ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 22 листопада 2010 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Колесника П. І., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вовка І. В., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Данчука В. Г., Драги В. П., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Мазурка В. А., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Перепічая В. С., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Редьки А. І., Романюка Я. М., Селівона О. Ф., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю представників: Кабінету Міністрів України - Гаврищука А. В., Станецької О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Фонд) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 серпня 2010 року у справі N 44/182пн за позовом Фонду до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Сервіс", про зобов'язання повернути майно, встановив:

У вересні 2010 року до Верховного Суду України звернувся Фонд із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 серпня 2010 року у справі N 44/182пн. Заяву, зокрема, мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у даній справі виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди N 1355/2004 р. від 21 серпня 2004 року (далі - договір оренди) є подовженим на новий термін на підставі статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки позивач не надав суду належних доказів надіслання відповідачу повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб і про намір укласти договір з іншими суб'єктами господарювання, а також не довів порушення відповідачем зобов'язань за вищезазначеною угодою. Отже, Вищий господарський суд України дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Фонду щодо спонукання Підприємця повернути балансоутримувачу державне майно, яке було передане відповідачу в користування за вищезазначеним договором оренди.

Разом із тим у постанові від 13 жовтня 2009 року у справі N 44/181 за позовом Фонду до Підприємця про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, наданого у користування за договором оренди N 1355/2004 від 21 серпня 2004 року; за зустрічним позовом Підприємця до Фонду про зобов'язання підписати доповнення до вказаного договору, яким продовжити строк його дії на наступні 3 роки, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір припинив свою дію, оскільки відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди рекомендованим листом надіслав орендарю свої заперечення щодо подовження вказаної угоди на той самий строк.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з приписами частини 1 статті 27 вказаного Закону в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його подовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у відповідному договорі.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанції, 21 серпня 2004 року між Підприємцем та Фондом було укладено договір оренди N 1355/2004 р., за умовами якого останній передав відповідачу в платне строкове користування державне майно - нежитлове вбудоване приміщення, що знаходиться на балансі Донецького обласного центру Держкомстату України. Термін дії вказаного договору був установлений з 21 серпня 2004 року по 16 серпня 2005 року (пункт 10.1 договору), проте сторони подовжили цей строк до 21 серпня 2007 року.

На обґрунтування своїх рішень, прийнятих у цій справі, суди посилались на приписи статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка серед іншого передбачає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Однак із 20 червня 2007 року по 17 жовтня 2008 року вищезазначену статтю було викладено в іншій редакції, згідно з якою в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на подовження договору оренди на новий термін. Умови такого договору на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі ж недосягнення цієї домовленості переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Протилежних висновків відносно терміну дії укладеного договору оренди у справах N 44/181 та N 44/182пн суди дійшли у зв'язку із застосуванням до одних і тих самих правовідносин різних редакцій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, у першій справі господарські суди застосували вищезазначену статтю в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Проте у другій справі суди безпідставно протлумачили цю статтю в редакції, яка діяла з 2009 року і не могла бути застосована до спірних правовідносин, які виникли у серпні 2007 року.

Оскільки Вищий господарський суд України при розгляді справи N 44/182пн неправильно застосував наведену норму матеріального права, прийнята ним постанова від 25 серпня 2010 року є незаконною та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Слід також зазначити, що посилання заявника на різне застосування Вищим господарським судом України пунктів 107, 114 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1155, як на підставу для скасування ухваленої в цій справі постанови суду касаційної інстанції не можна вважати достатньо мотивованим, оскільки вищезазначені Правила втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270. Крім того, факт належного повідомлення орендаря про небажання Фонду подовжувати орендні відносини за договором оренди встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 28 квітня 2009 року у справі N 44/181. Оскільки зазначене рішення набрало законної сили, встановлені ним факти за приписами частини 2 статті 25 Господарського кодексу України не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

П. І. Колесник

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

І. В. Вовк

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

В. Г. Данчук

 

В. П. Драга

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. А. Мазурок

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. С. Перепічай

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

О. Ф. Селівон

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали