнакіївська" у розмірі 1563,84 грн., визначення особистого середнього заробітку позивача на період 31.03.2001 р. по шахті "Полтавська" у розмірі 5134,57 грн., стягнення з відповідача недоплати регресних сум за період з 01.11.97 р. по 31.03.2001 р. по шахті "Єнакіївська" у сумі 12833,01 грн. по шахті "Полтавська" в сумі 22588,37 грн., стягнення компенсації інфляції споживчих цін на момент виплати 35421,38 грн., стягнення компенсації за користування чужими коштами за період з 1997 р. по 2009 р. у розмірі 37239,62 грн., відшкодування 500000 грн. за заподіяні моральні, душевні та фізичні страждання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі (том 1, а. с. 1).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010 року було задоволено частково; ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині відмови у відкритті провадження у справі стосовно вимог позивача про визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. N 1100 "Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" і справу в цій частині позовних вимог направлено для продовження розгляду. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за рештою позовних вимог ОСОБА_3 - залишено без змін (том 1, а. с. 55 - 57).

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року справу було прийнято до провадження суддею Мазур А. С. та призначено справу до судового розгляду (том 1, а. с. 64).

20 січня 2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним нормативно-правового акта було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2011 року було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно Протоколу розподілу справи між суддями від 04.07.2011 року справа була автоматично розподілена на суддю Патратій О. В., у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2011 р. було призначено попереднє судове засідання на 4 серпня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявою від 30.08.2011 р. позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконною та такою, що не відповідає положенням правового акта вищої юридичної сили, в період її дії, постанову Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. N 1100 "Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", а саме пункту 4 Змін і Доповнень до пункту 28 абзацу 6 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків в частині обмеження середнього заробітку середнім заробітком по професії по підприємству за період з 1 листопада 1997 р. по 31 березня 2011 р.

Крім того, 30 серпня 2011 року позивачем було направлено на адресу суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обгрунтоване тим, що позивач тривалий час перебував на лікуванні та не мав можливості своєчасно звернутися до суду. Також позивач зазначав, що строк звернення до суду переривався у зв'язку із розглядом у різних судових інстанціях справ щодо відшкодування недоплачених виплат втраченого заробітку.

В судовому засіданні 14 вересня 2011 року законний представник позивача - прокурор відділу Прокуратури м. Києва підтримав подане позивачем клопотання, просив суд поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України заперечував проти поданого клопотання, посилаючись на те, що оскаржуваний нормативно-правовий акт було офіційно опубліковано 24.10.97 р., тому з вказаного часу позивач мав можливість оскаржити вказаний нормативний акт до суду. З урахуванням вищевказаного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні поданого клопотання.

Вирішуючи подане клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасної реалізації ними права на судовий захист. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.

Аналогічні правила стосуються також оскарження нормативно-правових актів. Після закінчення строку їх оскарження нормативно-правові акти, як регулятори суспільних правовідносин, набувають, зокрема, ознаки передбачуваності (зміст якої розкривається, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини "Реквеній проти Угорщини" - N 25390/94, § 34, ECHR 1999), що дає змогу кожному учаснику суспільних відносин, відповідним чином визначати свою поведінку, передбачити наслідки певних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 01.09.2005 р., яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, про що вказано, зокрема у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 р. N 945/11/13-11 (Лист N 945/11/13-11).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржується постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року N 1100 "Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" (далі - постанова КМУ N 1100).

Вказана постанова є нормативно-правовим актом, оскільки нею встановлюються загальні правила поведінки (порядок відшкодування власником підприємства, установи і організації шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків), її положення поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування.

Нормативно-правовий акт вважається доведеним до відома громадськості з моменту його опублікування у друкованих засобах масової інформації.

Суд звертає увагу сторін на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року N 1100 була офіційно опублікована в офіційному виданні - газеті "Офіційний вісник України" від 24.10.97 року (1997 р., N 41, стор. 42, код акта 4110/1997). Тобто, з моменту офіційної публікації спірної постанови - 24 жовтня 1997 року - позивач, як і будь-яка інша особа, міг ознайомитись з її змістом та, відповідно, дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом також приймається до уваги правова позиція Вищого адміністративного суду України, який в ухвалі від 03.03.2011 р. по справі N К-39787/10 зазначив, що "строк оскарження нормативно-правового акта починається з дня опублікування акта, не зважаючи на те, що особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилась з ним пізніше".

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що про зміст спірної постанови КМУ N 1100 позивачу безпосередньо стало відомо ще у грудні 1997 року.

Так, постановою КМУ N 1100 було внесено зміни і доповнення до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472, зокрема, змінено порядок обчислення середньомісячного заробітку для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку.

Згідно внесених змін було перераховано суми щомісячного відшкодування втраченого заробітку наказом ПО "Орджонікідзевугілля"від 23 грудня 1997 року N 537 (том 1, а. с. 89).

Як неодноразово зазначав позивач у поданих заявах, зокрема, у заяві від 18.11.2010 р., заявах від 13.07.2011 р. та від 30.08.2011 р., у грудні 1997 року він звернувся до Єнакієвського міськрайонного суду з позовом про стягнення з шахт ПО "Орджонікідзевугілля"заробітку, втраченого у зв'язку із прийняттям оскаржуваної постанови КМУ N 1100 (том 1, а. с. 74, том 2, а. с. 200, том 3, а. с. 1)

Як вбачається з рішень Єнакієвського міськрайонного суду від 11.02.99 р. та від 12.02.99 р. ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, після чого позивач неодноразово звертався до різних судових інстанцій з приводу перерахунку свого заробітку.

Вищеописане свідчить про те, що принаймні в грудні 1997 року позивач був обізнаним з положенням оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України, а відтак, міг або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок її прийняття та мав можливість звернутись до суду з позовною заявою про її оскарження.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 14 грудня 2009 року (шляхом направлення поштою даної позовної заяви), тобто з моменту, коли він мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, пройшло більше 11 років.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону N 2453-VI) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду судом застосовуються положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 30.07.2010 р., чинній на час вчинення даної процесуальної дії.

При цьому, положення щодо строків звернення до адміністративного суду, в тому числі щодо застосування наслідків пропущення таких строків міститься у розділі II Кодексу адміністративного судочинства України "Організація адміністративного судочинства", які є загальними та підлягають застосуванню на всіх стадіях адміністративного судочинства.

Зокрема, у інформаційному листі Вищого адміністративного судочинства України від 13.10.2010 р. N 1425/11/13-10 вказано наступне: "якщо провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи, суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду".

Розглянувши клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду, враховуючи те, що позивачем не зазначено жодної причини, яка б об'єктивно протягом тривалого часу (11 років з моменту опублікування оспорюваної постанови) перешкоджала подачі адміністративного позову в межах строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України як на момент виникнення правовідносин, так і на момент подання адміністративного позову, суд дійшов про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_3 строку звернення до суду.

Посилання позивача на постійне перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, не може бути прийняте судом до уваги як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано суду належним доказів того, що зазначена обставина перешкоджала йому звернутися до суду протягом 11 років. Більше того, як свідчать матеріали справи, вказана обставина не перешкоджала позивачу звертатись до різних судових інстанцій за захистом своїх прав протягом 1997 - 2009 років.

Доводи позивача про переривання строку звернення до суду внаслідок звернення до різних судових інстанцій колегія суддів вважає безпідставними.

По-перше, Кодексом адміністративного судочинства України, на відміну від положень статей 263 та 264 Цивільного кодексу України, які визначають підстави зупинення чи переривання строків позовної давності, не передбачено можливості зупинення чи переривання строків звернення з позовом до адміністративного суду.

По-друге, як випливає з заяви позивача, він звертався до різних судів з позовними заяви щодо перерахунку та виплати втраченого заробітку, тобто з іншими позовними вимогами. Звернення до суду з інших правовідносин (зокрема, з приводу відшкодування заробітку втраченого у зв'язку із прийняттям постанови КМУ N 1100) не перешкоджало позивачу оскаржити нормативно-правовий акт, який, на його думку, порушує його права та інтереси.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не підлягає задоволенню, а адміністративний позов відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення питання про поновлення строку звернення до суду) слід залишити без розгляду.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 5, ч. 2 ст. 99, ст. 100, ст. 102, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. N 1100 "Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків".

3. Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Судді:

А. В. Літвінова

 

Н. Г. Вєкуа

 

О. В. Патратій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали