ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

10.05.2018 р.

Справа N 826/2169/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В. М., суддів: Анцупової Т. О., Стародуба О. П., розглянув у судовому засіданні справу N 823/2169/17 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", Міністерства юстиції України, судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України П. С. А. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року (Постанова N 826/2169/17) (колегія суддів: Аблов Є. В., Літвінова А. В., Мазур Р. С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (колегія суддів: Собків Я. М., Бабенко К. А., Сорочко Є. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору: судовий експерт Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України П. С. А., Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий канал", - про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач 1), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 N 1;

- зобов'язати повторно розглянути скаргу від 17.11.2015 та прийняти відповідне рішення про притягнення судового експерта до відповідальності;

- судові витрати покласти на відповідача.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва до участі у справі залучив другого відповідача - Міністерство юстиції України (далі - відповідач 2) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України П. С. А.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року (Постанова N 826/2169/17) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 N 1; зобов'язано відповідача 1 повторно розглянути скаргу від 17.11.2015 (вх. N 321700-33-15 від 18.11.2015); в іншій частині позову відмовлено.

4. Під час розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний адміністративний суд у судовому засіданні 25.05.2017 залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Новий канал".

5. Ухвалою від 25.05.2017 (Ухвала N 826/2169/17) вищевказаний суд апеляційної інстанції залишив постанову суду першої інстанції без змін.

6. 01.06.2017 позивач подав до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (Ухвала N 826/2169/17) про залучення ТОВ "Новий канал" як третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог.

7. 07.06.2017 ухвалою ВАСУ відкрив провадження за касаційною скаргою позивача.

8. 13.06.2017 до ВАСУ звернулася третя особа на стороні відповідачів - судовий експерт П. С. А. з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, розгляд справи проводити за його участю.

9. 13.06.2017 до ВАСУ звернулася третя особа на стороні відповідачів - ТОВ "Новий канал" з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, розгляд справи проводити за участю його представника.

10. 16.06.2017 до ВАСУ надійшла касаційна скарга відповідача 2, в якій просить судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а розгляд справи здійснити за участю його представника.

11. 05.07.2017 до ВАСУ надійшло письмове заперечення ТОВ "Новий канал" на касаційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у її задоволенні, скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення постанови суду без змін та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

12. Ухвалами від 05.07.2017 ВАСУ відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Новий канал" та П. С. А.

13. 11.07.2017 ВАСУ ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2.

14. 28.07.2017 до ВАСУ надійшли письмові заперечення позивача на касаційну скаргу ТОВ "Новий канал" з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін та повідомлено про бажання взяти участь у судовому розгляді.

15. 10.10.2017 ВАСУ виніс ухвалу про закінчення підготовки справи за всіма вищевказаними касаційними скаргами та призначив їх до розгляду в попередньому судовому засіданні.

16. Ухвалою від 26.04.2018 Верховний Суд справу прийняв до провадження і призначив до розгляду на 10.05.2018.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. З вересня 2014 року господарськими судами розглядалася справа N 910/19751/14 за позовом ТОВ "Новий канал" до ТОВ "ТРК "Студія 1+1" та Іноземного товариства "1+1 Продакшн" про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.

18. ТОВ "Новий канал", вважаючи себе правовласником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - телевізійну передачу із назвою "Ревізор" та літературний твір із назвою "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор" просило господарський суд зобов'язати ТОВ "ТРК "Студія 1+1" та Іноземне товариство "1+1 Продакшн" припинити дії щодо порушення майнових авторських прав; заборонити опублікування телевізійної передачі "Інспектор Фреймут", випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; та стягнути компенсацію за порушення його майнових авторських прав, яке настало внаслідок публічного сповіщення ТОВ "ТРК "Студія 1+1" 03 вересня 2014 року у телевізійному ефірі телеканалу "1+1" телевізійної передачі із назвою "Інспектор Фреймут", яка, на думку позивача в господарські справі, "створена шляхом незаконної переробки" вищевказаних Творів.

19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року у справі N 910/19751/14 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та поставлено на вирішення судовому експерту питання, запропоновані позивачем та відповідачем.

20. 17 листопада 2014 року за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України П. С. А. складено Висновок експерта N 1001, який містить, зокрема, відповідь на питання N 3: "Чи є передача "Інспектор Фреймут" похідним твором саме від літературного твору "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор", похідним твором саме від передачі "Ревізор", та чи є передача "Інспектор Фреймут" результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі "Ревізор"?".

Відповідь сформульовано так: "Передача "Інспектор Фреймут" не є похідним твором від Літературного твору "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор", оскільки при її створенні не дотримані права авторів літературного твору "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор"; Передача "Інспектор Фреймут" не є похідним твором від передачі "Ревізор", оскільки при створенні її не дотримані права авторів; передача "Інспектор Фреймут" є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач "Ревізор" шляхом переробки".

21. Рішенням господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі N 910/19751/14 (Рішення N 910/19751/14) позов ТОВ "Новий канал" задоволено частково. Вирішено: зобов'язати Телерадіокомпанію "Студія "1+1" у формі ТОВ та Іноземне товариство "1+1 Продакшн" припинити дії щодо порушення майнових авторських прав ТОВ "Новий канал" на літературний твір - "Типовой сценарий телевизионной передачи "Ревизор"" та на Передачу шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких аналогічних творів, в тому числі телепередачі "Інспектор Фреймут"; заборонити опублікування телевізійної передачі "Інспектор Фреймут", випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; зобов'язати Іноземне товариство "1+1 Продакшн" виплатити ТОВ "Новий канал" компенсацію у розмірі 414120,00 гривень; зобов'язати Телерадіокомпанію "Студія "1+1" у формі ТОВ виплатити ТОВ "Новий канал" компенсацію у розмірі 803880,00 гривень.

22. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року у справі N 910/19751/14 за клопотанням ТОВ "ТРК "Студія 1+1" призначено повторну судову експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

23. 03 вересня 2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі N 910/19751/14 (Постанова N 910/19751/14) рішення господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року (Рішення N 910/19751/14) скасовано в частині задоволення позову, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Зі змісту даної постанови вбачається, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року про призначення повторної судової експертизи залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 червня 2015 року. Однак, як наголошує позивач, повторну судову експертизу не було проведено і висновок такої експертизи у матеріалах відповідної господарської справи відсутній.

24. Рішення господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року (Рішення N 910/19751/14) залишено в силі Вищим господарським судом України, після чого двічі переглядалось за нововиявленими обставинами. На час розгляду справи судом першої інстанції рішення господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року скасовано за нововиявленими обставинами.

25. 17 листопада 2015 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача 2 (вх. N 321700-33-15 від 18.11.2015) на дії судового експерта (щодо порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу), у якій з огляду на допущені, на думку позивача, порушення судовим експертом П. С. А. під час проведення ним судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі N 910/19751/14, просив провести перевірку інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та направити за результатами перевірки відповідне подання для розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

26. За наслідком розгляду питання щодо притягнення судового експерта П. С. А. до дисциплінарної відповідальності, здійснене за його участю, дослідивши документи: скарги ТОВ "ТРК "Студія 1+1" від 17 листопада 2015 року, копії висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 17 грудня 2014 року N 1001, пояснення судового експерта П. С. А. (вх. від 02 грудня 2015 року N 33531-0-33-15), рецензії Київського НДІСЕ від 26 листопада 2015 року, рецензії Центру від 27 листопада 2015 року, подання про винесення на розгляд ЦЕКК відповідного питання, - відповідач прийняв оскаржуване Рішення N 1 від 27 травня 2016 року.

27. 03 грудня 2015 року відповідач 2 направив позивачу відповідь, у якій зазначено, що в результаті перевірки виявлено недотримання експертом П. С. А. вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року N 53/5, це питання винесено на розгляд Комісії. Також вказується про проведення рецензування Висновку експерта N 1001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Науково-дослідним центром судової експертизи інтелектуальної власності, в результаті якого рецензенти встановили недотримання експертом вимог положень Інструкції N 53/5.

28. Оспорюване рішення складається з декількох частин. Перша частина стосується тверджень скаржника про неможливість проведення судовим експертом П. С. А. судової експертизи з огляду на відсутність у нього кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю "13.2 - дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення".

Надаючи пояснення щодо цього, експерт П. С. А. зазначив, що в залежності від форми свого існування програми (передачі) організацій мовлення можуть отримувати охорону як об'єкти авторського права (різновид аудіовізуального твору), та як об'єкти суміжних прав. На цій підставі експерт стверджував, що надані на дослідження об'єкти (зокрема, телевізійні передачі) є об'єктами авторського права та вирішуються в межах спеціальності "13.1.1 - дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші".

Згідно з рецензією Київського НДІСЕ на вирішення експерту поставлено питання порівняння об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав. Тому для їх вирішення експерт повинен мати експертну спеціальність 13.2. Згідно з рецензією Центру експертом недостатньо обґрунтовано те, що телепередачі містять ознаки саме об'єктів авторського права, а не є об'єктами суміжного права. В цій частині оскаржуваного рішення відповідач 1 дійшов висновку, що закон не містить чітких критеріїв, за якими об'єкти інтелектуальної власності необхідно відносити до об'єктів авторських або суміжних прав.

29. Друга частина оскаржуваного рішення стосується тверджень скаржника про з'ясування судовим експертом правових питань при наданні відповідні на питання 3: вказівка ним на "недотримання прав авторів". Рецензентами КНДІСЕ та Центру зазначено, що відповіді на вказані питання містять правову оцінку дій сторін. Експерт П. С. А. з цього приводу заперечив дослідження з правових питань, оскільки це питання стосувалося віднесення (не віднесення) твору до категорії похідного. Водночас визнав, що редакція відповідей сформульована ним некоректно.

Врахувавши це, відповідач 1 встановив, що така редакція відповідей в частині дотримання (недотримання) прав авторів, сформульована експертом некоректно та містить правову оцінку діям сторін, у зв'язку з чим експертом порушено п. 4.16 Інструкції N 53/5 щодо змісту заключної частини висновку судової експертизи.

30. Третя частина спірного рішення стосується використання судовим експертом при проведенні судової експертизи джерел, взятих з мережі Інтернет. Зазначене, на думку скаржника (позивача у справі), є порушенням пункту 2.3 Інструкції N 53/5 в частині заборони самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення дослідження, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Рецензенти КНДІСЕ зазначили, що експерт використав при порівнянні передачі, інформація про фіксування яких на матеріальному носії у Висновку відсутня. Рецензенти Центру зазначили, що за відсутності матеріалів справи неможливо визначити, чи збирав експерт матеріали самостійно. Експерт П. С. А. пояснив, що використав джерела у мережі Інтернет лише для визначення характеристик реаліті-шоу.

Комісія дійшла висновку, що проведення порівняльного аналізу об'єкта дослідження, визначеного судом з об'єктами в мережі Інтернет, пошук яких здійснюється експертом самостійно, чинним законодавством про судову експертизу не заборонено.

31. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що відповідач 1 врахував характер допущених експертом недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки.

32. Резолютивна частина рішення складається із двох пунктів: не притягувати судового експерта П. С. А. до дисциплінарної відповідальності; вказати йому на неухильне дотримання положень Інструкції N 53/5.

33. Судом першої інстанції було також встановлено, що П. С. А. станом на момент проведення судової експертизи у господарській справі N 910/19751/14 та на момент прийняття оскаржуваного рішення був атестованим судовим експертом, який не працював у державній спеціалізованій експертній установі, та здійснював експертну діяльність на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України N 1213 про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого 30 вересня 2011 року, дійсного до 22 серпня 2017 року. Серед його спеціальностей зазначені: 13.3 - "Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями", 13.6 - "Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями", 13.1.1 - "Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами, та інші", 13.1.2 - "Дослідження, пов'язані з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних)", 13.4 - "Дослідження, пов'язані з промисловими зразками".

III. АРГУМЕНТИ СТОРІН

34. Позивач вважає, що відповідачі неповно з'ясували і не врахували обставини, викладені у його скарзі, щодо неправомірних дій судового експерта, та порушення норм Закону України "Про судову експертизу", Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року N 301/5 (Положення N 301/5) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за N 249/26694.

Позивач стверджує, що відповідач 1 проігнорував серйозність допущених експертом порушень під час складання висновку для господарського суду та їх наслідки для судової справи, не взяв до уваги призначення господарським апеляційним судом повторної судової експертизи, а отже встановлену компетентним органом неможливість використання висновку, наданого судовим експертом П. С. А.

Спірним рішенням відповідач 1 не притягнув експерта до відповідальності, що, на думку позивача, може спричинити подальше порушення ним законодавства під час проведення судових експертиз.

Позивач зауважує, що оскаржуване рішення не є обґрунтованим, оскільки не конкретизує: чому характер допущених недоліків класифіковано як недостатньо серйозний; які об'єктивні обставини щодо прогалин в регулюванні маються на увазі і чому свідчать на користь експерта; а також не уточнює, які саме результати роботи відповідач 1 врахував як пом'якшувальну обставину.

Також, на переконання позивача, законодавчо встановлений обов'язок врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, і результати роботи судового експерта за попередні роки виключно при обранні виду дисциплінарного стягнення, а не під час вирішення питання притягнення чи ні до відповідальності.

Порушення своїх прав спірним рішенням позивач обґрунтовує необхідністю забезпечення права на оскарження неправомірних дій судового експерта, який допустив порушення законодавства під час проведення експертизи, а також ускладненням захисту своїх прав у господарському процесі.

35. Відповідач 2 не погоджується з позицією позивача, просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог і врахувати, що спірне рішення прийняте відповідно до вимог законодавства з дослідженням всіх питань щодо порушень судового експерта.

Правомірність оскаржуваного рішення відповідач 2 обґрунтовував тим, що не встановив підстав для притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, відповідач 1 на своєму засіданні, дослідивши рецензії фахівців Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) та Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (далі - НДЦСЕІВ) на висновок експерта, що подавався до господарського суду, пояснення експерта, дійшов висновку, що оскільки рецензії мають різні оцінки та для їх виконання не надавалися матеріали судової справи, на підставі яких судовий експерт зробив відповідний висновок, рецензія є суб'єктивною думкою особи-рецензента та носить консультативний характер.

Також на засіданні відповідач 1 дійшов висновку про відсутність порушень законодавства під час дослідження експертом записів телепередач на компакт-дисках, як об'єктів авторського права, що вирішується в межах спеціальності 13.1.1 - дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші, та зазначає, що некоректність викладу відповідей у висновку на обґрунтованість проведеного дослідження не впливає.

Відповідач 2 вважає, що спірне рішення не впливає на права позивача, оскільки останній не є учасником правовідносин, яких воно стосується. Оскільки відповідач 1 розглянув скаргу позивача по суті, право на оскарження дій судового експерта є реалізованим.

Щодо решти позовних вимог відповідач просив суд врахувати, що вирішення питання притягнення до дисциплінарної відповідальності є дискреційним повноваженням відповідача 1.

36. Решта учасників спору у судових засіданнях підтримали позицію відповідача 2 та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

37. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

38. Посилаючись на вимоги Закону України "Про авторське право та суміжні права", суд дійшов висновку, що законодавцем передбачено заборону судовим експертам вирішувати питання, які виходять за межі їх спеціальних знань.

39. Врахувавши положення ст. 35 вищевказаного Закону суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що дослідження телевізійних передач "Ревізор" та "Інспектор Фреймут" в будь-якому випадку становить собою дослідження об'єктів суміжних прав, що вимагає від судового експерта наявності відповідної кваліфікації. Тому дійшли висновку, що відповідач 1 всупереч положенням чинного законодавства не встановив факту, що судовий експерт, надаючи Висновок експерта N 1001, вийшов за межі спеціальних знань, оскільки не має спеціальності "13.2 - дослідження, пов'язані з виконанням, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення".

40. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дослідивши Висновок експерта N 1001, констатував, що експерт П. С. А. у відповіді на питання N 3 надав правову оцінку діям сторін, що в розумінні Інструкції N 53/5 є з'ясуванням питання і наданням оцінки законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. Тому суди вважають, що відповідний Висновок суперечить вимогам ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", п. 2.3 р. II, п. 4.16 р. III Інструкції N 53/5, п. 4 р. III Інструкції N 3505/5 (Наказ N 3505/5), та не погодилися з висновком у спірному рішенні про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

41. Водночас суди вважають обґрунтованим неврахування відповідачем 1 посилань скаржника на призначення повторної експертизи, оскільки ці обставини виникли після прийняття спірного рішення.

42. Суди погодилися з порушенням прав позивача спірним рішенням мотивуючи тим, що судами в господарському судочинстві покладено в основу рішення по суті вищевказаний Висновок експерта та задоволено частково позов ТОВ "Новий канал".

43. Факт відмови у застосуванні до П. С. А. дисциплінарного стягнення за результатом скарги позивача при встановлених фактах порушень суд першої інстанції розцінив як необґрунтованість і протиправність спірного рішення та вважає його таким, що ухвалене без врахування всіх обставин, які мали значення, всупереч п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

44. Суд першої інстанції у постанові зазначив, що спірне рішення не містить належної оцінки викладеним фактам порушень, а його висновок не відповідає істотності виявлених порушень експерта.

45. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судову експертизу", Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року N 301/5 (Положення N 301/5), Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року N 53/5, Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року N 3505/5 (Наказ N 3505/5).

46. Проаналізувавши норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідачем було прийнято всупереч встановлених фактичних обставин, висновків рецензентів, пояснень судового експерта та власних висновків щодо порушення судовим експертом окремих положень Інструкції N 53/5, сформульованих у мотивувальній частині спірного рішення, оскільки висновок не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується абстрактним посиланням на характер допущених експертом недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки.

47. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та правомірність спірного рішення та необхідністю визнання його протиправним і скасування.

48. Зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути скаргу позивача та відмову у задоволенні решти позовних вимог суди мотивували неможливістю підміняти колегіальний державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень суду.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

49. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (Ухвала N 826/2169/17) в частині залучення ТОВ "Новий канал" як третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог, посилаючись на те, що спірні відносини не стосуються його прав, обов'язків чи інтересів.

50. Відповідач 2 у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права, ненадання оцінки його доводам про дослідження документів з різними позиціями щодо оцінки висновку експерта.

Зокрема, звертає увагу на неправильний аналіз судом першої інстанції норм законодавства про авторські та суміжні права і те, що суди не звернули уваги, що спірне рішення не впливає на права позивача, а відповідач 1 не є суб'єктом владних повноважень.

51. У касаційній скарзі третя особа на стороні відповідачів - судовий експерт П. С. А. просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу про залишення її без змін суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи порушенням судами норм матеріального та процесуального права та неправильною оцінкою обставин справи.

52. Третя особа вважає, що суди неправильно витлумачили термін "програма (передача) мовлення та аудіовізуальний твір", зазначений у ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. ст. 1, 7, 37 Закону України "Про авторське право та суміжні права", неправильно застосували положення п. 2.3 р. II, п. 4.16 р. III Інструкції N 53/5 про призначення і проведення судових експертиз і експертних досліджень, у зв'язку з чим дійшли хибних висновків про недостатню кваліфікацію експерта та з'ясування експертом питання права.

Також вважає, що адміністративні суди попередніх інстанцій повинні перевірити законність дій відповідача 1, але не мали права оцінювати Висновок експерта, сформований для господарських судів, що був доказом у конкретній судовій справі господарської юрисдикції.

53. Третя особа на стороні відповідача - ТОВ "Новий канал" у касаційній скарзі також просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій з мотивів порушення ними матеріального та процесуального права та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Вважає, що суди вирішили спір на користь особи, на чиї права, свободи чи охоронювані інтереси спірне рішення не поширює свою дію.

Також звертає увагу, що висновки судів протирічать висновкам у постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі N 910/19751/14 (Постанова N 910/19751/14), для розгляду якої призначалася експертиза та приймався Висновок експерта N 1001. Стверджує, що адміністративні суди попередніх інстанцій, надавши оцінку висновку експерта на предмет належності доказу, вийшли за межі юрисдикцій адміністративних судів.

Акцентує увагу на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права: ст. 3, ч. 3 ст. 50, ст. 52 КАС України щодо залишення статусу відповідача за Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, хоча вважає, що вона не є суб'єктом владних повноважень, не є юридичною особою, а отже не має адміністративної процесуальної дієздатності; ст. 53 КАС України щодо незалучення ТОВ "Новий канал" як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

54. Також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах: щодо незастосування поняття "передача (програма) згідно з Законом України "Про телебачення та радіомовлення" та про те, що експертом не здійснювалося дослідження правових питань.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Перевіривши мотивованість та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень суд взяв до уваги наступне.

56. Відповідно до ст. 24 КАС України ( N 2747-IV) (чинної редакції) Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

57. Суд касаційної інстанції згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 341 КАС України ( N 2747-IV) переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. У ч. 4 ст. 328 КАС України ( N 2747-IV) зазначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

59. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Оцінивши заявлені доводи в касаційних скаргах, Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили фактичні обставини справи, надали детальну оцінку всім аргументам осіб, які брали участь у розгляді справи, однак порушили норми матеріального і процесуального права та дійшли помилкових висновків з огляду на таке.

61. У справі, що розглядається, спір виник у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, непритягненням експерта до дисциплінарної відповідальності.

(а) щодо виключних повноважень Комісії

62. Правовий статус судового експерта визначається Законом України "Про судову експертизу" 25.02.94 N 4038-XII. Відповідно до положень ст. 17 цього Закону для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.

63. Діяльність Комісії регулюється Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року N 301/5 (Положення N 301/5) і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за N 249/26694 (далі - Положення N 301/5).

64. Відповідно до вимог розділу II "Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України" Положення (Положення N 301/5) ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України, основними завданнями якого є:

- визначення умов проходження підготовки фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта, затвердження програм навчання (стажування), за якими здійснюється підготовка фахівців;

- проведення атестації з метою визначення рівня професійної підготовленості фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та мають намір отримати та/або підтвердити кваліфікацію судового експерта;

- розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ.

Склад ЦЕКК формується з постійних і змінних членів комісії.

65. В системі державного управління Міністерство юстиції України та Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України виконують різні функції державного управління.

66. Водночас експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України згідно з п. 3 Положення про його діяльність, затвердженим Указом Президента від 6 квітня 2011 року N 395/2011 (Указ N 395/2011).

67. Серед іншого, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань згідно з підп. 52 - 56 п. 4 зазначеного Положення про його діяльність (Указ N 395/2011) забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю; зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін'юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності.

68. Отже, спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ є Центральна експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України.

69. Розгляд питань дисциплінарної відповідальності судового експерта включає з'ясування усіх обставин стверджуваного порушення, їх оцінку, визначення усіх елементів складу дисциплінарного правопорушення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та обрання конкретного її виду та міри. Ці питання перебувають у виключній компетенції Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. При цьому, оцінюючи обставини, Комісія має право на власний розсуд визначити вид і зміст рішення, яке приймається. Такі повноваження Комісії є дискреційними.

70. Відповідно до п. 9 Положення N 301/5 (Положення N 301/5) за наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта комісія приймає одне з таких рішень:

1) притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення;

2) не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності.

71. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

72. У справі, що розглядається, приводом для скарги позивача став висновок судової експертизи від 17 грудня 2014 року N 1001, яку виконав експерт П. С. А.

Усі обставини цієї судової експертизи були перевірені Комісією і позивач цього не заперечує. Однак він не погоджується з рішенням Комісії, оскільки вважає, що вона проігнорувала серйозність допущених експертом порушень під час складання висновку для господарського суду і експерта слід було притягнути до відповідальності. Тобто позивач не погоджується з тим, як Комісія застосувала свої дискреційні повноваження.

73. Оскільки питання оцінки дій експерта для цілей притягнення його до дисциплінарної відповідальності належить до дискреційних повноважень Комісії, Суд дійшов висновку, що відмовляючи у притягненні експерта до такої відповідальності, Комісія мала таке право, а отже діяла правомірно та в межах своїх повноважень.

(б) щодо оцінки висновку експерта поза межами справи

74. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції надали правову оцінку висновку судової експертизи від 17 грудня 2014 року N 1001, яку виконав експерт П. С. А. Зокрема відзначили, що висновок суперечить вимогам ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", п. 2.3 р. II, п. 4.16 р. III Інструкції N 53/5, п. 4 р. III Інструкції N 3505/5 (Наказ N 3505/5).

75. У позовній заяві позивач звертав увагу, що цей висновок експерта покладено в основу рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2015 у справі N 910/19751/14 (Рішення N 910/19751/14). Доводи позовної заяви свідчать про незгоду з висновком експерта.

76. З цього приводу Суд звертає увагу, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").

77. Висновок експерта N 1001 складений для вирішення справи N 910/19751/14 у господарських судах і оцінений як вид доказу у постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 10.11.2015 (Постанова N 910/19751/14).

78. Висновок судового експерта відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття вищезгаданого висновку експерта, далі - ГПК) є одним із засобів встановлення фактичних даних, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

79. Згідно зі ст. 41 ГПК господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

80. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. ст. 42 - 43 ГПК).

81. Отже, висновок судового експерта є доказом в конкретній справі і має значення лише для неї. Судова оцінка висновку відбувається в межах конкретного судового процесу. Встановивши недоліки судової експертизи, суд має право відреагувати на них, зокрема, призначити повторну або додаткову судову експертизу.

82. З огляду на зміст та призначення висновку експерта, передумови та мету його отримання, Суд погоджується з доводами П. С. А., що адміністративні суди в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях вийшли за межі наданих повноважень, оскільки висновок експерта формувався для конкретної справи, що розглянута господарськими судами, які таку оцінку вже надали під час вирішення конкретного спору. Відтак, суди першої та апеляційної інстанції, оцінюючи оскаржуване рішення, не мали підстав вдаватися до оцінки висновку експерта.

(в) щодо порушення прав позивача.

83. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення Комісії порушує його права. Порушення своїх прав спірним рішенням позивач обґрунтовує необхідністю забезпечення права на оскарження неправомірних дій судового експерта, який допустив порушення законодавства під час проведення експертизи, а також ускладненням захисту своїх прав у господарському процесі.

Суд першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, з цим погодилися.

84. Суд вважає, що такий висновок є помилковим і не відповідає закону.

85. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України в редакції на час судового вирішення спору, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

86. Позивач звернувся з письмовою скаргою на дії судового експерта з проханням притягнути його до відповідальності. Уповноважений орган (відповідач 1) на своєму засіданні розглянув скаргу з детальною оцінкою документів та фактів та, як наслідок, прийняв рішення по суті порушеного скаржником питання, Суд погоджується з твердженнями в касаційних скаргах, що право позивача на оскарження дій експерта реалізоване та не було порушене.

87. Оскільки рішення, яке стало предметом судового оскарження, не регулює правовідносин позивача з відповідачами, Суд погоджується з твердженнями осіб, які подали касаційні скарги, що воно не впливає на його права, обов'язки чи охоронювані законом інтереси.

88. Тому, задовольняючи частину позовних вимог (з чим погодився суд апеляційної інстанції), суд першої інстанції не діяв на виконання передбаченого в ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства.

89. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

90. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року (Рішення N 19-рп/2011)).

91. У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року (Рішення N 19-рп/2011) Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

92. Системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

93. Отже гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

94. У справах, які стосуються оскарження рішень органів, які мають дисциплінарні повноваження, Верховним Судом сформовано загальний підхід, за яким оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення дисциплінарного органу, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких дисциплінарний орган приймає рішення, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження рішень дисциплінарного органу як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

95. Такий підхід, зокрема, застосовується у справах стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів (постанови Верховного Суду України від 01.08.2017 (справа N 21-3827а16) (Постанова N 21-3827а16, 800/583/16) та від 31.10.2017 (справа N П/800/413/16) (Постанова N 21-3703а16, п/800/413/16) та прокурорів (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 у справі N 800/554/17 (Ухвала N 800/554/17, П/9901/164/18), залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018).

96. Відповідно до п. 19 Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (Положення N 2083/5) і п. 21 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів (Положення N 301/5) рішення комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

97. З огляду на загальний підхід Верховного Суду до оскарження рішень у дисциплінарних справах щодо прокурорів та суддів, Суд вважає за можливе застосовувати його і щодо судових експертів.

Отже, особа, яка подала скаргу, повідомила про ознаки порушення з боку судового експерта, стала ініціатором дисциплінарного провадження, не може оскаржувати результати такого провадження до суду.

Особа реалізує своє право на звернення зі скаргою з моменту подання такої скарги. Праву на скаргу кореспондує обов'язок відповідного органу розглянути скаргу, вирішити її і повідомити заявника про результат. Невиконання цих обов'язків порушує право особи на скаргу, яке може бути захищене в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, право на скаргу не включає в себе "право" на задоволення скарги. Не усі скарги є обґрунтованими і не усі обґрунтовані скарги потребують саме такого реагування, яке вимагає заявник. Характер реагування на скаргу визначається органом, який її розглядає, у межах повноважень, визначених законом.

Заявник може залишитися не задоволений результатом розгляду скарги. Проте, це не свідчить про протиправність дій, пов'язаних із розглядом скарги, і порушення прав та інтересів заявника з боку суб'єкта владних повноважень.

98. Верховний Суд України неодноразово викладав позицію про відсутність права на оскарження акту індивідуальної дії в осіб, права та обов'язки яких рішення не регулює, у постановах від 27.05.2017 у справі N 21-3658а15 (Постанова N 21-3658а15, 800/210/15), від 03.02.2015, від 19.05.2015, від 01.07.2014, від 07.10.2014.

99. Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника, прав чи обов'язків у зв'язку із виданням спірного рішення не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

100. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України ( N 2747-IV) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

101. Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ТОВ "Телерадіокомпанія "1+1" звернулося до адміністративного суду із позовом і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю. Водночас Суд роз'яснює, що справу не може бути розглянути і в порядку іншого судочинства, оскільки на правовідносини щодо оскарження результатів дисциплінарного провадження заявником юрисдикція судів не поширюється.

102. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

103. Відсутність факту порушення спірним рішенням прав та свобод позивача, на що посилалися письмових запереченнях інші особи, які брали участь у справі, суди не врахували безпідставно та дійшли помилкових висновків щодо суті вирішення спору.

104. З огляду на вищенаведене, касаційні скарги слід задовольнити частково, судові рішення суду першої та апеляційної інстанції слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись ст. ст. 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 КАС України ( N 2747-IV), Суд постановив:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Міністерства юстиції України, судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України П. С. А., Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" - задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року (Постанова N 826/2169/17) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (Ухвала N 826/2169/17) - скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14.05.2018.

 

Суддя-доповідач

В. М. Кравчук

Суддя

Т. О. Анцупова

Суддя

О. П. Стародуб




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали