ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 лютого 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Сороки М. О., Олексієнка М. М., Кочана В. М., Зайцева М. П., Шведа Е. Ю., Кравченко Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом К. до Вищої ради юстиції, треті особи - Г., Р. Ю., Р. Т., Х., Ч., про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, встановив:

21 жовтня 2010 р. К. звернувся в суд з позовом до Вищої ради юстиції, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність Вищої ради юстиції, що полягає у непроведенні перевірки за його скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України; зобов'язати відповідача відповідно до Закону України "Про вищу раду юстиції" здійснити перевірку доводів, викладених у його скарзі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 вересня 2010 р. звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України. Вказував на допущені, на його думку, порушення і підстави, за якими відповідно до ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" настає дисциплінарна відповідальність суддів. Обґрунтованість скарги мала бути встановлена шляхом її перевірки, яку відповідачем проведено не було, а надана лише відповідь посадовою особою.

В письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що скарга К. не містила відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях суддів, а тому не було підстав призначати перевірку в порядку ст. 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з мотивів та підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи відкласти у зв'язку з участю в іншому судовому процесі. З урахуванням положень ст. 128 КАСУ справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 1, глави 2 розділу 3, розділу 4 Закону України (із змінами і доповненнями) "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. N 22/98-ВР (далі - Закон N 22/98-ВР), Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням від 4 жовтня 2010 р. N 791/0/15-10, Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Формою роботи Ради є засідання, правомочність якого визначається присутністю більшості членів від її конституційного складу. За результатами розгляду питань порядку денного Рада приймає акти, визначені п. 3 § 2 глави 2 Регламенту.

Як свідчать зібрані у справі докази, 20 вересня 2010 р. позивач звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України Г., Р. Ю., Р. Т., Х., Ч., які розглядали адміністративну справу за N П-115/10 за його позовом до Президента України про визнання незаконними і нечинними окремих положень указу Президента України.

Відповідь на скаргу надала виконуюча обов'язки Голови Вищої ради юстиції І. В листі від 15 жовтня 2010 р. за N 3578-9314/0/9-10 посадова особа повідомила, що викладені у скарзі обставини стосуються правової оцінки судових рішень при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду та розгляді заяви про відвід складу суду. Скарга не містить відомостей про факт дисциплінарного проступку суддів вищого спеціалізованого суду, які могли б бути підставою для доручення членові Вищої ради юстиції перевірити такі відомості.

Таким чином, Рада, як колегіальний орган, на своєму засіданні жодних рішень по скарзі К. не приймала і дій не вчиняла.

Не допустила Рада і бездіяльності. Під бездіяльністю, з огляду на положення, викладені у ч. 2 ст. 55 Конституції України, п. 1 ч. 2 КАСУ, розуміється певна форма поведінки особи (колегіального органу), пов'язана з невчиненням дій, які вона повинна вчинити на підставі закону, що призвело до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи.

На цій стадії Рада бездіяльності не допускала, оскільки питання про здійснення перевірки за скаргою К. на колегіальний орган не вносилось.

Стадії дисциплінарного провадження встановлені ст. 39 Закону N 22/98-ВР. Згідно з ч. 1 цієї статті дисциплінарне провадження включає такі стадії:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

Перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених підчас перевірки, висновків і пропозицій. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження (ст. 40 Закону N 22/98-ВР).

Отже, спірні правовідносини виникли не між позивачем та Радою, а між позивачем та посадовою особою як окремим суб'єктом владних повноважень.

Проте такий спір згідно зі ст. 1711 КАСУ не відноситься до предметної підсудності Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до правил предметної підсудності та особливостей провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18, ст. 1711 КАСУ) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльність Вищої ради юстиції, а не її посадових осіб.

За змістом статей 3, 6, ч. 3 ст. 50 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Тобто саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Стаття 52 КАСУ не допускає заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це призведе до зміни підсудності адміністративної справи.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що не встановлено протиправної бездіяльності Ради щодо розгляду скарги К., відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

У зв'язку з цим безпідставною є і похідна позовна вимога про зобов'язання Ради розглянути матеріали за зверненням К. згідно зі ст. 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Крім того, суд звертає увагу на вимоги чинного законодавства, які мають суттєве значення для вирішення справ, пов'язаних із зверненням громадян на дії, бездіяльність чи рішення Вищої ради юстиції.

Стаття 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Проте не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

В Рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 р. N 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 2 і 4 ст. 1, абз. 2 п. 8 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 25, пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 30, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32, п. 2 ч. 2 ст. 33, п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 37, статей 38 і 48 Закону N 22/98-ВР йдеться про те, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Як ст. 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", так і вказаний висновок Конституційного Суду України з метою недопущення використання права звернення зі скаргою щодо судді як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя пов'язують порушення дисциплінарної справи щодо судді лише із наявністю у відповідному зверненні ознак дисциплінарного проступку цього судді.

Здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону N 22/98-ВР, п. 2 ч. 1 ст. 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" належить до відання Вищої ради юстиції.

Відповідно до положень цього Закону питання про внесення подання Президенту України про призначення особи на посаду судді Вища рада юстиції розглядає не інакше ніж за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст. 29); питання про призначення судді на адміністративну посаду - за поданням відповідної ради суддів (ст. 291); питання про встановлення результатів кваліфікаційного іспиту або відмову у рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково - за скаргою відповідного кандидата на посаду судді (ст. 292); питання про звільнення судді з посади - за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої ради юстиції (ст. 30); питання про порушення вимог законодавства щодо несумісності - за пропозицією народного депутата України, Голови Верховного Суду України, голови вищого спеціалізованого суду України, Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст. 34); питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів - за поданням члена Вищої ради юстиції (ст. 38).

Жодний інший суб'єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 1711 КАСУ, суд постановив:

У задоволенні позову К. до Вищої ради юстиції, треті особи - Г., Р. Ю., Р. Т., Х., Ч., про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали