ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 16 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України під головуванням заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А. І. (за участю начальника управління участі прокурорів у перегляді судових рішень у кримінальних справах Головного управління підтримання державного обвинувачення у судах Генеральної прокуратури України Курапова М. В.), розглянувши 16 лютого 2012 року в місті Києві в судовому засіданні подання п'яти суддів Верховного Суду України, внесене за клопотанням заступника Генерального прокурора України, про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження у справі щодо ОСОБА_1, установила:

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2009 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено:

- за частиною 1 статті 364 КК України із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

- за частиною 1 статті 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк один рік.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи з квітня 2006 року посаду сільського голови с. Великий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, у процесі заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків стихійного лиха, що сталося 23 - 27 липня 2008 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах ОСОБА_2, 07 серпня 2008 року склав та видав завідомо неправдиві відомості про пошкодження будинку ОСОБА_2 в той час, як обстежував млин-склад, тобто будівлю господарського призначення.

У подальшому ОСОБА_1, не склавши дефектний акт, затвердив складений ним особисто акт обстеження господарства ОСОБА_2 та подав до Косівської районної державної адміністрації, на підставі якого ОСОБА_2 незаконно було включено в списки 2-ої категорії постраждалих осіб, житлові будинки яких підлягають капітальному ремонту або мають істотні пошкодження, та за рахунок державного бюджету ОСОБА_2 незаконно виплачено грошову допомогу в розмірі 30 тис. грн.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначений вирок щодо нього від 18 червня 2009 року визнано такою, що не підлягає розгляду.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, оскільки відповідно до санкції вказаної норми кримінального закону додаткове покарання може бути призначене лише у разі призначення судом основного покарання у виді обмеження волі.

У поданні п'яти суддів Верховного Суду України порушено питання про внесення зазначеного клопотання на судовий розгляд колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у порядку виключного провадження.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Курапова М. В на підтримання клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах вважають, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено одну з основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007  зазначив: "Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення частини 3 статті 349 КПК України, якими передбачено, що апеляція на вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 89 КПК України, при обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк. При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби.

Як убачається з матеріалів справи, вирок щодо ОСОБА_1 постановлено 18 червня 2009 року. З огляду на зазначені вимоги кримінально-процесуального закону, перебіг строку на апеляційне оскарження цього вироку розпочався 19 червня 2009 року і закінчувався 3 липня 2009 року о 24 годині. Саме в цей день, тобто до спливу передбаченого чинним законом строку на апеляційне оскарження, засуджений подав апеляцію на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2009 року, в якій висловив свою незгоду з постановленим щодо нього вироком.

Однак усупереч вищезазначеним вимогам закону суд першої інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в межах передбаченого чинним законом строку, постановою від 20 липня 2009 року визнав такою, що не підлягає розгляду з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження, чим істотно порушив конституційне право засудженого на судовий захист.

З огляду на викладене, постанова Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2009 року, як винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для виконання вимог статей 351 - 354 КПК України і подальшого спрямування справи на апеляційний розгляд, під час якого належить перевірити доводи, висловлені в апеляційній скарзі засудженого про незаконність постановленого щодо нього вироку, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

При цьому у разі визнання апеляції засудженого необґрунтованою, відповідно до вимог ст. 40025 КПК України, слід урахувати правову позицію Верховного Суду України, сформульовану у рішенні від 21 листопада 2011 року, прийнятому за наслідками розгляду заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року, відповідно до якої у разі призначення особі за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції, що діяла до зміни її згідно з Законом України від 7 квітня 2011 року (Закон N 3207-VI)) основного покарання у виді штрафу додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади не може бути призначено.

Керуючись абзацом 8 пункту 2 Розділу XIII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 4004, 40010 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції Закону 1876-VI від 11.02.2010 року), колегія суддів ухвалила:

Клопотання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити до цього ж суду для виконання вимог статей 351 - 354 КПК України.

 

Головуючий:

А. І. Редька

Суддя-доповідач:

Л.Ф. Глос





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали