МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 14 січня 2009 року N 16

Про затвердження Формулярного довідника із використання лікарських засобів у психіатрії та наркології

На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004 - 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 року N 1162, з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження та подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги наказую:

1. Затвердити Формулярний довідник із використання лікарських засобів у психіатрії та наркології (додається).

2. Директору Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" МОЗ України забезпечити публікацію формулярного довідника, затвердженого в п. 1 цього наказу в складі Формулярного керівництва з використання лікарських засобів.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Митника З. М.

 

Міністр

В. М. Князевич


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Міністерства охорони здоров'я України
14.01.2009 N 16


Формулярний довідник
із використання лікарських засобів у психіатрії та наркології

Основні позначення та скорочення

AUC

- площа на графіку під кривою "концентрація - час"

a

- альфа

b

- бета

pH

- водневий показник

T1/2

- період напівіснування

- температура

а/б

- антибіотик

АБЗ

- антибактеріальний засіб

АГ

- артеріальна гіпертензія

АДФ

- аденозиндифосфат

АКТГ

- адренокортикотропний гормон

АЛТ

- аланінамінотрансфераза

амп.

- ампула

АР

- алергічні реакції

АлАТ

- аланінамінотрансфераза

АсАТ

- аспартатамінотрансфераза

АТФ

- аденозинтрифосфат

АТ

- артеріальний тиск

БА

- бронхіальна астма

в/в

- внутрішньовенне введення

ВДШ

- верхні дихальні шляхи

ВІЛ

- вірус імунодефіциту людини

в/м

- внутрішньом'язеве введення

Смакс

- максимальна концентрація в плазмі

ГКС

- глюкокортикостероїд

г.

- гострий

год.

- година

Гр (+)

- грампозитивний

Гр (-)

- грамнегативний

ДНК

- дезоксирибонуклеїнова кислота

ІКС

- інгаляційний кортикостероїд

ІХС

- ішемічна хвороба серця

капс.

- капсули

крап.

- краплі

ЛДГ

- лактатдегідрогеназа

ЛЗ

- лікарський засіб

ЛФ

- лужна фосфатаза

МАО

- моноамінооксидаза

МО

- міжнародні одиниці

м/о

- мікроорганізм

МПД

- максимально переносима доза

НДШ

- нижні дихальні шляхи

НПЗЗ

- нестероїдні протизапальні засоби

ПРВЗ

- протиретровірусні засоби

п/ш

- підшкірне введення

р/добу

- кількість разів на добу

РНК

- рибонуклеїнова кислота

р-н

- розчин

с-м

- синдром

СНІД

- синдром набутого імунодефіциту

табл.

- таблетки

фл.

- флакон

хв.

- хвилина

ХОЗЛ

- хронічні обструктивні захворювання легенів

хр.

- хронічний

цд

- цукровий діабет

ЦМВ

- цитомегаловірус

ЦНС

- центральна нервова система

ЧМТ

- черепно-мозкова травма

ШВЛ

- штучна вентиляція легенів

ШКТ

- шлунково-кишковий тракт


1. ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ПСИХІАТРІЇ

1.1. Анксиолітики

Діазепам (Diazepam)*

Фармакотерапевтична група: N05BA01-транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична, протисудомна, седативна, снотворна і міорелаксуюча дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: дія діазепаму проявляється в посиленні ГАМКергічного (ГАМК - гамма-аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі і гіпоталамусі; ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи; алостерична частина ГАМКА - рецептора є місцем зв'язку депресантів центральної нервової системи, таких як бензодіазепіни, у тому числі і діазепам; загальну нейрональну блокаду не викликають; внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМКА - рецептора зростає чутливість останнього до гамма-аміномасляної кислоти. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають в стані активації, завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, підсилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани і блокуючи проведення сигналу; добре і швидко всмоктується зі ШКТ, через 30 - 90 хв. досягає рівня Смакс., у високому ступені зв'язується з білками плазми (приблизно 99 %), добре розчинний у жирах, проникає через гематоенцефалітний бар'єр; основними метаболітами є N-дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам; діазепам і нордазепам у ході повільного гідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам; більш тривалий час напіврозпаду нордазепаму (приблизно 60 год.) збільшує період дії препарату; при тривалому застосуванні відбувається відносне збільшення кількості нордазепаму в організмі; метаболізм діазепаму в печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту, як те мазепам; концентрація діазепаму в плазмі знижується в дві фази: за початковою фазою швидкого розпаду, з одногодинним T1/2, настає приблизно 24 - 48 - годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої продовжується метаболітами; виводиться з організму із сечею головним чином у вигляді вільних і кон'югованих метаболітів; у немовлят, а також в осіб літнього і старечого віку та при захворюваннях печінки і нирок період виведення з організму може збільшуватися в кілька разів; діазепам і його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, виділяються з грудним молоком.

Показання для застосування ЛЗ: для одноразового або курсового застосування при лікуванні симптомів підвищеної психічної напруги, занепокоєння, страху і вираженої тривоги при невротичних станах і г. невротичних реакціях; у складі комплексної терапії для лікування захворювань і станів різного походження, що супроводжуються симптомами тривоги і рухового занепокоєння; як додатковий засіб для лікування г. абстинентного с-му та алкогольного делірію; для усунення спазмів поперечносмугастої мускулатури при різних спастичних станах (ригідність, контрактура, міжнейрональні ушкодження на рівні спинного і супраспінального відділів мозку, спазм церебральної етіології, поліомієліт, параплегія, атетоз, гіперкінез, синдром stiffmana); у випадку локальних травм і запалень як додатковий засіб для рефлекторного зняття спастичного м'язового компонента; як додатковий засіб для лікування захворювань, що супроводжуються конвульсіями, і спастичних станів при епілепсії, еклампсії, правця.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: кожному хворому препарат призначають індивідуально, тому пропонуються лише загальні принципи призначення; у зв'язку з наявністю істотних індивідуальних відмінностей у реакції хворих на препарат, лікування варто починати з найменшої ефективної дози, поступово збільшуючи її, доки не буде досягнута ефективна і разом з тим переносима доза; добову дозу в індивідуальному порядку розподіляють на 2 - 4 прийоми; звичайно рекомендують дві третини добової дози прийняти у вечірні години; для дорослих середня добова доза становить 5 - 15 мг, разова доза не перевищує 10 мг; при станах тривоги, психомоторного занепокоєння і підвищеного збудження одноразова доза для дорослих 2,5 - 5 мг, добова доза 5 - 20 мг; як додатковий засіб для лікування захворювань, що супроводжуються конвульсіями - одноразова доза для дорослих 2,5 - 10 мг 2 - 4 р/добу; при г. абстинентному с-мі та алкогольному делірії звичайна початкова добова доза для дорослих становить 20 - 40 мг, підтримуюча добова доза 15 - 20 мг; при м'язовій контрактурі, ригідності, спазмі: добова доза для дорослих 5 - 20 мг; виведення діазепаму з організму літніх і ослаблених хворих, а також у хворих при порушенні функції печінки може бути в істотній мірі уповільнено, тому рекомендується проводити лікування невеликими дозами; лікування слід починати, призначаючи половину дози, яку потім необхідно поступово збільшувати, враховуючи індивідуальну переносимість; дітям при будь-якому показанні для застосування дозу слід визначати для кожного хворого індивідуально, з урахуванням віку, ступеня фізичного розвитку, загального стану й індивідуальної реакції на компоненти препарату; звичайна початкова одноразова доза для дітей 1,25 - 2,5 мг, застосовується 2 - 4 р/добу; залежно від клінічної реакції вона може бути збільшена або зменшена; в/в препарат вводиться без розведення зі швидкістю 0,5 - 1 мл (2,5 - 5 мг)/хв.; дуже швидке в/в введення загрожує пригніченням дихання та зниженням АТ; у формі крапельної інфузії препарат вводиться у р-ні 2 мл (10 мг) діазепаму, як мінімум, 50 мл 0,9 % р-ну натрію хлориду або 5 % р-ні глюкози; розчиняється 100 мг діазепаму у 500 мл 0,9 % натрію хлориду або 5 % р-ні глюкози; вводити зі швидкістю 40 мл/год.; в/м вводиться глибоко у групу великих м'язів; дорослим при г. нападах страху або збудження в/в або в/м 10 мг, дозу можна повторити через 4 год.; при епілептичному статусі, судомному стані, що викликані отруєнням в/в або в/м 10 - 20 мг, дозу можна повторити через 30 - 60 хв.; при необхідності дозу можливо ввести в/в крапельно при максимальній дозі 3 мг/кг маси тіла; при г. судомному стані початкова доза 5 - 10 мг в/в, яку можна повторити через 10 - 15 хв. до сумарної дози 30 мг; при станах, пов'язаних з підвищеним тонусом м'язів в/в або в/м 10 мг з можливим повтором дози через 4 год.; при правці в/в вводити 0,1 - 0,3 мг/кг; повторне введення дози можливе через 1 - 4 год.; в окремих випадках препарат можна вводити в/в крапельно у максимальній дозі до 10 мг/кг; при премедикації перед різними діагностичними і хірургічними маніпуляціями - 0,2 мг/кг в/в безпосередньо перед маніпуляцією, або в/м - за 30 хв. до маніпуляції; звичайно застосовують 10 - 20 мг; при г. алкогольному делірії (delirium tremens) в/в або в/м 10 - 20 мг; не можна вводити діазепам пацієнтам, які вжили навіть невелику кількість алкоголю за останні 36 год.; пацієнти похилого віку, виснажені та ослаблені хворі - рекомендується застосовувати половину дози від призначеної для дорослого пацієнта; дітям з судомами при пропасниці, судомні стани, що викликані отруєнням, епілептичний статус - в/в або в/м 0,2 - 0,3 мг/кг; при правці - в/в 0,1 - 0,3 мг/кг, дозу можна повторити через 1 - 4 год.; в окремих випадках препарат можна вводити в/в крапельне у максимальній дозі до 10 мг/кг; при премедикації перед різними діагностичними і хірургічними маніпуляціями - 0,2 мг/кг в/в безпосередньо перед маніпуляцією, або в/м - за 30 хв. до маніпуляції.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищена стомлюваність, сонливість, м'язова слабість, які є дозо залежними; атаксія, сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, погіршення настрою, порушення зору й акомодації, висипка, вегетативні симптоми, запор, біль в суглобах, гіпотонія, нетримання або затримка сечовипускання, нудота, сухість у роті або гіперсалівація, екзантема, тремор, зміна лібідо, брадикардія; підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця, нейтропенія; парадоксальна реакція (посилення почуття тривоги і психічного збудження, ворожість, агресивні дії, галюцинації, безсоння, підвищення м'язового тонусу, у першу чергу, у дітей та осіб літнього віку); лікарська залежність, головним чином при наявності схильності, при застосуванні великих доз і при тривалому лікуванні - симптоми відміни проявляються у формі тремору, психомоторного занепокоєння, безсоння, підвищеного почуття тривоги, головного болю, порушення уваги, може виникнути дратівливість, порушення сприймання, запаморочення, прискорене серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, підвищене потовиділення, м'язові спазми, кольки, іноді - делірій і напади судом; при в/в введенні препарату - місцеве запалення або тромбоз; при швидкому в/в введенні можливі апное і падіння АТ, однак проведення ин'єкцій з відповідною швидкістю та у положенні пацієнта лежачі дозволять уникнути цих побічних явищ; при в/м введенні препарату можливі місцеві біль та почервоніння.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату (наприклад, до лактози) або до інших бензодіазепінів в анамнезі; тяжка легенева недостатність; тяжка печінкова недостатність; с-м нічних апное; тяжка міастенія; закритокутова форма глаукоми, г. приступ глаукоми (при відкритокутовій формі глаукоми препарат може застосовуватися при одночасному проведенні відповідного лікування); перший триместр вагітності; період годування груддю; алкогольна і наркотична залежність (за винятком г. абстинентного с-му); інтоксикація алкоголем та іншими психотропними засобами.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,005 г; р-н для ін'єкцій 0,5 % (10 мг/2 мл) по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C -30° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

I. Діазепам-М. Сибазон, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Седуксен, ВАТ "Гедеон Ріхтер УА"

Сибазон, Одеське ВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ

Сибазон ІС, ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"

II. Реліум, Реладорм, Polfa Tarchomin Pharmaceutical Works S.A., Польща

Реланіум, Polfa Warsaw Pharmaceutical Works S. A., Польща

Хлордіазепоксид (Chlordiazepoxide)*

Фармакотерапевтична група: N05BA02 - транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: діє на багато структур ЦНС, насамперед - на лімбічну систему і гіпоталамус, тобто структури, пов'язані з регуляцією емоційної діяльності; має анксіолітичну, седативну та помірно виражену снотворну дію, також зменшує напруження скелетних м'язів і чинить протисудомний ефект.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідне бензодіазепіну; як і всі бензодіазепіни, підсилює гальмівну дію ГАМК-ергічних нейронів у ділянці кори головного мозку, таламуса і гіпоталамуса; знайдені специфічні для бензодіазепінів ділянки зв'язування, що являють собою білкові структури клітинної мембрани, які мають зв'язок з комплексом, що складається з рецептора ГАМК-А і хлорного каналу; механізм дії хлордіазепоксиду пов'язаний з модуляцією чутливості ГАМК-ергічного рецептора, що викликає збільшення спорідненості цього рецептора з гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК) і є ендогенним гальмівним нейромедіатором; наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-А є збільшення транспорту іонів хлора всередину нейрона через хлорний канал; це призводить до гіперполяризації клітинної мембрани, в результаті чого відбувається пригнічення активності нейрона; добре всмоктується в ШКТ; після перорального прийому Смакс - через 1 - 2 год.; проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри, потрапляє в грудне молоко; Т1/2 6 - 30 год.; трансформується у печінці до фармакологічно активних метаболітів, які подовжують дію препарату; хлордіазепоксид у незмінному стані та його метаболіти елімінуються із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: короткочасне симптоматичне лікування тривожних с-мів - тривожні с-ми, що супроводжують психоорганічні розлади; тривожні с-ми, що супроводжують психотичні симптоми; тривожні с-ми з порушенням сну; тривожні с-ми іншої етіології; підвищений м'язовий тонус різного ґенезу; симптоматичне лікування г. с-му алкогольної абстиненції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування і тривалість лікування індивідуальні для кожного пацієнта і визначаються виключно лікарем; дорослим звичайно при тривожних станах застосовують до 30 мг/добу в розподілених дозах кожні 6 - 8 год.; у виключних випадках можливе застосування вищіх доз залежно від індивідуальної потреби; МДД - 100 мг; при тривожних станах із супутнім безсонням - 10 мг - 30 мг одноразово перед сном; стан збудження при г. с-мі алкогольної абстиненції - 20 мг - 100 мг; при необхідності дозу повторюють через 2 - 4 год. не перевищуючи 200 мг/добу; потім дозу зменшують до мінімальної підтримуючої, що достатня для усунення симптомів збудження; при стані підвищеного м'язового тонусу - 10 мг - 30 мг/добу в розділених дозах; хворим літнього віку (старше 65 років) хлордіазепоксид слід призначати у якомога менших ефективних дозах, що не перевищують половинні дози для дорослих; препарат рекомендують застосовувати короткочасно (не більше 4 тижнів) у зв'язку з небезпекою виникнення симптомів лікарської залежності.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, седатація, запаморочення, порушення рівноваги, сплутаність свідомості, дезорієнтація, атаксія; загальна слабкість, непритомність, відчуття сухості у роті, розлад зору (нечіткий зір, диплопія), дизартрія з невиразною мовою та неправильною вимовою, амнезія, м'язовий тремор, шлунково-кишкові розлади, зниження лібідо, розлади менструального циклу, порушення функції печінки (включаючи жовтуху), зміни морфологічної картини крові (лейкопенія, агранулоцитоз), нетримання сечі, деяке зниження артеріального тиску, шкірні алергічні реакції (еритема), парадоксальні реакції - психомоторний неспокій, безсоння, підвищена збудливість і агресивність, м'язовий тремор, судоми.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до хлордіазепоксидів або будь-якого компонента препарату; г. дихальна недостатність або пригнічення дихального центру; нав'язливі стани або фобії; хр. психози; дитячий вік; вагітність; лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Еленіум, Polfa Tarchomin Pharmaceutical Works S.A., Польща

Нітразепам (Nitrazepam)*

Фармакотерапевтична група: N05CD02 - снодійні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: центральна міорелаксуюча, анксіолітична і протисудомна дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: снодійний засіб групи бензодіазепінів; взаємодіє зі специфічними бензодіазепіновими рецепторами ГАМК-бензодіазепін-хлоріонофорного комплексу, активує його, підвищує чутливість до медіатора, сприяє відкриттю іонного каналу і посилює гальмуючий вплив ГАМК на центральну нервову систему; знижує збудливість клітин у підкоркових ділянках головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), мозжечку, корі головного мозку та інших відділах ЦНС; основний механізм снодійної дії - пригнічення клітин ретикулярної формації стовбура головного мозку; зменшує вплив емоційних, вегетативних і моторних подразників, що порушують механізм засинання; під впливом препарату збільшується глибина і тривалість сну; сон і пробудження відбуваються фізіологічне; дія починається через 30 хв. після прийому препарату внутрішньо і триває 6 - 8 год.; після прийому внутрішньо нітразепам швидко і добре абсорбується; після перорального прийому 5 мг Смакс досягає від 40 до 68 нг/мл через 38 - 120 хв.; одночасний прийом їжі затримує і знижує Смакс до 30 %; фаза розподілу значно варіює в діапазоні від 1,7 до 3,5 год.; зв'язування з білками крові - 85 - 88 %; печінкова елімінація повільна, T1/2 - 25 - 30 год.; приблизно 1 % препарату виводиться в незміненому стані з сечею; при прийомі кожного дня відбувається кумуляція нітразепаму, оскільки виведення повільне; проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, виділяється в грудне молоко; біодоступність при пероральному прийомі - 54 - 98 %.

Показання для застосування ЛЗ: розлади сну у дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози підбирають індивідуально, при цьому дотримуються основного правила - призначати якнайменші ефективні дози препарату протягом найкоротшого періоду; розлади сну у дорослих - увечері приблизно за півгодини перед сном дорослі приймають разову дозу, яка становить 2,5 - 5 мг, МДД - 10 мг; пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим, а також людям з органічними ураженнями головного мозку, порушеннями дихальної, серцево-судинної, печінкової або ниркової функцій - низькі дози, тобто по 2,5 мг на ніч, МДД - 5 мг; лікування рекомендується закінчувати поступовим зменшенням дози препарату; тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів з урахуванням періоду поступової відміни препарату; продовження лікування понад цей термін можливе лише після повторної ретельної оцінки клінічної картини.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: денна втомлюваність, сонливість, знесилення, запаморочення, порушення ходи і рухів (атаксія), уповільнення психомоторних реакцій, порушення концентраційної здатності та погіршення пам'яті (антероградна амнезія); вранці, після прийому засобу, напередодні ввечері, - виражена залишкова втомлюваність і порушення концентрації та уваги; м'язова слабкість, головний біль, сплутаність свідомості, сухість у роті, нудота, блювання, запор і незначне зниження АТ; свербіж і висипи на шкірі; підвищення апетиту; послаблення статевого потягу, у жінок порушення менструального циклу; послаблене дихання (пригнічення дихання) може виникати у хворих на стеноз (обструкцію) дихальних шляхів і ушкодження головного мозку; галюцинації і "парадоксальні" реакції (підвищена агресивність, г. стани збудження, відчуття страху, думки про самогубство, спазми різних груп м'язів, тяжке засинання, недостатня тривалість нічного сну); при раптовому припиненні тривалого щоденного лікування препаратом, через приблизно 2 - 5 днів після останнього прийому, - порушення сну і кошмарні сновидіння, загострення відчуття страху (іноді аж до панічного), емоційної напруженості, збудження і внутрішнього неспокою.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нітразепаму, інших бензодіазепінів або до будь-яких інгредієнтів препарату; медикаментозна, наркотична та алкогольна залежність наявна або, в анамнезі; тяжка хр. дихальна недостатність; с-м зупинки дихання уві сні; тяжка печінкова недостатність; спінальна і мозочкова атаксія; г. отруєння алкоголем, снодійними, знеболювальними або психотропними засобами (антидепресанти, нейролептики, літій); тяжка форма міастенії; г. напади глаукоми (вузькокутова глаукома); період вагітності і годування груддю; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

II. Радедорм® 5, Menarini-Von Heyden GmbH; "Nycomed Oranienburg GmbH"; "AWD.pharma GmbH & Co.KG". Німеччина

Оксазепам (Oxazepam)*

Фармакотерапевтична група: N05BA04 - транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична, седативна дія; міорелаксантні і протисудомні властивості виражені слабкіше.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: усуває напруження, зменшує або пригнічує тривогу і страх, емоційне напруження; механізм дії пов'язаний з підсиленням ГАМК-ергічних процесів у головному мозку; анксіолітична дія препарату пов'язана головним чином з гальмуючим впливом на лімбічну систему; майже повністю (90 - 100 %) всмоктується із ШКТ; Смакс активної речовини в плазмі крові досягається через 1 - 3 год.; 95 - 98 % оксазепаму зв'язується з білками плазми крові; об'єм розподілу 0,6 - 2,0 л/кг; T1/2- 5 -15 год.; в печінці оксазепам швидко метаболізується в оксазепам-о-глюкуронід - головний неактивний метаболіт; виявлена невелика кількість шести неактивних, частково кон'югованих метаболітів; виділення здійснюється нирками (87 %); з калом виводиться менше 10 % від прийнятої дози; при нирковій недостатності метаболічний кліренс оксазепаму і його вільна концентрація в плазмі залишаються в межах норми; проникає крізь плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.

Показання для застосування ЛЗ: неврози, неврозоподібні і психозоподібні розлади, при наявності тривоги, страху, підвищеної дратівливості, порушення сну, сенесто-іпохондричні розлади і нав'язливі стани, особливо якщо хворі погано переносять інші транквілізатори.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при невротичних станах, які супроводжуються тривогою, страхом, збудженням, підвищеною дратівливістю для дорослих разова доза становить 10 - 30 мг; при амбулаторному лікуванні звичайно добова доза становить 20 - 30 мг (у два прийоми - уранці і ввечері), у більш тяжких випадках дозу збільшують до 15 мг вранці і в обід і 15 -30 мг ввечері; МДД - 120 мг, дози понад 60 мг призначають тільки при стаціонарному лікуванні; у г. випадках необхідно визначити, чи обмежитись прийомом однієї разової дози або лікуванням протягом декількох днів; при безсонні викликаному станом тривоги, призначають 10 - 25 мг за півгодини - годину до сну, максимальна разова доза - 50 мг; ввечері таблетку не слід приймати відразу після їжі, оскільки дія препарату уповільнюється і залежно від тривалості сну можливі залишкові явища (втома, порушення здатності зосередитись наступного ранку); для лікування алкогольного абстинентного с-му - 15 - 30 мг 3 - 4 р/добу; для осіб похилого віку, ослаблених хворих, при порушенні функції печінки і нирок, серцевій і легеневій недостатності, а також при органічних змінах мозку добова доза становить 10 мг (по 5 мг вранці і ввечері), при необхідності дозу збільшують до 15 мг/добу; приблизно через 2 тижні від початку лікування слід впевнитись, чи є показання для продовження прийому оксазепаму, оскільки небажано перевищувати тривалість безперервного лікування протягом 4 тижнів; застосування препарату протягом декількох тижнів може викликати фізичну і психічну залежність; при необхідності тривалого лікування (декілька місяців) застосовують метод перервної терапії - припиняють прийом на декілька днів і знову повертаються до його застосування в індивідуально підібраній терапевтичній дозі; застосування препарату припиняють, поступово знижуючи дозу; раптове припинення прийому препарату може викликати с-м абстиненції: збудження, тривогу, порушення сну.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: незначна, минуща сонливість, яка звичайно виникає в перші дні лікування (у випадку вираженої сонливості потрібно зменшити дозу препарату), запаморочення, головний біль; непритомні стани, що супроводжуються сонливістю; нудота, тремтіння, нечітка мова, сонна хвороба, набряки, шкірний висип (подібний до кору, у вигляді опіків від кропиви, папульозно-пустульозний); лейкопенія, жовтуха, збільшення активності амінотрансфераз, атаксія, яка виникає незалежно від дози препарату і віку пацієнта; парадоксальні реакції (психомоторне збудження, безсоння, виражена ажитація та агресивність, м'язове тремтіння, судоми) частіше за все виникають після вживання алкоголю, у пацієнтів літнього віку, хворих з психічними розладами; ейфорія, галюцинації, нечіткий зір, подвійний зір, порушення орієнтації, ступор, порушення менструального циклу, зміни електроенцефалограми (ЕЕГ), агранулоцитоз, нетримання сечі, розлад пам'яті; систематичне застосування препарату протягом тривалого часу може призвести до розвитку лікарської залежності, а також абстинентного синдрому - у випадку раптової відміни оксазепаму.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до оксазепаму або будь-якого компонента препарату; психопатичні стани; тяжка дихальна недостатність незалежно від причини, с-м нічного апное; тяжка печінкова та ниркова недостатність; закритокутова глаукома; міастенія; застосування інших ЛЗ, які пригнічують ЦНС, або вживання алкоголю; дитячий вік до 12 років; вагітність (абсолютно - I триместр); лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Нозепам, АТ "Олайнфарм", Латвія

Тазепам, Polfa Tarchomin Pharmaceutical Works S.A. Польща

Медазепам (Medazepam)*

Фармакотерапевтична група: N05BA03 - транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: сильна анксіолітична активність, менш виражена седативна і міорелаксуюча дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: психотропна речовина, що належить до класу 1,4 - бензодіазепінів; послаблює стани емоційної напруги, психомоторного збудження і страху, а також зумовлює седативний і гіпнотичний ефекти; для медазепаму характерна знижувальна тонус м'язів і протисудомна дії; у зв'язку із сильною анксіолітичною активністю при менш вираженому седативному і міорелаксуючому ефекті медазепам особливо доцільно застосовувати як денний транквілізатор; має низьку спорідненість з бензодіазепіновими рецепторами (гальмування специфічного зв'язування 3H-діазепаму, константа гальмування [IC50 нмоль/л] 850); ефективність медазепаму значною мірою визначається його активними метаболітами: десметилмедазепамом, діазепамом, десметилдіазепамом і оксазепамом; сама речовина медазепам характеризується як проліки; після перорального приймання медазепам швидко всмоктується в організмі; Смакс досягає через 1 - 2 год.; майже цілком зв'язується з білками плазми крові;.на частку вільного медазепаму в плазмі крові припадає 0,2 %; активними метаболітами медазепаму є діазепам, десметилдіазепам, десметилмедазепам і оксазепам; при більш тривалому щоденному прийманні медазепаму (у дозі 50 мг протягом 5 днів) відбувається кумуляція десметилдіазепаму, внаслідок чого він стає основним активним метаболітом; діазепам метаболізується в печінці, при цьому також утворюються активні метаболіти - темазепам, десметилдіазепам і оксазепам; T1/2 - від 20 до 100 год.; взагалі він виводиться з організму нирками, невеличка частина його елімінується разом з жовчю; T1/2 активного метаболіту десметилдіазепаму становить 50 - 80 год.; активний метаболіт оксазепам перетворюється в печінці в глюкуронід, що виводиться з організму переважно нирками; термінальний T1/2 - 6 до 25 год.; активні метаболіти діазепам і оксазепам проникають через плацентарний бар'єр; медазепам і його активні метаболіти проникають у молоко матері.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування станів страху, емоційного напруження, психомоторного збудження, неврозів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози препарату і тривалість лікування залежать у кожному окремому випадку від індивідуальної реакції хворого на ліки, а також від характеру і тяжкості захворювання; при цьому дотримуються основного правила - призначати якомога менші дози препарату; добова доза становить 10 - 30 мг, яку розподіляють на 2 - 3 прийоми на день, або усю добову дозу приймають одноразово ввечері; при дотриманні усіх вказівок і запобіжних заходів у разі необхідності добову дозу медазепаму можна збільшити до МДД - 60 мг; при г. станах захворювання застосування препарату обмежують декількома разовими дозами або декількома днями; при хр. захворюваннях тривалість застосування препарату визначається перебігом хвороби.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: почуття втоми, сонливість, спад сил, запаморочення, сплутаність свідомості; уповільнення реактивної спроможності, антероградна амнезія, головний біль, невелике зниження АТ; нудота, блювання, симптоми з боку епігастральної ділянки, пронос, тимчасове підвищення активності ферментів печінки в сироватці крові й алергія; послаблення лібідо або розлади менструацій; пригнічення дихання може розвиватися у хворих з вираженою обструкцією дихальних шляхів або у пацієнтів з ушкодженнями головного мозку; розлади артикуляції, невпевненість ходи і рухів, а також розлади зору (двоїння в очах, ністагм); некоординовані рухи, затримка сечі, депресії, біль у грудях, сплутаність свідомості і сухість у роті; "парадоксальні" реакції (підвищена агресивність, г. стани збудження, почуття страху, думки про самогубство, судомні скорочення різних груп м'язів, важке засинання і недостатня тривалість нічного сну); після раптового припинення тривалого щоденного застосування медазепаму - порушення сну і страхітливі сновидіння, загострення і посилення почуття страху, стан емоційної напруги, психомоторного збудження і почуття внутрішнього занепокоєння; тремтіння, пітливість; підвищення судомного порога з розвитком судом або симптоматичні психози (наприклад, делірій абстиненції); має первинний потенціал, що викликає лікарську залежність - вже при щоденному застосуванні його протягом декількох тижнів виникає небезпека розвитку залежності; це почуття розвивається не тільки при зловживанні медазепамом, особливо при прийомі великих доз, а й при застосуванні його в звичайних терапевтичних дозах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або інших бензодіазепінів, а також при відомій з анамнезу або наявній лікарській, наркотичній або алкогольній залежності; діти і підлітки (відносно клінічного застосування препарату у цієї групи хворих ще не накопичено достатнього досвіду).

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при t° не вище 25° C; термін придатності препарату - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

II. Рудотель®, AWD.pharma GmbH & Co.KG; "Menarini-Von Heyden GmbH"; "Nycomed. Oranienburg GmbH", Німеччина

Клоназепам (Clonazepamum)*

Фармакотерапевтична група: N03A E01 - протиепілептичні засоби. Похідні бензодіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: належить до групи похідних бензодіазепіну, діє на багато структур ЦНС, насамперед - на лімбічну систему та гіпоталамус, тобто структури, пов'язані з регуляцією емоційних функцій; як і всі бензодіазепіни, клоназепам підсилює гальмівну дію ГАМК-ергічних нейронів у ділянці кори головного мозку, мозочка, мозкової речовини та інших структур центральної нервової системи; результатом цього є зменшення активності різних груп нейронів: норадренергічних, холінергічних, допамінергічних і серотонінергічних; виявлено існування специфічних для бензодіазепінів місць з'єднання, що виявляють собою білкові слизуваті структури, які мають зв'язок з комплексом, що складається з рецептора ГАМК-А і каналу для вхідних токів іонів хлору; дія клоназепаму може полягати в зміні "чутливості" ГАМК-ергічного рецептора, що збільшує спорідненість цього рецептора з гама-аміномасляною кислотою (ГАМК) і являє собою ендогенний уповільнювальний нейропередавач; наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-А є збільшення напливу іонів хлору всередину нейрона через канал для вхідних токів іонів хлору, що призводить до гіперполяризації клітинної оболонки, в результаті чого відбувається уповільнення функцій нейрона (так зване звільнення нейропередавача); діє протисудомно, заспокійливо, усуває тривожні с-ми, зменшує напруженість кістякових м'язів, меншою мірою справляє снотворну дію, збільшує рівень судомного порогу та запобігає виникненню загальних судомних нападів, полегшує перебіг як загальних, так і вогнищевих епілептичних нападів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: клоназепам добре всмоктується в ШКТ після перорального прийому, біологічна доступність становить близько 92 %; після перорального прийому разової дози препарату (2 мг) Смакс відмічається через 1 - 4 год.; на 85 % зв'язується з білками крові; проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, потрапляє в грудне молоко; метаболізує в печінці, перетворюючись у фармакологічно неактивні метаболіти; T1/2 становить 20 - 40 год.; виділяється з організму в основному із сечею у вигляді метаболітів; близько 2 % прийнятої дози препарату виділяється через нирки в незміненій формі.

Показання до застосування ЛЗ: усі форми епілепсії у дорослих і дітей (переважно акінетична, міоклонічна, генералізовані субмаксимальні напади скроневі та фокальні); вогнищеві епілептичні напади прості та складні; вторинно зумовлені прості напади; малі напади (petit mal), у тому числі нетипові; первинні та вторинні тоніко-клонічні напади (grand mal); напади міоклонічних і клонічних судом та інші стани моторного збудження; с-м Ленокса-Гасто (Lenox-Gastaut); с-м пароксизмального страху, стани страху, фобії (агорафобія) - крім пацієнтів до 18 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування є індивідуальним і залежить від реакції пацієнта на прийом препарату; лікування слід починати з малих доз (0,5 мг), поступово збільшуючи їх (від 0,5 до 1 мг кожні 3 дні) до отримання відповідного терапевтичного ефекту або досягнення максимальної добової дози; не можна різко переривати лікування препаратом; рекомендується поступове зменшення дози, навіть після короткочасного застосування; різке припинення прийому клоназепаму провокує епілептичні напади.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - відчуття втоми, м'язова слабкість, порушення координації рухів, запаморочення, атаксія, гіперчутливість до світла, зниження концентрації уваги, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення орієнтації, ретроградна амнезія, порушення поведінки, депресія можуть підсилюватися при збільшенні дози препарату; при тривалій терапії або лікуванні високими дозами - оборотна нечітка і уповільнена мова, ослаблення моторної координації, розлад зору у вигляді подвійного зору та ністагму; ШКТ - диспептичні симптоми, патологічні показники функції печінки (у виняткових випадках); шкіра - кропив'янка, екзема, випадання волосся, порушення пігментації; сечостатева система - зниження лібідо, імпотенція, передчасне виникнення вторинних статевих ознак (у виняткових випадках), нетримання сечі; дихальна система - рідко - пригнічення дихального центру (при одночасному застосуванні інших препаратів, що діють пригнічувально на дихальний центр); АР - симптоми підвищеної чутливості - ангіоневротичний набряк, анафілактичні симптоми (у виняткових випадках); застосування бензодіазепінів може стати причиною виникнення як психічної, так і фізичної лікарської залежності; виникнення залежності пов'язано з дозою та тривалістю лікування; особливо схильні до цього стану хворі, що мають в анамнезі алкогольну хворобу або інші залежності; різке припинення лікування клоназепамом після тривалого його застосування може спричинити абстинентний с-м - відчуття страху, підвищену пітливість, моторне збудження, занепокоєння, порушення сну, головний та м'язовий біль, збільшення напруження, відчуттям втоми, порушення орієнтації, дратівливість; існує небезпека виникнення нападу судом або епілептичних нападів; у надзвичайних випадках виникають порушення відчуття дійсності, сприйняття власної особистості, підвищена чутливість до світла, звуку і дотику, парестезія кінцівок, галюцинації; симптоми абстинентного с-му звичайно виникають у випадках різкого припинення лікування, тому для відміни препарату слід поступово зменшувати дозу; можуть спостерігатися парадоксальні реакції - психомоторне збудження, безсоння.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бензодіазепіну або до будь-якого компонента препарату, порушення дихання центрального походження та дихальна недостатність різного генезу, с-м нічного апное; розлади свідомості; закритокутова глаукома; міастенія; тяжка печінкова і ниркова недостатність; лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,0005 г, по 0,001 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Клоназепам IC - ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"

II. Клоназепам, Polfa Tarchomin Pharmaceutical Works S.A., Польща

Альпразолам (Alprazolam)*

Фармакотерапевтична група: N05BA12 - транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: має виражений анксіолітичний ефект, виявляє седативну, снотворну, протисудомну, міорелаксантну дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідне бензодіазепіну, для якого характерна наявність вираженого анксіолітичного ефекту, виявляє седативну, снотворну, протисудомну, міорелаксантну дії; однакового транквілізуючого ефекту можна досягти при використанні у 10 разів менших доз алпразоламу, у порівнянні з діазепамом; має антидепресивну дію, що аналогічна дії трицикликлічних антидепресантів. У ЦНС взаємодіє із специфічними бензодіазепіновими рецепторами, що функціонально тісно зв'язані з рецепторами основного гальмового медіатора ЦНС - y-аміномасляної кислоти (ГАМК), тому в результаті дії препарату відбувається посилення гальмуючого впливу ГАМК у ЦНС за рахунок підвищення чутливості ГАМК-рецепторів до медіатора в результаті стимуляції бензодіазепінових рецепторів; швидко і повністю абсорбується в ШКТ; біодоступність - не менше 80 %; Смакс після прийому препарату внутрішньо спостерігається через 1 - 2 год., вона коливається в залежності від дози в межах від 7 до 40 нг/мл після одноразового прийому 0,5 - 3,0 мг; після багаторазового прийому 1,5 - 10,0 мг препарату середня рівноважна концентрація в плазмі становить 18 - 100 нг/мл; при регулярному прийомі рівноважна концентрація препарату в плазмі крові досягається протягом 3 днів; середній T1/2 - 12 - 15 год. після одноразового прийому; піддається біотрансформації в печінці шляхом окислювання; головний активний метаболіт - a-гідроксиалпразолам, однак, його концентрація в плазмі досить низька і тому він не має клінічного значення; інші метаболіти малоактивні або порівняно неактивні; T1/2 в незмінному вигляді і його метаболітів приблизно однаковий; алпразолам у незмінному вигляді (близько 20 %) і у вигляді метаболітів виділяється із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: тривожні стани; невроз, який супроводжується відчуттям тривоги, небезпеки, занепокоєння, напруження, погіршення сну, дратівливістю, а також соматичними порушеннями; змішані тривожно-депресивні стани, невротичні реактивно-депресивні стани, які супроводжуються погіршенням настрою, втратою зацікавленості оточуючим середовищем, занепокоєнням, порушеннями сну, зниженням апетиту, соматичними порушеннями; невротичні депресії, які розвинулись на фоні соматичних захворювань; панічні розлади в поєднанні з фобічною симптоматикою або без неї.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози препарату підбирають індивідуально та коригують під час лікування залежно від ефекту та індивідуальної переносимості; рекомендується використання мінімально ефективних доз; при тривожних станах, неврозах рекомендована початкова добова доза для дорослих становить 0,25 - 0,5 мг 3 р/добу; за необхідності дозу збільшують на 0,25 мг кожні 3 - 4 дні залежно від тяжкості симптомів захворювання та реакції пацієнта на лікування; збільшування дози рекомендується починати з вечірньої дози; при виражених симптомах неспокою лікування можна починати з більш високих доз, МДД - 4 мг; пацієнтам літнього віку та послабленим пацієнтам на початку лікування призначають по 0,125 - 0,25 мг препарату 2 - 3 р/добу; курс лікування, включаючи час необхідний для поступової відміни препарату, звичайно не повинний перевищувати 8 - 12 тижнів; доцільність більш тривалого курсу лікування варто серйозно зважити; при панічних розладах рекомендована початкова добова доза для дорослих становить 0,5 мг 3 р/добу; у разі потреби дозу збільшують, але не більше ніж на 1 мг кожні 3 - 4 дні; чим вище дози, тим поступовіше слід їх збільшувати для того, щоб досягти повного терапевтичного ефекту ЛЗ; звичайно терапевтичний ефект досягається при застосуванні 5 - 6 мг/добу, а у тяжких випадках до 10 мг/добу; тривалість лікування кожного хворого визначають індивідуально; коли терапевтичного ефекту досягнено і симптоми захворювання усунуто, дозу алпразоламу можна знижувати, але не швидше ніж по 0,5 мг кожні 3 дні; якщо розвивається с-м "відміни", дозу препарату можна знову збільшити, а пізніше відміну препарату здійснювати більш поступов; при депресіях рекомендована початкова добова доза для дорослих становить 0,5 мг 3 р/добу; у разі потреби дозу збільшують до 4,5 мг/добу; початкову дозу рекомендується призначати перед сном, щоб мінімізувати денну сонливість; курс лікування, включаючи час необхідний для поступової відміни препарату, звичайно складає 8 - 12 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, запаморочення, порушення координації рухів; головний біль, підвищення внутрішньоочного тиску, тремтіння, порушення мови, розгубленість, ейфорія або депресія; антероградна амнезія; у пацієнтів, що страждають на депресію, - розвинення гіпоманії або манії; нудота та блювання, сухість у роті, пронос або запор, пальпітація, гіпотензія, АР (свербіж шкіри, висипання), спазми або слабкість скелетних м'язів, зміна апетиту та маси тіла, нетримання сечі, зниження статевого потягу, порушення менструального циклу, пригнічення дихання; лейкопенія, зниження гематокриту та вмісту гемоглобіну, підвищення рівня печінкових ферментів (лужна фосфатаза, АЛТ, АСТ) та білірубіну в плазмі, підвищення або зниження вмісту цукру в крові; у літніх пацієнтів - розвиток парадоксальних реакцій (занепокоєння, збудження, ворожість, галюцинації, марення, порушення поведінки).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до алпразоламу або інших похідних бензодіазепіну, а також до будь-якого компоненту препарату; г. глаукома; тяжка міастенія; тяжка дихальна недостатність; с-м апное під час сну; хр. психоз; тяжкі порушення функції печінки; вік до 18 років; вагітність (особливо I триместр); період лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,25 мг, 0,5 мг, 1 мг, 2 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Золомакс®, JS Company "Grindeks", Латвія

Золомакс®, JS Company "Grindeks", Латвія

Ксанакс, Pharmacia N.V./S.A.;"Pfizer Manufacturing Belgium N.V."; "Laboratorias Pharmacia S.A.S." для "Pfizer Inc.", Бельгія/Франція/США

Неурол 1,0, Zentiva a.s., Чеська Республіка

Хелекс, KRKA d.d. Novo mesto, Словенія

Зопіклон (Zopiklon)

Фармакотерапевтична група: N05CF01 - снодійні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: седативна, транквілізуюча, протисудомна, міорелаксуюча та снодійна дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: перший представник нового класу психотропних засобів, циклопіролонів, структурно відмінних від бензодіазепінів і барбітуратів; седативно-снодійний ефект зопіклону обумовлений високим ступенем спорідненості із місцями зв'язування на рецепторному комплексі ГАМК у ЦНС; швидко чинить снодійний ефект, не зменшуючи частки швидкого сну в його структурі, і потім підтримує сон зі збереженням нормального фазового складу; відсутність в'ялості чи сонливості ранком вигідно відрізняють зопіклон від препаратів бензодіазепінового і барбітурового ряду; характеризується коротким T1/2- 3,5 - 6 год.; кількаразовий прийом зопіклону не супроводжується кумуляцією препарату або його метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування первинних порушень сну: утрудненого засинання, нічних і ранніх пробуджень, минущого ситуаційного і хр. безсоння; а також вторинних порушень сну при психічних розладах у ситуаціях, які істотно погіршують стан хворих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих рекомендована доза - 7,5 мг незадовго перед сном; доза може бути збільшена до 15 мг у хворих, які страждають на тяжке або стійке безсоння; лікування осіб літнього віку слід починати з нижчої дози - 3,75 мг; залежно від ефективності і переносимості доза надалі може бути збільшена; порушення функції нирок не вимагають зниження дози; у хворих з вираженою печінковою недостатністю рекомендована доза - 3,75 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помірний гіркий або металевий присмак в роті, зрідка зустрічаються шлунково-кишкові (нудота, блювання) і психічні порушення (дратівливість, сплутаність свідомості, пригнічений настрій); алергічні прояви (кропив'янка, висипання); при пробудженні може відзначатися сонливість, зрідка - запаморочення і порушення координації руху.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до зопіклону, декомпенсована дихальна недостатність, дитячий вік до 15 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 5 мг, по 7,5 мг; табл., вкриті оболонкою, ділимі по 10 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва ЛЗ:

I. Апо-Зопіклон, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Зопіклон, ВАТ "Лубнифарм"

Нормасон, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Піклон, ВАТ "Київський вітамінний завод"

Соннат®, ВАТ "Київмедпрепарат"

II. Імован®, Aventis Intercontinental для "Sanofi-Aventis", Франція

Імован®, Laboratoire Aventis на заводі "Usiphar", Франція

Добросон, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Зопікон, Intas Pharmaceuticals Ltd, Індія

Сомнол®, JS Company "Grindeks", Латвія

Сонован, Pharmascience Inc., Канада

Золпідем (Zolpidem)*

Фармакотерапевтична група: N05CF02 - снодійні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: м'язоворелаксаційна, анксіолітична, седативна, снодійна, антиконвульсивна, амнестична дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: препарат імідазопіридинової структури, який належить до бензодіазепінів, фармакодинамічна активність його близька до фармакодинамічної активності інших сполук цього класу; чинить такі ефекти - м'язоворелаксаційний, анксіолітичний, седативний, снодійний, антиконвульсивний, амнестичний; для виявлення седативного ефекту препарату необхідні більш низькі дози, ніж для виявлення його антиконвульсивного, м'язоворелаксаційного та анксіолітичного ефекту; ці ефекти пов'язані із специфічною агоністичною дією золпщему на центральний рецептор, який належить до ГАМК-омега (BZ1 і BZ2) макромолекулярного рецепторного комплексу, котрий регулює відкриття каналів хлориду-іону; вибірково зв'язується із рецепторами омега-1 (або бензодіазепін-1), скорочує період засинання, зменшує частоту пробуджень, збільшує загальну тривалість і поліпшує якість сну - ці ефекти пов'язані із характерним ЕЕГ-профілем препарату, який відрізняється від такого у бензодіазепінів; подовжує фазу I і II глибокого сну (III і IV); в рекомендованих дозах золпідем не впливає на загальну тривалість парадоксального (швидкого) сну; біодоступність золпідему становить 70 %, Смакс досягається через 0,5 - 3 год. після прийому; при застосуванні терапевтичних доз фармакокінетика препарату - лінійна; зв'язування із білками плазми становить близько 92 %; обсяг розподілу у дорослих становить 0,51 ± 0,02 л/кг; метаболізм препарату здійснюється в печінці; золпідем виділяється у формі неактивних метаболітів в основному із сечею (близько 60 %) та з калом (близько 40 %); не має індукуючої дії на ферменти печінки; T1/2 - 2,4 год. (0,7 - 3,5 год.); у хворих похилого віку спостерігається зниження кліренсу золпідему в печінці; Смакс більше приблизно на 50 %, T1/2 збільшений (у середньому 3 год.); обсяг розподілу знижений (до 0,34 ± 0,05 л/кг); у хворих з нирковою недостатністю, незалежно від проведення діалізу, кліренс золпідему трохи знижений; інші фармакокінетичні параметри не змінені; не діалізується; у хворих з печінковою недостатністю біодоступність золпідему збільшена; кліренс знижений, а T1/2 збільшений (близько 10 год.).

Показання для застосування ЛЗ: періодичне та транзиторне безсоння.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування слід завжди проводити мінімально ефективною дозою, ніколи не перевищувати максимальну дозу препарату; звичайна доза для дорослих становить 10 мг/добу; хворим похилого віку або з печінковою недостатністю доза повинна бути зменшена вдвічі, тобто до 5 мг; МДД - 10 мг; препарат може застосовуватись як у вигляді безперервного курсу, так і, за необхідності, залежно від симптомів; тривалість лікування повинна бути якнайкоротшою - від декількох днів до чотирьох тижнів, включаючи період зниження дози; рекомендується така схема прийому препарату - протягом 2 - 5 діб при нерегулярному безсонні (наприклад протягом мандрування); протягом 2 - 3 тижнів при транзиторному безсонні (у період занепокоєння); дуже короткий період застосування препарату (протягом 2 - 5 діб) не потребує його поступової відміни; за необхідності продовження курсу лікування понад 4 тижні повинна бути проведена повторна оцінка статусу хворого.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нейропсихіатричні побічні явища - антероградна амнезія, порушення поведінки, порушення свідомості, дратівливість, агресивність, ажитація; фізична та психічна залежність, яка супроводжується симптомом відміни або безсонням "рикошету" після відміни препарату; відчуття сп'яніння, головний біль, атаксія, сплутаність свідомості, зниження уваги, аж до сонливості (особливо у пацієнтів похилого віку), безсоння, кошмари, напруження; зміна лібідо; шкірні реакції - висип на шкірі (пруригінозний або ні); загальні реакції - м'язова гіпотонія, астенія; органи зору - диплопія; ШКТ - розлади травлення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату; тяжка дихальна недостатність; с-м апное під час сну; тяжка, г. або хр. печінкова недостатність; міастенія; вагітність (особливо перший та третій триместр); лактація; діти до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, ділимі, по 5 мг, по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Івадал, Sanofi Winthrop Industria, Франція

Івадал, Sanofi-Synthelabo на заводі "Sanofi Winthrop Industria", Франція

Гіпноген, Zentiva a.s., Чеська Республіка

Здоровий Сон, Mili Healthcare Private Limited для "Mili Healthcare Limited", Індія/Великобританія

Золсана, KRKA d.d. Novo mesto, Словенія

Санвал, Lek Pharmaceutical Company d.d., Словенія

• Залеплон (Zaleplon)*

Фармакотерапевтична група: N05CF03 - снодійні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: снодійна, седативна, анксиолітична, протисудомна і амнезуюча дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має високу селективність і малу спорідненість з бензодіазепіновими рецепторами першого типу; у хворих з первинним та психофізіологічним безсонням, залежно від віку, при прийомі залеплону в дозі 5 мг та 10 мг скорочується латентний час сну, що проходить до моменту засипання; подовжує тривалість сну в першій половині ночі, при цьому, препарат не впливає на процентне співвідношення між різними фазами сну; при 2- і 4-тижневому прийомі ні при жодному з дозувань не формувалася фармакологічна толерантність; при прийомі внутрішньо швидко і майже цілком (71 %) всмоктується, досягаючи Смакс через 1 год.; у результаті пресистемного метаболізму абсолютна біодоступність 30 %; зв'язок з білками плазми 60 %; проникає в грудне молоко; у первинному метаболізмі бере участь алдегід-оксидаза і за рахунок чого утворюється 5-оксозалеплон; CYP3A4 також бере участь у метаболізмі залеплону з творенням дезетил-залеплону, що, у свою чергу, за допомогою алдегід-оксидази перетворюється в 5-оксо-дезетил-залеплон; надалі продукти окислювання піддаються кон'югації з глюкуроновою кислотою; усі метаболіти залеплону позбавлені активності; в міру підвищення дози пропорційно зростає концентрація залеплону в крові; у добових дозах до 30 мг кумуляції не спостерігається; T1/2 1 год.; виведення здійснюється у формі неактивних метаболітів, головним чином із сечею (71 %) і каловими масами (17 %); 57 % прийнятої дози виявляється в сечі у вигляді 5-оксозалеплону або його метаболітів, 9 % дози - у вигляді 5-оксо-дезетил-залеплону або його метаболітів; серед метаболітів, що виявляються в калових масах, переважає 5-оксозалепло; швидко виводиться з організму

Показання для застосування ЛЗ: порушення сну, що виявляється в утрудненому засинанні; застосування препарату показано тільки при тяжкій формі порушення сну.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: курс лікування має бути по можливості максимально коротким, не більше 2 тижнів; прийом препарату безпосередньо після прийому їжі може на 2 год. затримати момент настання Смакс, однак, при цьому не впливає на всмоктуваність препарату; доза, що рекомендується для дорослих, - 10 мг; МДД - 10 мг; літнім хворим призначають 5 мг препарату через більш виражену чутливість до снодійного; при печінковій недостатності легкого і середнього ступенів тяжкості добова доза становить 5 мг препарату через уповільнене виведення з організму; при нирковій недостатності легкого і середнього ступенів тяжкості корекція дози не потрібна, оскільки фармакокінетика залеплону в таких хворих не відрізняється від кінетики здорових; дані про безпеку препарату у випадку тяжкої ниркової недостатності відсутні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, відчуття слабкості, сонливість і запаморочення; амнезія (антероградная амнезія, особливо при прийомі більш високих доз, що супроводжується порушенням поведінки); депресія (поява клінічних ознак прихованої депресії); психічні і парадоксальні реакції (занепокоєння, стан збудження, дратівливість, агресивність, галюцинації, порушення сприйняття, напади гніву, кошмарні сновидіння, порушення поведінки); прийом препарату, у т. ч. у терапевтичних дозах, може призвести до розвитку фізичної залежності із симптомами відміни, можливий розвиток і психічної залежності при зловживанні препаратом.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжка печінкова недостатність; с-м нічних апное; тяжка дихальна недостатність; тяжка міастенія; період лактації; дитячий вік (до 18 років).

Форми випуску ЛЗ: капс. по 5 мг,по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Анданте, Richter Gedeon Ltd, Угорщина

Селофен, Adamed Sp. z.o.o, Польща

Буспірон (Buspirone)*

Фармакотерапевтична група: N05BE01 - транквілізатори

Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична, седативна дія, усуває психічні та вегетативні симптоми страху.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: анксіолітичний ЛЗ, усуває психічні та вегетативні симптоми страху; механізм дії до кінця не встановлений, однак відомо, що буспірон має інший механізм дії, ніж бензодіазепіни та інші анксіолітичні засоби; виявляє спорідненість до серотонінових рецепторів 5НТ і помірну до D2 в головному мозку; у серії доклінічних досліджень на експериментальних моделях була встановлена наявність у буспірону властивостей, типових для анксіолітиків та антидепресантів; не виявляє протисудомної та міорелаксуючої дії, не спричиняє звикання; після припинення застосування буспірон не спричиняє симптомів відміни або швидкого рецидиву симптомів тривоги; після перорального застосування буспірон швидко і повністю абсорбується зі ШКТ, але оскільки він піддається інтенсивному метаболізму (I фаза), то його системна доступність становить 4 %; Смакс досягається через 60 - 80 хв.; у межах рекомендованих доз для буспірону характерна лінійна фармакокінетика; T1/2 дорівнює 2 - 3 год.; понад 95 % активної субстанції зв'язується з білками плазми; при безперервному прийманні фармакологічні параметри препарату не змінюються (при цьому кумуляція відсутня); їх відхилення у здорових осіб похилого віку не були виявлені; основним фармакологічно активним метаболітом буспірону у тестованих видів тварин і людини є 1-[2-піримідиніл]-піперазин (1-РР); після перорального застосування буспірону Смакс метаболіту досягається також через 60 - 90 хв.; проте величина цієї концентрації перевищує у 7 - 8 разів таку для буспірону; T1/2 1-РР подовжується приблизно на 6 год. порівняно з буспіроном; після введення повторних терапевтичних доз буспірону було знайдено 13-кратне перевищення експозиції з 1-РР порівняно з батьківською сполукою.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування тривожних станів різного походження, особливо неврози, що супроводжуються відчуттям тривоги, небезпеки, неспокою, напруженням, погіршенням сну, роздратованістю, а також соматичними порушеннями.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування залежить від індивідуального стану здоров'я пацієнта на початковому рівні; пацієнтам від 18 років рекомендується на початку терапії призначають по 5 мг буспірону гідрохлориду або по 10 г 3 р/добу; для досягнення максимального терапевтичного ефекту добову дозу підвищують на 5 мг з інтервалом у 2 - 3 дні; оптимальна добова доза зазвичай становить 20 - 30 мг буспірону гідрохлориду, розподілених на декілька однократних денних доз; максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 30 мг, МДД - 60 мг буспірону гідро хлориду; тривалість лікування - не більше 4 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, нудота, головний біль, нервозність, запаморочення і збудження (роздратування); дихальна система - надмірне тахіпное (прискорене дихання без його поглиблення); органи зору - помутніння зору, свербіж очей, кон'юнктивіт, відчуття тиску на очі; кров - еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; сечостатева система - дисменорея, порушення сечовипускання, зниження або збільшення лібідо, аменорея, енурез, порушення еяколяції; органи чуття - шум у вухах, фарингіт, закладеність носа, носова кровотеча; шкіра - екзема, набряк, кропив'янка, гіперемія, діатез з гематомою, алопеція, алергічні реакції, акне; серцево-судинна система - неспецифічна пекторальгія, непритомність, гіпотензія або гіпертензія, порушення мозкового кровообігу, серцева недостатність, кардіоміопатія, брадикардія; ендокринна система - гінекомастія, порушення функції щитовидної залози; печінка - збільшені значення печінкових тестів; м'язова система - міалгія, міоспазм, артралгія, міастенія; нервова система - парестезія, порушення координації, тремор, тривожні сновидіння, ворожість, сплутаність свідомості, довільні рухи, зниження часу реакції, психоз, патологічно підвищене сприйняття звичайних звуків, гіперкінезія, втрата інтересу, втома, порушення асоціації, суїцидальні думки, різка зміна настрою, клаустаофобія, ступор, нечленороздільна мова, психоз; ШКТ - метеоризм, відсутність апетиту, подразнення товстої кишки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до буспірону або до одного з інгредієнтів; г. застійна глаукома; злоякісна міастенія; тяжка дисфункція печінки; тяжка ниркова недостатність; епілепсія; лактація; діти і підлітки до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 10 мг, по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 3 роки

Торгова назва ЛЗ:

II. Буспірон Гексал®, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина/Німеччина

Спітомін®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

1.2. Антипсихотики

Хлорпромазин (Chlorpromazine)*

Фармакотерапевтична група: N05AA01 - нейролептики.

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична дія зі здатністю впливати на емоційну сферу, блокуюча дія на дофамінергічні та адренергічні рецептори, нейролептична, седативна, міорелаксуюча, протиблювотна дія

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антипсихотичний, нейролептичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний засіб, виявляє блокуючу дію на дофамінергічні та адренергічні рецептори; основною особливістю препарату є сполучення антипсихотичної дії зі здатністю впливати на емоційну сферу; механізм антипсихотичної дії зумовлений блокуванням постсинаптичних дофамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку; в результаті послаблюються або цілком усуваються марення і галюцинації, купірується психомоторне збудження, зменшуються афективні реакції, тривога, занепокоєння, знижується рухова активність; внаслідок блокади дофамінергічних рецепторів збільшується секреція гіпофізом пролактину; блокуючи a-адренорецептори, виявляє виражений седативний ефект; наявність сильної седативної дії є однією з головних особливостей хлорпромазину у порівнянні з іншими нейролептиками; загальний заспокійливий ефект поєднується з пригніченням умовнорефлекторної діяльності і насамперед рухово-захисних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням кістякової мускулатури, зниженням реактивності до ендогенних і екзогенних стимулів при збереженні свідомості; виявляє виражений центральний та периферичний протиблювотний ефект; центральний ефект обумовлений пригніченням або блокадою дофамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні мозочка, периферичний - блокадою блукаючого нерва в ШКТ; протиблювотний ефект підсилюється завдяки антихолінергічним, седативним та антигістамінним властивостям хлорпромазину; антихолінергічний ефект обумовлений конкурентною блокадою М-холінорецепторів; анксіолітичний, седативний та аналгезуючий - ослабленням збудження в ретикулярній формації стовбура мозку; помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів і гіалуронідази, виявляє слабку антигістамінну дію; зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, викликає тахікардію; має виражені каталептогенні властивості, пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса і гіпофіза (однак підсилює секрецію пролактину).виявляє слабку або помірну екстрапірамідну дію, проявляє гіпотермічну дію; потенціює дію анальгетиків, місцевоанестезуючих, снодійних та протисудомних засобів; у ШКТ всмоктується погано; Смакс досягається через 2 - 4 год.; зв'язування з білками плазми - 95 - 98 %; піддається ефекту "першого проходження"; широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому його концентрація в мозку стає вище, ніж у плазмі; хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, виділяються з грудним молоком; інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболітів; виводиться у вигляді метаболітів нирками і через кишечник з жовчю; T1/2 складає близько 30 год.; елімінація метаболітів може бути більш тривалою; відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного й того ж хворого; відсутня пряма кореляція між концентраціями хлорпромазину та його метаболітів у плазмі і терапевтичним ефектом.

Показання для застосування ЛЗ: хр. параноїдні і галюцинаторно-параноїдні стани, стани психомоторного збудження при шизофренії (галюцинаторно-маревний, гебефреничний, кататонічний с-ми), алкогольний психоз, маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, психічні розлади при епілепсії, ажитована депресія у пацієнтів із пресенільним психозом, маніакально-депресивним психозом, а також інші захворювання, що супроводжуються збудженням, напруженням; неврологічні захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу; хвороба Меньєра, блювання, лікування і профілактика блювання при лікуванні протипухлинними засобами і при променевій терапії; сверблячі дерматози; тривалі болі, в т. ч. каузалгії (у сполученні з аналгетиками), порушення сну стійкого характеру (у сполученні зі снодійними і транквілізаторами).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози, частота прийому і схеми лікування встановлюються індивідуально в залежності від показань і стану пацієнта, дози слід підбирати шляхом збільшення, починаючи з мінімальної, тривалість лікування - від 3 тижнів до 2 - 4 місяців і більше; шизофренія, інші психози і психомоторне збудження - для дорослих початкова доза складає 25 - 75 мг/добу, розділена на 2 - 3 прийоми, далі дозу можна поступово підвищувати до 300 - 600 мг/добу, розподіляючи її на 3 - 4 прийоми; вища разова доза - 300 мг, МДД - 1 г; у літніх хворих, при захворюваннях печінки і серцево-судинної системи дозу зменшують у 2 - 3 рази; дітям (шизофренія та аутизм), віком від 5 до 12 років, призначають 1/3 - 1/2 дози дорослого; МДД - 75 мг; дітям, віком від 1 до 5 років, призначають по 0,5 мг/кг кожні 4 - 6 год.; МДД - 40 мг; при затяжній гикавці дорослим призначають по 25 - 50 мг 3 - 4 р/добу; при в/м та в/в введенні дози та схеми встановлюють індивідуально залежно від показань і стану пацієнта; при в/м введенні вища разова доза - 150 мг, МДД - 600 мг; звичайно в/м вводять 1 - 5 мл 2,5 % р-ну не більше 3 р/добу, курс лікування - декілька місяців, у високих дозах - до 1,5 міс, потім переходять на лікування підтримуючими дозами, поступово знижуючи дозу на 25 - 75 мг/добу; при г. психічному збудженні вводять в/м 100 - 150 мг (4 - 6 мл 2,5 % р-ну) або в/в 25 - 50 мг (1 - 2 мл 2,5 % р-ну хлорпромазину розводять у 20 мл 5 % або 40 % р-ну глюкози), за необхідності 100 мг (4 мл 2,5 % р-ну - у 40 мл р-ну глюкози); при в/в введенні вища разова доза - 100 мг, МДД - 250 мг; при в/м або в/в введенні для дітей старше 1 року разова доза становить 250 - 500 мкг/кг; для дітей від 5 років (маса тіла до 23 кг) - 40 мг/добу, 5 - 12 років (маса тіла - 23 - 46 кг) - 75 мг/добу, ослабленим пацієнтам і хворим похилого віку призначають до 300 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - акатизія, нечіткість зору, дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонічний с-м, пізня дискінезія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний с-м, судоми; серцево-судинна система - артеріальна гіпотензія, тахікардія; ШКТ - диспепсичні явища, холестатична жовтяниця; система кровотворення - лейкопенія, агранулоцитоз; сечовидільна система утруднення сечовипускання; ендокринна система - порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла; АР - шкірний висип, свербіж; рідко - ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема; дерматологічні реакції - пігментація шкіри, фотосенсибілізація; органи зору - відкладення хлорпромазину в передніх структурах ока (роговиці і кришталику), що може прискорити процеси нормального старіння кришталика.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до хлорпромазину та інших компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, кровотворних органів, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, мікседема, тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпотензія), тромбоемболія; пізня стадія бронхоектатичної хвороби; закритокутова глаукома; затримка сечі, обумовлена гіперплазією передміхурової залози; виражене пригнічення центральної нервової системи, інсульт, гострий період ЧМТ, жовчокам'яна і сечокам'яна хвороби, г. інфекційні захворювання, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,25 г, по 0,1 г; р-н для ін'єкцій 2,5 % по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 8° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

I. Аміназин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Аміназин, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Аміназин, АТ "Галичфарм"

Трифлуоперазин (Trifluoperazinum)*

Фармакотерапевтична група: N05A B06 - антипсихотичні засоби. Піперазинові похідні фенотіазину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антипсихотичний засіб (нейролептик), піперазинове похідне фенотіазіну, що має антипсихотичну, седативну, протиблювотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну та слабку холіноблокуючу дію, також спрямовану проти гикавки.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антипсихотична дія пов'язана із блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної систем, блокадою a-адренорецепторів у ЦНС, підвищенням вивільнення гормонів гіпоталамусу та гіпофізу; седативна дія розвивається внаслідок блокади адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія пов'язана із блокадою периферичних і центральних D2-дофамінових рецепторів, блокадою закінчень блукаючого нерва в ШКТ; гіпотермічна дія розвивається за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамусу; седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражене слабше ніж в інших похідних фенотіазину, екстрапірамідна та протиблювотна дія - сильніше; після в/м введення має ефект "первинного проходження" через печінку; міцно зв'язується з білками плазми крові, рівень зв'язку становить 95 %; час досягнення Смакс у крові - 1 - 2 год.; проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, у грудне молоко; інтенсивно метаболізується в печінці, продукти метаболізму фармакологічно неактивні; T1/2 - 15 - 30 год.; метаболіти виводяться з організму жовчю та нирками; слабко діалізується у зв'язку з високим зв'язуванням з білками плазми.

Показання до застосування ЛЗ: шизофренія, особливо параноїдна, проста з апато-абулічним с-мом, з в'ялим перебігом її форм, ядерна шизофренія з вираженими галюцинаторно-параноїдними явищами та з психопатоподібною, неврозоподібною, іпохондричною, сенестопатичною, симптоматикою, періодична шизофренія; психічні захворювання, що перебігають із маревною симптоматикою та галюцинаціями - алкогольні галюцинації і параноїди, інволюційні психози, неврози та інших захворюваннях ЦНС; блювання центрального походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза для парентерального введення - 1 - 2 мг; в/м повторне введення проводять через 4 - 6 год.; при більш частих ін'єкціях можливі явища кумуляції; добова доза як правило дорівнює 6 мг, у виняткових випадках - 10 мг; при депресивно-галюцинаторних і депресивно-маревних станах Трифлуоперазин застосовують разом з антидепресантами; як протиблювотний засіб призначається в дозах 1 - 4 мг/добу; лікування повинно бути суворо індивідуалізоване залежно від перебігу захворювання; терміни лікування можуть становити 3 - 9 місяців, а в окремих випадках і більше; перорально разова доза для дорослих на початку лікування становить 5 мг, потім її поступово збільшують на 5 мг на прийом, до добової дози 30 - 80 мг (в окремих випадках - до 100 - 120 мг); добову дозу ділять на 2 - 4 прийоми; після досягнення ефекту оптимальні дози призначають протягом 1 - 3 місяців, а потім повільно зменшують до 5 - 20 мг/добу; останні дози застосовують надалі як підтримуючі; для осіб літнього віку лікування починають з половинної (або меншої) дози; підвищення дози проводять більш повільно; для дітей віком 6 - 12 років МДД - 15 мг (лікування починають з дози 1 мг 1 - 2 р/добу); лікування препаратом повинно бути суворо індивідуалізоване залежно від перебігу захворювання; терміни лікування можуть становити 3 - 9 місяців і більше, залежно від ефективності терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: психічні порушення: ЦНС - сонливість, запаморочення, сухість у роті, безсоння, акатизія, дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонізм, пізня дисамнезія, нейролептичний злоякісний с-м, явища психічної індиферентності, запізніла реакція на зовнішні подразники; сечостатева система - затримка сечі, зниження потенції, порушення еякуляції, пріапізм, олігурія; ендокринна система - гіпо- або гіперглікемія, глюкозурія, дисменорея, гінекомастія, збільшення маси тіла; ШКТ - анорексія, булімія, нудота, блювання, діарея, запори, гастралгія, холестатична жовтяниця; органи чуття - поріз акомодації, ретинопатія, помутніння кришталика та роговиці; кров - тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, панцитопенія; серцево-судинна система - тахікардія, зниження АТ (ортостатична гіпотензія); АР - шкірні висипи, кропивниця, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; інші - фотодермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, декомпенсована серцева недостатність, виражена артеріальна гіпотензія; кома будь-якої етіології; прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку; вагітність та період лактації; стенокардія; рак молочної залози; закритокутова глаукома; функціональна ниркова та печінкова недостатність; виразкова хвороба шлунка та ДПК в період загострення; епілепсія, хвороба Паркінсона; порушення механізму центральної регуляції дихання (особливо в дітей), с-м Рейно; кахексія; мікседем; гіперплазія передміхурової залози; патологічні зміни крові, пов'язані з порушенням кровотворення.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0,2 % по 1 мл в амп.; табл. вкриті оболонкою, по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 4 роки для р-ну; 2 роки - для табл.

Торгова назва:

I. Трифтазин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Трифтазин-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Флуфеназин (Fluphenazime)*

Фармакотерапевтична група: N05AB02 - нейролептики.

Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична дія, активуючий і слабкоседативний вплив

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: нейролептик тривалої дії; виявляє виражену антипсихотичну дію, має активуючий і слабкоседативний вплив; повільно всмоктується після в/м ін'єкції і потім гідролізується в плазмі крові з вивільненням фармакологічно активного флуфеназину; при використанні препарату T1/2 флуфеназину становить 2,5 - 16 тижнів, що підкреслює важливість індивідуального добору і коригування дози, а також інтервалу між ін'єкціями для кожного хворого; повільне зниження концентрації у плазмі крові у більшості хворих підтверджує, що для підтримки стабільної концентрації у плазмі крові, як правило, достатньо дотримуватися паузи між ін'єкціями протягом 2 - 4 тижні.

Показання для застосування ЛЗ: тривала підтримуюча терапія хр. форм шизофренії; профілактика загострень шизофренії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: хворим, які раніше не застосовували пролонгованих препаратів флуфеназину, спочатку вводять 0,5 мл р-ну шляхом глибокої в/м ін'єкції (для хворих старше 60 років - 0,25 мл); дія препарату звичайно проявляється через 24 - 72 год. після ін'єкції, антипсихотичний ефект найбільш виражений протягом 48 - 96 год.; необхідність наступної ін'єкції визначається реакцією хворого на лікування в період між ін'єкціями; при підтримуючій терапії для усунення симптомів шизофренії на термін до 4 тижнів і більше достатньо одноразової ін'єкції препарату; для досягнення найкращого терапевтичного ефекту при мінімальних побічних ефектах рекомендується максимальна гнучкість при доборі дози препарату; для більшості хворих необхідна підтримуюча доза становить 0,5 - 4 мл з інтервалом між ін'єкціями 2 - 6 тижнів; доза препарату не повинна перевищувати 100 мг; хворим, які раніше застосовували пероральні препарати флуфеназину визначення еквівалентної дози пролонгованого флуфеназину неможливе через значні відмінності індивідуальної реакції на лікування; хворі, які раніше застосовували пролонговані препарати флуфеназину, і перенесли рецидив захворювання після припинення лікування пролонгованим препаратом флуфеназину, можуть починати лікування із застосування тієї ж дози, яку вони одержували раніше, хоча частоту ін'єкцій у перші тижні лікування варто збільшити до одержання задовільного терапевтичного ефекту; хворі літнього віку особливо схильні до екстрапірамідних розладів, у зв'язку з чим може знадобитися застосування більш низької підтримуючої дози і меншої вихідної дози препарату (див. вище); дітям від 12 років і старше початкова доза від 6,25 до 18,75 мг на тиждень, при необхідності доза може бути збільшена до 12.5 мг - 25 мг кожні 1 - 3 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: г. дистонічні реакції; окулогірні кризи та опістотонус (швидко зникають після в/в введення антипаркінсонічного препарату); стани, що нагадують паркінсонізм; при тривалому лікуванні або після припинення лікування препаратом - пізні дискінезії, яка проявляється мимовільними хореоатетоїдними рухами язика, м'язів обличчя, рота або щелепи (наприклад, висовування язика, надування щік, скривлення рота, жувальні рухи) м'язами тіла або кінцівок; сонливість, летаргія, порушення гостроти зору, сухість у роті, запори, утруднення сечовипускання або нетримання сечі, легка артеріальна гіпотензія, порушення інтелектуальних функцій, а також епілептоїдні напади; порушення розумових і фізичних здатностей, що необхідні для керування автомобілем або при роботі з використанням складних механізмів; випадки дискразії крові при використанні похідних фенотіазіну; транзиторна лейкопенія і тромбоцитопенія; випадки появи антиядерних а/т і розвиток системного червоного вовчака; поява жовтухи, транзиторні відхилення від норми показників функції печінки за відсутності жовтухи; транзиторне збільшення концентрації холестерину в сироватці; аномальна пігментація шкіри і поява зон помутніння в кришталику ока; шкірні висипи; порушення терморегуляції - тяжка гіпотермія і гіперпірексія при використанні помірних і високих доз фенотіазіну; розвиток нейролептичного злоякісного с-му (НЗС) у хворих, які застосовували нейролептики (гіпертермія у поєднанні з одним із таких симптомів або їх комбінацією: м'язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій, акінезія і порушення інтелектуальних функцій; іноді цей стан прогресує в ступор або кому); с-м може супроводжуватися розвитком лейкоцитозу, підвищенням КФК (креатинфосфокиназа), порушенням функції печінки та г. ниркової недостатності; гормональні ефекти - гіперпролактинемію, що може спричиняти галакторею, гінекомастію і/або оліго- або аменорею; порушення статевої функції; набряк м'яких тканин.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до флуфеназину або будь-якого компоненту препарату; тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована хр. недостатність кровообігу, артеріальна гіпотензія); виражене пригнічення функції ЦНС та коматозні стани будь-якої етиології; прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку; порушення функції печінки та системи крові; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (до 12 років).

Форми випуску ЛЗ: р-н для для ін'єкцій, по 1 мл (25 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Модитен Депо, KRKA d.d. Novo mesto, Словенія

Модитен Депо, Bristol-Myers Squibb S.r.L. для "Bristol-Myers Squibb Products S.A.", Італія/Швейцарія

Тіоридазин (Thioridazine)*

Фармакотерапевтична група: N05AC02 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: пригнічуюча дія в основному на стовбур мозку, меншою мірою - на кору мозку; слабка антипсихотична, антиаутична та слабка антидепресивна дія; не чинить активізуючу дію.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи нейролептиків; є піперидиновим похідним фенотіазину, який істотно впливає на нервову систему, як на центральну, так і на периферичну; центрально чинить пригнічуючу дію в основному на стовбур мозку, меншою мірою - на кору мозку; периферичне чинить a-адренолітичну, протигістамінну та холінолітичну дію, що найбільш виражена серед усіх нейролептиків; не спричиняє протиблювотну дію, викликає менше екстрапірамідних порушень, ніж інші нейролептики; не пригнічує внутрішню моторну активність; має усі характерні нейролептичні властивості: чинить слабку антипсихотичну, антиаутичну та слабку антидепресивну дію; не чинить активізуючу дію; з ШКТ всмоктується швидко і повністю, досягаючи через 2 - 4 год., Смакс.; близько 95 % ЛЗ зв'язується з білками плазми; T1/2 - 10 год.; метаболізується у печінці; на 35 % виводиться із сечею, решта - з калом (у незміненому вигляді та у формі метаболітів); проникає крізь плацентарний бар'єр та у материнське молоко.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія, маніакально-депресивний с-м, психоз; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, збудженням, напруженням, пригніченим настроєм, порушенням сну, нав'язливими станами; психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю і збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з психотичними розладами або неврологічними захворюваннями, що супроводжуються агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; абстинентний с-м (токсикоманія, алкоголізм); психомоторне збудження різного генезу; помірна і тяжка депресія у дорослих; хвороба Гентинггона, тик, шкірні захворювання, що супроводжуються сильним свербежем; у дитячій психіатрії - при порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози слід встановлювати в індивідуальному порядку, відповідно до ступеня розладу; для купірування емоційних розладів граничного кола у дорослих - 30 - 75 мг/добу тривалістю до 2 місяців (основний курс лікування) та в дозах 10 - 30 мг/добу курсом до 6 місяців (підтримуюче лікування); для блокування алкогольної залежності - 25 - 100 мг/добу курсом до 10 днів (основний курс лікування) та в дозах 10 - 25 мг/добу курсом до 2 місяців (підтримуюче лікування); добову дозу слід приймати в 2 - 4 прийоми незалежно від прийому їжі; дітям віком від 2 до 12 років - 0,25 - 2 мг/кг/добу, розподілені на 2 - 4 прийоми; МДД - 100 мг.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до похідних фенотіазину або до будь-якого компонента препарату, г. депресивні стани, коматозні стани будь-якої етіології, ЧМТ, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, тяжка серцево-судинна недостатність, с-м подовженого інтервалу QTc, шлуночкове порушення серцевого ритму, виражена брадикардія, CA або AB блокада провідності III ступеня; незкоригована гіпокаліємія або гіпомагніемія, тяжка артеріальна гіпотензія, феохромоцитома, порфірія, захворювання крові (гіпо-та апластичні процеси); вагітність, період лактації, дитячий вік (до 4 років).

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 10 мг, по 25 мг, по 50 мг, драже по 10 мг, по 25 мг, по 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Ридазин® 10, Ридазин® 25, AI-Hikma Pharmaceuticals, Йорданія

Сонапакс 10 мг, Сонапакс 25 мг, Сонапакс 100 мг, Jelfa Pharmaceutical Works S.A., Польща

Тіорил, Torrent Pharmaceuticals Ltd., Індія

Хлорпротиксен (Chlorprothixene)*

Фармакотерапевтична група: N05AF03 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична та специфічна гальмуюча дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: седативний нейролептик з широким спектром дії; антипсихотичний ефект нейролептика пов'язаний з блокуючою дією на дофамінові рецептори, але також імовірним е певний внесок у цей процес блокади 5-НТ (5-гідрокситриптамін)-рецепторів; має більш високу афінність до 5-НТ2 - рецепторів і аі-адреноцепторів, ніж циз(Z)-флюпентиксол і зуклопентиксол, і у цьому відношенні він подібний до високодозових фенотіазинів, левомепразину, хлорпромазину, тіоридазину та атипічного нейролептика клозапіну; має високу гістамінну (H1) афінність, що дорівнює афінності дифенгідраміну на противагу фенотіазинам хлорпротиксен демонструє високу афінність до холінергічних мускаринових рецепторів; рецепторозв'язуючий профіль хлорпротиксену досить подібний до профіля клозапіну, хоча має майже в 10 раз більшу афінність до рецепторів дофаміну; інгібування локомоторної активності та пролонгування часу сну, викликаного дією алкоголю та барбітуратів, вказують на виражену седативну дію хлорпротиксену; послаблює і знімає неспокій, тривогу, нав'язливі стани, психомоторне збудження, нетерплячість, безсоння, а також галюцинації, манії та інші психотичні симптоми; у низьких дозах має антидепресивну дію, що робить його корисним для лікування психічних розладів, що супроводжуються с-мом неспокою-тривоги-депресії; добре підходить для лікування психотичних станів, а також широкого спектра інших психічних порушень; крім того, посилює дію аналгетиків, має аналгезуючий ефект, протисудомні та протиблювотні властивості. Препарат не призводить до звикання, залежності та розвитку толерантності; при надходженні внутрішньо хлорпротиксену Смакс спостерігаються приблизно через 3 год. (діапазон 1 - 4 год.); середня біодоступність при прийомі внутрішньо становить 41 % (діапазон 23 - 64 %) відносно в/в введення; розподіляється в організмі подібно до інших нейролептиків; найвища концентрація спростерігається у печінці, легенях і нирках, більш низька - у мозку, скелетних м'язах, селезінці, жирових тканинах і крові; у зв'язку з біологічним T1/2 9 - 10 год. і досить швидким всмоктуванням хлорпротиксен повинен застосовуватися 3 р/добу; для досягнення стійкого стану необхідно 2 доби; терапевтична концентрація у сироватці крові становить 0,04 - 0,3 мкг/мл (127 - 950 нмоль/л); долає плацентарний бар'єр; виділяється у малих кількостях з молоком - співвідношення концентрацій молока/плазма у жінок варіює між 1,2 та 2,6; метаболізм хлорпротиксену проходить головним чином шляхом сульфокислення та N-деметилювання; меншою мірою мають місце реакції гідроксилювання кільця та N-окислення; на противагу фенотіазинам тіоксантени не утворюють фенолістичних метаболітів і вільних радикалів; метаболіти не мають нейролептичної активності та мають дуже низьку фармакологічну активність, виводяться переважно з калом і сечею.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія та інші психози, що супроводжуються психомоторним неспокоєм, тривожний стан, тривожне збудження; лікування абстиненції у алкоголіків і наркоманів; депресивні с-ми, неврози, психосоматичні порушення, пов'язані з тривожним станом, збудженням, безсонням, порушеннями сну; епілепсія та олігофренія, пов'язані з психічними розладами, такими як еретизм, збудження, лабільність настрою та порушення поведінки; хр. болі (доповнення до аналгетиків); геріатрія - гіперактивність, збудження, сплутаність свідомості, дратівливість, тривога, порушення поведінки та сну.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим, загалом, спочатку призначаються невеликі дози, які слід збільшувати до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, грунтуючись на досягнутому терапевтичному ефекті; шизофренія та інші психотичні стани, манія - початкова доза - 50 - 100 мг/добу з поступовим збільшенням до досягнення оптимального ефекту, звичайна оптимальна доза 300 мг/добу в окремих випадках може досягати 1200 мг/добу за потребою; підтримуюча доза звичайно становить 100 - 200 мг/добу; через седативну дію доза повинна бути розділена з меншими дозами вдень і більшою - ввечері; лікування стану абстиненції у алкоголіків та наркоманів, 500 мг/добу у поділених дозах протягом 7 діб; після подолання періоду абстиненції дозу слід повільно зменшувати; підтримуюча доза 100 мг може стабілізувати стан і зменшувати ризик рецидиву, з часом можливо подальше зменшення дози; порушення сну - 25 мг за 1 год. до сну; епілепсія та олігофренія з психічними порушеннями - 25 - 50 мг/добу, збільшуючи до 75 - 125 мг/добу, в епілептиків повинна підтримуватися адекватна доза протисудомних препаратів; хр. болі - можливо застосування у комбінації з анальгетиками 100 мг/добу, збільшуючи до 200 - 300 мг/добу; геріатрія - індивідуальний підбір у діапазоні 25 - 100 мг/добу; педіатрія, 0,5 - 2 мг/кг маси тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, екстрапірамідні симптоми; вегетативна нервова система - сухість у роті; психіка - сонливість; серцево-судинна система - постуральна гіпотензія, розлади ЧСС та ритму, тахікардія; інші - збільшення маси тіла, порушення акомодації, затримка сечі, судоми, реакції шкіри (висип, свербіж, еритема), збільшення світлочутливості, перехідна галакторея, менструальні розлади, зниження лібідо спостерігались у кількох пацієнтів, що отримували високі дози; незначні зміни у тесті на функціональну активність печінки, окремі випадки жовтухи.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого його компонента; циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (наприклад алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), коматозний стан, дискразія (патологічні зміни) крові, феохромоцитома, закритокутова глаукома, міастенія gravis.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 15 мг, по 25 мг, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

I. Труксал, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Хлорпротиксен 15, Хлорпротиксен 50, Лечива, Lechiva a.s., Чеська Республіка

Зуклопентиксол (Zuclopenthixol)*

Фармакотерапевтична група: N05AF05 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична, специфічну гальмуючу дію, седативний дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідне тіоксантену, що має залежний від дози седативний ефект; швидкий розвиток седативного ефекту на початку терапії (до появи антипсихотичної дії) є перевагою при лікуванні гострих і підгострих психозів; толерантність до неспецифічного седативного ефекту препарату настає швидко; специфічна гальмуюча дія є особливо сприятливою при лікуванні пацієнтів із збудженням, неспокоєм, ворожістю та агресивністю; антипсихотичний ефект, як і щодо інших нейролептиків, пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, що може викликати ланцюгову реакцію, до якої залучаються й інші медіаторні системи; біодоступність зуклопентиксолу при прийомі внутрішньо становить близько 44 %; Смакс. досягається через 4 год.; у незначних кількостях проходить плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком; метаболіти не мають нейролептичної активності та виводяться головним чином з калом і частково - із сечею; біологічний T1/2 - приблизно 20 год.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. шизофренія та інші психотичні розлади, особливо з галюцинаціями, параноїдальним маренням і порушеннями мислення, а також стани збудження, неспокою, ворожості та агресивності; маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу; розумова відсталість, яка поєднується із психомоторним збудженням, ажитацією, ворожістю та іншими розладами поведінки; сенільне недоумство з параноїдальними ідеями, сплутаною свідомістю, дезорієнтацією, розладами поведінки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим дози препарату та термін лікування визначаються індивідуально, залежно від стану пацієнта; на початку лікування слід використовувати невеликі дози, які потім швидко збільшують до оптимально ефективного рівня, залежно від клінічного ефекту; г. напад шизофренії та інші г. психози, виражені г. стани збудження - терапевтична доза коливається в межах 10 - 50 мг/добу; при виражених розладах і станах помірної тяжкості початкова доза 20 мг/добу може за необхідності бути збільшувана на 10 - 20 мг кожні 2 - 3 дні до 75 мг/добу і більше; МДД - 150 мг; хр. психотичні стани при шизофренії та інші хр. психози - підтримуюча доза - 20 - 40 мг/добу; ажитація у пацієнтів з олігофренією - 6 - 20 мг/добу, за необхідності доза може бути збільшена до 25 - 40 мг/добу; ажитація і сплутаність свідомості у сенільних пацієнтів - 2 - 6 мг/добу (бажано давати ввечері), за необхідності доза може бути збільшена до 10 - 20 мг/добу; пацієнтам із зниженою функцією нирок зуклопентиксол призначається у звичайних дозах; пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно призначати вдвічі меншу дозу порівняно із звичайною, а також, за можливості, проводити визначення рівня препарату у сироватці крові; пероральна добова доза зуклопентиксолу (мг) х 8 = зуклопентиксол (мг) в/м через 2 тижні; пероральна добова доза зуклопентиксолу (мг) х 16 = зуклопентиксол (мг) в/м 4 тижні; пацієнтам слід продовжувати приймати препарат перорально протягом першого тижня після першої ін'єкції, але у зменшеній дозі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - розвиток екстрапірамідних симптомів; пізня дискінезія; психічна діяльність - сонливість на початковій стадії лікування; вегетативна нервова система та серцево-судинна система - сухість у роті, порушення акомодації, затримка сечі, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та запаморочення; печінка - зрідка відмічаються незначні зміни печінкових проб, які з часом минають.

Протипоказання до застосування ЛЗ: г. отруєння алкоголем, барбітуратами та опіатами; коматозні стани; періоди вагітності та лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг, по 10 мг, по 25 мг; р-н для ін'єкцій (олійний), 50 мг/мл або 200 мг/мл або 500 мг/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності табл. по 2 мг - 2 роки; табл. по 10 мг та 25 мг - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

I. Клопіксол, Клопіксол Депо, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Клопіксол-Акуфаз, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Флупентиксол (Flupenthlxol)*

Фармакотерапевтична група: N05AF01 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: виражена антипсихотична, анксіолітична та антидепресантна дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідне тіоксантену; антипсихотичний ефект виникає, коли препарат приймають у дозах 3 мг або більше на день і зростає з підвищенням дози; має розгальмувальну та підвищуючу настрій дію, яка робить апатичних, депресивних пацієнтів із слабкою мотивацією більш активними і такими, які краще взаємодіють і активніше шукають соціальні контакти; у низьких та помірних дозах (до 25 мг на день), не є седативним, тоді як при введенні вищих доз можна очікувати неспецифічний седативний ефект; у низьких щоденних дозах (до 3 мг) має антидепресантні властивості; біодоступність флупентиксолу після прийому внутрішньо становить близько 40 %, а Смакс досягається за 3 - 6 год.; у незначних кількостях проходить плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком; метаболіти не мають нейролептичної активності; ескреція відбувається головним чином з калом і частково - із сечею; біологічний T1/2 становить близько 35 годин.

Показання для застосування ЛЗ: депресії легкого та помірного ступеня, які супроводжуються тривогою, астенією та втратою ініціативи; хр. невротичні розлади, що супроводжуються тривожним станом, депресією та апатією; психосоматичні розлади з астенічними реакціями; г., ситуаційно зумовлені тривожні розлади та стани емоційного напруження, які не потребують седативної гіпнотичної терапії, при зловживанні транквілізаторами; шизофренія та інші психотичні розлади, що супроводжуються такими симптомами, як галюцинації, параноїдальне марення та порушення мислення, ускладнені апатією, анергією та аутизмом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування дорослих з депресіями, хр. невротичними та психосоматичними розладами дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта - спочатку 1 мг/добу як разова доза вранці або по 0,5 мг 2 р/добу; через тиждень дозу можна підвищити до 2 мг/добу, якщо клінічна реакція не є адекватною; щоденну дозу, більшу за 2 мг, необхідно давати окремими дозами, максимум до 3 мг; якщо при максимальній дозі (3 мг щоденно) протягом тижня ефект не досягається, препарат необхідно відмінити; для лікування шизофренії та інших психотичних розладів дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта - у цілому, спочатку необхідно використовувати малі дози та підвищувати їх до оптимально ефективного рівня якнайскоріше, відповідно до терапевтичного ефекту, спочатку 3 - 15 мг/добу перорально, як дві або три дози на день, підвищуючи за необхідності до 40 мг/добу; підтримуюча доза - звичайно 5 - 20 мг/день, може прийматись як базова доза вранці; пацієнтам похилого віку необхідно призначення нижчих доз; пацієнтам із зниженою функцією нирок флупентиксол призначається у звичайних дозах; пацієнтам з порушенням функцій печінки необхідно обережно визначати терапевтичну дозу, а також, за можливості, проводити визначення рівня препарату у сироватці крові; термін лікування залежить від перебігу хвороби та ефективності лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - розвиток екстрапірамідних симптомів, особливо на початковому етапі лікування; при тривалій терапії у пацієнтів - пізня дискінезія; психіка - транзиторне безсоння, особливо коли пацієнта перевели з прийому седативних нейролептиків; при великих дозах - седативна дія; серцево-судинна система - АГ; ШКТ - транзиторні зміни печінкових проб, нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого його компонента; циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (наприклад алкоголь, барбітуратна або опіоїдна інтоксикація), коматозний.стан, дискразія (патологічні зміни) крові, феохромоцитома; для пацієнтів, які є збудженими, оскільки активуюча дія препарату може призвести до підсилення цих особливостей.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 0,5 мг, по 1 мг; р-н для ін'єкцій (олійний), 20 мг/мл або 100 мг/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

I. Флюанксол, Флюанксол Депо, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Кветіапін (Quetiapinum)*

Фармакотерапевтична група: N05A H04 - антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: атиповий антипсихотичний препарат, що взаємодіє з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів; проявляє більш високе споріднення до рецепторів серотоніну (5 HT2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку; також має високе споріднення до гістамінергічних та адренергічних a1-рецепторів і менше щодо a2-адренергічних рецепторів; немає помітного споріднення до холінергічних мускаринових і бензодіазепінових рецепторів; проявляє антипсихотичну активність; кветіапін викликає лише слабку каталепсію при використанні дози, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори; викликає селективне зменшення активності мезолімбічних A10 допамінергічних нейронів порівняно з A9 нігростріатальними нейронами, втягнутими в моторну функцію, і проявляє мінімальну здатність до порушення тонусу у мавп, чутливих до нейролептиків; не викликає тривалого підвищення рівня пролактину; ефективний при лікуванні позитивних та негативних симптомів шизофренії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при пероральному застосуванні добре всмоктується і активно метаболізується; основні метаболіти, що містяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності; приймання їжі істотно не впливає на біодоступність кветіапіну; T1/2 становить близько 7 год.; приблизно 83 % кветіапіну зв'язується з білками плазми; ефективний при прийманні 2 р/добу; вплив кветіапіну на рецептори 5HT2 і D2 продовжується до 12 год. після приймання препарату, що підтверджується даними позитронної емісійної томографії; фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей між чоловіками і жінками не спостерігається; середній кліренс кветіапіну у літніх пацієнтів на 30 - 50 % менший, ніж той, що спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років; середній кліренс кветіапіну у плазмі крові менший приблизно на 25 % у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв./1,73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабільний алкогольний цироз), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних до здорових людей; використання радіоактивне міченого кветіапіну виявило, що менше ніж 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться в незмінному вигляді нирками або з фекаліями; приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сечею і 21 % з фекаліями, CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450; кветіапін та деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність відносно ферментів цитохрому P450, 1A2, 2C9, 2C19, 2D6 і 3A4, але тільки при концентрації в 10 - 50 разів вище, ніж при концентрації, що спостерігається при звичайно використовуваному ефективному дозуванні 300 - 450 мг/добу у людини.

Показання до застосування ЛЗ: г. та хр. психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди, пов'язані з біполярними розладами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим внутрішньо 2 р/добу, препарат можна приймати як під час їди, так і між прийомами їжі; лікування шизофренії - добова доза для перших 4 днів терапії становить 1-й день - 50 мг, 2-й, день - 100 мг, 3-й день - 200 мг, 4-й день - 300 мг, починаючи з 4-го дня, доза повинна титруватися до звичайно ефективного дозування в межах від 300 до 450 мг/добу; залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості пацієнта доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг/добу; лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярними розладами - добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 1-й день - 100 мг, 2-й день - 200 мг, 3-й день - 300 мг, 4-й день - 400 мг; подальше збільшення дози відбувається не більше ніж на 200 мг щодня, аж до збільшення добової дози до 800 мг, починаючи з 6-го дня лікування; залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості доза може варіювати 200 - 800 мг/добу; у літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну повинна становити 25 мг/добу; доза повинна збільшуватися щодня на 25 - 50 мг до досягнення ефективної дози, що, певно, буде меншою, ніж у більш молодих пацієнтів; кліренс кветіапіну при пероральному прийомі зменшується приблизно на 25 % у пацієнтів з порушенням функції нирок чи печінки; активно метаболізується в печінці і, таким чином, повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки; у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок терапія кветіапіном повинна починатися з 25 мг/добу, доза повинна збільшуватися щодня на 25 - 50 мг до досягнення ефективної дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія, запаморочення, злоякісний нейролептичний с-м, лейкопенія, периферичні набряки; невелике дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, а саме, загального Т4 та вільного Т4; максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстроване протягом перших 2 - 4 тижнів терапії кветіапіном без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні; припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального Т4 та вільного Т4 незалежно від тривалості лікування; незначне зниження загального Т3 відзначалося лише при застосуванні високих доз; рівень тироксинзв'язуючого глобуліну не змінювався і, відповідно, не спостерігалось підвищення рівня тиреотропного гормону; при прийманні кветіапіну не було жодних ознак гіпотиреозу; дуже рідко повідомлялось про гіперглікемію та загострення діабету при лікуванні кветіапіном; подібно до дії інших антипсихотичних препаратів можливе збільшення ваги здебільшого в перші тижні лікування; як і при прийомі інших антипсихотичних препаратів кветіапін може викликати подовження інтервалу QTc, але в клінічних дослідженнях не виявлено взаємозв'язку з постійним збільшенням QTc.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25, по 100 мг, по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Кветирон 25, Кветирон 100, Кветирон 200, ТОВ "Фарма Старт"

II. Кетилепт®, EGlS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Сероквель, AstraZeneca UK Limited, Великобританія

Клозапін (Clozapinum)*

Фармакотерапевтична група: N05A F05 - психолептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: клозапін має виражену антипсихотичну і седативну дії; не спричиняє екстрапірамідних порушень, завдяки чому клозапін відносять до групи "атипових" нейролептиків; механізм антипсихотичної дії клозапіну остаточно не встановлений; найбільша активність відзначена щодо дофамінових рецепторів лімбічної ділянки головного мозку, де клозапін перешкоджає зв'язуванню дофаміну з D1 - і D2-дофаміновими рецепторами; цей ефект менш виражений, ніж у "типових" нейролептиків; зв'язується переважно в недофамінергічних ділянках (з альфа-адренорецепторами, серотоніновими, гістаміновими і холінорецепторами); незначною мірою впливає або взагалі не впливає на концентрацію пролактину в плазмі крові, оскільки не зв'язується дофаміновими рецепторами в тубероінфундибулярному тракті; характерними фармакологічними властивостями клозапіну є пригнічення реакції активації при електричному подразненні ретикулярної формації середнього мозку, виражена центральна та периферична антихолінергічна дія, периферична адренолітична дія; не має каталептогенних ефектів; гальмує вивільнення дофаміну пресинаптичними нервовими закінченнями; клінічно відрізняється сильною антипсихотичною дією у поєднанні з седативним компонентом за відсутності властивих іншим нейролептикам екстрапірамідних побічних явищ (що, можливо, пов'язано з центральною холінолітичною дією препарату); не спричиняє сильного загального пригнічення центральної нервової системи, як аміназин та інші аліфатичні фенотіазини.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при прийманні внутрішньо всмоктується швидко і практично повністю; Смакс досягається в середньому протягом 2,5 год.; рівноважні концентрації досягаються через 8 - 10 днів прийому; піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку з утворенням метаболітів невисокої активності або неактивних; розподіл інтенсивний і швидкий, проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр; зв'язування з білками - 95 %; T1/2 становить 8 год.; виводиться нирками (50 %) і через кишечник (30 %).

Показання до застосування ЛЗ: шизофренія (у разі відсутності ефекту від лікування класичними, нейролептиками або при їх непереносимості).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо (після їжі) 2 - 3 р/добу; разова доза для дорослих становить 50 - 200 мг, добова доза - 200 - 400 мг; лікування зазвичай розпочинають з дози 25 - 50 мг, потім поступово збільшують (по 25 - 50 мг на добу) до 200 - 300 мг на добу протягом 7 - 14 днів; для підтримуючої терапії та амбулаторним хворим призначають по 25 - 200 мг/добу (можна у вигляді одноразової дози, прийнятої у вечірні год.); при відміні лікування слід поступово знижувати дозу протягом 1 - 2 тижнів; МДД - 600 мг (0,6 г).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічні ефекти - гранулоцитопенія, агранулоцитоз (як правило, розвивається протягом перших 18 тижнів лікування), еозинофілія та/або лейкоцитоз невідомої етіології (особливо протягом перших тижнів лікування); ЦНС - сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні симптоми, як правило, легкого ступеня вираженості, розвиток ригідності, тремору, акатизії, злоякісного нейролептичного с-му; вегетативна нервова система - відчуття сухості у роті. Порушення акомодації, потовиділення та терморегуляції, гіпертермія, надмірне слиновиділення; серцево-судинна система - тахікардія, ортостатична гіпотензія, непритомність (особливо у перші тижні лікування), АГ, колапс, який супроводжувався пригніченням або зупинкою дихання; зміни на ЕКГ, розвиток аритмій, міокардиту; ШКТ - нудота, блювання, запор, підвищення активності ферментів печінки, розвиток холестазу; сечовидільна система - нетримання сечі та затримки сечовипускання; інші - збільшення маси тіла, розвиток шкірних реакцій; випадки раптової смерті, які зустрічаються з однаковою частотою як серед хворих з психічними розладами, які одержують антипсихотичні препарати, так і серед хворих, які не одержують цих препаратів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: зміни картини крові (гранулоцитопенія, агранулоцитоз), при алкогольному та інших токсичних психозах, спазмофілії, епілепсії, тяжких захворюваннях печінки, нирок, серцево-судинної системи, хворобах кровотворної системи, закритокутовій глаукомі, гіпертрофії передміхурової залози, атонії кишечнику, при вагітності, коматозних станах.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 г, по 0,025 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Азалептол, ЗАТ "Технолог"

Азапін, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

II. Азалептин, ВАТ "Органіка", Російська Федерація

Азалептин, АТ "Органіка", Російська Федерація

Азалептин-Арпі, СП АТЗТ "АРПІМЕД", Вірменія

Клозапін Сандоз, Salutas Pharma GmbHпідприємство компанії "Sandoz"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz"; "LEK S.A" підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d.". Нім/Слов/Польщ Лепонекс®, Novartis Pharmaceuticals UK Ltd для "Novartis Pharma AG", Великобританія/Швейцарія

Скізорил, Intas Pharmaceuticals Ltd, Індія

Оланзапін (Olanzapin)*

Фармакотерапевтична група: N05AH03 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична) дія, зумовлена широким спектром фармакологічної дії, що зумовлена впливом на різні рецептори.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: нетиповий антипсихотичний засіб (нейролептиком), селективним моноамінергічним антагоністом зі спорідненістю з такими рецепторами: серотонінові 5HT2a/2c, 5HT3, 5HT6, допамінові D1, D2, D3, D4, D5, холінергічні мускаринові M1-5, гістамінові H1, а також a1-адренергічним рецепторам; селективно впливає на мезолімбічну систему без вираженого впливу на екстрапірамідну систему; механізм дії препарату оланзапін, як і інших ЛЗ, які застосовуються для лікування шизофренії, невідомий; ефективність цього препарату в лікувані шизофренії залежить від комбінації антагоніста допаміну та серотоніну типу (5НТ2); краще зв'язується з рецепторами 5НТ2, ніж з рецепторами D2; зв'язування з останнім рецептором слабше, ніж у випадках застосування звичайних нейролептиків; цей профіль активності оланзапіну пояснює позитивний вплив ЛЗ на симптоматику хвороби, а також у поодиноких випадках появу зкстрапірамідних розладів та пізньої дискінезії, пов'язаної з лікуванням оланзапіном; антагонізм щодо інших, крім допамінових та 5НТ2, рецепторів може пояснювати деякі інші терапевтичні ефекти та побічну дію оланзапіну; антагонізм препарату щодо мускаринових М1-5 рецепторів може пояснювати його антихолінергічну дію; антагонізм оланзапіну щодо гістамінових H1 рецепторів може бути причиною сонливості, а антагонізм щодо a1-адренергічних рецепторів пояснює ортостатичну гіпотензію; при прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ, досягаючи Смакс через 5 - 8 год.; прийом їжі не впливає на всмоктування оланзапіну; метаболізується в печінці шляхом зв'язування та окислення (40 % дози); основним метаболітом є 10-N-глюкоронід, котрий не проникає через гематоенцефалічний бар'єр; в основному фармакологічна активність препарату залежить від оланзапіну, який не піддавався процесу біотрансформації; T1/2 становить від 21 до 54 год. (в середньому 30 год.), а кліренс у плазмі знаходиться в межах від 12 до 47 л/год. (в середньому 25 л/год.); виділяється оланзапін, в основному, у вигляді метаболітів, приблизно 57 % з сечею та 30 % з калом; залежність між прийнятою дозою оланзапіну та рівнем препарату в плазмі крові має лінійний характер; прийом оланзапіну 1р/добу протягом тижня створює стабільну концентрацію в плазмі крові, яка відповідає подвійній концентрації після одноразової дози; концентрація в плазмі крові, T1/2 та кліренс оланзапіну можуть змінюватись залежно від статі або віку пацієнта, паління; кліренс оланзапіну в плазмі крові нижчий у осіб похилого віку, жінок та у осіб, які не палять.

Показання для застосування ЛЗ: лікування шизофренії у хворих з підтвердженим терапевтичним ефектом в активній фазі лікування; лікування загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії хворих на шизофренію та з іншими психотичними розладами з вираженою продуктивною (галюцинації, автоматизми) та/або негативною симптоматикою (емоційна бідність, зниження соціальної активності, убогість мови), а також супутніми афективними розладами; біполярні афективні розлади; лікування г. маніакальних або змішаних нападів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкою зміною фаз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; початкова доза - 10 мг/добу, наступна добова доза може становити від 5 до 20 мг; встановлення оптимального дозування залежить від клінічного стану пацієнта, а збільшення дози понад 10 мг/добу повинно бути клінічно обґрунтованим; у разі потреби корекції дози рекомендується її підвищення або зниження на 5 мг; МДД - 20 мг (збільшення дози вище 15 мг/добу слід проводити не раніше, як через 4 дні після початку лікування); рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку, а також осіб з низькою масою тіла становить 5 мг/добу за умови, що ця доза достатня для досягнення клінічного поліпшення; у хворих з нирковою недостатністю та/або з печінковою недостатністю початкова добова доза - 5 мг; особливості приготування розчину для в/м ін'єкцій.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, підвищення маси тіла, запаморочення, ортостатична гіпотонія, астенія (слабкість), підвищення апетиту, запори, сухість у роті, затримка рідини (периферичні набряки), занепокоєння, розлади особистості, акатизія (неможливість сидіти, лежати на одному місці); головні болі, блювання, розлади зору, паркінсонізм, дискінезії (розлад точних рухів, особливо рук і пальців), дистонія (розлад м'язового тонусу), підвищення рівня пролактину в плазмі крові, що у більшості пацієнтів повертається до вихідного без переривання лікування; галакторея, відсутність менструацій, або розлад менструального циклу, збільшення молочних залоз, гінекомастія; тимчасове оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ АСТ (аспарагінтрансферази) і АЛТ (аланінтрансферази); підвищення активності креатинінфосфокінази; зміна картини крові; підвищена світлочутливість; злоякісний нейролептичний с-м (пропасниця, тахікардія, зміни АТ, підвищене потовиділення, порушення серцевого ритму), моторні розлади (ригідність м'язів, напади судом), порушення свідомості, підвищення активності креатинінфосфокінази, міоглобінурія (появи міоглобіну в сечі), а також г. ниркова недостатність; у разі злоякісного нейролептичного с-му - специфічного фармакологічного лікування не існує; рекомендується негайна відміна антипсихотичних препаратів, спостереження за пацієнтом з інтенсивною симптоматичною терапією; пізні дискінезії (потенційно необоротний комплекс неконтрольованих патологічних рухів кінцівок і тулуба); ризик розвитку цих симптомів більший у людей похилого віку, особливо у жінок; специфічного лікування пізніх дискінезій не існує, хоча цей синдром може частково чи цілком регресувати після відміни антипсихотичних препаратів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; ризик розвитку закритокутової глаукоми; вагітність, лактація; діти до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг, по 10 мг; порошок ліофілізований для приготування р-ну для в/м ін'єкцій по 10 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Зипрекса®, Eli Lilli and Compani Limited; "Lilly S.A.", Великобританія/Іспанія

Зипрекса®, виробник in bulk: "Patheon Italia S.p.A."; пакувальник: "Lilly Pharma Fertigung und Distribution GmbH & Co. KG", Італія/Німеччина

Зипрекса® Зидис, Catalent U.K. Swindon Zydis Limited; "Eli Lilli and Compani Limited"; пакувальник "Lilly S.A." для "Eli Lilly Nederland B.V.", Великобританія/Іспанія/Нідерланди

Золафрен, Adamed Sp. z.o.o, Польща

Зипразидон (Ziprasidone)*

Фармакотерапевтична група: N05AE04 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична), антидепресантна, анксіолітична дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має велику спорідненість з дофаміновими рецепторами типу 2 (D2) та суттєво більшу спорідненість із серотоніновими рецепторами типу 2A(5HT2A), також взаємодіє із серотоніновими 5HT2c -, 5HT10 - та 5HT1A-рецепторами, причому його спорідненість з цими рецепторами така ж сама або перевищує спорідненість із дофаміновими D2-рецепторами; має помірну спорідненість з нейрональними системами транспорту серотоніну або норадреналіну, також має помірну спорідненість з гістаміновими H1-рецепторами та альфа1-адренорецепторами; антагонізм між цими рецепторами може виявлятися сонливістю та ортостатичною гіпотензією; виявляв незначну спорідненість із мускариновими M1-холінорецепторами; антагонізм між цими рецепторами може виявлятися порушеннями пам'яті; препарат виявляє властивості антагоніста відносно серотонінових 2A(5HT2A) та дофамінових 2(D2)-рецепторів; е потужним антагоністом 5HT2C- та 5HT10-рецепторів й потужним агоністом 5HT1A-рецепторів та інгібітором зворотного нейронального захоплення норадреналіну та серотоніну; здатність пригнічувати зворотнє нейрональне захоплення норадреналіну та серотоніну може пояснювати антидепресантну активність зипразидону; агонізм з 5HT1A-рецепторами може пояснювати анксіолітичний ефек; потужний антагонізм з 5HT2C-рецепторами може пояснювати антипсихотичну активність; через 12 год. після одноразового введення дози 40 мг спостерігається блокада більш ніж 80 % серотонінових рецепторів типу 2A та більш ніж 50 % дофамінових рецепторів типу D2, за даними позитронно-емісійної томографії (ПЕТ); при багаторазовому пероральному прийомі засобу разом із їжею Смакс спостерігається між 6-ю та 8-ю год. після його прийому; демонструє лінійну кінетику в межах терапевтичних доз від 40 до 80 мг у суб'єктів, які приймали їжу; після прийому їжі абсолютна біодоступність дози 20 мг становить 60 %; абсорбція знижується на 50 % при його прийомі натщесерце; прийом 2 р/добу забезпечує досягнення стійкого рівня починаючи вже з третього дня; величина середнього часу напіввиведення препарату становить 6,6 год.; зв'язується з протеїнами плазми (>99 %), і цей ефект не залежить від концентрації; засіб майже повністю метаболізується після прийому внутрішньо, лише незначна кількість виводиться із сечею (<1 %) або фекаліями (<4 %) у незміненому стані; первинно метаболізується трьома шляхами з утворенням чотирьох основних циркулюючих метаболітів: бензизотіазолу піперазину (БІТП) сульфоксиду, БІТП сульфону, зипразидону сульфоксиду та S-метилдигідрозипразидону; приблизно 20 % дози виводиться із сечею та приблизно 66 % - з фекаліями; незмінений зипразидон становить приблизно 44 % загального вмісту зипразидонозалежних сполук у сироватці; утворення S-метилдигідрозипразидону є провідним шляхом метаболізму зипразидону; S-метилдигідрозипразидон в основному виділяється шляхом екскреції з жовчю та фекаліями, а CYP3A4 є каталізатором метаболізму незначною мірою; сульфоксид виділяється шляхом ниркової екскреції і через вторинні шляхи метаболізму, які каталізуються CYP3A4; фармакокінетичний скринінг не виявив будь-якої суттєвої різниці фармакокінетичних параметрів між особами, що палять і не палять; також не виявлено будь-яких вікових або статевих особливостей фармакокінетики засобу; при пероральному прийомі не помічено різниці у фармакокінетиці препарату у хворих з помірним і тяжким порушенням функції нирок; дотепер невідомо, чи збільшується сироваткова концентрація метаболітів у таких пацієнтів; при легких і середніх формах печінкової недостатності (шкала Чайлд-П'юджа A або B) внаслідок цирозу сироваткові концентрації після перорального прийому підвищувалися на 30 %, а T1/2 був на 2 год. довший, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки.

Показання для застосування ЛЗ: лікування та запобігання рецидивам шизофренії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендована початкова доза при лікуванні г. станів становить 40 мг 2 р/добу, під час їди; добова доза може відповідно коригуватися, враховуючи індивідуальні клінічні особливості, до 80 мг 2 р/добу; якщо необхідно, максимально рекомендовану дозу можна призначати не раніше 3-го дня лікування; для підтримуючої терапії необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу; в багатьох випадках доза 20 мг 2 р/добу є достатньою; для літніх людей (старше 65 років) будь-яка корекція дози не потрібна; при порушенні функції нирок будь-яка корекція дози не потрібна; для лікування хворих з недостатньою функцією печінки легкого та середнього ступеня слід застосовувати менші дози; у хворих з недостатньою функцією печінки тяжкого ступеня досвід застосування недостатній, тому пацієнтам цієї групи препарат слід призначати з обережністю.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальні - астенія, головний біль; ШКТ - запор, сухість у роті, диспепсія, салівація, нудота, блювання; ЦНС - ажітація, акатизія, запаморочення, дистонія, екстрапірамідні розлади, АГ, інсомнія, сонливість, тремор; органи чуття - порушення зору; епілептичні напади; збільшення ваги тіла; транзиторні збільшення рівня пролактину; постуральна гіпотензія, тахікардія, інсомнія; шкірні - висипання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до зипразидону або будь-якого з наповнювачів; подовженням інтервалу Q-T і уродженим довгим інтервалом Q-T включно; г. ІМ; декомпенсована серцева недостатність; аритмії, що лікуються антиаритмічними засобами IA та III класів.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 40 мг, по 60 мг, по 80 мг; порошок ліофілізований для приготування 1,2 мл (20 мг/мл) р-ну для ін'єкцій у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25 ° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва ЛЗ:

I. Зелдокс®, НеіпгісП Mack Nachf. GmbH & Co. KG для "Pfizer Inc.", Німеччина/США

Зелдокс®, Pfizer P.G.M.;"Ben Venue Laboratories Inc." та "Pfizer Irland Pharmaceuticals" для "Pfizer Inc.", Франція/США/Ірландія

Рисперидон (Risperidone)*

Фармакотерапевтична група: N05AX08 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична (нейролептична) дія, зниження рівня чутливості до небажаної екстрапірамідної симптоматики і одночасно посилення терапевтичної дії на будь-які негативні і емоційні симптоми шизофренії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний моноамінергічний антагоніст, який виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ2 та дофамінергічних D2-рецепторів; рисперидон зв'язується також з a1-адренергічними рецепторами і, з меншою афінністю, з Н1-гістаміновими та a2-адренергічними рецепторами, не виявляє афінності до холінергічних рецепторів; хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не викликає значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, у порівнянні з класичними нейролептиками; збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату, охоплюючи негативні та афективні симптоми шизофренії; після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується і досягає пікових концентрацій у плазмі в межах від 1 до 2 год.; їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі; метаболізується через цитохром Р-450 IID6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію; рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію; іншим шляхом метаболізму є N-дезалкілування; після перорального прийому у хворих з психозами рисперидон виділяється з T1/2 близько 3 год.; T1/2 9-гідроксирисперидону та активної, антипсихотичної фракції досягає 24 год.; рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня; рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається протягом 4 - 5 днів; концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз); швидко розподіляється в організмі; об'єм розподілу становить 1 - 2 л/кг; у плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та кислим a1-глікопротеїном; на 88 % зв'язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77 %; через тиждень після призначення препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % - з калом; у сечі вміст рисперидону та 9-гідроксирисперидону сягає 35 - 45 % від прийнятої дози, іншу частину становлять неактивні метаболіти; фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та вільної активної фракції у дітей подібна до такої у дорослих; після одноразової в/м ін'єкції рисперидону у лікарській формі порошок для приготування суспензії пролонгованої дії виведення рисперидону починається з нетривалої початкової фази (<1 % дози), за якою йде інтервал тривалістю 3 тижні; загальне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4-го по 6-й тиждень і вивільнюється до 7 тижня; пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом 3 тижнів після початку лікування в/м препаратом пролонгованої дії; поєднання профіля вивільнення рисперидону і режиму дозування забезпечує підтримання в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону; терапевтичні концентрації зберігаються до 4 - 6 тижня після останньої ін'єкції в/м препарату пролонгованої дії; фаза елімінації закінчується приблизно через 7 - 8 тижнів після останньої ін'єкції.; рисперидон повністю абсорбується із суспензії і розподіляється в організмі; об'єм розподілу становить 1 - 2 л/кг; у плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим a1-глікопротеїном; у "швидких" метаболізаторів кліренс активної фракції і рисперидону становить 5.0 і 13.7 л/год., відповідно, а в "повільних" метаболізаторів - 3.2 і 3.3 л/год. відповідно; після в/м ін'єкцій препарату пролонгованої дії в дозах 25 або 50 мг 1 раз на два тижні середнє значення мінімальної і максимальної концентрації в плазмі активної фракції становить 9.9 - 19.2 нг/мл і 17.9 - 45.5 нг/мл, відповідно; при такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону носить лінійний характер; у довготривалому (12-місячному) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на два тижні вводили в/м препарат пролонгованої дії в дозах 25 - 50 мг, акумуляції рисперидону не спостерігалося.

Показання для застосування ЛЗ: показаний для лікування різноманітних форм шизофренії, (включаючи перший епізод психозу, г. напади шизофренії, хр. шизофренію) та інших психотичних станів з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/ або негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мови) симптоматикою; зменшує афективну симптоматику (тривога, страх, депресія) у пацієнтів з шизоафективними розладами та шизофренією; показаний як засіб довготривалої підтримуючої терапії для запобігання рецидивам (г. психотичних станів) при хр. перебігу шизофренії; показаний для лікування порушень поведінки у хворих на деменцію з симптомами агресивності (вербальні сполохи, фізичне насильство), розладів поведінки (тривога, ажитація) або при переважанні психотичних симптомів; показаний як додаткова терапія до стабілізаторів настрою при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах (епізоди характеризуються піднесеним, експансивним або роздратованим настроєм, підвищеною самооцінкою, зменшенням потреби у сні, прискореним мовленням, розосереджуванням думок, неможливістю сконцентруватись та несприйняттям критики, а також асоціальною або агресивною поведінкою); рисперидон у лікарській формі порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для в/м ін'єкцій показаний для лікування різноманітних форм шизофренії (включаючи перший епізод психозу, г. напади шизофренії, хр. шизофренію) та інших психотичних станів з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) і/або негативною (притуплений афект, емоційна і соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою; лікування аутизму у дітей та підлітків.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: шизофренія (переключення з терапії іншими антипсихотичними препаратами) - якщо це клінічно виправдано, під час терапії рисперидоном рекомендується поступово припинити попередню терапію; при цьому, якщо пацієнт переключається з терапії антипсихотичними препаратами у формі "депо", то лікування рисперидоном рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін'єкції; періодично слід оцінювати необхідність в подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами; пацієнтам слід розпочинати прийом з 2 мг/добу, на другий день доза може бути збільшена до 4 мг; після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози; для більшості пацієнтів встановлюється доза 2 - 8 мг/добу, у деяких пацієнтів може бути виправдано поступове підвищення дози і менша початкова доза; МДД - 16 мг/добу; для пацієнтів похилого віку рекомендована початкова доза 0.5 мг на прийом 2 р/добу, дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 р/добу до 1 - 2 мг 2 р/добу (добре переноситься пацієнтами похилого віку); застосування у дітей молодше 15 років детально вивчено тільки для лікарської форми р-н для перорального застосування; підліткам рекомендована початкова доза - 0,5 мг/добу одноразово, за необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0.5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 3 мг/добу; терапія ефективна при прийманні доз від 1 до 6 мг/добу; застосування вище 6 мг/добу не вивчалось; пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози 2 р/добу; досвід застосування препарату в лікуванні шизофренії у дітей віком до 13 років обмежений; для пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок початкова рекомендована доза становить 0,5 мг 2 р/добу, зазначену дозу можна індивідуально збільшувати від 0,5 мг 2 р/добу до 1 - 2 мг 2 р/добу; у пацієнтів цієї групи препарат слід застосовувати з обережністю до отримання більш детальної інформації; лікування порушень поведінки у пацієнтів з деменцією слід розпочинати з початкової дози 0,25 мг 2 р/добу; за необхідності ця доза може бути індивідуально підвищена додаванням не частіше ніж через день по 0,25 мг препарату 2 р/добу; оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 0,5 мг 2 р/добу; однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг 2 р/добу; після встановлення ефективної дози пацієнт може бути переведений на одноразовий прийом препарату; біполярний розлад - додаткова терапія - рекомендована початкова доза становить 2 - 3 мг/добу, дозу можна індивідуально збільшити додаванням дози 2 мг/добу не частіше ніж через день; оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 2 - 6 мг/добу; для дітей та підлітків рекомендована початкова доза - 0,5 мг 1 р/добу одноразово, за необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 2,5 мг/добу; терапія ефективна при прийманні доз 0,5 - 6 мг/добу; дози вище 6 мг/добу не вивчались; досвід застосування препарату в лікування біполярних розладів у дітей віком до 10 років обмежений; асоціальні прояви та інші прояви поведінки - для пацієнтів з масою тіла >50 кг рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 р/добу, за необхідності дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 р/добу не частіше, ніж через день; оптимальна доза для більшості пацієнтів - 1 мг 1 р/добу; однак для деяких для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один р/день, в той час як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 р/добу; пацієнтам з масою тіла <50 кг рекомендована початкова доза - 0,25 мг 1 р/добу, за необхідності дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 р/добу не частіше, ніж через день; оптимальна доза для більшості пацієнтів - 0,5 мг 1 р/добу; однак для деяких пацієнтів достатньо не більше, ніж 0,25 мг 1 р/добу для досягнення позитивного ефекту, в той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 р/добу; досвід застосування у дітей молодше 5 років обмежений; аутизм у дітей та підлітків - початкова, доза становить по 0,25 мг/добу для пацієнтів з масою тіла <20 кг і 0,5 кг/добу для пацієнтів з масою тіла >20 кг; на четвертий день доза може бути збільшена на 0,25 мг для пацієнтів з масою тіла <20 кг і на 0,5 мг для пацієнтів з масою тіла >20 кг; ця доза повинна підтримуватись та ефективність має бути оцінена на 14 день; для пацієнтів, у яких не досягнено достатнього клінічного ефекту, збільшення дози препарату має бути обґрунтоване; збільшення дози може проводитись з інтервалом і2 тижні з поступовим збільшенням на 0,25 мг для пацієнтів з масою тіла <20 кг та 3,5 мг у пацієнтів з масою тіла >45 кг; МДД для пацієнтів з масою тіла <20 кг - 1,5 мг, з масою тіла і20 кг - 2,5 мг; для пацієнтів з масою тіла >45 мг - 3,5 мг.

Рисперидон у лікарській формі порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для в/м ін'єкцій вводять один раз на два тижні шляхом глибокої ін'єкції в сідничний м'яз, дорослі; рекомендована доза становить 25 мг в/м один раз на два тижні, для деяких пацієнтів потрібні вищі дози - 37,5 або 50 мг; максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг один раз на два тижні; протягом 3-тижневого періоду після першої ін'єкції препарату (тобто до початку дії цього препарату) пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний ЛЗ; дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз у 4 тижні; ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози; літнім пацієнтам рекомендована доза становить 25 мг один раз на два тижні; протягом 3-тижневого періоду після першої ін'єкції препарату (тобто до початку дії цього препарату) пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний ЛЗ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, сонливість, втомлюваність, запаморочення, порушення координації, запор, диспепсія, нудота або блювання, абдомінальний біль, нечіткість зору, пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, порушення оргазму, нетримання сечі, риніт, висипи та інші алергічні реакції, менше викликає появу екстрапірамідних симптомів, ніж класичні нейролептики, однак у деяких випадках можуть виникнути тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, г. дистонія; ортостатична гіпотонія, рефлекторна тахікардія або гіпертонія, незначне зниження кількості нейтрофілів та/або тромбоцитів; залежне від дози збільшення концентрації пролактину в плазмі, що може проявлятися у вигляді галактореї, гінекомастії, порушення менструального циклу та аменореї; збільшення ваги тіла, розвиток ангіоневротичного набряку та підвищення рівнів печінкових ферментів; церебральноваскулярні явища (переважно у літніх пацієнтів зі схильністю до цих факторів); у хворих на шизофренію - водна інтоксикація через полідиспепсію або с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону, пізня дискінезія, нейролептичний злоякісний с-м, порушення терморегуляції та судомні напади.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 0,5 мг, по 1 мг, по 2 мг, по 4 м, по 6 мг; порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для в/м ін'єкцій по 25 мг, по 37,5 мг, по 50 мг у фл.; табл., що диспергуються в ротовій порожнині, по 1 мг, по 2 мг; р-н для перорального застосування.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

I. Нейриспін-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Рисперон, ТОВ "Фарма Старт" для ТОВ "Інтерфарма-Київ"

II. Аріс, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

Рілептид, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Риспаксол®, JS Company "Grindeks", Латвія

Риспен 1, Риспен 2, Риспен 3, Риспен 4, Zentiva a.s., Чеська Республіка

Рисперидон Сандоз, Novartis Ltd для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Бангладеш/Словенія

Рисперидон-Апо, Apotex Inc., Канада

Риспетрил, Pharmascience Inc., Канада

Рисполепт Конста™, Janssen-Cilag AG на заводі "Alkermes Controlled Therapeutics II" для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Швейцарія/США/Бельгія

Рисполепт®, Рисполепт® Квіклет, Janssen-Cilag S-р.Адля "Janssen Pharmaceutica N.V.", Італія/Бельгія

Рисполепт®, Janssen Pharmaceutics N.V, Бельгія

Риспон, Intas Pharmaceuticals Ltd для "UAB Maxpharma Baltija", Індія/Литва

Риссет, Pliva Croatia Ltd, Хорватія

Сперидан®, Actavis hf., Ісландія/Болгарія

Торендо®, Торендо® Q-Tab®, KRKA d.d. Novo mesto, Словенія

Риспонд, Micro Labs Limited, Індія

Паліперидон (Paliperidone)

Фармакотерапевтична група: N05AX13 - атипічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антагоніст дофамінових D2-рецепторів центральної дії, що має високі антагоністичні властивості щодо серотонінових 5- НТ2А-рецепторів; є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не виявляє афінітету до холінергічних, мускаринових та бета1- та бета2-адренергічних рецепторів; фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні; механізм дії паліперидону, як і інших засобів, що використовуються для лікування шизофренії, не відомий; крім того, ефективність цих препаратів опосередковується через їх антагоністичні властивості щодо дофамінових D2-рецепторів та серотонінових 5-НТ2А рецепторів; антагонізм по відносно до інших типів рецепторів, окрім D2 та 5-НТ2А пояснює деякі інші ефекти паліперидону - збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій і розширювати терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних і продуктивних симптомів шизофренії; паліперидон впливає на структуру сна - зменшує латентний період до засипання, зменшує число пробуджень після засипання, збільшує загальну тривалість сна, збільшує час сну і підвищує індекс якості сну; проявляє протиблювальну дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові; фармакокінетичні характеристики паліперидону після прийому внутрішньо дозопропорційні в клінічному діапазоні рекомен-дованих дозувань (3 - 12 мг 1 р/добу); після застосування однієї дози препарату рівень паліперидону в плазмі стабільно збільшується, а Смакс досягається протягом 24 год.; у більшості пацієнтів стабільні концентрації паліперидону досягалися після 4 - 5 днів застосування препарату 1 р/добу; особливості вивільнення діючої речовини з лікарської форми забезпечували менший рівень коливань максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону в порівнянні з такими, що спостерігалися при застосування звичайних лікарських форм; після застосування таблеток паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) та (-) енантіомерів, та співвідношення AUC (+) та AUC (-) в стаціонарному стані складало приблизно 1,6; абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому складала 28 %; після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді табл. пролонгованої дії разом із жирною висококалорійною їжею Смакс та AUC збільшувались, в середньому, на 42 - 60 і 46 - 54 % відповідно, цих же показників при прийомі натщесерце; наявність чи відсутність в шлунку їди під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону в плазмі; паліперидон швидко розподіляється в тканинах і рідинах організму; уявний об'єм розподілу складає 487 л; ступінь зв'язування з білками плазми дорівнює 74 %; паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном; за один тиждень після прийому однієї звичайної табл., що містила 1 мг паліперидону, 59 % дози виводиться із сечею у незмінному вигляді, що свідчить про те що паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму в печінці; біля 80 % препарату було виявлено в сечі та приблизно 11 % в калі; відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6,5 % дози: алкілування, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу; дослідження in vitro показали, що ферменти CYP2D6 та CYP3A4 можуть впливати на в метаболізм паліперидону, однак не має доказів того, що ці ізоферменти відіграють важливу роль у метаболізмі in vivo; незважаючи на те, що загальна популяція сильно варіює відносно можливостей метаболізувати субстрати CYP2D6, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих розбіжностей уявного кліренсу паліперидону після прийому препарату між сильними та слабкими метаболізаторами субстратів CYP2D6; дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6. CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участі в метаболізмі паліперидону; кінцевий період виведення паліперидону складає біля 23 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування шизофренії, загострень шизофренії, а також профілактика загострень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі (і18 років) - рекомендована доза складає 6 мг 1 р/добу, вранці незалежно від прийому їжі, внутрішньо; поступове збільшення початкової дози не потрібне; у деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняє більш низька або більш висока доза в межах рекомендованого діапазону 3 - 12 мг 1 р/добу; корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібна; для пацієнтів з легкими ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну і50, але <80 мл/хв.) рекомендована доза становить 6 мг 1 р/добу; для пацієнтів з помірним або тяжким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв.) рекомендована доза препарату становить 3 мг 1 р/добу; зміна дози, за наявності показань, повинна відбуватися після ретельної повторної оцінки стану пацієнта; для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну і80 мл/хв.) рекомендовані ті ж самі дози препарату, що і для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок; разом з тим, у літніх пацієнтів функція нирок може бути знижена, і в такому випадку дозу препарату слід добирати відповідно до функціонального стану нирок конкретного пацієнта; стать, вік, паління не вимагають корекції дози паліперидону; немає систематично зібраних даних щодо переводу пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, тахікардія, акатизія, синусова тахікардія, екстрапірамідні симптоми, сонливість, запаморочення, седація, тремор, гіпертензія, дистонія, ортостатична гіпотензія та сухість у роті; збільшення маси тіла, головний біль, гіперсалівація, блювання дискінезія, акатизія, дистонія, екстрапірамідні симптоми, гіпертензія та паркінсонізм; імунна система - анафілактичні реакції; метаболізм - підвищений аппетит; психіатричні розлади - жахливі сновидіння; нервова система - головний біль, акатизія, запаморочення, дистонія, екстрапірамідні симптоми, гіпертензія, паркінсонізм, седація, сонливість, тремор, постуральні запаморочення, дискінезія, великий епілептичний напад, непритомність; орган зору - ністагм; серцево-судинна система - синусова тахікардія, тахікардія, атриовентрикулярна блокада першого ступеня, блокада ніжок пучка Гіса, ортостатична гіпотензія, брадикардія, відчуття серцебиття, синусова аритмія, гіпотензія, ішемія; ШКТ - біль у верхньому відділі живота, сухість у роті, гіперсалівація, блювання; кістково-м'язова система та сполучна тканина - м'язова ригідність; репродуктивна система та молочні залози - аменорея, виділення з сосків, зміна менструального циклу, еректильна дисфункція, галакторея, гінекомастія; інші - астенія, втома, набряки; зміни результатів різних тестів - електрокардіографічні аномалії, збільшення маси тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпергіперчутливість до активної речовини або будь-якому допоміжному компоненту препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. пролонгованої дії по 3 мг, по 6 мг, по 9 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі 15° C - 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Інвега, "Janssen-Cilag S.p.A."; "ALZA Corporation" для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Італія/США/Бельгія

Галоперидол (Haloperidolum)*

Фармакотерапевтична група: N05A D01 - антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: препарат має нейролептичну, антипсихотичну, седативну, аналгезуючу, протисудомну, антигістамінну та протиблювотну дії; блокує постсинаптичні дофамінергічні рецептори у мезолімбічній системі, гіпоталамусі, тригерній зоні блювотного центру, екстрапірамідній системі; пригнічує центральні альфа-адренергічні рецептори; усуває марення, галюцинації, манії, впливає на вегетативні функції (знижує тонус порожнистих органів, моторику і секрецію ШКТ, усуває спазми судин) при захворюваннях, що супроводжуються збудженням, неспокоєм, страхом смерті; ефективний у пацієнтів, резистентних до інших нейролептиків.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при в/м введенні Смакс досягається через 10 - 15 хв.; зв'язування з білками становить 92 %; акктивно метаболізується в печінці; T1/2 при в/м введенні становить 21 год., при в/в - 14 год.; виводиться з організму нирками - 40 %. з жовчю через кишечник - 15 %; після перорального прийому на 60 % - 70 % всмоктується з ШКТ; Смакс досягається через 2 - 6 год.; зв'язується з білками крові на 92 %; метаболізується в печінці до так званого відновленого галоперидолу, який є менш фармакологічно активний ніж вихідна речовина; виділяється з сечею і калом, виділення галоперидолу проходить повільно; T1/2 після перорального застосування становить 12 - 36 год.

Показання до застосування ЛЗ: г. психомоторне збудження різного ґенезу (маніакальна фаза психозу, деменція, олігофренія, психопатії, г. і хр. шизофренія, ажитована депресія, алкоголізм), марення і галюцинації при шизофренії, параноїдних станах, г. психозах; блювання і гикавка, що тривало зберігаються та стійкі до терапії; премедикація перед оперативним втручанням.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: парентеральне введення (в/м або в/в): доза встановлюється індивідуально; початкова добова доза для дорослих становить 0,5 - 5 мг, розділена на 2 - 3 прийоми; потім дозу поступово збільшують на 0,5 - 2 мг (у резистентних випадках на 2 - 4 мг), до досягнення необхідного терапевтичного ефекту; МДД для дорослих - 100 мг; у середньому терапевтична доза для дорослих становить 10 - 15 мг/добу, при хр. формах шизофренії - 20 - 40 мг/добу, у резистентних випадках - до 50 - 60 мг/добу; тривалість курсу лікування у середньому - 2 - 3 міс; підтримуючі дози (поза загостренням) - 0,5 - 5 мг/добу (дозу знижують поступово); для купірування психомоторного збудження галоперидол у перші дні дорослим призначають в/м по 2 - 5 мг 2 - 3 р/добу або в/в в тій же дозі; по досягненні стійкого седативного ефекту переходять на прийом внутрішньо, збільшуючи при цьому добову дозу на 1 - 2 мг; дітям віком 3 - 12 років (з масою тіла 15 - 40 кг) 0,025 - 0,05 мг/кг/добу 2 - 3 р/добу, підвищуючи дозу не частіше, ніж раз у 5 - 7 днів, до добової дози 0,15 мг/кг; хворим літнього віку й ослабленим хворим призначають 1/3 - 1/2 звичайної дози для дорослих з її підвищенням не частіше, ніж кожні 2 - 3 дні; пероральна початкова доза становить 0,5 - 5 мг 2 - 3 р/добу (у хворих похилого віку 0,5 - 2 мг 2 - 3 р/добу), яку поступово підвищують залежно від потреби, приблизно до 20 - 30 мг/добу; дітям у віці старше 3 років рекомендується застосовувати добову дозу 0,05 - 0,15 мг/кг залежно від клінічного стану її можна збільшувати на 0,5 мг на тиждень, приблизно до 6 мг/добу; при с-мі Жиля де ла Туретта в середньому застосовують 10 мдобу, а дітям - 0,075 мг/кг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: психічні порушення - екстрапірамідні розлади (тремор, акатизія, дистонія), підвищення м'язового тонусу та інші симптоми паркінсонізму, збудження, неспокій, ейфорія або депресія, галюцинації, головний біль, сонливість або безсоння, летаргія, тахікардія, аритмія, зміни електрокардіограми, артеріальна гіпотензія, порушення акомодації, пітливість, сухість у роті, порушення функції печінки, гостроти зору, гіпер- або гіпоглікемія, ларинго- і бронхоспазм, у поодиноких випадках - шкірні висипання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нейролептиків; захворювання нервової системи, що супроводжуються екстрапірамідною симптоматикою, істерія, кома, тяжке токсичне пригнічення ЦНС, спричинене ЛЗ; вагітність і лактація (за необхідності усунення г. психомоторного збудження годування груддю припиняють); дитячий вік до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1 мг, по 1,5 мг, по 5 мг; р-н олійний для ін'єкцій 50 мг (5 мг/мл) по 1 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 20° C; термін придатності - 3 роки (для р-ну); 2 роки (для табл.).

Торгова назва:

I. Галоприл, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

II. Галомонд, Diamond Pharma (Alashkar company), Сірійська Арабська Республіка

Галоперидол, Галоперидол Форте, Галоперидол Деканоат, Richter Gedeon Ltd, Угорщина

Галоперидол, Галоперидол Форте, Галоперидолу Деканоат, Gedeon Richter Plc., Угорщина

Галоперидол, Elegant India, Індія

Сенорм, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

Аріпіпразол (Aripiprazole)*

Фармакотерапевтична група: N05AX12 - нейролептики.

Основна фармакотерапевтична дія: сполучення часткової агоністичної активності відносно D2 дофаміновихх і 5НТ1а серотонінових рецепторів і антагоністична активність відносно 5НТ2 серотонінових рецепторів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно D2 дофаміновьіх і 5НТ1а серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5НТ2 серотонінових рецепторів; має високу аффінність in vitro до D2 і D3 дофамінових рецепторів, 5НТ1а і 5НТ2а серотонінових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5НТ2с і 5НТ7 серотонинових рецепторів, альфаі-адренорецепторів та Н1 гістамінових рецепторів; характеризується помірною аффінністю до ділянок зворотнього захоплення серотоніну та відсутністю аффінності до мускаринових рецепторів; виявляє антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергіченої гіпоактивності; середній T1/2 - 75 год.; рівноважна концентрація досягається через 14 днів; кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана; показники фармакокінетики арипіпразолу в рівноважному стані пропорційні дозі; не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроаріпіпразолу; головний метаболіт препарату в плазмі людини, дегідроарипіпразол, має таку ж аффінність до D2 дофамінових рецепторів, як і арипіпразол; швидко всмоктується після прийому, при цьому Смакс досягається через 3 - 5 год.; абсолютна біодоступність таблеток складає 87 %; прийом їжі на біодоступність арипіпразолу не впливає; при терапевтичній концентрації більше 99 % арипіпразолу зв'язується з білками сироватки, головним чином з альбуміном; піддається пресистемному метаболізмові лише в мінімальному ступені, метаболізуєтся в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкіліруванням; при рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу складає приблизно 39 % AUC арипіпразолу в плазмі; після одноразового прийому міченого [14С] арипіпразолу приблизно 27 % і 60 % радіоактивності визначається в сечі і калі, відповідно; менше 1 % незмінного арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому виді виводиться з калом; загальний кліренс арипіпразолу складає 0.7 мл/хв./кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Показання для застосування ЛЗ: лікування г. нападів шизофренії та для підтримуючої терапії у пацієнтів з шизофренією; лікування г. маніакальних епізодів біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії в пацієнтів з біполярним розладом I типу, котрі перед цим перенесли маніакальний або змішаний епізод.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при шизофренії рекомендується призначати у початковій дозі 10 або 15 мг 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; підтримуюча доза складає 15 мг/добу; у клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах 10 - 30 мг/добу; при маніакальних епізодах при біполярному розладі слід приймати 1 р/добу незалежно від прийому їжі, починаючи з дози 15 або 30 мг/добу; зміну дози, за необхідності, слід проводити з інтервалом не менше 24 год.; продемонстрована ефективність препарату в дозах 15 - 30 мг/добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3 - 12 тижнів; безпека доз вище 30 мг/добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася; при спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу і маніакальними або змішаними епізодами, у яких не було симптомів на фоні прийому аріпіпразолу (15 мг/добу або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, таку підтримуючу терапію слід вважати ефективною; варто періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії; не потрібна зміна дозування препарату при призначенні його пацієнтам з нирковою / печіночною недостатністю (клас A, B і C по класифікації Чайлда-Пью); хоча досвід застосування препарату в пацієнтів віком старше 65 років обмежений, корегування дози для цієї категорії пацієнтів не потрібно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - непритомність, вазовагальний с-м, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепна кровотеча, ішемія головного мозку, брадикардія, відчуття серцебиття, ІМ, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібріляція передсердь, серцева недостатність, AV блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія, ортостатична гіпотензія, тахікардія; ШКТ - підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), і аспартатамінотрансферази (АСТ), езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, криваве блювання, кишкові кровотечі, виразка ДПК, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечнику, збільшення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка, диспепсія, блювання, закреп, нудота, втрата апетиту; імунна система - АР (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив'янка); кістково-м'язова система - збільшення активності креатинфосфокінази, рабдоміоліз, тенденіт, тендобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія, біль у суглобах і кістах, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит, міалгія, судороги; нервова система - марення, ейфорія, буккоглоссальний с-м, акінезія, пригнічення свідомості аж до утрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, злоякісний нейролептичний с-м, дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикінезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, дискінезія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, синдром "неспокійних ніг" (акатизия), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення розумової функції, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції, запаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне порушення, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса), безсоння, сонливість, акатизія; дихальна система - кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, емболія легеневої артерії, гіпоксія, дихальна недостатність, апное, БА, носова кровотеча, гикавка, ларингіт, задишка, пневмонія; шкірні покриви - макулопапульозні висипи, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, акне, везикулобульозні (пухирчаста) висипи, екзема, алопеція (облисіння), псоріаз, себорея, сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки; органи чуття - посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія, сухість ока, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, утрата смаку, блефарит, кон'юнктивіт, біль у вухах; сечостатева система - біль у молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глікозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам'яна хвороба, болісна ерекція, цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, піхвова кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання, нетримання сечі; загальні - біль в горлі, скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість в горлі, с-м Мендельсона, тепловий удар, біль в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, відчуття напруження в грудях, грипоподібний с-м, периферичний набряк, болі в грудній клітці, у шиї; метаболічні розлади та порушення, що пов'язані з харчуванням - гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція, зневоднювання, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, ЦД, підвищений рівень АЛТ, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищення вмісту сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищений рівень АСТ, підвищення лужної фосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень лактатдегідрогенази, ожиріння, втрата ваги, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вік до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 10 мг, по 15 мг, по 30 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Абіліфай, Bristol-Myers Squibb Manufacturing Company для "Bristol-Myers Squibb Products S.A", США/Швейцарія

Сертиндол (Sertindol)*

Фармакотерапевтична група: N05A E03 - антипсихотичні засоби. Похідні індолу.

Основна фармакотерапевтична дія: нейрофармакологічний профіль антипсихотичної дії сертиндолу обумовлений селективною блокадою мезолімбічних дофамінергічних нейронів та збалансованим інгібіторним впливом на центральні дофамінові D2 та серотонінові 5НТ2-рецептори, так само як і на a1-адренергічні рецептори.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: на тваринах сертиндол пригнічував спонтанно-активні дофамінові нейрони в мезолімбічній вентральній ділянці мозку з коефіцієнтом селективності більше 100 порівняно з дофаміновими нейронами в substanda nigra pars compacta (SNC); інгібіція активності SNC вважається задіяною у виникненні рухових побічних ефектів (РПЕ) багатьох антипсихотичних засобів; відомо, що антипсихотичні препарати підвищують рівень пролактину в плазмі завдяки дофаміновій блокаді; рівень пролактину у пацієнтів, які приймають сертиндол, залишається у межах норми, як протягом короткого, так і довготривалого (один рік) курсу лікування; сертиндол не впливає на м-холінорецептори та гістамінові Н1-рецептори; добре абсорбується, Смакс після внутрішнього прийому - 10 год.; різні дози препарату біоеквівалентні; прийом їжі або алюміній-магнієвих антацидів майже не впливає на всмоктування; об'єм розподілу сертиндолу після підвищення дози складає приблизно 20 л/кг; на 99,5 % зв'язується з білками плазми, переважно з альбумінами та a1-глікопротеінами; у пацієнтів, які приймають рекомендовані дози, 90 % вимірюваних концентрацій нижче 140 нг/мл (»320 нмоль/л); проникає в еритроцити з коефіцієнтом кров/плазма 1; легко проходить крізь гемато-енцефалічний та плацентарний бар'єри; у плазмі людини визначаються два метаболіти: дегідросертиндол (окислення імідазолідинонового кільця) та норсертиндол (N-алкілатіон); концентрації дегідросертиндолу та норсертиндолу складають відповідно 80 % і 40 % на фоні стабільної концентрації; активність сертиндолу залежить від основної сполуки, а метаболіти не мають значної фармакологічної активності у людини; сертиндол і його метаболіти елімінуються дуже повільно, з повним відновленням 50 - 60 % радіоактивне міченої пероральної дози на 14 добу після прийому; приблизно 4 % дози у вигляді незміненої сполуки та менше 1 % метаболітів виводиться із сечею; решта - виводиться з калом, що є головним шляхом екскреції.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія; згідно із застереженням щодо кардіо-васкулярної безпеки, сертиндол призначається тільки тим пацієнтам, лікування яких хоча б одним з інших антипсихотичних засобів виявилось не достатньо ефективним та/або супроводжувалось реакціями гіперчутливості до препарату; сертиндол не повинен використовуватися у невідкладних ситуаціях для швидкого полегшення симптомів загострення у пацієнтів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається перорально 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; пацієнтам, яким необхідна седація, одночасно може бути призначений бензодіазепін; лікування всіх пацієнтів повинно починатися з дози сертиндолу 4 мг/добу; доза підвищується шляхом додавання по 4 мг кожні 4 - 5 діб доки оптимальна добова підтримуюча доза в інтервалі 12 - 20 мг не буде досягнута; завдяки активності сертиндола як a1-блокатора, протягом початкового періоду титрації дози можуть спостерігатися симптоми постуральної гіпотензії; початкова доза 8 мг або прискорене підвищення дози значно збільшують ризик постуральної гіпотензії; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта, доза може бути підвищена до 20 мг/добу; тільки у виняткових випадках може бути призначена максимальна доза - 24 мг, оскільки у ході клінічних випробувань не виявлено більшої ефективності доз понад 20 мг, і пролонгація інтервалу QT може збільшуватися в межах найвищих доз; АТ пацієнтів має контролюватися протягом періоду добирання дози та на початку підтримуючої терапії; пацієнти, які мали перерву у прийомі сертиндолу менш ніж один тиждень, не потребують повторного добирання дози, а їхня підтримуюча доза може бути відновлена; в інших випадках необхідно дотримуватися рекомендованого методу добирання дози; перед повторною титрацією сертиндолу має бути зробленою ЕКГ; лікування сертиндолом можна розпочати згідно з рекомендованою послідовністю добирання дози після припинення прийому інших пероральних антипсихотиків; пацієнтам, які приймали ін'єкції депонованих антипсихотиків, сертиндол призначається замість наступної ін'єкції депо.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: риніт/закладений ні, порушення еякуляції (знижений еякуляторний об'єм), запаморочення, сухість у роті, постуральна гіпотензія, збільшення маси тіла, периферичні набряки, диспное, парестезії та пролонгація інтервалу QT; постуральна гіпотензія; метаболізм та обмін речовин - гіперглікемія; ЦНС - запаморочення, парестезії, синкопе, судоми, рухові розлади (особливо пізня дискінезія), злоякісний нейролептичний с-м; серцево-судинна система - периферичний набряк, аритмія типу Torsade de Pointes; дихальна система - диспное; ШКТ - сухість у роті; репродуктивна система - порушення еякуляції; інші - збільшення маси тіла, пролонгація інтервалу QT, поява еритроцитів та лейкоцитів у сечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертиндолу або будь-якої складової препарату; встановлена некоригована гіпокаліємія, а також гіпомагніємія; в анамнезі клінічне значущі серцево-судинні захворювання (застійну серцеву недостатність, кардіогіпертрофію, аритмію або брадикардію (<50 уд./хв.)); с-м спадкового подовженого інтервалу QT або сімейний анамнез цієї хвороби; надбаний пролонгований інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок); ураження печінки тяжкого ступеня.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 4 мг, по 12 мг, по 16 мг, по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Сердолект, Н. Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Сульпірид (Sulpiridum)*

Фармакотерапевтична група: N05A L01 - антипсихотичні засоби. Бензаміди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: сульпірид належить до "атипових" нейролептиків з групи бензамідів. Препарат має виражену антиаутичну, антипсихотичну, помірну протиблювотну та антидепресивну дії; антипсихотичні властивості пов'язані з селективною блокадою центральних допамінових D2, D3-рецепторів і зниженням нейромедіаторної функції допаміну; у менших дозах (50 - 150 мг на добу) сульпірид має антидепресивну дію, в середніх - антиаутичну; у вищих дозах (800 - 1000 мг на добу) ефективний при лікуванні шизофренії; терапевтичний ефект при лікуванні шизофренії проявляється через 8 - 12 тижнів після початку лікування; активує секрецію пролактину.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після внутрішнього прийому сульпірид всмоктується досить повільно і не повністю; біодоступність препарату коливається в межах 27 - 34 %; одночасний прийом з їжею зменшує біодоступність на 30 %; Смакс досягається через 3 - 6 год.; T1/2 сульпіриду становить 8 - 9 год.; у хворих із тяжкою нирковою недостатністю він подовжується до 20 - 26 год.; не біотрансформується; з грудним молоком виділяється незначна кількість; виводиться головним чином нирками; значна частина отриманої дози препарату не всмоктується в ШКТ і виділяється з калом; парентерально: після в/м введення 100 мг сульпіриду Смакс тобто 2,2 мг/л, досягається через 30 хв.; швидко дифундує в тканини організму, в основному в нирки та печінку; спостерігається невелика дифузія в мозок; менше 40 % препарату зв'язується з білками; відношення розподілу між еритроцитами і плазмою становить 1; кількість, що виділяється з грудним молоком, була оцінена в одну тисячну добової дози; сульпірид практично не метаболізується в організмі людини; 92 % в/м дози виводиться із сечею у формі незміненої сполуки; T1/2 становить 7 год.; об'єм розподілу в рівноважному стані - 0,94 л/кг (0,6 - 1,5 л/кг); повний кліренс - 126 мл/хв.; виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації; його нирковий кліренс звичайно дорівнює повному кліренсу.

Показання до застосування ЛЗ: г. та хр. шизофренічні психози, що супроводжуються загальмованістю; невротичні, психосоматичні розлади, хр. алкогольні психози; виразкова хвороба шлунка і ДПК, мігрень, запаморочення різного походження (хвороба Меньєра); як допоміжний засіб при лікуванні алкогольної залежності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: шизофренія - рекомендовані добові дози - внутрішньо від 200 мг до 1 200 мг, зазвичай призначають 400 - 800 мг/добу, розподілених на 2 прийоми, залежно від симптомів захворювання; МДД - 1200 мг; пацієнтам літнього віку призначають звичайні дози як для дорослих пацієнтів; дозу зменшують при наявності порушення функції нирок; у хворих із нирковою недостатністю дози препарату зменшують - кліренс креатиніну 30 - 60 мл/хв. 70 % стандартної дози; 10 - 30 мл/хв. 50 % стандартної дози; <10 мл/хв. 34 % стандартної дози за 2 приймання; сульпірид слід приймати не менше, ніж за годину до або через 2 год. після їди, оскільки наявність їжі в шлунку знижує всмоктування препарату на 30 %; не варто приймати сульпірид одночасно із антацидними засобами та сукральфатом, а також протягом принаймні 2 год. після прийому останніх; тривалість лікування залежить від стану хворого; при невротичних, психофункціональних і психоафективних розладах, пов'язаних із соматичними станами дорослим в/м вводять 100 - 200 мг/добу; дітям 5 мг/кг/добу (за необхідності ця доза може бути збільшена до 10 мг/кг/добу); при г. та хр. психозі для початкового в/м лікування призначають 200 - 800 мг/добу, тобто 2 - 8 амп./добу, застосовують звичайно протягом двох тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - порушення сну, дратівливість, порушення концентрації уваги, при збільшених дозах - сильне пригнічення й уповільнення реакції, екстрапірамідні розлади (дистонія, акатизія, пізні дискінезії та дистонії"), сонливість, запаморочення, пригнічений настрій, головний біль; серцево-судинна система - підвищення АТ; ШКТ - сухість у роті, нудота і блювання, запор, ситофобія (страх приймання їжі); у жінок при застосуванні високих доз препарату - збільшення молочних залоз і галакторея, можливі порушення менструального циклу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; значне психомоторне збудження; феохромоцитома; г. порфірія; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. ділимі по 200 мг; капс. по 50 мг, по 100 мг; р-н для ін'єкцій по 2 мл (100 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Еглоніл, Sanofi Winthrop industria для "SANOH-AVENTIS", Франція

Еглоніл, Sanofi Winthrop Industria, Франція

Рестфул, Pharmaceutical laboratories "Bros Ltd", Греція

Сульпірид, PLIVA Krakow Pharmaceutical Company S.A., Польща

Амісульприд (Amisulpride)*

Фармакотерапевтична група: N05AL05 - нейролептики

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотична дія, блокуючи дія на пресинаптичні D2/D3-рецептори

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антипсихотичний засіб, що належить до класу заміщених бензамідів; селективне, з високою спорідненістю зв'язується з субтипами D2/D3 дофамінергічних рецепторів; не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними рецепторами; при застосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не в стріарній системі; ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду; у низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2/D3-рецептори, що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії; у хворих на г. шизофренію достовірно полегшує вторинні негативні симптоми захворювання значно більшою мірою, ніж галоперидол; показує два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший - між 3-ю і 4-ю годиною після прийому; концентрація в плазмі становить відповідно 39 ± 3 і 54 ± 4 нг/мл після прийому дози 50 мг; об'єм розподілу становить 5,8 л/кг; оскільки зв'язування з білками плазми є низьким (16 %), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна; абсолютна біодоступність становить 48 %; метаболізує слабо: ідентифіковані два інактивних метаболіти, що становлять приблизно 4 % від виведеної кількості; акумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийому повторних доз; T1/2 дорівнює приблизно 12 год. після перорального прийому; виводиться незміненим у сечу; 50 % в/в дози виділяється із сечею, причому 90 % цієї кількості виводиться протягом перших 24 год.; нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.; багата вуглеводами їжа достовірно знижує AUC, Tmax (час досягнення Смакс) і Смакс амісульприду, але не було відмічено змін цих параметрів після приймання жирної їжі; однак значення цього для клінічної практики не відомо; слабо підлягає метаболізму, тому немає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушенням функції печінки; T1/2 у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 - 3 рази; AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності - майже в десять разів; практичний досвід, однак, обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг; слабо підлягає діалізу; обмежені фармакокінетичні дані для пацієнтів старше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50 мг зростає Сmax, T1/2 і AUC на 10 - 30 %.; дані щодо прийому повторних доз відсутні.

Показання для застосування ЛЗ: лікування психозів, особливо г. або хр. шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад: афективна тупість, відсутність емоційності та уникання спілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати 1 р/добу; дозу більше 400 мг слід розділити на 2 прийоми на добу; для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400 - 800 мг/добу; підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз; при г. психотичних епізодах рекомендована початкова доза становить 400 - 800 мг, МДД - не більше 1200 мг; підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз; оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 30 - 60 мл/хв. добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 10 - 30 мл/хв. - до третини, тобто рекомендується застосування 100 мг - 200 мг; оскільки препарат слабо метаболізує, зниження дози не потрібно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - безсоння, тривога, ажитація, екстрапірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, гіперсалівація, акатизія, гіпокінезія); частота екстрапірамідних симптомів залежить від дози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50 - 30 мг/добу для усунення переважно негативних симптомів; частота виникнення екстрапірамідних симптомів нижче у хворих, які приймають, ніж у хворих, які приймають галоперидол; денна сонливість; г. дистонія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм); пізня дискінезія (мимовільні рухи переважно язика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалого застосування препарату); конвульсії; злоякісний нейролептичний с-м; ендокринні та метаболічні порушення - оборотне після відміни препарату підвищення рівня пролактину в сироватці, що може спричинити галакторею, аменорею, гінекомастію, набрякання молочних залоз, імпотенцію та ригідність, збільшення маси тіла; ШКТ - запор, нудота, блювання, сухість у роті; серцево-судинна система - гіпотензія та брадикардія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, тахіаритмія "torsades de pointes"; печінка - підвищення рівня ферментів печінки, особливо трансаміназ; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діагностована або підозрювана феохромоцитома; діти до 15 років (через відсутність клінічних даних); вагітність, лактація; діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад пролактинома гіпофіза та рак молочних залоз; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <10 мл/хв.); одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічними агоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона; уроджена галактоземія, с-м порушення абсорбції глюкози або галактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).

Форми випуску ЛЗ: табл. по 200 мг, по 400 мг, по 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t°15° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Соліан, Sanofi Winthrop Industria, Франція

Соліан, Sanofi Winthrop Industria для "Sanofi Aventis", Франція

Соліан 100 мг, Соліан 200 мг, Sanofi Winthrop Industria для "Sanofi Aventis", Франція

1.3. Антидепресанти

Іміпрамин (Imipramine)*

Фармакотерапевтична група: N06AA02 - антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: тимолептичну дія, покращує настрій, зменшує почуття суму, має центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідний продукт дибензоазепіну; належить до групи препаратів, що називаються трициклічними антидепресантами; здійснює тимолептичну дію, покращує настрій, зменшує почуття суму; має супровідну стимулювальну активність, викликає зменшення рухової загальмованості, підвищує психічний та загальний тонус організму; виявляє центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність; при внутрішньому застосуванні іміпрамін добре всмоктується із ШКТ, має біодоступність 29 - 77 %; швидко розподіляється у тканинах, легко проникає через гемато-енцефалічний бар'єр; вибірково накопичується в головному мозку, нирках, печінці; Смакс досягається через 1 - 2 год. після застосування; зв'язування з білками крові 76 - 95 % введеної дози; інтенсивно метаболізується у печінці; протягом 24 год. до 40 % прийнятого іміпраміну виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, 1 - 2 % - у незміненому вигляді; приблизно 20 % виводиться з жовчю; T1/2 - від 4 до 24 год.; терапевтична концентрація в крові - 0,05 - 0,16 мг/л. токсична - 0,7 мг/л, летальна - 2 мг/л.

Показання для застосування ЛЗ: при всіх формах депресії (з тривожністю чи без неї): глибокій депресії, в депресивній фазі біполярного розладу, депресії з атиповим перебігом, депресивних станах, дистимії); при панічному розладі; при нічному енурезі (у дітей віком від 6 років): як засіб тимчасової допоміжної терапії, якщо органічні причини виключені; при астенодепресивному с-мі, що супроводжується моторною та ідеаторною загальмованістю, ендогенній, інволюційній, клімактеричній, реактивній, алкогольній депресіях, депресивних станах при психопатіях та неврозах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добові дози слід визначати індивідуально, залежно від важкості та природи симптомів; як і в випадку інших антидепресантів, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту потрібен, щонайменше, 2 - 4-тижневий курс лікування; у деяких випадках потрібен курс тривалістю 6 - 8 тижнів; рекомендовано починати лікування з низьких доз препарату й поступово підвищувати добову дозу до досягнення підтримуючої дози; у процесі лікування потрібно також визначити найнижчу дозу, що справляє ефект - обережність є виправданою при визначенні дози для літніх хворих і пацієнтів підліткового віку (тобто молодших за 18 років); при депресії у дорослих лікування амбулаторних пацієнтів можна починати з добової дози 25 мг 1 - 3 р/добу, цю дозу можна впродовж тижня поступово підвищити до 150 - 200 мг/добу; підтримуюча доза становить 50 - 100 мг/добу; у важких госпіталізованих хворих можна починати з добової дози 75 мг/добу, цю дозу можна поступово підвищувати, додаючи щоразу по 25 мг, до досягнення добової дози 200 мг/добу; у дуже виняткових випадках добова доза може бути ще вищою - до 300 мг/добу; літні хворі (старші за 60 років) і підлітки (молодші за 18 років) можуть бути більш сприйнятливими до препарату та виявляти серйозні реакції в відповідь на стандартні дози для дорослих, тому лікування таких хворих слід починати з найнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми; далі можна почати поступове підвищення дози, з досягненням добової дози в 50 - 75 мг; рекомендовано досягати оптимальної дози впродовж 10 днів і на такій дозі продовжувати лікування; пацієнти з панічним розладом більш схильні до розвитку побічних ефектів, і лікування потрібно починати з найнижчої дози; минущі напади більш сильної тривожності, які можна спостерігати на самому початку терапії, можна контролювати за допомогою призначення похідних бензодіазепіну; цю допоміжну терапію можна поступово зняти в міру того, як симптоми тривожності зникають; добову дозу можна поступово підвищувати до межі 75 - 100 мг/добу (тільки у винятках - до 200 мг/добу); потрібен курс лікування тривалістю, щонайменше, 6 місяців; курс завершують шляхом поступового зняття препарату; для дітей рекомендовані такі схеми лікування - діти віком 6 - 8 років (маса тіла 20 - 25 кг) - 25 мг/добу; діти віком 9 - 12 років (маса тіла 25 - 35 кг) - 25 - 50 мг/добу; діти старші за 12 років (маса тіла >35 кг) - 50 - 75 мг/добу; якщо низька початкова доза не дає ефекту, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту можна застосовувати більш високі дози, але в межах схеми, що обирається відповідно до віку дитини; при лікуванні дітей треба слідкувати за тим, щоб добова доза/не перевищувала 2,5 мг/кг маси тіла/добу; у кожній схемі потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу зі вказаного інтервалу; добова доза може призначатися в один прийом перед сном; якщо ж енурез має місце рано ввечері, добову дозу рекомендовано розділити (одна частина дається дитині вдень у післяобідній час, тоді як інша - перед сном); тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 3 місяці; підтримуючу дозу слід підбирати в міру того, як зменшується вираженість симптомів; перед повним зняттям препарату рекомендоване поступове зменшення добової дози; парентерально препарат застосовується для лікування хворих на депресію у стані сильного збудження чи тоді, коли пероральний спосіб не є можливим; лікар залежно від стану хворого може призначити введення р-ну для ін'єкцій тільки протягом короткого часу, а потім запропонувати перейти на приймання табл.; при тяжких депресіях в умовах стаціонару призначають по 25 мг (2 мл р-ну), 1 - 3 р/добу в/м; МДД при такому способі введення - 100 мг, далі лікування можна проводити за допомогою табл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, постуральна гіпотензія, тахікардія та симптоми, схожі на дію атропіну (сухість у роті, констипація, затримка сечі, нечіткість зору, порушення акомодації, підвищення t° та внутрішньоочного тиску); неврологічні - головний біль, периферична невропатія, шум у вухах, екстрапірамідні симптоми - тремор, атаксія, утруднення мови, особливо у людей похилого віку (сплутаність свідомості, делірій); епілептогенний ефект - у першу чергу, у хворих на епілепсію або при схильності до конвульсій; серцево-судинна система - аритмія, сильна гіпотензія та/або болісний вазоспазм, що проявляється в посинінні пальців; ШКТ - гепатит з порушенням функції печінки, пожовтінням шкіри та склер, біль, металевий присмак у роті, запалення внутрішньої слизової оболонки рота (стоматит), нудота, блювання та, у виняткових випадках - паралітична непрохідність кишок; алергічні шкірні реакції (через 14 - 60 днів після початку лікування) - кропив'янка, ангіоедема, фоточутливість; ендокринна система - збільшення молочних залоз, галакторея, ускладнення ЦД, зниження переносимості глюкози, зниження продукування антидіуретичного гормону; сексуальні розлади - зниження лібідо, імпотенція, болісна еякуляція, порушення оргазму, у людей похилого віку, можуть при проведенні лабораторних досліджень виявлятися зміни показників крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація; алергія до іміпраміну або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату, до інших трициклічних антидепресантів дибензоазепінозого ряду; лікування інгібіторами моноаміноксидази; наявності в минулому серцевих нападів (ІМ) або нерегулярного скорочення серця (аритмії); тяжкого захворювання нирок та/або печінки; затримки сечі (гіпертрофія простати); наявності вузькокутової глаукоми; діти віком до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: драже по 25 мг; р-н для ін'єкцій по 2 мл (25 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C -25° C; термін зберігання - 3 роки.

Торгова назва ЛЗ:

II. Меліпрамін®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Кломіпрамін (Clomipramlne)*

Фармакотерапевтична група: N06AA04 - антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: вплив на депресивний с-м у цілому, в тому числі на такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність; лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну; кломіпраміну властивий широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа1-адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-НТ-рецепторів); впливає на депресивний с-м у цілому, в тому числі здебільшого на такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність; клінічний ефект відмічається звичайно через 2 - 3 тижні лікування; має також специфічний вплив при обсесивно-компульсивних розладах, який відрізняється від його антидепресивного ефекту; дія кломіпраміну при хр. больових с-мах, зумовлених або не зумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана з полегшенням передачі нервового імпульсу, опосередкованої серотоніном і норадреналіном; повністю всмоктується із ШКТ; системна біодоступність незміненого препарату становить приблизно 50 %, це пов'язано з вираженим метаболізмом при першому проходженні через печінку, що призводить до утворення активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну; після прийому постійної дози препарату внутрішньо рівноважні концентрації кломіпраміну у плазмі крові в окремих пацієнтів значною мірою варіюють; при щоденному застосуванні препарату у дозі 75 мг/добу рівноважна концентрація препарату в плазмі встановлюється у діапазоні 20 - 175 нг/мл; значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну знаходяться в аналогічному діапазоні; однак при прийомі кломіпраміну по 75 мг/добу ці значення на 40 - 85 % вищі, ніж концентрація кломіпраміну; зв'язування кломіпраміну з білками плазми крові досягає 97,6 %; уявний об'єм розподілу становить приблизно 12 - 17 л/кг маси тіла; концентрації препарату у спинномозковій рідині дорівнюють приблизно 2 % від рівня його у плазмі крові; кломіпрамін проникає у материнське молоко, де виявляється у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові; основний шлях метаболізму кломіпраміну - деметилювання з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну; N-десметилкломіпрамін може бути сформований декількома ферментами Р450, в основному CYP3A4, CYP2C19, і CYP1A2; кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються з утворенням 8-гідроксикломіпраміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну; активність 8-гидроксиметаболітів не визначена in vivo; кломіпрамін також гідроксилюеться по 2 позиції і N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися з утворенням дидесметилкломіпраміну, 2- і 8-гідроксиметаболіти виділяються як глюкороніди із сечею; виведення активних компонентів, кломіпраміну і N-десметилкломіпраміну, утворюючи 2- і 8-гідроксикломіпрамін, каталізує CYP2D6; після прийому препарату внутрішньо T1/2 кломіпраміну становить у середньому 21 год. (діапазон коливань - від 12 до 36 год.), а десметилкломіпраміну - в середньому 36 год.; приблизно 2/3 від одноразової дози кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею і приблизно 1/3 дози - з калом; у незміненому стані із сечею виводиться приблизно 2 % від прийнятої дози кломіпраміну і приблизно 0,5 % - десметилкломіпраміну; у пацієнтів похилого віку, незалежно від прийнятої дози кломіпраміну, внаслідок зниження інтенсивності метаболізму кломіпраміну концентрації його у плазмі вищі, ніж у пацієнтів молодшого віку; вплив порушень функції печінки і нирок на фармакокінетику кломіпраміну поки що не вивчений.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні стани різної етіології, що перебігають з різною симптоматикою - ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, замасковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію і психопатії; депресивні с-ми, що виникають у старечому віці; депресивні стани, зумовлені хр. больовим с-мом або хр. соматичними захворюваннями, депресивні порушення настрою реактивної, невротичної або психопатичної природи; обсесивно-компульсивні с-ми; фобії і панічні розлади (напади); катаплексія, що супроводжує нарколепсію; хр. больовий с-м; нічний енурез (тільки у пацієнтів старше 5 років і за умови виключення органічних причин захворювання).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тактика лікування полягає у досягненні оптимального ефекту на фоні застосування найменших доз препарату, а також в обережному їх збільшенні, особливо для пацієнтів похилого віку і підлітків, які більш чутливі до препарату, ніж пацієнти проміжних вікових груп; розпочинають лікування із в/м введення 25 - 50 мг (вміст 1 - 2 амп.), потім щоденно підвищують дозу на 25 мг (1 амп.) до досягнення добової дози 100 - 150 мг (4 - 6 амп.); після того, коли буде відзначено поліпшення стану, число ін'єкцій поступово зменшують, замінюючи їх підтримуючою терапією, пероральними формами препарату; лікування можна розпочинати з в/в краплинного введення 50 - 75 мг (вміст 2 - 3 амп.) 1 р/добу; для приготування інфузійного р-ну використовують 250 - 500 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або р-ну глюкози; тривалість інфузії 1,5 - 3 год.; особливу увагу необхідно приділяти контролю АТ, оскільки може розвинутися ортостатична гіпотензія; якщо вдалось досягнути чіткого покращання стану пацієнта, лікування за допомогою інфузій слід продовжувати ще протягом 3 - 5 днів; потім для підтримання досягнутого ефекту переходять на прийом препарату внутрішньо; 2 табл. по 25 мг еквівалентні 1 амп., що містить 25 мг препарату; з метою поступового переходу від інфузійної терапії до підтримуючого перорального прийому препарату можна також спочатку перевести хворого на в/м введення; дітям парентеральне введення препарату не рекомендується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальна слабкість, порушення сну, хвилювання, відчуття тривоги, запор, сухість у роті; психічна сфера - сонливість, загальна слабкість, занепокоєння, підвищення апетиту, розгубленість, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), відчуття тривоги, збудження, порушення сну, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам'яті, деперсоналізація, посилення депресії, порушення концентрації уваги, безсоння, нічні кошмари, позіхання, активація симптомів психозу; нервова система - запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус, делірій, порушення мови, парестезії, м'язова слабкість, підвищення тонусу м'язів, судоми, атаксія; зміни на ЕЕГ, гіперпірексія; антихолінергічні ефекти - сухість у роті, пітливість, запори, порушення акомодації, нечіткість зору, порушення сечовипускання, припливи, мідріаз, глаукома, затримка сечі; серцево-судинна система - синусова тахікардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (наприклад інтервал ST або зубця Т) у пацієнтів, які не мають захворювань серця, аритмії, підвищення АТ, порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад розширення комплексу QRS, збільшення інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, двонаправлена шлуночкова тахікардія, особливо у пацієнтів з гіпокаліємією); ШКТ - нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, анорексія; печінки - підвищення рівня трансаміназ у крові, гепатит з жовтухою чи без неї; дерматологічні реакції - шкірні АР (висип, кропив'янка), фотосенсибілізація, свербіж, набряки (місцеві або загальні), випадання волосся; ендокринна система та обмін речовин - збільшення маси тіла, порушення лібідо і потенції, галакторея, збільшення молочних залоз, с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; реакції гіперчутливості - алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; система кровотворення - лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, пурпура; органи чуття - порушення смакових відчуттів, шум у вухах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кломіпраміну або будь-яких інших інгредієнтів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну; одночасне застосування інгібіторів МАО, таких як моклобемід, а також період менше 14 днів до і після їх застосування; недавно перенесений ЇМ; уроджений с-м подовженого інтервалу QT.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті цукровою оболонкою, по 25 мг; р-н для ін'єкцій, 25 мг/2 мл по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати у захищеному від вологи місці; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

II. Анафраніл, Novartis Pharma S.p.A. для "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія

Анафраніл®, Nycomed Austria GmbH для "Novartis Pharma AG", Австрія/Швейцарія

Анафраніл®, Novartis Pharma Stein AG для "Novartis Pharma AG", Швейцарія

Клофраніл, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

Амітриптилін (Amitriptyline)*

Фармакотерапевтична група: N06AA09 - антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: має виражену тимолітичну та седативну дію; справляє центральну седативну дію; виявляє центральну антихолінергічну та антигістамінну активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи трициклічних антидепресантів; має виражену тимолітичну та седативну дію; справляє центральну седативну дію; виявляє центральну антихолінергічну та антигістамінну активність; механізм дії препарату полягає у пригніченні зворотного нейронального захоплення норадреналіну та серотоніну, що веде до накопичення цих медіаторів і посилення адренергічних і серотонінергічних ефектів; не інгібує МАО; підвищує патологічне знижений настрій; найбільш виражений ефект досягається при ендогенній депресії; але реакція на препарат досягається також і у пацієнтів з іншими депресивними станами; завдяки седативній дії амітриптилін має особливе значення при депресивних станах, які супроводжуються тривогою, збудженням і порушенням сну, швидко адсорбується при внутрішньому прийомі; основними органами-мішенями для розподілу амітриптиліну є мозок, нирки та серце; основними метаболітами препарату є нортриптилін, 10-гідроксинортриплін та амітриптилін-N-оксид; біодоступність після перорального введення амітриптиліну становить у середньому 40 %; сильно деметилюється у печінці до його первинно активного метаболіту, нортриптиліну; виводиться із сечею, головним чином, у вигляді метаболітів; біологічний T1/2 становить 12 - 24 год.; амітриптилін і нортриптилін проникають через плацентарний бар'єр і виділяються з грудним молоком у концентраціях, близьких до таких як у сироватці.

Показання для застосування ЛЗ: депресії різної етіології (ендогенні, інволюційні, реактивні, невротичні, медикаментозні); невротичні стани з переважною депресивною симптоматикою; депресивні стани у хворих на шизофренію у комбінації з нейролептиком; больовий с-м; нічний енурез.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при депресії необхідно починати лікування з використанням низьких доз з поступовим їх збільшенням при постійному спостереженні за клінічним ефектом і переносимістю; дози вище 150 мг/добу призначають переважно госпіталізованим пацієнтам; дорослим спочатку 25 мг 3 р/добу з поступовим підвищенням, за необхідності, кожного наступного дня на 25 мг до рівня 150 мг (у деяких випадках - до 25 мг/добу госпіталізованим пацієнтам); додаткові кількості препарату призгачають в основному у вечірній час; підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній; підліткам і пацієнтам старше 65 років - спочатку 10 мг 3 р/добу з поступовим підвищенням, за необхідності, кожного наступного дня до рівня 100 - 150 мг/добу; додаткові кількості препарату призначають в основному у вечірній час; підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній; лікування дітей допускається тільки в умовах стаціонару, для лікування енурезу у дітей дозу підбирають індивідуально; початкова доза - 1,5 мг/кг/добу з підвищенням кожного тижня на 1,5 мг/кг/добу до МДД - 5 мг/кг/добу; антидепресивний ефект розвивається протягом 2 - 4 тижнів; лікування антидерпесантами носить симптоматичний характер і тому повинно проводитись протягом певного проміжку часу, як правило - до 6 місяців, з метою профілактики рецидиву після одужання; хворим на уніполярну депресію підтримуюча терапія може бути необхідною протягом кількох років для запобігання новим епізодам; тривалість курсу лікування та підтримуючу дозу визначають індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості та особливостей перебігу захворювання, стабільності досягнутого лікувального ефекту та переносимості препарату; при припиненні лікування препарат потрібно відміняти поступово, протягом кількох тижнів; при хр. болю дорослим - 25 мг на ніч; пацієнти похилого віку повинні починати лікування з половини вказаної вище рекомендованої дози; найвище дозування - дорослим 100 мг/добу; нічний енурез у дітей 7 - 12 років - 25 мг за 0,5 - 1 год. перед сном; діти старше 12 років - 50 мг за 0,5 - 1 год. перед сном; хр. больовий с-м у дорослих - спочатку 25 мг увечері. МДД - 100 мг ввечері; збільшувати поступово з огляду на ефективність терапії; пацієнти похилого віку повинні починати лікування з приблизно половинної рекомендованої дози; при нічному енурезі дітям 7 - 12 років - 25 мг, старшим 12 років - 50 мг за 0,5 - 1 год. до сну; тривалість терапії - не більше 3 місяців; в/м вводять дозу 10, 20 або 30 мг до 4 р/добу, збільшення дози необхідно проводити поступово, МДД становить 150 мг, через 1 - 2 тижні ін'єкцій переходять на пероральне застосування препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - тремор, запаморочення, головний біль, парестезія, атаксія; органи зору - розлади акомодації, мідріаз; розлади психіки - сонливість, порушення орієнтації, послаблення концентрації, зниження лібідо; шкіра та придатки - підвищена пітливість; ШКТ - сухість у роті, нудота, розлади смакових відчуттів; серцево-судинна система - тахікардія, постуральна гіпотензія, зміни ЕКГ - збільшення ОТ, розширення ORS (блокада внутрішньошлунковочкової провідності), зміни в атріовентрикулярній провідності, атріовентрикулярна блокада; метаболізм - збільшення маси тіла, ожиріння; порушення репродуктивної функції - імпотенція у чоловіків.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; г. ІМ; будь-який ступінь серцевої блокади або розлади серцевого ритму та ІХС; сумісний прийом інгібіторів МАО; періоди вагітності та годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,010 мг, по 0,025 г; драже по 10 мг, по 25 мг; р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл або 20 мг/2 мл по 2 мл в амп.; капс. по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва ЛЗ:

I. Амітриптилін, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод ГНЦЛС"

Амітриптилін, ЗАТ "Технолог"

Амітриптиліну Гідрохлорид, ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Амітриптиліну Гідрохлорид-ОЗ, ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" м. Дніпропетровськ для "Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

II. Амітриптилін, ICN Polfa Rzeszow S.A., Польща

Амітриптилін Зентіва, Zentiva a.s., Словацька Республіка

Саротен, Саротен Ретард, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Доксепін (Doxepin)

Фармакотерапевтична група: N06AA12 - антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною і седативною, також чинить антигістамінну, холінолітичну та a1-адреноблокуючу дії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи трициклічних антидепресантів; гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну) в синаптичних структурах; не спричиняє ейфорії, психомоторного збудження; добре всмоктується з ШКТ, швидко (через 2 - 4 год. після прийому) досягає Смакс; стійка терапевтична концентрація в крові досягається приблизно через 2 тижні після початку лікування; метаболізується в печінці, головним чином, шляхом деметилування з утворенням основного активного метаболіту - десметилдоксепіну (нордоксепін); зв'язування доксепіну та його метаболітів з білками плазми становить близько 76 %; об'єм розподілу - приблизно 20 л/кг; T1/2 - 8 - 24 год., головного активного метаболіту - 33 - 80 год.; проходить через плаценту та гематоенцефалічний бар'єр і виділяється з грудним молоком.

Показання для застосування ЛЗ: невротичні розлади із симптомами депресії або тривоги; органічні неврози, асоційовані з безсонням; депресивні та тривожні стани при алкоголізмі; депресія та тривожні стани, асоційовані із соматичними розладами та захворюваннями; депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційну депресію та депресивну фазу біполярних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо призначають дорослим і дітям старше 12 років; доза становить 30 - 300 мг/добу; дозу до 100 мг можна застосовувати як окрему одноразову або розділену; дози, що перевищують 100 мг, слід застосовувати у 3 прийоми; МДД - 100 мг (застосовувати перед сном); при помірних або тяжких симптомах звичайна початкова доза становить 75 мг щоденно; у більшості пацієнтів ця доза є задовільною; при тяжких формах захворювання добову дозу збільшують до 300 мг (у 3 прийоми); після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату коригують до мінімальної підтримуючої; протитривожний ефект доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний; антидепресивна дія проявляється через 2 - 3 тижні лікування; пацієнтам літнього віку з помірними симптомами рекомендується половина дози доксепіну; задовільні клінічні ефекти були отримані після застосування в дозі 30 мг/добу; пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зменшувати дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, безсоння; сухість слизових оболонок рота та носа, пітливість, лабільність АТ, тахі- або брадикардія, головний біль та запаморочення, схильність до запору, нудота та інші диспептичні явища; м'язове тремтіння у пацієнтів літнього віку та хворих на алкоголізм, порушення акомодації, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, збільшення маси тіла, озноб, алопеція, відчуття припливів до обличчя, загострення БА та гіперпірексія (у пацієнтів, які приймають хлорпромазин), у поодиноких випадках спостерігаються жовтяниця та шум у вухах; ЦНС - загальмованість або надмірна збудливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, парестезії, атаксія, екстрапірамідні симптоми; АР - шкірні висипи, свербіж; система крові - еозинофілія та порушення функції кісткового мозку (агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія); ендокринна система - зміни лібідо, набряки яєчок, гіперглікемія, порушення секреції антидіуретичного гормону, гінекомастія, збільшення грудних залоз, галакторея у жінок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів; маніакальний с-м; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами МАО.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 10 мг, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

II. Доксепін, Pliva Krakow Pharmaceutical Compani S.A., Польща

Тіанептин (Tianeptine)*

Фармакотерапевтична група: N06AX14 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує спонтанну активність пірамідних клітин гіпокампу та прискорює їх відновлення після функціонального пригнічення; тіанептин підвищує зворотне захоплення серотоніну нейронами кори головного мозку та гіпокампу.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: впливає на зміни настрою, займаючи проміжну позицію між седативними антидепресантами і стимулювальними антидепресантами за біполярною класифікацією; на соматичні явища, особливо шлунково-кишкові розлади, пов'язані з тривогою і змінами настрою; на розлади характеру і поведінки алкоголіків у період абстиненції, не впливає: на сон і уважність; серцево-судинну систему; холінергічну систему (відсутність антихолінергічних симптомів); не призводить до звикання; швидко та повністю всмоктується у ШКТ; швидко розподіляється в організмі, зв'язування з протеїнами плазми - приблизно 94 %; екстенсивно метаболізується у печінці шляхом бета-окислення та N-деметиляції; T1/2 становить 2,5 години; виводиться з організму із сечею: основна частина у вигляді метаболітів, 8 % - в незміненому вигляді; у хворих старше 70 років, які постійно отримують лікарські засоби, та з нирковою недостатністю T1/2 збільшується на годину; фармакокінетичні параметри залишаються практично незміненими навіть за наявності цирозу печінки у хворих на хронічний алкоголізм.

Показання для застосування ЛЗ: лікування незначних, помірних і серйозних депресивних станів

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально, дорослим, рекомендована терапевтична доза - 3 табл./добу в три прийоми, перед їдою; для хворих літнього віку та з тяжкою нирковою недостатністю доза становить 2 табл./добу в два прийоми перед їдою; хворі на хр. алкоголізм (з цирозом печінки або без) не потребують корекції дози; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - біль в епігастральній ділянці та животі, сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор, метеоризм; ЦНС - безсоння, сонливість, жахливі сновидіння, астенія, запаморочення, головний біль, тремор, почервоніння обличчя; серцево-судинна система - тахікардія, екстрасистолія, біль у ділянці серця; дихальна системи - респіраторний дискомфорт, відчуття "клубка" у горлі; інші - біль у м'язах, біль у спині

Протипоказання до застосування ЛЗ: діти та підлітки до 15 років; одночасне застосування з інгібіторами МАО; період вагітності та годування груддю

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 12,5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Коаксил®, Les Laboratoires Servier Industrie для "Les Laboratories Servier", Франція

Коаксил®, Les Laboratories Servier, Франція

Агомелатин (Agomelatine)*

Фармакотерапевтична група: N06AX22 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: агоніст МТ1- та МТ2 рецепторів і антагоніст 5-НТ-рецепторів; антидепресант, ефективність якого доведена у експериментальних дослідженнях на різних валідованих моделях депресії, а також на моделях з десинхронізацією циркадних ритмів та при моделюванні стресу або тривожності; агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з a-, та b-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними, бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність розвитку небажаних реакцій з боку ШКТ, серцево-судинної системи та порушень сексуальної функції при застосуванні агомелатину порівняно з іншими антидепресантами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує 5-НТ рецептори та завдяки цьому підвищується вивільнення допаміну та норадреналіну специфічно у корі фронтальній долі головного мозку; за рахунок стимуляції мелатонінових рецепторів агомелатин ресинхронізує циркадні ритми на моделях з наявністю синдрому відстроченої фази сну, процесів старіння та сліпоти; агомелатин перешкоджає фрагментації сну, що спричинена стресом, зберігає структуру сну у здорових добровольців та нормалізує сон у хворих на депресію, зберігає уважність і пам'ять у здорових добровольців після прийому лікарського препарату; застосування агомелатину не призводить до звикання (за результатами досліджень за участю здорових добровольців при проведенні тестів з використанням візуально-аналогової шкали та анкети ARCI); при раптовому припиненні лікування агомелатином с-му відміни не спостерігається (за результатами дослідження на пацієнтах з депресією за результатами анкети DESS); агомелатин не впливає на масу тіла (за результатами клінічних та доклінічних досліджень); ефективний і безпечний у пацієнтів з наявністю депресивних епизодів та рекурентних депресивних розладів; терапевтичний ефект (покращення) відмічався вже через 2 тижні після початку лікування; докази ефективності агомелатину були також отримані у пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами (перед лікуванням ступінь тяжкості депресії відповідав за шкалою Гамільтона (HAM-D) і25); агомелатин довів свою ефективність також у депресивних пацієнтів з наявністю високого початкового ступеня тривоги та у пацієнтів з симптомами тривоги, які притаманні депресивним пацієнтам; агомелатин не викликає порушень сексуальної функції; у хворих на депресію, після першого тижня лікування агомелатин значно поліпшував процес засинання та якість сну, без наявності денного стану сонливості (за результатами анкети оцінки якості сну LEEDS); швидко й добре всмоктується (і80 %) після перорального застосування; Смакс досягається протягом 1 - 2 год. після прийому агомелатину; абсолютна біодоступність - близько 3 %; її величина варіює у зв'язку з ефектом первинного проходження через печінку, а також у зв'язку з індивідуальними особливостями активності ферменту CYP 1A2; приймання їжі (при збалансованому харчуванні або дієті з підвищеним вмістом жирів) не впливає на величину біодоступності або швидкість всмоктування агомелатину; зв'язування з білками плазми крові становить 95 % незалежно від концентрації активної речовини, цей показник не змінюється з віком і навіть у пацієнтів з порушеною функцією нирок; після застосування агомелатин швидко окислюється, переважно печінковими ферментами CYP 1A2 (90 %) та CYP 2C9 (10 %); основні метаболіти (у вигляді гідроксильованого і деметильованого агомелатину) е неактивними і швидко кон'югуються і виводяться із сечею; агомелатин характеризується швидким виведенням з організму; T1/2 становить у середньому 1 - 2 год.; кліренс високий (близько 1100 мл/хв.) і переважно пов'язаний з виведенням метаболітів; виводиться переважно із сечею (80 %) у вигляді метаболітів; кількість виведеної із сечею активної речовини в незміненому вигляді є незначною; параметри фармакокінетики не змінюються залежно від віку; фармакокінетика агомелатину не змінюється у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, отже, немає необхідності в корекції дози; у пацієнтів з хр. порушенням функції печінки легкого і помірного ступеня тяжкості концентрація агомелатину (при застосуванні у дозі 25 мг) у плазмі крові дещо підвищується, але це не призводить до розвитку непередбачених побічних явищ.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних епізодів та рекурентних депресивних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати перорально незалежно від приймання їжі або під час їди; рекомендована доза становить для дорослих 25 мг одноразово, ввечері; через два тижні за необхідності подальшого покращення клінічного стану дозу можна збільшити до 50 мг одноразово, ввечері; згідно з рекомендаціями ВООЗ слід продовжувати лікування не менше 6 місяців після закінчення депресивного епізоду або рекурентного депресивного розладу (нормалізації стану); при раптовому припиненні лікування агомелатином с-му відміни не спостерігається.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота та запаморочення; головний біль; ЦНС - запаморочення, парестезія; ШКТ - нудота, сухість у роті, діарея, біль в епігастральній області; шкіра й підшкірні тканини - свербіж, дерматит, екзема, еритематозний висип; орган зору - затуманення зору; показники лабораторних досліджень - оборотне підвищення значень АСТ (у 3 рази вище верхньої границі нормальних значень) - у 0,5 % пацієнтів, яких лікували агомелатином у дозах 25 або 50 мг (у порівнянні з 0,2 % при прийомі плацебо).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжке порушення функції печінки.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 18° C - 25° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Мелітор, Les Laboratoires Servier lndustrie; "Servier (Ireland) Industries Ltd." для "Les Laboratories Servier", Франція/Ірландія/Франція

Циталопрам (Citalopram)*

Фармакотерапевтична група: N06A B04 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну; не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом інших рецепторів, включаючи гістамінові, мускаринові та адренорецептори, що значною мірою зумовлює відсутність кардіотоксичності та побічної дії у вигляді ортостатичної гіпотензії, седативного ефекту, сухості у роті; циталопрам лише дуже незначною мірою інгібує цитохром P450IID6, тому він не взаємодіє з ЛЗ, які метаболізуються цим ферментом.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антидепресивний ефект звичайно досягається після 2 - 4 тижнів лікування; не впливає на провідну систему серця та АТ, на гематологічні показники, функцію печінки і нирок, не призводить до збільшення маси тіла; в експериментальних умовах у препарата не знайдено тератогенної дії, впливу на репродуктивну функцію та перинатальний розвиток; біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 80 %; Смакс досягається через 2 - 4 год. після прийому; зв'язування з білками - менше 80 %; метаболізм відбувається шляхом деметилювання, дезамінування та окислення; кінетика є лінійною; постійна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 тижні після початку лікування; T1/2 становить 1,5 доби; виведення здійснюється з сечею та калом.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресії різної етіології та виду; панічних розладів з або без агарофобії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають щоденно 1 р/добу; на початку лікування депресії дорослим потрібно приймати 20 мг препарату перорально 1 р/добу; залежно від гіперчутливості та тяжкості захворювання доза може бути збільшена до 60 мг/добу; антидепресивний ефект звичайно настає через 2 - 4 тижні; лікування депресії є симптоматичним, а тому тривалим і повинно продовжуватися звичайно протягом 6 місяців з метою запобігання рецидиву захворювання; прир панічних розладах на початку лікування дорослим рекомендується приймати 10 мг препарату перорально, 1 р/добу протягом першого тижня, збільшуючи дозу до 20 мг перорально 1 р/добу; доза може бути в подальшому збільшена до 60 мг/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта; у деяких пацієнтів спостерігались посилення симптомів тривоги на початку терапії антидепресантами - парадоксальна реакція з часом проходила протягом 2 тижнів безперервного лікування; початкова мала доза рекомендується для зменшення ймовірності появи парадоксальної тривожної реакції; терапевтична ефективність циталопраму в лікуванні панічних розладів досягається після 3 місяців безперервного лікування; рекомендована щоденна доза для людей літнього віку дорівнює 20 мг; залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу; за наявності печінкової недостатності доза може бути зменшена до нижньої межі щоденної дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті, нудота, сонливість, підвищене потовиділення і тремор; незначне зниження ЧСС (у пацієнтів з існуючою до цього зниженою ЧСС це може призводити до брадикардії); застосування препарату треба припинити, якщо пацієнт знаходиться у маніакальній стадії основного захворю

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; нестабільна епілепсія; хворі з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв.); пацієнти, які отримують супутню терапію інгібіторами МАО, включаючи селегілін, що перевищують 10 мг/добу; вагітність, період лактації (на період лікування годування груддю припиняють); діти до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, 20 мг, 40 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Оропрам, Actavis hf., Ісландія/Болгарія

Ципраміл, H.Lundbeck A/S для "Lundbeck Export A/S", Данія

Цитагексал®, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Циталам, Cadila Healthcare Ltd, Індія

Циталостад, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Цитол, ABDI IBRAHSM iiac Sanayi ve Ticaret A.S. для "Tripharma liac Senayi ve Ticaret A.S., Туреччина

Сертралін (Sertralin)*

Фармакотерапевтична група: N06AB06 - антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

Основна фармакотерапевтична дія: потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке призводить до посилення ефектів 5-НТ у тварин; має дуже слабкий вплив на процеси зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну; блокує процеси захоплення серотоніну в тромбоцитах людини.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не чинить стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах; не чинить седативної дії та не впливає на психомоторні функції; відповідно до своєї селективності щодо пригнічення зворотнього захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність; не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- чи бензодіазепінових рецепторів; тривалий прийом сертраліну у тварин призводить до зменшення активності адренорецепторів мозку, що спостерігається і при прийомі інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів; не викликає розвитку лікарської залежності; не має стимулюючого та тривожного ефекту характерного для d-амфетаміну або седативної дії та психомоторних порушень характерних для алпразоламу; фармакокінетичні параметри сертраліну мають дозозалежний характер у діапазоні доз 50 - 200 мг; протягом 14-денного прийому сертраліну в дозі 50 - 200 мг (перорально, 1 р/добу), Смакс спостерігається в інтервалі 4,5 - 8,4 год. після прийому; фармакокінетична характеристика сертраліну у дітей та осіб літнього віку достовірно не відрізняється від такої у дорослих віком 18 - 65 років; середній T1/2 для сертраліну в чоловіків та жінок (як молодого, так і літного віку) коливався від 22 до 36 год.; відповідно до показників кінцевого T1/2 спостерігається подвоєна акумуляція при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування в дозі 1 р/добу протягом одного тижня; приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв'язано з білками; дослідження на тваринах продемонстрували наявність великого уявного об'єму розподілу у сертраліну; фармакокінетика сертраліну в дітей з ОКР аналогічна такій у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну дещо інтенсивніший); однак у дітей доцільно застосовувати менші дози, зважаючи на меншу вагу та необхідність запобігання надмірних концентрацій у плазмі; сертралін проходить першу активну фазу біотрансформації в печінці; його основним метаболітом у плазмі є N-дезметилсертралін, що має значно нижчу активність (приблизно у 20 разів), ніж сертралін in vitro, та не виявляє активності на моделях депресії in vivo; T1/2 для N-дезметилсертраліну - 62 - 104 год.; сертралін та N-дезметилсертралін підлягають інтенсивній біотрансформації в організмі людини, а кінцеві метаболіти виводяться з фекаліями та сечею в еквівалентній кількості; тільки дуже незначна частина (<0,2 %) сертраліну виводиться із сечею в незміненому вигляді; їжа суттєво не змінює біодоступність препарату.

Показання для застосування ЛЗ: депресія, в тому числі та її форма, яка супроводжується відчуттям тривоги, за наявності чи відсутності манії в анамнезі; обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей; панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії; посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); соціальна фобія (соціальний тривожний розлад); при задовільному результаті на лікування продовження терапії сертраліном є ефективним засобом запобігання рецидиву початкового епізоду депресії та його появи в майбутньому; рецидиву початкового епізоду ОКР; панічного розладу, початкового епізоду ПТСР, соціальної фобії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають 1 р/добу (вранці по можливості або ввечері), незалежно від вживання їжі; при депресії та ОКР лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу; при панічних розладах, ПТСР та соціальній фобії лікування слід починати із застосування відповідної дози сертраліну гідрохлориду 25 мг/добу; через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 р/добу; такий дозовий режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів; титрування дози при депресії. ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія - якщо ефект від застосування дози 50 мг не достатній дозу можна підвищувати; корекцію дози слід починати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, титраційна доза становить на 50 мг на тиждень; доза не повинна перевищувати 200 мг/добу; корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на T1/2 сертраліну, що становить 24 год.; перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування; однак для повного його розвитку потрібен довший період, особливо при ОКР; дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним корегуванням залежно від реакції на лікування; безпека та ефективність сертраліну були продемонстровані в дітей з ОКР віком від 13 до 18 років; досвід щодо застосування сертраліну гідрохлориду у дітей віком до 6 років, а також при інших патологіях відсутній; при застосуванні сертраліну в дітей з ОКР (вік 13 -18 років) слід застосовувати дозу 50 мг/добу; у випадку відсутності ефекту при прийомі препарату в дозі 50 мг/добу при необхідності можливе її подальше підвищення до 200 мг/добу; у дітей віком від 13 до 18 років із депресією чи ОКР, фармакокінетична характеристика сертраліну аналогічна такій у дорослих, однак при підвищенні дози більше 50 мг у педіатрії слід враховувати нижчу вагу тіла дітей в порівняно з дорослими; титрування дози в дітей-T1/2 сертраліну - близько 1 доби; не слід проводити корекцію дози частіше ніж 1 раз на тиждень; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років) можна застосовувати ті ж самі дозові режими, що й у молодшому віці (до 65 років); спектр та частота побічних ефектів у цій популяції були аналогічні таким у хворих молодшого віку; слід бути обережними при застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки; при порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або приймати препарат рідше; сертралін інтенсивно біотрансформуеться в організмі; із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату; зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можна не корегувати при порушеннях функції нирок.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - діарея/нетримання стулу, сухість у роті, диспепсія та нудота; біль у животі, запор, панкреатит, блювання; метаболізмм - анорексія, підвищення апетиту, гіпонатріємія; ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, сонливість та тремор, кома, судоми, головний біль, гіпоестезія, мігрень, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонія, спазми щелепи або порушення ходи), мимовільні м'язові контрактури, парестезії та непритомність, розвиток проявів серотонінергічного с-му, в деяких випадках пов'язаних із прийомом серотонінергічних засобів (ажитації, сплутаність свідомості, потовиділення, діарея, гарячка, гіпертензії, ригідності та тахікардії); психіка - безсоння; агресивні реакції, ажитація, тривожність, депресивні симптоми, ейфорія, галюцинації, зниження лібідо в чоловіків та жінок, нічні жахи та психози; репродуктивна система - сексуальні дисфункції (передусім, затримка еякуляції в чоловіків); галакторея, гінекомастія, нерегулярний менструальний цикл та пріапізм; шкіра і підшкірні тканини - посилене потовиділення, алопеція, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, періорбітальний набряк, шкірні фоточутливі реакції, свербіж, висипи (в тому числі поодинокі випадки ексфоліативних ураженнь шкіри - с-м Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз), кропив'янка; система крові - лейкопенія і тромбоцитопенія; серцево-судинна система - пальпітації і тахікардія, патологічні кровотечі (наприклад, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча або гематурія), припливи крові (раптове почервоніння шкіри) та АГ; орган слуху/вестибулярний апарат - дзвін у вухах; ендокринна система - гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, с-м гіпоальдостеронізму; орган зору - мідріаз і порушення зору; організм у цілому - астенія, біль у грудях, периферичний набряк, втома, гарячка, нездужання; гепатобіліарна система - тяжкі порушення функцій печінки (гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність) та безсимптомне підвищення рівнів трансаміназ у плазмі (АЛТ та АСТ); імунна система - АР, анафілактичні реакції; лабораторні показники - хибні результати клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів, підвищення концентрації холестерину в сироватці крові, збільшення або зменшення ваги; м'язово-скелетна система та сполучна тканина - артралгія та м'язові спазми; сечовидільна система - нетримання сечі, затримка сечі; респіраторна система - бронхоспазм та позіхання; спектр побічних ефектів, які найчастіше спостерігаються в дослідженнях у хворих з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією, був аналогічний тим, які спостерігаються в клінічних дослідженнях у хворих із депресіями; інші - прояви с-му відміни при припиненні лікування сертраліном, зокрема ажитація, тривожність, запаморочення, головний біль, нудота та парестезії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертраліну; одночасно з інгібіторами МАО та сумісне застосування сертраліну й пімозиду.

Форми випуску ЛЗ: таб., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

I. Сертралофт, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Сертралофт 25, Сертралофт 50, Сертралофт 100, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

II. Асентра®, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія

Залокс, Pharmascience Inc., Канада

Золофт®, Pfizer Italia S.r.l. Latina, Італія

Золофт®, Pfizer Italia S.r.l для "Pfizer Inc.", Італія/США

Сералін, EIS Eczacibasi Нас Sanay ve Ticzaret A.S., Туреччина

Серліфт, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

Сертралюкс, Novartis Ltd. для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Бангладеш/Словенія

Солотік®, AI-Hikma Pharmaceuticals, Йорданія

Стимулотон®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Стимулотон®, EGIS Pharmaceuticals works Ltd, Угорщина

Стимулотон®, Egis Pharmaceutical Ltd, Угорщина

Пароксетин (Paroxetine)*

Фармакотерапевтична група: N06A B05 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор зворотного захвату 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін); антидепресивна дія та ефективність якого при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуванням захвату 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку; за своєю хімічною структурою відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів; має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами; на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа 1-, альфа 2- і бета-адренорецепторами, допаміновими (D2), 5-НТ1-подібними, 5-НТ2- та гістаміновими (Н1-) рецепторами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу, не змінює діяльність серцево-судинної системи, не спричинює клінічне значущих змін АТ, ЧСС і параметрів ЕКГ; пароксетин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захват норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину; після перорального введення швидко всмоктується і зазнає перетворення в печінці; основними метаболітами діючої речовини пароксетину є полярні й кон'юговані продукти окислення і метилювання, які швидко виводяться з організму; приблизно 64 % від введеної дози пароксетину виводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2 %; приблизно 36 % від введеної дози пароксетину виводиться разом з фекаліями, швидше за все через жовчні шляхи, при цьому виводиться у вигляді метаболітів; виведення метаболітів пароксетину здійснюється в два етапи - спочатку через метаболізм першого проходження через печінку, а потім завдяки системному виведенню пароксетину; T1/2 коливається, але в середньому становить приблизно 1 добу; постійна концентрація в крові досягається через 7 - 14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється; між концентрацією пароксетину в плазмі крові й клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було виявлено кореляції; завдяки розпаду препарату в печінці кількість пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яка всмокталась у ШКТ; при збільшенні одноразової дози або багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу; це призводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові й зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності; проте така нелінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у людей, в яких при введенні низьких доз досягається невелика концентрація препарату в плазмі крові; широко розподіляється в тканинах організму; при введенні у терапевтичних концентраціях приблизно 95 % зв'язується з білками плазми крові; в експериментах на тваринах показано, що пароксетин у невеликій кількості здатний потрапляти в грудне молоко і проходити крізь плаценту; у людей літнього віку і хворих з нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових людей середнього віку.

Показання для застосування ЛЗ: дорослі депресія будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію на фоні стану тривоги - ефективність пароксетину подібна до ефективності стандартних антидепресантів; пароксетин може виявитись ефективним для хворих з недостатньою реакцією на стандартне лікування; поліпшення стану у хворих здебільшого починається вже через тиждень лікування; пароксетин є ефективним засобом лікування при обсесивно-компульсивному розладі; застосування пароксетину дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів обсесивно-компульсивного розладу; пароксетин є ефективним засобом лікування панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї; застосування пароксетину в комплексі з препаратами, що впливають на когнітивні функції та поведінку, приводить до суттєвого посилення необхідного ефекту порівняно з лікуванням тільки цими препаратами; застосування пароксетину дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів панічного стану; пароксетин є ефективним засобом лікування соціальних фобій/соціально-тривожних станів, генералізованого тривожного розладу, посттравматичного стресового розладу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: депресія - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг/дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2 - 3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів; обсесивно-компульсивний розлад - рекомендованою дозою є 40 мг/добу; лікування необхідно починати з дози 20 мг/добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг/добу, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 60 мг/добу; панічний розлад - рекомендованою дозою є 40 мг/добу, лікування необхідно починати з дози 10 мг/добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг - залежно від відповідної реакції, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 60 мг/добу; для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату; соціальні тривожні стани/соціальні фобії - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг/дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; генералізований тривожний розлад - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих із слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу - залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу; посттравматичний стресовий розлад - рекомендованою дозою є 20 мг/добу; для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу залежно від виразності реакції на лікування аж до 50 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров і лімфатична система - підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози), тромбоцитопенія; імунна система - АР (включаючи кропив'янку та ангіонабряк); ендокринна система - с-м, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону; метаболізм і розлади травлення - збільшення рівня холестерину, зниження апетиту, гіпонатріємія; психіатричні розлади - сонливість, безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції; симптоми, що можуть бути зумовлені основною хворобою - запаморочення, тремор, екстрапірамідні розлади конвульсії, акатизія, серотоніновий с-м (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, сильне потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор), екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у тих хворих, які лікуються нейролептиками; органи зору - нечіткість зору, г. глаукома; серцево-судинна система - синусова тахікардія, транзиторне підвищення або зниження АТ; дихальна система - позіхання; ШКТ - нудота, запори, діарея, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі; гепатобіліарна система - підвищення рівня печінкових ферментів, розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтухою та/або печінковою недостатністю); шкіра та підшкірні тканини - потіння, шкірний висип реакції фото чутливості; сечовидільна система - затримка сечовиділення, нетримання сечі; репродуктивна система - сексуальна дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея; загальні розлади - астенія, збільшення маси тіла, периферичні набряки; симтоми, зумовлені відміною препарату - запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривога, головний біль, ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея; відміна пароксетину (особливо раптова) може спричиняти до таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість; при проведенні клінічних іспитів препарату у дітей були отримані такі побічні ефекти - емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцидальні думки, плач з погрозами самогубства і коливання настрою), ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезії та ажитація; суїцидальні думки та суїцидальні спроби спостерігались головним чином у клінічних іспитах при лікуванні підлітків з депресивними розладами; ворожість спостерігалась головним чином у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особливо у дітей до 12 років; при проведенні іспитів із застосуванням режиму поступового зменшення дози або після відміни препарату спостерігались такі симптоми (з частотою не менш, ніж у 2 % пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність, нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пароксетину або будь-якого інгредієнта препарату; не слід призначати одночасно з інгібіторами МАО та раніше, ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО; не можна призначати у поєднанні з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6 - пароксетин може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі, застосування тіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку внаслідок цього тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад torsades de pointes) та раптової смерті; пароксетин не можна призначати у комбінації з пімозидом.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

I. Пароксин, ТОВ "Фарма Старт"

II. Клоксет, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Ксет, Cadila Healthcare Limited, Індія

Люксотил, Salutas Pharma GmbH підпиємстоа компанії "Sandoz"; "Lek S.A" підпиємство компанії "Sandoz"; "Hexal A/S" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Польща/Данія/Словенія

Паксил™, GlaxoWellcome Production для "GlaxoSmithKline Export Limited", Франція/Великобританія

Пароксетин, Medochemie Ltd, Кіпр

Рексетин, Gedeon Richter Ріс, Угорщина

Есциталопрам (Escitalopram)*

Фармакотерапевтична група: N06AB04 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату; має високу афінність до основного зв'язуючого сайту і суміжного з ним алостеричного сайту транспортеру серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи серотонінові 5-НТ-, 5-НТ2-рецептори, дофамінові D1- и D2-рецептори, a1-, a2-, b-адренергічні рецептори, гістамінові Н1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі; Смакс досягається через 4 год. після прийому; біодоступність становить близько 80 %; зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками - нижче 80 %; метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються (обидва з них є фармакологічно активними); біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19, можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6; T1/2 препарату становить близько 30 год.; кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить близько 0,6 л/хв.; в основних метаболітів T1/2 довше; есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками; більша частина дозировки виводиться у вигляді метаболітів із сечею; кінетика есциталопраму лінійна; рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень; у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше ніж у молодих пацієнтів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних епізодів різного ступеня тяжкості, панічних розладів з або без агарофобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають 1 р/добу, незалежно від прийому їжі; великий депресивний епізод - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена до 20 мг, антидепресивний ефект звичайно настає через 2 - 4 тижні, після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати звичайно протягом 6 місяців з метою закріплення ефекту; панічні розлади з агарофобією або без неї - протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг, після чого дозу можна збільшити до 10 мг, доза може бути в подальшому збільшена аж до 20 мг на день, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта, максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці, термін лікування - декілька місяців; соціальні тривожні розлади (соціальна фобія) - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищення дози до 20 мг/добу, полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2 - 4 тижні лікування, рекомендується продовження лікування протягом 3 місяців, довготривале лікування протягом 6 місяців призначається з метою попередження рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюється ефективність лікування; генералізовані тривожні розлади - 10 мг 1 р/добу, залежно від індивідуальної чутливості, доза може бути збільшена до максимум 20 мг/добу, рекомендується продовження лікування протягом 3 місяців, довготривале лікування протягом 6 місяців призначається з метою попередження рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) початкова доза повинна становити половину звичайної дози, що рекомендується, рекомендована щоденна доза для літніх людей дорівнює 5 мг, залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної - 10 мг/добу; у разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає; з обережністю необхідно приймати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв.); при зниженні функції печінки рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу; для пацієнтів зі слабою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу, при припиненні лікування доза повинна поступово знижуватись протягом 1 - 2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення реакції на припинення прийому препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: системні - головний біль, посилене потовиділення, швидка стомлюваність, тремор, зміна ваги, запаморочення, загальне нездужання, часте позіхання; серцево-судинна система - відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, тахікардія; система крові - тромбоцитопенія; ЦНС - порушення сну і сприйняття, парестезії, екстрапірамідні порушення, ажитація, тривога, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, зниження статевого потягу і рання еякуляція, жіноча аноргазмія, бруксизм, панічні напади, агресія, деперсоналізація, галюцинації, схильність до самогубства, порушення сну, сомнолентність, парестезії, порушення смаку; ШКТ - нудота, запор, посилення слиновиділення, діарея, диспепсія, сухість у роті, порушення апетиту; сечостатева система - утруднення сечовипускання; метаболізм - порушення секреції вазопресину, гіпонатріємія, зміна ваги; орган зору - порушення акомодації, розширення зіниць; шкіра - висип, алопеція; дихальна система - набряк слизової оболонки носової порожнини; опорно-руховий апарат - артралгія, міалгія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, по 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20, 40; крап. для перорального застосування (р-н), 10 мг/мл по 15 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності 3 роки.

Торгова назва:

I. Езопрам, Actavis Ltd для "Actavis group HF", Мальта/Ісландія

Ципралекс, H.Lundbeck A/S, Данія

Цитолес, ABDI IBRAHIM Нас Sanayi ve Ticaret A.S для "Tripharma Нас Senayi ve Ticaret A.S", Туреччина

Флуоксетин (Fluoxetine)

Фармакотерапевтична група: N06AB03 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: механізм дії якого обумовлений вибірковим пригніченням зворотного нейронального захвату серотоніну в ЦНС; слабкий антагоніст мускаринових, гістамінових та a-адренорецепторів; на відміну від інших антидепресантів не знижує функціональну активність b-адренорецепторів, мало впливає на нейрональний захват норадреналіну та допаміну.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: сприяє поліпшенню настрою, усуває відчуття страху і напруження, дисфорію; має стимулюючий і аналізуючий ефекти, не виявляє седативної і кардіотоксичної дії при прийманні у середніх терапевтичних дозах; стійкий лікувальний ефект розвивається через 1 - 2 тижні постійного приймання препарату і триває не менше 1 тижня після його відміни; всмоктується із ШКТ, слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку; приймання їжі не впливає не ступінь всмоктування, хоча може уповільнити його швидкість; Смакс досягається через 6 - 8 год.; рівноважна концентрація у плазмі досягається тільки після безперервного приймання протягом кількох тижнів; зв'язування з білками - 94,5 %; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр; метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину, T1/2 флуоксетину становить 2 - 3 дні, норфлуоксетину - 7 - 9 днів; виводиться нирками 80 % і через кишечник - приблизно 15 %.

Показання для застосування ЛЗ: депресії різного генезу, у тому числі резистентні до лікування іншими антидепресантами, обсесивно-фобічні розлади, булімічний невроз, анорексія, алкоголізм.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають тільки дорослим незалежно від часу приймання їжі; початкова доза препарату - 20 мг 1 р/добу у першій половині дня, за необхідності через 3 - 4 тижні дозу збільшують до 40 - 60 мг/добу у 2 - 3 прийоми (ранком і ввечері); при булімічному неврозі добова доза - 60 мг на 3 прийоми; МДД - 80 мг; курс лікування - 2 - 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея; головний біль, роздратованість, безсоння, посилення тривоги, запаморочення; фригідність, відчуття жару, сухість у роті, посилення потовиділення, підвищення t°; гіпоглікемія, гінонатріємія, дисфонія, фарингіт, біль у суглобах і м'язах; розвиток імуноалергічних захворювань з пропасницею, гепатитом, лімфаденітом, шкірними реакціями, зміною крові і васкулітами.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, дитячий вік, одночасне застосування з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після припинення їх прийому, печінкова і ниркова недостатність, епілепсія, судомні стани в анамнезі, суїцидальна налаштованість, глаукома, атонія сечового міхура, доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 20 мг; порошок (субстанція) у пакетах подвійних поліетиленових; табл. вкриті оболонкою, по 0,02 г,

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Флуксетин, ВАТ "Київмедпрепарат"

Флуоксетин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

II. Інтрив®, Lilly S.A.; "Elan Pharma International Limited", Іспанія/Ірландія

Продеп, "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія

Дулоксетин (Duloxetine)

Фармакотерапевтична група: N06AX21 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібітор зворотнього захоплення серотоніну і норепінефрину; незначно інгібує захват допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами; механізм дії при лікуванні депресії обумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину і посиленням серотонінергічної і норадренергічної нейротрансмісії в ЦНС.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: чинить болезаспокійливу дію, що є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС; при пероральному прийомі добре всмоктується; Смакс досягається через 6 год. після прийому препарату; прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення Смакс збільшується з 6 до 10 год., при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %); ефективно зв'язується з білками сироватки (>90 %), метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, метаболіти, що утворюються, фармакологічно неактивні; T1/2 - 12 год.; середній кліренс дулоксетину в плазмі 101 л/год.; для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, що постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівнянне зі здоровими суб'єктами; для пацієнтів із хр. нирковою недостатністю повинна використовуватися нижча початкова доза.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресії (для підтримуючої терапії протягом 6 місяців у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію), діабетичної нейропатії (ДНП).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається в дозі 60 мг 1 р/добу щодня, незалежно від прийому їжі; деяким пацієнтам може рекомендуватися дозування вище, тобто більше 60 мг 1 р/добу щодня, до МДД 120 мг, розділеної на 2 прийоми, можливість призначення доз, більших за 120 мг, систематично не оцінювалася; початкове дозування для пацієнтів у термінальній стадії ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв.) становить 30 мг 1 р/добу; у хворих з печінковою недостатністю початкове дозування має бути нижчим для пацієнтів, хворих на цироз; будь-яких змін дози препарату при призначенні пацієнтам літнього віку не потрібно; у пацієнтів молодше 18 років можливість застосування дулоксетину не вивчалася.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запор, нудота, сухість у роті, втома, запаморочення, безсоння і головний біль, прискорене серцебиття, понос, диспепсія, блювання, зменшення апетиту, зменшення ваги, сонливість, тремор, загальмованість, пітливість, відчуття жару, позіхання, затьмарений зір, тривожність та розлади сну, розлади еякуляції та порушення ерекції, зниження лібідо та аноргазмія, тахікардія, гастроентерит, стоматит, відрижка, дегідратація, підвищення тиску, підвищення печінкових показників, збільшення ваги, спрага, нездужання, напруження м'язів, порушення смаку та зору, ажитація, бруксизм, дезорієнтація, похолодання кінцівок, нічна пітливість, фоточутливість, почервоніння обличчя, ніктурія та затримка сечі. Запаморочення, нудота, і головний біль при припиненні прийому; ендокринна система - порушення секреції антидіуретичного гормону; орган зору - глаукома; печінка - гепатити, жовтяниця; імунна система - анафілактичні реакції; лабораторні показники - АлАТ, ЛФ, АсАТ, білірубіну; обмін речовин - гіпонатріємія. ЦНС - екстрапірамідні розлади, серотоніновий с-м; психіка - галюцинації; сечова система - затримка сечі; шкіра та підшкірна клітковина - висип; ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона, кропив'янка; судини - ортостатична гіпотензія та синкопе (особливо на початку лікування).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дулоксетину; одночасний прийом з інгібіторами МАО, або в межах принаймні 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО (інгібітори МАО не повинні призначатися принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином).

Форми випуску ЛЗ: капс. тверді, кишковорозчинні по 60 мг, 30 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Сімбалта®, Lilly France S.A.;"Elan Pharma International Limited", Іспанія/Ірландія

Флувоксамин (Fluvoxamine)*

Фармакотерапевтична група: N06AB08 - антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення.

Основна фармакотерапевтична дія: потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість з підтипами серотонінових рецепторів; має незначну здатність зв'язуватися з a-адренергічними, b-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: повністю абсорбується після перорального прийому; Смакс досягається через 3 - 8 год. після прийому; через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність дорівнює 53 %; на фармакокінетику флувоксаміну не впливає одночасний прийом їжі; in vitro 80 % зв'язується з білками плазми; об'єм розподілу в людини становить 25 л/кг; інтенсивно метаболізується в печінці; хоча in vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб з інтенсивним метаболізмом; середній T1/2 становить приблизно 13 - 15 год. після одноразового прийому і трохи подовжується (17 - 22 год.) при багаторазовому прийомі, при цьому рівноважна концентрація в плазмі крові звичайно досягається протягом 10 - 14 днів; інтенсивно трансформується в печінці, головним чином, шляхом окислювального деметилювання, в результаті чого утворюється щонайменше дев'ять метаболітів, які виводяться нирками; два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність, інші метаболіти - фармакологічно неактивні; флувоксамін є потужним інгібітором CYP1A2, помірно інгібує CYP2C і CYP3A4 і має тільки граничний інгібуючий ефект на CYP2D6; препарат демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі одноразової дози; рівноважні концентрації в плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для одноразової дози, і диспропорційне вищими при прийомі вищих добових доз; фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю, метаболізм флувоксаміну порушується в пацієнтів із захворюваннями печінки; рівноважні концентрації флувоксаміну в плазмі вдвічі більші у дітей віком 6 - 11 років, ніж у дітей віком 12 - 17 років (плазмові концентрації в дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих).

Показання для застосування ЛЗ: депресія, обсесивно-компульсивні розлади.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: депресія у дорослих - рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг/добу 1 р/добу, бажано перед сном; збільшувати дозу треба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту; звичайна ефективна доза становить 100 мг/добу, її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого; застосовуються дози до 300 мг/добу; у разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх слід розподілити на декілька прийомів протягом доби; згідно з рекомендаціями ВООЗ, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще протягом 6 місяців; рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії - 100 мг 1 р/добу; обсесивно-компульсивні розлади (дорослі та діти віком 8 років і старше) - рекомендована початкова доза становить 50 мг/добу протягом 3 - 4 днів, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози, яка, як правило, становить 100 - 300 мг/добу; МДД для дорослих - 300 мг, для дітей віком 8 років і старше - 200 мг; дози до 150 мг призначають 1 р/добу, бажано перед сном; у разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх слід розподілити на 2 - 3 прийоми протягом доби; якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально; якщо протягом 10 тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення треба переглянути; хоча системні дослідження того, як довго може тривати лікування препаратом, не проводилися, беручи до уваги хр. характер обсесивно-компульсивних розладів, у разі досягнення протягом 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту доцільним е продовження лікування; підбирати дози потрібно дуже ретельно для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі, доцільність продовження лікування слід періодично переглядати; пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю повинні починати лікування з низької дози і перебувати під пильним контролем лікаря.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: метаболізм - анорексія, збільшення або втрати ваги; ЦНС та психіка - ажитація, тривога, сплутаність свідомості, галюцинації, запаморочення, головний біль, безсоння, нервовість, сонливість, тремор, атаксія, екстрапірамідні симптоми, маніакальний стан, парестезії, судоми; серцево-судинна система - відчуття серцебиття/тахікардія, (постуральна) гіпотензія; ШКТ - нудота, біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, зміна смакових відчуттів; шкіра і підшкірні тканини - пітливість, шкірні реакції підвищеної чутливості (включаючи висипи, свербіж, ангіоневротичний набряк), світлочутливість; загальні та місцеві - астенія, відчуття нездужання; скелетно-м'язова система і сполучна тканина - артралгія, міальгія; репродуктивна система - порушення (затримка) еяколяції, галакторея, аноргазмія; печінка - порушення функції печінки; серотоніновий с-м, явища, подібні до злоякісного нейролептичного с-му, гіпонатріємія і с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; можлива поява реакції відміни (запаморочення, парестезії, головний біль, нудота і відчуття тривоги); геморагічні прояви: наприклад, екхімози, пурпура, шлунково-кишкові кровотечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: одночасно з тизанідином та інгібіторами МАО; лікування флувоксаміном можна починати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому необоротних інгібіторів МАО, і наступного дня після відміни оборотних інгібіторів МАО; лікування будь-яким із препаратів групи інгібіторів МАО можна починати не раніше, ніж через один тиждень після відміни флувоксаміну; гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг, 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Депривокс, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Феварин®, Solvay Pharmaceuticals B.V.; "Solvay Pharmaceuticals", Нідерланди/Франція

Флувоксамін Сандоз, Salutas Pharma GmbH підприємства компанії "Sandoz"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємства компанії "Sandoz";"Lek S.A." підприємства компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/С

Венлафаксин (Venlafaxine)*

Фармакотерапевтична група: код АТС - N06AX16 антидепресанти

Основна фармакотерапевтична дія: венлафаксин та його основний метаболіт O-десметил венлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а також пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами, антидепресант з новою структурою; він є рацематом двох активних енантіомерів; антидепресантний ефект пов'язаний з посиленням нейротрансміттерної активності центральної нервової системи; венлафаксин та ОДВ, при одноразовому або багаторазовому введенні, знижують бета-адренергічні реакції, однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансміттера; венлафаксин не пригнічує активність МАО; не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами, не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після одноразового застосування капс. пролонгованої дії 25 - 150 мг середня Смакс венлафаксину і ОДВ у плазмі крові досягає 33 - 172 нг/мл протягом, відповідно, 6 і 8 год.; всмоктується не менше 92 % всієї дози; середній T1/2 та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 год.; зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить, відповідно, 27 % і 30 %; ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин виводяться через нирки; приблизно 78 % прийнятої дози венлафаксину виявляється у сечі протягом 48 год. у вигляді незміненного венлафаксину; при багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3-х діб; у діапазоні добових доз 75 - 350 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику; одночасний прийом їжі збільшує час досягнення Смакс на 20 - 30 хв., однак величини Смакс та абсорбції не змінюються; вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату; при помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а T1/2 збільшується; зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв.; капс. пролонгованої дії вміщують мікросфери, які поступово виділяють венлафаксин у ШКТ; нерозчинна частина цих мікросфер виявляється у калі.

Показання для застосування ЛЗ: депресія (за наявності або відсутності симптомів тривоги), у тому числі для профілактики рецидивів депресії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна рекомендована доза становить 75 мг 1 р/добу; якщо з урахуванням перебігу хвороби необхідна вища доза (тяжчий депресивний стан), можна відразу призначити 150 мг 1 р/добу; після цього добову дозу можна підвищувати на 37,5 - 75 мг кожні 2 або 3 доби з інтервалом 2 тижні або більше, але не менше 4 діб, до досягнення бажаного терапевтичного ефекту; рекомендована МДД - 225 мг при помірній депресії або 350 мг при тяжкому депресивному стані; після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза, залежно від ефективності та переносимості, може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня; лікування епізоду депресії повинно тривати не менше 6 місяців; для підтримуючої терапії, а також терапії з метою профілактики рецидивів або нових епізодів депресії, зазвичай використовуються ті самі дози, які виявилися ефективними при звичайному епізоді депресії; лікар повинен регулярно, не рідше 1 разу в 3 місяці, контролювати ефективність тривалої терапії; при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв.) - коригування дози не потрібне, помірна ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації 10 - 30 мл/хв.) - дозу слід знизити на 50 %; не рекомендується застосовувати венлафаксин при швидкості клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв.; у разі подовження T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) хворим слід вводити 1 дозу 1 р/добу; пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50 % звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу; при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час менше 14 сек.) коригування дози не потрібне; при помірній печінковій недостатності (протромбіновий час від 14 до 18 сек.) дозу слід знизити на 50 %; не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (протромбінований час більше 18 сек.); сам по собі літній вік пацієнта не вимагає зміни дози, однак при лікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок) - застосовувати найменшу ефективну дозу; при підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом; раптове припинення терапії, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу; тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта; якщо високі дози застосовувалися протягом 6 тижнів, рекомендується період зниження дози тривалістю не менше 2 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальні - слабкість, втомлюваність; ШКТ - зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, бруксизм; порушення обміну речовин і харчування - підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла, порушення лабораторних показників функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, с-м недостатності секреції антидіуретичного гормону; серцево-судинна система - АГ, розширення кровоносних судин (припливи крові), гіпотензія, залишкова гіпотензія, втрата свідомості, тахікардія; нервова система - незвичайні сновидіння, запаморочення, безсоння, нервова збудливість, парестезії, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання, апатія, галюцинації, судоми м'язів, серотоніновий с-м, епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний с-м; сечостатева система - порушення еякуляції та оргазму, відсутність оргазму, порушення ерекції, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), зниження лібідо, менорагія, затримка сечі; органи чуття - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору, порушення смакових відчуттів; шкіра - пітливість, реакції світлочутливості, мультиформна еритема, с-м Стівенса-Джонсона; система крові - крововиливи у шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія, збільшення часу кровотечі; реакції гіперчутливості - шкірні висипи, анафілактичні реакції; при раптовій відміні препарату або зниженні його дози спостерігаються: втомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухість у роті, запаморочення, діарея, безсоння, неспокій, тривога, роздратованість, дезорієнтація, гіпоманія, парестезії, пітливість; важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після введення високих доз; тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; одночасне застосування будь-якого антидепресанта групи інгібіторів МАО, а також період протягом 14 діб після введення необоротних інгібіторів МАО; після відміни венлафаксину слід почекати не менше 7 діб перед початком прийому інгібіторів МАО; тяжкі захворювання нирок і печінки (швидкість клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв., протромбінований час більше 18 секунд); тяжкі захворювання серця (серцева недостатність, захворювання коронарних артерій, зміни ЕКГ), порушенням електролітного балансу, гіпертензія; діти віком до 18 років; період вагітності і годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 25 мг, по 37,5 мг, по 50 мг, по 75 мг; капс. пролонгованої дії по 37,5 мг, по 75 мг, по 150 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Велаксин®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Венлаксор®, JS Company "Grindeks", Латвія

Мілнаципран (Milnacipran)

Фармакотерапевтична група: N06AB - антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну.

Основна фармакотерапевтична дія: селективне інгібує зворотне захоплення норадреналіну і серотоніну; не має спорідненості з M-холінорецепторами, a-адренорецепторами, гістаміновими H1-рецепторами, D1- та D2-допамінергічними, бензодіазепіновими й опіоїдними рецепторами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: за рахунок вибіркового механізму дії досягається виражений терапевтичний ефект, максимальна безпечність при лікуванні депресивних станів, вирівнюється патологічне змінений, депресивний настрій, нормалізується емоційна сфера, покращуються і прискорюються процеси мислення, підвищується концентрація уваги при депресіях; після прийому внутрішньо добре абсорбується із ШКТ; біодоступність - близько 85 % і не залежить від характеру і режиму харчування; Смакс - через 2 год. після прийому; зв'язування з білками плазми - близько 13 % і не супроводжується насиченням; метаболізується в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою; T1/2 - 8 год.; в незначній кількості проникає через плацентарний бар'єр і грудне молоко; виводиться нирками (90 %) у незміненому вигляді; після повторних прийомів повністю виводиться з організму через 2 - 3 дні після відміни.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні стани різного ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо (бажано під час їжі), по 50 мг 2 р/добу, протягом декількох місяців; середня добова доза - 100 мг; залежно від виразності симптоматики доза препарату може бути збільшена до 250 мг; тривалість терапії встановлюється індивідуально; у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно зменшувати дози залежно від значень кліренсу креатиніну.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - відчуття тривоги, запаморочення, тремор; ШКТ - сухість у роті, нудота, блювання, запори, помірне підвищення активності трансаміназ; інші - серцебиття, посилення потовиділення, приливи, утруднене сечовипускання, серотонінергічний с-м.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вік до 15 років; одночасний прийом неселективних та селективних інгібіторів МАО типу B, а також суматриптану; одночасний прийом з адреналіном, норадреналіном, клонідіном та його похідними; доброякісна гіперплазія передміхурової залози та обструкція сечовивідних шляхів іншого генезу; вагітність, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 25 мг, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30°; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Іксел, Pierre Fabre Medicament Production для "Pierre Fabre Medicament", Франція

Мапротилін (Maprotiline)*

Фармакотерапевтична група: N06AA21 - антидепресанти-неселективні інгібітори зворотного нейронального захоплювання моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: тетрациклічний антидепресант, має властивості, характерні для трициклічних антидепресантів; відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічною структурою та фармакологічними властивостями; виявляє виражену та селективну інгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичними нейронами кори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу на повторне захоплення серотоніну; має помірно виражену спорідненість із центральними a-адренорецепторами, але чинить виражену антихолінергічну та інгібуючу дію на гістамінові H1-рецептори.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має добре збалансований спектр дії, підвищує настрій, знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість; при прихованій депресії сприятливо впливає на симптоми соматичного характеру, в механізмі дії препарату при йоґо тривалому застосуванні мають значення зміни функціонального статусу нейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система) і системи нейромедіаторів (норадреналін, серотонін, g-аміномасляна кислота); через 1 год. після в/в болюсного введення у дозі 50 мг концентрація активної речовини в крові досягає 54 - 182 нмоль/л (17 - 57 нг/мл), при повторному застосуванні в/в у дозі 150 мг на добу рівноважна концентрація в крові досягається на наступний тиждень лікування і становить 320 - 1270 нмоль/л (100 - 400 нг/мл), незалежно від того, застосовується вся добова доза одноразово чи у три прийоми; величини рівноважної концентрації перебувають у лінійній залежності від дози препарату; коефіцієнт розподілу між цілісною кров'ю і плазмою становить 1,7; середнє значення об'єму розподілу становить 23 л/кг; зв'язування з білками плазми - 88 - 90 %, незалежно від віку пацієнта та перебігу захворювання; концентрація в спинномозковій рідині - 2 - 13 % від концентрації в сироватці крові; значною мірою метаболізується, лише 2 - 4 % прийнятої дози препарату виводиться з сечею у незмінному стані; основний метаболіт - фармакологічно активна речовина - диметилове похідне; декілька гідроксильованих і метоксильованих метаболітів мають неістотне значення: вони виводяться з сечею у вигляді кон'югатів; T1/2 - 43 - 45 год.; величина загального кліренса варіює 510 - 570 мл/хв.; після застосування одноразової дози препарату її виведення триває 21 день: 2/3 дози виводиться з сечею і близько 1/3 - з калом. При застосуванні тієї ж дози препарату у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) рівноважні концентрації активної речовини в крові більші, ніж у пацієнтів молодого віку; T1/2 довший, тому добову дозу потрібно зменшувати удвічі; при порушенні функції нирок (значення кліренса креатиніну 24 - 37 мл/хв.) T1/2 незначно змінюється за умови, що функція печінки нормальна; виведення метаболітів нирками зменшується, але це компенсується збільшенням виведення з жовчю.

Показання для застосування ЛЗ: депресії - ендогенні та інволюційні: психогенні, реактивні, невротичні, депресії виснаження; соматогенні; приховані депресії; менопаузальна (клімактерична) депресія; інші депресивні порушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, стан апатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичного характеру у пацієнтів з депресією і при тривожності

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування підбирати індивідуально, змінювати у зв'язку зі змінами стану хворого та його реакції на препарат; після зменшення вираженості симптомів, можна зменшити дозу препарату; якщо при цьому знову погіршуватиметься стан хворого, дозу препарату потрібно збільшити до первинного рівня; добова рекомендована доза для проведення інфузії - 25 - 100 мг; тривалість інфузії - 1,5 - 2 год. при введенні більш високої дози - 75 - 150 мг - тривалість інфузії - 2 - 3 год.; при чіткій динаміці симптомів (у межах 1 - 2 тижнів), - перейти на призначення препарату внутрішньо.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - сонливість, загальна слабкість, підвищення апетиту, збудливість, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам'яті, порушення сну (безсоння), нічна тривога, посилення депресії, порушення концентрації уваги, делірій, дезорієнтація, галюцинації, нервозність, активація симптомів психозу, деперсоналізація, легке запаморочення, головний біль, тремор, міоклонус, запаморочення, дизартрія, парестезії, м'язова слабкість, судоми, атаксія, акатизія, зміни ЕЕГ, дискінезії, розлад координації рухів; прояви антихолінергічної дії - сухість у роті, запор, пітливість, припливи, нечіткість зорового сприйняття, порушення акомодації, порушення сечовипускання, стоматит, карієс зубів, серцево-судинна система - тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни ЕКГ, аритмії, підвищення АТ, порушення внутрішньосерцевої провідності, запаморочення, непритомність; ШКТ - нудота, блювання, дискомфорт у шлунку; діарея, підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, ЛФ); гепатит з жовтяницею або без неї; дерматологічні реакції - АР (висип, кропив'янка), що супроводжуються пропасницею, фотосенсибілізацією; свербіж, пурпура, набряки (місцеві та загальні), шкірний васкуліт, випадання волосся, алопеція, мультиформна еритема; ендокринна система - підвищення ваги тіла, порушення лібідо, потенції; збільшення молочних залоз, галакторея, с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; органи дихання - алергічний альвеоліт з еозинофілією або без неї, бронхоспазм; органи кровотворення - лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія; органи чуття - шум у вухах, порушення смакових відчуттів, закладеність носа; після термінової відміни або швидкого зниження дози - нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, збудження, відчуття тривоги, посилення депресії або депресивних порушень настрою, які потребували лікування.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до мапротиліну або інших компонентів препарату., перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів; судомний с-м або знижений поріг судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології, алкоголізм); г. стадія ІМ, порушення внутрішньосерцевої провідності; виражені порушення функції печінки та нирок; закритокутова глаукома, затримка відтоку сечі; одночасне лікування інгібіторами МАО; г. отруєння алкоголем, снодійними, психотропними засобами.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 25 мг/5 мл по 5 мл в амп.; табл. вкриті оболонкою, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: особливі рекомендації відносно умов зберігання відсутні, термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Людіоміл®, Nycomed Austria GmbH для "Novartis Pharma AG", Австрія/Швейцарія

Людіоміл®, Novartis Urunleri для "Novartis Pharma AG", Туреччина/Швейцарія

Міансерин (Mianserin)*

Фармакотерапевтична група: N06AX03 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресивний препарат, який належить до групи піперазино-азепінових сполук і відрізняється від трициклічних антидепресантів (ТЦА); у хімічній структурі відсутній боковий ланцюжок, характерний для ТЦА, який, відповідає за їх антихолінергічну активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: підвищує центральну норадренергічну нейротрансмісію шляхом a2-ауторецепторної блокади та пригнічення зворотного захоплення норадреналіну; виявлено взаємодію препарату з серотоніновими рецепторами ЦНС; антидепресивний ефект подібний до ефекту інших сучасних антидепресантів; має анксіолітичну (протитривожну) дію, що важливо при лікуванні хворих на депресію у поєднанні з тривожністю; седативний ефект пов'язаний з впливом міансерину на альфа-1-адренорецептори і Н-1-гістамінові рецептори, дає можливість застосовувати для лікування порушень сну в рамках депресії; добре переноситься пацієнтами, в тому числі людьми похилого віку та тими, хто має серцево-судинні захворювання; при застосуванні в терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і, відповідно, впливу на серцево-судинну систему; при передозуванні спричинює значно менше кардіотоксичних ефектів порівняно з ТЦА; не виявляє взаємодії з симпатоміметичними і гіпотензивними препаратами, дія яких пов'язана з впливом на бета-адренорецептори (наприклад, бетанідин) чи альфа-адренорецептори (наприклад, клонідин або метилдопа); після перорального прийому міансерину швидко всмоктується; Смакс досягаються через 3 год. після прийому препарату; біодоступність становить 20 %; з білками плазми зв'язується приблизно на 95 %; T1/2 - 21 - 61 год. тому застосовувати препарат достатньо 1 р/добу; стабільна концентрація в плазмі досягається впродовж 6 діб його прийому; метаболізуеться і виділяється із сечею та фекаліями протягом 7 - 9 діб; основними шляхами біотрансформації є деметилювання і окислення, з подальшою кон'югацією метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні стани різного походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих: доза повинна визначатись індивідуально; рекомендованою є початкова доза 30 мг/добу; дозу можна поступово підвищувати кожні кілька днів для отримання оптимального клінічного ефекту; ефективна добова доза становить 60 - 90 мг, а МДД - 90 мг; для людей похилого віку доза повинна визначатись індивідуально, починаючи із 30 мг/добу, далі дозу можна поступово підвищувати; підтримуюча ефективна добова доза може бути дещо нижчою за звичайну дозу для дорослих; добову дозу можна розділити на кілька прийомів, але краще приймати за один прийом на ніч, враховуючи сприятливий вплив препарату на сон; лікування адекватними дозами повинно привести до позитивних результатів протягом 2 - 4 тижнів терапії; якщо реакція недостатня, добову дозу можна підвищити; якщо протягом наступних 2 - 4 тижнів не спостерігається позитивного ефекту, лікування слід припинити; після досягнутого клінічного покращення, для підтримки позитивного ефекту, лікування слід продовжувати протягом ще 4 - 6 місяців; припинення лікування рідко спричиняє симптоми відміни.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на початку лікування - сонливість (седативний ефект), яка в подальшому минає; порушення гемопоезу, агранулоцитоз, судоми, гіпоманіакальний стан, артеріальна гіпотензія, артралгія, периферічні набряки, гінекомастія, порушення функції печінки, гіперкінезія ("невгамовні ноги"), екзантема, збільшення маси тіла, брадикардія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: маніакальний стан, тяжке порушення функції печінки.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 30 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 2° C - 30° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

I. Міасер, ТОВ "Фарма Старт" для ТОВ "Інтерфарма-Київ"

II. Леривон®, N.V.Organon для "Organon Agencies b.v.", Нідерланди/Нідерланди

Міансерин, Genom Biotech Pvt.Ltd., Індія

Міртазапін (Mirtazapine)*

Фармакотерапевтична група: N06AX11 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антагоніст пресинаптичних a2-рецепторів у ЦНС, що посилює центральну норадренергічну та серотонінергічну передачу нервових імпульсів; посилення серотонінергічної передачі відбувається виключно через 5-НТ1-рецептори, оскільки міртазапін блокує 5-НТ2- та 5-НТ3-рецептори; обидва просторові енантіомери міртазапіну мають антидепресивну активність, причому енантіомер S(+) блокує a2- та 5-НТ2-рецептори, а енантіомер R(-) блокує 5-НТ3-рецептори, також блокує Ні-рецептори, що зумовлює його седативні властивості.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: найбільш ефективний при появі у клінічній картині таких симптомів, як ангедонія, гальмування психомоторних функцій, порушення сну (раннє пробудження), зменшення маси тіла, а також інших симптомів депресії, наприклад втрата інтересу до життя, думки про самогубство та зміни настрою (ввечері кращий, ніж зранку); антидепресивний ефект препарату виявляється через 1 - 2 тижні лікування; у терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і не впливає на серцево-судинну систему, тому препарат, як правило, добре переноситься хворими; після перорального прийому препарату активний компонент міртазапін швидко всмоктується (біологічна доступність становить приблизно 50 %), досягаючи Смакс через 2 год.; близько 85 % міртазапіну зв'язується з білками плазми; середній T1/2 - 20 - 40 год.; зареєстровані випадки, коли T1/2 становив до 65 год.; звичайно у молодих людей спостерігається коротший T1/2, ніж у людей літнього віку; тривалий T1/2 дозволяє приймати препарат 1 р/добу; стабільна концентрація речовини в плазмі досягається через 3 - 4 дні, в подальшому вона не змінюється; у межах рекомендованої дози фармакокінетичні показники міртазапіну мають лінійну залежність від введеної дози препарату; активно метаболізується та виводиться з організму із сечею та калом протягом кількох днів; основними шляхами його метаболізму в організмі є диметилювання та окислення з подальшою кон'югацією; диметилміртазапін також фармакологічно активний і, напевно, виявляє таку саму фармакологічну дію, як і вихідна речовина; кліренс міртазапіну може зменшуватися при нирковій або печінковій недостатності.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні стани всіх ступенів тяжкості і різного походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих рекомендованою є початкова доза 15 мг/добу, дозу можна поступово підвищувати кожні кілька днів для отримання оптимального клінічного ефекту; як правило, ефективна добова доза становить 15 - 45 мг; для людей літнього віку рекомендована доза така сама, як і для дорослих; з метою досягнення задовільного та безпечного результату збільшення дози для літніх людей повинно здійснюватися під суворим наглядом лікаря; кліренс міртазапіну може зменшуватись у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю; добову дозу бажано приймати одноразово, інколи - одну частину приймати зранку, другу, більшу - ввечері; лікування бажано продовжувати 4 - 6 місяців, до повного зникнення клінічних симптомів у пацієнта; після цього лікування можна поступово припинити; застосування правильних доз препарату повинно дати позитивний клінічний результат через 2 - 4 тижні; за відсутності ефекту дозу можна збільшити; якщо протягом наступних 2 - 4 тижнів ефекту не спостерігається, препарат необхідно відмінити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: посилення апетиту та збільшення маси тіла; сонливість/загальмованість, які звичайно мають місце протягом перших тижнів лікування (примітка: зменшення дози, як правило, не знижує гальмівного ефекту, проте може послабити антидепресивну активність); набряки і супутнє збільшення маси тіла; запаморочення; головний біль; (ортостатична) гіпотензія; манія; судоми, тремор, міоклонус; г. пригнічення кровотворної функції кісткового мозку (еозинофілія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія і тромбоцитопенія); підвищення активності трансаміназ плазми крові; реакції з боку шкіри; парестезія; важкість у ногах; артралгія/міалгія; втомлюваність; кошмарні або яскраві сни.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до міртазапіну або до компонентів препарат.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 45 мг, по 30 мг, по 15 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 2° C - 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Еспрітал 15, Еспрітал 30, Еспрітал 45, Zentiva a.s., Чеська Республіка

Міразеп, Micro Labs Limited, Індія

Мірзатен, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія

Міртазапін, TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Ізраїль

Міртазапін Гексал®, Salutas Pharma GmbH підприемствокомпанії "Hexal AG"; "Kern Pharma S.L"; Laboratories

Menarini S.A., для "Hexal AG", Німеччина/ІспаннІяЛспанія/Німеччина

Міртастадін, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Ремерон®, N.V.Organon, Нідерланди

Бупропіон (Bupropione) (див. п. 2.3.1.)

1.4. Препарати для лікування деменції

Пірацетам (Piracetame)* (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Прамірацетам (Pramicetame)* (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Піритинол (Pyritinol)

Фармакотерапевтична група: N06BX02 - психостимулюючі та ноотропні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує патологічно понижений метаболізм у головному мозку за допомогою збільшення захвату та утилізації глюкози, підвищує метаболізм нуклеїнових кислот та вивільнення ацетилхоліну у синапсах нервових клітин, покращує холіненергічну передачу між клітинами нервової тканини; сприяє стабілізації структури клітинної мембрани нервових клітин та їх функції за допомогою інгібування ферментом лізосом, запобігаючи цим самим утворення вільних радикалів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: покращує реологічні властивості крові, підвищує пластичність еритроцитів за допомогою збільшення вмісту АТФ у їх мембрані, що призводить до пониження в'язкості крові та покращання кровоточу; поліпшуючи кровообіг у ішемізованих ділянках мозку, піритинол збільшує їх постачання киснем; підвищує обмін глюкози у первинно-ішемізованих ділянках мозку; у результаті покращуються показники пам'яті та відновлюються порушені обмінні процеси у нервовій тканині, що сприяє повноцінному функціонуванню її клітин; після прийому препарату внутрішньо піритинол швидко абсорбується у ШКТ; біодоступність складає у середньому 85 % (76 - 93 %); після прийому внутрішньо 100 мг піритинолу Смакс досягається через 30 - 60 хв. Зв'язування з білками плазми складає 20 - 40 %. Піритинол та його метаболіти проходять через гематоенцефалічний бар'єр, метаболіти накопичуються переважно у сірій речовині головного мозку; при повторному прийомі кумуляції не спостерігається; швидко біотрансформується з утворенням основних метаболітів: 2-метил-3-гідроксі-4-гідроксіметил-5-метилмеркаптометилпіридин та 2-метил-сульфінілмети-піридин; кон'юговані метаболіти виводяться переважно нирками; сумарне виведення із сечею впродовж 24 год. становить 72,4 - 74,2 %, при цьому більша частина дози виводиться впродовж перших 4 год. після прийому; через кишечник виводиться тільки 5 %; T1/2 складає близько 2,5 год.; при порушенні функції нирок токсичні концентрації не досягаються.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування хр. порушень функцій головного мозку при с-мах деменції з такими симптомами - порушення пам'яті та концентраційної спроможності і мислення, швидка стомлюваність, недостатність спонукань та мотивації, афективні розлади; первинна дегенеративна деменція, судинна деменція та змішані форми; симптоматична терапія хр. порушень розумової робото спроможності; посттравматична енцефалопатія; церебральний атеросклероз; наслідки енцефаліту; затримка психічного розвитку, цереброастенічний с-м, енцефалопатія у дітей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі - по 2 табл. 3 р/добу 600 мг на день; діти від 7 років - по 1 - 2 табл., 1 - 3 р/добу (від 50 до 600 мг на день, залежно від показань); для немовлят і дітей до 7 років є інша форма препарату - суспензія; дорослі - по 2 ч. л. суспензії 3 р/добу (600 мг/добу); немовлята - з 3 дня після народження по 1 мл суспензії на добу протягом місяця, доза приймається вранці; починаючи з 2 місяця після народження, цю дозу підвищують на 1 мл кожний тиждень, до тих пір, поки добова доза не досягне 5 мл (1 ч. л.); діти від 1 року - по 1/2 - 1 ч. л. суспензії 1 - 3 р/добу (від 50 до 300 мг/добу у залежності від показань); діти від 7 років - по 1/2 - 2 ч. л. суспензії 1 - 3 р/добу (від 50 до 600 мг/добу у залежності від показань); приймати препарат треба під час або після їжі; при порушеннях сну останню денну дозу не слід приймати увечері та на ніч; тривалість лікування залежить від клінічної картини захворювання; при г. станах та призначенні високих доз помітний терапевтичний ефект досягається уже через декілька год. або діб; при хр. захворюваннях, таких як наслідки ЧМТ або при с-мах деменції, помітний терапевтичний ефект досягається після 2 - 4 тижнів лікування; оптимальний та надійний ефект наступає через 6 - 12 тижнів; тривалість лікування при хр. захворюваннях повинна складати не менше 8 тижнів; у немовлят з високим ризиком розвитку перинатальної патології середній курс лікування становить 6 місяців; через 3 місяці слід оцінити необхідність подальшого лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції підвищеної чутливості різного ступеня тяжкості, які виявляються у вигляді висипань на шкірі та слизових оболонках, свербежі, нудоті, блюванні, діареї, підвищені t°, порушенні сну; підвищена збудливість, втрата апетиту, головний біль, запаморочення, стомлюваність, зміна відчуття смаку, порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ, холестаз).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до піритинолу, непереносимість фруктози; захворювання нирок у анамнезі, виражені порушенням функції печінки, виражені зміни картини периферичної крові, г. аутоімунні захворювання, наприклад, системний червоний вовчак, міастенія, пемфігус.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 100 мг; суспензія для перорального застосування, 80,5 мг/5 мл по 200 мл (4 г) уфл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 20° C - 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Енцефабол®, Merck КОаАдля "Nycomed", Німеччина; для "Nycomed", Німеччина/Австрія

Енцефабол®, Merck КдаА & Со, для "Merck KGaA", Австрія/Німеччина

Нимодипін (Nimodipine)* (див. розділ "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Цинаризин (Cinnarizine)* (див. розділ "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Донепезил (Donepezile)*

Фармакотерапевтична група: N06D A02 - інгібітори холін естерази. Засоби, які застосовують при деменції

Основна фармакотерапевтична дія: специфічний і оборотний інгібітор ацетилхолін естерази; виявляє свій терапевтичний ефект шляхом покращання холінергічної нейротрансмісії, який досягається за рахунок підвищення концентрації ацетилхоліну внаслідок оборотного пригнічення гідролізу ацетилхолінестеразою.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: Смакс досягається приблизно через 3 - 4 год. після прийому препарату; концентрації в плазмі і AUC підвищуються пропорційно дозі; T1/2 становить близько 70 год., тому повторне застосування препарату 1 р/добу поступово приводить до рівноважного стану, що досягається протягом 3 тижнів від початку терапії; у рівноважному стані концентрація донепезилу гідрохлориду в плазмі і відповідна фармакодинамічна активність незначною мірою змінюються протягом дня; їжа не впливає на всмоктування донепезилу гідро хлориду; приблизно на 95 % зв'язується з білками плазми людини; зв'язування з білками плазми активного метаболіту 6-O-десметилдонепезилу не відомо; розподіл в тканинах організму не вивчався, проте при дослідженні з поправкою на вагу тіла, проведеному у здорових чоловіків-добровольців, через 240 год. після одноразового прийому 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого 14C, приблизно 28 % радіоактивної дози залишалося в організмі; це дає змогу припустити, що донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти можуть зберігатися в організмі більше 10 днів; виводиться із сечею в незміненому вигляді і зазнає біотраснформації системою цитохром Р450 з утворенням численних метаболітів; деякі з них не встановлені; після одноразового введення 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого 14C, частка незміненого донепезилу гідрохлориду в плазмі становить 30 % введеної дози, 6-O-десметилдонепезилу - 11 % (єдиний метаболіт, що має схожу активність з донепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду - 9 %, 5-O-десметилдонепезилу - 7 % і глюкуронового кон'югату 5-O-десметилдонепезилу - 3 %; приблизно 57 % введеної радіоактивної дози виявлено в сечі (17 % у вигляді незміненого донепезилу) і 14,5 % було виявлено в калі; це свідчило про те, що первинними шляхами виведення препарату є біотрансформація і екскреція із сечею; відомостей про можливість ентерониркової рециркуляції донепезилу гідрохлориду і/або будь-якого його метаболіту немає; зниження концентрації донепезилу гідрохлориду в плазмі відбувається з T1/2 близько 70 год.; стать, раса і паління не справляють істотного впливу на концентрацію донепезилу гідрохлориду в плазмі; фармакокінетика донепезилу в дослідженнях у здорових добровольців старечого віку або хворих на деменцію Альцгеймера не вивчалася, проте середні рівні препарату в плазмі у хворих старечого віку відповідають таким у молодих здорових добровольців.

Показання для застосування ЛЗ: деменція у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості хвороби Альцгеймера.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі/люди похилого віку - лікування розпочинають з 5 мг 1 р/добу внутрішньо, у вечірній час, безпосередньо перед сном; лікування препаратом у дозі 5 мг/добу слід продовжувати протягом принаймні одного місяця, щоб оцінити ранні прояви клінічного ефекту й досягти рівноважних концентрацій донепезилу гідро хлориду; після клінічної оцінки ефективності препарату в дозі 5 мг/добу протягом місяця дозу можна збільшити до 10 мг 1 р/добу; МДД - 10 мг; дози більше 10 мг/добу у клінічних дослідженнях не вивчалися; у контрольованих плацебо клінічних випробуваннях тривалість лікування довше 6 місяців не вивчалася; відомостей про феномен "відміни" у випадку різкого припинення прийому препарату немає; схема застосування препарату для лікування хворих з порушеною функцією нирок або з легким/середньої тяжкості порушенням функції печінки аналогічна, оскільки кліренс донепезилу гідрохлориду не змінюється при цих станах; не рекомендується призначати дітям.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: діарея, судоми м'язів, стомленість, нудота, блювання і безсоння; головний біль, інсульт, нежить, розлади ШКТ, запаморочення; випадки непритомності, брадикардії, синоатріальної та атріовентрикулярної блокади, судоми; порушення функції печінки, включаючи гепатит; випадки психічних розладів, таких як галюцинації, ажитація та агресивна поведінка, які зникали після зменшення дози або припинення лікування; анорексія, виразки шлунка та ДПК, а також шлунково-кишкові кровотечі; незначне підвищення сироваткової концентрації м'язової креатинкінази.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до донепезилу гідрохлориду, похідних піперидину або будь-яких неактивних компонентів препарату; період вагітності.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C -25° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Арисепт, "Pfizer S.A." та "Pfizer P.G.M." для "Pfizer Inc.", Франція/США

Альмер, "Actavis Ltd" для "Actavis group HF", Мальта/Ісландія

Донерум, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія

Галантамін (Galantamine)*

Фармакотерапевтична група: N06DA04 - засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази.

Основна фармакотерапевтична дія: третинний алкалоїд, є селективним і зворотним інгібітором ацетилхолінестерази.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: підсилює властиву ацетилхоліну дію на нікотинові рецептори, в результаті зв'язування з алостеричною ділянкою рецептора; завдяки підвищенню активності холінергічної системи може покращуватись когнітивна функція у пацієнтів із деменцією альцгеймерівського типу; абсолютна біодоступність галантаміну досить висока і складає 88,5 ± 5,4 %; капс. пролонгованої дії біоеквівалентні табл. котрі застосовують двічі на день та котрі мають відповідні характеристики AUC та мінімальна і Смакс досягається через 4,4 год. та на 24 % нижча у порівняно з такою при прийомі табл.; прийом їди не має значущого впливу на швидкість та повноту всмоктування препарату у формі капс. пролонгованої дії; об'єм розподілу (Vd)ss дорівнює 175 л, рівень зв'язування з білками плазми - 18 %; до 75 % галантаміну метаболізуеться в організмі людини; елімінація галантаміну носить біекспоненціальний характер, а кінцевий T1/2 дорівнює приблизно 8 - 10 год.; протягом 7 днів після одноразового перорального прийому 4 мг 3Н-галантаміну 90 - 97 % препарату виділялося з сечею і 2,2 - 6,3 % - з калом; після в/в введення і перорального прийому 18 - 22 % дози екскретувалось у вигляді незмінного галантаміну з сечею протягом 24 год. нирковий кліренс був біля 68,4 ± 22,0 мл/хв. що складає 20 - 25 % загального кліренсу із плазми; фармакокінетика капс. пролонгованої дії галантаміну носить лінійний характер у дозовому діапазоні від 8 до 24 мг; результати клінічних досліджень продемонстрували, що у пацієнтів із хворобою Альцгеймера концентрації галантаміну в плазмі крові на 30 - 40 % вище, ніж у молодих здорових людей; фармакокінетичні параметри галантаміну у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (5 - 6 балів за шкалою CHILD) були подібні до таких у здорових людей; у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою CHILD) AUC і T1/2 галантаміну були підвищені приблизно на 30 %; популяційне фармакокінетичне дослідження й аналіз із дослідженням ряду моделей показали, що у пацієнтів із хворобою Альцгеймера і порушенням функції нирок дозу галантаміну коригувати не треба, якщо кліренс креатиніну в них складає не менше 9 мл/хв.; швидко резорбується після його введення під шкіру; терапевтичні плазмові концентрації спостерігаються через 30 хв. після введення; не спостерігаються статистично значущі відмінності у середніх величинах AUC при введенні однієї і тієї ж дози 10 мг одноразово перорально і парентерально; максимальна плазмова концентрація при застосуванні дози 10 мг становить 1,20 мг/мл і досягається через 2 год.; T1/2 становить 5 год.; незначною мірою зв'язується з білками крові; проходить через гематоенцефалічний бар'єр і значною мірою концентрується у мозковій тканині; біотрансформація галантаміну у печінці повільна і незначною мірою деметильована - до 5 - 6 %; метаболіти галантаміну - епігалантамін і галантамінон, встановлюються у плазмі і сечі - менше 10 % самого галантаміну; виводиться в основному у незміненому вигляді через гломерулярну фільтрацію, із сечею до 74 % до 72 год.; нирковий кліренс галантаміну становить 100 мл/хв, що відповідає кліренсу інсуліну/креатиніну; у хворих на хворобу Альцгеймера плазмова концентрація галантаміну може підвищитись; при помірному і складному порушенні функції печінки і нирок плазмові концентрації галантаміну підвищуються.

Показання для застосування ЛЗ: лікування деменції альцгеймерівського типу легкого або помірного ступеня.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н для ін'єкцій застосовується парентерально - п/ш, в/м, в/в; лікування починається з найнижчої ефективної дози, яку постійно підвищують; вища одноразова доза для дорослих становить 10 мг п/ш, а вища добова - 20 мг; дітям призначається п/ш у добових дозах - від 1 до 2 років - 0,25 - 1,0 мг, від 3 до 5 років - 0,50 - 5,0 мг, від 6 до 8 років - 0,75 - 7,5 мг, від 9 до 11 років - 1,00 - 10,0 мг, від 12 до 15 років - 1,25 - 12,5 мг, старше 15 років - 12,5 - 20,0 мг; у дитячому віці дуже добре переноситься; тривалість лікування залежить від особливостей і складності захворювання; у неврології при поліневропатіях різного походження, особливо у поєднанні з аміотрофічним с-мом, периферичними монопарезами або периферичними множинними парезами та іншими ураженнями периферичної нервової системи - тривалість курсу лікування найчастіше становить 40 - 60 днів, курс можна повторювати 2 - 3 рази з інтервалом 1 - 2 місяці; більш високі лікувальні дози, як правило, розподіляються на 2 прийоми на добу; як антикурарний засіб і антидот при передозуванні периферичних недеполяризуючих міорелаксантів призначається в/в по 10 - 20 мг/24 год.; при рентгенологічних дослідженнях застосовується в/м у дозі 1,0 - 5,0 мг для лікування дорослих; іонофоретично препарат призначають при захворюваннях периферичної нервової системи і для лікування нічного енурезу у дітей; капс. пролонгованої дії застосовуються 1 р/добу, вранці, бажано під час їди; рекомендована початкова доза галантаміну складає 8 мг/добу (по 4 мг 2 р/добу), її слід приймати протягом 4 тижнів; початкова підтримуюча доза складає 16 мг/добу, і пацієнти повинні приймати цю дозу не менше 4 тижнів; питання про підвищення підтримуючої дози до МДД 24 мг слід вирішувати після всебічної оцінки клінічної ситуації, а саме досягнутого ефекту і переносимості; у випадку відсутності клінічної відповіді на збільшення дози або непереносимості дози 24 мг/добу, повинна бути розглянута можливість зниження дози до 16 мг/добу; лікування підтримуючою дозою препарату може продовжуватися доки триває позитивний терапевтичний ефект, однак проведення повторної оцінки ефективності лікування повинно відбуватися регулярно; при різкій відміні препарату загострення симптомів не виникає; у пацієнтів з помірним і тяжким враженням печінки концентрації галантаміну в плазмі можуть бути вище, ніж у пацієнтів без таких уражень; у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки початкова доза галантаміну повинна складати 8 мг/добу вранці або по 4 мг 2 р/добу; приймати не менше 4 тижнів; добова доза для таких пацієнтів не повинна перевищувати 16 мг/добу; пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою CHILD) препарат не рекомендується; у пацієнтів з кліренсом креатиніна більш 9 мл/хв. дозу коригувати не потрібно; пацієнтам з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв.) препарат не рекомендується; якщо пацієнт отримує сильні інгібітори ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4, то може виникнути необхідність знизити дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, черевний біль, диспепсія, анорексія, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість і схуднення; сплутаність свідомості, раптові падіння, травми, безсоння, риніт і інфекції сечових шляхів; тремор, непритомність і тяжка брадикардія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою CHILD) або тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв.), прояви серйозних порушень функції печінки та функції нирок одночасно.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 4 мг, 8 мг, 12 мг; капс. пролонгованої дії по 16 мг, по 24 мг; р-н для ін'єкцій 0,5 % по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C, термін придатності 2 роки.

Торгова назва:

II. PeMiHm/'Janssen-Cilag S.p.A." для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Італія/Бельгія

Галантаміну гідробромід, ДАК "Узфармсаноат" ВАТ "Узхімфарм", Узбекистан.

Мемантин (Memantine)*

Фармакотерапевтична група: N06D X01 - засоби, які застосовуються при деменції.

Основна фармакотерапевтична дія: у проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції, за сучасними науковими даними, важливу роль відіграє порушення глутамінергічної нейромедіації, особливо за участю NMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторів; являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів, блокує ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: у пацієнтів, що страждають на хворобу Альцгеймера від середнього до важкого ступеня, лікування мемантином у дозуванні 10 мг 2 р/добу, після шестимісячного періоду лікування, визначались такі сприятливі ефекти, як стабілізація або покращання стану загальної та функціональної сфери, когнітивних можливостей; мемантин характеризується абсолютною біодоступністю на рівні приблизно 100 %; час досягнення піка концентрації у плазмі tмакс) від 3 до 8 год.; ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає; фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10 - 40 мг; доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5 - 1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями; при призначенні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспинальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52; приблизно 45 % мемантину зв'язується з протеїнами плазми; в організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основним метаболітом є не наділений NMDA-антагоністичною активністю N-3,5-диметил-глудантан; участь цитохрому Р450 в метаболізмі in vitro не виявлено; мемантин елімінується переважно нирками згідно з кривою моноекспоненціальної залежності з проміжком t1/2, від 60 до 100 год., загальний кліренс (СІобщ) дорівнює 170 мл/хв./1,73 м2; ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію; швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7 - 9 разів; олужнення сечі може відбуватись у результаті глибоких змін дієти, наприклад, зміни багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів; у добровольців похилого віку з нормальною чи зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50 - 100 мл/хв./1,73 м2) спостерігалась стійка кореляція між величинами кліренса креатиніну та загального ниркового кліренса мемантину; вплив патології печінки на показники фармакокінетики мемантину не вивчався; оскільки метаболіти не наділені антагоністичною активністю до NMDA-структур, клінічно значущих змін фармакокінетики при легких та середньоважких порушеннях функції печінки не очікується; при дозі мемантину 20 мг/добу рівень вмісту в цереброспинальній рідині відповідає величині к1 (константи тиску) для мемантину, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Показання для застосування ЛЗ: деменція, хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом; діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій; дорослі - лікування слід розпочинати з призначення дози 5 мг/добу протягом 1 тижня., далі рекомендується призначення дози 10 мг/добу протягом 2-го тижня і 15 мг/доб. на 3-й тиждень; починаючи з 4-го тижня лікування можна проводити з використанням рекомендованої підтримуючої дози 20 мг/добу; МДД становить 20 мг; з метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших трьох тижнів таким чином; рекомендована доза для пацієнтів старше 65 років становить 20 мг/добу; у пацієнтів з нормальною функцією нирок або ж з її порушенням легкого ступеня тяжкості (рівень креатиніну в плазмі крові до 130 ммоль/л) зниження дози препарату не вимагається; у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40 - 60 мл/хв./1,73 м2) добову дозу слід зменшити до 10 мг; стосовно пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок дані відсутні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: неспокій, випадкове самотравмування, нетримання сечі, діарея, безсоння, запаморочення, головний біль, галюцинації, падіння, запор, кашель; епілептичні напади, переважно у пацієнтів, які раніше страждали на судомний с-м.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: спеціальних умов зберігання немає; термін придатності 4 роки.

Торгова назва

II. Абікса, H.Lundbeck A/S;"Rottendorf Pharma GmbH";"Merz Pharma GmbH & Co. KGaA";"Tjoa Pack B.V." для "LundbecK Export A/S", Данія/Німеччина/Нідерладни

Мема, Combino Pharm Limited; "Synthon Hispania S.L" для "Actavis group HF", Мальта/Іспанія/Ісландія

1.5. Противопаркинсонічні засоби

Біпериден (Biperiden)*

Фармакотерапевтична група: N04AA02 - протипаркінсонічні засоби. Холіноблокатор центральний.

Основна фармакотерапевтична дія: антихолінергічним засобом центральної дії, що справляє терапевтичну дію при с-мі паркінсонізму, а також і при екстрапірамідних симптомах, спричинених дією інших ліків, периферична антихолінергічна дія виражена меншою мірою.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: знімає тремор, спричинений холінергічними засобами центральної дії (треморин, пілокарпін), а також каталепсію і ригідність м'язів, що виникає при введенні нейролептиків, чинить психомоторне збудження; зв'язок з білками плазми - 91 - 94 %; плазмовий кліренс становить 11.6 ± 0,8 мл/хв./кг маси тіла; біодоступність після одноразового прийому внутрішньо - близько 33 ± 5 %; проникає в грудне молоко; бБіпериден цілком метаболізується; у сечі незмінений біпериден не виявляється; основні метаболіти - біциклогептан і піперидин - виводяться із сечею і калом; елімінація здійснюється в двофазово, з T1/2 1,5 год. у першу фазу і 24 год. - у другу, у літніх пацієнтів T1/2 може збільшуватися.

Показання для застосування ЛЗ: с-м паркінсонізму, екстрапірамідні симптоми, викликані нейролептиками або аналогічно діючими препаратами, отруєння нікотином.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: починають з невеликих доз, поступово їх підвищуючи, залежно від терапевтичної дії і побічних ефектів; с-м паркінсонізму у дорослих - 1 мг внутрішньо 1 - 2 р/добу, дозу можна збільшувати на 2 мг кожної доби; підтримуюча доза становить 3 - 16 мг/добу; МДД - 16 мг, загальну добову дозу слід рівномірно розподілити на дози для прийому протягом доби; після досягнення оптимальної дози пацієнтів слід переводити на прийом препарату у формі ретард табл.; екстрапірамідні симптоми, спричинені дією ЛЗ - залежно від вагомості симптомів дорослим призначають 1 - 4 мг 1 - 4 р/добу як коректор нейролептичної терапії; дітям 3 - 15 років призначають 1 - 2 мг 1 - 3 р/добу; тривалість лікування залежить від природи і перебігу захворювання; при відміні препарату слід поступово знижувати дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - запаморочення, сонливість, слабкість, підвищена стомлюваність, тривожність, при високих дозуваннях - посилення тривожності, сплутаність свідомості, ейфорія, рідко - порушення пам'яті і в окремих випадках - галюцинації (деліріозні розлади); нервозність, головний біль і безсоння, рідше - дискінезія, атаксія, м'язові судоми і порушення мови; сухість у роті, збільшення слинних залоз, порушення акомодації, мідріаз.що супроводжується фотофобією, зниження потовиділення, запор, дискомфорт в епігастрії, нудота, тахікардія і, дуже рідко, брадикардія, зниження АТ, утруднене сечовипускання, особливо у хворих на аденому простати (у цьому випадку рекомендується знизити дозу) і, більш рідко, затримка сечі (антидот - карбахол), закритокутова глаукома (слід регулярно контролювати внутрішньоочний тиск), АР, лікарська залежність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної речовини (або до одного з компонентів препарату), закритокутова глаукома, кишкова непрохідність, гіперплазія передміхурової залози.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 5 мг/мл по 1 мл в амп.; табл. по 2 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Акінетон, Abbott GmbH & Co KG, Німеччина

Тригексифенідил (Trifluoperazinum)*

Фармакотерапевтична група: N05AB06 - антипсихотичні засоби. Піперазинові похідні фенотіазину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антипсихотичний засіб (нейролептик), піперазинове похідне фенотіазіну, має антипсихотичну, седативну, протиблювотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну та слабку холіноблокуючу дію, також спрямовану проти гикавки; антипсихотична дія пов'язана із блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної систем, блокадою a-адренорецепторів у центральній нервовій системі, підвищенням вивільнення гормонів гіпоталамусу та гіпофізу; седативна дія розвивається внаслідок блокади адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія пов'язана із блокадою периферичних і центральних D2-дофамінових рецепторів, блокадою закінчень блукаючого нерва в ШКТ; гіпотермічна дія розвивається за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамусу; седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражене слабше ніж в інших похідних фенотіазину, екстрапірамідна та протиблювотна дія - сильніше.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після в/м введення має ефект "первинного проходження" через печінку; міцно зв'язується з білками плазми крові, рівень зв'язку становить 95 %; час досягнення Смакс (Tmax) у крові - 1 - 2 год.; проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, у грудне молоко; інтенсивно метаболізується в печінці, продукти метаболізму фармакологічно неактивні; T1/2 становить 15 - 30 год.; метаболіти виводяться з організму жовчю та нирками; слабко діалізується у зв'язку з високим зв'язуванням з білками плазми.

Показання до застосування ЛЗ: шизофренія, особливо параноїдна, проста з апато-абулічним с-мом, з в'ялим перебігом її форм, ядерна шизофренія з вираженими галюцинаторно-параноїдними явищами та з психопатоподібною, неврозоподібною, іпохондричною, сенестопатичною, симптоматикою, періодична шизофренія; психічні захворювання, що перебігають із маревною симптоматикою та галюцинаціями - алкогольні галюцинації і параноїди, інволюційні психози, неврози та інших захворюваннях ЦНС; блювання центрального походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при парентеральному введенні початкова доза становить 1 - 2 мг; в/м повторне введення проводять через 4 - 6 год.; при більш частих ін'єкціях можливі явища кумуляції; добова доза як правило дорівнює 6 мг, у виняткових випадках - 10 мг; при депресивно-галюцинаторних і депресивно-маревних станах трифлуоперазин застосовують разом з антидепресантами; як протиблювотний засіб призначається в дозах 1 - 4 мг/добу; терміни лікування можуть становити 3 - 9 місяців, а в окремих випадках і більше; перорально разова доза для дорослих на початку лікування становить 5 мг, потім її поступово збільшують на 5 мг на прийом, до добової дози 30 - 80 мг (в окремих випадках - до 100 - 120 мг); добову дозу ділять на 2 - 4 прийоми; після досягнення ефекту оптимальні дози призначають протягом 1 - 3 місяців, а потім повільно зменшують до 5 - 20 мг/добу; останні дози застосовують надалі як підтримуючі; при депресивно-галюцинаторних і депресивно-маревних станах препарат застосовують спільно з антидепресантами; для осіб літнього віку лікування починають з половинної (або меншої) дози; підвищення дози проводять більш повільно; для дітей віком 6 - 12 років МДД - 15 мг (лікування починають з дози 1 мг 1 - 2 р/добу); терміни лікування можуть становити 3 - 9 місяців і більше, залежно від ефективності терапії; як протиблювальний засіб призначається дорослим у дозі 5 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - сонливість, запаморочення, сухість у роті, безсоння, акатизія, дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонізм, пізня дисамнезія, нейролептичний злоякісний с-м, явища психічної індиферентності, запізніла реакція на зовнішні подразники; сечостатева система - затримка сечі, зниження потенції, порушення еякуляції, пріапізм, олігурія; ендокринна система - гіпо- або гіперглікемія, глюкозурія, дисменорея, гінекомастія, збільшення маси тіла; ШКТ - анорексія, булімія, нудота, блювання, діарея, запори, гастралгія, холестатична жовтяниця; органи чуття - поріз акомодації, ретинопатія, помутніння кришталика та роговиці; кров - тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, панцитопенія; серцево-судинна система - тахікардія, зниження АТ (ортостатична гіпотензія); АР - шкірні висипи, кропивниця, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; інші - фотодермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, декомпенсована серцева недостатність, виражена артеріальна гіпотензія; кома будь-якої етіології; прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку; вагітність та період лактації; стенокардія; рак молочної залози; закритокутова глаукома; функціональна ниркова та печінкова недостатність; виразкова хвороба шлунка та ДПК в період загострення; епілепсія, хвороба Паркінсона; порушення механізму центральної регуляції дихання (особливо в дітей), с-м Рейно; кахексія; мікседема; гіперплазія передміхурової залози; патологічні зміни крові, пов'язані з порушенням кровотворення.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0,2 % по 1 мл в амп.; табл. вкриті оболонкою, по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 4 роки (для р-ну); 2 роки (для табл.).

Торгова назва:

I. Трифтазин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Трифтазин-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Бромокриптин (Bromocriptine)* (див. розділ "Ендокринологія. Лікарські засоби")

• Ропінірол (Ropinirolum)

Фармакотерапевтична група: N04BC04 - протипаркінсонічний засіб, агоніст допаміну.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: не ерголіновий дофаміновий агоніст; пом'ягшує дофамінову недостатність, стимулюючи дофамінові рецептори стріатуму; діє на гіпоталамус та гіпофіз, уповільнюючи секрецію пролактину.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: абсорбція при пероральному застосуванні швидка та достатньо повна; біодоступність дорівнює приблизно 50 %, середній Смакс досягається за період 1,5 год. після прийому дози; спостерігається широка індивідуальна варіабельність у фармакокінетичних параметрах, але існує пропорційне збільшення в системному розподіленні (Смакс і AUC) при збільшеній дозі препарату, у терапевтичних межах; має великий об'єм розподілення (8 л/кг) і повністю виводиться з системної циркуляції з T1/2 близько 6 год.; зв'язування препарату з білками плазми низьке (10 - 40 %); ропінірол спершу метаболізується і його метаболіти в основному виводяться з сечею; активність основного метаболіту у 100 разів менша, ніж у ропініролу.

Показання до застосування ЛЗ: лікування паркінсонізму (ропінірол має ефективну дію при ранній терапії хворих, які потребують дофамінергічної терапії); за даними порівняльних досліджень ефективність ропініролу була вищою за ефективність бромокриптину; призначення ропініролу дає змогу відкласти необхідність початку лікування L-допою і таким чином затримати розвиток дискінезій; як додаткова терапія ропінірол збільшує ефективність L-допи, включаючи контроль за коливаннями "включення-виключення" та ефектів "закінчення дози", пов'язаних з хронічною терапією L-допою, та дозволяє знижувати щоденну дозу L-допи.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат необхідно приймати 3 р/добу, бажано під час їжі для запобігання негативним реакціям з боку ШКТ; початкова доза повинна становити 0,25 мг 3 р/добу; режим дозуванні-й тиждень: разова доза 0,25 мг, добова доза 0,75 мг; 2-й тиждень: разова доза 0,5 мг, добова доза 1,5 мг; 3-й тиждень: разова доза 0,75 мг, добова доза 2,25 мг; 4-й тиждень: разова доза 1,0 мг, добова доза 3,0 мг; після початку дозування щотижневі збільшення дози можуть становити від 0,5 до 1,0 мг 3 р/добу (1,5 - 3,0 мг/добу); терапевтичний ефект може очікуватись у межах дози від 3 до 9 мг/добу; якщо задовільний контроль за симптомами не досягнутий або не підтримується, доза ропініролу повинна збільшуватись (максимально 24 мг/добу) доти, поки необхідний терапевтичний ефект не буде досягнутий; середня доза ропініролу, яка забезпечує терапевтичний ефект, за даними п'ятирічного клінічного дослідження дорівнювала 16,5 мг/добу; коли ропінірол призначається в якості додаткової терапії до L-допи, доза L-допи може бути поступово зменшена загалом приблизно на 20 %; коли лікування переводиться з іншого дофамінового агоніста на ропінірол, перед тим як призначити ропінірол, слід припинити застосування цього препарату згідно з рекомендаціями, наведеними в інструкції виробника цього препарату; приймання ропініролу має припинятись поступово, зменшуючи кількість щоденних доз протягом одного тижня.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, сонливість, набряк ніг, біль у черевній порожнині, блювання, непритомність, диспепсія та галюцинації; дискінезія, нудота, галюцинації та сплутаність свідомості; постуральна гіпогенезія; зниження систолічного АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до ропініролу та інших компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою по 1 мг, по 2 мг, по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Реквіл, "GlaxoSmithKline Export Limited", Великобританія

Комбінації леводоп и та карбідопи (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

1.6. Протисудомні засоби (антиконвульсанти)

Фенітоін (Phenytoinum)*

Фармакотерапевтична група: N03A - протисудомні засоби, похідні гідантоїну.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протиепілептичний засіб; механізм дії фенітоїну обумовлений впливом на активний і пасивний транспорт іонів натрію і кальцію через клітинні і субклітинні мембрани нервових клітин; значно знижує рівень натрію в нейронах у результаті блокування Na+, К+-АТФази у мозку з полегшенням активного транспорту натрію із клітини; змінює кальцій-фосфоліпідну взаємодію в клітинній мембрані і зменшує активний транспорт калію і кальцію, гальмує викид збуджуючих нейромедіаторних амінокислот (глутамату, аспартату) із нервових закінчень, чим забезпечує протисудомний і міррелаксуючий ефекти; протиаритмічна активність реалізується через зниження центральних адренергічних впливів на серце, стабілізацію мембран кардіоміоцитів при збільшенні їх проникності для іонів калію; скорочує рефракторний період, збільшує тривалість інтервалу QRS. Усуває (50 - 90 %) суправентрикулярні і шлуночкові аритмії, спричинені передозуванням серцевих глікозидів, але малоефективний при суправентрикулярних аритміях іншого ґенезу; чіткий ефект відзначається при порушеннях ритму під час наркозу, катетеризації серця, після операцій на серці, тобто коли порушена функція центральних структур, що регулюють активність симпатичної нервової системи; підвищує больовий поріг при невралгії трійчастого нерва і скорочує тривалість нападу, зменшуючи збудження і формування повторних розрядів; застосовується також у випадках резистентності до карбамазепіну при лікуванні невралгії трійчастого нерва. Індукує мікросомальні ферменти печінки, посилюючи метаболізм препаратів, які застосовують одночасно.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при застосуванні всередину легко всмоктується; швидкість абсорбції відрізняється у різних пацієнтів, тому час досягнення Смакс достатньо варіабельний - 3 - 15 год.; вільно проникає крізь гістогематичні бар'єри і швидко розподіляється по органах і тканинах; проникає в спинномозкову рідину, слину, сперму, шлунковий і кишковий сік, жовч, грудне молоко; проникає крізь плаценту; концентрації в плазмі крові матері дорівнюють концентраціям у плазмі плода; зв'язування з білками плазми - 90 % і більше; метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; загальний неактивний метаболіт - 5-(p-гідроксифеніл)-5-фенілгідантоїн; T1/2 становить 30 год.; метаболізується постійна кількість активної речовини у зв'язку з насиченням ферментної системи, яка відповідає за метаболізм фенітоїну, що настає при досягненні терапевтичних концентрацій, тому незначне підвищення дози може призвести до непропорційно значного підвищення концентрацій активної речовини в плазмі і часу напіввиведення.

Показання до застосування ЛЗ: епілепсія (великі судомні напади); епілептичний статус з тоніко-клонічними нападами; профілактика і лікування післятравматичної епілепсії та епілепсії внаслідок нейрохірургічних втручан; порушення ритму, які пов'язані з органічним ушкодженням ЦНС, особливо при епілепсії; невралгія трійчастого нерва (як засіб другого ряду або в комбінації з карбамазепіном); пароксизмальний хореоатетоз; міотонія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: всередину, під час або після їди (для запобігання подразнення слизової оболонки шлунка) при епілепсії у дорослих - спочатку по 1/2-1 табл. 3 р/добу, потім з поступовим повільним збільшенням на 1 табл. за місяць до досягнення підтримуючої дози 3 - 5 табл./добу, МДД - 8 табл.; у дітей лікування слід розпочинати з 5 мг/кг на день, підтримуюча доза - 4 - 8 мг/кг на день, при цьому дози звичайно становлять: діти до 5 років - по % табл. 2 р/добу, 5 - 8 років - по 1/2 табл. 2 р/добу, старше 8 років - по 1/2-1 табл. 2 р/добу; МДД - 3 табл.; при аритмії - по 1 табл. 4 р/добу (ефект проявляється на 3 - 5 день), потім зменшують до 3 р/добу; для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на 1 - 2 день) - по 2 табл. 5 разів у перший день, потім по 1 табл. 5 р/добу - на 2 - 3 день і по 1 табл. 2 - 3 р/добу - з 4 дня лікування; при міотонії (у тому числі природженій) - 2 - 3 табл./добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС і периферична нервова система - ністагм, атаксія, сплутаність свідомості, зміни настрою, м'язова слабкість, порушення координації рухів, запаморочення, порушення сну, нерозбірлива мова або заїкання, тремтіння рук, минуща нервозність, периферична невропатія; ШКТ - нудота, блювання, запор, токсичний гепатит, ушкодження печінки, гіперплазія ясен, яка частіше спостерігається у пацієнтів віком до 23 років, може виникати протягом перших шести місяців терапії і починається з гінгівіту; система кровотворення - тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, мегалобластна анемія; ендокринна система - гіпертрихоз, укрупнення рис обличчя, включаючи потовщення губ, розширення кінчика носа і висунення нижньої щелепи; обмін речовин - порушення засвоєння глюкози внаслідок інгібірування визволення інсуліну, порушення метаболізму вітаміну D і розвиток гіпокальціємії; кістково-м'язова система - контрактура Дюпюітрена, периферична поліартропатія; при тривалому застосуванні, відсутності адекватної дієти, яка задовольняє потребу у вітаміні D, або достатнього сонячного випромінення - остеомаляція, рахіт; АР - шкірний висип, який може бути продромальною ознакою більш тяжких шкірних реакцій (с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), еозинофілія, гарячка, лікарська лімфаденопатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: серцева недостатність (с-м Адамса-Стокса, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія); порушення функції печінки і нирок; кахексія; порфірія; підвищена чутливість до фенітоїну.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,117 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

I. Дифенін, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Дифенін®, ВАТ "Київський вітамінний завод"

Карбамазепін (Carbamazepinum)*

Фармакотерапевтична група: N03AF01 - протиепілептичні засоби. Похідне карбоксаміду.

Основна Фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: карбамазепін має протисудомну та помірну антипсихотичну дію; має також аналгезуючу дію при невралгії, особливо трійчастого нерва; при нецукровому діабеті має антидіуретичну дію; механізм дії карбамазепіну як протисудомного засобу, очевидно, ґрунтується на його здатності знижувати збудливість постсинаптичних мембран і блокувати проведення нервового імпульсу.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: повільно, але майже повністю всмоктується із ШКТ; зв'язування препарату з білками крові досягає 76 %; рівень карбамазепіну у сироватці крові змінюється в межах 6,5 - 25 мкг/мл; у спинномозковій рідині утворюються концентрації пропорційно до частки незв'язаної з білками активної речовини (20 - 30 %); потрапляє у грудне молоко (25 - 60 % від рівня у плазмі) і через плацентарний бар'єр; уявний об'єм розподілу становить 0,8 - 1,9 л/кг; біотрансформується у печінці з утворенням основного метаболіту - карбамазепін-10, 11-епоксиду; T1/2 - 20 - 65 год.; при тривалому застосуванні - 8 - 29 год. (внаслідок індукції ферментів метаболізму); у пацієнтів, у яких застосовують індуктори монооксигеназної системи (фенітоїн, фенобарбітал) T1/2 становить 8 - 10 год.; після одноразового внутрішнього застосування 400 мг 72 % застосованої дози виводиться нирками і 28 % - через кишечник; у сечі виявляється 2 % незміненого карбамазепіну, 1 % - активного 10, 11-епоксидного деривату і приблизно 30 % інших метаболітів; у дітей екскреція прискорена; початок протисудомної дії варіює від декількох год. до декількох діб; антиневралгічна дія розвивається через 8 - 72 год., антипсихотична - через 7 - 10 діб.

Показання до застосування ЛЗ: застосовують при психомоторній епілепсії, великих і малих нападах, при комбінації великих нападів із психомоторними проявами, при локальних формах епілепсії; при первинно- і вторинно-генералізованих формах нападів з тоніко-клонічним компонентом; використовують як ад'ювант разом зі специфічними ЛЗ, призначеними для терапії генералізованих форм нападів (тип абсансу); застосовують при есенціальній і обумовленій розсіяним склерозом невралгії трійчастого нерва, есенціальній глософарингіальній невралгії; для лікування проймаючого болю у випадку спинномозкової сухоти і больового с-му периферичної діабетичної нейропатії; може бути препаратом вибору в лікуванні хворобливого посмикування; показаний при с-мі абстиненції в хворих на хр. алкоголізм (у складі комбінованої терапії); застосовують при нецукровому діабеті будь-якого походження, полідипсії і поліурії нейрогормонального генезу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: епілепсія - для дорослих початкова доза становить 200 мг 1 - 2 р/добу, потім дозу повільно збільшують до оптимальної, яка зазвичай становить 600 - 1200 мг у декілька прийомів; МДД - 1800 мг; середня добова доза для дітей становить 20 мг/кг маси тіла: 3 - 5 років - 200 - 400 мг/добу, 5 - 10 років - 400 - 600 мг/добу, 10 - 15 років - 600 - 1000 мг/добу; вказані добові дози приймаються у кілька прийомів; невралгії трійчастого нерва - початкова доза становить 200 - 400 мг/добу, які розподіляють на 1 - 2 приймання, потім дозу підвищують аж до повного зникнення болю в середньому на 400 - 800 мг/добу, які розподіляють на 2 - 4 приймання; після цього у певної частини хворих лікування може бути продовжене нижчою підтримуючою дозою, яка ще може застерігати напади болю і становить 400 мг, які розподіляють на 2 прийоми; літнім і чутливим хворим призначають у початковій дозі, яка становить 200 мг/добу; маніакально-депресивний психоз - початкова доза препарату становить 400 мг/добу за кілька прийомів з поступовим збільшенням до необхідної; середня добова доза становить 400 - 600 мг; МДД - 1600 мг за кілька прийомів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - запаморочення, атаксія, сонливість; головний біль, диплопія, порушення акомодації; мимовільні рухи, ністагм; окуломоторні порушення, дизартрія, периферичні неврити, парестезії, м'язова слабкість, симптоми парезів, галюцинації, депресія, відчуття втоми, агресивна поведінка, ажитація, порушення свідомості, активізація психозів, порушення смакових відчуттів, кон'юнктивіт, шум у вухах, гіперакузія; ШКТ - нудота, підвищення гамма-глутамінтрансфераз, підвищення активності ЛФ, блювання, сухість у роті, підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, холестатичний гепатит, діарея або запор, зниження апетиту, біль у животі, глосит, стоматит; серцево-судинна система - порушення провідності міокарда, брадикардія, аритмія, атріовентрикулярна блокада з синкопе, колапс, серцева недостатність, прояви коронарної недостатності, тромбофлебіти, тромбоемболія; система кровотворення - лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, агранулоцитоз, апластична анемія, еритроцитарна аплазія, мегабластна анемія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія, грануломатозний гепатит; обмін речовин - гіпонатріємія, затримка рідини, набряки, збільшення маси тіла, зменшення осмолярності плазми, г. порфірія, дефіцит фолієвої кислоти; порушення обміну кальцію, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів; ендокринна система - гінекомастія або галакторея, порушення функції щитовидної залози; сечовидільна система - порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит і ниркова недостатність; дихальна система - диспное, пневмоніти або пневмонії; АР - висипання на шкірі, свербіж; лімфаденопатія, пропасниця, гепатоспленомегалія, артралгії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до карбамазепіну і трициклічних антидепресантів; атріовентрикулярна блокада; захворювання кісткового мозку; гематологічні хвороби; порушення утворення порфірину, тобто гостра переміжна порфірія; важкі порушення функції печінки, нирок, серцевої діяльності, обміну натрію; простатит; глаукома; БА, вагітність, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 200 мг; табл. пролонгованої дії по 150 мг, по 300 мг, по 400 мг, по 600 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C; термін придатності - 3 роки

Торгова назва:

I. Карбамазепін, ЗАТ "Технолог"

Карбамазепін-Астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Карбамазепін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Карбамазепін-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

II. Зептол, Зептол СР, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

Карбалекс 200 мг, Карбалекс 400 мг, Карбалекс 300 мг Ретард, Карбалекс 600 мг Ретард, Gerot Pharmazeutika GmbH, Австрія

Карбапін, Hemofarm AD, Сербія

Тегретол®, Novartis Pharma S.p.A. концерну "Novartis Pharma AG", Італія/Швейцарія

Тимоніл® 200, Тимоніл® 150 Ретард, Тимоніл® 300 Ретард, Тимоніл® 600 Ретард, Desitin Arzneimittel GmbH, Німеччина

Фінлепсин®, PLIVA Krakow Pharmaceutical Company S.A."; "AWD.pharma GmbH & Co.KG", Польща/Німеччина

Фінлепсин®, Фінлепсин® 200 Ретард, Фінлепсин® 400 Ретард, AWD.pharma GmbH & Co.KG, Німеччина

Етосуксимід (Ethosuximidum)*

Фармакотерапевтична група: N03AD01 - протисудомний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: етосуксимід є протиепілептичним засобом з групи суксинімідів, механізм дії якогозначною мірою не з'ясований; серед іншого встановлено гальмуючу дію на розкладання гама-аміномасляної кислоти.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: етосуксимід виявлений у спинномозковій рідині та слині у тій же концентрації, що й у плазмі; не з'єднується з білком плазми; уявний об'єм розподілення становить 0,7 л/кг; при пероральному прийомі всмоктується практично повністю; після одноразового прийому 1 г Смакс від 18 до 24 мкг/мл у дорослих вимірювався через 1 - 4 год.; у дітей (віком від 7 до 8,5 років; масою тіла від 12,9 до 24,4 кг) після одноразового прийому 500 мг Смакс від 28,0 до 50,9 мкг/мл досягався через 3 - 7 год.; значною мірою оксидативно метаболізує в печінці; від 10 до 20 % виділяється із сечею у незмінному вигляді; утворюються кілька фармакологічно неактивних метаболітів, які частково виділяються нирками як глюкуроніди; головним чином утворюються обидва діастереомери 2-(1-гідроетил)-2-метилсуксинімід та 2-етил-2-метил-3-гідроксисуксинімід; після одноразового прийому 13,1 - 18,0 мг етосуксиніміду на кілограм маси тіла T1/2 у плазмі для дорослих становить від 38,3 до 66,6 год.; у дітей після одноразового прийому 500 мг етосуксиніміду T1/2 становить від 25,7 до 35,9 год.; при тривалому лікуванні дозою 20 мг/кг концентрація препарату у дітей сягає приблизно 50 мкг/мл; у дорослих ця концентрація досягається при прийомі 15 мг/кг маси тіла; через 8 - 10 днів після початку терапії треба враховувати досягання стану steady-state; при однакових дозах пероральних форм препарату спостерігаються значні індивідуальні варіації концентрації у плазмі; при зростанні концентрації у плазмі існує лінійна залежність від дози; при добовій пероральній дозі 1 мг/кг маси тіла очікується зростання концентрації препарату у плазмі на 2 - 3 мкг/мл, у дітей - на 1 - 2 мкг/мл, тому молодші діти потребують трохи більших доз, ніж старші; терапевтична концентрація етосуксиміду у плазмі становить від 40 до 100 мкг/мл; концентрація понад 150 мкг/мл може спричиняти токсичну дію.

Показання до застосування ЛЗ: пікнолептичні короткочасні затьмарення свідомості, а також комплексні та нетипові короткочасні затьмарення свідомості; міоклонічна астатична мала епілепсія; міоклонічні напади підлітків (імпульсивна мала епілепсія).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування дітей та дорослих починають з добової дози 5 - 10 мг/кг, через проміжки часу від 4 до 7 днів, залежно від досягнення концентрації steady-state, у разі необхідності - через проміжки часу від 8 до 10 днів можна підвищувати добову норму на 5 мг/кг; пітримуюча добова доза для дітей становить 20 мг/кг, а для дорослих - 15 мг/кг, загальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 40 мг/кг, а для дорослих - 30 мг/кг; терапевтична концентрація у плазмі становить від 40 до 100 мкг/мл; при підтримуючій дозі 15 мг/кг отримуємо такі дози для дорослих та підлітків.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні шкірні симптоми - висипання, с-м Стівенса-Джонсона; червоний вовчак різного роду, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія та панцитопенія; при дискинезіях треба припинити прийом етосуксиміду; при тривалій терапії може погіршитися працездатність, знизитися шкільна успішність у дітей та підлітків.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до суксиніміду або інших інгредієнтів цього ЛЗ; в період вагітності рекомендовано застосовувати монотерапію, особливо між 20-м і 40-м днем вагітності дозволяється приймати тільки мінімально можливу дозу, щоб контролювати напади; протягом останнього місяця вагітності необхідно приймати препарат вітаміну K1, щоб запобігти недостачі вітаміну K у новонароджених, яка може спричинити кровотечу; під час лікування препаратом не дозволяється годувати дитину груддю, оскільки концентрація препарату в материнському молоці може досягати 94 % концентрації у сироватці матері.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 250 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Суксилеп®, виробник in bulk: "Delpharm Lille S.A.S. "для "Schering AG" первинне та вторинне пакування: "Schering

Вальпроєва кислота (Valproic acid)*

Фармакотерапевтична група: N03A G01 - протиепілептичні засоби. Похідні жирних кислот.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протисудомний препарат пролонгованої дії, інгібує ГАМК-трансферазу, гальмує біотрансформацію ГАМК (інактивацію), стабілізує і підвищує її вміст у ЦНС? стимулює центральні ГАМК-ергічні процеси (у т. ч. гальмівні стрес-лімітуючі), знижує збудливість та судомну готовність моторних зон головного мозку; виявляє транквілізуючі властивості, знижує почуття страху, покращує психічний стан і настрій хворих, має антиаритмічну активність; високоефективний при абсансах і скроневих псевдоабсансах, малоефективний при психомоторних нападах; препарат поліпшує психічний стан і настрій хворих.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після перорального застосування за рахунок дисоціації кальцієвої солі швидко утворюється вальпроєва кислота, яка має високу ліпофільність і тому швидко і майже повністю всмоктується; Смакс досягається через 1 - 4 год.; лінійної залежності концентрації ЛЗ в плазмі крові від дози не існує; середній терапевтичний рівень активної речовини в плазмі крові становить 40 - 100 мкг/мл; при перевищенні верхньої межі цього рівня слід враховувати посилення побічних дій майже до рівня розвитку інтоксикації; на 90 - 95 % вальпроєва кислота зв'язується з білками плазми крові; T1/2 в плазмі крові при монотерапії в середньому становить 12 - 16 год. і при тривалій терапії залишається постійним; майже повністю метаболізується в печінці; приблизно 20 % введеної дози після ниркової екскреції виявляється в сечі у вигляді глюкуроніду складного ефіру, менше 5 % введеної дози - у вигляді вальпроєвої кислоти; головним метаболітом є b-кетовальпроєва кислота; переходить у незначній кількості в молоко матері, що не є небезпечним для дитини.

Показання до застосування ЛЗ: генералізовані судоми у формі абсансів, міоклонічні судоми, тоніко-клонічні судоми, порушення поведінки, пов'язані з епілепсією, фебрильні судоми у дітей, тик; препарат також активний при фокальних та вторинних генералізованих нападах; у дітей віком до 3 років лише у виняткових випадках вальпроєва кислота є засобом вибору; її необхідно застосовувати з великою обережністю і за можливості лише для монотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза препарату та тривалість лікування визначається індивідуально; з метою уникнення побічних ефектів, лікування розпочинають малими дозами препарату, потім їх поступово підвищують до оптимальних підтримуючих добових доз; дорослим для прийому внутрішньо одноразово початкова доза становить 10 - 15 мг/кг, потім дозу поступово збільшують до 20 - 30 мг/кг/добу; за необхідності доза може бути поступово збільшена (кожні 2 - 3 дні протягом тижня) до 50 мг/кг; МДД - 50 мг/кг маси тіла, за необхідності дозу перевищують, але тільки за умови обов'язкового контролю концентрації препарату в крові та ретельного нагляду; у пацієнтів, які приймають інші протисудомні препарати, лікування починають поступово, щоб досягти клінічно ефективної дози протягом 2-х тижнів, після чого починають поступово відміняти інші протисудомні засоби; дітям старше 3 років препарат призначають у дозі 30 мг/кг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, біль в епігастрії, діарея та інші диспепсичні розлади, зниження або підвищення апетиту, порушення функції печінки (транзиторне підвищення рівня печінкових трансаміназ і рівня білірубіну у сироватці крові) та підшлункової залози; ЦНС - затьмарення свідомості, летаргія, ізольовані ступорозні стани, оборотна деменція, ізольований оборотний паркінсонізм, зниження слуху; система кровотворення - тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, панцитопенія; система згортання крові - зниження рівня фібриногену або подовження часу кровотечі; АР - токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; інші - ізольована і помірно виражена гіперамоніємія, випадіння волосся, збільшення маси тіла, аменорея, порушення регулярності менструального циклу, васкуліти, с-м Фанконі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до вальпроатів та інших компонентів препарату; захворювання печінки в анамнезі, порушення функції печінки і/або підшлункової залози, геморагічний с-м; вагітність.

Форми випуску ЛЗ: сироп, 5,764 г/100 мл по 150 мл у фл; табл. вкриті оболонкою, пролонгованої дії, ділимі по 300 мг; табл., вкриті оболонкою кишково-розчинною, по 200 мг, 100; табл. вкриті оболонкою кишково-розчинною, по 300; по 500 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Вальпроком 300, Вальпроком 500, ТОВ "Фарма Старт"

II. Вальпроат Оріон, Orion Corporation, Фінляндія

Депакін, Депакін Ентерік 300, Депакін Хроно 300 мг, Депакін Хроно 500 мг, Sanofi-Winthrop Industrie, Франція

Депакін, Депакін Ентерік 300, Sanofi Winthrop Industrie для "SANOFI-AVENTIS", Франція

Енкорат, Енкорат Хроно, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

Конвулекс, Конвулекс 150 мг, Конвулекс 300 мг, Конвулекс 300 мг Ретард, Конвулекс 500 мг, Конвулекс 500 мг Ретард, Gerot Pharmazeutika GmbH, Австрія

Конвульсофін, Klocke Pharma-Service GmbH; "AWD.pharma GmbH & Co.KG", Німеччина

Конвульсофін, AWD.pharma GmbH & Co.KG, Німеччина

Орфірил® 150, Орфірил®300, Орфірил®300 Ретард, Орфірил®600, Орфірил® Сироп, Desitin Arzneimittel GmbH, Німеччина

Фенобарбітал (Phenobarbitalum)*

Фармакотерапевтична група: N03A A02 - протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: барбітурат подовженого впливу, антиепілептикум вираженої дії; депресант ЦНС, зв'язуючись у мозку з барбітурат-рецепторами, знижує збудженість нейронів; барбітурат-рецептори є і на нейронах периферичної нервової системи, але фенобарбітал відносно нейронів мозку виявляє більшу афінність; зменшує потребу в кисні; підвищує судомний поріг, затримує поширення судом; справляє снодійну та седативну дію.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: добре всмоктується у кишечнику, Смакс спостерігається через 1 - 6 год. після прийому табл.; тривалість дії перевищує 6 год.; терапевтичний рівень у сироватці - 15 - 40 мкг/мл, токсичний рівень у сироватці більш як 40 мкг/мл; з білками зв'язується 20 - 45 %; метаболізується в печінці, 12 - 35 % виводиться в незміненому вигляді із сечею; Т1/2 для дорослих - 2 - 5 діб, для дітей - 40 - 70 год.

Показання до застосування ЛЗ: епілепсія - парціальні та генералізовані тонічно-клонічні (grand mal) напади, нічні прояви епілепсії, епілептична енцефалопатія, в першу чергу при появі ознак збудженості; посттравматичні стани, у період одужання; після нейрохірургічних втручань; тимчасові ознаки епілепсії (елдамсія, залишкові напади); захворювання та стани, які потребують терапії заспокійливими засобами (наприклад при олігофренії, енцефалопатії з ознаками збудженості, імпульсивності; при припиненні прийому ЛЗ, що не містять фенобарбітал, до яких організм уже звик, та у період збудженості при забороні вживати алкоголь, а також у випадку звільнення від наркотичної залежності в дитячому віці); хвороба Паркінсона - запобігання ембріональнії жовтусі, яка формується при материнській гіпербілірубіновій анемії внаслідок с-му Крайслера-Найара II типу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо при епілепсії - у разі проведення тривалої терапії доза встановлюється індивідуально з урахуванням прийому інших протиепілептичних засобів; Смакс фенобарбіталу в сироватці спостерігається на 4 - 7-й день; дозу препарату лікар визначає індивідуально; денну норму можна прийняти за один раз; рекомендується денна доза для дорослих 50 - 200 мг; МДД - 600 мг; дітям - 3 - 6 мг/кг/добу; судоми у дитячому віці - доза насичення - 15 - 20 мг/мл. підтримуюча доза - 3 - 4 мг/мл. (20 мікрограм/мл для підтримки рівня в плазмі);як снодійний засіб дорослим - 100 - 200 мг за півгодини до сну; як седативний засіб дорослим - 50 - 150 мг/добу, дітям - 3 - 5 мг/кг/добу за 2 - 3 прийоми; хворим з нирковою недостатністю дозу необхідно зменшити; після гемодіалізу та перитонеального діалізу для підтримки рівня в плазмі дози треба підвищити; для дітей до 6 місяців разова доза - 0,005 г, а добова - 0,01 г; від 6 місяців до 2 років - відповідно 0,01 г та 0,02 г; 1 - 2 років - 0,02 г та 0,04 г; 3 - 4 років - 0,03 г та 0,06 г; 5 - 6 років - 0,04 г та 0,08 г; 7 - 9 років - 0,05 г та 0,1 г; 10 - 14 років - 0,075 г та 0,15 г за 30 - 40 хв. до їди; дітям до 7 років табл. розтерти на порошок і дати з невеликою кількістю рідини; лікування - тривале; термін лікування визначає лікар; припиняти прийом препарату при епілепсії треба поступово.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, висип; ЦНС - лабільність настрою, незначна сонливість, запаморочення, збудженість, депресивне дихання, дискінезія, атаксія, аддикція; біль (артралгієподібний, невралгієподібний, міалгієподібний); інше - ністагм, недостатність фолієвої кислоти, мегалобластна анемія, пурпура, порушення згортання крові, гіпотензія, остеомаляція, гіпокаліємія, порфірія; АР-симптоми у разі припинення прийому препарату можуть бути тяжкими, а іноді фатальними - перші слабкі симптоми виявляються через 8 - 12 год. після прийому останньої дози: відчуття страху, мимовільне скорочення м'язів, тремтіння рук, слабкість, запаморочення, нудота, блювання, безсоння, ортостатична гіпотонія, через 16 год. після припинення прийому можуть виникнути судоми, делірій, зменшення симптомів настає через 15 діб після припинення прийому, лабораторні дослідження показали можливість порушення ДНК.

Протипоказання до застосування ЛЗ: індивідуальна непереносимість фенобарбіталу або інших компонентів препарату; хвороба Аддісона, тяжкі ураження печінки та нирок, захворювання органів дихання, які супроводжуються обструкцією та диспное, г. інтермітуюча порфірія, епілептоподібні напади; фенобарбітал може спричинювати відчуття сонливості, стомленості, а також послаблювати психомоторну здатність, у зв'язку з чим не слід під час прийому препарату керувати транспортними засобами, обслуговувати механічні пристрої, а також виконувати роботи, які вимагатимуть повної концентрації уваги або вільної рухової здатності (плавання, робота на висоті тощо).

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 15 мг, по 50 мг, по 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 30° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

I. Фенобарбітал IC? ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"

II. Фенобарбітал - Valeant Pharma Hungary LLC

Фенобарбітал IC - ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"

Фенобарбітал? ICN Hungary S.A. для "Valeant Pharma Hungary LLC", Угорщина

Ламотриджин (Lamotrigine)*

Фармакотерапевтична група: N03AX09 - протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний з блокуванням вольтажзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після перорального прийому препарат швидко та повністю абсорбується з ШКТ, Смакс досягається приблизно через 2,5 год, активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід, T1/2 у дорослих - 29 год., має лінійний фармакологічний профіль, виводиться у вигляді метаболітів та частково в незміненому вигляді, переважно зі сечею: у дітей T1/2 менший, ніж у дорослих.

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія - дорослі та діти старше 12 років: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані із синдромом Леннокса-Гасто; діти 2 - 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані із с-мом Леннокса-Гасто; лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю нападів допоміжні препарати можна відмінити і продовжити монотерапію; монотерапія типових малих епілептичних нападів; біполярні розлади (дорослі 18 років і старше); для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани) у хворих з біполярним розладом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: епілепсія - при монотерапії дорослим та дітям старше 12 років - початкова доза - 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може знадобитись доза 500 мг/добу; діти від 2 до 12 років - початкова доза для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/добу в 1 - 2 р/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 1 - 15 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може знадобитись більша доза; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; при комбінованій терапії дорослим та дітям старше 12 років - для пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів; після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25 - 50 мг/добу) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефект, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми; пацієнти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), - початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому - 100 мг/добу у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім доза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 200 - 400 мг/добу в 2 прийоми; для деяких пацієнтів може знадобитись доза 700 мг/добу; для пацієнтів, які приймають окскарбазепін без будь-яких інших індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, початкова доза становить 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому - 50 мг 1 р/добу протягом наступних 2 тижнів, після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг/ добу в 1 або 2 прийоми; для дорослих і дітей старше 12, років рекомендовано при проведенні монотерапії 1-й та 2-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 100 - 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні; комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати - 1-й та 2-й тиждень - 12,5 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза -100 - 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 25 - 50 мг кожні 1 - 2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 100 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 200 - 400 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1 - 2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 100 - 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні; пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендуєтсья застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не повинні перевищуватись; діти від 2 до 12 років, які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, - початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг/добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім - 0,3 мг/кг/добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; підтримуюча доза дорівнює 1 - 5 мг/кг маси тіла в 1 або 2 прийоми (МДД - 200 мг); діти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) - початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім - 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; середня підтримуюча доза дорівнює 5 - 15 мг/кг/добу в 2 прийоми (МДД 400 мг); діти, які приймають окскарбазепін без будь-яких інших індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину - початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому - 0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів, після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; звичайна підтримуюча доза дорівнює 1 - 10 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми; МДД - 200 мг; для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини; для дітей від 2 до 12 років (загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу) рекомендоване лікування епілепсії - монотерапія типових малих епілептичних нападів - 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1 - 2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,6 мг/кг (1 - 2 прийоми), підтримуюча доза - 1 - 10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 - 2 тижні, максимум - 200 мг/добу; комбінована терапія з вальпроатом натрію незважаючи на інші супутні препарати - 1-й та 2-й тиждень 0,15 мг/кг (1 - 2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,3 мг/кг (1 - 2 прийоми), підтримуюча доза - 1 - 5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1 - 2 тижні, максимум - 200 мг/добу; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень 0,6 мг/кг (2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 1,2 мг/кг (2 прийоми), підтримуюча доза - 5 - 15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1 - 2 тижні, максимум - 400 мг/добу; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1 - 2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,6 мг/кг (1 - 2 прийоми), підтримуюча доза - 1 - 10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 - 2 тижні, максимум - 200 мг/добу; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; достатня інформація щодо застосування ламотриджину для лікування дітей до 2 років відсутня.

Біполярні розлади у дорослих (18 років і старше) - у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; слід дотримуватись ерехідного режиму застосування, який включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів, після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності; рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікування дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами - як додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом, 1 - 2-й тиждень - 12,5 мг (25 мг через день), 3 - 4-й тиждень - 25 мг (1 р/добу), 5-й тиждень - 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) - 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми) (МДД - 200 мг); як додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат, (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1 - 2-й тиждень - 50 мг (1 р/добу), 3 - 4-й тиждень - 100 мг (2 р/добу), 5-й тиждень - 200 мг (у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) - 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень; як монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають літій, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін або інші препарати, які незначною мірою індукують чи інгібують глюкуронізацію ламотриджину - 1-2-й тиждень - 25 мг (1 р/добу), 3 - 4-й тиждень - 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), 5-й тиждень - 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) - 200 мг (від 100 до 400 мг 1 р/добу або у 2 прийоми); підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшою відміною супутніх психотропних або протиепілептичних засобів - з подальшою відміною інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, напр. Вальпроату, 1-й тижень - подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень, наприклад стабілізаційна доза 100 мг/добу буде збільшена 1-го тижня до 200 мг/добу, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підтримувати дозу 200 мг/добу (розділену на 2 прийоми); з подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-й тижень - 400 мг, 2-й тиждень - 300 мг, з 3-го тижня - 200 мг, або 1-й тижень - 300 мг, 2-й тиждень - 225 мг, з 3-го тижня -150 мг, або 1-й тижень - 200 мг, 2-й тиждень - 150 мг, з 3-го тижня - 100 мг; з подальшою відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів пацієнтам, які не приймають препарати, що незначною мірою індукують чи інгібують глюкуронізацію ламотриджину (включаючи літій, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін) - підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розділену на 2 прийоми (100 - 400 мг); доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг/добу; зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів: додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від дози ламотриджину - стабілізаційна доза ламотриджину - 200 мг, 1-й тиждень - 100 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю дозу (100 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину - 300 мг, 1-й тиждень - 150 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю дозу (150 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину - 400 мг, 1-й тиждень - 200 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю дозу (200 мг/добу); додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину, залежно від дози (разом фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину) - стабілізаційна доза ламотриджину - 200 мг, 1-й тиждень - 200 мг, 2-й тиждень - 300 мг, з 3-го тижня - 400 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину - 150 мг, 1-й тиждень - 150 мг, 2-й тиждень - 225 мг, з 3-го тижня - 300 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину - 100 мг, 1-й тиждень - 100 мг, 2-й тиждень - 150 мг, з 3-го тижня - 200 мг; додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних препаратів, клініко-фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином незначна, наприклад літію, бупропіону, оланзапіну, окскарбазепіну - підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) (100 - 400 мг); хворим похилого віку (старше 65 років) змінювати дозу не потрібно; при печінковій недостатності початкова доза, збільшення дози та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на 50 % у пацієнтів з помірною та на 75 % - з тяжкою печінковою недостатністю; збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом; при лікуванні хворих з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі антиепілептичного лікування, при лікуванні хворих із значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину; коли пацієнту, який перервав лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипу у зв'язку з високою початковою дозою та перевищенням рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину; чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози; коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п'ять разів T1/2, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно з існуючою схемою; не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв'язку з появою висипу внаслідок попереднього лікування ламотриджином; у такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкіра та підшкірні тканини - шкірний висип; с-м Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз; кров і лімфатична система - нейтропенія, лейкопенію, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія та агранулоцитоз; імунна система - с-м гіперчутливості (гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності); психічні порушення - дратівливість, агресивність, тик, галюцинації, сплутаність свідомості; нервова система - головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, головний біль, запаморочення, ністагм, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів; очі - диплопія, завіса перед очима, кон'юнктивіт; ШКТ - нудота, блювання та діарея; гепатобіліарна система - підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність; кістково-м'язова система та сполучні тканини - вівчакоподібні реакції; загальні розлади - стомлюваність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до ламотриджину або іншого компонента препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. розчинні по 5 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг; табл. по 25 мг, 50 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Ламотрин, ТОВ "Фарма Старт"

Латріджин, ВАТ "Київський вітамінний завод

Епілептал, ВАТ "Фармак"

II. Епілактал, Polpharma Pharmaceutical Works S.A.; "Actavis h.f.", Польща/Ісландія

Епіміл, IVAX Pharmaceuticals s.r.o., Чеська Республіка

Епірал 25, Епірал 50, Епірал 100, Zentiva a.s., Чеська Республіка

Епітрижин®, Balkanpharma-Dupnitza AD, Болгарія

Ламідум, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

Ламіктал, Ламіктал™, GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A. та "GlaxoWellcome Operations" для "GlaxoSmithKline Export Limited", Польща/Великобританія

Ламітор, Torrent Pharmaceuticals Ltd., Індія

Ламітрил, Pharmascience Inc., Канада

Ламетон, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Sandoz"; "Wellspring Pharmaceutical Canada Corporation" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Канада/Словенія

Ламотриджин, Jubilant Organosys Ltd, Індія

Ламотриджин (ВАТ "Фармак", м. Київ), RA Chem Pharma Limited, Індія

Ламотриджин (ВАТ "Фармак", м. Київ), Yanshu Chemicals (India) Pvt.Ltd, Індія

Ламотриджин (ТОВ "Фарма Старт", м. Київ), Chemagis Ltd, Ізраїль

Ламотриджин (ТОВ "Фарма Старт", м. Київ), CF Pharma Ltd, Угорщина

Ламотриджин Пліва, LTD "PLIVA Croatia"; "Bluepharma, Industria Farmaceutica SA", Хорватія/Португалія

Латригіл, Stada Arzneimittel AG, Німеччина

Тригінет, KRKA d.d. Novo mesto, Словенія

Габапентин (Gabapentinum)*

Фармакотерапевтична група: N03A X12 - протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: габапентин є циклічним структурним аналогом g-аміномасляної кислоти (ГАМК), який добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр; незважаючи на структурну подібність до ҐАМК, габапентин не є ГАМК-міметиком або агоністом ГАМКa та ГАМКb-рецепторів; не взаємодіє з бензодіазепіновими, глутаматними, М-Nметил-D-асапартатними та стрихніннечутливими гліциновими рецепторами, однак у неокортексі та гіпокампії головного мозку тварин виявлені високоспецифічні (поки що неідентифіковані) центри зв'язування габапентину; механізм протиепілептичної дії препарату на сьогодні залишається нез'ясованим.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: біодоступність непропорційна дозі - при збільшенні дози знижується і становить при дозі 300 мг - 60 %, при 1600 мг - 30 % відповідно; абсолютна біодоступність - 60 %; їжа, у тому числі з великим вмістом жирів, не впливає на фармакокінетику; час, необхідний для досягнення Смакс - 2 - 4 год.; концентрації в плазмі пропорційні дозі; Смакс - 4,02 мкг/мл при застосуванні в дозі 300 мг кожні 8 год. і 5,5 мкг/мл - при дозі 400 мг; AUC відповідно - 24,8 мкг/мл і 33,3 мкг/мл/год.; проходить через гематоенцефалічний бар'єр, потрапляє у грудне молоко; об'єм розподілення - 57,7 л; у хворих на епілепсію концентрації у спинномозковій рідині становлять приблизно 20 % від відповідних рівноважних концентрацій препарату в плазмі; зв'язок з білками плазми - дуже низький (менше 5 %); практично не метаболізується, не індукує окисні ферменти зі змішаною функцією, які беруть участь у метаболізмі ЛЗ; виводиться нирками; виведення з плазми має лінійну залежність; T1/2 - у середньому 5 - 7 год. не залежить від дози (при дозі 300 мг - 5,2 год., 400 мг - 6,1 год.); видаляється при гемодіалізі; кліренс габапентину з плазми знижується у осіб похилого віку і хворих з порушеннями функції нирок, T1/2 при кліренсі креатиніну 30 мл/хв. - 52 год.; фармакокінетика не змінюється при повторному застосуванні.

Показання до застосування ЛЗ: як додаткова терапія при лікуванні парціальної епілепсії з/без вторинних великих епілептичних нападів у пацієнтів, стійких до застосування стандартних протиепілептичних засобів; симптоматичне лікування постгерпетичної невралгії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для індивідуального підбору дози є препарати з силою дії 100 мг, 300 мг, 400 мг; епілепсія - ефективна доза становить 900 - 3600 мг/добу; дорослі та підлітки - лікування починається з прийняття препарату 300 мг; збільшення дози до отримання ефективної дози може бути проведено швидко протягом кількох діб, коли в перший день приймається 300 мг 1 р/добу, на другий день 300 мг 2 р/добу і третій день - 300 мг 3 р/добу; як альтернативний варіант - можлива початкова доза 3 р/добу по 300 мг (відповідно 900 мг/добу); після цього добова доза може бути збільшена до 1200 мг з поділена на 3 разові дози і за необхідності у подальшому може збільшуватися на 300 мг/добу з поділом на 3 разові дози до МДД - 3600 мг; якщо необхідна більша доза і збільшення дози відбувається швидко, зростає ризик появи запаморочення в час фази титрування; проміжок часу між прийняттям вечірньої дози та наступної ранкової, повинен становити не більше 12 год., щоб уникнути появи нових нападів; супутній біль при діабетичній нейропатії і постгерпетичній невралгії - зазвичай доза становить 1800 - 2400 мг/добу; у деяких випадках може бути необхідним збільшення дози до максимальної - 3600 мг/добу; дорослі - лікування починається з прийому 300 мг; збільшення дози до досягнення ефективної дози може бути проведено швидко протягом кількох діб, коли в перший день приймається 300 мг 1 р/добу, на другий день 300 мг 2 р/добу і третій день - 300 мг 3 р/добу; після цього доза протягом тижня збільшується до 1800 мг/добу розділена на 3 разові дози; наступного тижня, за необхідності, доза може збільшуватися до 2400 мг/добу поділена на 3 разові дози; за необхідності можливе подальше збільшення дози на 300 мг/добу з поділом на З разові дози для досягнення МДД (3600 мг); збільшення дози до отримання підтримуючої повинно здійснюватися повільно з метою зменшення ризику побічної дії; проміжок часу між прийняттям вечірньої дози та наступної ранкової дози повинен становити не більше 12 год.; для пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендується менша доза, оскільки у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути обмеженою; таким пацієнтам необхідно підбирати дози; для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі початкова доза становить 300 - 400 мг, а потім підтримуюча доза 200 - 300 мг габапентину після відповідного 4-годинного гемодіалізу; коли гемодіаліз не проводиться, габапентин не приймається; для пацієнтів з поганим загальним станом, малою вагою тіла або після трансплантації органів дозу необхідно збільшувати поступово, призначаючи капсули по 100 мг габапентину; лікування епілепсії тривале; лікар повинен приймати рішення у разі пропуску пацієнтом однієї дози (наприклад, останній прийом ліків був більше 12 год. тому назад) повинен компенсуватися додатковою дозою, яка буде прийматися пізніше.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - симптоми вазодилатації, підвищення АТ; ШКТ - диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, підвищення апетиту, сухість у роті, запори або діарея, панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ, метеоризм, анорексія, гінгівіт; опорно-руховий апарат - міалгія, артралгія, біль у спині; ЦНС - сонливість, запаморочення, атаксія, ністагм (дозозалежний), тремор, дизартрія, підвищена нервова збудливість, головний біль, амнезія, депресія, порушення мислення, сплутаність свідомості, тик, парестезії (дозозалежні), астенія, гіперкінезія; гіпо- або арефлексія, тривожність, безсоння; дихальна система - риніт, фарингіт, кашель, пневмонія; сечостатева система - нетримання сечі, зниження потенції, інфекції сечових шляхів; органи чуття - порушення зору (диплопія, амбліопія), дзвін у вухах; органи кровотворення - лейкопенія; АР - шкірні висипання, свербіж, пропасниця, мультиморфна ексудативна еритема (у тому числі с-м Стівенса-Джонсона); інші - пурпура, збільшення маси тіла, периферичні набряки, зміна кольору емалі зубів, акне, набряк обличчя, коливання глікемії в крові у хворих на ЦД, підвищена ламкість кісток.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого інгредієнту препарату, г. панкреатит, в період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг; по 300 мг; по 400 мг; капс. тверді желатинові по 100 мг, по 300 мг, по 400 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Габантин 50, Габантин 100, Габантин 300, ТОВ "Фарма Старт"

II. Габагама® 100, Габагама® 300, Габагама® 400, Woerwag Pharma GmbH & Co. KG, Німеччина

Габалепт, Micro Labs Limited, Індія

Габастадин, STADA Arzneimittel AG, Німеччина

Гатонін, TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Ізраїль

Конваліє, ЗАТ "Фармацевтична фірма "ЛЕККО", Російська Федерація

Нейралгін, Pharmascience Inc., Канада

Тебантин, Richter Gedeon Ltd, Угорщина

Прегабалін (Pregabalinum)*

Фармакотерапевтична група: N03AX31 - протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: прегабалін зв'язується з допоміжною субодиницею (a2-d-білок) потенціал-залежних кальцієвих каналів у ЦНС, потужно заміщаючи [3Н]-габапентин; зменшує вивільнення деяких нейротрансмітерів, включаючи глутамат, норадреналін, а також субстанцію Р; запобігав порушенням поведінки, які пов'язані з болем, що було показано на експериментальних моделях невропатичного й післяопераційного болю, включаючи гіперальгезію й алодинію; була встановлена добра переносимість прегабаліну при застосуванні його в дозах, що відповідають клінічним; не виявляв тератогенну дію у дослідах на тваринах.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: швидко всмоктується при пероральному введенні натще і досягає Смакс протягом 1 год, після одноразового і багаторазового застосування; розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90 % і більше і не залежить від дози; після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24 - 48 год.; ступінь абсорбції прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті чого Смакс зменшується приблизно на 25 - 30 % і час досягнення Смакс (tmax) сповільнюється приблизно на 2,5 год.; однак застосування прегабаліну одночасно з їжею не мало клінічно значимого впливу на об'єм його абсорбції; у доклінічних дослідженнях було показано, що прегабалін легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр у тварин, а також крізь плаценту у щурів і виділяється з молоком у період лактації; у людини умовний обсяг розподілу прегабаліну після перорального введення становить близько 0,56 Л/кг; не зв'язується з білками плазми; у людини прегабалін зазнає незначного метаболізму; основний метаболіт прегабаліну, що виявлявся у сечі і становив 0,9 % введеної дози, є його N-метильоване похідне; елімінується із системного кровообігу головним чином за рахунок екскреції нирками у вигляді незмінного препарату; середній T1/2 прегабаліну дорівнює 6,3 год.; плазмовий і нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатині ну; у пацієнтів з порушеною функцією нирок і тих, кому проводять гемодіаліз, слід корегувати дозу препарату; оскільки виділення нирками є основним шляхом виведення препарату, у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне зниження дози препарату, а після гемодіалізу - збільшення; літні хворі (65 років і старші); кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком; для пацієнтів з вікозалежним порушенням функції нирок може знадобитися зменшення дози прегабаліну.

Показання до застосування ЛЗ: лікування невропатичного болю у дорослих; як засіб додаткової терапії парціальних (часткових) нападів, з і без вторинної генералізації.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: невропатичний біль, епілепсія - рекомендована початкова доза прегабаліну становить 75 мг 2 р/добу, незалежно від прийому їжі; ефективний при застосуванні у дозах від 150 до 600 мг/добу; для більшості пацієнтів оптимальна доза прегабаліну становить 150 мг 2 р/добу; виходячи з індивідуального ефекту і чутливості до препарату, доза може бути збільшена до 150 мг двічі на добу після інтервалу від 3 до 7 днів, і, якщо буде потреба, ще через тиждень доза може бути збільшена до МДД - 300 мг 2 р/добу; відповідно до клінічної практики, припинення прийому рекомендується робити поступово, протягом щонайменше одного тижня; пацієнти з нирковою недостатністю прегабалін елімінується із системного кровообігу в незмінному вигляді шляхом екскреції нирками; оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну, зменшення дози для лікування пацієнтів з порушеною нирковою функцією слід проводити індивідуально, відповідно до кліренса креатиніну; для пацієнтів, яким було проведено гемодіаліз, добова доза прегабаліну повинна бути збільшена відповідно до функції нирок.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення і сонливість; кров і лімфа - нейтропенія; метаболізм і обмін речовин - збільшення апетиту, анорексія, гіпоглікемія; психічні розлади - ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, зменшення лібідо, дратівливість, деперсоналізація, аноргазмія, неспокійний стан, депресія, збудження, зміни настрою, посилення безсоння, депресивний настрій, утруднений добір слів, галюцинація, незвичайні сновидіння, збільшення лібідо, г. тривожний стан з панічною реакцією, апатія, розгальмовування, піднесений настрій; нервова система - запаморочення, сонливість, атаксія, розлади уваги, порушення координації, погіршання пам'яті, тремор, дизартрія, парестезія, порушення пізнавальної функції, гіпоестезія, дефект поля зору, ністагм, порушення мовлення, міоклонус, гіпорефлексія, дискінезія, психомоторна гіперактивність, постуральне запаморочення, гіперестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), відчуття печіння, інтенційний тремор, ступор, синкопе, гіпокінезія, паросмія, диплопія; органи зору - неясний зір, диплопія, розлади зору, сухість очей, набрякання очей, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія (слабкість зору), збільшена сльозотеча, фотопсія, подразнення очей, мідріаз, осцилопсія, зміна зорової глибини сприйняття, втрата периферичного зору, страбізм (косоокість); органи слуху і рівноваги - вертиго (запаморочення), гіперакузія; серцево-судинна система - тахікардія, передсердно-шлуночковий блок першого ступеня, синусова тахікардія, синусова аритмія, синусова брадикардія, гіперемія, "припливи", гіпотензія, похолодання кінцівок, АГ; дихальна система - диспное, сухість у носі, назофарингіт, кашель, закладеність носа, носова кровотеча, риніт, хропіння, відчуття стиснення в горлі; ШКТ - сухість у роті, запор, блювання, метеоризм, здуття живота, гіперсалівація, шлунково-стравохідний рефлюкс, оральна гіпоетезія, асцит, дисфагія, панкреатит; шкіра й підшкірна тканина - потіння, папульозний висип, холодний піт, кропив'янка; кістково-м'язова система й сполучна тканина - посмикування м'язів, набряк суглобів, судоми, міальгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, ригідність (заклякання) м'язів, спазм м'язів шиї, біль у шиї, рабдоміоліз; нирки і сечовивідні шляхи - дизурія, нетримання сечі, олігурія, ниркова недостатність; репродуктивна система і молочні залози - еректильна дисфункція, затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, аменорея, біль у молочних залозах, виділення з молочних залоз, дисменорея, гіпертрофія молочних залоз; загальні і місцеві - втомлюваність, периферичний набряк, відчуття сп'яніння, набряк, порушення ходи, астенія, слабкість, спрага, відчуття стиснення в грудній клітці, збільшення ваги, зниження ваги тіла, болюче посилення анасарки, пропасниця, ригідність м'язів; лабораторні дослідження - підвищення АлАТ, креатинінфосфокінази крові, АсАТ, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення концентрації глюкози в крові, збільшення концентрації креатиніну в крові, зниження концентрації калію в крові, зменшення кількості лейкоцитів крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної субстанції або до будь-якого допоміжного засобу; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг, по 75 мг, по 150 мг, по 300 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° - 25° C; термін придатності - 3 роки

Торгова назва:

II. Лірика, Goedecke GmbH для "Pfizer International Inc.", США

Топірамат (Topiramatum)*

Фармакотерапевтична група: N03A X11 - протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: топірамат відноситься до класу сульфатзаміщених моносахаридів, протиепілептична активність якого обумовлена рядом його властивостей - знижує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючої дії препарату на натрієві канали від стану нейрона, потенціює активність ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМКА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каінатом чутливості каінат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метіл-D-аспартата відносно NMDA-рецепторів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після приймання всередину швидко й ефективно абсорбується із ШКТ; Смакс досягаються приблизно через 1 - 2 год. після прийому; відносна біодоступність становить приблизно 80 %; прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату; фармакокінетика топірамата є лінійною, тобто концентрація препарату в плазмі підвищується пропорційно дозі; у пацієнтів з нормальною функцією нирок для досягнення стабільного стану необхідно приблизно 4 дні; топірамат на 15 - 41 % зв'язується з білками плазми крові людини при концентрації в крові від 0,5 до 250 мкг/мол, фракція зв'язаного препарату зменшується при збільшенні його концентрації в крові; не піддається екстенсивному метаболізму й елімінується, головним чином, у незміненому вигляді в сечі (приблизно 70 % від введеної дози); у людини ідентифіковані 6 метаболітів топірамата, жоден з яких не становить більше ніж 5 % від введеної дози; ці метаболіти утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу й глюкуронізації; є дані про повторне всмоктування топірамата в ниркових канальцях; середній T1/2 із плазми становить приблизно 21 год. після одно- або багаторазового прийому препарату; у пацієнтів з порушеннями функції нирок плазмовий кліренс топірамату знижується; кліренс топірамату у літніх хворих знижується залежно від ступеня порушення функції нирок; у пацієнтів з помірно і сильно вираженими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс знижується.

Показання до застосування ЛЗ: як монотерапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними епілептичними нападами, первинне генералізованними тоніко-клонічними нападами; як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними епілептичними нападами, первинно генералізованними тоніко-клонічними нападами, з нападами, асоційованими із синдромом Ленокса-Гасто; профілактика мігрені у дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для оптимального контролю як у дорослих, так і у дітей рекомендується починати лікування з мінімальної дози з подальшим поступовим добором ефективної дози; препарат можна приймати незалежно від вживання їжі; МДД для дорослих становить 1600 мг; МДД для дітей не повинна перевищувати 5 - 9 мг/кг; хворим з кліренсом креатиніну менше 70 мл/хв. дозу препарату слід зменшити в 2 рази; для хворих, які отримують сеанси гемодіалізу, слід призначати додаткові дози топірамату, які відповідають половині добової дози, за 2 прийоми (до та після процедури); відміну препарату слід здійснювати поступово для зменшення можливості збільшення частоти нападів; рекомендований темп зниження дозування - 100 мг щотижня; епілепсія - монотерапія для дорослих добір дози слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом тижня, у подальшому дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом та приймати її у 2 приймання; дозу підбирають залежно від клінічного ефекту; рекомендована початкова доза топірамату при монотерапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальна рекомендована доза - 500 мг/добу; у пацієнтів з рефракторними формами епілепсії припустимі дози до 1000 мг/добу", лікування дітей від 2 років і старше слід починати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня; у подальшому дозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг на добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна ділити на 2 приймання; якщо дитина не може пристосуватись до режиму добору дози, можна застосувати менш значне нарощення дози або триваліші інтервали між нарощеннями; рекомендована початкова доза топірамату при монотерапії у дітей віком 2 роки і старше становить 3 - 6 мг/кг/добу; додаткова терапія для дорослих - лікування починається з добору дози шляхом приймання 25 - 50 мг на ніч протягом тижня; у подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг і ділити її на 2 прийоми; у деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 р/доб; мінімальна ефективна доза - 200 мг; звичайна підтримуюча доза становить від 200 до 400 мг на добу та приймається за 2 приймання; дітям рекомендована добова доза топірамату для додаткової терапії становить у середньому 5 - 9 мг/кг маси тіла на день, розподілена на 2 приймання; лікування починається з добору дози шляхом прийому 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1 - 3 мг/кг маси тіла на день) на ніч протягом тижня; у подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1 - 3 мг/кг маси тіла на день та приймати її за 2 приймання до досягнення терапевтичного ефекту; при переході на монотерапію топіраматом слід спостерігати за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії іншими протиепілептичними засобами; якщо міркування безпеки не вимагають термінової відміни супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх приймання приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів; після припинення приймання лікарських засобів, які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату зростають; стан здоров'я хворого може вимагати зменшення доз топірамату; мігрень - рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розподілена на два прийоми; добір дози слід починати з прийому 25 мг ввечері протягом тижня; у подальшому дозу збільшують на 25 мг/добу з тижневим інтервалом після кожного підвищення дози; якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менше нарощення дози або триваліші інтервали між нарощенням; у деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг; у клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам'ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, парестезія, депресія; додатково у дітей - розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія, порушення смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко - суїцидальні думки та спроби, галюцинації; орган зору - зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія ока, підвищення внутрішньоочного тиску, диплопія, мідріаз; ШКТ та гепатобіліарна система - диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губів, підвищення печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність; інші - зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизових (багатоформна еритема, пемфігус, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); лейкопенія, нейтропенія, тромбоемболія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; періоди вагітності, лактації; дитячий вік до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг, по 50 мг, по 100, по 200 мг; капс. по 15 мг, по 25 мг, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Топілепсин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Топірамакс 25, Топірамакс 100, ТОВ "Фарма Старт"

II. Дроплет, Themapharm Sp.z.o.o., Польща

Епірамат, LTD "PLIVA Croatia", Хорватія

Рантопір, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

Топірамін, Pharmascience Inc., Канада

Топамакс®, Cilag AG для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Швейцарія/Бельгія

Літій (Lithium)*

Фармакотерапевтична група: N05A N01 - антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: блокує транспорт натрію в нейрони, що, у свою чергу, пригнічує залежне від деполяризації (тобто кальцій-залежне) вивільнення норадреналіну та дофаміну (не впливаючи при цьому на вивільнення серотоніну).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії літію до кінця не встановлений; літій пригнічує зворотній захват цих катехоламінів; у пацієнтів з біполярними або уніполярними афективними розладами літій сприяє зникненню симптомів манії та попереджує їх розвиток, а також попереджує фазу депресії або зменшує її симптоми при обох типах афективних розладів, стабілізуючи настрій хворого; у здорових людей літій не спричинює психотропної дії. Солі літію пригнічують дію АДГ (вазопресину) та вплив тиреотропного гормону (ТТГ) на щитовидну залозу, що може призводити до певних побічних явищ; у нирках та щитовидній залозі солі літію пригнічують дію антидіуретичного гормону та тиреотропного гормону на аденілатциклазу; майже повністю абсорбується зі ШКТ, проте абсорбція проходить повільно і триває приблизно 8 год.; Смакс, спостерігається через 2 - 4 год.; об'єм розподілу становить приблизно 0,7 л/кг; літій не зв'язується з білками і майже повністю (95 %) виводиться з сечею (4 - 5 % препарату виводяться з потом); T1/2 тривалий і становить близько 19 год., хоча цей показник дуже різниться в різних людей (від 13 до 33 год.); в умовах дефіциту натрію та води реабсорбція літію у проксимальних канальцях нирок посилюється, елімінація подовжується (нормальна швидкість елімінації становить приблизно 30 мл/кг/год.), що призводить до більш високих концентрацій літію в сироватці; у людей похилого віку швидкість виведення літію з сечею зменшується, T1/2 подовжується; при лікуванні маніакальних розладів терапевтична концентрація літію в сироватці повинна становити 0,8 - 1,2 ммоль/л, а для профілактики манії ефективними є концентрації 0,5 - 0.8 ммоль/л; зважаючи на вузький терапевтичний індекс літію карбонату, добову дозу слід визначати, базуючися на вимірах концентрації літію в сироватці (останній контроль - через 12 год. після останньої дози препарату) та на самопочутті пацієнта під час терапії; терапевтичний ефект настає через 1 - 3 тижні після початку лікування.

Показання для застосування ЛЗ: лікування маніакальної фази біполярного афективного розладу, профілактика рецидиву епізодів біполярного афективного розладу, а також для зменшення інтенсивності та частоти наступних епізодів манії у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі; профілактика фази депресії у пацієнтів з уніполярним афективним розладом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: через вузький терапевтичний діапазон концентрацій літію дози препарату мають підбиратися індивідуально, базуючися на концентрації літію в сироватці та клінічному ефекті; загальна добова доза, як правило, становить 0,5 - 1,25 г літію карбонату (за кілька приймань); лікування потрібно починати з низької добової дози, а потім поступово її збільшувати; під час початкового періоду лікування концентрацію літію в сироватці слід контролювати не рідше одного разу на тиждень; оптимальна концентрація літію - від 0,5 до 0,8 ммоль/л; після досягнення потрібної концентрацій контрольні аналізи можна проводити рідше - раз на місяць або раз на два місяці; у період ремісії концентрацію літію в сироватці можна визначати кожні 2 - 3 місяці; при тяжких маніакальних розладах рекомендованою дозою є 1,5 - 2,0 г/добу, при цьому концентрація літію в сироватці має перебувати в межах 0,6 - 1,2 ммоль/л; після полегшення тяжких симптомів дозу літію карбонату слід негайно зменшити; загальну добову дозу літію карбонату потрібно приймати не менш ніж за три приймання; у випадку, якщо одна доза була пропущена, не слід подвоювати наступну дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС та периферична нервова система - псевдотумор мозку, м'язовий тремор (крупнорозмашистий тремор та фібриляції), атаксія, атетоз, підвищені сухожилкові рефлекси, екстрапірамідні симптоми, нетримання сечі та калу, судоми, сонливість, дезорієнтованість, порушення пам'яті, кома, зорові розлади, розлади мовлення, головний біль; серцево-судинна система - аритмії, гіпотензія, непритомність, брадикардія, порушення функції синусового вузла, судинна недостатність, периферичні набряки; ШКТ - нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, набряк слинних залоз; сечостатева система - глюкозурія, зниження кліренсу креатиніну, альбумінурія, олігурія, симптоми діабету (поліурія, полідипсія); шкіра - випадання волосся, вугрі, псоріаз, свербіж, висип, вкривання виразками, гіперкератоз, фолікуліт; вегетативна нервова система - сухість у роті, імпотенція; ендокринні залози - базедова хвороба, гіпотироїдизм, гіпертироїдизм; інші - зниження маси тіла, гіперглікемія, гіперкальціемія, алергічний васкуліт, анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, набряк, розлад смаку, карієс; побічні ефекти, спричинені літієм, більш виражені у пацієнтів похилого віку, ніж у молодих, незважаючи на однакову концентрацію літію в сироватці.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної речовини або допоміжних інгредієнтів, тяжка ниркова недостатність, недавній ІМ, органічна патологія мозку, лейкози, вагітність (через ембріотоксичну дію у першому триместрі) та грудне вигодовування (літій виводиться з молоком); препарат протипоказаний дітям.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 250 мг, по 400 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Літію Карбонат, GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., Польща

Літосан СР, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія

1.7. Інші засоби

Налаксон (Naloxone)* (див. п. 2.7.)

• Налтрексон (Naltrexon)* (див. п. 2.3.2.)

Ондансетрон (Ondansetron)* (див. п. 2.3.2.)

• Дисульфірам (Disulfiram) * (див. п. 2.3.2.)

1.8. Препарати для лікування гіперкінетичного розладу у дітей

Метилфенідат (Methylphenidate)

Фармакотерапевтична група: N06BA04 - психостимулюючі та ноотропні засоби. Симпатоміметики центральної дії

Основна фармакотерапевтична дія: м'який стимулятор ЦНС, механізм його дії при лікуванні синдрому дефіциту уваги з проявами гіперактивності (СДУГ) до кінця не відомий, блокує зворотнє захоплення норадреналіну та допаміну в пресинаптичній ділянці нейрону, збільшує вивільнення цих моноамінів до екстранейронального середовища, є рацемічною сумішшю d- та I-ізомерів, d-ізомер має більшу фармацевтичну активність, ніж I-ізомер.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: ефект препарату зберігається протягом 12 год. після прийому однієї дози вранці, після прийому препарату всередину, метилфенідат, що знаходиться в верхньому шарі препарату швидко адсорбується, забезпечуючи Смакс протягом 1 - 2 год., метилфенідат, що міститься в наступних двох внутрішніх шарах препарату поступово вивільняється протягом декількох наступних годин; Смакс досягається через 6 - 8 год., після чого знижується; прийом препарату 1 р/день дозволяє отримати мінімальні коливання концентрації метилфенідату в крові у порівнянні з 3-разовим прийомом аналогічних препаратів негайного вивільнення; не виявлено різниці у фармакокінетиці препарату після першого або повторного застосування його 1 р/добу, що підтверджує відсутність будь-якої значимої кумуляції; AUC, T1/2 після повторного застосування 1 раз на день, відповідали таким після прийому першої дози препарату; після прийому дорослими однієї дози 18, 36, та 54 мг на день, Смакс, AUC метилфенідату - пропорційними дозуванню; плазмова концентрація у дорослих після прийому всередину знижувалась біекспоненційно; T1/2 - біля 3,5 години; рівень зв'язування препарату та його метаболітів з білками плазми крові - приблизно 15 %; основний шлях метаболізму є деетерифікація до альфа-феніл-піперидин оцтової кислоти (РРА), що має низьку або взагалі не має фармакологічної дії; у дорослих, які приймають препарат 1 раз на день, рівень РРА відповідає такому у людей, що приймають препарати метилфенідату 3 р/день; після одноразового прийому препарату всередину 90 % дози екскретуєься з сечею і 1 - 3 % з калом, у вигляді метаболітів протягом 48 - 96 год.; незначна кількість реабсорбується з сечі; основним метаболітом, що виділяться з сечею є альфа-феніл-піперидин оцтова кислота (60 - 90 %); немає різниці у фармакодинаміці та фармакокінетиці препарату після прийому його під час їди, багатої на жири, або натщесерце; фармакокінетика препарату не досліджувалась у дітей, молодше 6 років; у дітей віком 7 - 12 років після прийому 18, 36, та 54 мг досліджувані параметри складали: Смакс 6,0 ± 1,3; 11,3 ± 2,6; 15,0 ± 3,8 нг/мл; Tmax 9,4 ± 0,02; 8,1 ± 1,1; 9,1 ± 2,5 год. та AUCO-11,5 50,4 ± 7,8; 87,7 ± 18.2; 121,5 ± 37,3 нг/мл відповідно; немає даних щодо застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю; після прийому всередину радіоактивне міченого метилфенідату, він інтенсивно метаболізувався і близько 80 % радіоактивності виділялось з сечею у формі РРА, так як нирковий кліренс не являється важливим шляхом екскреції, вважається, що ниркова недостатність не матиме значного впливу на фармакокінетику препарату; досвіду застосування препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю немає.

Показання для застосування ЛЗ: с-м дефіциту уваги з проявами гіперактивності (СДУГ); застосовують як основний ЛЗ для лікування дітей, віком від 6 років, та підлітків згідно з комплексними лікувальними програмами, що включають інші оздоровчі заходи

Спосіб застосування та дози ЛЗ: діти, старше 6 років, та підлітки: призначається всередину 1 р/день, вранці, незалежно від прийому їжі 18 - 54 мг, корекція дози проводититься з інтервалом приблизно в один тиждень; рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів, які не застосовували метилфенідат раніше або які застосовують інші стимулятори - 18 мг 1 р/добу; рекомендована доза препарату для пацієнтів, які застосовують метилфенідат 3 р/день в дозах 15 - 45 мг/день, при переході від інших препаратів метилфенідату: попередня добова доза 5 мг 3 р/день - рекомендована доза препарату 18 мг 1 р/день; 10 мг 3 р/добу - рекомендована доза 36 мг 1 р/день; 15 мг 3 р/день - рекомендована доза 54 мг 1 р/день; застосування дози вище 54 мг не рекомендується; якщо покращання стану пацієнта не спостерігається протягом одного місяця після відповідного підбору дози, лікування препаратом має бути припинено; проводити періодичний перегляд доцільності тривалого застосування препарату для пацієнта індивідуально і з періодами відміни для оцінки стану без застосуванням ' фармакотерапії; тривале покращання стану може бути досягнуто при тимчасовій або повній відміні препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальний стан - головний біль; біль у шлунку; астенія; біль у грудях, гарячка, випадкові травми, нездужання; серцево-судинна система - АГ; мігрень, тахікардія; ШКТ - втрата апетиту; нудота, блювання; диспепсія; підвищення апетиту, діарея, нетримання калу; метаболізм - зниження ваги; опорно-руховий апарат - судоми м'язів ніг; нервова система - запаморочення, сонливість, посмикування м'язів (тик); гіперкінезія, розлади мовлення, вертіго; психічні розлади - безсоння; тривога; депресія, емоційна лабільність, ворожість та знервованість; ненормальні сновидіння, апатія, сплутаність свідомості, галюцинації, розлади сну, порушення мислення, суїцидальні спроби; дихальна система - поява кашлю, носові кровотечі; шкіра та придатки - висипи; алопеція, свербіж, кропив'янка; органи зору - диплопія; урогенітальна система - часте сечовипускання, гематурія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до метилфенідату або до компонентів препарату, ознаки тривоги та напруженого стану, глаукома, с-м Жилля де ла Туретта; в комбінації з неселективними незворотними інгібіторами МАО, раніше ніж через 14 днів після відміни неселективних незворотних інгібіторів МАО, гіпертиреоз, стенокардія, аритмія, гіпертензія, ознаки г. депресії, нервово-психічної анорексії, психотичних симптомів, суїцидальних тенденцій, наркотична залежність, алкоголізм, вагітность

Форми випуску ЛЗ: табл. пролонгованої дії по 18 мг, по 36 мг, по 54 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Концерта®, "Janssen Pharmaceutica N.V." на заводі "ALZA Corporation", Бельгія/США

2. ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В НАРКОЛОГІЇ

2.1. Психолептичні засоби

2.1.1. Антипсихотичні засоби

Левомепромазін (Levomepromazine) (див. п. 5.1.4.1. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Хлорпромазин (Chlorpromazine)* (див. п. 1.2.)

• Трифлуоперазин (Trifluoperazinum)* (див. п. 1.2.)

• Тіоридазин (Thioridazine)* (див. п. 1.2.)

• Галоперидол (Haloperidolum)* (див. п. 1.2.)

• Зуклопентіксол (Zuclopenthixol)* (див. п. 1.2.)

• Флупентіксол (Flupenthixol)* (див. п. 1.2.)

• Літій (Lithium) * (див. п. 1.2.)

• Клозапін (Clozaplnum) (див. п. 1.2.)

• Оланзапін (Olanzapin)* (див. п. 1.2.)

• Кветіапін (Quetlapinum)* (див. п. 1.2.)

• Рисперидон (Risperidone)* (див. п. 1.2.)

• Сульпірид (Sulpirldum)* (див. п. 1.2.)

2.1.2. Анксіолітики

Діазепам (Diazepam)* (див. п. 1.1.)

• Хлордіазепоксид (Chlordiazepoxide)* (див. п. 1.1.)

• Оксазепам (Oxazepam)* (див. п. 1.1.)

• Альпразолам (Alprazolam)* (див. п. 1.1.)

Гідазепам (Hydazepam) (див. п. 5.1.4.3. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Гідроксизин (Hydroxisine) (див. п. 2.1.1. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Тофізопам (Tofisopam)

Фармакотерапевтична група: N05B A23 - анксіолітики.

Основна фармакотерапевтична дія: не викликає міорелаксації та седативного ефекту, транквілізатор - анксіолітик.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: регулює психовегетативні реакції, а також має помірну психостимулюючу активність; при пероральному застосуванні швидко і майже повністю абсорбується з ШКТ; Смакс досягається протягом 1 - 1,5 год.; зв'язування з білками плазми крові - 50 %; препарат не кумулює в організмі; метаболіти не мають фармакологічної активності; виводиться головним чином (60 %)з сечею і меншою мірою (40 %) у вигляді метаболітів - з калом; Т1/2 - 6 - 8 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування слабких психіатричних розладів, які характеризуються напруженням, вегетативними порушеннями, слабким та помірним відчуттям тривоги, відсутністю мотивації, втомлюваністю, апатією, неактивністю внаслідок неврозів (особливо виснажуючий невроз),' реактивною депресією, неврастенією, сексуальною неврастенією; в терапії: для зниження проявів вторинних невротичних розладів внаслідок первинного захворювання, іпохондрії, крім того, для зменшення вираженості симптомів клімактеричного періоду; при абстинентному с-мі - для зменшення вегетативних симптомів і стану збудження при пределірію та делірію.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайною дозою для дорослих є 1 - 2 табл. 1 - 3 р/добу (50 - 300 мг/добу); щоб уникнути погіршення засинання, останню добову дозу слід прийняти до 17 год.; тривалість лікування - 4 - 12 тижнів, включаючи час, необхідний для поступової відміни препарату; при абстинентному с-мі для профілактики і лікування делірію - від кількох діб до 3 - 4 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - зниження апетиту, нудота, метеоризм, сухість у роті, можлива жовтяниця; ЦНС - головний біль, порушення сну, надмірне пожвавлення, гіперактивність, агресивність; шкіра - екзантема, свербіж; пригнічення дихання, біль у м'язах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; некомпенсована дихальна недостатність

або респіраторний дистрес-с-м; в анамнезі пацієнта - с-м припинення дихання в період сну, раніше перенесена кома; агресивно-імпульсивна психопатія; вагітність і годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Грандаксин®, "Egis" Pharmaceutical Ltd, Угорщина

Феназепам (Phenazepam) (див. п. 5.1.4.3. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Мебікар (Mebicar)** (див. п. 5.1.4.3. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

2.1.3. Снодійні та седативні засоби

Мідазолам (Midosalam) (див. розділ п. 1.2.2. "Анастезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

Нітразепам (Nitrazepam)* (див. п. 1.1.)

• Залеплон (Zaieplon)* (див. п. 1.1.)

Зол підем (Zolpidem)* (див. п. 1.1.)

• Зопіклон (Zoplklon) (див. п. 1.1.)

• Валеріани екстракт (Valeriana)** (див. п. 7.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Пасифлора (Разі flora Incarnate)**

Фармакотерапевтична група: N05C M50 - снодійні та седативні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: покращує настрій при депресивних станах, зменшує тривожність і психічне напруження, має легкий снодійний ефект без симптому пригніченості під час пробудження; має протисудомні властивості.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: виготовляється із лікарської рослини Passiflora incarnata (Пасіфлора інкарната), яка містить 0,04 % алкалоїдів індольного ряду (гарман, гармін, гармол), деякі флавоноїди (вітексин, квертецин), а також кумарини, хінони та ін.; компоненти екстракту гальмують проведення нервових імпульсів у спинному і головному мозку, знижують збудливість ЦНС і спричинюють седативну дію; фармакокінетика не вивчалася.

Показання для застосування ЛЗ: як заспокійливий засіб хворим з неврастенічними і депресивними станами, при стресах, тривожному стані, знервованості, порушеннях сну, в клімактеричному і преклімактеричному періодах; ефективний при вегетативних симптомах захворювань нервової системи (нейроциркуляторна дистонія, ГХ, церебральні судинні кризи, підвищена пітливість, серцебиття), а також при с-мі післяінфекційної астенії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих - для досягнення седативного ефекту слід приймати по 5 - 10 мл сиропу (1 - 2 ч. л.) 3 р/добу перед прийомом їжі; при порушеннях сну - по 10 мл (2 ч. л.) перед сном; для дітей (старше 3 років): по 2,5 мл (0,5 ч. л.) сиропу 2 - 3 р/добу; тривалість курсу лікування встановлюється індивідуально залежно від показань і клінічної ефективності препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: виникнення побічних ефектів малоймовірне; іноді - АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 100 мг; сироп по 100 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 3 роки

Торгова назва:

II. Алора, "NOBEL 1LAC SANAYII VE TICARETA.S.", Туреччина

Пасімона, "ABDI IBRAHIM llac Sanayi ve Ticaret A.S.", Туреччина

Комбіновані препарати

Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід звичайний + пасифлора + хміль звичайний + бузина чорна

II. Ново-пасит, р-н для внутрішнього застосування по 100 мл у фл.; 100 мл р-ну містять гвайфенезину - 4,0 г, комплексу рідких екстрактів лікарських рослин (валеріана лікарська, меліса лікарська, звіробій, глід звичайний, пасифлора, хміль звичайний, бузина чорна) - 7,75 г; виробництва "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

Валеріана + меліса + м'ята перцева

II. Персен, табл. вкриті оболонкою; 1 табл. містить екстракту валеріани - 50.0 мг, екстракту меліси - 25,0 мг, екстракту м'яти перцевої - 25,0 мг; виробництва "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія Персен форте, капс.; 1 капс. містить екстракту валеріани - 125,0 мг, екстракту меліси - 25,0 мг, екстракту м'яти перцевої - 25,0 мг; виробництва "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

2.2. Засоби для загальної анестезії

Тіопентал натрію (Thiopental sodium)* (див. розділ п. 1.2.1. "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

Натрію оксибутірат (Natrii oxybutyras) (див. розділ п. 1.2.2. "Анастезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

2.3. Засоби, що застосовуються при аддиктивних розладах

2.3.1. При відмові від паління

Нікотин (Nicotine)

Фармакотерапевтична група: N07B A01 - препарат для лікування нікотинової залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: дає змогу уникнути розвитку с-му відміни в осіб, які кинули палити; допомагає уникнути відновлення паління, при цьому концентрація нікотину в крові підвищується повільніше, ніж під час паління, і має нижчі значення; при застосуванні препарату забезпечується надходження в організм нікотину; при цьому такі інгредієнти тютюнового диму, як смола, окис вуглецю в організм не потрапляють; зменшує фармакологічну залежність від нікотину.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: фармакологічні ефекти нікотину мають широкий спектр і варіабельність залежно від дози, що потрапляє (кількість цигарок, що викурюються), та індивідуальної толерантності до даної речовини; серцево-судинні ефекти нікотину включають - збільшення ЧСС, об'єму циркуляції і коронарного кровотоку; периферичну вазоконстрикцію, яка пов'язана зі зменшенням температури шкіри, системну вазоконстрикцію і збільшення припливу крові до м'язів; збільшення циркуляторних концентрацій адреналіну і норадреналіну; збільшення рівня вільних жирних кислот, гліцерину і лактату, що циркулюють у плазмі крові; у процесі жування гумки нікотин повільно вивільняється й абсорбується у порожнині рота; кількість нікотину, що естрагуеться з гумки, залежить від інтенсивності жування; кількість нікотину, що всмоктується, залежить від кількості естрагованого нікотину і втраченого при ковтанні чи випльовуванні; основна частка нікотину, що виділяється з жувальної гумки, всмоктується безпосередньо через слизову ротової порожнини; системна біодоступність вжитого нікотину незначна внаслідок його утилізації печінкою за так званим "ефектом першого проходження", тому швидке досягнення високого рівня нікотину, що відбувається при палінні, малоймовірне при застосуванні гумки; звичайно з гумки естрагується 3,4 мг нікотину з 4 мг, що містяться в гумці.

Показання для застосування ЛЗ: лікування тютюнової залежності шляхом пом'якшення явищ звикання до нікотину і симптомів відміни; полегшення процесу відмови від паління за наявності мотивації; полегшення стану курців при тимчасовому утриманні від паління; допомога курцям, які не можуть повністю відмовитись від нікотинової залежності, зменшити кількість випалених цигарок.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у дорослих пацієнтів, включаючи пацієнтів похилого віку, залежно від вираженості пристрасті до паління може застосовуватися жувальна гумка з різною концентрацією активної речовини; зазвичай достатньо застосовувати 8 - 12 жувальних гумок на добу; для завзятих курців (тест на нікотинову залежність Fagerstrm і6 балів або тих, хто палить понад 20 цигарок на день) або пацієнтів, які не можуть відмовитися від паління за допомогою жувальної гумки з вмістом, рекомендується починати з лікарської форми 4 мг, інші пацієнти повинні починати лікування з лікарської форми 2 мг; МДД - 24 жувальних гумки/добу; у разі повної відмови від паління гумки застосовують щонайменше протягом 3 місяців, потім слід поступово знижувати кількість жувальної гумки; застосування препарату слід припинити тоді, коли добове споживання гумки знизиться до 1 - 2 подушечок; якщо відмова від паління здійснюється поступово шляхом зменшення кількості випалених цигарок, то гумку слід жувати між епізодами паління, тільки-но з'являється непереборне бажання палити, щоб якомога більше збільшити інтервали між епізодами паління і у такий спосіб знизити добове споживання цигарок; якщо зменшення кількості випалених сигарет не досягається протягом 6 тижнів, слід переглянути терапевтичні заходи; спробу відмовитися від паління слід здійснити тоді, коли пацієнт буде відчувати себе готовим до цього, але не пізніше, ніж через 6 місяців після початку лікування; якщо суттєва відмова від паління не досягається протягом 9 місяців після початку лікування, слід переглянути схему лікування; не рекомендується застосовувати гумки з вмістом нікотину понад 12 місяців; однак деяким пацієнтам може знадобитися триваліше лікування, щоб запобігти поверненню до паління або попереднього рівня споживання, тютюну; якщо раптом виникає бажання запалити знову, слід застосувати кілька гумок; у більшості курців після припинення паління може збільшитися вага тіла; гумка з вмістом нікотину може допомогти контролювати цей процес, який є дозо залежним; застосування 8 - 12 гумок у відповідній дозовій формі може допомогти рекомендовано застосовувати гумку з нікотином протягом періоду, коли пацієнт не палить, наприклад у зонах, де паління заборонено або в інших ситуаціях, коли пацієнт змушений не палити і з'являється раптове бажання запалити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: небажані реакції, які подібні до реакцій на нікотин, що надходить з інших джерел. Імовірність розвитку та тяжкість небажаних реакцій залежать від дози; деякі із симптомів, такі як запаморочення, головний біль і розлади сну можуть бути проявами с-му відміни, спричиненого відмовою від паління; у такому разі може також збільшитися частота виникнення афтозного стоматиту; ЦНС - головний біль, запаморочення; серцево-судинна система - пальпітація, оборотна фібриляція передсердь; ШКТ - явища дискомфорту, гикання, нудота, блювання; порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини - еритема, кропив'янка; загальні розлади і зміни в місці введення - виразки на слизовій ротової порожнини і горла, вугри в ділянці жувальних м'язів, АР, у тому числі ангіоневротичний набряк.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: жувальна гумка по 2 мг, по 4 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 2,5 року.

Торгова назва:

II. Нікоретте, "Pharmacia & Upjohn АВ" та "Pfizer Health АВ" для "Pfizer Inc.", Швеція

Нікоретте® з м'ятним смаком, "Pharmacia & Upjohn A.B.", Швеція

Нікоретте® зі смаком м'яти, "Pfizer Health AB" для "Pfizer Іпс", Швеція/США

Нікотинелл зі смаком м'яти, "Novartis Consumer Health UK Ltd"; "Fertin A/S" для "Novartis Consumer Health S.A.", Великобританія/Данія/Швейцарія

Бупропіон (Bupropione)

Фармакотерапевтична група: N06A X12 - антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індоламінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноаміноксидази.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після перорального призначення Смакс досягалася через 3 год.; бупропіон та його метаболіти виявляють лінійну кінетику при тривалому призначенні в дозах 150 мг - 300 мг/добу; всмоктування бупропіону не порушується значною мірою при одночасному вживанні з їжею; бупропіон підлягає широкому розподілу - його об'єм розподілу становить приблизно 2000 л; бупропіон і його метаболіт гідроксибупропіон помірно зв'язуються з білками плазми (84 % і 77 %, відповідно); ступінь зв'язування з білками метаболіту треогідробупропіону становить близько половини того, що спостерігається для бупропіону; інтенсивно метаболізується в організмі людини; у плазмі ідентифіковано три фармакологічно активних метаболіти: гідроксибупропіон і його аміноалкогольні ізомери - треогідробупропіон і еритрогідробупропіон; приблизно 87 % бупропіону виводиться з сечею (з них менш ніж 10 % - у вигляді активних метаболітів), до 10 % - з випорожненнями; у незміненому стані виводиться лише 0.5 % бупропіону; у середньому кліренс після перорального призначення бупропіону становить близько 200 л/год., а середній T1/2 бупропіону -приблизно 20 год.; вплив захворювання нирок на фармакокінетику бупропіону ще не вивчений; елімінація головних метаболітів бупропіону може порушуватися при зниженій функції нирок; фармакокінетика бупропіону та його активних метаболітів у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу мало відрізняється від такої у здорових добровольців; у хворих з тяжким цирозом печінки Смакс та AUC значно підвищені, середній T1/2 також подовжений порівняно зі здоровими особами; фармакокінетичні дослідження осіб літнього віку дають неоднозначні результати; клінічний досвід не встановив різниці у переносимості препарату літніх та молодих людей, проте наявності більшої чутливості до нього в осіб літнього віку не можна виключати.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних станів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: починає діяти не раніше, ніж через 14 днів після початку терапії; як і при застосуванні інших антидепресантів, повний ефект препарату може бути помічений лише через декілька тижнів лікування; у дорослих максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 200 мг; препарат вживати за два прийоми з інтервалом не менш ніж 8 год.; зменшити частоту виникнення бессоння можна через утримання від застосування препарату перед сном (за умови дотримання 8-годинного інтервалу між дозами) або зменшенням дози препарату, якщо це клінічно обґрунтовано; початкова доза становить 150 мг 1 р/добу; повний антидепресивний ефект бупропіону може виявитися не раніше, ніж через кілька тижнів після початку лікування; хворі, для яких доза 150 мг/добу є недостатньою, можуть відчути покращання при збільшенні дози до МДД - 300 мг (150 мг 2 р/добу); при відсутності клінічного покращання після застосування препарату протягом декількох тижнів у дозі 300 мг/добу пацієнтам може бути збільшена доза максимум до 400 мг/добу, за умови застосування її по 200 мг 2 р/добу, г. епізоди депресії потребують лікування антидепресантами протягом щонайменше шести місяців; бупропіон у дозі 300 мг/добу ефективний протягом тривалого (до 1 року) періоду лікування; оскільки у хворих літнього віку збільшується можливість появи ниркової недостатності, може знадобитись зменшення частоти дозування препарату; у пацієнтів з порушенням функції нирок лікування слід починати зменшеними дозами, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких пацієнтів акумулюються більшою мірою, ніж звичайно; у пацієнтів з патологією печінки бупропіон повинен застосовуватися з обережністю; зважаючи на підвищену варіабельність фармакокінетики препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки, необхідно прийняти рішення про довші інтервали між дозами; у пацієнтів з тяжким ступенем цирозу печінки бупропіон потрібно застосовувати надзвичайно обережно (доза не повинна перевищувати 150 мг через день).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальні - гарячка, біль у грудях, астенія; серцево-судинна система - тахікардія, сильне серцебиття, вазодилатація, постуральна гіпотензія, підвищення АТ, почервоніння, непритомність; ЦНС - судоми, безсоння, дистонія, тремор, атаксія, паркінсонізм, посіпування, розлад координації рухів, розлади концентрації уваги, головний біль, запаморочення, депресія, дезорієнтованість, марення, параноїдальне мислення, галюцинації, збудження, неспокій, тривожність, дратівливість, агресивність, деперсоналізація, незвичні сни, порушення пам'яті, парестезії; ендокринні та метаболічні явища - анорексія, втрата ваги, порушення рівня глюкози крові; ШКТ - сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, що включають нудоту і блювання, біль у животі, запори; урогенітальний тракт - збільшення частоти сечовиділення та/або його затримка; гепатобіліарна система - підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит; шкіра - висипання, свербіж, пітливість; реакції гіперчутливості, що варіюють за тяжкістю від кропив'янки до судинного набряку, диспное/бронхоспазму, рідко - анафілактичного шоку; артралгія, міалгія і гарячка також мають місце у зв'язку з висипаннями та іншими симптомами сповільненої гіперчутливості (симптоми можуть нагадувати сироваткову хворобу, поліморфна еритема та с-м Стівенса-Джонсона, дзвін у вухах, розлади зору і смаку).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бупропіону або будь-якого з компонентів препарату, судомними розладами, пацієнтам, які на даний час раптово припинили прийом алкоголю або седативних препаратів; хворі, які отримують будь-який інший препарат, що містить бупропіон, оскільки частота розвитку судом є дозо залежною; хворі з існуючою в даний час або в анамнезі нервовою булімією або анорексією, оскільки в цій групі хворих спостерігалася більша частота розвитку судом при призначенні форми бупропіону швидкого вивільнення; одночасний прийом бупропіону та інгібіторів моноамінооксидази - між відміною інгібіторів МАО та початком лікування бупропіоном повинно пройти не менше 14 днів.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 150 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Велбутрин™, GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.; "DSM Pharmaceuticals lnc.";"GlaxoSmithKline Inc." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Польща/США/США/Великобританія

Цитизин (Cytisine)

Фармакотерапевтична група: N07BA10 - засоби, що застосовуються при нікотиновій залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: Н-холіноміметична дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: алкалоїд цитизин є активним компонентом препарату; ефект препарату полягає у збудженні гангліїв вегетативної нервової системи, збудженні дихання рефлекторним шляхом, виділенні адреналіну з медулярної частини надниркових залоз, підвищенні АТ; механізм дії цитизину близький до механізму дії нікотину, що дає можливість поступово відвикати від паління і одночасно попереджує розвиток абстинентних явищ.

Показання для застосування ЛЗ: хр. нікотинізм (тютюнізм) для відвикання від паління

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перші три дні 6 р/добу (кожні 2 год.) по 1 табл. при одночасному зменшенні кількості випалених сигарет; якщо результат є незадовільним, лікування припиняється і може бути відновлене через 2 - 3 місяці; при позитивному ефекті лікування продовжують - з 4 по 12 день - по 1 табл. кожні 2,5 год. (5 табл./добу); з 13 по 16 день - по 1 табл. кожні 3 год. (4 табл./добу); з 17 по 20 день -- по 1 табл. кожні 5 год. (3 табл./добу); з 21 по 25 день - по 1 - 2 табл./добу; остаточне припинення паління має відбутися до п'ятого дня від початку лікування;, після завершення лікування пацієнту слід проявити волю і не дозволяти собі палити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, головний біль, запаморочення, тремтіння, безсоння, сонливість, підвищена роздратованість, міалгія, біль в грудній клітці, біль в животі, нудота, запор, пронос, тахікардія, незначне підвищення АТ, зниження ваги, пітливість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, г. ІМ, нестабільна стенокардія, серцева аритмія, недавно перенесене судинно-мозкове захворювання, атеросклероз, вагітність і годування груддю; відносно протипоказаний - деякі форми шизофренії, хромафінні пухлини надниркової залози, а також симптоми гастроезофагеального рефлюксу.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 1,5 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Табекс®, "Sopharma" JSC, Болгарія

2.3.2. При алкогольній залежності

Дисульфірам (Disulfiram)*

Фармакотерапевтична група: N07B B01 - засоби, що застосовуються при алкогольній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібує дію багатьох ферментів; інгібіювання ацетальдегід-дегідрогенази призводить до підвищення концентрації ацетальдегіду, метаболіту етилового спирту, який спричиняє виникнення неприємних симптомів: інтенсивне почервоніння обличчя, нудота, блювання, відчуття дискомфорту, тахікардія та гіпотензія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при пероральному застосуванні дисульфірам швидко, але не повністю абсорбується (від 70 % до 90 %); швидко метаболізується: перетворюється на діетилдитіокарбамат, який виводиться у формі глюкуроніду або трансформується у діетиламін та сірковуглець; частина сірковуглецю виводиться легенями; залишкова частина метаболізується і виводиться з сечею.

Показання для застосування ЛЗ: ад'ювантна терапія для попередження рецидиву алкогольної залежності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначений для перорального застосування, приймати дорослим 1 табл./добу, запити водою (половина склянки), приймати вранці під час сніданку, після утримання від вживання алкоголю протягом принаймні 24 год.; тривалість курсу лікування встановлює лікар індивідуально.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, біль у шлунку, діарея, залишковий металічний присмак у роті, неприємний запах із ротової порожнини (галітом), неприємний запах у пацієнтів з колостомією; печінка - підвищення рівня трансаміназ, гепатит; ЦНС - поліневрит нижніх кінцівок, неврит зорового нерва, психоневрологічні розлади (втрата пам'яті, сплутаність свідомості), сонливість, втомлюваність на початку лікування, головний біль; шкіра - АР на шкірі; побічні ефекти, пов'язані з поєднанням дисульфіраму та алкоголю - інтенсивний рум'янець на обличчі, еритема, нудота, блювання, відчуття нездужання, тахікардія, гіпотензія, порушення серцевого ритму, напади стенокардії, серцево-судинна недостатність, ІМ, раптова смерть, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, енцефалопатія, епілептичні напади, судоми.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дисульфіраму або компонента препарату, тяжка печінкова недостатність, ниркова недостатність, тяжка дихальна недостатність, ЦД, психоневрологічні розлади, серцево-судинні розлади, вживання алкогольних напоїв або ЛЗ, що містять спирт, протягом останніх 24 год, вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 150 мг, 500 мг; табл для імплантації по 100 мг; р-н для ін'єкцій 0,25 г/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 25° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Тетлонг®-250, Дочірнє підприємство "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром" для ПП "СОБЕТ і Ко"

Тетурам, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

II. Дисульфірам, Polfa Warsaw Pharmaceutical Works S.A., Польща

Еспераль, Sofarimex для "SANOFI-AVENTIS", Португалія/Франція

Еспераль+, Sofarimex, Португалія

Еспераль, "Sofarimex" для "SANOFI-AVENTIS Deutschland GmbH", Португалія/Німеччина

• Метронідазол (Metronidasole) (див. також пп. 2.9, 6.2, 6.3, 6.5, 7.2.4 розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Налтрексон (Naltrexon)*

Фармакотерапевтична група: V03A B30 - антагоністи опіатів. Антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: не має властивостей агоніста опіатних рецепторів, блокує фармакологічний ефект екзогенно введених опіатів шляхом конкурентного зв'язування опіатних рецепторів; ця блокада може бути усунута введенням великих доз опіатів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує фізичну залежність і допомагає опіатзалежним хворим підтримувати стан, вільний від наркотика, після дезінтоксикації; блокада опіатних рецепторів призводить також до згасання звички вживати алкоголь; 50 мг налтрексону до 24 год. блокують фармакологічний ефект 25 мг героїну, введеного в/в; при подвоєнні дози налтрексону блокуючий ефект подовжується до 48 год.; майже повністю всмоктується при пероральному прийманні, 95 % дози метаболізується в печінці у фармакологічно активні метаболіти: перший метаболіт 6-бета-налтрексон - також є прямим антагоністом опіатів; другий - 2-гідрокси-3-метокси-6-бета-налтрексон; виводяться, в основному, нирками; кількість вільного налтрексону, що виділяється з сечею, менше 1 % від прийнятої перорально дози, а кількість вільного і зв'язаного 6-бета-налтрексону - 38 % від пероральної дози налтрексону; налтрексон та його метаболіти зазнають внутрішньопечінкової рециркуляції; Смакс (Tmax) налтрексону і 6-бета-налтрексону - через 1 год. після перорального прийому; середній T1/2 для налтрексону - 4 год., для 6-бета-налтрексону - 13 год.; час виникнення Смакс і T1/2 залежать від дози; налтрексон не кумулює в організмі протягом тривалого часу, а концентрація 6-бета-налтрексону зростає у плазмі до 40 %; це пояснюється тим, що T1/2 його набагато довший, ніж у налтрексону.

Показання для застосування ЛЗ: призначають у комплексному лікуванні наркоманії для підтримання стану, вільного від наркотика, подолання фізичної залежності; у комплексному лікуванні алкоголізму для стримування потягу до вживання алкоголю, попередження надмірного вживання алкоголю, зниження рівня спричиненої алкоголем ейфорії, для скорочення частоти рецидивів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування можна розпочати після утримання від приймання наркотиків протягом 7 - 10 днів, у пацієнта має бути відсутній с-м відміни та ознаки абстиненції; утримання від приймання наркотиків ідентифікується за аналізами сечі; лікування не розпочинають доти, поки провокаційна проба з 0,5 мг налоксону не стане негативною; налоксонова проба не проводиться пацієнтам із симптомами абстиненції, при виявленні опіатів у сечі, пробу можна повторити через 24 год.; збільшують дозу поступово; можна розпочинати з прийому дорослим 20 мг антаксону і тримати пацієнта під наглядом 1 год., за відсутності ознак абстиненції можна дати решту (30 мг) добової дози; підтримуюча терапія: після того, як пацієнт пройшов фазу введення у курс лікування доза 50 мг кожні 24 год. буде достатньою, щоб блокувати дію опіатів, введених парентерально; можна використати і гнучкіші схеми лікування: 100 мг антаксону призначають кожні 2 дні або 150 мг кожні 3 дні, 100 мг антаксону призначають у понеділок, 100 мг - у вівторок і 150 мг - у п'ятницю; ця схема зручна для пацієнтів, які наважилися перебувати у стані, вільному від опіатів, тривалий час; тривалість курсу лікування - 3 - 6 місяців. Для лікування алкоголізму антаксон використовується у середній добовій дозі 50 мг кожні 24 год. або призначається перед прийомом алкоголю, мінімальна тривалість курсу лікування - 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення сну, стан тривоги, підвищена нервова збудливість, болісні судоми, нудота, блювання, слабкість, суглобовий, м'язовий, головний біль, зниження апетиту, пронос, запор, стан прострації, роздратованість, запаморочення, шкірні висипання, уповільнена еякуляція, зменшення статевої потенції, відчуття ознобу; дихальна система - гіперемія судин носової порожнини, свербіж, ринорея, чхання, сухість у горлі, підвищене сльозовиділення, синусит, утруднене дихання, трахеофонія, кашель, задишка; серцево-судинна система - носова кровотеча, флебіт, набряк, підвищення АТ, неспецифічні зміни кардіограми, тахікардія; ШКТ - метеоризм, геморой, виразка; сечостатева система - прискорене або порушене сечовипускання, підвищене або знижене лібідо; шкірні покриви - підвищена секреторна діяльність сальних залоз, епідермофітія ступнів, зміни шкіри, які відповідають I стадії відмороження, алопеція; психічний стан - депресія, паранойя, стомлюваність, сплутаність свідомості, дезорієнтація у часі і просторі, галюцинації, нічні кошмари; зорова і слухова системи: зниження гостроти зору, біль і відчуття печіння в очах, світлобоязнь, болісні "забиті вуха", шум у вухах; загальне - підвищений апетит, втрата або збільшення маси тіла, патологічне позіхання, сонливість, стан пропасниці, сухість у роті, біль у паховій ділянці, збільшені лімфатичні вузли, відчуття жару у кінцівках, відчуття раптового припливу крові до обличчя; лабораторні аналізи - підвищення рівня печінкових трансаміназ, лімфоцитом; лікарська залежність - повний антагоніст опіатів; він не спричиняє толерантності, фізичної або психічної залежності.

Протипоказання до застосування ЛЗ: хворим, які приймають аналгетики групи морфіну (опіати); с-м абстиненції; хворим, які не пройшли провокаційну пробу з налоксоном; позитивний результат аналізу сечі на наявність опіатів; гіперчутливість до ант аксону; г. гепатит, печінкова недостатність; не встановлена безпечність застосування антаксону у дітей, молодше 18 років, у жінок під час вагітності і в період лактації.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 10 мг, по 50 мг; р-н для перорального застосування по 20 мл (50 мг) у фл., по 20 мл (100 мг) у фл; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг; порошок або кристали (субстанція) у пакетах подвійних з плівки поліетиленової.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Наксон, ВАТ "Київмедпрепарат"

II. Антаксон, "Zambon Group S.p.A.", Італія

Налтрекс®, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Налтрексону гідрохлорид (ВАТ "Київмедпрепарат", Україна, м. Київ), "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія

Налтрексону гідрохлорид, Diosynth B.V.", Нідерланди

Налтрексин, "Rusan Pharma Ltd" для "Orpha Devel handels-und Vertrieds Gmbx", Індія /Австрія

• Ондансетрон (Ondansetron)*

Фармакотерапевтична група: A04AA01 - протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3)

Основна фармакотерапевтична дія: сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією або променевою терапією, післяопераційні нудоту і блювання; механізм дії до кінця не з'ясований, можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і ЦНС; препарат не зменшує психомоторну активність, не чинить седативного ефекту при в/м'язовому введенні пікова концентрація у плазмі досягається протягом 10 хв.; об'єм розподілення після парентерального введення у дорослих - 140 л; основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці, з сечею у незмінному стані виводиться менше 5 % препарату; T1/2 - 3 год. (у хворих літнього віку - 5 год.); зв'язування з білками плазми - 70 - 76 %; у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15 - 60 мл/хв.) зменшуються системний кліренс і об'єм розподілу, результатом чого є і клінічно незначуще збільшення T1/2; фармакокінетика практично не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на хронічному гемодіалізі; у пацієнтів з хр. печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується із збільшення T1/2 (15 - 32 год.).

Показання для застосування ЛЗ: нудота, блювання, що спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією; профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза - 4 мг у вигляді одноразової в/м або повільної в//в ін'єкції під час введення в наркоз; для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза - 4 мг у вигляді в/м або повільної в/в ін'єкції; діти та підлітки (віком від 1 міс. до 17 років): для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей, які оперуються під загальною анестезією, можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально - до 4 мг) шляхом повільної в/в ін'єкції до, під час, після введення в наркоз або після операції.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: імунна система - реакції гіперчутливості негайного типу, аж до анафілаксії; ЦНС - головний біль, судоми, рухові порушення, включаючи екстрапірамідні реакції, запаморочення під час швидкого в/в введення препарату; органи зору - скороминущі помутніння в очах, під час в/в введення, минуща сліпота, під час в/в застосуванні (вона минає протягом 20 хв.); серце: аритмії, біль у ділянці серця, брадикардія; судини: відчуття тепла, припливу крові, гіпотензія, дихальна система та органи грудної порожнини - гикавка; ШКТ - запор; гепатобіліарна система - безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 2 мг/мл по 2 мл (4 мг) або по 4 мл (8 мг) в амп.; табл., вкриті оболонкою, по 4 мг, по 8 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Емесетрон-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

II. Зофран, "GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Італія/Великобританія

Еметрон, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина

Ондасетрон, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", м. Київ, УкраїнаОСЕТРОН®, "Dr. Reddy's Laboratories Ltd", Індія

Сетрон, LTD "PLIVA Croatia", Хорватія

Сетрон, "PLIVA Krakow" Pharmaceutical Company S.A. для LTD "PLIVA Croatia", Польща/Хорватія

Емасет, "Cipla Ltd", Індія,

Зофетрон, "Pharmascience Inc.", Канада,

Ондасетрон Сандоз, "Solupharm GmbH"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz"; "Lek S.A." підприємство компанії "Sandoz"; "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals

Домеган, "Omega Laboratories Ltd." для "Genfa Medica S.A", Канада/Швейцарія

• Ціанамід (Cianamid)

Фармакотерапевтична група: N07BB - засіб, що застосовується при алкогольній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: сенсибілізаційна дія на алкоголь.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: дія ціанаміду заснована на блокаді ферментної біотрансформації етилового спирту, призводить до підвищення концентрації метаболіту етилового спирту - ацетальдегіду, який спричинює негативні відчуття (приплив крові до обличчя, нудоту, тахікардію, задишку та ін.), які роблять надзвичайно неприємним вживання алкоголю після прийому препарату, що зумовлює умовнорефлекторну відразу до смаку та запаху алкоголю; сенсибілізаційна дія ціанаміду на алкоголь виявляється раніше (приблизно через 45 - 60 хв.) та продовжується менше (близько 12 год.), ніж дія дисульфіраму; на відміну від дисульфіраму ціанамід не має гіпотонічного ефекту.

Показання для застосування ЛЗ: для лікування хворих на хр. алкоголізм та для профілактики рецидивів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо, по 36 - 75 мг (по 12 - 25 крап. 2 р/добу з інтервалом 12 год.) за індивідуальною схемою.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: втома, сонливість, шкірний висип, шум у вухах, транзиторний лейкоцитоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі серцеві захворювання, легенева, печінкова або ниркова недостатність, вагітність, лактація, гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: краплі для внутрішнього застосування, 60 мг/мл по 15 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Колме, "IPSEN PHARMA, S.A.", Іспанія

• Гліцин (Glycine)

Фармакотерапевтична група: N07X X10 - засоби, що діють на нервову систему.

Основна фармакотерапевтична дія: нейромедіатор гальмівного типу дії, регулятор метаболічних процесів у ЦНС.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: являє собою замінну амінокислоту (природний метаболіт), зменшує психоемоційне напруження, підвищує розумову працездатність; виявляє нейропротекторну, антистресову, седативну дію, поліпшує метаболізм мозку, нормалізує сон; сприяє знешкодженню токсичних продуктів окислення етилового спирту, зменшує абстинентний с-м, знижує патологічний потяг до алкоголю; не спричинює привикання; легко проникає у більшість біологічних рідин і тканин організму, у тому числі у головний мозок; швидко руйнується у печінці гліциноксидазою до води та вуглекислого газу. Накопичення гліцину в тканинах не відбувається.

Показання для застосування ЛЗ: лікування астенічних станів, вегето-судинних дистоній, для підвищення розумової працездатності (як засіб, що покращує розумові процеси та здатність сприймати і запам'ятовувати інформацію), психоемоційне напруження, підвищена дратівливість, депресивні стани, для нормалізації сну, як засіб, що послаблює потяг до алкоголю, зменшує явища абстиненції; при різних функціональних та органічних захворюваннях ЦНС (порушення мозкового кровообігу, інфекційні захворювання нервової системи, наслідки перенесених ЧМТ, перинатальні та інші форми енцефалопатій, в тому числі алкогольного генезу).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують сублінгвально і утримують в роті до повного розчинення табл.; дітям, підліткам, дорослим при затримці розумового розвитку, психоемоційному напруженні, зниженні розумової працездатності, пам'яті, уваги, при девіантних формах поведінки - по 1 табл. (0,1 г) 2 - 3 р/добу протягом 15 - 30 днів; добова доза - 0,3 г; сублінгвальне застосування препарату спричинює утруднення при застосуванні його для лікування дітей до 3 років; дітям старше 3 років з підвищеною збудливістю, емоційною лабільністю та порушенням сну призначають по 0,1 г (1 табл.) 2 - 3 р/добу, курс лікування - 7 - 14 днів; за необхідності курс лікування повторюють; дорослим при астено-невротичному с-мі препарат призначають по 2 таб. 3 р/добу протягом 20 - 30 днів; при порушеннях сну призначають по 0,05 - 0,1 г (1/2 - 1 табл.) за 20 хв. до сну; у період г. алкогольного сп'яніння, при проявах агресивності та психічного збудження з одночасним потягом до алкоголю призначають по 0,1 г (1 табл.) одноразово, за необхідності призначають повторно, з інтервалом 15 - 20 хв.; при хр. алкоголізмі для усунення запою спочатку призначають 1 табл. (0,1 г), через 20 хв. - другу, через 60 хв. - третю, потім - по 1 табл. 3 - 4 рази протягом 1 доби; загальна добова доза не повинна перебільшувати 0,6 - 0,7 г; при абстинентному с-мі препарат призначають по 1 табл. 2 р/добу протягом 5 - 7 днів; надалі, протягом 6 - 15 днів - по 1 табл. вранці; курсова доза дорівнює 2,8 - 4,2 г; у разі необхідності курси лікування повторюють 4 - 6 разів на рік.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: непереносимість препарату, артеріальна гіпотензія.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 г, табл. сублінгвальні по 0,1 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Гліцисед®, ВАТ "Київмедпрепарат"

II. Гліцин, ВАТ "Мосхімфармпрепарати" ім. М. О. Семашко, Російська Федерація

Гліцин, ТОВ "Медичний науково-виробничий комплекс "Біотики", Російська Федерація

Комбіновані препарати

• Дисульфірам + аденін + нікотинамід (Disulfiram + adenine + nicotinamide)

II. Лідевін, табл.; 1 табл. містить дисульфіраму - 500,0 мг, аденіну (вітамін B4) - 0,5 мг, нікотинаміду (вітамін B3) - 0,3 мг виробництва "Laboratorie de Developpment Pharmaceutique (LDP)", Франція

• L-треонін + піридоксин (L-treonine + pyridoxine)

II. Біотредин, табл. сублінгвальні; 1 табл. містить L-треоніну 100 мг, піридоксину гідрохлориду 5 мг; виробництва ТОВ МНВК "Біотики", Російська Федерація

• Глюкоза + кислота амінооцтова + натрію форміат (Glucosa + aminoacetic acid + sodium formiate)

I. Медихронал®-Дарниця, гранули; пакет N 1 містить глюкози - 17,5 г; пакет N 2 містить кислоти амінооцтової - 7.0 г, натрію форміату - 3,5 г виробництва ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

2.3.3. При опіоідній залежності

• Клонідин (Clonidinum)* (див. п. 6.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Налтрексон (див. п. 2.3.2.)

2.3.3.1. Препарати для замісної підтримувальної терапії

• Бупренорфін (Buprenorphine)* (також див. розділ п. 3.3. "Анастезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

Показання для застосування ЛЗ: лікування опіоїдної залежності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають тільки в спеціальних центрах та клініках для лікування хворих під наглядом лікаря; препарат застосовується сублінгвально і утримується в ротовій порожнині до повного розчинення табл.; табл. слід прийняти при виникненні у пацієнта об'єктивних симптомів абстиненції або протягом щонайменше 6 год. після останнього застосування опіоїдів; для лікування опіоїдної залежності рекомендована початкова добова доза становить 4 - 8 мг, яка в подальшому титрується залежно від стану пацієнта до 2 - 4 мг/добу; інтервал між застосуванням препарату становить 6 - 8 год.; МДД - 32 мг.

Форми випуску ЛЗ: табл. сублінгвальні по 0,4 мг, по 2 мг, по 8 мг.

Торгова назва ЛЗ:

II. Бупренорфін Етіфарм, Ethypharm, Франція

Еднок, Rusan Pharma Ltd, Індія

• Метадон (Methadone)

Фармакотерапевтична група: N07BC02 - засоби, що застосовуються при опіатній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: діє, головним чином, на ЦНС та органи із гладкими м'язами; основне терапевтичне застосування метадону - аналгезія, детоксикація або підтримуюча терапія при опіатній залежності.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: мю-агоніст, синтетичний опіатний аналгетик зі складною дією, подібною до дії морфіну; абстинентний с-м у випадку застосування метадону, хоча і є якісно подібним такому для морфіну, проте відрізняється повільнішим розвитком, більш тривалим перебігом і менш тяжкими симптомами; деякі дані також вказують на те, що метадон діє як антагоніст на рецептор N-метил-D-аспартату (NMDA), однак участь NMDA-рецепторів у терапевтичній ефективності метадону не відома; після перорального застосування біодоступність метадону становить 36 - 100 %, Смакс досягається через 1 - 7,5 год.; дозозалежність фармакокінетики метадону невідома; проте після застосування добових пероральних доз у межах 10 - 225 мг рівноважні концентрації в плазмі знаходилися в межах 65 - 630 нг/мл, а Смакс знаходилися в межах 124 - 1255 нг/мл; вплив їжі на біодоступність метадону не оцінювався; метадон є ліпофільним препаратом, рівноважний об'єм розподілу якого становить 1,0 - 8,0 л/кг; у плазмі метадон, головним чином, зв'язується з a1-кислим глікопротеїном (85 - 90 %); виділяється у слину, грудне молоко, амніотичну рідину та плазму пуповини; метаболізується переважно шляхом N-деметилювання в неактивний метаболіт, 2-етиліден-1,5-диметил-3,3-дифенілпіроліден (EDDP); ферменти цитохрому Р450, головним чином, CYP3A4, CYP2B6 і CYP2C19 та меншою мірою CYP2C9 і CYP2D6, відповідають за перетворення метадону на EDDP та інші неактивні метаболіти, які виводяться, головним чином, із сечею; виводиться у формі метаболітів нирками та з фекаліями; після застосування багаторазової дози кінцевий T1/2 значно варіює та визначається в межах 8 - 59 год.; оскільки метадон є ліпофільною речовиною, він затримується у печінці та інших тканинах; повільне вивільнення метадону з печінки та інших тканин може подовжувати тривалість дії метадону, незважаючи на низькі концентрації у плазмі; виведення метадону під час вагітності суттєво змінювалося; загальний кліренс метадону з організму був підвищений у вагітних пацієнток у порівнянні з пацієнтками після пологів або з невагітними жінками з опіоїдною залежністю; кінцевий T1/2 знижується під час 2 та 3 триместрів; зменшення T1/2 та знижений кліренс метадону, що призводить до нижчих мінімальних рівнів метадону під час вагітності, може спричинити симптоми відміни у деяких вагітних пацієнток; у вагітних пацієнток слід підвищувати дозу або зменшувати інтервал дозування; фармакокінетика метадону у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю ретельно не вивчалася; у пацієнтів з печінковою недостатністю є ризик акумуляції метадону після багаторазового введення дози; фармакокінетика метадону у геріатричних пацієнтів не оцінювалась; при пероральному застосуванні р-н метадону добре абсорбується з ШКТ; біодоступність становить 80 - 95 %; в плазмі крові виявляється вже через 30 хв. після прийому; Смакс досягається через 4 год.; T1/2 - 24 - 36 год. (індивідуальні коливання можуть складати від 10 до 80 год.), що дозволяє застосовувати препарат 1 р/добу; через значне індивідуальне варіювання показників часу напіввиведення, рівноважна концентрація метадону може досягатися через 2 - 9 днів; біотрансформується в печінці за участю CYP3A4, виводиться з організму у формі метаболітів з сечею та калом.

показання для застосування лз: детоксикація при лікуванні опіатної залежності (героїн або інші морфіноподібні наркотики); підтримуюче лікування опіатної залежності (героїн та інші морфіноподібні наркотики) в комбінації з відповідними соціальними та медичними заходами; р-н для ін'єкцій застосовується як наркотичний аналгетик при вираженому больовому с-мі (як правило, в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали опіатних препаратів).

спосіб застосування та дози лз: внутрішньо у вигляді суспензії, попередньо розчинивши призначену дозу приблизно в 120 мл води або в апельсиновому соку, або іншому кислому фруктовому напої; детоксикація та підтримуюче лікування при опіатній залежності: індукція/початкове дозування - у результаті розламування таблетки навпіл отримують дві дози по 20 мг, на чотири частини - чотири дози по 10 мг, потрібно контролювати приймання початкової дози для того, щоб виявити можливу седативну дію, інтоксикацію чи симптоми відміни у пацієнта; для послаблення симптомів відміни достатньою буде разова доза 20 - 30 мг мета дону; початкова доза не повинна перевищувати 30 мг; якщо у той же день необхідно провести корекцію дози, пацієнт повинен зачекати 2 - 4 год. до наступного підвищення, коли буде досягнутий піковий рівень; якщо симптоми відміни не пригнічені або з'явились знову, можна прийняти додатково 5 - 10 мг мета дону; оскільки таблетку препарату можна розділити лише на чотири частини по 10 мг, то пацієнтам за такого стану потрібно застосовувати інший препарат з відповідним дозуванням; мдд у перший день лікування - 40 мг; корекцію дози у перший тиждень лікування слід проводити з огляду на результати контролю симптомів відміни у піку активності засобу (тобто на 2 - 4 год. після приймання); корекцію дози слід проводити з обережністю; на початку лікування може статись летальний випадок через ефекти кумуляції у перші декілька днів лікування; початкові дози слід знизити для пацієнтів із очікувано зниженою толерантністю на початку лікування; зниження толерантності можна очікувати у будь-якого пацієнта, який не приймав опіоїди більше ніж 5 днів; для пацієнтів, які віддають перевагу короткому курсу стабілізації, після якого триває період відміни під медичним наглядом, як правило, рекомендується титрувати дозу до загальної добової близько 40 мг для досягнення адекватного рівня стабілізації;через 2 - 3 дні дозу метадону необхідно поступово знизити; швидкість зниження дози метадону слід визначати для кожного пацієнта окремо; дозу метадону можна зменшувати, виходячи із добової, з інтервалом у 2 дні; але нова доза повинна бути достатньою для запобігання розвитку симптомів відміни; госпіталізовані пацієнти нормально переносять зниження загальної добової дози на 20 %; у хворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше; при проведенні підтримуючого лікування препарат слід титрувати до дози, при якій опіоїдні симптоми не проявляються протягом 24 год., знижується потреба у наркотику, блокуються або послаблються ейфоричні ефекти опіоїдів за умови самовведення, а також, коли пацієнт не чутливий до седативної дії метадону. частіше клінічна стабільність досягається при дозах від 80 до 120 мг/добу; для відміни під медичним наглядом після періоду підтримуючого лікування. існують суттєві відмінності у схемі зменшення дози метадону у пацієнтів, які обрали відміну лікування метадоном під медичним наглядом; знижувати дозу слід менше ніж на 10 % від встановленої переносимої або підтримуючої дози, і, що знижувати дозу потрібно через 10 - 14 днів; р-н метадону застосовують перорально; детоксикацію із застосуванням метадону проводять з поступовим зменшенням дози не більше 180 дні; звичайна доза, що складає для дорослих 15 - 40 мг перорально 1 р/добу, є достатньою для купірування симптомів відміни; залежно від реакції хворого, доза знижується з інтервалом в один або два дні; при застосуванні метадону з метою купірування виражених ознак с-му відміни, рекомендовані схеми прийому можуть варіювати залежно від клінічного стану хворого; початкова доза становить 15 - 20 мг для дорослих, що досить для пригнічення с-му відміни; якщо ж цього недостатньо для пригнічення с-му відміни, доза може бути збільшена; якщо в хворого є фізична залежність від високих доз, може знадобитися перевищення цього рівня; для дорослих доза в 40 мг/добу (в один прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою; стабілізація може тривати 2 - 3 дні, після чого дозу поступово знижують; величина, на яку зменшується доза, підбирається індивідуально для кожного хворого; залежно від реакції хворого доза знижується з інтервалом в один чи два дні аналогічно до таблетованих форм; якщо метадон застосовується для лікування героїнової залежності більш 180 днів, таке лікування зветься підтримуючою терапією, не зважаючи на те, що кінцевою метою лікування є повне виліковування від наркотичної залежності; підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів г. інтоксикації; початкова доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів; якщо дорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза йому/їй може становити 20 мг та через 4 або 8 год. ще 20 мг або 40 мг одноразово; якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша; при виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити; хворий повинний знаходитися під спостереженням, і з появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату; згодом доза повинна підбиратися індивідуально в межах до 80 мг/добу з урахуванням переносимості та потреби; у більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу; мдд для дорослих - 120 мг/добу; для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози метадону повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку с-му відміни (як правило, нижче 80 мг/добу); на пізніших термінах може знадобитись підвищення дози на 10 - 20 мг або дозу поділяють на два прийоми; в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали інших опіатних препаратів; дозу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженості больових відчуттів та реакції хворого на препара; протягом перших 3 - 5 днів роблять добір ефективної знеболюючої дози (2,5 - 10 мг через кожні 4 год. перорально), яку підтримують далі; при цьому підібрану ефективну добову дозу поділяють на 2 - 3 прийоми на добу; хворим літнього віку підібрану ефективну знеболюючу дозу зазвичай застосовують раз на добу.

побічна дія та ускладнення при застосуванні лз: відміна героїну - типові симптоми відміни, які слід відрізняти від побічних ефектів, спричинених метадоном, при різкій відмові від героїну або інших опіоїдів - сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, надмірне потіння, шанкроподібні прояви, гарячка, що супроводжується припливами, втомлюваність, збудження, слабкість, депресія, поширені папули, тремор, тахікардія, абдомінальні коліки, тупий біль у тілі, мимовільні судомні рухи і тремтіння, анорексія, нудота, блювання, діарея, кишкові спазми і зниження маси тіла; при швидкому титруванні - пригнічення дихання, артеріальна гіпотензія, зупинка дихання, шок, зупинка серця і смерть, слабкість, запаморочення, нудота, блювання, потіння (більш виражені в пацієнтів, які знаходяться на амбулаторному лікуванні і у тих, хто не переносить г. біль); загальні - астенія (слабкість), набряки, головний біль; серцево-судинна система - аритмія, бігемінія, брадикардія, кардіоміопатія, аномалії екг, екстрасистолія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, прискорене серцебиття, флебіт, пролонгація інтервалу qt, синкопе, інверсія зубця т, тахікардія, двоспрямована пірует-тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія; шкт - біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, запор, сухість у роті, глосит; кровотворна система - у наркоманів з хр. гепатитом описана оборотна тромбоцитопенія; метаболізм - гіпокаліємія, гіпомагнієземія, збільшення ваги тіла; цнс - збудженість, дезорієнтація у просторі, дисфорія, ейфорія, безсоння, епілептичні напади, галюцинації, зорові порушення; система дихання - набряк легень, пригнічення дихання; шкіра - кропив'янка, висипи на шкірі, геморагічна кропив'янка; сечостатева система - аменорея, зниження лібідо та/або потенції, затримка сечовиділення; побічні ефекти зазвичай поступово зникають за декілька тижнів, однак запор і посилене потіння спостерігатися довше.

протипоказання до застосування лз: гіперчутливість до метадону гідрохлориду або до будь-якого іншого інгредієнта препарату; дихальна недостатність (за відсутності устаткування для реанімації), г. ба; гіперкапнія; наявність або підозра на кишкову непрохідність.

форми випуску лз: табл. по 1 мг, по 5 мг, по 10 мг, по 40 мг, р-н для перорального застосування, 1 мг/мл по 250 мл у фл.

умови та термін зберігання лз: зберігати при t° не вище 25° c; термін придатності табл. - 5 років, р-ну - 3 роки.

торгова назва:

ii. метадикт®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Метадоз, "Mallinckrodt Inc", США

Метадол, "Pharmascience Inc.", Канада

Метадону гідрохлорид, "Mallinckrodt Inc", США

Метадону гідрохлорид молтені, "L. Molteni & C. dei Fratelli Alitti Societa di Esercizio S.p.A.", Італія

• Морфіну сульфат (Morphin sulfate)

Фармакотерапевтична група: N02AA01 - наркотичний анальгетик.

Основна фармакотерапевтична дія: сильна знеболювальна дія при соматичному та вісцеральному болю.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії полягає в агоністичній взаємодії з опіатними рецепторами ЦНС, особливо типу мю, меншою мірою з капа і дельта; неболювальна дія морфіну обумовлена підвищенням порога сприйняття болю та зміною афективного і емоційного компонентів болю, що дозволяє хворому легше його переносити; при призначенні внутрішньо морфін майже цілком всмоктується в лужному середовищі проксимальної частини тонкого кишечнику, абсорбція не залежить від прийому їжі; біодоступність при прийманні внутрішньо 12 - 69 %; знеболювальна дія настає через 20 - 60 хв. після приймання препарату; стабільна концентрація досягається через 12 год.; до 25 - 32 % прийнятої кількості зв'язується білками плазми; значна частина препарату, до 90 %, інактивується в печінці при першому проходженні через неї, тому при призначенні внутрішньо відзначається велика варіабельність біологічної доступності морфіну; в печінці морфін біотрансформується і перетворюється в глюконуриди; елімінація як морфіну (2 - 10 %), так і його кон'югатів відбувається через нирки; кліренс морфіну 24 +/- 10 мл/хв.

Показання для застосування ЛЗ: стійкий сильний біль при пухлинних процесах, біль при тяжких численних травмах та опіках.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози підбирають індивідуально, залежно від інтенсивності болю, характеру основного захворювання, розвитку толерантності і наявності побічної дії; дорослим спочатку призначають по 30 мг через 12 год.; при встановленні оптимальної дози рекомендується поступово збільшувати дозу по 30 мг залежно від розвитку толерантності; дітям призначають по 0,2 - 0,8 мг/кг маси тіла через кожні 12 год.; хворим з печінковою та нирковою недостатністю, а також пацієнтам похилого віку дози знижують; смертельна доза становить 5 мг/кг маси тіла, у наркоманів ця доза на порядок вища.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запори, нудота, блювання, сухість у роті, брадикардія, бронхоспазми, спазми жовчовивідних шляхів, міоз, ейфорія, дисфорія; обережно призначають при гіпотиреозі, хр. захворюваннях нирок і печінки, людям похилого віку.

Протипоказання до застосування ЛЗ: абсолютні - алергія до морфіну, дихальна недостатність, г. гепатальна порфірія, панкреатит, постопераційний стеноз ШКТ, стан після операцій на жовчовивідних шляхах, при підвищеному внутрішньочерепному тиску, вік до 1 року, вагітність, період годування груддю, г. інтоксикація алкоголем, снодійним, наркотичними аналгетиками, психотропними засобами або іншими засобами, що пригнічують ЦНС; відносні - феохромоцитома, паралітичний ілеус, гіпертрофія простати; обережно - при алергії до інших наркотичних аналгетиків.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 30 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін зберігання - 4 роки.

Торгова назва:

II. Словалгін 30 ретард, "Slovakofarma" j.s.c., Словацька республіка

• Гідроморфон (Hydromorphone)

Фармакотерапевтична група: N02A A03 - засоби, що діють на нервову систему. Аналгетики. Опіоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: знеболення.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: напівсинтетичне похідне морфіну, що спричиняє фармакологічні ефекти, головним чином, у ЦНС та гладких м'язах, включаючи ШКТ; ці ефекти спричиняються та опосередковуються через зв'язування зі специфічними опіоїдними рецепторами; проявляє, в основному, властивості агоніста m-рецепторів і незначну подібність до k-рецепторів; знеболювання забезпечується зв'язуванням гідроморфону з m-рецепторами у ЦНС; при внутрішньому прийманні значно активніший, ніж морфін; пригнічення дихання є наслідком прямої дії препарату на дихальний центр; опіоїди можуть спричиняти нудоту і блювання шляхом прямої стимуляції хеморецепторів у задньому відділі довгастого мозку; після одноразового перорального прийому препарату з тривалим вивільненням активної речовини концентрація препарату в плазмі крові поступово збільшувалася протягом 6 - 8 год., а потім зберігалася стабільною протягом 18 - 24 год.; Смакс досягалася в середньому через 13 - 16 год. що свідчить про очікуваний контрольований характер вивільнення гідроморфону і підтверджує можливість застосування препарату 1 р/добу; середня абсолютна біодоступність гідроморфону після одноразового прийому препарату 8 мг, 16 мг і 32 мг коливалася в межах 22 - 26 %; концентрація гідроморфону в плазмі крові в рівноважному стані приблизно у 2 рази вища, ніж після прийому першої дози препарату; рівноважний стан досягається після введення третьої дози; при багаторазовому застосуванні зміни фармакокінетики препарату не виявлено; при прийомі гідроморфону 1 р/добу концентрація його в плазмі крові в рівноважному стані знаходиться в тому ж діапазоні, що й при прийомі препарату з негайним вивільненням активної речовини 4 р/добу в тій же добовій дозі, при цьому добові коливання концентрації препарату в плазмі крові менші, ніж при прийомі препарату з негайним вивільненням активної речовини (відповідно 83 % і 147 %); у рівноважному стані AUC при прийомі препарату еквівалентна його рівню при прийомі препарату з негайним вивільненням активної речовини.

Показання для застосування ЛЗ: больовий с-м сильної інтенсивності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування залежить від характеру болю та стану пацієнта; рекомендується починати застосування препарату з мінімальної дози і потім підвищувати до досягнення адекватного рівня знеболення; на початку лікування, як і при застосуванні інших сильних опіоїдних засобів, слід розглянути можливість відповідної профілактики побічних ефектів (наприклад, запору); для пацієнтів, які нерегулярно застосовують опіоїди, початкова доза не повинна перевищувати 8 мг кожні 24 год.; оскільки при застосуванні препаратів із контрольованим вивільненням активної речовини для досягнення адекватного рівня знеболення потребується більше часу, можна починати терапію препаратами у звичайній лікарській формі (гідроморфон або морфін), а потім перейти на відповідну добову дозу таблетованої форми препарату (через перахунок доз при переході з одного типу препаратів на інший; початкова доза для пацієнтів, які регулярно застосовують опіоїди, розраховується, виходячи з попередньої добової дози і коефіцієнта перерахунку; для інших (крім морфіну) опіоїдів спочатку розраховують еквівалентну добову дозу морфіну, а потім еквівалентну добову дозу таблетованого препарату, враховуючи коефіцієнти з вищенаведеної таблиці; дозу препарату слід закруглювати до найближчої, кратної 8 мг; перед початком застосування препарату слід відмінити всі інші опіоїдні анальгетики; препарат можна застосовувати разом зі звичайними дозами неопіоїдних аналгетиків або зі знеболювальними засобами; усім пацієнтам із хр. болем разом із гідроморфоном (1 р/добу) можна призначати додатковий ЛЗ для тимчасового зняття болю у вигляді препаратів з негайним вивільненням діючої речовини; після початку застосування гідроморфону може бути потрібна корекція дози для досягнення оптимального балансу між рівнем знеболення і побічними ефектами опіоїдів; якщо біль посилюється або знеболення не достатньо, може знадобитися поступове підвищення дози, дозу слід змінювати не частіше ніж через день; за необхідності добову дозу препарату можна підвищувати на 25 - 100 % від поточної; після стабілізації стану хворого при певній дозі препарату застосування цієї дози можна продовжувати стільки часу, скільки потрібне знеболення; періодично слід переглядати потребу в цілодобовому знеболенні; пацієнтам літнього віку слід починати застосування препарату з обережністю і з меншої початкової дози; у хворих з печінковою недостатністю середньої тяжкості (7 - 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) Смакс приблизно в 4 рази вища, ніж у здорових людей, але T1/2 не змінюється; у хворих з нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну - 40 - 60 мл/хв.) рівень гідроморфону був приблизно у 2 рази вищий, ніж у людей з нормальною функцією нирок, але T1/2 не змінюєтья; у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв.) рівень гідроморфону приблизно в 4 рази вищий, ніж у людей з нормальною функцією нирок, а T1/2 у 3 рази більший; лікування хворих з печінковою недостатністю середньої тяжкості або з нирковою недостатністю слід починати при низькій дозі і під наглядом лікаря; при тяжкій нирковій недостатності також слід розглянути можливість збільшення інтервалу між дозами за такими хворими слід спостерігати для виявлення побічних ефектів опіоїдів також при проведенні підтримуючої терапії; у хворих, які мають залежність від опіоїдів і щодня приймають гідроморфон, різка відміна препарату може призвести до розвитку с-му відміни; за необхідності припинення застосування препарату дозу препарату слід знижувати на 50 % кожні 2 дні до досягнення найменшої дози, і після цього лікування можна безпечно припинити; при появі симптомів відміни дозу слід трохи збільшити до зникнення ознак і симптомів відміни опіоїдів, після такого зниження дози препарату слід відновити з більш тривалими інтервалами між зниженнями або з переходом на еквівалентну аналгетичну дозу іншого опіоїду для продовження зниження дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запор, нудота і блювання; метаболізм і порушення травлення - анорексія, посилення апетиту; психічні розлади - безсоння, сплутаність свідомості, нічні жахи, депресія, емоційні розлади, нервозність, зниження лібідо, параноя, агресивність, плаксивість, млявість, толерантність до опіоїдів, дисфорія, ейфорія, галюцинації, залежність, неспокій, збудження; нервова система - порушення пам'яті, дизартрія, запаморочення, сонливість, тремор або мимовільне скорочення м'язів/міоклонус, порушення рухів, парестезії, гіперестезія, дискінезія, синкопе, головний біль, судоми; орган зору - помутніння зору, диплопія, сухість очей, звуження зіниць; орган слуху - вертиго, шум у вухах; серцево-судинна система - артеріальна гіпотензія, припливи крові, тахікардія, брадикардія, прискорене серцебиття; органи дихання, грудної клітки і середостіння - задишка, респіраторний дистрес, пригнічення дихання, бронхоспазм; ШКТ - сухість у роті, діарея, запор, нудота, блювання, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, біль у животі, диспепсія, метеоризм, здуття живота, геморой, підвищення печінкових ферментів, паралітична непрохідність кишечнику, жовчні коліки; шкіра і підшкірні тканини - підвищена пітливість, свербіж, висипи, екзема, еритема, кропив'янка, почервоніння обличчя; м'язи, кістки і сполучна тканина - м'язові спазми, артралгія, біль у кінцівках, міальгія; нирки і сечовивідні шляхи - затримка сечі, нетримання сечі, дизурія, патологічне забарвлення сечі (хроматурія), полакіурія, специфічний запах сечі, утруднене сечовипускання; репродуктивні органи і молочні залози - порушення ерекції, імпотенція; загальний стан - астенія, набряк, гарячка, с-м відміни опіатів, озноб, нездужання, гіпертермія, відчуття дискомфорту у грудній клітці, ускладнення при ходьбі, грипоподібний с-м, зниження температури тіла; лабораторні показники - зниження маси тіла, збільшення ЧСС, АГ, дихальна недостатність, делірій, аменорея та зниження рівня тестостерону.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до гідроморфону або до будь-якого з компонентів препарату; хірургічні втручання та/або захворювання, що можуть спричинити звуження ШКТ; "сліпі петлі" або кишкова непрохідність; г. абдомінальний біль нез'ясованої етіології; БА; зниження функції печінки, дихальна недостатність, одночасне лікування інгібіторами МАО протягом 14 днів, одночасне лікування з бупренорфіном, налбуфіном або пентазоцином, кома; період вагітності, знеболення переймів і пологів, годування груддю; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. пролонгованої дії по 8 мг, по 16 мг, по 32 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Журніста, ALZA Corporation; "Ortho-McNeil Pharmaceutical Inc." для "Janssen Pharmaceutica N.V.", США/Бельгія

2.4. Психоаналептики

2.4.1. Антидепресанти

• Агомелатин (див. п. 1.3.)

• Венлафаксин (див. п. 1.3.)

• Гіперицин (Hypericine)

Фармакотерапевтична група: N05CM50 - снодійні і седативні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: чинить тонізуючу дію на психофізичні процеси при одночасному поліпшенні якості сну.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: поліпшує настрій, допомагає при апатії та зниженні активності, які супроводжуються такими симптомами, як відчуття пригніченості, безпорадності, виснаженості, порушенні апетиту; особливо ефективний при тривалих станах знесилення (астенії); при вивченні всмоктування та розподілу радіоактивних ізотопів 14С-гіперицину та 14С-псевдогіперицину у мишей було показано, що через 6 год. після застосування препарату всмоктується 80 % гіперицину та 60 % псевдогіперицину; вибіркового накопичення гіперицину в окремих органах не спостерігалось, основна частина радіоактивності була виявлена у крові; показана відсутність радіоактивності у мозку; для вивчення біодоступності використовували водно-спиртовий екстракт трави звіробою в дозах, еквівалентних 0,1 % та 0,3 % загального гіперицину; для екстракту, що містить 0,1 % гіперицину час досягнення Смакс - 2,5 год., Смакс - 4,3 нг/мл, T1/2 - приблизно 6 год.; для 0,3 % гіперицину - час Смакс - 4 - 6 год., Смакс - 1,5 - 14,2 нг/мл, T1/2 - 24,8 - 26,5 год.; для 0,3 % псевдогіперицину: час Смакс - 2 - 4 год., Смакс - 2,7 - 30,6 нг/мл, T1/2 - 16,3 - 36 год.; даних щодо виведення гіперицину немає; табл., що містить екстракт звіробою, який містить активні речовини гіперицин, псевдогіперицин та гіперфорин, вивчення неможливо через велику кількість біологічно активних компонентів у складі препарату.

Показання для застосування ЛЗ: пригнічений настрій, відчуття хр. втоми, емоційної виснаженості, знесилення; зниження працездатності; емоційні та психовегетативні розлади (пригнічений настрій, хр. втома, емоційна виснаженість, відчуття знесилення, зниження працездатності); психоемоційні порушення у період менопаузи (дратівливість, нервовість, втома); сезонні психоемоційні розлади, пов'язані зі змінами світового дня та атмосферного тиску (поганий настрій і самопочуття, втрата життєвої енергії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та підлітки старше 12 років приймають по 1 капс. (425 мг) 1 р/добу, регулярно в один і той самий час; за необхідності доза може бути збільшена до 2 капс./добу, по 1 капс. вранці та ввечері; найбільший ефект препарату досягається при регулярному застосуванні протягом декількох тижнів; терапевтична дія проявляється через 10 - 14 днів після початку застосування; якщо через 4 - 6 тижнів після початку лікування поліпшення стану не спостерігається, слід припинити застосування препарату та проконсультуватися з лікарем; дорослим рекомендовано по 1 табл. (60 мг) 3 р/добу; дітям від 6 до 12 років рекомендовано по 1 або максимально 2 табл. (доцільність застосування препарату у дітей від 6 до 12 років вирішує лікар; стабільний терапевтичний ефект розвивається при регулярному прийомі табл. протягом декількох тижнів або місяців; якщо протягом 4 - 6 тижнів лікування поліпшення не відмічається, препарат слід відмінити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шлунково-кишкові розлади, шкірні АР (почервоніння, свербіж), втомлюваність або неспокій; сплутаність свідомості та сухість у роті; у людей з гіперчутливістю до сонячного світла прийом сонячних ванн може призвести до опіків; у пацієнтів з біполярною депресією існує ризик розвитку маніакального стану.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; тяжкі депресії, котрі супроводжуються суїцидальними думками; одночасне застосування: індинавіру або інших антиретровірусних препаратів; циклоспорину, дигоксину, теофіліну, іринотекану, такролімусу, симвастатину, фексофенадину, трициклічних антидепресантів (амітриптилін, нортриптилін), протиепілептичних засобів (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн), селективних інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну (циталопрам, флувоксамін, сертралін, пароксетин), а також триптанів (суматриптан, наратриптан, золмітриптан); препаратів для зниження згортання крові (варфарин та інші антикоагулянти - похідні кумарину); капс. - дитячий вік до 12 років, табл. - діти до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 425 мг; драже, табл. вкриті оболонкою по 300 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 60 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Геларіум® гіперикум, Bionorica AG, Німеччина

Гербіон® гіперикум, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія

Деприм, Деприм форте, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Деприм® форте, "Lek Pharmaceutical Company d.d." підприємство компанії "Sandoz"; "Wiewelhove GmbH" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Словенія/Німеччина/Словенія

Нейроплант, "Dr.Willmar Schwabe GmbH & Co", Німеччина

• Есциталопрам (Escitalopram)* (див. п. 1.3.)

• Кломіпрамін (Clomipramine)* (див. п. 1.3.)

• Мапротилін (Maprotiline)* (див. п. 1.3.)

• Міансерин (Mianserin)* (див. п. 1.3.)

• Міртазапін (Mirtazapine)* (див. п. 1.3.)

• Пароксетин (Paroxetine)* (див. п. 1.3.)

• Сертралін (Sertralin)* (див. п. 1.3.)

• Тіанептін (Tianeptine)* (див. п. 1.3.)

• Циталопрам (Citalopram)* (див. п. 1.3.)

2.4.2. Психостимулятори та ноотропні засоби

• Гама-оксимасляна кислота (Hopatenic acid) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Вінпоцетин (Vinpocetin) (див. п. 5.1.4.5. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Пірацетам (Piracetam)** (див. п. 2.1. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Піритинол (Pyritinol) (див. п. 1.4.)

• Гінкго білоба (Ginkgo biloba)** (див. п. 2.4. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

• Пірацетам + цинаризин (Piracetam + cinnarisini) (див. п. 2.4. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")

2.5. Протиепілептичні засоби

• Бензобарбітал (Benzobarbital) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Вальпроєва кислота (Valproic acid)* (див. п. 1.6.)

• Карбамазепін (Carbamazepinum)* (див. п. 1.6.)

• Клоназепам (Clonazepamum)* (див. п. 1.6.)

• Ламотриджин (Lamotrigine)* (див. п. 1.6.)

• Топірамат (Topiramatum)* (див. п. 1.6.)

• Фенобарбітал (Phenobarbitalum)* (див. п. 1.6.)

2.6. Антипаркінсонічні засоби

• Біперіден (Biperiden)* (див. п. 1.5.)

• Тригексифенідил (Trifluoperazinum)* (див. п. 1.5.)

2.7. Антидоти

• Калію перманганат (Potassium permanganate)

Фармакотерапевтична група: V03A B18 - антисептичний, антимікробний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: антисептична, антидотна при отруєннях фосфором, опіоїдами, алкалоїдами, синільною кислотою, хініном.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: сильний окислювач; у присутності органічних речовин, що легко окислюються (компоненти тканин, гнійні виділення), легко відщеплює кисень і перетворюється у діоксид марганцю, який в залежності від концентрації р-ну виявляє в'яжучу, подразливу, припікальну дію; кисень, що вивільнився, зумовлює протимікробний і дезодораційний вплив; фармакокінетика не вивчена.

Показання для застосування ЛЗ: інфіковані рани, опіки, виразки, дерматомікози, вагініт, уретрит, цистит, баланопостит, фарингіт, ларингіт, тонзиліт; отруєння опіоїдами, алкалоїдами, нікотином, синільною кислотою, хініном; при потраплянні аніліну на шкіру, при ураженнях очей отруйними комахами; окислення ціанідів у присутності калію перманганату спостерігається лише у лужному середовищі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для промивання шлунку, полоскання застосовують 0,01 % - 0,02 % - 0,1 % р-ни; при отруєннях - промивання шлунку 0,01 - 0,1 % р-ном.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у р-нах високої концентрації може спричинити подразнення тканин, при підвищеній чутливості тканини - опік при потраплянні внутрішньо у людей зі зниженою кислотністю шлункового соку спричиняє гемотоксичну дію (метгемоглобінемія).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: порошок.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 8° C - 15° C; термін зберігання - не обмежений.

Торгова назва:

I. Калію перманганат, Київське ОДКП "Фармацевтична фабрика"

Калію перманганат, ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола"

Калію перманганат, Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", Фармацевтична фабрика

Калію перманганат, ТОВ "Исток Плюс"

Калію перманганат, ВАТ "Львівська фармацевтична фабрика"

• Налаксон (Naloxone)*

Фармакотерапевтична група: V 03 AB15 - антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: конкурентний антагоніст опіатних m, k, s-рецепторів, який дещо слабше блокує також d, e-рецептори, найбільшу спорідненість має з m-рецепторами, єдиний представник групи так званих "чистих антагоністів опіатних рецепторів", завдяки сильній спорідненості з цими рецепторами він витісняє наркотичні засоби з місць зв'язування, ліквідуючи таким чином симптоми передозування опіоїдами.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не виявляє внутрішньої активності, тобто не має додаткових агоністичних властивостей, завдяки чому зумовлює сильнішу дію, ніж інші засоби; усуває дію ширшої групи наркотичних засобів, а саме, не тільки чистих агоністів, але також і антагоністів та агоністів опіатних рецепторів; не пригнічує центр дихання, не виявляє аналгетичної дії, не спричиняє психічні розлади; усуває дію морфіну, героїну, кодеїну, дигідрокодеїну, петидину, метадону, пентазоцину, фентанілу та апоморфіну; усуває центральні і периферичні токсичні симптоми: пригнічення дихання, звуження зіниць, уповільнення випорожнення шлунка, дизфорію, кому та судоми; усуває також аналгетичний ефект цих сполук; усуває аналгетичний ефект психічного стресу, черезшкірного стимулювання нервів, акупунктури, електроакопунктури і плацебо; застосовується при розладах функції дихання при змішаних отруєннях, спричинених опіоїдними засобами разом з барбітуратами, бензодіазепінами і алкоголем; не поглиблює депресію дихання, спричинену барбітуратами, може ліквідувати кому і депресію дихання, що спричинені цими засобами; усуває токсичну дію великих доз етилового спирту, хоч і не показаний при отруєннях цією речовиною; у великих дозах, зумовлює аналептичну дію, що залежить від гальмування ГАМК-ергічної передачі, чим пояснюється антагонізування препаратом депресії дихання, спричиненої бензодіазепінами; у дозах, що у декілька разів перевищують терапевтичні, не викликає дисфорії і психоміметичних симптомів, його застосування не створює небезпеки появи залежності від препарату; при в/в введенні викликає ефект через 30 - 120 сек., дія триває протягом 20 - 45 хв., при введенні вм або пш дія починається через 2 - 3 хв., триває 150 - 180 хв.; середній T1/2 - 1 - 1,5 год.; у новонароджених триваліший - 3 год.; метаболізується у печінці- підлягає глюкуронізації; метаболіти виділяються з сечею; вплив печінкової і ниркової недостатності на фармакокінетику препарату не вивчався; проходить крізь плаценту.

Показання для застосування ЛЗ: отруєння, диференційний діагноз отруєнь опіоїдними засобами; абсолютне і відносне передозування опіоїдного засобу; ліквідація небажаних симптомів після спинномозкового введення морфіноподібних опіоїдних засобів; усунення дії опіоїдних сполук під час загальної анестезії, якщо цього потребують особливі обставини; усунення пригнічення дихання у новонароджених внаслідок введення опіоїдного засобу породілі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза і шлях введення залежать від стану хворого, виду і кількості опіоїдного засобу, що викликало отруєння;при отруєнні опіоїдними засобами дорослим спочатку в/в, в/м або п/ш вводять 0,4 мг; у разі необхідності дозу можна повторювати через кожні 3 - 5 хв., до моменту приведення хворого до свідомості і відновлення рівномірного дихання; якщо після введення 10 мг препарату не настане хоча б тимчасове поліпшення дихання і відновлення свідомості, діагноз передозування опіоїдним засобом є сумнівним; вводити в/в дуже повільно (протягом 2 - 3 хв.); у дітей початкова доза становить 0,005 - 0,01 мг/кг маси тіла в/в, в/м або п/ш; у випадку необхідності, ін'єкції можна повторювати; виведення із анестезії, що викликана опіоїдними засобами у дорослих - в/в вводять 0,1 - 0,2 мг (1,5 - 3 мкг/кг маси тіла), дітям - в/в вводять 0,005 - 0,01 мг/кг маси тіла; у разі необхідності дозу 0,1 мг можна повторювати через кожні 2 хв. доти, поки хворий не почне самостійно дихати і буде при свідомості; в обгрунтованих випадках, при отруєннях опіоїдними засобами з довготривалим T1/2, щоб утримати ефект дії налоксону, можна вводити його в/м.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, підвищена пітливість, тахікардія, підвищення АТ, психомоторне збудження, м'язове тремтіння, судоми і навіть зупинка серця; ці симптоми є найчастішими ознаками с-му гострої абстиненції і наслідком дуже швидкого антагонізування впливу похідних морфіну

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до налоксону.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл (0,4 мг/мл) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C,термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

I. Налоксон-М, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

II. Налоксону гідрохлорид, "Polfa" Warsaw Pharmaceutical Works, Польща

• Натрію тіосульфат (Sodium thiosulfate)

Фармакотерапевтична група: V03A B06 - антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протитоксичну, протизапальну та десенсибілізуючу дію.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при взаємодії з екзогенними сполуками арсену, ртуті, свинцю утворює їх неотруйні сульфіти; з синильною кислотою та її солями утворює менш токсичні роданисті сполуки; знешкоджує препарати галоїдів (йоду, брому); застосування препарату для лікування паразитарних захворювань шкіри базується на його здатності розпадатися в кислому середовищі з виділенням сірки та сірчистого ангідриду, які мають протипаразитарну дію; після в/в застосування швидко надходить до позаклітинної рідини; виводиться з організму з сечею; T1/2 - 0,65 год.

Показання для застосування ЛЗ: отруєння сполуками арсену, ртуті, свинцю, синильною кислотою та її солями, йодом, бромом та їх солями; артрити, невралгії, алергічні захворювання, червоний вовчак.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при отруєннях сполуками арсену, ртуті, свинцю, йодом, бромом та їх солями, а також при артритах, невралгіях, алергічних захворюваннях препарат призначають в/в у дозі 1,5 - 3 г (5 - 10 мл 30 % р-ну); при ураженнях синильною кислотою та її солями препарат вводять у дозі 15 г (50 мл 30 % р-ну); натрію тіосульфат при перелічених отруєннях та захворюваннях може призначатися внутрішньо у разовій дозі 2 - 3 г у вигляді 10 % р-ну, який готують з 30 % р-ну шляхом розведення водою або фізіологічним р-ном 1 : 2.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не описана.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 30 % по 5 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

I. Натрію тіосульфат, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Біолік"

Натрію тіосульфат-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Комбіновані препарати

• Унітіол + кальцію пантотенат (Unithiol + calcii pantotenat)

II. Зорекс®, капс.; 1 капс. містить 250 мг унітіолу та 10 мг кальцію пантотенату; виробництва ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м. Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

2.8. Ентеросорбенти

• Вугілля активоване (Carbo activatus) (див. п. 8.1. розділу "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби" та п. 6.2.1. розділ "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Ентеросгель (Enterosgel) (див. п. 6.2.2. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

2.9. Нестероїдні протизапальні засоби

• Декскетопрофен (Dexketoprofen)

Фармакотерапевтична група: M01AE17 - протизапальні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: аналгетична, протизапальна та жарознижувальна дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: це трометамолова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіонової кислоти; механізм дії пов'язаний зі зменшенням синтезу простагландинів унаслідок пригнічення циклооксигеназної системи; продемонстрував інгібувальну дію на активність ЦОГ1 і ЦОГ2; має ефективну аналгетичну дію; доведена аналгетична ефективність в/м і в/в форми декскетопрофену трометамолу для контролю помірного і сильного болю при проведенні хірургічних втручань в абдомінальній ділянці, а також в ортопедичній і гінекологічній практиці, при г. болю в опорноруховому апараті і при ниркових коліках; спостерігається швидкий початок аналгетичної дії з досягненням піку аналгетичного ефекту протягом 45 хв.; тривалість аналгетичної дії після введення 50 мг декскетопрофену становила, як правило, 8 год.; препарат, який застосовувався в комбінації з опіоїдними препаратами, значно знижував застосування опіоїдів; при вивченні контролю післяопераційного болю, в яких пацієнти отримували морфін за допомогою пристрою, що забезпечує самоконтроль аналгезії пацієнтами, введення декскетопрофену приводило до значного зменшення потреби морфіну (на 30 - 45 %) у порівнянні з групою плацебо; при в/м введенні декскетопрофену трометамолу у людини Смакс досягається через 20 хв. (у межах 10 - 45 хв.); AUC одноразових доз 25 - 50 мг залишається пропорційною дозі як при в/м, так і при в/в введенні; AUC і Смакс після останньої ін'єкції не відрізнялись від значень, отриманих при введенні однократних доз, що вказує на відсутність кумуляції препарату; подібно до інших препаратів з високим рівнем зв'язування з білками плазми (99 %), середнє значення об'єму розподілу становить менше 0,25 л/кг; T1/2 - 1 - 2,7 год.; головним шляхом виведення декскетопрофену є кон'югація його з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками; після виведення декскетопрофену трометамолу в сечі виявляється тільки S(+) енантомер, що вказує на відсутність перетворення в R(-) енантомер в організмі людини; середній T1/2 в осіб похилого віку був довший після одноразових і повторних ін'єкцій (до 48 %), загальний кліренс препарату був понижений; після перорального застосування Смакс у людини досягається у середньому через 30 хв. (15 - 60 хв.); T1/2 декскетопрофену становить 1,65 год.; зв'язування з білками плазми (99 %), середній об'єм розподілення становить менше 0,25 л/кг; метаболізм відбувається, в основному, за рахунок зв'язування з глюкуроновою кислотою та подальшим виведенням через нирки; значення AUC біодоступності після останнього прийому не більше, ніж після одноразового прийому, що означає відсутність кумуляції препарату; при прийомі декскетопрофену з їжею значення AUC біодоступності не змінюються, але знижується значення Смакс і зменшується швидкість всмоктування.

Показання для застосування ЛЗ: сильний або середньої інтенсивності біль, такий як післяопераційний біль, ниркова коліка або біль у спині; лікування болю легкої та середньої інтенсивності в ділянці опорно-рухового апарату, менструального болю, зубного болю.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: може вводитись глибоко в/м, в/в струминно, повільно (тривалістю не менше 15 сек.) або в/в краплинно тривалістю 10 - 30 хв.; дорослим рекомендоване дозування: 50 мг кожні 8 - 12 год.; за необхідності повторна доза може бути введена з 6 - годинним інтервалом; МДД - 150 мг; р-н для ін'єкцій призначений для короткотривалого застосування, і лікування ним має обмежуватись періодом г. симптомів (не більше 2 діб).; по можливості пацієнти повинні переводитись на пероральну форму препарату; пацієнтам похилого віку коректувати дозу не потрібно; однак у зв'язку з фізіологічним пониженням функції нирок рекомендується призначення більш низьких доз у випадку легкої ниркової недостатності: загальна добова доза - 50 мг; у пацієнтів з легким та помірно тяжким пониженням функції печінки (5 - 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) загальну добову дозу треба понизити до 50 мг і проводити частий контроль функції печінки; для пацієнтів з легким порушенням нирок (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв.) загальну добову дозу треба понизити до 50 мг; р-н для ін'єкцій не повинен призначатись хворим з помірною або тяжкою функціональною недостатністю нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв.); у лікарській формі табл. залежно від інтенсивності болю рекомендована доза становить 12,5 мг кожні 4 - 6 год. або 25 мг кожні 8 год.; не рекомендується перевищувати загальну добову дозу, яка становить 75 мг; препарат не призначений для довгочасної терапії, лікування повинно обмежуватися часом наявності симптомів; пацієнтам похилого віку рекомендується розпочинати лікування з меншого дозування (загальна добова доза 50 мг); при добрій переносимості доза може бути підвищена до звичайної; пацієнтам з легкими або середньої тяжкості порушеннями функції печінки також рекомендується розпочинати лікування з меншої дози (загальна добова доза 50 мг); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки призначати препарат не можна; пацієнтам з леким порушенням функції нирок загальну добову дозу знижують до 50 мг, із середнім або тяжким порушенням функції нирок призначати не можна.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота чи/або блювання, болі в животі, пронос, диспепсія; порушення сну, стан тривоги, страху, головний біль, запаморочення, серцебиття, гастрит, запори, сухість у роті, здуття кишечнику, шкірний висип, втомлюваність, припливи, слабкість, стан напруження, дискомфорт; парестезії, підвищення АТ, периферичні набряки, уповільнення дихання, пептичні виразки, кровотечі, перфорація виразки, анорексія, підвищення рівня ферментів печінки, кропив'янка, підвищена пітливість, поліурія, біль у спині, непритомність, у жінок - порушення менструального циклу, у чоловіків - порушення з боку простати; нейтропенія, тромбоцитопенія, нечіткість зору, шум у вухах, тахікардія, гіпотонія, бронхоспазм, задишка, ураження підшлункової залози, ураження печінки, тяжкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (с-м Стівенса-Джонсона; Лайєла), судинний набряк, шкірні реакції фотосенсибілізації, свербіж, ураження нирок (нефрит або нефротичний с-м), анафілактичні реакції, набряк обличчя.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до декскетопрофену трометамолу, до інших НПЗЗ; пацієнтам, у яких речовини, що мають подібну дію (наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ), спричиняють астматичні напади, бронхоспазм, г. риніт або призводять до розвитку носових поліпів, кропив'янки або ангіоневротичного набряку; пацієнтам з активною або підозрюваною (або в анамнезі) виразкою шлунка чи ДПК; пацієнтам з шлунково-кишковими кровотечами, іншими кровотечами або геморагічними порушеннями; пацієнтам з наявністю хвороби Крона або неспецифічного виразкового коліту; хворим з БА в анамнезі; пацієнтам з тяжкою неконтрольованою серцевою недостатністю; пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <50 мл/хв.); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (10 - 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хворим на геморагічний діатез або з іншими порушеннями коагуляції, а також пацієнтам, які отримують антикоагулянти; під час вагітності і лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25 мг, р-н для ін'єкцій, 50 мг/2 мл по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

II. Дексалгін®, "A.Menarini Manufacturing Logostics & Services S.r.l.";"Laboratorios Menarini S.A." та "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Італія/Німеччина

• Диклофенак натрію (Diclofenac)*, ** (див. п. 7.1.1. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")

• Ібупрофен (Ibuprofen)*, ** (див. п. 7.1.2. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")

• Кеторолак (Ketorolac)* (див. п. 7.1.1. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")

• Кетопрофен (Ketoprofen)

Фармакотерапевтична група: M01A E03 - нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: аналгезуюча, протизапальна та жарознижуюча дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково - ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани; чинить знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату; середній рівень в плазмі крові через 5 хв. від початку в/в інфузії та через 4 хв. після завершення введення становить 26,4 ± 5,4 мкг/мл; біодоступність становить 90 %; ступінь зв'язування з білками, в основному з альбумінами - 99 %; об'єм розподілення - 0,1 - 0,2 л/кг; проникає в синовіальну рідину; через 3 год. після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі крові становить 3 мкг/мл, в синовіальній рідині - 1,5 мкг/мл; через 9 год. концентрація в плазмі крові - 0,3 мкг/мл, в синовіальній рідині - 0,8 мкг/мл; кетопрофен повільно проникає в синовіальну рідину та повільно зникає з неї, тоді як його концентрація в плазмі крові знижується швидко; стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год. після введення; у пацієнтів старшої вікової групи стабільна концентрація досягається через 8,7 год. та становить 6,3 мкг/мл; через 15 хв. після одноразового в/м введення в дозі 100 мг кетопрофен виявляється в плазмі крові та в спинномозковій рідині; Смакс досягається протягом 2 год. і становить 1,3 мкг/мл; після перорального прийому швидко всмоктується у ШКТ; після перорального прийому (по 50 мг 4 р/добу) під час їди Смакс досягається через 1,5 год. та становить 3,9 мкг/мл, тоді як при прийомі натще вона становить 2,0 мкг/мл та досягається через 2 год.; біодоступність кетопрофену в капсулах становить 90 % і прямо пропорційна дозі, що застосовується; після перорального прийому капсул з модифікованим вивільненням Смакс - 9036,64 нг/мл досягається протягом 1,76 год.; ступінь зв'язування з білками - 99 %; об'єм розподілення - 0,1 - 0,2 л/кг; стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год. після прийому пероральних форм; після введення капс. пролонгованої дії по 200 мг кетопрофену Смакс наближена до 2,7 мкг/мл, досягається протягом 6 год.; значні концентрації спостерігаються і через 24 год.; препарат не акумулює після повторного застосування; фармакокінетика кетопрофену суттєво не відрізняється залежно від віку пацієнтів; кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається; кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою реакції мікросомального окислення; з організму виводиться у вигляді кон'югата з глюкуроновою кислотою; T1/2 становить лише 2 год.; до 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90 %) у вигляді глюкуроніду, близько 10 % - з фекаліями; у пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнено, період напіввиведення збільшується на год.; у пацієнтів з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватись у тканинах; у пацієнтів старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Показання для застосування ЛЗ: ревматоїдний артрит; серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плеча); больовий с-м (посттравматичні болі; післяопераційні болі; болі при метастазах пухлин); первинна дисменорея.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози підбираються індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування; звичайна добова доза кетопрофену становить 100 - 300 мг, залежно від стану та характеру захворювання; МДД - 300 мг; капс. приймають по 1 капс. 3 р/добу; при ревматоїдному артриті та остеоартриті приймають по 1 капс. кожні 6 год.; при болях під час менструації рекомендована доза - по 1 капс. кожні 6 - 8 год.; капс. кетопрофену можна приймати з супозиторіями - по 1 капс. вранці і вдень та по 1 супозиторію ввечері; го тракту можна одночасно приймати антацидні засоби; доза, що рекомендується для в/м введення, - 1 амп. (100 мг) 1 - 2 р/добу; МДД кетопрофену для в/м введення становить 300 мг; за необхідності в/м введення можна доповнити призначенням пероральних, ректальних або трансдермальних форм; добова доза може бути збільшена до 300 мг або знижена до 100 мг, залежно від тяжкості захворювання та стану хворого; в/в інфузію слід проводити протягом 0,5 - 1 год., курс лікування при в/в введенні - не більше 48 год.; МДД для в/в введення становить 300 мг; переривчаста в/в інфузія - 100 - 200 мг кетопрофену розводять у 100 мл натрію хлориду (0,9 %) р-ні для ін'єкцій і вводять протягом 0,5 - 1 год.; через 8 год. інфузію можна повторити; безперервна в/в інфузія - 100 - 200 мг кетопрофену розводять у 500 мл інфузійного р-ну (натрію хлориду 0,9 % р-н для ін'єкцій, р-н Рінгера з лактатом, р-н глюкози) і вводять протягом 8 год.; через 8 год. інфузію можна повторити; кетопрофен можна комбінувати з наркотичними аналгетиками; його можна змішувати з морфіном в одній ємкості: 10 - 20 мг морфіну та 100 - 200 мг кетопрофену розводять у 500 мл інфузійного р-ну (натрію хлориду 0,9 % р-н для ін'єкцій, р-н Рінгера з лактатом); через 8 год. інфузію можна повторити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: диспептичні явища, нудота, метеоризм, біль у черевній порожнині, діарея, запор, розлади травлення, зниження апетиту, блювання, стоматит; головний біль, запаморочення, сонливість, депресія, безсоння, нервозність; порушення функції печінки і нирок, розлади зору і шум у вухах; гастрит, випорожнення чорного кольору, кровотеча з прямої кишки, прихована кров у калі, перфорація виразки шлунка, шлунково-кишкові прориви, криваве блювання; погіршення перебігу гіпертензії і збільшення ризику розвитку периферичних набряків; агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія; висипання на шкірі та інші реакції гіперчутливості (анафілактичний шок, бронхоспазм, напад БА).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кетопрофену або допоміжних речовин, саліцилатів та інших НПЗЗ; ерозивно-виразкові ураження ШКТ в стадії загострення; хр. диспепсія в анамнезі; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; схильність до кровотеч; астматичні напади та риніт в анамнезі після застосування НПЗЗ; вагітність (III триместр) і грудне вигодовування; діти до 14 років

Форми випуску ЛЗ: супозиторії по 100 мг, р-н для ін'єкцій, 50 мг/1 мл по 2 мл (100 мг) в амп.; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг; табл. пролонгованої дії по 150 мг; капс. тверді по 50 мг, по 150 мг; капс., пролонгованої дії по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

II. Кетонал, Кетонал Ретард, Кетонал®, Кетонал® Дуо, Кетонал® Форте, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Кетопрофен, "Terapia" S.A. та "Ethypharm Industries", Румунія/Франція

• Піроксикам (Piroxicam)

Фармакотерапевтична група: M01AC01 - нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби групи оксикамів.

Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: є оборотним інгібітором ферменту циклооксигенази, яка бере участь у перетворенні арахідонової кислоти в простагландини, знижує накопичення продуктів перекисного окиснення ліпідів і уповільнює міграцію нейтрофільних гранулоцитів у вогнищі запалення; збільшує виведення сечової кислоти з організму, добре всмоктується в кишечнику, Смакс досягається протягом 3 - 5 год. після введення, T1/2 має значні індивідуальні коливання в межах 30 - 86 год. (в середньому 50 год.), приблизно 5 % препарату виводиться в незмінному стані; стабільна концентрація в плазмі крові досягається протягом 7 - 12 днів, максимальна ефективна концентрація - через 2 тижні після початку застосування.

Показання для застосування ЛЗ: остеоартроз, анкілозуючий спондилоартрит, ревматизм, ревматоїдний артрит, гострий больовий синдром радикулярного походження, ішіас, подагра, запалення сухожиль, дисфункція скелетних м'язів, дисменорея, для зниження післяопераційного болю.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають дорослим перорально в дозі 10 - 40 мг 1 р/добу під час або після їжі з достатньою кількістю рідини; при ревматоїдному поліартриті, дегенеративній артропенії, анкілозуючому спондилоартриті підтримуюча і початкова доза становить 20 мг 1 р/добу (залежно від стану хворого підтримуюча доза може бути знижена до 10 мг або підвищена до 30 мг/добу); при захворюванні м'яких тканин, травмах в перші 2 дні призначають по 40 мг/добу в один або декілька прийомів, потім по 20 мг/добу протягом 7 - 14 днів; при первинній дисменореї призначають по 20 - 40 мг/добу протягом перших 2 днів, при необхідності у наступні 1 - 3 дні призначають по 20 мг/добу; при г. подагрі - 40 мг/добу одноразово протягом 4 - 7 днів; для дорослих - 2 табл. (10 мг) одночасно, при особливо сильних і г. запальних больових с-мах - 4 табл. (10 мг)/добу за 2 прийоми; курс лікування - 2 - 3 тижні; МДД - 40 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при тривалому застосуванні з боку ШКТ - нудота, анорексія, біль і неприємні відчуття в епігастральній ділянці, метеоризм, діарея, набряки гомілок і стоп, зміни складу периферичної крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність і період лактації, виразкова хвороба шлунка і ДПК, БА, алергічні захворювання, дітям віком до 14 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,01 г; табл. дисперговані по 20 мг; капс. по 10 мг, по 20 мг; супозиторії ректальні по 0,02 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 8° C - 15° C, термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Піроксикам, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Піроксикам, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка"

Піроксикам-В, ВАТ "Монфарм"

Піроксикам, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Піроксикам-ЛХ, ЗАТ "Лекхім-Харків"

II. Піроксикам, "Sopharma" JSC, Болгарія

Піроксикам, "Elegant India", Індія

Брексін®, "Chiesi Farmaceutici S.p.A.", Італія

Федин-20, "Synmedic Laboratories", Індія

• Німесулід (Nimesulid) *, ** (див. п. 7.1.4. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")

• Німесулід + тізанідин (Nimesulide + tisanidine)

II. Німід®Форте, табл.; 1 табл. містить німесуліду 100 мг, тизанідину гідрохлориду в перерахуванні на тизанідин 2 мг; виробництва "Liva Healthcare Pvt.Ltd" для "Kusum Healthcare", Індія

2.10. Анальгетики

2.10.1. Опіоідні анальгетики

• Буторфанол (Butorphanol)* (див. п. 3.4. розділу "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

• Трамадол (Tramadol)* (див. п. 3.2.1. розділу "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби"

2.10.2. Неопіоїдні анальгетики

• Ацетилсаліцилова кислота (Acetylsalicylic acid)* ** (див. пп. 14.3.1., 17.1.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби" та п. 8.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")

• Метамізол натрій (Metamizole sodium)*,** (див. п. 3.5. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Нефопам (Nefopam)

Фармакотерапевтична група: N02BG06 - анальгетики та антипіретики.

Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна, обезболююча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: ненаркотичний аналгетик, структурно несхожий на інші анальгетики; експериментальні дослідження вказують на центральну дію, що полягає в інгібуванні зворотнього захоплення дофаміну, норадреналіну та серотоніну на рівні синапсів; у клінічних дослідженнях виявив позитивний ефект щодо післяопераційного тремтіння; не пригнічює дихання та не впливає на перистальтику кишечнику; має незначний антихолінергічний ефект; після введення однієї дози 20 мг в/м Смакс спостерігається через 30 - 60 хв. і становить 25 нг/мл; T1/2 становить в середньому 5 год.; після в/в введення дози 20 мг, T1/2 становить 4 год.; зв'язування з білками плазми становить 71 - 76 %; біотрансформація значима, ідентифіковано три метаболіти - десметилнефопам, нефопам N-оксид, N-глюкуронид нефопам; десметилнефопам та нефопам N-оксид некон'юговані, не виявляють аналгетичної активності у дослідженнях на тваринах; 87 % введеної дози виводиться нирками, менше 5 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді; метаболіти, які виявлені в сечі складають 6 %, 3 % та 36 % відповідно від дози введенної в/в; початок дії препарату настає через 15 - 20 хв. після прийому; Смакс досягається через 1,5 - 2 год. після прийому; T1/2 4 - 6 год.; основні продукти метаболізму виводяться з сечею і жовчю.

Показання для застосування ЛЗ: больовий с-м різної етіології та інтенсивності (травми, біль після хірургічних операцій, знеболювання пологів, зубний біль, міалгія, ниркова та печінкова коліки); премедикація перед болісними медичними процедурами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: терапія повинна відповідати інтенсивності больового с-му та реакції пацієнта; в/м рекомендується доза - 20 мг; при необхідності введення повторюють кожні 6 год.; МДД - 120 мг; вводити у вигляді тривалої в/в інфузії протягом не менш ніж 15 хв., пацієнт повинен бути в лежачому положенні; одноразова доза на одну ін'єкцію - 20 мг; при необхідності введення повторюють кожні 4 год.; МДД - 120 мг; препарат можна вводити у звичайному р-ні для інфузій (ізотонічний р-н натрію хлориду або 5 % р-н глюкози); оптимальне співвідношення при розведенні - 1 амп. препарату в 50 мл р-ну для інфузії; курс лікування - не більше 8 - 10 днів; внутрішньо початкова рекомендована доза 1- 2 табл. 3 р/добу; доза може коливатися від 1 до 3 табл. 3 р/добу залежно від реакції хворого; не виявлено ефекту звикання до препарату, можна приймати тривалий час.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пітливість, сонливість, нудота, блювання, атропіноподібні реакції (сухість у роті, запаморочення, затримка сечі, дратівливість, збудженість); тахікардія та підвищення АТ, гіперчутливість, кропив'янка, набряк Квінке, анафілактичний шок, судоми, галюцінації, медикаментозна залежність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нефопаму або інших компонентів препарату; діти віком до 12 років; судоми або їх наявність в анамнезі, епілепсія; ризик затримки сечі, пов'язаної з уретропростатичними порушеннями; ризик г. глаукоматозного нападу; вагітність, період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 30 мг; р-н для ін'єкцій, 20 мг/мл, 20 мг/2 мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін зберігання - 5 років.

Торгова назва:

II. Акупан®, "BIOCODEX", Франція

Нефопам, "Eipico" Egyptian International Pharmaceutical Industries Co., Єгипет

Комбіновані препарати

(Див. п. 3.5. розділу "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

2.2.11. Вітаміни

• Аскорбінова кислота (Acidi ascorbinici) (див. п. 14.3.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Піридоксин (Pyridoxini) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Тіамін (Thiamin) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Ціанокобаламін (Cyanocobalamin) (див. п. 1.2.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")

2.12. Інші засоби, що застосовуються в наркології

• Адеметіонін (Ademetionin) (див. п. 10.1. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Аденозинтрифосфорна кислота (Adenosintriphosphoric acid) (див. пп. 12.3.2., 16.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Амброксол (Ambroxole) (див п. 6.2.3. розділу "Пульмонологія. Лікарські засоби")

• Аміаку розчин (Ammonia)

Фармакотерапевтична група: R07AX - засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкіряних тканин.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до ЛЗ, які подразнюють нервові закінчення.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при нанесенні на шкіру чинить подразнювальну та антимікробну дію, добре очищає шкіру, препарат не надходить до кров'яного русла.

Показання для застосування ЛЗ: непритомний стан.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: використовують інгаляційно, зовнішньо - при інгаляційному застосуванні, як засіб швидкої допомоги, невеликий шматочок марлі або вати, змочений р-ном аміаку, обережно підносять до носових отворів на 0,5 - 1 сек.; при укусах комах розчин аміаку застосовують зовнішньо у вигляді примочок; для миття рук хірурга - 25 мл аміаку р-ну додають до 5 л. теплої кип'яченої води, р-н діє антимікробно і очищає шкіру.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при тривалій експозиції (інгаляційне застосування) аміаку розчин може виклика- ти рефлекторну зупинку дихання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: місцеве застосування протипоказане при дерматитах, екземах, інших шкірних захворюваннях, при відкритих травматичних ушкодженнях шкірних покривів.

Форми випуску ЛЗ: р-н для зовнішнього застосування 10 % у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C, термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

I. Аміаку розчин, АТ "Ефект"

Аміаку розчин, ВАТ "Фітофарм"

Аміаку розчин, "Фармацевтична фабрика - підприємство обласної комунальної власності"

Аміаку розчин, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини"

Аміаку розчин, Державне підприємство "Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України"

Аміаку розчин, ЗАТ "Фармацевтична фабрика"

Аміаку розчин, 10 % ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола"

Аміаку розчин, 10 % Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", Фармацевтична фабрика

Аміаку розчин, 10 % Київське ОДКП "Фармацевтична фабрика"

• Амінокапронова кислота (Aminocapronic acid) (див. п. 17.1.4. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби", п. 7.5.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")

• Аміодарон (Amiodarone)* (див. п. 13.3. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Амоксицилін/клавуленат (див. п. 2.1.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби", п. 8.2. розділу "Дерматовенерологія. Лікарські засоби")

• Ампіцилін/оксацилін (Amoxicillin/Oxacillin) (див. п. 2.1.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Атропін (Atropine) (див. п. 4.1. розділу "Офтальмологія. Лікарські засоби", п. 2.3.1. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Аденозинтрифосфорна кислота (Adenosintriphosphoric acid) (див. пп. 12.3.2, 16.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Актовегін (Actovegin)** (див. п. 8.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Аллохол (Allochol) (див. п. 1.1.2. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Алмагель (Almagel) (див. п. 1.1.1. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Аміносол нео (Aminosol Neo) (див. п. 6.4. розділу "Анестезіологія, ревматологія. Лікарські засоби")

• Антраль (Antral)

Фармакотерапевтична група: A05BA50 - різні гепатотропні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: властива пролонгована протизапальна, знеболювальна, жарознижувальна дія, а також імуномодулюючі властивості, противірусна активність відносно вірусів гепатиту A, E та B; в умовах г., підгострого та хр. ушкодження печінки різними ксенобіотиками та їх комбінаціями сприяє послабленню наслідків дії гепатотоксинів, активізації репаративних процесів у гепатоцитах і практичній нормалізації показників структурно-функціонального стану печінки, інгібує процеси перекисного окиснення ліпідів у крові і тканинах, підтримує активність антиоксидантних систем організму, зумовлює стабілізацію структури печінки та мембран гепатоцитів.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не порушує функцій органів і систем організму, у нього відсутні кумулятивні властивості, імунотоксична, місцевоподразнювальна, алергенна, ульцерогенна, ембріотоксична, тератогенна дія; максимальне накопичення препарату в крові відмічається через 180 - 250 хв., період напіввиведення - 4 - 5 год., виводиться із сечею та калом.

Показання для застосування ЛЗ: г. і хр. гепатити різного генезу (у тому числі вірусної етіології) та цирози печінки; у педіатричній практиці - лікування хр. гепатитів з помірною та високою активністю, а також постгепатитних цирозів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо після їди, 3 р/добу: дорослим та дітям віком старше 10 років - по 200 мг на прийом, дітям віком 4 - 10 років - по 100 мг на прийом; тривалість лікування залежить від тяжкості хвороби; середній курс лікування становить 3 - 4 тижні, який слід повторити після 3 - 4-тижневої перерви.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: диспептичні явища, що проходять після відміни препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: порушення видільної функції нирок, гіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 4 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,1 г, по 0,2 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C, термін придатності - 2 роки

Торгова назва:

I. Антраль®, ВАТ "Фармак"

• Ацикловір (Aciclovir) (див. 1.3. розділу "Офтальмологія. Лікарські засоби", п. 5.2.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби", розд. 11. " Дерматологія")

• Бендазол (Bendazol)* (див. пп. 7.2., 17.3.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Вазелінове масло (Vaseline) (див. п. 6.2. розділу "Дерматовенерологія. Лікарські засоби")

• Вінкамін (Vincamine) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Вода для ін'єкцій (Sodium chloride)* (див. п. 5.3. розділу "Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби")

• Гепабене (Hepabene) (див. п. 4.2. розділ "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Гепарин натрію (Heparin sodium) (див. пп. 14.1.1., 17.1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби", п. 8.1.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби").

• Гідрокортизон (Hygrocortisone) (див. п. 3.4.9. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")

• Гідроксиетилкрохмаль (Hydroxyethilstarch) (див. п. 5.6. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Гліцин (Glycine) (див. п. 2.3.2.)

• Глутамінова кислота (Glutamic acid)

Фармакотерапевтична група: N07XX10 - амінокислоти.

Основна фармакотерапевтична дія: бере участь у білковому і вуглеводному обмінах, стимулює окиснювальні процеси, сприяє знешкодженню та виведенню з організму аміаку, підвищує стійкість організму до гіпоксії.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: замінна амінокислота, яка бере участь у процесах переамінування амінокислот в організмі; азот більшості амінокислот проходить через стадії включення в глутамінову, аспарагінову кислоти чи альфа-аланін; сприяє синтезу ацетилхоліну й АТФ, перенесенню іонів калію, відіграє важливу роль у діяльності скелетних м'язів; глутамінова кислота належить до нейромедіаторних амінокислот, які стимулюють передачу збудження в синапсах ЦНС; добре всмоктується при прийомі внутрішньо; швидко елімінується з крові, накопичуючись переважно в м'язовій і нервовій тканинах, печінці та нирках, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і мембрани клітин; частково глутамінова кислота під час всмоктування переамінується до утворення аланіну; під впливом ферменту глутаматдекарбоксилази перетворюється в мозку на медіатор - гамма-аміномасляну кислоту; близько 4 - 7 % її виводиться з сечею в незміненому вигляді, решта утилізується в процесі метаболічних перетворень.

Показання для застосування ЛЗ: лікування епілепсії, в основному малих нападів з еквівалентами, соматогенних, інволюційних, інтоксикаційних психозів, реактивних станів з явищами депресії, виснаження; при затримці психічного розвитку у дітей, хворобі Дауна, дитячих церебральних паралічах, поліомієліті (г. і відновний періоди), при прогресуючій міопатії, для усунення і попередження нейротоксичних явищ, що можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду та інших препаратів групи гідразиду ізонікотинової кислоти.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають у разовій дозі 1 г 2 - 3 р/добу; дітям разові дози становлять - віком 3 - 6 років - 0,25 г, 7 - 9 років - 0,5 - 1 г, віком 10 років і більше - по 1 г; кратність прийому - 2 - 3 р/добу; при олігофренії призначають по 0,1 - 0,2 г/кг маси тіла хворого протягом декількох місяців; курс лікування від 1 - 2 до 6 - 12 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: блювання, рідкі випорожнення, підвищена дратливість, безсоння; зниження вмісту Hb, лейкопенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гарячкові стани, підвищена збудливість, різко виражені психотичні реакції, печінкова та/або ниркова недостатність, нефротичний с-м, виразкова хвороба шлунка та ДПК, захворювання органів кровотворення, анемія, лейкопенія; дитячий вік до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,25 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва:

I. Глутамінова кислота, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

• Дексаметазон (Dexametasone) (див. п. 2.1. розділу "Офтальмологія. Лікарські засоби", п. 4.3. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень", п. 2.4.1. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Декстран (Dextran)* (див. п. 5.3. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Декстроза (Dextrose) (див. п. 5.3. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Дигоксин (Digoxin)* (див. розділ 11 "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Діфенгідрамін (Diphenhydramine) (див. п. 3.1. розділу "Дерматовенерологія. Лікарські засоби", п. 2.1.1. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Домперідон (Domperidone) (див. п. 2.6. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Допамін (Dopamine)* (див. п. 12.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Дротаверін (Drotaverine) (див. п. 2.2.3. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Епінефрин (Epinephrine)* (див. п. 12.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Ессенціалє H (Essentiale H) (див. п. 4.2. розділ "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Інозин (Inosine)* (див. пп. 12.3.2., 16.2.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Інсулін (Insuline) (див. розділ "Ендокринологія. Лікарські засоби")

• Інфезол (Infesol) (див. п. 6.3. розділу "Анастезіологія. Лікарські засоби")

• Калію і магнію аспарагінат (Potassium and magnesium aspartate)** (див. розділ. 13.4.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Кальцію глюконат (Calcii gluconate) (див. п. 7.1.6. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")

• Кальцію хлорид (Calcii chloride) (див. п. 5.7. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Камфора (Camphora)

Фармакотерапевтична група: M02AX10 - засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м'язовому болю.

Основна фармакотерапевтична дія: має антимікробні, протизапальні, знеболювальні та відтяжні властивості; має протисвербіжний ефект.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: властивості зумовлені наявністю в молекулі камфори функціонально активної молекули кисню, яка має високий окислювальний потенціал, порушує клітинні мембрани мікроорганізмів, руйнує багато активних сполук, що викликають запалення, біль і подразнення чутливих рецепторів у шкірі; фармакокінетика не виявлена.

Показання для застосування ЛЗ: артрити, ревматизм, артралгії, міозит, міалгії, ішіас.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: зовнішньо для розтирань та компресів; кількість аплікацій та їх тривалість зумовлені характером захворювання, ступенем його проявів, рівнем і особливостями супутньої терапії; зазвичай розтирають шкіру 2 - 3 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні прояви, кропив'янка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; захворювання шкіри різного характеру у ділянці застосування препарату; виразково-некротичні захворювання шкіри.

Форми випуску ЛЗ: олія 10 % по 30 мл у фл., р-н для зовнішнього застосування, спиртовий 2 %, 10 %.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при температурі 15° C - 25° C; термін придатності р-ну спиртового - 2 роки, олії - 5 років.

Торгова назва:

I. Камфорна олія, Київське ОДКП "Фармацевтична фабрика"

Камфорна олія, Спирт камфорний, ВАТ "Фітофарм"

Камфорна олія, Спирт камфорний, ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола"

Камфорна олія, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини"

Камфорна олія, Державне підприємство "Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України"

Спирт камфорний, ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола"

Спирт камфорний, Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", Фармацевтична фабрика

Спирт камфорний, "Фармацевтична фабрика - підприємство обласної комунальної власності", м. Миколаїв

Спирт камфорний, ТОВ "Фармацевтична фабрика", м. Івано-Франківськ

Спирт камфорний, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"

Спирт камфорний, ЗАТ "Фармацевтична фабрика", м. Сімферополь

Спирт камфорний, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини"

• Каптоприл (Captopril)* (див. розділ. 4. "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Клемастин (Clemastine) (див. п. 2.1.1. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Кофеїн-бензоат натрію (Coffeine and sodium benzoate)

Фармакотерапевтична група: V04CG30 - психостимулюючі і ноотропні засоби. Похідні ксантину.

Основна фармакотерапевтична дія: має психостимулюючу та аналептичну активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: важливим у механізмі стимулюючого ефекту препарату є зв'язування з пуриновими рецепторами мозку; механізм дії препарату обумовлений пригніченням кофеїном ферменту фосфодіестерази, що призводить до накопичення всередині клітин циклічного аденозинмонофосфату та стимуляції гліколізу; кофеїн посилює та регулює процеси збудження в корі головного мозку, посилює позитивні рефлекси, підвищує розумову та фізичну працездатність; дія препарату значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності; кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судино-руховий центри; діурез під впливом препарату посилюється (зменшується реабсорбція натрію), підвищується ЧСС, АТ (при гіпотензії), скоротливість міокарда; зменшує агрегацію тромбоцитів; при парентеральному введенні розподіляється рівномірно, проникає через гематоенцефалічний бар'єр; період напіввиведення становить приблизно 5 год., у деяких осіб - 10 год.; основна частина деметилюється та оксилюється; майже 10 % виділяється нирками у незміненому вигляді; добре всмоктується з ШКТ; рівномірно розподіляється в організмі; легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр; проникає крізь плаценту та виявляється в грудному молоці; у процесі біотрансформації піддається деметилюванню та окисленню; період напіввиведення - 3 - 7 год.; виділяється з організму з сечею та калом у вигляді метаболітів, невелика частина (близько 8 %) у незміненому вигляді.

Показання для застосування ЛЗ: інфекційні та інші захворювання, що супроводжуються пригніченням ЦНС і серцево-судинної системи (г. серцева недостатність), пригнічення дихання, асфіксія, отруєння наркотиками, іншими отрутами, що пригнічують ЦНС, астенічний с-м, спазми судин головного мозку.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим вводять п/ш дозі 1 мл 10 % або 20 % р-ну, дітям - по 0,25 - 1 мл 10 % р-ну; табл. кофеїн-бензоату натрію призначають всередину 2 - 3 р/добу; дози препарату підбирають індивідуально; разова доза для дорослих і дітей старше 14 років становить 100 - 200 мг; вища разова доза - 500 мг, МДД - 1000 мг; дітям від 5 до 14 років призначають у дозі 50 - 100 мг 2 - 3 р/добу; МДД для дітей - 500 мг; курс лікування встановлює лікар залежно від тяжкості захворювання та ефективності терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: безсоння, занепокоєння, нудота, блювання, тахікардія (особливо при тривалому застосуванні), аритмії, підвищення АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: збудження, безсоння, виражена АГ та атеросклероз, органічні захворювання серцево-судинної системи, глаукома, старечий вік (можливо занепокоєння, безсоння, судоми); кофеїн-бензоат натрію у вигляді табл. не рекомендується застосовувати дітям до 5 років.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 10 %, 20 % по 1 мл в амп.; табл. по 200 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15° C - 25° C; термін придатності р-ну - 5 років; табл. - 4 роки.

Торгова назва:

I. Кофеїн-бензоат, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Кофеїн-бензоат, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Кофеїн-бензоат-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

• Ксантинолу нікотинат (Xantinol nicotinate)* (див. п. 18.1.6. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Лактулоза (Lactulose) (див. п. 5.3. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Лідокаїн (Lidocaine) (див. п. 2.2. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби", п. 13.1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Лоперамід (Loperamide) (див. п. 6.4. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Лоратадин (Loratadine) (див. п. 2.1.1.4. розділу "Отоларингологія. Лікарські Засоби", п. 2.1.2. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Магнію сульфат (Magnesium sulfate)*,** (див. п. 5.7. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби", п. 5.3. розділу. "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Метоклопрамід (Metoclopramide) (див. п. 2.6. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Мілдронат (Mildronatе)** (див. пп. 12.3.2., 16.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Натрію хлорид (Sodium chloride) (див. п. 5.7. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Нафазолін (Naphazoline) (див. п. 2.1.1.3.1. розділу "Отоларингологія. Лікарські засоби")

• Неостигмін (Neostigmine) (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")

• Нікетамід (Nikethamide)

Фармакотерапевтична група: R07AB02 - дихальні аналептики.

Основна фармакотерапевтична дія: механізм дії складається з двох компонентів: центрального і периферичного; центральний компонент обумовлений безпосереднім впливом на судиноруховий центр довгастого мозку, що призводить до його збудження і опосередкованого підвищення системного АТ; периферичний компонент механізму дії пов'язаний із збудженням хеморецепторів каротидного синуса, що призводить до збільшення частоти і глибини дихальних рухів;

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: стимулює ЦНС, викликає пряме і рефлекторне збудження дихального і судинорухового центрів, що призводить до збільшення загального периферичного опору і підвищення АТ (ефект виявляється при зниженому АТ); не виявляє прямого стимулюючого впливу на серце та судинозвужувального ефекту; у великих дозах може спричинити клонічні судоми, тривалість дії - 15 - 60 хв.; добре абсорбується, не залежно від шляху введення; піддається швидкому метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів; елімінується переважно нирками.

Показання для застосування ЛЗ: колапс, асфіксія (в тому числі новонароджених), гіпотензія при оперативних втручаннях і в післяопераційний період, пригнічення дихання при інфекційних хворобах і в період реконвалесценції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають п/ш, в/м, в/в повільно; для в/в введення разову дозу препарату розводять у 10 мл 0,9 % р-ну натрію хлориду; вводять за 1 - 3 хв.; дорослим призначають по 1 - 2 мл 1 - 3 р/добу; дітям призначають п/ш, залежно від віку, вводять - до 1 року - 0,1 мл; від 1 року до 4 років - 0,15 - 0,25 мл; 5 - 6 років - 0,3 мл; 7 - 9 років - 0,5 мл; 10 - 14 років - 0,8 мл; вищі дози для дорослих п/ш: разова - 2 мл, добова - 6 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: неспокій, м'язові посмикування (які починаються з кругових м'язів рота), гіперемія шкіри обличчя, свербіж, блювання, аритмії; інфільтрація і болючість у місці введення, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нікетаміду, схильність до судом, епілепсія, тоніко-клонічні судоми в анамнезі, порфірія, гіпертермія у дітей; період вагітності та годування груддю; при отруєнні снодійними, наркотичними аналгетиками, барбітуратами.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 25 % по 1 мл, по 2 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 8° C - 25° C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

I. Кордіамін, ТОВ "Стиролбіофарм"

Кордіамін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Кордіамін-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

• Нікотинова кислота (Nicotinic acid)*, ** (див. пп. 15.3., 18.1.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Нітрофурал (Nitrifural) (див. п. 1.4.1. розділу "Дерматовенерологія. Лікарські засоби")

• Ніфедипін (Nifedipine)* (див. п. 3.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Ніцерголін (Nicergoline)* (див. пп. 17.4.3., 18.1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Норфлоксацин (Norfloxacini) (див пп. 1.2.3., 2.1.1. розділу "Отоларингологія. Лікарські засоби", п. 2.1.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Оксиметазолін (Oxymetazoline) (див. п. 2.1.1.3.1. розділуу "Оториноларингологія. Лікарські засоби")

• Омепразол (Omeprasole) (див п. 1.2.3. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Панкреатин (Pancreatin) (див. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Папаверин (Papaverini) (див. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Пентоксифілін (Pentoxifylline)* (див. пп. 17.3.1., 18.1.4. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Пікосульфат натрію (Pikosulfate sodium) (див. п. 5.1. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Преднізолон (Prednosolone) (див. п. 3.4.9. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")

• Прокаїн (див. п. 2.1. розділу "Анестезіологія. Лікарські засоби")

• Прокаїнамід (Procainamide)* (див. п. 13.1.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Пропранолол (Propranolol)* (див. п. 1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Реосорбілакт (Reosorbilact) (див. п. 5.8. розділу "Анастезіологія. Лікарські засоби")

• Трисоль (Trisol) (див. п. 5.7. розділу "Анастезіологія. Лікарські засоби")

• Силімарин (Silymarin) (див. п. 4.2. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Солізим (Solisym) (див. п. 8.1. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Сорбілакт (Sorbilact) (див. п. 5.8. розділу "Анастезіологія. Лікарські засоби")

• Сульфацетамід (Sulfacetamid) (див. п. 1.1.2. розділу "Офтальмологія. Лікарські засоби")

• Сульфокамфокаїн (Sulfocamphocain)

Фармакотерапевтична група: C01EB02 - кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: механізм дії препарату обумовлений збудженням ЦНС, в першу чергу центрів довгастого мозку як безпосередньо, так і через сонний синус; тонізує дихальний і судиноруховий центри.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи аналептичних ЛЗ; підсилює обмінні процеси в серцевому м'язі, підвищуючи його чутливість до впливу симпатичних нервів; впливає на судини; у результаті відбувається перерозподіл крові, звужуються судини органів черевної порожнини, підвищується тонус венозних судин, трохи збільшується приплив крові до серця, поліпшується коронарний кровотік, кровопостачання мозку та легенів; кардіотонічний ефект пов'язаний з адреносенсибілізуючою дією, посиленням процесів дихання, пов'язаних із процесом фосфориляції макроергічних з'єднань; швидко всмоктується при п/ш, в/м, в/в введенні; в організмі піддається окислюванню та кон'югації із глюкуроновою кислотою; продукти метаболізму виділяються в основному нирками, при цьому сеча має запах препарату; частково виводиться з видихуваним повітрям, через дихальні шляхи та з жовчю.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. дихальна недостатність, пригнічення дихання при пневмонії та інших інфекційних захворюваннях; кардіогенний та анафілактичний шок; г. серцева недостатність в геріатрії; отруєння алкоголем, легкі форми отруєння снодійними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять п/ш, в/м або в/в (повільно, струминно або краплинно) дорослим у разовій дозі 2 мл; для розведення слід застосовувати ізотонічний р-н натрію хлориду з pH не нижче 5,5; при необхідності препарат вводять 2 - 3 р/добу; в/в вводять у г. випадках; при хр. дихальній та серцевій недостатності препарат застосовують в/м або п/ш; курс лікування може становити 20 - 30 днів; МДД - 12 мл; об'єктивний досвід застосування у дітей відсутній у зв'язку з тим, що в ранньому дитячому віці застосування препарату неможливе через наявність новокаїну - основи, а в більш пізньому дитячому віці - через можливість камфори підвищувати судомну готовність у дітей.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження АТ (особливо у пацієнтів із артеріальною гіпотензією), шкірні АР (висипи, свербіж, почервоніння шкіри).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до камфори та новокаїну, епілепсія, схильність до судомних станів.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 100 мг/мл по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

I. Сульфокамфокаїн-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

• Теофілін (Theofillin) (див. п. 1.3.1. розділу "Пульмонологія. Лікарські засоби", пп. 7.2., 17.3.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Тіоктова кислота (Tioctic acid) (див. п. 10.2. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Триметазидін (Trimetazidine) (див. пп. 12.3.2., 16.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Фенілефрин (Phenylephrine) (див. п. 4.2. розділу "Офтальмологія. Лікарські засоби", п. 2.2.1.3.1. розділу "Отоларингологія. Лікарські Засоби")

• Фталілсульфотіазол  (Hhthalelsulfathiazole)  (див. п. 6.2. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")

• Фуросемід (Furosemid)* (див. п. 9.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

• Цетиризін (Cetirizine) (див. п. 2.1.2. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні лікарські засоби")

• Цефазолін (Cefasoline) (див. п. 2.1.2. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Цефтриаксон (Ceftriaxone) (див. п. 7.4. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Цефуроксим (Cefuroxime) (див. п. 2.1.2. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Цинаризин (Cinnarizine)* ** (див. пп. 3.4., 17.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")

Ципрофлоксацин (Ciprofloxacine) (див. п. 2.11. розділу "Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби")

• Цитидин + уридин (Сitidine + Uridine)

II. Нуклео ЦМФ Форте, капс.; 1 капс. містить цитидину-5-монофосфату динатрієвої солі 5 мг, уридину-5-трифосфату тринатрієвої солі, уридину-5-дифосфату динатрієвої солі, уридину-5-монофосфату динатрієвої солі всього 3 мг (відповідає 1,330 мг чистого уридину); виробництва "Ferrer Internacional" S.A., Іспанія

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали