ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 березня 2012 року

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - заступника Голови Верховного Суду України, секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України - Редьки А. І., суддів - Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., ОСОБА_2, Кліменко М. Р., ОСОБА_1, Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кузьменко О. Т., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Скотаря А. М., Таран Т. С., Школярова В. Ф., за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах - Курапова М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою засудженого ОСОБА_17 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 2011 року, установила:

Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року засуджено ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості, за частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки шість місяців з конфіскацією 1/6 частини майна, яке є його власністю, за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України на п'ять років один місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки з конфіскацією 1/5 частини майна, яке є його власністю, а на підставі статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено п'ять років один місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки з конфіскацією 1/5 частини майна, яке є його власністю.

ОСОБА_17 визнано винуватим у зловживанні службовим становищем та в одержанні хабара. 27 липня 2006 року прапорщик міліції ОСОБА_17, виконуючи обов'язки старшого інспектора патрульної служби відділення охорони громадського порядку Царичанського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, за попередньою змовою із старшим сержантом міліції ОСОБА_18 - інспектором патрульної служби відділення охорони порядку цього ж райвідділу, прибули додому до мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19, де за не притягнення до відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в ніч на 27 липня 2006 року, вимагали від нього 1000 грн. хабара, який одержали частинами 27 липня 600 грн. біля заправки у с. Івано-Яризівка і 29 липня 400 грн. біля адміністративного приміщення Царичанського РВ УМВС по вул. Нагорній, 9 смт Царичанка.

При цьому ОСОБА_17 і ОСОБА_18 умисно з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання хабара не зареєстрували виявлену ними дорожньо-транспортну пригоду в журналі реєстрації заяв та повідомлень про вчинення злочинів Царичанського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, не склали протокол про адміністративне правопорушення, чим заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_17 залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 2011 року вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_17 залишено без зміни.

У заяві засуджений ОСОБА_17 стверджує, що касаційна інстанція мала була виключити з вироку місцевого суду та ухвали апеляційної інстанції рішення про його засудження за частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, але не зробила цього і в такий спосіб допустила неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Просить скасувати це рішення касаційного суду, а так само вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, а справу закрити провадженням.

На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду засудженим надано ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28 жовтня 2010 року щодо особи, якій так само інкримінувалося одержання хабара (частина 2 статті 368 Кримінального кодексу України) і зловживання владою або службовим становищем (частина 3 статті 364 Кримінального кодексу України), однак яку було виправдано за вчинення останнього злочину.

ОСОБА_17 вважає, що у справі про його засудження мали місце подібні суспільно небезпечні діяння, проте суд касаційної інстанції постановив щодо нього протилежне рішення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення начальника управління участі прокурорів Генерального прокурора України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М. В., який вважав, що засудженому ОСОБА_17 слід відмовити у задоволенні заяви, оскільки в даному разі немає неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм кримінального закону, перевіривши матеріали кримінальної справи та матеріали додані до заяви, обговоривши доводи заяви, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшли до наступного.

Виходячи з теорії кримінального права, кваліфікація дій особи, яка одержала хабар, за сукупністю з іншими злочинами у сфері службової діяльності можлива тільки у випадках, коли ця особа в інтересах хабародавця виконує якісь незаконні дії, які самі по собі є злочинними і не охоплюються об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України.

У кримінальній справі, в якій, на думку заявника, правильно застосовано кримінальний закон, висунуте щодо ОСОБА_2 обвинувачення зводилося до того, що останній, обіймаючи посаду старшого слідчого, шляхом вимагання у період з 24 листопада 2006 року по 31 січня 2007 року одержав від ОСОБА_1 у три прийоми хабар загальною сумою 2238 грн. за закриття кримінальної справи щодо нього та видачу відповідної довідки. Крім того, ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що кримінальна справа, у якій ОСОБА_1 проходив свідком, закрита та знаходиться в архіві, вчасно та належним чином про це ОСОБА_1 не повідомив, 4 грудня 2006 року отримав від ОСОБА_1 хабар у розмірі 200 євро, 5 січня 2007 року хабар у розмірі 200 грн., а 25 січня 2007 року викликав повісткою до райвідділу ОСОБА_1 як свідка по закритій кримінальній справі, після чого 31 січня 2007 року одержав від останнього хабар в розмірі 500 грн. і віддав ОСОБА_1 довідку про закриття кримінальної справи, чим заподіяв істотну шкоду державним інтересам у вигляді дискредитації правоохоронних органів та підриву їх авторитету, а також охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 у вигляді заподіяння йому матеріальної шкоди.

Касаційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, визнав, що у діях засудженого відсутній склад злочину, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України, оскільки дії, за вчинення яких було одержано хабар, а саме закриття справи, носили законний характер, отже вчинене повністю охоплювалося диспозицією статті 368 Кримінального кодексу України і додаткової кваліфікації за статтею 364 Кримінального кодексу України не потребувало.

У справі щодо ОСОБА_17 мова йде про інші фактичні обставини.

Як установив Царичанський районний суд Дніпропетровської області, і з цим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, ОСОБА_17, який діяв спільно з ОСОБА_18, керуючись корисливим мотивом і використовуючи своє службове становище, грубо порушив вимоги закону, а саме не склав протокол про адміністративне правопорушення. На відміну від справи, на яку посилається засуджений як таку, що на його думку, має аналогічні фактичні обставини, але отримали іншу кримінально-правову оцінку, у матеріалах справи йдеться про вчинення ОСОБА_17 незаконних дій. Адже останній порушив вимоги низки нормативних актів, а також свої функціональні обов'язки, не зареєструвавши у встановленому порядку виявлену дорожньо-транспортну пригоду та не склавши відповідного адміністративного протоколу.

Отже, наведені у заяві ОСОБА_17 твердження про те, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є безпідставними.

Також ОСОБА_17 у своїй заяві заперечує фактичні обставини справи, зокрема стосовно доведеності інкримінованих йому злочинів, скаржиться на порушення норм кримінально-процесуального закону, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та його особі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статтею 40011 Кримінально-процесуального кодексу України Верховний Суд України вправі переглядати судові рішення у кримінальних справах та, за наявності для цього підстав, втручатися в них у випадку, коли має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Зазначені у заяві твердження не стосуються (виходять за межі) визначеного законом предмета перегляду судових рішень, а тому не можуть слугувати підставами для їх зміни чи скасування.

На підставі наведеного та керуючись статтями 40021, 40023, 40024 Кримінально-процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановила:

у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_17 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України.

 

Головуючий, суддя:

А. І. Редька

Судді:

Л. Ф. Глос

 

В. І. Косарєва

 

Т. В. Гошовська

 

О. Т. Кузьменко

 

М. І. Гриців

 

В. Ф. Пивовара

 

В. В. Заголдний

 

Б. М. Пошви

 

М. Р. Кліменко

 

А. М. Скотаря

 

Є. І. Ковтюк

 

Т. С. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

В. Ф. Школярова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали