ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12.12.2013 р.

Справа N 805/11020/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Сіваченка І. В., суддів: Жаботинської С. В., Шишова О. О., розглянувши у письмовому порядку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі N 805/11020/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення N 01-50/64 від 13.03.2013 року, встановив:

26 липня 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області (далі - Управління) про скасування рішень N 01-50/45 від 11.03.2013 року, N 01-50/46 від 11.03.2013 року, N 01-50/63 від 13.03.2013 року, N 01-50/64 від 13.03.2013 року, N 01-50/301 від 11.03.2013 року, N 01-50/335 від 18.03.2013 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року справа роз'єднана в окремі провадження та в межах даної справи розглядаються вимоги ФОП ОСОБА_2 до Управління про скасування рішення від 13.03.2013 року за N 01-50/64 про застосування фінансових санкцій на суму 340,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення, яке оскаржується, прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Законом.

Зазначив, що відповідачем були застосовані фінансові санкції на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) за неведення в установленому порядку обліку сум доходу, на які нараховуються страхові внески, за відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.

Крім того, посилалась на те, що як фізична особа - підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, правильно та у повному обсязі вела облік нарахування на заробітну плату, утримання страхових внесків та єдиного внеску з виплачених робітникам сум. Ним під час перевірки були надані первинні документи та облікові регістри, які підтверджують зазначене нарахування, утримання та виплату. Тому вважає застосування до неї санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум доходу, на які нараховуються страхові внески, а також відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків безпідставним.

Зазначив, що відповідачем були застосовані фінансові санкції на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), проте ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV виключена Законом України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у цій справі позов було задоволено. Скасовано рішення Управління від 13.03.2013 року N 01-50/64 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представником позивачки висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно статті 195 КАС України апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги, поданої відповідачем, тобто, в частині, якою позовні вимоги задоволено.

ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

11.03.2013 року Управління здійснило позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за період з 31.03.2002 року по 11.03.2013 року, на підставі якої складений акт від 11.03.2013 року N 37/02-07.

Під час перевірки встановлені порушення вимог Закону N 1058-IV, зокрема, за неведення в установленому порядку обліку сум доходу, на які нараховуються страхові внески, за відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.

13.03.2013 року Управління на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV прийняло рішення N 01-50/64 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій в сумі 340,00 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За Преамбулою Закону N 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон N 2464-VI, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.

Як вбачається з рішення, яке оскаржується, воно прийняте 13.03.2013 року на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV.

01.01.2011 року набрав чинності Закон N 2464-VI, згідно якого ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV виключена.

З матеріалів справи вбачається, що застосування фінансових санкцій до позивача за спірним рішенням на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV мало місце 13.03.2013 р., тобто після втрати чинності цією нормою.

Пунктом 6 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом N 2464-VI наведена вище норма матеріального права із Закону N 1058-IV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених чинним до 1 січня 2011 року законодавством, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону N 1058-IV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 6 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV позивачу штрафних санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум доходів, на які нараховуються страхові внески, а також відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків за період, який закінчився до цієї дати, є протиправним.

Аналогічної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в обов'язковій до врахування відповідно до ст. 244-2 КАС України постанові від 20 листопада 2012 року по справі N 21-367а12 (Постанова N 21-367а12) за позовом фізичної особи - підприємця до УПФУ в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на наявність у нього повноважень із застосування фінансових санкцій на підставі зазначеної у спірному рішенні норми в силу абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI.

Згідно з нею на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу цієї норми слідує, що вона встановлює умови збереження повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та застосування фінансових санкцій, які мав відповідач до втрати чинності частиною 9 статті 106 Закону N 1058-IV.

До таких умов належить певний період часу, а саме до повного стягнення заборгованості, яка складається з:

- несвоєчасно сплачених сум страхових внесків, у тому числі строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій;

- штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

Обидві заборгованості у даному спорі відсутні.

Отже, встановлені абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI умови наявності у відповідача повноважень із застосування фінансових санкцій на підставі ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV у спірних правовідносинах відсутні.

Позивачка заборгованості зі сплати страхових внесків не має, що не заперечується відповідачем.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України і в постанові від 4 червня 2013 року в справі за позовом фізичної особи - підприємця до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.

При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року та 26 березня 2013 року (номер в Єдиному Реєстрі судових рішень - 30604025), оскільки, як зазначено в цих судових рішеннях, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, що виникли за 2004 рік та квітень - грудень 2005 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року. оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV.

Як зазначалось вище, позивачка заборгованості зі сплати страхових внесків не має, тому зазначені в попередньому абзаці судові рішення Верховного Суду України до спірних правовідносин не мають відношення.

Зважаючи на наведене, спірне рішення є протиправним та піддягає скасуванню у зв'язку з перевищенням повноважень відповідача при його прийнятті.

Що стосується суті зазначених у рішенні відповідача N 01-50/64 від 13.03.2013 судом встановлене наступне.

Як вбачається з вказаного рішення, санкції за ним застосовані за неведення в установленому порядку обліку сум доходу, на які нараховуються страхові внески, а також відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків.

Більш докладно дані порушення відображені у акті перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31.03.2002 до 11.03.2013 року, який складений відповідачем 11.03.2013 р. за N 37/02-07 (а. с. 6, надалі - Акт перевірки).

Так, відповідачем зазначено, що в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 17, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в журналі обліку нарахування заробітної плати та утримання з неї відсутні підписи відповідальної особи за складання документу та дата проведення господарської операції.

Наведені загальні норми регулюють правовідносини щодо: первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку; обчислення та сплати страхових внесків; прав та обов'язків страхувальників а також платників єдиного внеску. Конкретних частин перелічених вище статей, або підзаконних нормативно-правових актів, що встановлювали б обов'язок з підписання відповідальною особою журналу обліку нарахування заробітної плати та утримання з неї із зазначенням дати у Акті перевірки не наведено.

Відповідач вказує, що до перевірки позивачем не були надані відомості про виплату грошей, а журнал (книга) обліку нарахування заробітної плати та утримання з неї не відповідає встановленій формі.

Акт перевірки (а. с. 6) у частині недодержання зазначеної форми містить посилання на порушення:

- наказу Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року N 144 "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі";

- наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці";

- положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704.

Позивач вказує, що в порушення наведених нормативно-правових актів первинні документи, на підставі яких позивачем здійснюється облік виплат сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхову внески та єдиний внесок, складені не за типовими формами.

З цього приводу слід зазначити, що перші з двох перелічених наказів не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, що у відповідності до п. 15 положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 та п. 1, 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" позбавляє їх обов'язкового для позивача характеру.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку суд вважає за необхідне вказати, що даним Положенням безпосередньо не встановлюються типові форми первинних документів чи облікових регістрів. Тому визначене у Акті перевірки порушення - складання первинних документів не за типовими формами - не може стосуватися вказаного Положення.

Останнє містить загальні вимоги до складання документів бухгалтерського обліку. Однак відповідачем не визначено, які саме дефекти (окрім порушення типової форми) мають первинні документи позивача. У частині Акта перевірки, яка містить вказівку про відсутність підписів відповідальної особи та дати відсутнє посилання на порушення вказаного Положення.

Таке позбавляє суд підстав для перевірки додержання позивачем конкретних приписів вказаного вище Положення, оскільки суд не може підміняти суб'єкт владних повноважень та самостійно, на свій розсуд визначати зміст порушення - документи, які мають дефекти, періоди їх складання та конкретні порушені пункти Положення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не надання позивачем до перевірки відомостей про виплату грошей, оскільки описова частина Акту перевірки не містить вказівок на їх відсутність. Не зазначення таких відомостей у вступній частині Акту перевірки у графі "При перевірці використано" не свідчить про їх відсутність, а доводить лише не використання їх відповідачем під час перевірки.

Представник позивача від підписання Акту перевірки відмовився, про що у Акті зроблений відповідний напис у графі "Підтверджую, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність платника за період, що перевіряється, немає".

Зважаючи на те, що описова частина Акту перевірки містить посилання на порушення підзаконних нормативно-правових актів, які не обов'язкові для позивача, порушення законів викладені у спосіб, який не дозволяє достовірно встановити зміст такого порушення та докази, які його підтверджують, суд дійшов висновку, що відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України не доведена наявність підстав для прийняття спірного рішення. Враховуючи це, а також помилкове застосування відповідачем положень ст. 106 Закону N 1058, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов про скасування рішення відповідача N 01-50/64 від 13.03.2013 року підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду також не бере до уваги посилання апелянта щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, який, на думку відповідача, складає 10 днів з моменту отримання копії рішення, а також те, що навіть місячний строк для оскарження нею пропущений.

Позивачка, в свою чергу, стверджує, що нею було отримано акт перевірки та рішення про застосування фінансових санкцій не 21, а 23 березня 2013 року, після чого нею подавались заперечення на акт, відповідь на які відповідачем направлено лише 18.04.2013 року за вих. N 5105/02-08-17.

Зазначені позивачкою обставини апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу, тому вважає наявними поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195 - 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі N 805/11020/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення N 01-50/64 від 11.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 

Головуючий

І. В. Сіваченко

Судді:

С. В. Жаботинська

 

О. О. Шишов




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали