ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05.11.2009 р.

N К-2356/07


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Гуріна М. І. (суддя-доповідач), суддів - Амєліна С. Є., Головчук С. В., Кобилянського М. Г., Ліпського Д. В., секретаря судового засідання - Міненко І. М. (за участю - позивача), розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Вінницької області на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання видати довідку для перерахунку пенсії, встановив:

У жовтні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання видати довідку для перерахунку пенсії.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано дію прокуратури Вінницької області при видачі довідки N 18-Ф-150 від 2 червня 2006 року про розмір місячної заробітної плати ОСОБА_4 для перерахунку пенсії неправомірною. Зобов'язано прокуратуру Вінницької області видати ОСОБА_4 нову довідку про місячну заробітну плату відповідно до вимог частині 17 статті 501 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням щомісячної премії в розмірі 100 %, що виплачувалась позивачу при виході на пенсію в 1998 році і враховувалась при перерахунку пенсії в послідуючі роки включно до 31 січня 2005 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з грудня 1998 року отримує пенсію за вислугу років в органах прокуратури за посадою першого заступника прокурора міста Вінниці. При виході на пенсію йому було видана довідка N 27/9-98 від 7 грудня 1998 року про розмір місячної заробітної плати за посадою першого заступника прокурора міста Вінниці, в яку були включені такі виплати: посадовий оклад, надбавка за інтенсивність праці, надбавка за доступ до державної таємниці, оплата за класний чин, оплата за вислугу років, премія по рішенню прокурора області, цінний подарунок, щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески.

В послідуючому, у відповідності до вимог Закону України "Про прокуратуру", при неодноразовому підвищенні посадових окладів відповідач видавав позивачу довідки про місячну заробітну плату з врахуванням фактично отриманих ним виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення, для перерахунку пенсії.

У зв'язку зі збільшенням посадових окладів прокурорів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", ОСОБА_4 було видано довідку від 2 червня 2006 року N 18-Ф-150 про розмір його місячної заробітної плати для перерахунку пенсії, в якій встановлено місячну премію у розмірі 23 % замість 100 %, що виплачувалась позивачу при виході на пенсію і враховувалась при її перерахунку в подальшому. Крім того, виключені з місячного заробітку премія по рішенню прокурора області та цінний подарунок, натомість включено матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб.

Відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Згідно з частиною вісімнадцятою зазначеної статті пенсії, призначені працівникам прокуратури, підлягають перерахунку в зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Такий перерахунок проводиться з урахуванням фактично отриманих працівниками виплат та умов праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку визнавши дії відповідача неправомірними при видачі довідки від 2 червня 2006 року N 18-Ф-150, в якій безпідставно встановлено місячну премію в розмірі 23 % замість отримуваних позивачем при виході на пенсію 100 %.

Включення прокуратурою Вінницької області в зазначену довідку матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем не є підставою для їх зарахування при перерахунку пенсії, оскільки ці надбавки не включаються в заробіток для обчислення пенсії та не є видом оплати праці.

Безпідставними є посилання відповідача на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України, Генеральної прокуратури України та Пенсійного фонду України N 18-656 від 17 квітня 2006 року, я якому зазначено порядок проведення перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, оскільки він не є нормативним актом, а носить лише інформативний або рекомендаційних характер.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокуратури Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. І. Гурін

Судді:

С. Є. Амєлін

С. В. Головчук

М. Г. Кобилянський

Д. В. Ліпський





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали