ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 липня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Короткевича М. Є., суддів - Гриціва М. І., Прокопенка О. Б. (за участю прокурора - Сорокіної О. А.), розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на судові рішення щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, установила:

Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2008 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, пенсіонер, постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, несудимий, засуджений:

- за ст. 364 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік 6 місяців;

- за ст. 190 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік;

- за ст. 209 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, працюючий агрономом у ТОВ "Перемога", постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, несудимий, засуджений:

- за ст. 364 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік 6 місяців;

- за ст. 190 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки;

- за ст. 209 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2009 року апеляцію прокурора задоволено частково. Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2008 року в частині засудження ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ст. 209 ч. 2 КК України скасовано. Справу в цій частині направлено прокурору Тульчинського району Вінницької області для проведення додаткового розслідування.

Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 190 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік; за ст. 364 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік 6 місяців. Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 190 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 1 рік 6 місяців; за ст. 364 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки. Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що ОСОБА_5, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Перемога" с. Гути Тульчинського району та будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою із заступником директора - головним агрономом товариства ОСОБА_6, протягом березня - червня 2007 року, діючи із загальною метою, спрямованою на незаконне отримання бюджетних коштів у якості компенсації за посіви озимих та ярих культур на підставі постанови Кабінету Міністрів України N 256 від 21 лютого 2007 року "Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва", умисно подали до управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА підроблені ними фіктивні документи щодо придбання та посіву насіння зернових озимих та ярих культур: сортове посвідчення на насіння б/н від 05.09.2004 та свідоцтво на насіння N 9 від 15.02.2006, внаслідок чого у період березня - серпня 2007 року з державного бюджету незаконно отримали кошти в сумі 52500 грн.

Дії кожного із засуджених кваліфіковані за ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисного, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у великих розмірах; службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор, не заперечуючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ст. 366 ч. 2 КК України, стверджує, що решту дій засуджених необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, у зв'язку з чим кваліфікація дій засуджених за ст. 190 ч. 3 КК України є неправильною, а за ст. 364 ч. 2 КК України - зайвою. Також прокурор вважає, що апеляційний суд не мав передбачених законом підстав для застосування положень ст. 69 КК України, а отже призначене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання є надмірно м'яким. Прокурор просить скасувати вирок та ухвалу в частині засудження ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 190 ч. 3 КК України через неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених унаслідок м'якості, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сорокіної О. А., яка підтримала касаційне подання частково, вважала, що справу необхідно повернути на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судами кримінального закону, а також вказала на порушення вимог ст. ст. 75, 76 КК України при звільненні засуджених від відбування додаткового покарання з випробуванням, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора та заперечення на нього, що надійшли від засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд на наступних підставах.

Доводи касаційного подання про необхідність перекваліфікації дій, за вчинення яких ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 364 і ч. 3 ст. 190 КК України, на ч. 4 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, є безпідставними, оскільки загальною ознакою трьох форм учинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Зокрема, у разі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем суб'єкт злочину має право оперативного управління майном, яким заволодіває, однак незаконно вилучає його з наявних фондів та безоплатно привласнює, використовуючи своє службове становище як спосіб такого заволодіння. У даній же справі підсудні, які є засновниками сільськогосподарського підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", визнані винуватими у заволодінні державним майном, яке не перебувало в їхньому оперативному управлінні, а яким розпоряджалося управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації на підставі рішення Уряду - постанови Кабінету Міністрів України N 256 від 21 лютого 2007 року "Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва".

Що стосується посилання прокурора на кваліфікуючу ознаку вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб, то, як видно з матеріалів кримінальної справи, ця ознака не була інкримінована ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та не зазначена у вироку при кваліфікації дій підсудних, хоча при формулюванні обвинувачення, що визнане судом доведеним, та в тексті обвинувального висновку зазначається, що підсудні скоїли злочини саме за попередньою змовою групою осіб. Тобто, мотивувальна частина вироку, так само, як і обвинувальний висновок, містить суперечності.

Твердження прокурора про неправильне застосування апеляційним судом ст. 69 КК України колегія суддів також вважає безпідставними. Положення зазначеної норми дають суду можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного та вмотивувавши таке рішення. Із матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 раніше не судимі, позитивно характеризуються, а обставинами, що пом'якшують покарання, визнано їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданого збитку. За таких обставин відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

Разом із тим, при перевірці законності та обґрунтованості судових рішень відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 395 КПК України, вправі вийти за межі касаційних вимог прокурора, якщо цим не погіршується становище засуджених.

Як убачається з матеріалів справи, у ході досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_5, даючи пояснення про обставини скоєних злочинів, зазначав, що на початку 2007 року він як керівник сільськогосподарського підприємства брав участь у нараді, що відбулася в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації і на якій до відома учасників було доведено положення постанови Кабінету Міністрів України N 256 від 21 лютого 2007 року "Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва", згідно з якою держава здійснює відшкодування за посіви певних озимих культур, та було повідомлено перелік документів, необхідних для компенсації. Із даного приводу ОСОБА_5 зібрав засновників ТОВ "Перемога" та розповів про умови компенсації. Оскільки підприємство не посіяло зазначені озимі культури, його заступник ОСОБА_6 запропонував підробити відповідні документи, на що ОСОБА_5 погодився. Надалі, коли всі необхідні документи, разом із підробленим сортовим посвідченням на насіння від 05.09.2004., були зібрані та подані до управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА, ТОВ "Перемога" отримало компенсацію в розмірі 40500 грн., яка згодом була використана на потреби господарства.

Приблизно у липні - серпні 2007 року в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації знову відбулася подібна нарада, на якій повідомили про відшкодування за посіви ярих культур. Із даного приводу ОСОБА_5 знову зібрав засновників ТОВ "Перемога" і повідомив їм про умови компенсації. Оскільки підприємство не посіяло зазначені ярі культури, його заступник ОСОБА_6 знову запропонував підробити відповідні документи, на що ОСОБА_5 погодився. Після того, як усі необхідні документи, разом із підробленим свідоцтвом на насіння від 15.02.2006., були зібрані та подані до управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, ТОВ "Перемога" отримало компенсацію в розмірі 12000 грн., яка згодом була використана на потреби господарства.

ОСОБА_6 у ході досудового слідства та в судовому засіданні давав подібні пояснення про обставини скоєних злочинів, уточнивши, що підроблені свідоцтва він спочатку подавав до Тульчинської державної насіннєвої інспекції, яка на підставі них видала йому посвідчення про кондиційність озимого насіння від 13.10.2006 р. та посвідчення про кондиційність ярого насіння від 03.03.2007 р.

Зазначені показання засуджених свідчать про те, що їхні дії, направлені на заволодіння державними коштами у виді компенсацій за посіви певних культур, хоча й були тотожними, однак вони розділені в часі, а умисел на заволодіння державними коштами виникав у засуджених та був реалізований окремо, після кожної з двох нарад в управлінні агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, на яких повідомлялося про умови компенсації за посіви спочатку озимих, а потім ярих культур.

За таких обставин, під час нового розгляду справи необхідно перевірити в діях ОСОБА_5 і ОСОБА_6 наявність ознак продовжуваного злочину, оскільки, виходячи з вимог ч. 2 ст. 32 КК України, при продовжуваному злочині особа має заздалегідь поставлену загальну мету і єдиний умисел, що об'єднує всі тотожні діяння, поєднані єдиним злочинним наміром. Тобто перевірити наявність у діях ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які обвинувачуються за ст. 190 КК України, кваліфікуючої ознаки цього складу злочину - вчинення його у великих розмірах.

У залежності від установленого розміру заволодіння чужим майном, необхідно перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ст. ст. 364, 366 КК України з точки зору наявності в їхніх діях кваліфікуючої ознаки цих складів злочинів - спричинення тяжких наслідків, оскільки в даному випадку вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити вказані вище обставини і дати їм належну правову оцінку, правильно кваліфікувати дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та при призначенні їм покарання дотриматися всіх вимог кримінального закону, в тому числі тих, які регулюють питання звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (у редакції законів України N 2533-III від 21 червня 2001 року та N 3323-IV від 12 січня 2006 року) та абзацом 1 п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року, колегія суддів ухвалила:

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

 

Судді:

М. Є. Короткевич

 

М. І. Гриців

 

О. Б. Прокопенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали