ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.02.2016 р.

Справа N 911/2261/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Грейц К. В., суддів: Бакуліної С. В. (доповідач), Поляк О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на постанову від 02.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі N 911/2261/14 господарського суду Київської області за позовом Заступника прокурора Київської області до: 1. Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР"; 3. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив "Моє Житло " третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Громадська спілка "Громада Щасливого" про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути ділянку, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: С. С. М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України), від відповідача: С. В. В. (довіреність [...]), Ш. Є. В. (Наказ [...]), від третьої особи-1 - не з'явились, від третьої особи-2 - Г. В. Л. (довіреність [...]), від третьої особи-3 - Б. О. А. (довіреність [...]), Г. О. М. (Наказ [...]), Г. Т. Б. (довіреність [...]), встановив:

Рішенням господарського суду Київської області (суддя Заєць Д. Г.) від 29.07.2015 у справі N 911/2261/14 позов прокурора задоволено частково, скасовано як незаконні рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У та від 04.02.2010 за N 908-33-У в іншій частині позовних вимог відмовлено; в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Громадської спілки "Громада Щасливого", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Хрипун О. О.), судді - Власов Ю. Л., Станік С. Р.) від 02.12.2015 позов Обслуговуючого кооперативу "Моє житло" задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 в частині скасування як незаконних рішень Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У та від 04.02.2010 за N 908-33-У скасовано; відмовлено в позові в частині скасування як незаконних рішень Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У та від 04.02.2010 за N 908-33-У; в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі N 911/2261/14 залишено без змін.

Прокуратура Київської області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 і залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі в частині задоволення позовних вимог Заступника прокурора Київської області, в іншій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника прокурора Київської області. Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 20, 84, 152, 174 - 176, п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Заслухавши пояснення прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача та третьої особи-1, пояснення представника третьої особи-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Щасливської сільської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КІА-ЦЕНТР" та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ДРІМ ХАУС" про скасування рішень Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У, від 04.02.2010 за N 908-33-У, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 12.03.2010, суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 та зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а тому спірні рішення, якими цю земельну ділянку відведено та надано у користування відповідачу 2 із зміною цільового призначення на землі житлової та громадської забудови, суперечать положенням ст. 117 Конституції України, ст. ст. 122, 123 ЗК України, імперативним вимогам розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 N 610-р "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками"; враховуючи, що спірні рішення є незаконними, наявні правові підстави для визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 216, ст. 321 Цивільного кодексу України - надалі ЦК України) та зобов'язання орендаря, відповідача 2, повернути спірну земельну ділянку до земель запасу відповідача 1. У заяві зазначено, що прокурор є позивачем, оскільки ним подано позов по факту завдання шкоди державі у сфері розпорядження та контролю за використанням та охороною земельних ресурсів, проте у Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з господарським позовом.

Судами встановлено таке.

У лютому 2014 року Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності використання земельних ділянок на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, за наслідками якої, як вказує позивач, органами прокуратури виявлено порушення вимог законодавства при зміні цільового призначення земельних ділянок лісового фонду.

Так, Рішенням Щасливської сільської ради Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У ТОВ "Кіа-Центр" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею біля 1,0 га лісів (точну площу визначити проектом землеустрою) по вул. П. Морозова в межах с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району для будівництва багатоповерхових будинків на умовах довгострокової оренди.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16.12.2008 за N 475.3-25-У затверджено для ТОВ "Кіа-Центр" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,9966 га (лісів) в межах с. Проліски для будівництва двох багатоповерхових багатоквартирних будинків на умовах довгострокової оренди (строком 15 років) в межах Щасливської сільської ради.

Рішенням від 04.02.2010 за N 908-33-У рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16.12.2008 за N 475.3-25-У доповнено пунктами 1.1 та 1.2 про надання ТОВ "Кіа-Центр" земельної ділянки площею 0,9966 га лісів в довгострокову оренду (строком на 15 років) для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П. Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району та віднесення земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 до категорії земель житлової та громадської забудови.

Таким чином рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 04.02.2010 було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення 12.03.2010 між Щасливською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Кіа-Центр" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220888000:03:001:0017, площею 0,9966 га, забудованих земель для будівництва багатоповерхових багатоквартирних будинків за рахунок земель державної власності по вул. П. Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради, строком на 15 років. Проте у п. 3 договору зазначено, що на ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель за N 041093800085 від 28.05.2010.

28.05.2010 між ТОВ "Кіа-Центр" та орендодавцем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди від 12.03.2010. Також, 28.05.2010 підписано акт перенесення меж в натуру та передачі на зберігання межових знаків земельної ділянки, наданої в користування на умовах довгострокової оренди (строком на 15 років) для будівництва багатоповерхових багатоквартирних будинків ТОВ "Кіа-Центр", в якому зазначено про перенесення представником ПП "Землемір-2010" в натуру межі земельної ділянки загальною площею 0,9966 га (інші лісові землі).

Рішенням Щасливської сільської ради від 22.09.2011 надано дозвіл ТОВ "Кіа-Центр" на передачу частини земельної ділянки площею 0,15 га від загальної площі 0,9966 га в суборенду для будівництва багатоповерхового будинку Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Дрім Хаус".

В подальшому між ТОВ "Кіа-Центр" та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Дрім Хаус" 27.12.2011 укладено договір суборенди частини земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:001:0017) площею 0,1502 га для будівництва багатоповерхового будинку по вул. П. Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради строком на 13 років. Договір суборенди зареєстровано в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі за N 322088004001776 від 06.03.2012.

Обслуговуючий кооператив "Моє Житло" також є суборендарем частини спірної земельної ділянки на підставі договору, укладеного 13.09.2013 з ТОВ "Кіа-Центр".

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 за N 7-рп/2009 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські ради передають земельні ділянки у власність чи у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Щасливською сільською радою спірних рішень) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Апеляційний суд правомірно не погодився із висновком суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності з огляду на недотримання сільрадою порядку розмежування земель державної та комунальної власності, який був передбачений Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", зокрема ч. ч. 2, 3 ст. 10 названого Закону, оскільки розмежування земель державної та комунальної власності полягало лише у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Розмежування земель державної та комунальної власності, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, було врегульовано Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (Закон N 5245-VI), яким скасовано Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", внаслідок чого з 01.01.2013 року вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України, тобто з 01.01.2013 спірна земельна ділянка законодавчо віднесена до земель комунальної власності, як розташована в межах населеного пункту.

Проте у спірний період діяло розмежування повноважень, визначене пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, а землі лісового фонду в межах населених пунктів не були Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" віднесені до земель державної власності, які при розмежуванні державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Касаційна інстанція погоджується із тим, що висновок місцевого господарського суду про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності на момент прийняття рішень від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У та від 04.02.2010 за N 908-33-У ґрунтуються на припущенні. При цьому прокурором належними доказами не спростовано повноваження Щасливської сільської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до вимог закону.

Як вбачається з наданого Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області викопіювання із схеми формування і встановлення меж Щасливської сільської ради та сільських населених пунктів с. Щасливе та с. Проліски Бориспільського району Київської області, що була дійсна станом на 2003 рік та на час вирішення спору судом першої інстанції, спірна земельна ділянка лежить в межах с. Проліски та була вилучена з користування ДП "Бориспільский лісгосп" за рішенням Щасливської сільської ради від 24.02.2004 N 153.12-16-XXIV. Також на схемі є відмітка про те, що ця земельна ділянка відноситься до Бортницького лісництва Бориспільського лісгоспу.

Згідно з рішенням від 24.02.2004 N 153.12-16-XXIV Щасливська сільська рада припинила право користування земельною ділянкою Бориспільским держлісгоспом загальною площею 10,0 га лісів та залишила її у запасі земель сільської ради як зелені насадження, що тимчасово не надана у власність, або у користування громадян чи юридичних осіб, пославшись на необхідність розширення меж села Проліски та влаштування територій для зон відпочинку територіальних громад сіл Щасливе, Проліски та Бориспільського району, враховуючи погодження Бориспільського держлісгоспу на передачу до земель запасу Щасливської сільської ради земельної ділянки для цієї цілі.

Частиною першою ст. 19 ЗК України визначено вичерпний перелік земель України за основним цільовим призначенням та поділ їх на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Таким чином, вилучення з користування Бориспільского держлісгоспу земельної ділянки, загальною площею 10,0 га, лісів та передача її до земель запасу Щасливської сільської ради не змінило статусу земельної ділянки за основним цільовим призначенням відповідно до ст. 19 ЗК України як землі лісогосподарського призначення.

Статтею 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками. При цьому, частина 4 зазначеної статті у лютому 2010 року передбачала, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки із землі лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови відбулось лише внаслідок прийняття рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 04.02.2010.

Проте, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 N 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду за рішенням Кабінету Міністрів України, та відкликано раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Згідно із ст. 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; встановлення порядку проведення моніторингу земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ст. 117 Конституції України).

Стаття 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення відносить землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

Аналогічне визначення земель лісогосподарського призначення наведено у Лісовому кодексі України, де зазначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Стаття 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України відносить лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. При цьому до лісового фонду України не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів.

З матеріалів справи вбачається, що до земель запасу Щасливської сільської ради за згодою директора Бориспільського держлісгоспу була передана вкрита лісом земельна ділянка, площею до 10 га, що розміщена біля с. Проліски в кв. 1 вид. 3, 12, 13 Вишенківського лісництва (лист від 05.11.2003 N 174). На приналежність спірної земельної ділянки до лісового фонду (лісів) вказують і рішення Щасливської сільської ради від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В матеріалах справи наявне викопіювання із планшету ДП "Бориспільський лісгосп" лісовпорядкування 2003 року (том 5, а. с. 91), з якого вбачається, що земельна ділянка, яка надана в оренду ТОВ "Кіа-Центр" загальною площею 0,9966 га накладається на земельну лісову ділянку загальною площею 10,0 га, вилучену із складу Бориспільського держлісгоспу у 2004 році.

Також, приналежність земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ "Кіа-Центр", до лісових земель підтверджується картами-схемами, наявними в проекті організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (в динаміці з 01.01.94 по 01.01.2004).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області за N 06-02/521 від 14.03.2014, з якої вбачається, що спірна земельна ділянка, яка надана в оренду ТОВ "Кіа-Центр" з кадастровим номером 3220888000:03:001:0017 до передачі її в користування відносилась до земель лісогосподарського призначення (том 3, а. с. 126-128).

На запит прокуратури Київської області Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства у листі від 17.03.2014 N 04-31/470 підтвердило, що земельні ділянки передані до земель запасу Щасливської сільської ради за рішенням останньої від 24.02.2004 N 153.12-16-XXIV вкриті лісом і з 1973 року перебували у користуванні Бориспільського держлісгоспу, висновків на зміну цільового призначення не надавали.

Директор ДП "Бориспільський лісгосп" листом від 24.03.2015 N 91, адресованим Щасливському сільському голові, підтвердив, що земельна ділянка, площею 0,9966 га, яка знаходиться в довгостроковій оренді ТОВ "Кіа-Центр" не відноситься до земель лісового фонду ДП "Бориспільський лісгосп". Касаційна інстанція погоджується із тим, що дана обставина, на думку колегії суддів, не спростовує доводів позивача про приналежність земельної ділянки до лісового фонду на час прийняття спірних рішень Щасливською сільською радою та укладенні спірних договорів та не доводить правомірності дій Щасливської сільської ради при зміні цільового призначення спірної земельної ділянки.

Стаття 57 Лісового кодексу України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин, передбачала, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Матеріалами справи не підтверджено погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Отже, рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 за N 82.16-5-У, від 16.12.2008 за N 475.3-25-У, від 04.02.2010 за N 908-33-У, як правильно встановлено господарськими судами, не відповідають вимогам земельного та лісового законодавства щодо передачі у користування земель лісогосподарського призначення та нормам щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути земельну ділянку, враховуючи таке.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява N 29979/04) (Рішення):

- Суд вважає, що право заявника використовувати земельну ділянку, яке ґрунтувалось на рішенні органу місцевого самоврядування, становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatis mutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35) (п. 65);

- дія, яка фактично анулювала юридичну підставу, на якій виникло первісне право заявника на землю, становить втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ні. Зокрема, щоб відповідати Конвенції, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника (див., серед багатьох інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", п. 36) (п. 68);

- Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119) (п. 70);

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п. 71).

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Прокурором фактично пред'явлено позов в інтересах громади щодо порушення її права володіння та користування лісовими землями, яка (громада) не може безпосередньо бути позивачем у справі, проте це її право не буде відновлене способом, визначеним прокурором у даному позові, бо лісової ділянки вже фактично не існує. Разом із тим позов пред'явлено в порушення прав тих членів громади, які об'єднались в житлово-будівельні кооперативи, сподівались на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушували положень законодавства, позаяк з матеріалів справи такого не вбачається.

Враховуючи, що у разі задоволення даного позову в частині скасування рішень органу місцевого самоврядування відбудеться втручання в майнові права відповідачів 2, 3 та ОК "Моє житло", оскільки буде анульовано юридичну підставу, на якій виникло їх майнове право користування спірною земельною ділянкою, а в частині визнання недійсними правочинів та зобов'язання відповідачів повернути земельну ділянку відбудеться непропорційне втручання в ці майнові права та в майнові права членів житлово-будівельних кооперативів, в задоволенні позову відмовлено цілком правомірно.

В частині відмови в позові ГС "Громада Щасливого" рішення не оскаржено.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухваленої у справі постанови колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по сплаті судового збору, яку прокурору було відстрочено, підлягає стягненню з відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Щасливської сільської ради (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі N 911/2261/14 залишити без змін.

Стягнути з Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області в доход Державного бюджету України 4960,80 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

 

Головуючий, суддя

К. Грейц

Судді:

С. Бакуліна

 

О. Поляк




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали