ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.05.2016 р.

Справа N 903/1222/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючого, Картере В. І., Барицької Т. Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Волинської області від 15.01.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі N 903/1222/15 господарського суду Волинської області за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство "Волинь" про зобов'язання нарахувати та виплатити дивіденди встановив:

ОСОБА_4 звернулася до господарського суду із позовом до ПАТ "Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство "Волинь", в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй як акціонеру частку від прибутку підприємства (дивіденди).

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.01.2016 у справі N 903/1222/15 (суддя Сур'як О. Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (судді: Філіпова Т. Л. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.), у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду. Товариством не приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скаржник стверджує, що судами досліджувалися лише протоколи загальних зборів відповідача за 2004 - 2014 роки та звіти про фінансові результати діяльності в період з 2009 по 2013 роки. Проте позивач є акціонером з 1999 року і впевнена, що загальні збори акціонерів товариства приймали рішення про нарахування та виплату дивідендів акціонерам із зазначеного часу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 у справі N 903/1222/15 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючий, Картере В. І., Плюшко І. А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016.

Клопотання позивача про витребування документів від відповідача не підлягає задоволенню з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016 у зв'язку з відпусткою судді Плюшка І. А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі N 903/1222/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2016 касаційну скаргу у справі N 903/1222/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючий, Барицька Т. Л., Картере В. І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є акціонером ПАТ "Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство "Волинь" та має 7 простих акцій, що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії АА N 327.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України та ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частку (дивіденди).

За п. 6.3 статуту товариства акціонери товариства мають право у порядку, встановленому статутом та законодавством України брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до п. 9.2.12 статуту до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства.

За п. 15.1 статуту товариства прибуток товариства утворюється з надходження від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання.

Порядок розподілу прибутку та покриття збитків визначається загальними зборами акціонерів товариства відповідно до статуту та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 16.3 статуту товариства рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерів товариства.

У п. 3.1 постанови пленуму ВГСУ від 25.02.2016 N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (Постанова N 4) роз'яснено, під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Відповідач надав місцевому господарському суду звіт про фінансові результати за 2014 рік та апеляційному суду копії протоколів загальних зборів акціонерів за 2005 - 2014 роки та копії звітів про фінансові результати за 2009 - 2013 роки.

Судами встановлено, що 14.08.2015 загальні збори ПАТ "Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство "Волинь" прийняли рішення направити прибуток, отриманий у 2014 році на покриття збитків попередніх періодів.

Також встановлено, що у 2013 - 2015 рр. товариство не приймало рішень про спрямування прибутку на виплату дивідендів.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів.

Позивачем не надано суду доказів прийняття товариством рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Припущення позивача щодо впевненості, що загальні збори акціонерів товариства приймали рішення про нарахування та виплату дивідендів акціонерам із 1999 року не є доказом у справі згідно ст. 32 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі N 903/1222/15 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

С. Самусенко

Судді:

В. Картере

 

Т. Барицька




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали