ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

14.05.2018 р.

N 826/6729/17

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-вест експрес" до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-вест експрес" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, що полягала у неприйнятті рішення про внесення змін до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2012 року N 713/8997 "Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (Рішення N 713/8997);

зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення про внесення змін до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2012 року N 713/8997 "Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (Рішення N 713/8997), яким доручити розробнику технічної документації внести зміни до технічної документації земель міста Києва з врахуванням рентоутворюючих факторів на земельній ділянці по вулиці Вікентія Хвойки 18/14 у місті Києві, кадастровий N НОМЕР_1, із застосуванням відповідних локальних коефіцієнтів, а саме:

1) розташування на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кВ·см при потужності понад два метри;

2) в зоні залягання ґрунтових вод менше трьох метрів;

3) земельна ділянка не забезпечена централізованим теплопостачанням;

4) земельна ділянка не забезпечена централізованим газопостачанням;

5) місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму (від залізниці та аеродрому).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, 26 червня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки по вулиці Вікентія Хвойки, 18/14 у місті Києві.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки.

01 лютого 2017 року позивач отримав витяг про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На думку позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не відображає дійсну її рентабельність, оскільки при її формуванні не було враховано всіх рентоутворюючих факторів та відповідно, не застосовано всі локальні понижуючі коефіцієнти, які підлягають застосуванню при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки та безпосередньо впливають на її розмір. Однак розмір нормативної грошової оцінки впливає на розмір орендної плати земельної ділянки.

Відповідно до норм чинного законодавства, нормативна грошова оцінка земельних ділянок у місті Києві проводиться на підставі рішення Київської міської ради та затверджується рішенням Київської міської ради. Перегляд нормативної грошової оцінки здійснюється не рідше один раз на 5 - 7 років.

Незважаючи на звернення позивача, відповідачем не було вжито належних заходів та не прийнято рішення про перегляд нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача та є підставою для звернення до суду.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі N 826/6729/17, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Виходячи з положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-вест експрес" є власником майнового комплексу розташованого по вулиці Вікентія Хвойки, 18/14 у місті Києві, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна N 033329.

Рішенням Київської міської ради від 20 листопада 2014 року N 414/414 (Рішення N 414/414) вирішено передати товариству у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 3,5703 га кадастровий номер НОМЕР_1 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу на вулиці Вікентія Хвойки, 18/14 у Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із переходом права власності на будівлі і споруди (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа N А-14370).

Рішенням Київської міської ради від 05 квітня 2017 року N 266/2488 виправлено помилку, допущену у зазначенні категорії земель і вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 20 листопада 2014 року N 414/414 (Рішення N 414/414) та у пункті 1 слова "категорія земель - землі житлової та громадської забудови" замінити словами "категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" (справа N А-22495).

26 червня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. Н. П.

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди передбачено, що Київська міська рада як Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20 листопада 2014 року N 414/414 (Рішення N 414/414) передала а товариство з обмеженою відповідальність "Ост-вест експрес" як орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Пунктом 4.1 визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки.

01 лютого 2017 року з метою визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки товариство звернулось за отриманням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, який цього ж дня було і отримано.

З наданого витягу вбачається, що при визначенні нормативної грошової оцінки було враховано ренгеноутворюючі фактори на земельну ділянку та застосовано наступні локальні коефіцієнти:

1. місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні (0,8);

2. у зоні регулювання забудови (1,7);

3. у зоні магістралей підвищеного місто формувального значення;

4. у прирейковій зоні (ділянка розташована або примикає до відводу залізниці, має під'їзну залізничну колію) (1,04).

На думку позивача, вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки не відображає дійсну її рентабельність, оскільки при її формуванні не було враховано всі рентоутворюючі фактори та відповідно не застосовано всі локальні понижуючі коефіцієнти, які підлягають застосуванню при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки та безпосередньо впливають на розмір нормативної грошової оцінки, а саме:

1. розташування на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв. см при потужності понад два метри - 0,85;

2. в зоні залягання ґрунтових вод менше трьох метрів - 0,90;

3. земельна ділянка не забезпечена централізованим теплопостачанням - 0,90;

4. земельна ділянка не забезпечена централізованим газопостачанням - 0,90;

5. місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму (від залізниці та аеродрому) - 0,90.

В свою чергу розмір нормативної грошової оцінки безпосередньо впливає на розмір орендної плати, яку позивач зобов'язаний сплачувати відповідачу за договором оренди.

Так, земельна ділянка, яку орендує позивач, розташована ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/кв. см при потужності понад два метри, в зоні залягання ґрунтових вод на глибині менше трьох метрів, що підтверджується висновком щодо інженерно-геологічних умов ділянки по вулиці Вікентія Хвойки, 18/14 який складено Інститутом геологічних наук від 414 березня 2016 року, а також у зоні перевищення припустимого рівня шуму, що підтверджується висновком протоколу N 29 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, складеного ДУ "Київський міський лабораторний центр Міністерства здоров'я України".

Окрім того, земельна ділянка не забезпечена централізованим теплопостачанням, що підтверджується листом ПАТ "Київгаз" від 21 квітня 2017 року та газопостачанням, що підтверджується актами опломбування від 16 березня 2015 року, які складено за участі СВП "КТМ "ПАТ "Київенерго".

04 травня 2015 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у місті Києві з листом N 82 в якому висловлювалось прохання врахувати зазначені ренгеноутворюючі фактори до земельної ділянки.

Листом від 04 листопада 2015 року ГУ Держгеокадастру у місті Києві позивача повідомлено про те, що з метою вирішення порушеного ним у листі питання йому необхідно звернутися до інституту "Київгенплан".

При зверненні до інституту "Київгенплан" позивачем отримано відповідь про те, що вказані ним ренгеноутворюючі фактори мають застосовуватись при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, при зверненні у лютому 2017 року ГУ Держгеокадастру у місті Києві з метою отримання витягу позивачем було з'ясовано що вказані ренгеноутворюючі фактори не було застосовано, що стало підставою для звернення з листом від 03 лютого 2017 року "Про перегляд локальних коефіцієнтів при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки" до відповідача.

Листом Департаменту земельних ресурсів від 07 березня 2017 року N 05707-4101 позивачу роз'яснено, що відповідно до Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, та викладену у листах інформацію Департаментом буде надано розробнику технічної документації для опрацювання можливості врахування при розробці нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва.

Позивач вважає, що передача відомостей не відповідає вимогам законодавства, оскільки розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та її затвердження здійснюється виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2012 року N 713/8997 "Про проведення нормативно-грошової оцінки земель міста Києва" (Рішення N 713/8997) вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Києва.

Зазначені позивачем обставини щодо невірного визначення рентоутворюючих факторів до земельної ділянки, яку орендує позивач, на його думку є підставою для внесення змін до нормативної грошової оцінки земель міста Києва, оскільки нездійснення такого перегляду призводить до порушення прав позивача як орендаря землі, який змушений сплачувати орендну плату, виходячи із невірної нормативної грошової оцінки земельної ділянки без врахування всіх рентоутворюючих факторів, що впливають на розмір грошової оцінки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земля - основне національне багатство.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначено Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 5 Закону визначено види оцінки землі залежно від мети та методів проведення оцінка земель бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель, грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, й вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та. механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 6 Закону визначено суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель, а саме:

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок;

юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників;

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку; юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Частиною першою статті 15 Закону передбачено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 18 Закону визначено порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до статті 20 Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Статтею 24 Закону передбачено, що фінансування робіт з оцінки земель та земельних ділянок може проводитися за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 148 Конституції України визначено, що місцеві ради самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" органом місцевого самоврядування у місті Києві є Київська міська рада.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2012 року N 713/8997 "Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (Рішення N 713/8997) яке є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію після виконання, вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Києва.

Пунктом 4 Рішення Конституційного Суду від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що у Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач листом від 07 березня 2017 року N 05707-4101 роз'яснив позивачу, що відповідно до Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, та викладену у його листах інформацію Департаментом земельних ресурсів, який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, буде надано розробнику технічної документації для опрацювання можливості врахування при розробці нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача є безпідставними.

В частині зобов'язання Київську міську раду прийняти рішення про внесення змін до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2012 року N 713/8997 "Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва" (Рішення N 713/8997), яким доручити розробнику технічної документації внести зміни до технічної документації земель міста Києва з врахуванням рентоутворюючих факторів на земельній ділянці по вулиці Вікентія Хвойки 18/14 у місті Києві, кадастровий N НОМЕР_1, із застосуванням відповідних локальних коефіцієнтів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Рекомендацій N R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовими завданнями якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Окрім того, в пункті 14 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року N 19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, оскільки суд не наділений такими повноваженнями.

Із системного аналізу вищевикладеного слідує, що прийняття відповідачем рішення чи рішення про внесення змін до прийнятого рішення є дискретними повноваженнями Київської міської ради, тоді як суд лише може перевірити, чи прийняте таке рішення з дотриманням встановленої процедури та чи належить до повноважень зазначеного органу приймати такі рішення.

За таких обставин суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 2 КАС України ( N 2747-IV) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом ( N 2747-IV), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України ( N 2747-IV) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись статтями 72 - 73 ( N 2747-IV), 76 - 77 ( N 2747-IV), 243 - 246 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України ( N 2747-IV), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( N 2747-IV).

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України ( N 2747-IV), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України ( N 2747-IV), рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Суддя

В. І. Келеберда




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали