ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛЬВОВА

ПОСТАНОВА

18.01.2012 р.

Справа N 2-а-947/11


Галицький районний суд м. Львова в складі: головуючого, судді - Юрківа О. Р., при секретарі - Немоловській-Хмарі З. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови Львова Садового Андрія Івановича (за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), про зобов'язання забезпечення проведення демонтажу Монумента бойової слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській у м. Львові, встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до міського голови Львова Садового А. І. (за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) про зобов'язання забезпечення проведення демонтажу Монумента бойової слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській у м. Львові, покликаючись на те, що в місті Львові на вул. Стрийській, держава СРСР, встановила в 1970 році, для увіковічення радянської окупації на теренах Львова, внаслідок перемоги над нацизмом, Монумент бойової слави радянських збройних сил.

Червона армія на українських землях в час тоталітарного режиму СРСР була інструментом окупації, вчинення голодоморів, репресій та терору.

Львівська обласна рада рішенням N 279 від 17.03.92 року про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності, зняла Монумент бойової слави радянських збройних сил з державного обліку.

10 квітня 2009 року на сесії Львівської обласної ради було прийнято рішення N 868 "Про правову оцінку злочинів комуністичного режиму в Україні", у якому є пункт про підтримку прийняття Закону України "Про заборону комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітаризму і комуністичного режиму", а також рекомендовано районним радам, виконкомам сільських, селищних та міських рад Львівської області провести інвентаризацію архітектурно-будівельних об'єктів (пам'ятники, обеліски, стели, барельєфи тощо), які містять символи тоталітарного режиму, та, відповідно до чинного законодавства, ініціювати демонтаж тих з них, котрі не належать до об'єктів культурної спадщини та не охороняються законом.

Згідно з вищезазначеним рішенням обласної ради Монумент бойової слави радянських збройних сил по вул. Стрийській у м. Львові має бути демонтований у разі ініціювання прийняття відповідного рішення головою міської ради.

Згідно Указу Президента України N 250/2007 від 28.03.2007 року постановлено вжити в встановленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та політичних репресій.

Згідно Указу Президента України N 856/2008 від 29 вересня 2008 року постановлено активізувати роботи по демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та політичних репресій.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, давши аналогічні пояснення, просить позов задовольнити.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, покликаючись на те, що в 1970 році, для увіковічення радянської окупації на теренах Львова, з ініціативи та коштами радянської держави було встановлено Монумент бойової слави радянських збройних сил, що не має художньої цінності, знятий з державного обліку. Наявність цього пам'ятника ображає їх як громадян України. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що рішення Львівської обласної ради N 279 від 17.03.92 року про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності про зняття пам'ятників з державного обліку носить рекомендаційний характер, не стосується прав та обов'язків відповідача оскільки спірне питання може бути вирішено виключно шляхом проведення референдуму, просить у позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 проти позову заперечили та пояснили, що в 1970 році на вул. Стрийській у Львові було відкрито побудований з цінних матеріалів Монумент бойової слави Радянської Армії. Скульптори ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. Архітектори: ОСОБА_14, ОСОБА_15. Проектувальники, будівельники, скульптори, архітектори за 1972 рік отримали Державну премію імені Т. Г. Шевченка. Архітектори та скульптори також отримали золоту медаль імені М. Б. Грекова. На гранітній плиті зі східного торця Монумента викарбовано: "В пам'ять про подвиги доблесних воїнів Радянської армії". Монумент було побудовано на добровільні пожертви воїнів Червонопрапорного Прикарпатського військового округу та громадян.

Абсолютно безпідставним є посилання позивача на рішення сесії Львівської обласної ради від 10 квітня 2009 року за N 868 та пункт цього рішення "Про заборону Комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітаризму і комуністичного режиму", бо у відповідності до вимог ст. 92 Конституції України це є прерогативою Верховної Ради України, а не органів місцевого самоврядування в Україні. Крім того, обласна рада у своєму рішення не пояснила, що вона розуміє під комуністичною ідеологією та символами тоталітаризму і комуністичного режиму.

Червона Армія жодним чином не причетна до голодомору. Монумент бойової слави Радянській Армії жодним чином не причетний до організацій голодомору 1932 - 1933 років та не увічнює осіб причетних до організації голодомору і політичних репресій.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років" шанобливе ставлення до пам'яті про Перемогу і ветеранів Великої Вітчизняної війни є священним обов'язком держави і громадянина України. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в у 1970 році у м. Львові був відкритий "Монумент бойової слави Радянських Збройних Сил". Меморіал розміщено у верхній частині парку культури та відпочинку, поряд з Академією сухопутних військ, на перетині вулиць Стрийської та Гвардійської. Ансамбль виконано в граніті та бронзі авторським колективом, в котрий увійшли скульптори ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, художник - монументаліст ОСОБА_19, архітектори ОСОБА_14 та ОСОБА_15. Ансамбль складається з тридцятиметрового пілона, бронзової центральної групи і масивної гранітної стели з великими рельєфами з кованої міді. На вертикальному пілоні-горельєфи, що символізують основні роди військ: піхотинець, танкіст, артилерист,льотчик, матрос. Центр ансамблю складає скульптурна група, що складається з алегоричних фігур радянського Воїна і Батьківщини - матері. Батьківщина - мати приймає присягу вірності Воїна і символічно благословляє його меч. Автори Монумента отримали державні нагороди за його створення. Рішення про невідповідність даного меморіалу вимогам історико-культурної цінності, як і рішення про його демонтаж, відповідними органами не приймалось.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21.

Згідно з Основним Законом України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури; суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова (стаття 11, частини перша, друга статті 15).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону України). Державні символи України нерозривно пов'язані за своїм змістом з її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003).

Згідно ст. 1 Закону України від 20.04.2000 року "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років", з наступними змінами, на честь Перемоги в столиці України місті - герої Києві, інших містах та населених пунктах України проводяться святкові заходи з використанням символіки років Великої Вітчизняної війни.

Згідно ст. 2 Закону основними формами увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця є установлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам'ятників та меморіалів, упорядкування, збереження та спорудження пам'ятників, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Великій Вітчизняній Війні.

Відповідно до ст. 3 Закону під час святкування Дня Перемоги та Дня захисника Вітчизни у столиці України місті-герої Києві, містах-героях Керчі, Одесі, Севастополі, столиці Автономної Республіки Крим місті Сімферополі, в обласних центрах біля пам'ятників і меморіалів встановлюється почесна варта, а також покладаються вінки і квіти.

Стаття 6 Закону передбачає, що до пам'яток Великої Вітчизняної війни відносяться і зберігаються державою військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, скульптурні, архітектурні та інші споруди і об'єкти, що увічнюють пам'ять про події Великої Вітчизняної війни та подвиги її учасників.

Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок цільових коштів з державного та місцевих бюджетів, а також пожертвувань юридичних і фізичних осіб.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за облік і збереження пам'яток Великої Вітчизняної війни, які розміщені на підвідомчих їм територіях.

Наруга над пам'ятками Великої Вітчизняної війни, їх руйнування і знищення карається відповідно до закону.

Статтею 8 Закону передбачено, що на підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам'ятників у місцях поховань воїнів, які загинули в роки Другої світової війни, що знаходяться поза межами її території.

Україна сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам'ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.

Україна неухильно дотримується взятих міжнародних зобов'язань щодо недопущення проявів фашизму в будь-якій формі на своїй території.

Таким чином, відповідними нормами даного закону врегульовано порядок спорудження і збереження пам'ятників, меморіальних комплексів, присвячених Великій Вітчизняній Війні.

Оцінюючи посилання позивача на рішення Львівської обласної ради N 279 від 17.03.92 року "Про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури Львівської області, виконаних з нетривких матеріалів, або тих, що не мають історичної, наукової та художньої цінності", рішення Львівської обласної ради N 868 від 10 квітня 2009 року "Про правову оцінку злочинів комуністичного режиму в Україні", Звернення до Президента України та Верховної Ради України щодо правової оцінки злочинів комуністичного режиму в Україні про підтримку прийняття Закону України "Про заборону комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітаризму і комуністичного режиму", та рекомендацію районним радам, виконкомам сільських, селищних та міських рад Львівської області провести інвентаризацію архітектурно-будівельних об'єктів (пам'ятники, обеліски, стели, барельєфи тощо), які містять символи тоталітарного режиму, та, відповідно до чинного законодавства, ініціювати демонтаж тих з них, котрі не належать до об'єктів культурної спадщини та не охороняються законом, суд приходить до висновку про те, що дані рішення не містять вказівок на проведення демонтажу, відповідних до спірного, пам'яток /монументів/ органами місцевого самоврядування, а мають рекомендації щодо проведення інвентаризації архітектурно-будівельних об'єктів (пам'ятники, обеліски, стели, барельєфи тощо), які містять символи тоталітарного режиму, та посилання на відповідність до чинного законодавства, згідно з яким необхідно ініціювати демонтаж тих з них, котрі не належать до об'єктів культурної спадщини, що, загалом не може суттєво впливати на права та обов'язки відповідача у даній справі оскільки законодавством України проведення демонтажу, відповідних монументів, органами місцевого самоврядування не передбачено.

Щодо Указу Президента України N 250/2007 від 28.03.2007 року про вжиття у встановленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та політичних репресій, та Указу Президента України N 856/2008 від 25 вересня 2008 року про активізацію роботи по демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та політичних репресій, то суд знаходить, що дана норма стосується демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків саме особам, причетним до організації Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та політичних репресій, а не спірних правовідносин, де питання щодо згаданих осіб не вирішується.

Таким чином, аналізуючи докази, представлені суду у їх сукупності суд приходить до висновку, що в Україні немає спеціального закону, який би врегульовував порядок демонтажу таких пам'яток як Монумент бойової слави Радянських Збройних Сил органами місцевого самоврядування, а тому позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 159 - 163, 167 КАС України, Законом України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років" від 20 квітня 2000 року, суд постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до міського голови Львова Садового Андрія Івановича (за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) про зобов'язання забезпечення проведення демонтажу Монумента бойової слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській у м. Львові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

 

Суддя

О. Р. Юрків





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали