КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11.10.2011 р.

Справа N 2а-1140/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Бабенка К. А., суддів: Мельничука В. П., Федотова І. В., при секретарі Сабадін О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії регулювання електроенергетики України (за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_4), Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 18", Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 3", Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний", Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор - 20", Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник", Житлово-будівельного кооперативу "Кристал - 16", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_5, Житлово-будівельного кооперативу "Октава-2" про визнання незаконною та нечинною постанови, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем та Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА_3, подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб та представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем прийнято постанову "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" від 13 січня 2011 року N 8, якою затверджено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню в залежності від обсягів споживання.

Крім того, вищезазначеною постановою внесено зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 березня 1999 року N 309.

Відповідно до частини п'ятої ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року N 2633-IV (далі - Закон N 2633-IV) державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах формування цінової та тарифної політики.

Згідно із частиною другою ст. 11 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР (далі - Закон N 575/97-ВР) органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до ст. 12 Закону N 575/97-ВР основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Згідно із п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25 грудня 1996 року N 1548 національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 року N 1160-IV регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарські відносини складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова Відповідача не є регуляторним актом, тому, як встановлення тарифів для населення не спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а тому, Відповідач не зобов'язаний оприлюднювати її проект.

Як правильно встановлено судом першої інстанції постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка оскаржується Позивачем є обґрунтованою.

Що стосується посилання Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА_1 на порушення структури встановлення тарифів, колегія суддів зазначає, що це не було предметом позову і не має досліджуватись апеляційною інстанцією.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, тобто визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень або визнання його нечинним виключає одне.

Визнання акта незаконним, неправомірним, недійсним та протиправним, що є тотожними поняттями, та його скасування стосується актів індивідуальної дії, які в цьому випадку втрачають свою дію з моменту їх прийняття, а визнання акта нечинним, стосується виключно нормативно-правового акта, наслідком чого є втрата ним чинності з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 квітня 2011 року (Постанова N 2а-1140/11/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено в повному обсязі 13.10.2011 року.

 

Головуючий, суддя

К. А. Бабенко

Судді:

В. П. Мельничук

 

І. В. Федотов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали