ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.01.2017 р.

Справа N 922/1137/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Барицької Т. Л., суддів: Губенко Н. М., Картере В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі N 922/1137/16 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" до: 1. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"; 2. Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку про зобов'язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс"; 2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про зобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники: ТОВ "Аромасервіс" - М. Ю. Ю., ПрАТ "Харківський коксовий завод" - Л. М. В., ПАТ "Національний депозитарій України" - Л. О. А., Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - повідомлений, але не з'явився, ПАТ "Сбербанк" - Г. В. Г., Ч. А. В., ухвалами Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та від 14.12.2016 розгляд даної справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України, встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі N 922/1137/16 (суддя Лаврова Л. С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (судді: Тихий П. В., Ільїн О. В., Терещенко О. І.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (надалі ПрАТ "Харківський коксовий завод" та до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (надалі ПАТ "НДУ") про зобов'язання вчинити певні дії; в задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ПАТ "Сбербанк" відмовлено.

ПАТ "Сбербанк", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині задоволення позову ТОВ "Аромасервіс" скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити; в частині відмови в задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" - судові рішення скасувати, позов задовольнити.

05.12.2016 від представника ПрАТ "Харківський коксовий завод" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк", в якому товариство заперечує проти її задоволення.

07.12.2016 від ПАТ "Сбербанк" надійшли додаткові пояснення по справі.

04.01.2017 від представника ТОВ "Аромасервіс" надійшли додаткові заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" та додаткові пояснення.

У судовому засіданні представник ПрАТ "Харківський коксовий завод" після виступу представників усіх учасників, присутніх у судовому засіданні, заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи, за результатами розгляду якого воно було відхилено судовою колегією, оскільки розгляд даної справи неодноразово відкладався в тому числі й за клопотанням представника ПрАТ "Харківський коксовий завод" від 14.12.2016, строк розгляду справи вже продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України, представники учасників судового процесу надали до суду ряд додаткових пояснень, заперечень, відзивів, а тому, у суду відсутні правові підстави для відкладення втретє розгляду даної справи, оскільки закінчився продовжений строк розгляду справи.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом спору за позовом ТОВ "Аромасервіс" до ПрАТ "Харківський коксовий завод" та до ПАТ "Національний депозитарій України" є позовні вимоги про: - зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" вчинити необхідні дії для проведення конвертації частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" в кількості 360 штук в акції створюваних в результаті виділу акціонерних товариств - Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" в кількості 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 гривень кожна та Приватного акціонерного товариства "Коксолит" в кількості 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 грн., кожна, а саме: подати до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" відповідні належним чином оформлені Розпорядження емітента, що реорганізується шляхом виділу про проведення конвертації акцій; Розпорядження емітентів, що створюються в результаті виділу, про проведення конвертації акцій; Розпорядження Центральному депозитарію на виконання облікових операцій переказу цінних паперів; Розпорядження на зарахування цінних паперів на рахунки емітентів цінних паперів внаслідок депонування тимчасового глобального сертифікату випуску цінних паперів; Розпорядження про депонування тимчасових глобальних сертифікатів, а також вимога про: зобов'язання ПАТ "Національний депозитарій України" вчинити необхідні дії для проведення конвертації частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" в кількості 360 штук в акції створюваних в результаті виділу акціонерних товариств" ПАТ "Слобожанський коксовий завод" в кількості 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 грн. кожна та ПАТ" Коксолит" в кількості 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 грн. кожна, а саме: виконати належним чином оформлені Розпорядженням емітента, що реорганізується шляхом виділу про проведення конвертації акцій; Розпорядження емітентів, що створюються в результатів виділу, про проведення конвертації акцій; Розпорядження Центральному депозитарію на виконання облікових операцій переказу цінних паперів; Розпорядження на зарахування цінних паперів на рахунки емітентів цінних паперів внаслідок депонування тимчасового глобального сертифікату випуску цінних паперів; Розпорядження про депонування тимчасових глобальних сертифікатів.

Обґрунтовуючи підстави позову в частині позовної вимоги до ПрАТ "Харківський коксовий завод", позивач посилається на те, що він є акціонером вказаного товариства, а невиконання товариством рішень загальних зборів акціонерів цього товариства від 04.08.2015, на яких було прийнято рішення здійснити конвертацію частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" в акції новостворених товариств 1 та 2, порушує права позивача як акціонера ПрАТ "Харківський коксовий завод". Так, позивач зазначає, що обов'язковість рішень загальних зборів акціонерів для виконавчого органу акціонерного товариства означає такий характер відносин між вказаними суб'єктами, що рішення загальних зборів акціонерів може бути невиконане виконавчим органом виключно у випадках, прямо передбачених законом. При цьому, позивач посилається на ст. ст. 20, 25, 33, 58 Закону України "Про акціонерні товариства", на Рішення Конституційного Суду України N 18-рп/2004, на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Обґрунтовуючи підстави позову до ПАТ "Національний депозитарій України", позивач посилається на те, що безпідставна відмова ПАТ "Національний депозитарій України" провести конвертацію акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод", власником яких є позивач, в акції створюваних при виділі товариства 1 та 2 є порушенням саме простої сукупності індивідуальних охоронюваних законом прав та інтересів позивача в частині порушення його права на розпорядження належними йому акціями відповідача 1. При цьому, посилається на ст. ст. 1 (Закон N 5178-VI), 6 (Закон N 5178-VI), 9 Закону України "Про депозитарну систему" (Закон N 5178-VI), на Порядок та умови надання статусу Центрального депозитарію цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.04.2013 N 597 (Порядок N 597).

Під час розгляду даної справи, до місцевого господарського суду звернулося ПАТ "Сбербанк" із позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Предметом поданого ПАТ "Сбербанк" позову є вимога про зобов'язання ТОВ "Аромасервіс" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" припинити вчиняти та заборонити вчинення дій, спрямованих на конвертацію акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" без згоди заставодержателя даних акцій - ПАТ "Сбербанк". В обґрунтування підстав позову, ПАТ "Сбербанк" послалося на те, що він є заставодержателем акцій ТОВ "Аромасервіс", в кількості 1647 штук, емітентом яких є ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором застави цінних паперів від 13.09.2012 укладеного між банком та ТОВ "Аромасервіс", в забезпечення виконання в тому числі ПрАТ "Харківський коксовий завод" своїх зобов'язань за кредитними договорами. Згідно з умовами договору застави цінних паперів, з метою недопущення знецінення переданого в заставу пакету пайових цінних паперів, зміни розміру дольової участі заставодавця в статутному капіталі емітента, голосувати за проведення додаткової емісії цінних паперів емітента, його ліквідацію або реорганізацію, лише за попередньо отриманою письмовою згодою заставодержателя (банку). Водночас, як стверджує ПАТ "Сбербанк", без його згоди, загальними зборами акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" були прийняті рішення про реорганізацію цього товариства шляхом виділу з нього двох нових товариств, що порушує права банку як заставодержателя акцій.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, встановили наступне.

ТОВ "Аромасервіс" є акціонером ПрАТ "Харківський коксовий завод", якому належить 1647 простих іменних акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" загальною номінальною вартістю 16470000,00 грн., що складає 50,5215 % його статутного капіталу.

На загальних зборах акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" 04.08.2015 прийнято рішення про виділ з ПрАТ "Харківський коксовий завод" юридичних осіб: Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" та Приватного акціонерного товариства "Коксолит", а також рішення про здійснення конвертації частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" в кількості 360 штук в акції ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" в розмірі 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 гривень та в акції ПрАТ "Коксолит" в розмірі 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10000,00 гри., що підтверджується копією протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" від 04.08.2015. Також, на цих же загальних зборах акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" прийнято рішення доручити голові комісії з виділу ПрАТ "Харківський коксовий завод" виконати передбачені чинним законодавством дії щодо виділу з ПрАТ "Харківський коксовий завод" ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" та ПрАТ "Коксолит".

На виконання вказаних рішень загальних зборів акціонерів, ПрАТ "Харківський коксовий завод" було подано ПАТ "Національний депозитарій України" розпорядження емітента, що реорганізовується шляхом виділу про проведення конвертації акцій N 2705/19-11 від 19.11.2015. Також у складі пакету документів на конвертацію акцій, ПрАТ "Харківський коксовий завод" надало ПАТ "Національний депозитарій України" такі документи: розпорядження емітента, що створюється в результаті виділу, про проведення конвертації акцій N 19/11-07 від 19.11.2015 та N 03-20/11 від 20.11.2015; розпорядження центральному депозитарію на виконання облікової операції переказу цінних паперів N 04-20/11 від 20.11.2015 та N 19/11-08 від 19.11.2015; розпорядження на зарахування цінних паперів на рахунок емітента цінних паперів внаслідок депонування тимчасового глобального сертифікату випуску цінних паперів N 01-20/11 від 20.11.2015 та N 20/11-02 від 20.11.2015; розпорядження про депонування тимчасового глобального сертифікату N 02-20/11 від 20.11.2015 та N 20/11-03 від 20.11.2015.

Проте, у виконанні вказаних розпоряджень ПАТ "Національний депозитарій України" було відмовлено з посиланням на пункт 12 глави 3 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 N 735 (Положення N 735) - інші причини, що визначені Правилами та законодавством, а саме: вказані у розпорядженні цінні папери, які призначені для списання з рахунку в цінних паперах клієнта, депонента, заблоковані у зв'язку з обтяженням їх зобов'язаннями або іншим обмеженням в обігу.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ТОВ "Аромасервіс", та відмовляючи у позові ПАТ "Сбербанк", виходили з того, що порядок проведення конвертації встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Так, як зазначили суди, аналіз статті 5-2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" свідчить, що конвертація цінних паперів є безумовною операцією, що має здійснюватися не інакше як за рішенням органу емітента, уповноваженого приймати таке рішення. При цьому стаття 5-2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює право акціонера (власника акцій) не погодитися з рішенням про конвертацію, яке прямо кореспондує обов'язку емітента викупити акції, що підлягають конвертації, за ринковою вартістю у акціонера, незгодного з рішенням про конвертацію.

Отже, навіть незгода власника цінних паперів з рішенням емітента про їх конвертацію не впливає жодним чином на законність та чинність рішення уповноваженого органу емітента про конвертацію цінних паперів. Відсутність згоди будь-яких третіх осіб з рішенням про конвертацію цінних паперів, в тому числі їх заставодержателів, норми статті 52 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не пов'язують із настанням будь-яких юридичних наслідків для такого рішення про конвертацію, в тому числі наслідків у вигляді його недійсності, нечинності чи неможливості виконання.

Одночасно, положення вказаної статті, а також п. 14 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 N 735 (Положення N 735), не дають підстав для обґрунтованого твердження про те, що у зв'язку із конвертацією цінних паперів має місце їх відчуження, оскільки ані власник (акціонер), ані емітент цінних паперів при цьому не змінюється. Конвертація це обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску згідно з умовами їх випуску.

Таким чином, закон не ототожнює операцію конвертації з іншими депозитарними операціями, в тому числі з операціями переказу або списання цінних паперів. Так, пункт 14 глави 3 розділу V згаданого Положення про провадження депозитарної діяльності (Положення N 735) операцію конвертації та операції, пов'язані із злиттям, приєднанням, поділом, виділом, перетворенням та в результаті ліквідації акціонерних товариств, визначає як корпоративні операції. Отже, застосування центральним депозитарієм, як підстави відмови у виконанні розпорядження або депозитарної операції, пункту 12 глави 3 розділу V Положення НКЦПФР від 23.04.2013 N 735 (Положення N 735) допускається виключно у випадках переказу або списання заблокованих цінних паперів у зв'язку з обтяженням їх зобов'язаннями або іншим обмеженням в обігу.

З наданих відповідачем-1 розпоряджень не вбачається, що відносно обтяжених заставою акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" здійснювалися операції переказу та/або списання.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. Пунктом 23 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття рішення про виділ віднесене до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. За змістом частини 2 статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Сбербанк", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, адже враховуючи відсутність будь-яких встановлених законом обмежень на прийняття уповноваженим органом позивача рішення про конвертацію цінних паперів та з огляду на приписи статті 5-2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", суд приходить до висновку про відсутність у ПАТ "Сбербанк", як у заставодержателя, права не погодитися з рішенням про конвертацію заставлених цінних паперів з настанням наслідку у вигляді недійсності, нечинності такого рішення або унеможливлення його виконання. У зв'язку з вищевикладеним у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Сбербанк", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і навпаки, наявні підстави для задоволення позову ТОВ "Аромасервіс" як акціонера ПрАТ "Харківський коксовий завод" для задоволення позовних вимог, заявлених як до ПАТ "Національний депозитарій України", так і до ПрАТ "Харківський коксовий завод".

Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Аромасервіс" до ПАТ "Національний депозитарій України" та до ПрАТ "Харківський коксовий завод", з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Верховним Судом України в постанові N 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п. 11 постанови).

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (п. 51 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" (Постанова N 4) законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі N 18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Отже, Конституційний Суд України підтвердив, що акціонер може захищати свої права і інтереси, що охороняються - законом, шляхом звернення до суду у разі їх порушення, заперечування або невизнанні самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами або іншими акціонерами цього товариства.

Так, ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачені права акціонерів акціонерного товариства, серед яких і право на участь в управлінні акціонерним товариством, на порушення якого (права) й послався позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом.

Дійсно, право акціонера на участь в управлінні акціонерним товариством визначена законом та реалізується шляхом участі акціонера у загальних зборах акціонерного товариства, які (загальні збори) є найвищим органом товариства (ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства") та прийняття на цих зборах тих чи інших рішень з питань, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства, перелік яких визначений у ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", проте не є обмеженим виключно вказаною нормою. Після ж прийняття тих чи інших рішень загальними зборами акціонерів акціонерного товариства вже останнє в особі його виконавчих органів або ж уповноважених загальними зборами осіб вчиняє певні дії на виконання цих рішень, в тому числі, й вступає в цивільно-правові та інші відносини з органами, установами, особами, організаціями, тощо.

В даному випадку, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, а також було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, ПрАТ "Харківський коксовий завод" на виконання рішень загальних зборів акціонерів від 04.08.2015, в особі уповноваженої загальними зборами особою на вчинення дій щодо виділу з вказаного товариства двох нових товариств, вчинило покладені на нього дії шляхом звернення до ПАТ "Національний депозитарій України" з відповідними Розпорядженнями емітента (ПрАТ "Харківський коксовий завод") про проведення конвертації акцій, про виконання облікової операції переказу цінних паперів, тощо.

Отже, з урахуванням наведеного, позивач, звертаючись до суду із вимогою до ПрАТ "Харківський коксовий завод" про зобов'язання товариства вчинити дії для проведення конвертації акцій товариства в акції створюваних нових товариств і т.д. шляхом зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" подати до ПАТ "Національний депозитарій України" (Центрального депозитарію) відповідні розпорядження емітента, мав довести в порядку ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, яким чином його право на участь в товаристві, за захистом якого він звернувся, порушене, з урахуванням того, що ПрАТ "Харківський коксовий завод", як було встановлено судами, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, вже зверталося до ПАТ "НДУ" з відповідними Розпорядженнями емітента на виконання рішень загальних зборів акціонерів цього товариства.

Проте, позивач не довів, а суди не звернули на це увагу, якими своїми діями чи бездіяльністю ПрАТ "Харківський коксовий завод" порушило права позивача як акціонера цього товариства і які саме права акціонера, за встановлених судами обставин (звернення товариства до ПАТ "НДУ" з відповідними Розпорядженнями на виконання рішень загальних зборів акціонерів цього товариства), що призвело до прийняття судових рішень в частині задоволення позовної вимоги до акціонерного товариства та фактичного відновлення невизначеного самим позивачем права як акціонера цього товариства, що не може вважатися правомірним.

Стосовно позовної вимоги позивача, заявленої до ПАТ "Національний депозитарій України", про зобов'язання ПАТ "Національний депозитарій України" вчинити необхідні дії для проведення конвертації частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод", яка також була задоволена судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що як вказувалося вище, законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва.

В той же час, позивач не довів і не навів жодних доказів на наявність у нього повноважень представництва ПрАТ "Харківський коксовий завод" у відносинах із іншими юридичними особами, в тому числі, й з ПАТ "Національний депозитарій України" з реалізації виконання рішень загальних зборів акціонерів від 04.08.2015 про виділ нових товариств та захисту прав ПрАТ "Харківський коксовий завод", отриманою від ПАТ "Національний депозитарій України" відмовою з виконання розпоряджень, про які вказувалося вище, що не було враховано судами при задоволенні відповідної позовної вимоги. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що саме товариство після спроби реалізації покладених на нього загальними зборами акціонерів обов'язків з виділу нових товариств та звернення до ПАТ "Національний депозитарій України" із відповідними розпорядженнями, про які вказувалося вище, а також отримання негативної відповіді від ПАТ "НДУ" щодо неможливості виконання цих розпоряджень, порушувало питання в судовому порядку чи в будь-якому іншому, стосовно оскарження (оспорення) таких дій депозитарія, так само як і не містять доказів уповноваження будь-якої особи на вчинення відповідних дій.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Якщо фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції може прийняти нове рішення.

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи в частині розгляду позову ТОВ "Аромасервіс", проте не звернуто увагу в межах заявленого позову та його підстав на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення в частині розгляду позову ТОВ "Аромасервіс", і прийняти нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Водночас, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність заявленого ПАТ "Сбербанк" позову з тих підстав, що загальні збори акціонерного товариства є найвищим органом товариства та в силу ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" вправі вирішувати будь-які питання діяльності товариства, в тому числі й щодо виділу; в даному випадку, рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод", оформлені протоколом від 04.08.2015 є чинними, а відтак, як зазначено в п. 43 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" господарським судам необхідно враховувати заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК). Тобто, у господарського суду в даному випадку відсутні правові підстави забороняти господарському товариству вчиняти дії на виконання чинного рішення загальних зборів акціонерів товариства.

Відносно доводів касаційної скарги банку на прийняті у даній справі судові рішення в частині розгляду позову банку, то суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі N 908/4804/14 (Постанова N 3-304гс16, 908/4804/14)).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі N 922/1137/16 скасувати в частині задоволення позову ТОВ "Аромасервіс" і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аромасервіс".

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі N 922/1137/16 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Аромасервіс" (01021, м. Київ, вул. Липська, 10, код ЄДРПОУ 31420265) на користь ПАТ "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) судовий збір за розгляд касаційної скарги у розмірі 3307,20 грн.

 

Головуючий суддя

Т. Л. Барицька

Судді:

Н. М. Губенко

 

В. І. Картере




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали