Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про затвердження Змін до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 07.03.2019 р. N 60-0007/13263

Незалежній асоціації банків України
Асоціації українських банків
Банкам України

Про затвердження Змін до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України

Направляємо для керівництва в роботі постанову Правління Національного банку України від 06 березня 2019 року N 47 "Про затвердження Змін до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України" (Постанова N 47) (далі - Постанова) (див. окремо в базі), якою затверджені Зміни до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України1 у зв'язку із запровадженням МСФЗ 16 "Оренда" (далі - МСФЗ 16).


1 затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.12.2005 за N 480 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 18.01.2006 N 40/11914

Постанова (Постанова N 47) набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування. Офіційне опублікування на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України - 07.03.2019 р.

МСФЗ 16 "Оренда" набрав чинності з 01 січня 2019 року та замінив МСБО 17 "Оренда". Кардинальні зміни щодо відображення в бухгалтерському обліку договорів оренди стосуються орендарів, для яких оренда більше не класифікується на фінансову та операційну.

Надаємо роз'яснення з окремих питань бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з орендою.

1. Щодо ставок дисконтування для договорів оренди, умовами яких ставку не передбачено.

Згідно з п. 26 МСФЗ 16 орендар на дату початку оренди визнає орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендар дисконтує платежі за право користування базовим активом протягом строку оренди (орендні платежі), застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди. Орендар застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в договорі оренди не можна визначити.

Ставка додаткового запозичення орендаря - це ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, які необхідно для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов.

Враховуючи зазначене, банк має затвердити у своїх внутрішніх документах порядок визначення ставок дисконтування для договорів оренди, умовами яких ставку відсотка не передбачено. Для цього можуть використовуватися різні методи визначення ставки додаткового запозичення, застосовуючи власний досвід запозичення коштів банком та професійне судження з урахуванням вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості".

2. Щодо податку на додану вартість, нарахованого на суму орендних платежів.

Відповідно до п. 27 МСФЗ 16 на дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов'язання, складаються з вказаних далі платежів за право використання базового активу протягом строку оренди, які не були сплачені на дату початку оренди:

1) фіксовані платежі (включаючи по суті фіксовані платежі), за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню;

2) змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, які первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди;

3) суми, які будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості;

4) ціну виконання можливості придбання активу, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він скористається такою можливістю;

5) платежі в рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди.

Відповідно до термінів, зазначених у Додатку A до МСФЗ 16, фіксовані платежі та орендні платежі визначаються як платежі за право використовувати базовий актив.

У свою чергу, податок на додану вартість (далі - ПДВ) є загальнодержавним податком, який відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) додається до ціни послуг та підлягає сплаті до бюджету у встановлені Кодексом терміни та порядку.

Отже суми ПДВ не визначені МСФЗ 16 як такі, що включаються в оцінку орендного зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, суми ПДВ, які додаються до орендних платежів, є витратами відповідного періоду з урахуванням роз'яснень Тлумачення КТМФЗ 21 "Обов'язкові платежі".

Кодексом не визначено інших (крім ПДВ) податків та зборів в Україні, які можуть включатися до суми орендної плати. Орендар та орендодавець самостійно визначають умови цивільно-правових відносин щодо користування майном орендаря, у тому числі розмір орендних платежів.

Звертаємо увагу, що за договорами оренди з фізичними особами суб'єкт господарювання - орендар у встановлених Кодексом випадках є податковим агентом та утримує за рахунок доходів, що виплачуються фізичній особі - орендодавцю податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Разом із цим вказані податки та збори утримуються за рахунок суми орендного платежу, та не перераховуються орендодавцю.

Додаток: Post_47.pdf; PorivnyalnaTab.pdf.

 

Головний бухгалтер -
директор департаменту

Б. Лукасевич




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали