МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

15.09.2017

м. Київ

N 2904/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
18 вересня 2017 р. за N 1150/31018

Про затвердження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання" (Закон N 26-VII), статті 16 Закону України "Про міжнародні договори", підпункту 834 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228 (Постанова N 228), та з метою забезпечення виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (Конвенція), вчиненої 23 листопада 2007 року у м. Гаазі, наказую:

1. Затвердити Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (Конвенція) (далі - Інструкція), що додається.

2. Департаменту державної реєстрації та нотаріату (Гайдук В. М.) забезпечити виконання абзацу сьомого підпункту 3 пункту 8 розділу I Інструкції.

3. Департаменту міжнародного права (Андрієва Т. В.) подати цей наказ для державної реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Цей наказ набирає чинності з дня його опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Петухова С. І.

 

Міністр

П. Петренко

ПОГОДЖЕНО:

 

Міністр внутрішніх справ України

А. Б. Аваков

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
15 вересня 2017 року N 2904/5

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
18 вересня 2017 р. за N 1150/31018

ІНСТРУКЦІЯ
про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (Конвенція)

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (Конвенція), вчиненої 23 листопада 2007 року у м. Гаазі (далі - Конвенція), що набрала чинності для України 01 листопада 2013 року (Лист N 72/14-612/1-2409).

2. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

запитуюча / запитувана Договірна держава - держава, яка підписала і згодом ратифікувала, прийняла або затвердила Конвенцію (Конвенція), а також держава, яка приєдналася до Конвенції після набрання нею чинності, якщо Україною не висловлено заперечення проти застосування Конвенції з цією державою;

запитуючий / запитуваний центральний орган - центральний орган, який направляє або до якого направлено заяву, передбачену Конвенцією (Конвенція);

компетентний орган - орган, до компетенції якого віднесено розгляд та/або вирішення питань, пов'язаних зі стягненням утримання;

центральний орган - орган, призначений Україною чи іншою Договірною державою для виконання обов'язків, передбачених Конвенцією, відповідно до статті 4 Конвенції (Конвенція).

Терміни "боржник", "кредитор", "правова допомога" вживаються у значеннях, наведених у статті 3 Конвенції (Конвенція).

3. Під час виконання Конвенції (Конвенція) слід враховувати, що застереження, висловлені державами - учасницями Конвенції, виключають або змінюють дію тих положень Конвенції, щодо яких вони висловлені, для відповідної держави.

Тексти заяв та застережень держав-учасниць до Конвенції (Конвенція), а також інформацію з питань практичного застосування Конвенції розміщено на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net у розділі, присвяченому Конвенції.

Під час тлумачення положень Конвенції потрібно брати до уваги її міжнародний характер і необхідність сприяти її одноманітному застосуванню (стаття 53 Конвенції (Конвенція)).

4. У разі, якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє Конвенція і Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі, що набрала чинності для України 01 серпня 2008 року, або Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, укладена 20 червня 1956 року у м. Нью-Йорку, що набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року, застосовується Конвенція (Конвенція). У разі, якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією, на підставі її положень неможливо, але можливо на підставі положень Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання від 02 жовтня 1973 року або Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року, застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.

5. З урахуванням статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" Конвенція є частиною національного законодавства і її положення застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При вирішенні питання про звернення до суду на підставі Конвенції слід враховувати положення розділів IV (Конвенція) та V Конвенції (Конвенція).

6. Положення Конвенції (Конвенція) застосовуються в Україні до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.

До зобов'язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише положення розділів V "Визнання і виконання" (Конвенція) та VIII "Загальні положення" Конвенції (Конвенція).

7. Виконання обов'язків, покладених Конвенцією на центральний орган згідно з пунктом 1 статті 4 Конвенції (Конвенція), в Україні забезпечує Міністерство юстиції України.

З цією метою Міністерство юстиції України взаємодіє в межах компетенції з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, будь-якими іншими особами та органами як в Україні, так і за кордоном.

8. Міністерство юстиції України як центральний орган забезпечує виконання функцій, передбачених статтями 5 (Конвенція), 6 Конвенції (Конвенція), і з цією метою:

1) здійснює співробітництво з центральними органами інших Договірних держав, сприяє співробітництву між компетентними органами України з метою досягнення цілей Конвенції (Конвенція);

2) передає до центральних органів Договірних держав та отримує від них заяви, передбачені статтею 10 Конвенції (Конвенція);

3) уживає необхідних заходів стосовно заяв, передбачених статтею 10 Конвенції (Конвенція), зокрема:

одержує від Державної міграційної служби України наявну інформацію про місце реєстрації боржника або кредитора, що міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі;

одержує від виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі, якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, інформацію про місце реєстрації боржника, що міститься у реєстрі територіальної громади;

одержує від Міністерства соціальної політики України інформацію щодо призначення державних соціальних допомог боржнику або кредитору чи взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи боржника або кредитора;

одержує від Державної фіскальної служби України інформацію про доходи боржника або кредитора;

на підставі довіреності, наданої боржником або кредитором, одержує від суду текст судового рішення;

одержує інформацію про наявність речових прав боржника або кредитора, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

одержує від Міністерства внутрішніх справ України інформацію про наявність транспортних засобів, зареєстрованих на боржника чи кредитора, відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року N 260 (Постанова N 260);

забезпечує примусове виконання рішень про стягнення аліментів на утримання;

у межах компетенції вживає інших заходів, необхідних для забезпечення реалізації прав заявника, що випливають з відповідної заяви;

4) із заявниками, які знаходяться в Україні, спілкується безпосередньо або доручає головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Із заявниками, які знаходяться за кордоном, спілкується через центральний орган запитуючої держави;

5) у разі необхідності погоджує з центральними органами інших Договірних держав в окремих випадках або в цілому можливість здійснення в Україні перекладу заяв, що надходять від них відповідно до розділу III Конвенції (Конвенція), українською мовою та порядок покриття витрат за здійснення перекладу;

6) з метою забезпечення здійснення представництва в судах інтересів заявника, який має право на безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених Конвенцією (Конвенція) та Законом України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI), передає заяву з додатками, в тому числі документи та інформацію, отримані відповідно до абзаців другого - восьмого підпункту 3 цього пункту, до Координаційного центру з надання правової допомоги.

9. Заходи, передбачені абзацами другим - восьмим підпункту 3 пункту 8 цього розділу, вживаються Міністерством юстиції України з метою виконання запиту центрального органу іншої Договірної держави до або після надходження заяви, передбаченої статтею 10 Конвенції (Конвенція), у тому числі, коли такі заходи є необхідними для сприяння особі, яка має право на утримання і в подальшому має намір звертатися із заявою на підставі Конвенції, у підготовці такої заяви чи з'ясуванні доцільності подання такої заяви, або якщо на розгляді іноземного центрального органу є справа з іноземним елементом про стягнення утримання.

10. Якщо вжиття заходів, передбачених підпунктом 3 пункту 8 цього розділу, спричиняє витрати, Міністерство юстиції України повідомляє запитуючий центральний орган про такі витрати. Зазначені заходи можуть вживатися лише після узгодження із заявником оплати таких витрат.

11. Персональні дані, зібрані або передані згідно з Конвенцією (Конвенція), використовуються для цілей, для яких їх було зібрано чи передано, відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

12. Документи, що надсилаються відповідно до Конвенції (Конвенція), є дійсними без потреби їх легалізації або проставлення на них апостилю за умови їх складення уповноваженим органом в межах компетенції у встановленій формі.

II. Порядок подання заяв

1. Заяви, передбачені розділом III Конвенції (Конвенція), щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років, подаються до центрального органу через центральний орган тієї Договірної держави, де постійно проживає заявник.

2. Заява про визнання і виконання рішення щодо зобов'язання про стягнення утримання відносно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 6 розділу I цієї Інструкції, подається безпосередньо до компетентного органу Договірної держави, на території якої необхідно визнати та виконати рішення.

3. До заяви щодо стягнення утримання в Україні, зазначеної у пункті 1 цього розділу, заявник додає довіреність, що уповноважує Міністерство юстиції України діяти від його імені в суді чи інших органах або призначити представника для таких дій.

4. Заява та документи, що направляються з України до запитуваної Договірної держави відповідно до Конвенції, складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної Договірної держави або іншою мовою, яку запитувана Договірна держава визначила у своїй заяві відповідно до статті 63 Конвенції (Конвенція) як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник.

Переклад документів відповідно до цього пункту забезпечує заявник.

У разі неможливості здійснити в Україні переклад заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, офіційною мовою запитуваної Договірної держави заява та додані документи можуть бути передані Міністерством юстиції України запитуваному центральному органу без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації перекладу у запитуваній Договірній державі після отримання згоди заявника на покриття ним витрат на такий переклад.

5. Міністерство юстиції України повертає заяву та документи, що надходять в Україну від запитуючого центрального органу, у разі відсутності їх перекладу українською мовою.

У разі неможливості здійснення у запитуючій Договірній державі перекладу заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, українською мовою документи можуть бути прийняті без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації здійснення перекладу українською мовою в Україні.

Витрати на такий переклад покриваються за рахунок запитуючої Договірної держави, якщо центральні органи не домовились про інше.

6. Листування Міністерства юстиції України з іншими центральними органами Договірних держав здійснюється офіційною мовою запитуваної держави або англійською чи французькою мовою, за винятком випадків, коли Договірна держава висловила заперечення проти використання англійської чи французької мови відповідно до статті 62 Конвенції (Конвенція).

III. Опрацювання заяв стосовно зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років, що подаються через центральні органи

1. Згідно з Конвенцією (Конвенція) кредитор з метою стягнення аліментів на утримання дитини віком до 18 років може подати:

1) заяву про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів відповідно до статті 24 Конвенції (Конвенція);

2) заяву про виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній Договірній державі;

3) заяву про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі, у тому числі (у разі потреби) з вимогою про встановлення батьківства;

4) заяву про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі у випадках, коли визнання та виконання іноземного рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв'язку з недостатністю підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції (Конвенція) або з підстав, зазначених у підпунктах "b" (Конвенція) або "e" статті 22 Конвенції (Конвенція);

5) заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

6) заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

2. Згідно з Конвенцією (Конвенція) боржник, стосовно якого винесено рішення про стягнення аліментів, може подати:

1) заяву про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє;

2) заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

3) заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

3. До заяв, зазначених у пунктах 1, 2 цього розділу, що надходять до Міністерства юстиції України від запитуючого центрального органу, застосовуються положення Закону України "Про міжнародне приватне право України" та Цивільного процесуального кодексу України щодо права, що підлягає застосуванню, та підсудності.

4. Заяви, зазначені у пунктах 1, 2 цього розділу, мають містити таку інформацію:

1) суть прохання;

2) повне ім'я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);

3) повне ім'я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника - кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;

4) повне ім'я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;

5) обставини, на яких ґрунтуються вимоги;

6) реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);

7) будь-яку інформацію або документ, зазначені у заяві запитуваної Договірної держави, наданій відповідно до статті 63 Конвенції (Конвенція) (не застосовується до заяв, передбачених підпунктом 1 пункту 1 та підпунктом 1 пункту 2 цього розділу).

У разі звернення із заявою про вирішення питання про стягнення аліментів в Україні у такій заяві може бути зазначено прохання про стягнення судових та інших витрат, що виникли у зв'язку із застосуванням Конвенції (Конвенція) в Україні, зі сторони, проти якої винесено рішення, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

5. За наявності заява додатково повинна містити інформацію про:

1) майновий стан кредитора;

2) майновий стан боржника, ім'я та місцезнаходження роботодавця боржника, вид і місцезнаходження майна боржника;

3) будь-яку іншу інформацію, що може допомогти в ідентифікації і встановленні місця перебування відповідача (кредитора або боржника) або місцезнаходження його майна.

6. До заяви додається будь-яка необхідна підтвердна інформація або підтвердні документи, у тому числі про право заявника на безоплатну правову допомогу.

7. У разі подання заяви, передбаченої підпунктом 1 пункту 1 або підпунктом 1 пункту 2 цього розділу, до неї додаються такі документи:

1) копія рішення, засвідчена компетентним органом у державі його винесення;

2) документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі його винесення, та (якщо це рішення адміністративного органу) документ, у якому зазначається, що рішення може бути переглянуто в адміністративному чи судовому порядку і що воно має таку саму силу, як і рішення суду з такого самого питання відповідно до законодавства держави його винесення, за винятком випадків, коли така держава визначила у заяві відповідно до статті 57 Конвенції (Конвенція), що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;

3) якщо відповідач не з'явився та не був представлений у судовому процесі в державі винесення рішення, документ або документи, які засвідчують залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим або був належним чином повідомлений про винесене рішення та мав можливість його оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;

4) за наявності заборгованості з аліментів - документ з розрахунком такої заборгованості і датою, на яку сума заборгованості з аліментів нарахована;

5) стосовно рішення, яке передбачає автоматичне коригування розміру аліментів шляхом індексації, - документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;

6) документи, які містять інформацію про обсяг безоплатної правової допомоги в державі винесення рішення, якщо заявник її отримував.

8. У разі відсутності інформації або документів, зазначених у пунктах 4 - 6 цього розділу, запитуваний центральний орган повідомляє про це запитуючий центральний орган та відкладає розгляд відповідної заяви до отримання необхідної інформації або документів, встановивши строк для їх надання. Такий строк не може бути меншим, ніж три місяці, і більшим, ніж шість місяців.

Якщо інформація або документи не надійшли у встановлений строк, запитуваний центральний орган може не опрацьовувати заяву, інформуючи про це запитуючий орган, і повернути її запитуючому центральному органу.

9. Заява може бути подана у формі, рекомендованій та опублікованій Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права на її офіційному веб-сайті за посиланням www.hcch.net у розділі, присвяченому Конвенції (Конвенція).

Форми заяв, рекомендовані Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, з перекладом українською мовою розміщуються на сайті Міністерства юстиції України у підрубриці "Нормативно-правові акти щодо виконання міжнародних договорів у цивільних і кримінальних справах" рубрики "Міжнародно-правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах".

10. Заяви, передбачені пунктами 1, 2 цього розділу, подаються до центрального органу запитуваної Договірної держави через центральний орган Договірної держави місця постійного проживання заявника.

11. Якщо заявник проживає на території України, заява надсилається до Міністерства юстиції України (як до запитуючого центрального органу) безпосередньо або через головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

12. Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі у разі отримання заяви:

1) перевіряють наявність у заяві інформації і документів, передбачених у пунктах 4 - 6 цього розділу;

2) у разі відсутності інформації, зазначеної у пункті 4 цього розділу, можуть повернути заяву заявнику для дооформлення, а у разі відсутності інформації або документів, зазначених у пункті 6 цього розділу, можуть їх запитати та відкласти розгляд такої заяви до отримання необхідної інформації або документів, встановивши строк для їх отримання. Такий строк не може бути меншим, ніж один місяць, і більшим, ніж три місяці;

3) у разі наявності усієї необхідної інформації та документів направляють заяву та додані до неї документи до Міністерства юстиції України;

4) надають методичну допомогу заявнику в оформленні заяви.

13. Міністерство юстиції України як запитуючий центральний орган протягом тридцяти календарних днів після отримання заяви:

1) перевіряє наявність у ній інформації і документів, передбачених статтею 11 Конвенції (Конвенція);

2) у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього розділу, може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності, встановивши строк для надання необхідних документів або інформації, та відкласти розгляд до отримання необхідної інформації або документів. Такий строк не може бути меншим, ніж один місяць, і більшим, ніж три місяці;

3) заповнює формуляр про передачу відповідно до пункту 2 статті 12 Конвенції (Конвенція), визначений у додатку 1 до неї (Конвенція), та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави (англійською або французькою мовою);

4) у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави відповідно до пункту 4 розділу II цієї Інструкції;

5) на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі на підставі Конвенції (Конвенція);

6) на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів, зазначених у пункті 3 статті 16 (Конвенція), підпунктах "a" (Конвенція), "b" (Конвенція) та "d" пункту 1 (Конвенція), підпункті "b" пункту 3 статті 25 Конвенції (Конвенція);

7) вживає інших заходів, передбачених пунктом 8 розділу I цієї Інструкції.

14. Якщо заявник проживає на території іншої Договірної держави, заява, передбачена пунктами 1, 2 цього розділу, подається через центральний орган Договірної держави місця постійного проживання заявника до Міністерства юстиції України (як до запитуваного центрального органу), яке:

1) отримує заяву та додані до неї документи;

2) у разі необхідності надає сприяння в організації здійснення перекладу документів українською мовою відповідно до пункту 5 розділу II цієї Інструкції;

3) перевіряє наявність у заяві інформації та документів, зазначених у пункті 4 цього розділу.

У разі відсутності необхідної інформації або документів Міністерство юстиції України може запитати додаткову інформацію або документи, встановивши строк для їх надання, та відкласти розгляд заяви до отримання необхідної інформації або документів, повідомивши про це запитуючий центральний орган. У разі, якщо запитувані документи або інформація не були надані протягом трьох місяців чи іншого більш тривалого часу, визначеного Міністерством юстиції України, може повернути заяву запитуючому центральному органу без розгляду;

4) у разі необхідності звертається до запитуючого центрального органу з проханням надати довіреність від заявника на право представництва його інтересів у справі за його заявою на підставі Конвенції (Конвенція);

5) протягом шести тижнів з дати отримання заяви надсилає центральному органу запитуючої Договірної держави підтвердний формуляр відповідно до пункту 3 статті 12 Конвенції (Конвенція), визначений в додатку 2 до неї (Конвенція), ім'я та контактну інформацію особи або підрозділу, відповідальних за опрацювання заяви, а також інформує про заходи, що були чи будуть вжиті відносно заяви, та запитує у разі необхідності будь-які необхідні додаткові документи й інформацію;

6) інформує запитуючий центральний орган про стан опрацювання заяви;

7) може відмовити в опрацюванні заяви, якщо встановить, що вимоги Конвенції (Конвенція) не виконано. У такому разі невідкладно інформує запитуючий центральний орган про причини відмови;

8) передає заяву з документами, в тому числі отриманими Міністерством юстиції України відповідно до абзаців другого - восьмого підпункту 3 пункту 8 розділу I цієї Інструкції, до Координаційного центру з надання правової допомоги з метою забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI);

9) інформує запитуючий центральний орган про стан примусового виконання рішення;

10) у разі необхідності може вживати інших заходів, передбачених пунктом 8 розділу I цієї Інструкції, з метою опрацювання заяви.

15. Координаційний центр з надання правової допомоги:

1) отримує заяви з документами, що передані Міністерством юстиції України відповідно до пункту 13 цього розділу, в тому числі документи та інформацію, отримані відповідно до абзаців другого - восьмого підпункту 3 пункту 8 розділу I цієї Інструкції;

2) передає заяви з документами, в тому числі документи та інформацію, отримані Міністерством юстиції України відповідно до абзаців другого - восьмого підпункту 3 пункту 8 розділу I цієї Інструкції, до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням правил Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності справ за такими заявами для прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI);

3) інформує Міністерство юстиції України про прийняте відповідним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги рішення та зазначає контактні дані відповідального структурного підрозділу такого центру;

4) в межах повноважень вживає інших заходів, спрямованих на належне, своєчасне та ефективне виконання положень Конвенції (Конвенція) в частині надання безоплатної правової допомоги.

IV. Опрацювання заяв стосовно інших зобов'язань про утримання

1. В Україні як запитуючій Договірній державі або до України як запитуваної Договірної держави стосовно зобов'язань про стягнення утримання на осіб, зазначених в абзаці другому пункту 6 розділу I цієї Інструкції, може подаватися заява про визнання та виконання такого рішення на підставі Конвенції (Конвенція).

2. Зазначені у пункті 1 цього розділу заяви подаються заявником безпосередньо до компетентного органу запитуваної Договірної держави.

3. До заяв, зазначених у пункті 1 цього розділу, застосовуються положення розділу II цієї Інструкції.

4. На прохання заявника, який знаходиться в Україні, Міністерство юстиції України, головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі сприяють в оформленні заяви, зазначеної у пункті 1 цього розділу.

5. Іноземці, особи без громадянства, що подають заяви, зазначені у пункті 1 цього розділу, до компетентних органів України, мають право на отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Закон N 3460-VI).

 

Директор Департаменту
міжнародного права

Т. В. Андрієва




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали