АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

12.10.2016 р.

Апеляційне провадження N 22-ц/796/7596/2016

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - Невідомої Т. О., суддів: Пікуль А. А., Ратнікової В. М., секретар - Ільченко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року (Рішення N 2/753/2539/16, 753/599/16-ц) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання передати товар в натурі, встановила:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року (Рішення N 2/753/2539/16, 753/599/16-ц) відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання передати товар в натурі.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що цифрова продукція Bitcoin не є предметом матеріального світу, не має індивідуальних ознак, а тому не може бути об'єктом судового захисту, є помилковими. Звертає увагу на те, що по своїй правовій природі цифрова продукція Bitcoin - це майнові права на записи у відкритій базі даних Blockchain, її матеріальна цінність підтверджується їх вартістю на світових онлайн-площадках для торгівлі Bitcoin. Відтак, право яке виникло у нього за договором на цифрову продукцію Bitcoin підлягає судовому захисту.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір обміну товару на роботи, згідно з яким позивачем взято зобов'язання на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів відповідачці у строк до 30 жовтня 2015 року, а остання взяла на себе зобов'язання передати йому визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin, об'єктивно вираженої за допомогою комп'ютерного програмування в формі цифрових записів (товар) на загальну суму 10000 гривень в обмін на виконання ним робіт. Обмін робіт на товар здійснюється на безгрошовій збалансованій основі. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (а. с. 9-12, 13-14).

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_2 (а. с. 15).

28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він виконав умови договору, розробив та створив програмне забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_2, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року, проте ОСОБА_2 зобов'язання щодо передачі товару в обмін на виконані ним роботи, не виконала. Просив зобов'язати ОСОБА_2 виконати взяті на себе зобов'язання, передбачені договором, шляхом передачі йому у власність товару у вигляді цифрової продукції Bitcoin загальною сумою на 10000 грн. за актом прийому-передачі.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором міни (бартеру), згідно ст. 715 ЦК України, кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Законним платіжним засобом, згідно ст. 192 ЦК України, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.4 договору від 28 вересня 2015 року товар - визначена договором кількість цифрової продукції Bitcoin, що є предметом господарського обігу, виробленої в процесі майнінгу та об'єктивно вираженої за допомогою комп'ютерного програмування в формі цифрових записів, облік якої ведеться колективно в публічній базі Blockchain невизначеною кількістю учасників по чітко завданому алгоритму.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погодили його виконання на безгрошовій основі, тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ).

Пунктами 4.1 - 4.3 договору визначено, що ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 товар протягом 2 (двох) днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Кількість Товару визначається, виходячи з вартості Bitcoin у гривнях на день здійснення передачі Товару відповідно до даних, вказаних на сайті htpps://kuna.com.ua/.

ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 товар шляхом ініціювання обміну даними між Bitcoin-гаманцями, що умовно відображається в публічній базі даних Blockchain як зміна балансу Bitcoin-гаманців сторін.

Відповідно до листа Національного банку України 08 грудня 2014 року N 29-208/72889 (Лист N 29-208/72889) щодо віднесення операцій з віртуальною валютою/криптовалютою Bitcoin до операцій з торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від продажу Bitcoin, вказав про те, що випуск віртуальної валюти Bitcoin не має будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальної вартості.

Виходячи зі змісту листа (Лист N 29-208/72889) Національного банку України та умов договору, можна дійти висновку, що Bitcoin не є річчю в розумінні ст. 179 ЦК України та не має ознак матеріального світу. Також, Bitcoin не є продукцією.

Як було з'ясовано, порядок обігу віртуальної валюти/криптовалюти Bitcoin нормативно не врегульовано.

Крім того, ОСОБА_1 не було доведено наявності у ОСОБА_2 Bitcoin загальною сумою на 10000 грн. та можливості їх передачі йому у власність.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції Bitcoin загальною сумою на 10000 грн. за актом прийому-передачі.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що цифрова продукція Bitcoin - це майнові права, як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги. Bitcoin не має ознак майнових прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року (Рішення N 2/753/2539/16, 753/599/16-ц) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

 

Головуючий

Т. О. Невідома

Судді:

А. А. Пікуль

 

В. М. Ратнікова




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали