ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.06.2016 р.

N К/800/45909/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої - Калашнікової О. В., суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А., секретар судового засідання - Маджар О., за участю: представника позивача - В. С. В., представників відповідача - С. О. В., Б. Є. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року у справі N 826/9924/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулось в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі позивачу продовженої ліцензії; зобов'язати відповідача видати позивачу продовжену на строк не менше 5 років ліцензію.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнана протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, щодо видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" оформленої на бланку продовженої на строк не менше 5 років ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗІ 07 червня 2007 року) на надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку з особливими умовами: "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування". Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, видати товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" оформлену на бланку продовжену на строк не менше 5 років ліцензію товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗІ 07 червня 2007 року) на надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку з особливими умовами: "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування". Присуджений на корить позивача здійснений ним судовий збір у розмірі 146,16 грн. із Державного бюджету України.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2007 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України видано позивачу ліцензію серії АВ N 303668 (дата прийняття та номер рішення про переоформлення ліценції: 07 червня 2007 року N 779) на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Київ, м. Запоріжжя та області, м. Дніпропетровськ та області, м. Донецьк та області, м. Луганськ та області, м. Львів та області, м. Одеса та області, м. Харків та області, Автономної Республіки Крим (за винятком м. Севастополь) (далі - ліцензія). Строк дії ліцензії: із 18 червня 2007 року по 23 вересня 2012 року.

Листом від 29 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження строку дії ліцензії.

Листом від 17 квітня 2012 року N 01-2386/09 відповідач повідомив позивача про те, що нормами Закону України "Про телекомунікації" та Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого зв'язку із правом технічного обслуговування та експлуатації мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 1789 від 10 грудня 2009 року, не передбачена подача заяв, видача ліцензій і продовження терміну дії ліцензій на такий вид діяльності "як надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку" та запропоновано позивачу для продовження здійснення діяльності у сфері телекомунікацій звернутися до відповідача із заявою про видачу ліцензії, передбаченої ст. 42 Закону України "Про телекомунікації", у порядку, встановленому законом та відповідними ліцензійними умовами.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно не продовжено строк дії ліцензії, позивач звернувся до суду із вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року у справі N 2а-8472/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, позов ТОВ "Телесистеми України" задоволений. Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та Інформатизації з 23.09.2012 продовжити строк дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗ 07.06.2007 року) на строк не менше 5 років. Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації застосувати до товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" для продовження строку дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (серія АВ N 303668) плату в розмірі 30 % від розміру плати сплаченої товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" за видачу ліцензії (N 000344 від 23.09.97).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року залишено без змін.

Відповідачем 11 квітня 2013 року прийнято рішення N 217 "Про продовження строку дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (Рішення N 217) (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗ 07.06.2007 року)", яким продовжено позивачу строк дії ліцензії із 23 вересня 2012 року по 22 вересня 2017 року (далі - рішення N 217).

Рішенням відповідача від 17 вересня 2013 року N 606 (Рішення N 606) про ліцензування в сфері комунікацій на підставі ч. 3 ст. 48, ст. 49 та ч. 1 ст. 53 Закону України "Про телекомунікації" скасовано рішення N 217 (Рішення N 217) у зв'язку із ненаданням заявником документів, що підтверджують внесення плати за продовження строку дії ліцензії.

Вказане рішення позивачем оскаржено у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року у справі N 826/16304/13-а відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Телесистеми України".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення НКРЗІ від 17 вересня 2013 року N 606 (Рішення N 606) в частині скасування рішення N 217 (Рішення N 217) у зв'язку з ненаданням заявником документів, що підтверджують внесення плати за продовження строку дії ліцензії. Суд по цій справі зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року по справі N 2а-8472/12/2670 не визначено суму, яка підлягає сплаті за продовження дії ліцензії та послався на неналежне виконання відповідачем обов'язку по визначенню конкретної суми, що підлягає сплаті позивачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишено без змін. Суд касаційної інстанції вказав, що підставою для задоволення позовних вимог було те, що відповідач не виконав обов'язку по визначенню суми, яка підлягає сплаті позивачем у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 773 від 16.06.2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги по справі, що переглядається, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 року, що набрала законної сили, відповідача зобов'язано при продовженні ліцензії застосувати плату в розмірі 30 % від розміру плати, сплаченої за видачу ліцензії N 000344 від 23.09.97 року, виходячи розміру плати за видачу ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності в галузі зв'язку, який був врегульований постановою Кабінету Міністрів України N 1131 від 17 вересня 1996 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 4 ст. 18 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 N 1280-IV (далі - Закон N 1280-IV) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації здійснює ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону N 1280-IV у разі якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному частиною першою статті 45.

Судовими рішеннями по справі N 2а-8472/12/2670 встановлено, що позивач здійснює діяльність у сфері телекомунікацій (надає комутований вид телефонного зв'язку, який відповідає фіксованому телефонному зв'язку), яка підлягає ліцензуванню, а питання продовження строку дії ліцензії вирішується відповідно до ст. 49 Закону України "Про телекомунікації" за умови сплати позивачем виходячи з розрахунку плати за продовження дії ліцензії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 773 від 16.06.2004 року 30 % розміру плати за видачу відповідної ліцензії.

Оскільки суди дійшли висновку, що продовженню підлягає дія ліцензії (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗ 07.06.2007 року) з визначенням судовим рішенням подальшого провадження виду зв'язку, як фіксованого телефонного зв'язку, колегія суддів вважає, що конкретна грошова сума розміру плати за видачу ліцензії на продовження діяльності по наданню встановлених послуг складається на день її сплати для продовження зазначеної діяльності з урахуванням вимог попередньої ліцензії.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону N 1280-IV якщо заявник протягом 30 календарних днів від дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення щодо видачі ліцензії не надав документа, що підтверджує внесення плати за її видачу, або не звернувся до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, для отримання оформленої ліцензії, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, скасовує рішення про видачу ліцензії або приймає рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 17.09.2013 N 606 (Рішення N 606) про ліцензування в сфері комунікацій, на підставі ч. 3 ст. 48, ст. 49 та ч. 1 ст. 53 Закону України "Про телекомунікації" скасовано рішення НКРЗІ від 11.04.2013 N 217 "Про продовження строку дії ліцензії ТОВ "Телесистеми України" (Рішення N 217) (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗ 07.06.2007 року)", у зв'язку з ненаданням заявником документів, що підтверджують внесення плати за продовження строку дії ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону N 1280-IV за видачу ліцензій, їх переоформлення, видачу дублікатів, копій і продовження терміну їх дії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлює Кабінет Міністрів України.

У відповідності з додатком 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 р. N 773 "Про розміри та порядок зарахування плати за видачу, переоформлення, видачу дубліката, копії ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій і продовження строку її дії" розмір плати за продовження строку дії ліцензії становить 30 відсотків розміру плати за видачу відповідної ліцензії.

Згідно Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 10 грудня 2009 р. N 1789 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 січня 2010 р. за N 19/17314, надання послуг міжміського зв'язку та надання послуг міжнародного зв'язку є окремими видами господарської діяльності та зумовлює необхідність отримання двох відповідних ліцензій.

Відповідно до пункту 1.7 Ліцензійних умов суб'єкти господарювання отримують ліцензії на надання послуг фіксованого міжнародного телефонного зв'язку на всю територію України.

Відповідно до розмірів плати, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 N 773, плата за продовження строку дії ліцензії позивача становить 30 відсотків розміру плати за видачу ліцензій: 1) на надання послуг міжнародного фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на всій території України - 2697900,00 гри. (8993000,00 * 0,3); 2) на надання послуг міжміського фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території м. Київ, Запорізької, Дніпропетровської; Донецької, Луганської, Львівської, Одеської, Харківської, Автономної республіки Крим (за винятком м. Севастополь) - 918000,00 грн. (9 регіонів) (340000,00 * 9 * 0,3).

Отже, плата за продовження строку дії ліцензії позивача серії АВ N 303668 має становити 30 % від розміру плати за видачу відповідної ліцензії та складає суму 3615900,00 грн. (2697900,00 + 918000,00).

Судом апеляційної інстанції у справі N 826/16304/13-а встановлено, що позивачем 25.09.2013 року за продовження строку дії ліцензії серії АВ N 303668 сплачено суму 102000 грн. до Державного бюджету на р/р 31119057700005, призначення даного платежу є продовження терміну дії ліцензії.

Рішеннями судів, які набрали законної сили у справах N 2а-8472/12/2670 та N 826/16304/13-а не встановлено внесення позивачем оплати за продовження дії ліцензії в повному обсязі.

Тобто, позивачем плата за продовження строку дії ліцензії серії АВ N 303668 сплачена не у повному розмірі, а в розмірі встановленому відповідно до нечинної постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1131 "Про розмір плати за видачу ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності в галузі зв'язку".

У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону N 1280-IV Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, повинна оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні від дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

З огляду на наведене, за відсутності документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії у встановленому розмірі, у відповідача не виникло встановленого законом обов'язку із видачі позивачу оформленої на бланку продовженої на строк не менше 5 років ліцензії позивача (серія АВ N 303668, переоформлена НКРЗІ 07 червня 2007 року) на надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку з особливими умовами: "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування", що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст. ст. 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали