ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09.04.2003 р.

Справа N 6-10625кс02


У червні 2001 р. С. звернулася в суд з позовом до АЕК про зняття дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що працювала у відповідача на посаді інспектора, і просила визнати незаконними наказ від 28 квітня 2001 р., яким їй оголошено догану, та накази від 6 червня 2001 р., 28 листопада 2001 р. та 12 грудня 2001 р. про її звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що заходи дисциплінарного стягнення до неї застосовані безпідставно і з порушенням вимог законодавства про працю, С. просила задовольнити її позов.

Рішенням районного суду від 21 грудня 2001 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 13 травня 2002 р., у позові було відмовлено.

У касаційній скарзі С. просила скасувати постановлені у справі судові рішення як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постановлені у справі рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Із копії наказу від 6 червня 2001 р. вбачається, що за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання трудових обов'язків, виявлені 6 та 7 травня 2001 р., С. було звільнено з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Наказом від 28 листопада 2001 р. п. 1 наказу від 6 червня 2001 р. про звільнення С. відмінено. У п. 2 цього ж наказу зазначено, що С. звільнена за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Наказом від 12 грудня 2001 р. змінено наказ від 28 листопада 2001 р. та доповнено його посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, згідно з вимогами цієї норми закону наказ про застосування дисциплінарного стягнення може бути виданий (змінений) лише в межах зазначеного строку.

28 листопада 2001 р. відповідач скасував (відмінив) п. 1 наказу від 6 червня 2001 р. про звільнення С. і вже за межами граничного шестимісячного строку, встановленого законом, знову звільнив позивачку з роботи, що є грубим порушенням вищезгаданої норми закону, на яке не звернули належної уваги ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд.

Крім того, суд не встановив розміру заробітної плати позивачки, не з'ясував підставності інших заявлених нею вимог.

Оскільки при вирішенні спору судом були допущені порушення вимог матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу С. задовольнила, рішення районного суду від 21 грудня 2001 р., ухвалу апеляційного суду від 13 травня 2002 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали