Додаткова копія: Про залишення позову без розгляду

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

22.04.2019 р.

N 826/5386/16

Про залишення позову без розгляду

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Добрянської Я. І., суддів: Федорчука А. Б., Кузьменка В. А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України в якому просив: визнати незаконним та скасувати затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 N 578 "Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки" в частині "постійної або тимчасової прописки" як таку, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що затверджене відповідачем Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки є таким, що порушує його права, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржуване положення станом на момент прийняття є законним, оскільки прийняте на підставі, у межах повноважень, у порядку та в спосіб визначені Конституцією та законами України. Одночасно, зазначає, що оскаржуване положення станом на момент звернення до суду втратило чинність, а відтак не може бути визнано протиправним та скасовано, оскільки його положення не мають юридичної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 р. прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання на 02 серпня 2016 о 09:30 год.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017 р. (Ухвала N 826/5386/16) позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строки звернення до суду, передбачені частиною другою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому ні позовна заява, ні додані до неї документи не містять обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 р. (Ухвала N 826/5386/16) апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року (Ухвала N 826/5386/16) - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою для скасування ухвали слугували висновки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції повинен був відкрити провадження у справі з одночасним вирішенням питання про визнання поважними причин пропуску строку або тільки після відкриття провадження, в судовому засіданні розглянути клопотання Кабінету Міністрів України від 15.02.2017 про залишення позовної заяви без розгляду, проте без відкриття провадження, в судовому засіданні, суд вирішив клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позовної заяви без розгляду, чим порушив норми процесуального законодавства передбачені КАС України ( N 2747-IV).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017 р. виправлено описку в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 р. та викладено абзац перший вступної частини ухвали в наступній редакції: "УХВАЛА про відкриття провадження в адміністративній справі". Виправлено описку в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 р. та викладено абзац перший резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Відкрити провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Добрянською Я. І."

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), яким внесено зміни до КАС України ( N 2747-IV), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України ( N 2747-IV) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2003 р. звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а. с. 7)

02.04.2003 р. позивач звернувся до паспортиста ЖЕК N 2 м. Стрий за реєстрацією місця проживання у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на вказану квартиру та заявою від 02.04.2003 р. (а. с. 7-8)

Проте, як зазначає позивач, реєстрація проведена не була і у паспорті не вчинено запису (відмітки) про реєстрацію місця проживання з 02.04.2003 за вказаною адресою.

У подальшому, 07.04.2003 р. та 08.04.2003 р. позивач звернувся у Стрийський міськрайонний центр зайнятості для реєстрації в якості шукача роботи.

Листом Стрийського міськрайонного центру зайнятості від 09.04.2003 N 2946 повідомлено позивачу про відмову в реєстрації в службі зайнятості з мотивів відсутності у паспорті відмітки про реєстрацію місця проживання та з посиланням на затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 578 від 27.04.98 "Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки". (а. с. 8 зворот)

01.03.2016 р. питання щодо видачі паспорта позивачу із відміткою про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 17.07.2013 було вирішено (а. с. 9).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку Кабінету Міністрів України щодо прийняття оскаржуваної постанови N 578 від 27.04.98 та з метою їх відновлення позивач 28.03.2017 звернувся за захистом до суду.

Одночасно, 28.11.2017 р. представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Конституції України, право на соціальний захист гарантується, у тому числі, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Так, щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду з викладених підстав таке задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Статтею 122 КАС України ( N 2747-IV) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом ( N 2747-IV) або іншими законами.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Так, згідно п. 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV), нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень не можуть застосовуватися загальні строки, передбачені ст. 122 КАС України ( N 2747-IV).

Більше того, суд зазначає, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України (ч. 2 ст. 122 КАС України ( N 2747-IV) в редакції чинній станом на дату винесення рішення у справі). У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акта.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 12.03.2019 р. у справі NN 712/8985/17 адміністративне провадження N К/9901/49333/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду, не підлягає задоволенню.

Одночасно, суд зазначає, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду з інших підстав, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 ( N 2747-IV), 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV), право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Під нормативно-правовим актом у контексті цієї статті слід розуміти рішення суб'єкта владних повноважень, яке містить норми права, що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України ( N 2747-IV), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу положень ч. 1 ( N 2747-IV) та ч. 2 ст. 5 КАС України ( N 2747-IV), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач вважає протиправним Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 N 578.

Однак, відповідно до абз. 1 п. 2 постанови КМУ від 14.02.2007 р. N 219 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітніх" Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затверджене постановою КМУ від 27 квітня 1998 р. N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 17, ст. 635) визнано таким, що втратило чинність.

Так само, відповідно п. 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність затвердженого постановою КМУ від 13.05.2013 р. N 335 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 335) постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 17, ст. 635) втратила чинність.

Отже, оскаржуване положення втратило чинність 18.05.2013 р.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертається до суду 28.03.2016 р., що підтверджується штампом на поштовому конверті в якому направлений позов. (а. с. 10)

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України ( N 2747-IV), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом ( N 2747-IV) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки на звернення до суду. Зокрема, ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) закріплено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення позивачем спеціального строку звернення до суду регламентованого ч. 3 ст. 264 КАС України ( N 2747-IV), а саме звернення до суду після втрати таким актом чинності, оскільки такий акт вже не створює правових наслідків для позивача, а визнання незаконним та скасування такого ату є неможливим, оскільки він і так є нечинним, тобто таким, що не підлягає застосуванню.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України ( N 2747-IV), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою ( N 2747-IV) та четвертою статті 123 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України ( N 2747-IV), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на пропуск позивачем спеціального строку звернення до суду, тобто поза межами строку його чинності.

Керуючись ч. 5 ст. 205 ( N 2747-IV), ст. 240 ( N 2747-IV), ст. 241 ( N 2747-IV), 248 ( N 2747-IV), 250 КАС України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду - відмовити.

2. Залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на пропуск спеціального строку звернення до суду.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України ( N 2747-IV) та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 ( N 2747-IV), 295 ( N 2747-IV), 296 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

Я. І. Добрянська

Судді:

А. Б. Федорчук

 

В. А. Кузьменко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали