Додаткова копія: Про затвердження Інструкції з профілактики та боротьби з везикулярною хворобою свиней

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

21.03.2019

м. Київ

N 148

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
02 травня 2019 р. за N 452/33423

Про затвердження Інструкції з профілактики та боротьби з везикулярною хворобою свиней

Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року N 1119 (Постанова N 1119) (із змінами),

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та боротьби з везикулярною хворобою свиней, що додається.

2. Директорату безпечності та якості харчової продукції забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

 

Заступник Міністра

В. Топчій

ПОГОДЖЕНО:

 

Міністр екології та природних
ресурсів України

О. Семерак

Голова Державної служби України
з питань безпечності харчових
продуктів та захисту споживачів

В. Лапа

Голова Державної регуляторної
служби України

К. Ляпіна

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України
21 березня 2019 року N 148

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
02 травня 2019 р. за N 452/33423

ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та боротьби з везикулярною хворобою свиней

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання свиней везикулярною хворобою свиней (далі - ВХС), ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, дикій фауні, та оздоровлення їх від ВХС, поводження з продукцією свинарства, одержаною в неблагополучних пунктах щодо ВХС, та є обов'язковою для виконання суб'єктами господарювання незалежно від форми власності і підпорядкування, користувачами мисливських угідь, фізичними особами - підприємцями, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

2. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

випадок захворювання ВХС - будь-яка свиня або свиняча туша, інфікована вірусом ВХС, з офіційно підтвердженими клінічними ознаками хвороби або патолого-анатомічними змінами, характерними для ВХС, та з офіційним підтвердженням хвороби лабораторними дослідженнями;

власник (утримувач) - будь-яка фізична або юридична особа (особи), яка утримує свиней, або здійснює обіг продуктів, сировини з них, або є користувачем мисливських угідь;

господарство - будь-який сільськогосподарський об'єкт, у якому розводять та/або утримують постійно або тимчасово свиней, крім боєнь, забійних пунктів, транспортних засобів та огороджених ділянок, на яких утримують і можуть відстрілювати диких кабанів;

дика свиня - свиня, яку не утримують і не розводять у господарстві;

епізоотична одиниця - свиня або група свиней, які мають визначений епізоотичний зв'язок та з рівною вірогідністю зазнають впливу з боку патогенного збудника (тварина, стадо, поголів'я в межах господарства, населеного пункту);

епізоотичне вогнище ВХС - місце прояву захворювання - ферми, господарства, прикордонні інспекційні пости, пасовища (урочища), мисливські угіддя, м'ясокомбінат, а також інші об'єкти, де є хворі на ВХС свині та/або де зберігається продукція, біоматеріал, отриманий від хворих або перехворілих тварин;

забій - будь-який спосіб досягнення смерті тварини з обезкровленням;

закритий режим роботи - комплекс адміністративно-господарських заходів, спрямованих на недопущення занесення на територію господарства збудників інфекційних захворювань свиней, який, зокрема, передбачає створення суцільної огорожі території господарства, наявність ветсанпропускника, діючих дезбар'єрів, дезкилимків, особливий режим роботи персоналу;

знезараження - комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення збудників заразних хвороб;

знищення - механічна, фізико-хімічна, біологічна або інша обробка та розміщення (захоронення) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях з метою зниження ризиків поширення будь-яких інфекційних хвороб;

зона захисту - територія радіусом не менше ніж 3 км, але не більше ніж 10 км, яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем;

зона нагляду - територія радіусом не менше ніж 10 км навколо епізоотичного вогнища, яка включає в себе зону захисту;

інкубаційний період - період часу від зараження до прояву клінічних симптомів захворювання;

інфікований об'єкт - місце виявлення інфікованих вірусом ВХС продуктів свинарства, трупів або решток свиней (сміттєзвалища, пасовища, лісосмуги тощо), потужності із забою, переробки, зберігання, транспортування, реалізації продуктів та сировини тваринного походження (забійні пункти, м'ясокомбінати, склади, магазини, ринки, консервні та шкіропереробні підприємства, холодильники, заводи з виробництва м'ясо-кісткового борошна тощо), а також харчоблоки закладів ресторанного господарства, транспорт, які були / могли бути контаміновані вірусом ВХС через сировину, продукцію, отримані від хворих свиней;

компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

контактне господарство - господарство, куди збудник ВХС міг бути занесений різними шляхами (переміщення людей, тварин, транспортних засобів тощо);

неблагополучний пункт - населений пункт, господарство (у тому числі мисливське), тваринницькі ферми з приміщеннями й прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська й урочища та інші об'єкти, на території яких виявлено вогнище захворювання на ВХС;

переносник (інфекції) - будь-яка хребетна або безхребетна тварина, яка механічним або біологічним шляхом може передавати та розповсюджувати вірус ВХС;

підозра на ВХС - виявлення клінічних ознак та/або патолого-анатомічних змін, характерних для ВХС;

свиня - будь-яка тварина родини Suidae, у тому числі дика свиня;

сероконверсія - вироблення захисних антитіл у відповідь на наявність будь-якого антигену (вакцини або вірусу);

стадо - група тварин, що утримується в господарстві як епізоотична одиниця. Якщо в господарстві утримується кілька стад, які мають такий самий стан здоров'я тварин, кожне з цих стад формує окрему одиницю;

тварина - будь-яка свійська тварина сприйнятливих до прямого ураження вірусом ВХС видів або будь-яка дика хребетна тварина, що може бути причетна до розповсюдження (перенесення) вірусу ВХС.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України "Про ветеринарну медицину", "Про мисливське господарство та полювання", "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною" (Закон N 287-VIII).

3. Везикулярна хвороба свиней (Morbus vesicularis suum) - висококонтагіозне захворювання свиней усіх вікових груп, що характеризується гострим перебігом, лихоманкою та ураженням шкіри з утворенням везикул на носовому дзеркалі, губах, язику, кінцівках, зокрема вінчику, у міжкопитній щілині тощо.

До вірусу ВХС сприйнятливі домашні свині усіх порід і вікових груп, дикі свині, а також людина.

Переносниками вірусу ВХС можуть бути люди і дика перелітна та синантропна птиця.

Перехворілі тварини залишаються вірусоносіями.

Виділення вірусу ВХС у зовнішнє середовище починається в інкубаційний період і посилюється з розвитком клінічних ознак захворювання.

Збудник у великій кількості виділяється зі слиною, виділеннями з носа, екскрементами (особливо в перші дні захворювання), з рідиною з везикул, язв тощо. У повітрі вірус ВХС міститься в невеликій кількості, тому аерогенний шлях не відіграє великої ролі у розповсюдженні інфекції. Трансплацентарного зараження не встановлено.

Виділення вірусу припиняється через три дні після зникнення лихоманки, а у разі хронічного перебігу хвороби вірусоносійство зберігається до 95 діб після зараження.

Інкубаційний період залежно від вірулентності вірусу ВХС, стану імунної системи тварин триває від трьох до 28 діб.

Протягом інкубаційного періоду вірус ВХС у значній кількості накопичується в шкірі, м'язах, лімфатичних вузлах хворої тварини та зберігається без суттєвого зниження інфекційної активності протягом двох тижнів після її забою. Протягом 12 днів після зараження тварин вірус ВХС виявляють у мазках з носа, порожнини рота та прямої кишки хворих свиней.

Джерелом збудника інфекції є хворі свині. У підтриманні епізоотологічного процесу особливу загрозу становлять безсимптомно перехворілі свині, що стають вірусоносіями.

Зараження відбувається у разі прямого контакту здорових свиней з хворими чи перехворілими тваринами, а також перорально під час годівлі. Вірус ВХС може проникати в організм через мікротравми шкіри, у тому числі у разі ушкодження кінцівок. Факторами передання вірусу ВХС можуть бути корм, вода, інфіковані продукти забою хворих свиней, відходи тваринного походження, а також приміщення, предмети догляду, транспортні засоби. Вважається, що перехворілі свині до чотирьох місяців залишаються вірусоносіями і становлять небезпеку для сприйнятливих тварин.

Велика рогата худоба та вівці клінічно не хворіють, проте у разі контакту з хворими свинями реагують утворенням віруснейтралізуючих антитіл до вірусу ВХС. Епізоотичну небезпеку таких тварин не з'ясовано, проте переміщувати їх за межі неблагополучних пунктів до завершення карантину заборонено.

Перебіг хвороби доброякісний, у вигляді окремих спалахів або обмежених епізоотій. Захворюваність у середньому становить 60 %, у господарствах з низькою санітарною культурою захворювання може вражати 100 % сприйнятливих свиней, причому у 5 - 6 % з них зауважують ускладнення на кінцівках, які проявляються відторгненням рогового башмака. Тривалість хвороби становить 7 - 10 діб, летальність - 10 %.

За гострого перебігу захворюваність може досягати 100 % усього наявного свинопоголів'я.

У свиней, що перехворіли на ВХС, утворюється стійкий імунітет тривалістю до двох років. Поросята через молозиво імунних свиноматок набувають пасивного імунітету на другому-третьому тижні життя.

Для специфічної імунопрофілактики застосовується інактивована вакцина, яка сприяє формуванню імунітету тривалістю до трьох місяців, у дорослих тварин - до дев'яти місяців.

У більшості тварин спостерігається лихоманка (температура тіла становить 40,5 - 41,5° C), пригніченість, зниження апетиту. Приблизно в 10 % хворих тварин везикули проявляються на слизовій оболонці ротової порожнини, губах, язиці. Водночас на шкірі у ділянці вінчика, міжратицевої щілини та на м'якушах ратиць з'являються везикули, які згодом лопаються, утворюючи болісні ерозії та виразки. Відзначають сильну кульгавість, утруднення під час пересування, в окремих тварин - спадання рогового башмака. У разі легкої форми хвороби свині через один-три тижні повністю видужують. У разі тяжкої форми хвороби спостерігаються ознаки ураження центральної нервової системи (збудження, порушення координації рухів, паралічі). У свиноматок можуть спостерігатися викидні, везикулярне ураження шкіри молочних залоз.

За підгострого перебігу хвороби клінічні ознаки не виражено. Хворіють лише окремі тварини, в яких проявляються поодинокі везикули на вінчику, в'ялість, схуднення, інколи опухання суглобів, кульгання, проноси. Хворі свині, як правило, видужують. У разі ускладнення секундарною мікрофлорою можливі ентероколіти, пневмонії та значний падіж серед поросят-сисунів.

Патолого-анатомічні зміни дуже подібні до тих, що спостерігаються у разі захворювання свиней на ящур. Проявляється везикулярне ураження шкіри на кінцівках у ділянці вінчика, міжратицевої щілини, м'якушів ратиць, значно рідше - ураження слизової оболонки ротової порожнини. На місці везикул, що лопнули, з'являються ерозії та виразки. У перехворілих тварин надовго залишаються сліди хвороби у вигляді шрамів. Під час гістологічного дослідження ушкоджених ділянок шкіри виявляють значні периваскулярні лімфоїдні та еозинофільні інфільтрати, крововиливи та дистрофічні зміни клітин сосочкового шару дерми (на відміну від ящуру, коли везикули утворюються в шипуватому шарі епідермісу шкіри).

Збудник ВХС - РНК-геномний вірус із родини Picornaviridae. Віріони сферичної форми діаметром 28 - 32 нм не мають антигенної спорідненості до жодного з відомих епітеліотропних вірусів свиней. Вірус у високих концентраціях виявляють в епітелії уражених ділянок шкіри, лімфовузлах та кістковому мозку. Експериментально досить легко інфікуються одноденні мишенята, у яких через 24 - 30 год. після введення інфікованого матеріалу спостерігаються чіткі ознаки ураження ЦНС (тремор, порушення координації рухів, паралічі та загибель на сьому добу).

Вірус ВХС стійкий у зовнішньому середовищі - упродовж трьох місяців зберігається у фекаліях та сечі, вісім тижнів - у гною, не менш як 20 місяців - на контамінованих поверхнях за низьких температур. В інфікованих тушах за мінус 20° C залишається життєздатним протягом 11 місяців, у замороженій свинині - понад рік, у м'ясних відходах забитих хворих свиней за температури не вище ніж 0° C - упродовж 100 днів. Вірус ВХС не руйнується під дією молочної кислоти в процесі дозрівання м'яса. У копчених ковбасах та окороках зберігається протягом відповідно 400 та 780 діб. Вірус ВХС стійкий до дії ефіру, хлороформу, 1 % трипсину, 0,2 % дезоксихолату натрію, 4 % карбонату натрію та 2 % розчинів лимонної та оцтової кислот, а також до інактивації за низьких (2,0 - 5,0) та високих (10,0 - 12,5) значень pH. Під час нагрівання до 60° C інактивується через 30 хв.

Організм сприйнятливих свиней у відповідь на зараження вірусом ВХС виробляє антитіла, які виявляються в серологічних реакціях - реакції зв'язування комплементу (далі - РЗК), реакції дифузної преципітації (далі - РДП), реакції нейтралізації (далі - РН) та реакції імунофлуоресценції.

Наявна антигенна спорідненість між вірусом ВХС та вірусом Коксакі B5, однак імунологічного зв'язку немає.

II. Заходи профілактики ВХС

1. З метою запобігання занесенню вірусу ВХС на територію України Головний державний ветеринарний інспектор України вводить обмеження щодо ввезення товарів, які можуть становити ризик поширення цієї хвороби з неблагополучних країн, зон.

2. У пунктах пропуску на державному кордоні огляду піддають пасажирів, що прибули з неблагополучних щодо ВХС країн, їхній багаж, у тому числі ручну поклажу, з метою виявлення харчових продуктів. У разі виявлення харчових продуктів зі свинини їх вилучають та знищують.

3. Усі господарства, незалежно від форми власності, зобов'язані дотримуватись вимог закритого режиму роботи, а саме належних умов утримання та годівлі свиней.

4. Усі суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з утриманням і обігом свиней, мають забезпечувати дотримання:

1) охоронно-обмежувальних заходів під час перевезень (переміщень) свиней, продукції з них, а також контролю за формуванням ферм, стад тощо;

2) обов'язкового профілактичного карантинування свиней, які надходять до господарства протягом 30 діб, комплектування свиноферм здоровими тваринами із господарств, вільних від ВХС, із господарств, у яких було зареєстровано ВХС, але які оздоровлено шляхом повної заміни хворих свиней здоровими, та проведення комплексу заключних ветеринарно-санітарних заходів - не раніше ніж через шість місяців після зняття карантину щодо ВХС;

3) контролю за станом здоров'я свиней на усіх етапах їх утримання;

4) регулярного очищення та дезінфекції тваринницьких приміщень, інвентарю, територій;

5) забезпечення обслуговувального персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;

6) закритого режиму роботи;

7) нагляду за популяцією диких свиней зі своєчасним виявленням трупів, патолого-анатомічним розтином та обов'язковим вірусологічним дослідженням з метою виключення інфекційних хвороб, у тому числі ВХС;

8) обов'язкового лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу ВХС диких свиней, виловлених для зоопарків та інших підприємств;

9) профілактичної вакцинації свиней відповідно до плану протиепізоотичних заходів, затвердженого територіальним органом компетентного органу території, на якій здійснює свою діяльність суб'єкт господарювання.

5. Заборонено:

завозити свиней, продукти їх забою, корми, обладнання, інвентар, підстилку тощо до господарств з неблагополучних пунктів, зон захисту та зон нагляду навколо них;

використовувати для годівлі свиней харчові та боєнські відходи;

відвідувати свиноферми стороннім особам, а також в'їжджати на їхню територію всім видам транспорту, не пов'язаним із їхнім обслуговуванням;

утримувати свиней на відкритих вигульних майданчиках у господарствах прикордонних районів, що межують з неблагополучними територіями, та знаходяться на шляху міграції дикої перелітної птиці в період масового переліту птахів.

III. Заходи у разі підозри виникнення випадку захворювання на ВХС

1. У разі виникнення підозри щодо захворювання свиней на ВХС власник (утримувач) та/або спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, зобов'язані негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора території, на якій розташоване господарство, і до прибуття спеціалістів компетентного органу до господарства вжити заходів щодо недопущення розповсюдження збудника хвороби.

2. Державний ветеринарний інспектор території, на якій виникла підозра щодо ВХС, після одержання повідомлення про підозру виникнення випадку захворювання на ВХС зобов'язаний встановити офіційний нагляд за таким господарством та негайно видати розпорядження про встановлення карантинних обмежень, яке має містити вимоги щодо:

проведення у господарстві обліку свиней усіх категорій, що перебувають під підозрою, та складання списків із кількістю уже померлих свиней та тих, які могли заразитись, у кожній із категорій. Інформація про результати обліку має оновлюватись щоденно і подаватися уповноваженій особі компетентного органу за запитом;

ізоляції хворих і підозрюваних у захворюванні свиней у тому самому приміщенні, в якому вони перебували;

заборони переміщення будь-яких тварин із господарства до господарства;

припинення забою і реалізації тварин усіх видів (у тому числі птиці) та продуктів їхнього забою (м'ясо, сало, шкіра, шерсть, пір'я тощо);

недопущення вивезення м'яса, туш свиней або кормів для тварин, обладнання, відходів, гною, добрив, інших матеріалів, які можуть бути контаміновані вірусом ВХС, за межі господарства;

заборони відвідування господарства сторонніми особами, а також руху транспортних засобів до господарства (ферми) та з нього;

проведення дезінфекції на вході/виході до/з господарства та усіх приміщень, в яких утримуються свині;

заборони будь-яких щеплень у господарстві, населеному пункті, де виникла підозра виникнення випадку захворювання на ВХС.

3. Державний ветеринарний інспектор території, на якій виникла підозра щодо захворювання на ВХС, у разі одержання повідомлення про підозру повинен:

негайно повідомити головного державного ветеринарного інспектора області, який повідомляє Головного державного ветеринарного інспектора України та уповноважених осіб компетентного органу в сусідніх районах, голову районної державної адміністрації про виникнення підозри;

негайно прибути на місце та/або направити ветеринарного спеціаліста для з'ясування обставин, проведення епізоотологічного розслідування з метою уточнення діагнозу та обов'язковим відбором проб, необхідних для проведення лабораторних досліджень, підтвердження та/або виключення діагнозу та диференціації ВХС від ящуру;

встановити джерело та шляхи можливого занесення збудника ВХС, визначити межі можливого епізоотичного вогнища та вжити інших заходів для недопущення поширення хвороби.

4. Головний державний ветеринарний інспектор області після одержання повідомлення про підозру виникнення випадку захворювання ВХС зобов'язаний негайно доповісти про це Головному державному ветеринарному інспектору України та за потреби відрядити до місця спалаху хвороби спеціалістів ветеринарної медицини, у тому числі спеціалістів уповноваженої державної лабораторії ветеринарної медицини, для уточнення діагнозу, ретельного епізоотологічного обстеження, клінічного огляду тварин, відбору патологічного матеріалу для лабораторних досліджень, виявлення ймовірних джерел і шляхів занесення збудника хвороби, визначення меж передбачуваного епізоотичного вогнища, організації проведення комплексу заходів щодо попередження поширення і ліквідації захворювання.

5. Власник (утримувач) тварин до прибуття представників компетентного органу зобов'язаний у господарстві вжити заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження захворювання, а саме:

1) ізолювати хворих та підозрілих на захворювання свиней у тому самому приміщенні, в якому вони перебували, закріпити за ними окремий обслуговувальний персонал, виключивши їх контакт із особами, які обслуговують інших тварин;

2) при в'їзді/виїзді до/з ферми виставити карантинні пости та застережні знаки "Вхід заборонено", "В'їзд заборонено", "Об'їзд" тощо;

3) зупинити вивезення свиней, їх туш, м'яса, продукції з них, сперми, яйцеклітин та/або ембріонів, кормів, інвентарю, матеріалів або відходів, які можуть бути фактором передання або розповсюдження вірусу ВХС, за межі господарства;

4) припинити забій і реалізацію свиней і продуктів їхнього забою;

5) не допускати відвідування господарства сторонніми особами, а також рух транспортних засобів до господарства та з нього, не пов'язаних із обслуговуванням тварин;

6) забезпечити проведення дезінфекції на вході/виході до/з приміщення, ферми, або місць, де утримуються сприйнятливі до ВХС тварини;

7) щоденно подавати відомості про облік усіх категорій свиней представнику компетентного органу;

8) заборонити будь-які щеплення у приміщенні, на фермі, де виникла підозра на ВХС.

6. Компетентний орган після отримання повідомлення про підозру у захворюванні ВХС зобов'язаний забезпечити організацію таких заходів:

1) провести облік усіх категорій свиней у господарстві, визначити кількість загиблих тварин та тварин, яких підозрюють щодо захворювання на ВХС або зараження, за кожною категорією;

2) постійно оновлювати дані обліку, визначеного в підпункті 1 цього пункту, з метою врахування тварин, що народилися або загинули впродовж періоду існування підозри;

3) провести облік усіх запасів м'яса, м'ясних продуктів, туш, шкур, сперми, ембріонів, яйцеклітин, іншого біоматеріалу, гною, кормів для тварин, підстилки;

4) не допускати ввезення/вивезення свиней та продукції з них, визначеної у підпункті 3 пункту 5 цього розділу, на/з територію(ї) господарства, крім випадків, коли господарства складаються з окремих виробничих одиниць, не пов'язаних між собою транспортом і персоналом;

5) провести відбір проб, необхідних для здійснення лабораторних досліджень;

6) визначити межі зони захисту навколо господарства, в межах якої слід вживати заходів, визначених у цьому пункті.

7. Якщо результати епізоотологічного розслідування вказують, що вірус ВХС міг бути занесений на територію господарств інших регіонів протягом 10 діб до виникнення підозри випадку захворювання на ВХС, їх слід негайно поінформувати про це для вжиття заходів, визначених у цьому розділі, доки не буде підтверджено чи виключено діагноз на ВХС.

8. Після отримання інформації про підозру щодо випадку захворювання на ВХС у дикій фауні компетентний орган вживає заходів для проведення епізоотологічного розслідування та відбору проб біологічного матеріалу для лабораторного дослідження від усіх упольованих або загиблих диких свиней на території мисливських угідь, у яких виникла підозра.

9. Заходи, визначені в цьому розділі, мають бути поширені на інші господарства, які мали контакти з неблагополучними пунктами, що могло спричинити занесення вірусу ВХС на їхню територію, поки не буде виключено підозру у виникненні випадку захворювання ВХС.

IV. Діагностика ВХС

1. Діагноз на ВХС ставлять спеціалісти ветеринарної медицини на підставі клінічних ознак хвороби з урахуванням епізоотологічних, патолого-анатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

2. Діагноз на ВХС вважається встановленим у разі:

отримання позитивних результатів лабораторних досліджень біологічного та/або патологічного матеріалу, зразків проб довкілля (екскременти, підлога, підстилка, ґрунт тощо) з використанням полімеразно-ланцюгової реакції (далі - ПЛР) в уповноважених лабораторіях ветеринарної медицини;

виділення вірусу ВХС;

виявлення антитіл до вірусу ВХС серологічними методами (ELISA) від невакцинованих свиней без характерних клінічних ознак захворювання, але з характерними патолого-анатомічними змінами;

виявлення серологічними методами антитіл до вірусу ВХС у свиней з характерними для ВХС клінічними ознаками, які мають прямий зв'язок із підтвердженим спалахом захворювання (неблагополучним пунктом).

Для встановлення діагнозу в стадах, в яких серологічними методами виявлено антитіла до ВХС, компетентний орган (перед тим як підтвердити присутність збудника ВХС) проводить повторний відбір зразків біологічного матеріалу з інтервалом 28 календарних днів між відборами проб (між першим та повторним). Якщо подальше розслідування не дає підтвердження наявності збудника ВХС методом ПЛР, а свині залишаються серопозитивними, компетентний орган забезпечує забій свиней під наглядом у визначеній бойні, підпорядкованій певній адміністративній території. Забій проводиться окремо від забою здорових тварин, продукти забою від таких свиней слід реалізовувати на переробку, що гарантує знищення вірусу ВХС.

Молекулярна характеристика геному вірусу ВХС проводиться в Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - ДНДІЛДВСЕ).

3. Для лабораторних досліджень відбираються проби епітелію та везикулярної рідини з неушкоджених та/або щойно розірваних везикул від свиней, у яких проявляються типові клінічні ознаки ВХС, або від трупів свиней, що загинули або вимушено забиті (1 г і більше), та/або проби крові для серологічних досліджень. Усі свині, від яких відбираються проби, мають бути ідентифіковані.

До відібраних зразків додається супровідний лист, у якому зазначаються:

місце розташування господарства, прізвище, ім'я, по батькові власника (утримувача) тварин;

вид тварин, їх кількість і час перебування у господарстві (від народження або з дня завезення);

дата виявлення перших ознак захворювання;

підозрювана хвороба, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни;

кількість тварин загиблих та з ознаками захворювання;

лікувальні заходи та вакцинація, проведені протягом останніх 10 діб;

перелік та опис зразків, що направляються для дослідження;

дата і час відправлення патологічного/біологічного матеріалу.

4. Для серологічних або вірусологічних досліджень відбирають проби крові від свиней, яких підозрюють у захворюванні, та тих, що мали контакт із підозрюваними тваринами.

Серологічний моніторинг здійснюється з метою контролю за господарствами (у тому числі бійнями), щодо яких немає доказів підтвердження або виключення наявності ВХС:

розташованими в межах зони захисту і зони нагляду;

які знаходяться за межами зони захисту та нагляду і тими, в яких за результатами епізоотологічного розслідування встановлено, що вірус ВХС міг бути занесений на територію цих господарств у результаті переміщення осіб, тварин або транспортних засобів чи інших матеріалів, що можуть бути факторами передання збудника ВХС;

оздоровленими від ВХС, після відновлення в них поголів'я свиней.

Зразки крові для таких серологічних досліджень мають бути відібрані від свиней, які утримуються в окремих приміщеннях, випадковим методом і в такий спосіб, аби виявити 5 % поширеності сероконверсії за 95 % достовірності.

Серологічну діагностику вважають позитивною за не менш як дворазового збільшення титру специфічних антитіл у другій парній сироватці крові.

5. Відібраний патологічний/біологічний матеріал поміщають у поліпропіленові флакони з гвинтовими кришками. Флакони обгортають абсорбуючим матеріалом у кількості, яка може ввібрати в себе весь вміст пробірок у разі витікання рідини, та поміщають у контейнери, що не б'ються. Контейнери поміщають у поліетиленовий пакет, вкладають у термос, який герметично закривають і опечатують. Зовнішню поверхню контейнерів зі зразками, які містять підозрюваний матеріал, слід дезінфікувати перед перевезенням до лабораторії дезінфікувальними розчинами (обгорнути марлею, зволоженою дезінфікувальним засобом).

6. Під час транспортування відібраних зразків патологічного/біологічного матеріалу необхідно дотримуватись температури не вище ніж +4° C, якщо час перевезення до лабораторії становить менше ніж 48 годин. В іншому випадку зразки мають перевозитись за температури -20° C.

7. Диференціальна діагностика передбачає виключення ящуру, везикулярної екзантеми та везикулярного стоматиту свиней. Ящуром, на відміну від ВХС, крім свиней хворіють й інші види тварин. У разі ВХС у свиней уражаються кінцівки і п'ятачок, а слизова оболонка ротової порожнини - лише як виняток.

Проведення біопроби на морських свинках, які не сприйнятливі до вірусу ВХС, а також результати РЗК зі специфічними антигенами та ящурними антисироватками дають змогу надійно диференціювати ці хвороби.

На везикулярний стоматит хворіють не тільки свині, а й велика рогата худоба, коні.

Везикулярна екзантема має більш злоякісний перебіг, ніж ВХС, а поширюється значно повільніше. Ізоляція вірусу антигену везикулярної екзантеми та його ідентифікація за РЗК, РН і РДП дають змогу надійно диференціювати ці дві дуже подібні хвороби.

До отримання лабораторного підтвердження в господарстві проводяться заходи, які застосовуються у разі виникнення підозри щодо захворювання на ВХС.

8. Заборонено відкривати контейнер зі зразками від підозрюваних на захворювання свиней з моменту залишення інфекційної місцевості та до моменту їх доставки до лабораторії.

9. Зразки для лабораторних досліджень відправляють нарочним до ДНДІЛДВСЕ або іншої уповноваженої акредитованої державної лабораторії ветеринарної медицини з дотриманням вимог відбору проб патологічного матеріалу.

V. Відбір зразків у разі підозри виникнення випадку захворювання на ВХС

1. У разі виникнення підозри щодо захворювання на ВХС у будь-якому господарстві у зв'язку з виявленням клінічних проявів захворювання слід відібрати зразки від свиней, що мають ці прояви, з метою підтвердження або виключення наявності захворювання та диференційної діагностики насамперед з вірусом ящура.

Зразки для лабораторних досліджень беруться з епітелію та везикулярної рідини з неушкоджених та щойно розірваних везикул від свиней, в яких проявляються клінічні ознаки хвороби та може бути виявлена наявність ВХС, його антитіл чи антигену. Рекомендовано відбір проб від п'яти-шести свиней.

У разі, якщо зразки епітелію та везикулярної рідини відібрано в недостатній кількості, слід відібрати зразки крові від свиней, які підозрюються на захворювання, для серологічних досліджень.

2. Зразки мають бути відібрані та перевезені відповідно до процедур:

а) у разі відбору зразків епітелію та везикулярної рідини:

якщо можна, має бути відібрано 1 г епітелію з неушкоджених або щойно розірваних везикул;

якщо перевезення до державної лабораторії здійснюється в надзвичайному режимі (до трьох годин), відібрані зразки мають бути перевезені сухими і за дотримання температурного режиму. Якщо передбачуваний час транспортування може перевищувати три години, зразки мають бути поміщені в розчин для транспортування, що повинен складатись із рівних частин гліцеролу і фосфатно-буферного чи іншого буферного розчину, так щоб pH утримувався на оптимальному для виживання вірусу ВХС рівні (7,2 - 7,6). З метою забезпечення додаткової антимікробної активності транспортний розчин має вміщувати антибіотики.

Якщо може бути відібрана везикулярна рідина з неушкоджених везикул, вона має зберігатися в нерозбавленому стані в окремому контейнері;

б) у разі відбору зразків крові з метою виявлення антитіл до вірусу ВХС під час проведення серологічних або вірусологічних досліджень.

Зовнішня поверхня контейнерів зі зразками, які містять підозрюваний матеріал, має бути дезінфікована перед перевезенням до лабораторії відповідними дезінфікувальними розчинами.

VI. Повідомлення про хворобу

1. Протягом 24 годин з часу підтвердження кожного випадку виникнення хвороби серед домашніх свиней та/або диких свиней у разі виявлення хвороби на бойні або під час транспортування власник (утримувач) та/або спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, зобов'язані негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора території, на якій виникла підозра на ВХС, і до прибуття спеціалістів компетентного органу до господарства вжити заходів щодо недопущення розповсюдження збудника хвороби.

2. Державний ветеринарний інспектор відповідної території після одержання повідомлення про підозру на захворювання свиней на ВХС повинен:

1) негайно видати розпорядження про встановлення карантинних обмежень;

2) забезпечити державний ветеринарно-санітарний нагляд за господарством, у якому виникла підозра;

3) повідомити головного державного ветеринарного інспектора медицини області про виникнення підозри;

4) направити спеціалістів ветеринарної медицини для з'ясування обставин на місці, проведення епізоотичного розслідування з метою уточнення діагнозу та обов'язковим відбором проб, необхідних для проведення лабораторних досліджень, встановлення джерел і шляхів можливого занесення збудника хвороби, визначення меж можливого епізоотичного вогнища та вжиття заходів для недопущення поширення збудника хвороби.

3. Державний ветеринарний інспектор території, на якій виникла підозра, надає головному державному ветеринарному інспектору області таку інформацію:

дата і час відправлення патологічного матеріалу до уповноваженої на здійснення таких досліджень лабораторію ветеринарної медицини;

область, район, господарство, лісомисливське господарство, населений пункт, на території яких відібрано матеріал;

географічне положення місця, де було підтверджено спалах ВХС;

дата виявлення підозри на ВХС;

дата встановлення діагнозу, копія експертного висновку;

методи проведення дослідження для підтвердження хвороби;

категорія хворих тварин - дикі або домашні свині у господарстві, на бойні або у транспортному засобі;

кількість спалахів хвороби, кількість свиней з підозрою на хворобу в місці спалаху, на бойні або в транспортному засобі;

кількість загиблих свиней кожної категорії в господарстві, на бойні або у транспортному засобі;

епізоотологічний зв'язок між спалахом чи випадком захворювання ВХС та кожним контактним господарством або причини, що викликали підозру на ВХС, у кожному господарстві з підозрою на ВХС.

4. Головний державний ветеринарний інспектор області у разі одержання повідомлення про підозру на везикулярну хворобу свиней зобов'язаний негайно доповісти про це Головному державному ветеринарному інспектору України.

VII. Заходи з ліквідації ВХС

1. Загальні заходи

1. Після одержання офіційної інформації про встановлення діагнозу на ВХС місцева Державна надзвичайна протиепізоотична комісія (далі - ДНПК) приймає рішення про оголошення неблагополучним щодо ВХС господарство, мисливське господарство, населений пункт, у яких було підтверджено випадок захворювання на ВХС, та встановлення в них карантину, про що інформує власників (утримувачів) хворих тварин.

Крім того, ДНПК приймає рішення про умертвіння усіх свиней в неблагополучному пункті та їх знищення, в господарствах та м'ясопереробних підприємствах, з якими за 10 діб до появи хвороби підтримувались міжгосподарські зв'язки, вводить обмеження, встановлює межі спалаху (неблагополучного пункту), зони захисту та нагляду, а також організовує проведення в них таких протиепізоотичних заходів:

охоронно-карантинні - забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів з недопущення розповсюдження захворювання;

епізоотологічні - обстеження епізоотичних вогнищ та інфікованих об'єктів, аналіз епізоотичної ситуації, розробка і контроль здійснення заходів із ліквідації хвороби;

діагностичні - відбір патологічного матеріалу та його доставка в ДНДІЛДВСЕ та/або інші уповноважені лабораторії ветеринарної медицини;

матеріально-технічні - забезпечення дезінфекційною технікою, засобами для ліквідації інфекції (технікою, обладнанням тощо), засобами індивідуального захисту осіб, що працюють на території спалаху хвороби.

2. На засіданні ДНПК для недопущення поширення та з метою ліквідації хвороби:

1) затверджується план заходів із недопущення поширення та ліквідації захворювання, затверджується схема інформування всіх членів ДНПК про стан його виконання для забезпечення оперативного зв'язку та координації всіх запланованих дій;

2) організовується облік усього поголів'я свиней у зонах захисту та нагляду;

3) організовується виділення необхідної техніки, дезінфекційних машин, транспортних засобів, бульдозерів, скреперів та інших технічних засобів;

4) створюються спеціальні загони (групи), до складу яких входять представники органів, визначених ДНПК, які виконують затверджені ДНПК заходи, у тому числі умертвіння і знищення свиней.

3. ДНПК розміщує в засобах масової інформації повідомлення про межі спалаху (неблагополучного пункту) ВХС, зони захисту та нагляду, вжиті ветеринарно-санітарні заходи та заходи профілактики.

4. В умовах карантину заборонено:

ввозити на територію спалаху (неблагополучного пункту) та вивозити за її (його) межі свиней, а також продуктів і сировини з них, інвентарю, матеріалів, які можуть містити фактори передання ВХС (крім транспортування для знищення);

здійснювати забій та перегрупування свиней у господарстві без погодження компетентного органу або уповноваженого ним спеціаліста ветеринарної медицини;

в'їзд/виїзд усіх видів транспорту з території, на якій встановлено карантин;

входити до тваринницьких приміщень особам, які не пов'язані з обслуговуванням тварин;

виходити обслуговувальному персоналу з території неблагополучного пункту в робочому одязі та взутті;

проводити виставки, ярмарки, екскурсії, а також здійснювати торгівлю свиньми та сирими продуктами їхнього забою у межах території, на якій встановлено карантин, та загрозливої зони.

5. У разі транспортування свиней до місця умертвіння та/або їх туш до місця знищення транспорт має бути обладнаний кузовами, що не пропускають рідини, та рухатися встановленим маршрутом у супроводі спеціаліста ветеринарної медицини. Заборонено зупинятися в населених пунктах та дорізувати свиней у дорозі.

Автомобілі під час виїзду із господарства, а також із території м'ясокомбінату старанно очищають від гною та забруднення, дезінфікують 2 % розчином формальдегіду або 3 % розчином їдкого натру, четвертинними амонієвими сполуками. Спецодяг та взуття обслуговувального персоналу під час перевезення персоналу знезаражують.

6. Умертвіння хворих і підозрілих щодо захворювання на ВХС свиней з неблагополучного пункту здійснюють із дотриманням ветеринарно-санітарних вимог, що запобігають поширенню збудника.

Якщо державний ветеринарний інспектор території, на якій розташовано неблагополучний пункт, має аргументовану підозру, що свині у будь-якому господарстві могли бути зараженими в результаті переміщення будь-яких осіб, тварин або транспортних засобів чи у будь-який інший спосіб, свині у господарствах мають залишатися під забороною переміщення, поки господарство не пройде клінічну перевірку свиней з отриманням негативного результату та серологічне дослідження зразків від свиней без виявлення антитіл до вірусу ВХС. Перевірки проводяться не раніше ніж через 28 днів після можливого зараження приміщень у результаті переміщення осіб, тварин або транспортних засобів чи у будь-який інший спосіб.

2. Заходи в неблагополучному пункті

1. В особистому селянському господарстві:

1) здійснюють умертвіння всіх сприйнятливих до ВХС тварин під офіційним наглядом, а також знищення сировини та продуктів забою від них, інших контамінованих матеріалів, речовин та відходів. Дерев'яний та малоцінний інвентар спалюють у визначеному рішенням ДНПК місці.

Якщо в особистому селянському господарстві утримується значна кількість свиней, що не дає змоги оперативно провести їх умертвіння та знищення, або неблагополучним пунктом визначено весь населений пункт чи його частину, встановлюють карантинний пост(и) при в'їзді/виїзді до/з пункту. Пости мають функціонувати цілодобово, до проведення заключної дезінфекції. Також встановлюють попереджувальні знаки з написом "Карантин" та знаки, які вказують на об'їзд карантинної зони.

Якщо немає змоги знищити трупи свиней на спеціальних підприємствах, їх спалюють, а рештки захоронюють у визначеному рішенням ДНПК місці на глибину не менше ніж два метри. Гній пересипають сухим хлорним вапном, яке містить не менше ніж 25 % активного хлору, з розрахунку 0,5 кг/м2, зволожують водою або знезаражують іншим еквівалентним методом/засобом та переміщають у траншеї. Протягом року на місці захоронення заборонено проводити земельні роботи;

2) проводять дератизацію, трупи гризунів спалюють.

Транспорт, задіяний у виконанні заходів, у місцях знищення трупів тварин та інших відходів та на виїзді з території спалаху (неблагополучного пункту) дезінфікують.

Увесь спецодяг та спецвзуття персоналу, задіяного у проведенні заходів, дезінфікують, одноразовий спецодяг спалюють;

3) господарям, у дворі яких виникло захворювання свиней на ВХС, до ліквідації хвороби та зняття карантину заборонено контактувати зі сприйнятливими до ВХС тваринами в інших господарствах.

2. У свиногосподарстві:

1) встановлюють карантинний пост(и) зі шлагбаумами, дезбар'єрами при в'їзді/виїзді до/з неблагополучного пункту. Пости мають функціонувати до проведення заключної дезінфекції зі здійсненням цілодобового чергування, забезпеченням людей спецодягом і спецвзуттям;

2) перекривають всі виїзди і в'їзди з/до території спалаху (неблагополучного пункту) польовими дорогами з метою недопущення руху транспорту, залишивши одну дорогу, на якій встановлено карантинний пост та спеціальні засоби для дезінфекції автотранспорту;

3) при в'їздах та виїздах до/з території неблагополучного щодо ВХС пункту встановлюють попереджувальні знаки з написом "Карантин" та знаки, які вказують на об'їзд карантинної зони;

4) забезпечують знезараження транспорту, що виїжджає з неблагополучного пункту, а також взуття людей;

5) організовують роботу санітарних пропускників із переодяганням та перевзуванням обслуговувального персоналу, створюють умови для обов'язкової щоденної санітарно-гігієнічної обробки осіб, задіяних у виконанні заходів, та тих, які відвідали територію спалаху (неблагополучний пункт), їхній спецодяг та спецвзуття підлягає щоденній обробці в параформаліновій камері;

6) біля входу до тваринницьких приміщень встановлюють резервуари з дезрозчином;

7) забезпечують необхідні побутові умови (у тому числі харчування) для осіб, задіяних у чергуванні на карантинних постах;

8) затверджують робочі інструкції для осіб, задіяних у виконанні заходів;

9) виділяють необхідну техніку, дезінфекційні машини, засоби, автотранспорт, бульдозери, скрепери та інші технічні та дезінфекційні засоби для виконання плану заходів з ліквідації ВХС;

10) все свинопоголів'я неблагополучних ферм підлягає умертвінню та знищенню в найкоротший строк під офіційним наглядом методами, що унеможливлюють розповсюдження вірусу ВХС;

11) м'ясо свиней, забитих між можливим занесенням хвороби в господарство та встановленням діагнозу, слід відстежити та знищити під офіційним наглядом;

12) сперму, яйцеклітини та ембріони свиней, зібрані в господарстві між імовірним занесенням хвороби в господарство та встановленням діагнозу, слід відстежити та знищити під офіційним наглядом для недопущення розповсюдження вірусу ВХС;

13) усі речовини та відходи, які можуть бути контаміновані вірусом ВХС, зокрема корми, слід обробити методом, що гарантує знищення вірусу ВХС. Усі матеріали одноразового використання, зокрема такі, що використовуються під час забою свиней, слід знищити;

14) приміщення, в яких перебували хворі та підозрілі на захворювання свині, а також цехи м'ясокомбінатів і забійних пунктів, транспортні засоби, задіяні у переміщенні свиней, і продуктів їх забою, обладнання, підстилки, гній тощо піддають механічному очищенню та дезінфікують;

15) увесь спецодяг та спецвзуття спеціалістів, задіяних у проведенні заходів, дезінфікують. Одноразовий спецодяг спалюють. Транспорт під час виїзду із господарства, а також із території м'ясокомбінату старанно очищають від гною та забруднення, дезінфікують засобами, що гарантують знищення збудника;

16) проводять дератизацію, трупи гризунів спалюють;

17) проводять знищення бродячих котів і собак гуманними методами;

18) проводять епізоотологічне розслідування.

3. У мисливському господарстві:

1) у разі встановлення діагнозу в дикій фауні створюється група експертів у складі представника компетентного органу, мисливців і біологів. Група експертів повинна сприяти компетентному органу у:

вивченні епізоотичної ситуації та визначенні меж інфікованої зони;

розробці та реалізації заходів у інфікованій зоні, у тому числі тимчасовому припиненні полювання та недопущенні годівлі диких свиней;

складанні плану викорінення ВХС для розгляду і затвердження його на засіданні ДНПК;

проведенні аудитів для перевірки ефективності заходів, затверджених ДНПК з викорінення ВХС в інфікованій зоні;

2) у інфікованій зоні негайно встановлюється офіційний нагляд за свинарськими господарствами, в яких:

здійснюється офіційний облік усіх категорій свиней у всіх господарствах, який поновлюється власником (утримувачем) щотижнево. Інформація про результати обліку має надаватись на запит компетентного органу і може перевірятись під час кожного інспектування господарства;

свині утримуються у приміщеннях, в яких вони можуть бути ізольовані від диких свиней. Дикі свині не повинні мати доступу до жодного матеріалу, який у подальшому може контактувати з домашніми свинями;

заборонено ввозити/вивозити свиней з господарств без погодження державного ветеринарного інспектора території, на якій вони перебувають;

проводиться дезінфекція на вході/виході до/з приміщень, призначених для розміщення свиней, та самого господарства;

проводиться дослідження усіх мертвих або хворих свиней з ознаками, характерними для ВХС, на наявність збудника хвороби або антитіл до нього у невакцинованих свиней;

заборонено ввозити до свинарських господарств будь-які частини диких свиней, добутих або виявлених мертвими, а також матеріал або обладнання, які могли бути піддані контамінації вірусом КЧС;

не допускається вивезення сперми, ембріонів, яйцеклітин та інших біоматеріалів з інфікованої зони;

3) усі дикі свині, добуті або виявлені мертвими в неблагополучному пункті, мають бути оглянуті уповноваженим ветеринаром та досліджені на наявність вірусу ВХС або антитіл до нього. Туші усіх тварин із позитивними результатами лабораторних досліджень слід знищити. Якщо таке тестування дає негативні результати щодо ВХС, туші можуть бути використані лише після обробки методами, що гарантують знищення вірусу ВХС під офіційним наглядом.

Забезпечується проведення досліджень ізоляту вірусу ВХС з метою ідентифікації вірусу ВХС;

4) протягом 90 діб після підтвердження первинного випадку захворювання ВХС у дикій фауні ДНПК затверджує план заходів з ліквідації хвороби на території інфікованої зони та в господарствах, розташованих у цій зоні.

План заходів з ліквідації хвороби має містити інформацію про:

результати епізоотологічного розслідування та заходів контролю, викладених у пунктах 2 - 3 цього розділу, та географічне розповсюдження хвороби;

межі інфікованої зони, визначаючи яку компетентний орган повинен враховувати:

результати епізоотологічного розслідування та географічного розповсюдження хвороби;

популяцію диких свиней в інфікованій зоні;

наявність природних та/або штучних бар'єрів для міграції диких свиней;

організацію співробітництва між біологами, мисливцями, мисливськими організаціями, службами із захисту дикої природи та ветеринарними службами;

компанії з інформування мисливців про заходи з викорінення хвороби в межах інфікованої зони;

умови визначення масштабу інфекції серед диких свиней шляхом лабораторних досліджень диких свиней, добутих або виявлених мертвими;

заходи, спрямовані на обмеження хвороби в умовах міграції диких свиней, ці заходи можуть включати заборону полювання в інфікованій зоні;

заходи, спрямовані на скорочення популяції диких свиней;

вимоги до мисливців;

методи знищення диких свиней, виявлених мертвими або добутих на полюванні;

епізоотологічне обстеження кожної дикої свині, добутої на полюванні або виявленої мертвою;

програми нагляду та заходи профілактики, що застосовуються до господарств, розташованих у визначеній інфікованій зоні, та за потреби - в прилеглих територіях. Ці заходи мають включати заборону на переміщення свиней, сперми, ембріонів або яйцеклітин від них в інфікованій зоні;

заходи моніторингу хвороби, які має бути введено через щонайменше 12 місяців після останнього підтвердженого випадку захворювання на ВХС у диких свиней у визначеній інфікованій зоні. Такі заходи мають діяти протягом щонайменше наступних 12 місяців;

5) епізоотологічне обстеження має містити інформацію про:

географічну область, у якій тварину було добуто або виявлено;

дату, коли тварину було добуто або виявлено;

особу, яка добула або виявила тварину;

стан туші;

результати лабораторного дослідження;

6) за результатами епізоотологічного обстеження складається звіт про епізоотичну ситуацію на території мисливських угідь неблагополучного пункту та про стан реалізації плану заходів із ліквідації ВХС;

7) транспорт, задіяний у виконанні заходів, дезінфікують у місцях доставки трупів тварин, інших відходів та перед виїздом із мисливського господарства.

Дезінфікують увесь спецодяг та спецвзуття спеціалістів, задіяних у проведенні заходів, одноразовий спецодяг спалюють.

4. На бойні або в транспортному засобі:

1) компетентний орган повинен гарантувати таке:

усі сприйнятливі тварини на бойні або в транспортних засобах мають бути негайно умертвлені та знищені;

туші, субпродукти та відходи тваринництва, отримані від тварин, які можуть бути інфікованими або контамінованими, переробляються методом, що гарантує знищення вірусу, під офіційним наглядом;

очищення та дезінфекція приміщень та обладнання, у тому числі транспортних засобів, здійснюються під наглядом офіційного лікаря ветеринарної медицини;

епізоотичне розслідування проводиться згідно з розділом VIII цієї Інструкції;

ізолят вірусу ВХС досліджують для ідентифікації генотипу вірусу;

2) заходи, зазначені в пункті 7 цього розділу, застосовуються в господарстві, звідки надійшли свині та/або туші, та в інших контактних господарствах. Якщо в ході епізоотологічного розслідування не виявлено інше, заходи, викладені в пунктах 1, 2 цього розділу, мають застосовуватись у господарстві, звідки походять інфіковані свині та туші;

3) завіз свиней для забою або транспортування проводиться не раніше ніж через 24 години після завершення операцій з очистки та дезінфекції.

5. На інфікованому об'єкті:

1) у разі підтвердження ВХС усіх свиней умертвляють, а туші та потенційно контаміновану продукцію знищують;

2) туші та субпродукти з відсутнім ризиком інфікування або контамінації переробляються під наглядом офіційного лікаря;

3) приміщення, обладнання та транспортні засоби підлягають очищенню, дезінфекції та дезінсекції;

4) у місцях виявлення інфікованих вірусом ВХС продуктів свинарства, трупів або решток свиней (сміттєзвалища, пасовища, лісосмуги тощо) проводять знезараження;

5) епізоотичне розслідування проводиться відповідно до вимог розділу VIII цієї Інструкції;

6) заходи, зазначені у пунктах 1, 2 цього розділу, застосовуються в господарстві, з якого надійшли інфіковані свині та/або туші, та в контактних господарствах, у разі їх встановлення.

6. У господарствах, що складаються з різних виробничих одиниць, відгодівля свиней може бути завершена за умови утримання здорових свиней на окремих виробничих одиницях.

При цьому державний ветеринарний інспектор відповідної території особисто пересвідчується в тому, що структура, розмір та відстані між цими виробничими одиницями дають змогу ізольовано утримувати здорових свиней, та затверджує правила утримання свиней у неблагополучному пункті.

Головні державні ветеринарні інспектори областей повинні повідомляти Головного державного ветеринарного інспектора України про таке рішення.

7. У контактних господарствах заходи, визначені в пунктах 1, 2 цього розділу, слід застосовувати доти, доки підозру на ВХС не буде офіційно виключено або підтверджено.

Під час забою свиней необхідно відбирати зразки патологічного матеріалу для виключення або підтвердження наявності вірусу ВХС.

8. Очищення неблагополучних свиногосподарств та/або окремих приміщень здійснюється з метою видалення з приміщень або з інших місць, де перебували свині, забруднених матеріалів, що можуть сприяти розповсюдженню захворювання, та їх знешкодження.

Очищення розпочинається відразу після вивезення свиней або їхніх туш для утилізації. Частини приміщень, у яких перебували свині, та всі інші частини приміщень, які були заражені, слід обробити засобами для дезінфекції у концентрації, достатній для знищення вірусу ВХС. Засіб дезінфекції має залишатися на обробленій поверхні щонайменше 24 години.

Усі рідкі розчини, підстилки, корми тваринного походження та інші предмети, що можуть бути контаміновані ВХС, слід видалити з приміщень, скласти та обробити засобом для дезінфекції. Гній слід обробити у спосіб, який гарантує знищення вірусу ВХС, засобом для дезінфекції, що має рівень pH більше ніж 12,5.

Усе пересувне обладнання має бути винесене з приміщень або інших місць, де утримувалися свині, очищене та дезінфіковане.

Жир та інший бруд слід видалити з усіх поверхонь шляхом розчинення знежирюючим агентом та змити водою під тиском.

Щільно зачинені приміщення, в яких перебували свині, слід обробити аерозольно.

Частини приміщень, у яких немає горючих матеріалів, можуть оброблятися високими температурами за допомогою відкритого вогню. Такі заходи здійснюються з дотриманням протипожежних заходів у присутності відповідних служб.

Усі поверхні слід обробити лужним засобом для дезінфекції, що має рівень pH більше ніж 12,5, або будь-яким іншим схваленим засобом для дезінфекції. Засіб для дезінфекції має бути змитим через 48 годин після нанесення.

Обробка вогнем або лужним засобом для дезінфекції має повторюватися через 14 днів.

Після закінчення операцій з очищення, дезінфекції та дезінсекції представник компетентного органу особисто пересвідчується, що заходи було виконано належним чином та минув належний період (не менший, ніж 28 днів), для гарантування того, що збудника захворювання повністю знищено.

VIII. Епізоотичне розслідування

1. Метою проведення епізоотологічного розслідування є визначення:

тривалості періоду часу, протягом якого вірус ВХС міг існувати в господарстві, перш ніж про хворобу було повідомлено або з'явилась підозра;

можливого походження ВХС у господарстві та визначення інших господарств, у яких свині можуть бути інфіковані або контаміновані з того самого джерела;

переміщення людей, транспортних засобів, свиней, туш, сперми, м'яса та/або інших матеріалів, які можуть сприяти розповсюдженню вірусу ВХС у господарства або з господарств.

2. Про результати такого розслідування, які вказують на те, що ВХС могла розповсюджуватись у господарства, розташовані в інших районах та областях, державних ветеринарних інспекторів відповідних територій слід терміново повідомити.

IX. Заходи в зоні захисту

1. Державний ветеринарний інспектор відповідної території в зоні захисту повинен:

1) визначити усі господарства, які мають свиней, підозрюваних на ВХС;

2) здійснювати періодичні візити до господарств, що мають свиней, підозрюваних на ВХС, поєднуючи з клінічними перевірками таких тварин, за потреби - відбирати зразки для лабораторного дослідження;

3) вести реєстр візитів до господарств та їх результатів. Частота візитів має бути пропорційною ризику виникнення та розповсюдження захворювання у таких господарствах;

4) вимагати очищення та дезінфекції вантажівок та інших транспортних засобів і обладнання, що використовувалися у межах зони захисту для перевезення свиней або іншої худоби, чи матеріалів, що могли бути зараженими (наприклад, корм, гній, рідкі речовини тощо);

5) заборонити переміщення та транспортування свиней, підозрюваних на ВХС, загальнодержавними, приватними дорогами, а також дорогами регіонального значення, за винятком доріг господарства.

2. Свиней не можна переміщувати із господарства, в якому вони перебували, протягом 21 дня після закінчення попередніх очищення та дезінфекції неблагополучних господарств. Державний ветеринарний інспектор відповідної території в зоні захисту погоджує переміщення та транспортування свиней із господарства через 21 день після закінчення попередніх очищення та дезінфекції в господарстві за умови, що було проведено клінічну перевірку усіх свиней у господарстві, кожну свиню ідентифіковано. Транспортні засоби, в яких транспортуються свині, мають опечатати спеціалісти ветеринарної медицини.

Якщо на бійню надійшли свині, які походять із зони захисту і підозрюються у захворюванні, їх утримують в окремому приміщенні. Для підтвердження чи виключення підозри від них відбирають проби крові, які досліджуються серологічними методами на наявність антитіл до вірусу ВХС.

У разі підтвердження захворювання на бійні державний ветеринарний інспектор відповідної території забезпечує, щоб усіх свиней у бійні було невідкладно умертвлено; туші та продукти забою хворих та інфікованих свиней було знищено у спосіб, який дає змогу уникнути ризику поширення вірусу ВХС.

3. У разі якщо від дня впровадження заборон у зоні захисту минуло 30 днів, проте в цій зоні ще трапляються подальші випадки захворювання ВХС, а в результаті заборон виникають проблеми з утриманням тварин, державний інспектор ветеринарної медицини відповідної території може після звернення власника, який пояснює підстави такого звернення, і за умови, що спеціаліст ветеринарної медицини перевірив факти, дозволити переміщення тварини із господарства у межах зони захисту.

4. Заходи у зоні захисту мають тривати, доки не буде здійснено очищення і дезінфекцію неблагополучного пункту та всі господарства у зоні захисту не пройдуть клінічну перевірку здоров'я свиней з лабораторним підтвердженням за результатами серологічних досліджень проб крові від них з негативним результатом.

Перевірку та відбір зразків слід проводити не раніше ніж через 28 днів після закінчення у зараженому господарстві заходів із попередніх очищення та дезінфекції.

У разі отримання негативних результатів лабораторних досліджень державний ветеринарний інспектор району (міста) визначає зону захисту як частину зони нагляду.

X. Заходи в зоні нагляду

1. У зоні нагляду державний ветеринарний інспектор відповідної території здійснює такі заходи:

1) ідентифікує всі господарства, що мають свиней, підозрюваних на ВХС;

2) контролює переміщення свиней і продуктів тваринного походження з них;

3) забороняє будь-яке переміщення свиней із зараженого господарства до зони нагляду, крім транспортування безпосередньо на бійню.

2. Переміщення свиней із зони нагляду можливе лише за погодженням із державним ветеринарним інспектором відповідної території за умови, що:

клінічну перевірку свиней, які мають переміщуватися, проведено із негативними результатами за 48 годин до переміщення;

серологічне дослідження зразків крові від свиней, що мають перевозитись, було проведене протягом 14 днів перед переміщенням без виявлення антитіл до вірусу ВХС. Проте у разі перевезення свиней для забою серологічне дослідження може проводитися на основі зразків крові, взятих на бійні;

кожну свиню ідентифіковано;

вантажівки та інші транспортні засоби й обладнання, що використовувалися для перевезення свиней, мають бути очищені та дезінфіковані після кожної операції з перевезення.

XI. Відновлення поголів'я свиней у господарствах після спалахів ВХС

1. У разі завезення свиней в раніше неблагополучне господарство необхідно враховувати тип виробництва в господарстві та дотримуватись таких вимог:

1) у разі утримання свиней на вигулі повторний завіз свиней необхідно починати із завезення індикаторних свиней у кількості не менше ніж 5 % від проектних потужностей господарства, які походять із господарств, на які не розповсюджуються жодні обмеження, пов'язані з ВХС, та які було перевірено та дали негативний результат щодо наявності антитіл до вірусу ВХС. Індикаторні свині розміщуються на території всього господарства. Через 28 діб після їх розміщення від них відбираються проби крові та досліджуються на наявність антитіл.

Якщо у жодної свині не виявлено антитіл до вірусу ВХС, може бути проведено повне відновлення поголів'я. Свиней не дозволяється вивозити з господарств доти, доки не буде отримано негативних результатів серологічного дослідження;

2) у разі утримання свиней у приміщеннях повторний завіз свиней необхідно проводити відповідно до заходів, визначених підпунктом 1 пункту 2 цього розділу, або за умови, що:

усі свині надходять протягом 20 діб та походять із господарств, на які не розповсюджуються ніякі обмеження, пов'язані з ВХС;

свині в поповненому стаді піддаються лабораторному дослідженню. Відбір зразків для цього дослідження має проводитись не раніше ніж через 28 днів після надходження останньої свині;

свиней не дозволяється вивозити з господарств доти, доки не буде отримано результатів серологічного дослідження.

2. За інших форм розведення свиней поновлення поголів'я проводиться шляхом повного поновлення поголів'я за умови, що:

1) прибуття усіх свиней до господарства відбувається протягом восьмиденного періоду з господарств, розташованих поза зоною захисту і нагляду, та серологічне дослідження свиней виявило негативні результати;

2) жодна свиня не залишає господарства протягом 60 днів після прибуття останніх свиней;

3) оновлене стадо піддається клінічній перевірці та серологічному дослідженню, що можуть проводитися не раніше ніж через 28 днів після прибуття останніх свиней.

3. Розведення свиней в особистих селянських господарствах, де було зареєстровано випадки захворювання ВХС, дозволяється через шість місяців після зняття карантину з дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних заходів.

XII. Зняття карантину

1. Карантин знімають через 28 діб після виконання всього комплексу ветеринарно-санітарних заходів за рішенням ДНПК.

2. Перед зняттям карантину власники господарств усіх форм власності та власники (утримувачі) тварин зобов'язані забезпечити проведення очищення і заключної дезінфекції всіх приміщень, території вигульних дворів, де перебували хворі на ВХС свині, інвентарю, транспорту.

3. Всередині тваринницьких приміщень проводять вапнування стін, перегородок.

4. На пункті забою, де проводили забій хворих (підозрілих щодо захворювання) на ВХС свиней, карантин знімають після дезінфекції приміщень підприємства, його території, інвентарю, виробничого обладнання та після закінчення переробки м'яса та інших продуктів забою, знезараження сировини.

5. Державний ветеринарний інспектор території, на якій знаходиться неблагополучний пункт, перевіряє повноту виконання заключних ветеринарно-санітарних заходів, після чого готує подання до місцевої ДНПК про зняття карантину.

6. Продукти тваринного й рослинного походження, фураж та інші корми, що знаходились на період карантинування в неблагополучному пункті та не мали контакту з хворими на ВХС тваринами, дозволяється вивозити з цих пунктів лише в межах області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, а ті, що мали контакт із джерелом вірусу ВХС, підлягають використанню лише на місці (у цьому населеному пункті) після обробки методом, що гарантує знищення збудника ВХС.

XIII. Правила безпеки для обслуговувального персоналу в неблагополучних пунктах, на м'ясокомбінатах, м'ясопереробних підприємствах

1. Під час проведення карантинних заходів у неблагополучних щодо ВХС пунктах (господарствах, відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов'язаних із контактом із заразним матеріалом, слід дотримуватися виконання правил техніки безпеки.

Обслуговувальний персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), додатково проводиться інструктаж щодо дотримання правил особистої гігієни.

2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій дезінфекційній камері, разовий одяг спалюють.

3. Особи, які працюють з дезінфекційними засобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а під час контакту з концентрованими розчинами слід користуватися гумовими рукавичками.

4. В аптечках першої допомоги мають бути розчини, що нейтралізують дезінфекційні речовини, які використовуються.

5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами заборонено. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.

 

Генеральний директор
Директорату безпечності та
якості харчової продукції

М. Мороз




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали