ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.01.2010 р.

 N К-14860/08


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача - Федорова М. О., суддів - Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Маринчак Н. Є., Рибченка А. О., секретаря судового засідання - Горбенко К. Л. (за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.01.2010 р. (в матеріалах справи)), розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі N 2а-522/08 (22-а-2772/2008) за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Приватної фірми "Кібела" про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"та Приватної фірми "Кібела"про зобов'язання оплатити 412 податкових векселя по податку на додану вартість до державного бюджету на загальну суму 8740559,26 грн., видані при імпорті товарів на митну територію України у серпні 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2008, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі N 2-а-522/08, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПФ "Кібела" перебуває на обліку у СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова з 01.01.2007 та з 08.02.2007, відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", зареєстрована як платник ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ N 100020456).

Судами також встановлено, що ПФ "Кібела" при імпорті товарів на митну територію України за квітень, травень, червень 2007 року оформлено 475 простих векселів на загальну суму 9268037,11 грн., які підтверджені авалем Харківської філії "Всеукраїнський акціонерний Банк".

Видані ПФ "Кібела" векселі є такими, що відповідають ознакам, наведеним у п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про ПДВ".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що податкові векселі були погашені ПФ "Кібела".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ") (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податків мають право за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання з строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю при імпорті товарів на митну територію України, при умові оформлення податкової декларації.

Згідно абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону "Про ПДВ", якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.

При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно абзацу п'ятого п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року N 1104, який розроблений відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

При цьому право на погашення зобов'язання за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобов'язання за векселем.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПФ "Кібела"на момент поставки векселів мала підтверджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2148521,96, що підтверджується листом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові N 10118/10/49-0 від 03.08.2007, відповідно до якого у ПФ "Кібела" дійсно обліковується по особовому рахунку підтверджена до відшкодування сума ПДВ за період 2004 рік - перше півріччя 2006 року у розмірі 2148521,96 грн. і жоден виданий підприємством вексель також не перевищив цю суму.

Таким чином, ПФ "Кібела" на момент поставки податкового векселя мала підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, тобто задекларовану до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, що підтверджена та обліковувалась в картці її особового рахунку, яка перевищувала суму зобов'язань за податковим векселем.

Отже, ПФ "Кібела"мала законодавчі підстави для погашення податкових векселів шляхом проведення заліку бюджетного відшкодування, що нею і було зроблено.

Щодо посилання позивача на те, що сума податкових векселів не повинна перевищувати суму підтвердженого бюджетного відшкодування, колегія суддів погоджується з доводами судів, що норма абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про ПДВ" наведена з використанням однини векселя по відношенню до суми підтвердженого бюджетного відшкодування для можливості визначення критеріїв використання вказаної норми платником податків по погашенню податкових векселів.

Таким чином, при наявності у підприємства на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, що дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому податковому векселю, платник податків, відповідно до абз. 7 ст. 11.5 Закону України "Про ПДВ" може включити суму, що підлягає оплаті в декларацію по ПДВ того звітного періоду, в якому такий вексель виданий державній митній службі. При цьому, вексель буде рахуватися погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції представник позивача підтвердив наявну суму бюджетного відшкодування в розмірі, достатньому для кожного з приведених векселів (а. с. 63).

Матеріалами справи підтверджено, що кожний податковий вексель оформлений та авальований на суму ПДВ в межах суми бюджетного відшкодування, підтвердженого ДПІ. В деклараціях по ПДВ другого відповідача суми податкових векселів, виписаних в звітному місяці, і по яким не прийнято рішення про дострокове погашення, відображаються в рядку 19.2 (збільшення податкових зобов'язань). До декларацій оформлені додатки з повним переліком погашених таким чином веселів за квітень, травень, червень 2007 року на загальну суму 9268037,11 грн.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.

За змістом ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі N 2а-522/08 (22-а-2772/2008) слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі N 2а-522/08 (22-а-2772/2008) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

М. О. Федоров

Судді:

А. І. Брайко

 

Г. К. Голубєва

 

Н. Є. Маринчак

 

А. О. Рибченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали