ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

04.04.2012 р.

N 2а-2541/12/2670


Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року) (Ухвала N 2а-2541/12/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кармазіна О. А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) від 27.01.2012 N 433/Т/17-212 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) від 27.01.2012 N 433/Т/17-212 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (Порядок N 1675).

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 19.01.2012 р. подала до ДПІ у Печерському районі м. Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (Порядок N 1675) з визначенням, зокрема, такого виду діяльності за КВЕД: 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Проте, 06.02.2012 р. позивачка отримала рішення ДПІ про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675), мотивоване тим, що відповідно до п. 4 пп. 291.5.1 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. органогенного утворення.

Позивач зазначає, що відповідно до позиції Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Міністерства юстиції України, цими органами послідовно розмежовується як окремі види господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівля ними. Окрім того, як зазначає позивач, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму листі від 19.01.2012 р. N 04-39/12-58 зазначив, зокрема, що фізичні особи - підприємці при здійсненні роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування.

Відтак, з посиланням на п. 293.3, ст. 14, 5 ПК України, Закону України N 637/97-ВР, а також п. 56.21 ПК України (щодо випадків, коли норми правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків) або контролюючих органів), позивач вважає відмову у видачі свідоцтва (Наказ N 1675) протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою від 24.02.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.03.2012 р.

Відповідачем надано заперечення проти позову в якому останній пояснив, що рішення про відмову у видачі свідоцтва (Наказ N 1675) прийнято на підставі п. 299.9 ПК України у зв'язку з невідповідністю суб'єкта звернення вимогам ст. 291 ПК України, а саме, ДПІ зазначає, відповідно до пп. 291.5.1 ПК України суб'єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не можуть бути платниками єдиного податку. Оскільки за визначенням дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина та метали платинової групи у будь-якому вигляді і стані, у т. ч. промислові продукти, вироби, а до виробів з дорогоцінних металів віднесено вироби, виготовлені із сплавів дорогоцінних металів або сплавів дорогоцінних металів із кольоровими металами, та, при цьому, виріб з дорогоцінного металу це будь-який ювелірний виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів та виходячи з того, що позивачка обрала вид діяльності - торгівля ювелірними виробами, вона не може бути суб'єктом сплати єдиного податку, а відтак дії та рішення ДПІ щодо відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) є законними та обґрунтованими і підстав для визнання їх протиправними не має.

Беручи до уваги, що сторонами у судовому засіданні 21.03.2012 р. заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 122, п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією у статусі фізичної особи - підприємця 21.06.2007 р. (і. н. НОМЕР_1; адреса: 01014, АДРЕСА_1).

19.01.2012 р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування (Порядок N 1675), у якій відповідно до глави 1 розділу XIV ПК України просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року. Обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20 % від розміру мінімальної заробітної плати та група - 2. Кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою у трудових відносинах - 0 осіб. У заяві зазначено інші відомості відповідно до її форми (Порядок N 1675), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. N 1675 (Наказ N 1675).

Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 (відповідно до заяви): 52.48.9 - Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, 52.48.2 - Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

У відповідь на подану заяву ДПІ прийняла рішення, оформлене повідомленням від 27.01.2012 р. N 433/Т/17-212, в якому з посиланням на п. 291.5 ПК України Закону N 4014-IV (Закон N 4014-VI) зазначила, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Надалі, з посиланням на норми Закону N 637/97-ВР та визначення термінів "дорогоцінні метали", "ювелірні вироби", ДПІ зазначило у цьому рішенні, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку не мають права здійснювати, зокрема, продаж ювелірних виробів. А отже, як зазначено у наведеному рішенні, оскільки заява позивача містить вид діяльності "роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами", позивачем не дотримано вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, як зазначено у зазначеному рішенні, у ДПІ відсутні підстави для видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) на 2012 рік та заява від 19.01.2012 р. залишається без виконання.

Вирішуючи виходячи з наведених вище обставин спір по суті, суд виходить з наступного.

01 січня 2012 року набрав чинності (з певними особливостями щодо окремих положень) Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 4 листопада 2011 року N 4014-VI (Закон N 4014-VI) (далі - Закон N 4014), відповідно до якого внесено зміни, зокрема, до ПК України відносно спрощеної системи оподаткування та Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", яким визначаються, зокрема, правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва.

Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (з урахуванням змін, внесених зазначеним Законом N 4014 (Закон N 4014-VI)) метою державної підтримки малого підприємництва є: 1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України; 2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; 3) підтримка вітчизняних виробників; 4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Відповідно до статті 10 цього Закону для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися: спрощена система оподаткування, обліку та звітності; спрощена форма бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності встановлюється Податковим кодексом України. Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва визначається Міністерством фінансів України.

Окрім того, з урахуванням змін, внесених Законом N 4014 (Закон N 4014-VI), ПК України в контексті особливостей оподаткування зазначених суб'єктів малого підприємництва передбачено наступне.

Так, відповідно до п. 291.2 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктами 291.5 ПК України визначено види діяльності, здійснюючі які особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому пунктом 291.6 ПК України визначено єдину форму розрахунків для суб'єктів сплати єдиного податку, а пунктом 291.7 ПК України - визначено перелік побутових послуг, які можуть надаватися населенню платниками єдиного податку.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень п. 291.2, 291.5 - 291.7 ПК України у взаємозв'язку з приписами Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", слід дійти висновку, що за своєю економічною суттю державна підтримка малого підприємництва та спрощена система оподаткування спрямовані в першу чергу на стимулювання економічними механізмами розвитку малого бізнесу у сфері реалізації та споживання товарів, робіт, послуг широкого вжитку, реалізація та споживання яких загалом має повсякденний характер та пов'язана, по суті, із поточним життєзабезпеченням діяльності людини.

З аналізу наведених правових норм не вбачається спрямованість спрощеної системи оподаткування на підтримку високорентабельних видів діяльності та реалізацію високорентабельних видів продукції/товарів, оскільки б інше суперечило меті державної підтримки малого бізнесу та суті і призначенню спрощеної системи оподаткування.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до підпункту "г" пункту 5 розділу II Закону N 4014 (Закон N 4014-VI) суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених ПК України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону (Закон N 4014-VI) і відповідають вимогам статті 291 ПК України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

У взаємозв'язку з цим, слід додати, що відповідно до 298.3 ПК України у заяві, крім іншого, зазначаються обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005.

Згідно з п. 299.1 ПК України свідоцтво платника єдиного податку (Наказ N 1675) видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування (Порядок N 1675).

Відповідно до п. 299.4 ПК України платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку (Наказ N 1675).

При цьому, відповідно до п. 299.5 ПК України свідоцтво платника єдиного податку (Наказ N 1675) видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У той же час, відповідно до пп. 1 п. 299.9 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) є, крім іншого, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.

Відповідно до пп. 4 п. 291.5 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними":

- дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- дорогоцінне каміння, це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

При цьому, відповідно до ст. 1 цього ж Закону під пробою розуміється державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина - 900, 950; золото: 375, 500, 585, 750, 958, 999; срібло - 800, 830, 875, 925, 960; паладій 500, 850.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність, що не є аналогом та сумісним з веденням книги обліку доходів платниками єдиного податку, тобто ведення спрощеного обліку результатів діяльності.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженого на виконання вищезгаданого Закону наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 244 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 березня 2004 р. за N 369/8968, виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту. При цьому, комбінований виріб з дорогоцінного металу, це будь-який ювелірний чи побутовий виріб, що складається з частин, які виготовлено із сплаву дорогоцінного металу, та частин, виготовлених із недорогоцінного металу або іншого матеріалу.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. N 822 (чинний до 31 грудня 2012 року), підкатегорія "вироби ювелірні" (код 36.22.13) включає: вироби ювелірні з благородних металів (золото, срібло, платина): прикраси (перстені, браслети, намисто, брошки, сережки, кліпси, ланцюжки для годинників, кулони, медальйони, підвіски, кольє, гривни, брелки, діадеми, шпильки для краватки, запонки і т. ін.), вироби для особистого користування, які звичайно носять в кишенях, у дамській сумочці чи на тілі (портсигари, табакерки, пудрениці, гаманці з ланцюжком і т. ін.), предмети побуту (столові набори, плиткий та глибокий посуд, туалетні набори, приладдя для паління і т. ін.), предмети релігійно-культового призначення та ін. вироби ювелірні з металів, плакованих благородними металами, вироби ювелірні з благородних металів та металів, плакованих благородними металами, що містять перлини, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Ця підкатегорія включає також: авторські ювелірні вироби (вироби золотих та срібних справ майстрів), послуги щодо різних способів оброблення ювелірних виробів (включно ремонт та перероблення ювелірних виробів). Ця підкатегорія не включає: вироби художнього промислу з олова (28.75.24), міді чи нержавіючої сталі (28.75.12), біжутерію (36.61.10).

Відтак, виходячи з системного аналізу наведених вище правових актів, виходячи із суті і призначення спрощеної системи оподаткування та взаємопов'язаної з цим мети державної підтримки малого підприємництва, суд приходить до висновку, що за своєю економічною суттю та для цілей застосування пп. 4 пп. 291.5.1 ПК України, торгівля ювелірними виробами, як такими, що вироблені із дорогоцінних металів та відносяться до категорії прикрас, по своїй економічній суті відноситься/прирівнюється до торгівлі дорогоцінними металами, є складовою цієї діяльності для цілей застосування положень пп. 291.5.1 ПК України.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що дії і рішення податкового органу у зв'язку з відмовою у видачі свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) відповідно до заявленого позивачем виду діяльності з кодом ВЕД 52.48.2 (щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами) є правомірними. Наведені позивачкою доводи в обґрунтування позову не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті спірних відносин, виходячи із встановлених судом обставин, наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем доведено законність та обґрунтованість дій та рішення про відмову у видачі позивачці свідоцтва платника єдиного податку (Наказ N 1675) за кодом КВЕД 52.48.2 (щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами). Враховуючи наведене, а також те, що за всіма заявленими видами діяльності може бути видано лише одне свідоцтво, що не передбачає видачі окремих свідоцтв на окремі види діяльності у разі невідповідності одного із одночасно заявлених видів діяльності умовам застосування спрощеної системи оподаткування, беручи до уваги те, що позивачкою не оскаржуються дії відносно невидачі свідоцтва (Наказ N 1675) за іншим супутнім видом діяльності за КВЕД, за кодом ВЕД - 52.48.9, формування позовних вимог щодо чого та обґрунтування вимог щодо чого в силу положень ст. 11 КАС України є виключним правом позивачки, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 94, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і. н. НОМЕР_1; адреса: 01014, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

О. А. Кармазін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали