Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

07.11.2018 р.

Справа N 607/3128/16-ц

 

Провадження N 14-346цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого, судді - Князєва В. С., судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., учасники справи: позивач - ОСОБА_3, відповідачі: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області (далі - КДКА Хмельницької області), Рада адвокатів Тернопільської області, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Ради адвокатів України та КДКА Хмельницької області на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року в складі колегії суддів Щавурської Н. Б., Гурзеля І. В., Ходоровського М. В., касаційні скарги Ради адвокатів України на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року в складі судді Жолудько Л. Д. і на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року в складі судді Дзюбича В. Л. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року в складі колегії суддів Жолудько Л. Д., Кузьми Р. М., Костіва О. З., у справі за позовом ОСОБА_3 до КДКА Хмельницької області, Ради адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення, зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні адвокатської діяльності та не вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, установила:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до КДКА Хмельницької області, Ради адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Хмельницької області від 18 січня 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні адвокатської діяльності та не вносити до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, посилаючись на порушення правил встановленої юрисдикції та процедури органами адвокатського самоврядування щодо розгляду справ про дисциплінарну відповідальність адвоката та виконання обов'язку зі сплати щорічного внеску в повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року відкрито провадження в справі та вжито заходів забезпечення позову, а саме: заборонено Раді адвокатів Тернопільської області вносити будь-які зміни до ЄРАУ стосовно адвоката ОСОБА_3 до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Ради адвокатів України на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року про відкриття провадження у справі, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року про забезпечення позову та за апеляційною скаргою КДКА Хмельницької області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року про відкриття провадження у справі за вказаним позовом.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову питання про права та обов'язки Ради адвокатів не вирішувалося та відповідачами ця ухвала не оскаржується, а ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження з підстав недотримання правил юрисдикції не підлягає апеляційному перегляду.

05 липня 2016 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Хмельницької області від 18 січня 2016 року N 9 про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік. В іншій частині вимог позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КДКА Хмельницької області не враховано загальних засад юридичної відповідальності особи, не дотримано процедури порушення, розгляду та визначення наявності у діях ОСОБА_3 дисциплінарного проступку з обов'язковим урахуванням ступеня вини та причинно-наслідкового зв'язку між винними діями особи та негативними наслідками, які наступили внаслідок таких дій; оспорюване рішення не містить висновку щодо визнання вчинених позивачкою дій як систематичного або одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики, що підривають авторитет адвокатури України; позивачка була позбавлена права бути присутньою під час розгляду дисциплінарної справи, надавати письмові та усні пояснення по суті справи та ознайомлюватися з документами. У рішенні КДКА Хмельницької області не обґрунтовано підстави для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення, як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на 1 рік.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Ради адвокатів України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та повернуто її заявнику.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, та оскаржуваним рішенням місцевого суду не вирішувалося питання про права і обов'язки Ради адвокатів України.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності з порушенням встановленого Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року N 5076-VI (Закон N 5076-VI) (далі - Закон N 5076-VI) порядку, оскільки не повідомлено про час та місце розгляду дисциплінарної справи, не обґрунтовано застосування обраного заходу дисциплінарного стягнення, не враховано, що позивачкою сплачено щорічний внесок.

Апеляційний суд зазначив, що даний спір не має публічно-правового характеру, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа N 6-2873цс15) (Постанова N 6-2873цс15).

У липні 2016 року КДКА Хмельницької області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій зазначала про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Просила скасувати ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року та закрити провадження в даній справі.

У серпні 2016 року Рада адвокатів України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року та від 01 серпня 2016 року, в яких просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд чи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, а також касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи, наведені в касаційних скаргах

Касаційні скарги мотивовано тим, що спір стосується реалізації органами адвокатського самоврядування своїх повноважень, установлених законом, правовідносини сторін мають публічно-правовий характер, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_3 повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Рада адвокатів України вказувала, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, вирішили питання про її права та обов'язки як особи, яка не брала участі в справі, оскільки з огляду на положення Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) саме Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ та вносить до нього відомості про адвокатів.

29 серпня 2016 року ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Ради адвокатів України та КДКА Хмельницької області на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року та повернуто касаційну скаргу КДКА Хмельницької області в частині оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року.

30 серпня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради адвокатів України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року.

08 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради адвокатів України на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року.

15 та 19 вересня 2016 року ОСОБА_3 надіслала на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційні скарги, в яких зазначила, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а вказаний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа N 6-2873цс15) (Постанова N 6-2873цс15).

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII) (далі - Закон N 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону (Закон N 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У квітні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 20 червня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII)) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо права Ради адвокатів України на апеляційне оскарження

Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Ради адвокатів України на ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року про відкриття провадження в справі та вжиття заходів забезпечення позову та за апеляційною скаргою КДКА Хмельницької області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2016 року про відкриття провадження в справі (ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року), а також відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги Ради адвокатів України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року в даній справі (ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року), апеляційний суд керувався тим, що Рада адвокатів України не є особою, яка брала участь у даній справі, та оскаржуваними судовими рішеннями суду першої інстанції не вирішувалося питання про права й обов'язки, а тому не має права апеляційного оскарження ухвал та рішення суду першої інстанції.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

За змістом статті 292 ЦПК України в редакції, чинній на момент вирішення питання апеляційним судом, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення та визначені статтею 293 цього Кодексу ухвали суду першої інстанції повністю або частково.

Отже вказаною нормою визначено три групи суб'єктів апеляційного оскарження: 1) сторони, 2) інші особи, які беруть участь у справі, 3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як убачається з матеріалів справи, Рада адвокатів України подала до суду апеляційні скарги саме як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки.

Частиною шостою статті 31 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) встановлено, що відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до ЄРАУ.

Відповідно до частин першої (Закон N 5076-VI), шостої статті 17 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону (Закон N 5076-VI) набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Порядок ведення ЄРАУ затверджується Радою адвокатів України.

Рада адвокатів регіону забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до ЄРАУ (пункт 9 частини четвертої статті 48 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI)).

Пунктом 4 частини четвертої статті 55 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) передбачено, що Рада адвокатів України здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення ЄРАУ, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього.

Пунктом 1.1 Порядку ведення ЄРАУ, затвердженого рішенням Ради адвокатів України N 26 від 17 грудня 2012 року (далі - Порядок) встановлено, що ЄРАУ - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За рішенням Ради адвокатів України та/або розпорядження Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, Рада адвокатів України, як адміністратор Другого рівня внесення відомостей до ЄРАУ, виконує функції та обов'язки адміністратора Першого рівня по веденню ЄРАУ. При внесенні таких даних (відомостей) та/або їх зміни, адміністратор бази даних ЄРАУ Другого рівня слідує командам системи електронної бази даних ЄРАУ.

Пунктом 2.2 встановлено, що Рада адвокатів регіону призначає відповідальну особу (осіб) - адміністратора бази даних ЄРАУ, який вносить відомості до ЄРАУ на Першому рівні на підставі інформації та документів передбачених Законом N 5076-VI (Закон N 5076-VI) та актами Національної асоціації адвокатів України стосовно адвокатів, яким видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, адвокатів, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено чи припинено, адвокатів іноземної держави, стосовно яких прийнято рішення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про включення до ЄРАУ, інші відомості передбачені Законом та цим Порядком.

У момент затвердження адміністратором ЄРАУ Другого рівня відомостей, отриманих від адміністратора ЄРАУ першого рівня, вони набувають статусу відомостей (інформації) другого рівня і стають активними та відкритими на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу, за винятком випадків, передбачених цим Порядком (пункт 2.15).

Пунктами 4.1, 4.1.1 вказаного Порядку визначено, що до відомостей, що містяться в ЄРАУ вносяться зміни у разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із пунктом 4.16 цього Порядку Національна асоціація адвокатів України ініціює звірку та скеровує радам адвокатів регіонів електронними засобами зв'язку на їх офіційні, визначені Національною асоціацією адвокатів України електронні адреси, Акт звірки сплати адвокатами щорічних внесків (за наявними даними), який включає списки адвокатів з даними про сплату (несплату) щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, у тому числі на умовах розстрочення.

При цьому ради адвокатів регіонів протягом трьох робочих днів повертають Акт звірки із внесеними до нього іншими відомостями та підтверджуючими їх документами, у тому числі що свідчать про здійснення відповідних перерахувань на рахунок Національної асоціації адвокатів України. Акт звірки вважається прийнятим у редакції Національної асоціації адвокатів України у разі його неповернення у визначений цим пунктом Порядку строк. Після чого, адміністратором ЄРАУ Другого рівня відомості у ЄРАУ про адвокатів, які не сплатили щорічний внесок або інформація про сплату яких не підтверджена радою адвокатів регіону, переводяться у стан неактивних та невидимих для користувачів офіційного веб-сайта Національної асоціації адвокатів України (пункт 4.17 Порядку).

Рада адвокатів України оскаржувала в апеляційному порядку ухвали та рішення суду першої інстанції, які постановлені, у тому числі щодо внесення до ЄРАУ відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_3 з підстав несплати останньою щорічного внеску.

Проте апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, не врахував, що Рада адвокатів України до участі у справі не залучалася, однак відповідно до вищевказаних положень законодавства саме після внесення посадовою особою Ради адвокатів України як адміністратором Другого рівня, який здійснює контроль за наповненням ЄРАУ, відомостей до бази даних такі відомості стають публічними та набувають відповідного правового статусу, при цьому адміністратор Першого рівня - відповідна рада адвокатів регіонів - таких повноважень немає, тобто оскаржуваними рішеннями суду першої інстанції було вирішено питання про її права і обов'язки, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що Рада адвокатів України не відноситься до суб'єктів апеляційного оскарження, а тому ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня та 01 серпня 2016 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо юрисдикції вказаного спору

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб'єктною підсудністю.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

КАС України ( N 2747-IV) у редакції від 03 жовтня 2017 року у пункті 2 частини першої статті 4 надав визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Одним із учасників адміністративного спору завжди є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України ( N 2747-IV) в редакції від 03 жовтня 2017 року). Аналогічне визначення містилося й у пункті 7 статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

КАС України у статті 17 передбачав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині першій статті 19 КАС України ( N 2747-IV) (у редакції від 03 жовтня 2017 року) розширено перелік спорів, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_3 як особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, виданого 18 червня 1993 року Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, звернулася до суду із позовом до КДКА Хмельницької області, Ради адвокатів Тернопільської області з вимогами про скасування рішення КДКА Хмельницької області від 18 січня 2016 року, яким притягнуто її до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

На час подання адвокатом ОСОБА_3 позовної заяви стаття 59 Конституції України передбачала, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року N 1401-VIII (Закон N 1401-VIII) Конституцію України доповнено статтею 131-2, за якою для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Указаний висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У частинах першій (Закон N 5076-VI) та другій статті 2 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (Закон N 5076-VI). Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Однією з гарантій здійснення незалежної адвокатської діяльності є те, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої статті 23 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI)).

У статті 33 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) передбачено загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката та надано визначення дисциплінарного провадження. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом (Закон N 5076-VI).

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в ЄРАУ.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною третьою статті 39 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Аналогічна вимога міститься й у статті 42 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI).

За частиною першою статті 50 Закону N 5076-VI (Закон N 5076-VI) з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів утворюється кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.

У частині п'ятій цієї статті перераховано повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до яких належать:

1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;

2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;

3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

З аналізу мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можна зробити висновок, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (справа N 6-2750цс15) (Постанова N 6-2750цс15) зроблено правовий висновок, що суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. З огляду на викладене спір у справі за позовом адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цього висновку.

У даному випадку оскаржується рішення КДКА Хмельницької області, яким притягнуто адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та зупинено подальше зайняття останньою адвокатською діяльністю. Тобто відповідач, яким є КДКА Хмельницької області, наділений владними управлінськими функціями відносно позивачки, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловлено й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року (справа N 14-44цс18) (Постанова N 14-44цс18, 640/12325/15-ц), а також від 29 серпня 2018 року (справа N 11-617апп18).

Велика Палата Верхового Суду зазначає, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа N 6-2873цс15) (Постанова N 6-2873цс15) на який посилається як апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 12 серпня 2016 року, так і позивачка у своїх запереченнях на касаційні скарги, стосується рішення Ради адвокатів України як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема можливості брати участь і бути обраними до органів адвокатського самоврядування, а не набуття статусу адвоката чи процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, тобто правовідносин, які не є аналогічними.

Оскільки спір у справі, яка переглядається, є публічно-правовим, так як стосується зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, його належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Суди попередніх інстанцій, розглянувши спір по суті, допустили порушення норм процесуального права.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю з роз'ясненням позивачу, що позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки судами попередніх інстанції порушено правила юрисдикційності вирішення вказаного спору та Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про закриття провадження у справі, тому правові підстави для направлення справи за апеляційними скаргами Ради адвокатів України на ухвали від 28 березня 2016 року та рішення від 05 липня 2016 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для продовження розгляду до апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 414 - 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

Касаційні скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, Ради адвокатів України задовольнити.

Ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року та 01 серпня 2016 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 серпня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, Ради адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення, зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні адвокатської діяльності та не вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

О. М. Ситнік

Судді:

Н. О. Антонюк

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Д. А. Гудима

 

В. І. Данішевська

 

О. С. Золотніков

 

О. Р. Кібенко

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

І. В. Саприкіна

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали