ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ

ПОСТАНОВА

від 19 грудня 2016 року N 512

Київ

Про звернення до Генеральної прокуратури України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Національного антикорупційного бюро України

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Усатової І. А. від 13 грудня 2016 року в справі N 760/11447/16-к, провадження N 1-кс/760/16749/16, частково задоволено клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), яке погоджено прокурором у кримінальному провадженні начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, дозволено окремим детективам указаного відділу проведення обшуку "в кабінеті Голови ЦВК N 401, що знаходиться на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, площа Лесі України, 1" з метою відшукання та вилучення перелічених у зазначеній ухвалі речей та документів.

Детектив Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро в період з 23 год. 12 хв. 13 грудня 2016 року до 00 год. 30 хв. 14 грудня 2016 року за участю спеціаліста - начальника відділу детективів кримінальної лабораторії Національного бюро, детектива Національного бюро, керівника Секретаріату Центральної виборчої комісії та заступника керівника Секретаріату Комісії провів обшук у кабінеті N 401, розташованому на четвертому поверсі адміністративної будівлі Центральної виборчої комісії за адресою пл. Лесі Українки, 1, м. Київ.

Про проведення вказаної процесуальної дії складено протокол, за змістом якого керівнику Секретаріату Комісії запропоновано видати зазначені в ухвалі речі та документи, на що останній заявив, що кабінет N 401 не використовується Головою Комісії, а про запитувані речі та документи йому нічого не відомо. Також у протоколі вказано, що у зв'язку з відмовою видати те, що вимагається, було проведено обшук у згаданому кабінеті. Крім того, протокол містить зауваження та доповнення присутніх під час проведення обшуку працівників Комісії щодо повідомлення ними працівникам Національного бюро про використання кабінету N 401 не Головою Комісії, а іншим членом Центральної виборчої комісії.

У зв'язку з викладеним Центральна виборча комісія зазначає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України та законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів у порядку та в межах, установлених законами України.

Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності (частина друга статті 2 зазначеного Закону).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1 (Закон N 1698-VII), 3 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро" (Закон N 1698-VII) Національне бюро є державним правоохоронним органом, основними принципами діяльності якого, зокрема, є верховенство права, повага та дотримання прав і свобод людини і громадянина, законність, безсторонність та справедливість, підконтрольність і підзвітність суспільству та визначеним законом державним органам.

Відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI) (далі - КПК України) кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено зокрема, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій особі право вчиняти будь-яку дію, спрямовану на обмеження будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (справа "Заїченко проти України (N 2)") наголошувалося, що формулювання "згідно із законом" вимагає, щоб оскаржуваний захід не тільки мав підґрунтя у національному законодавстві, а й також був сумісний з принципом верховенства права, який прямо зазначається у преамбулі Конвенції і є невід'ємною частиною мети і завдання статті 8 Конвенції. Таким чином, закон повинен бути доступним і передбачуваним, тобто сформульованим достатньо чітко, щоб забезпечити особі можливість - за необхідності шляхом надання відповідної поради - регулювати свою поведінку. Крім того, Суд акцентував увагу на тому, щоб національне законодавство відповідало цим вимогам, воно повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та, відповідно, із достатньою чіткістю зазначати межі повноважень, наданих компетентним органам влади, та спосіб їхнього здійснення (див. рішення у справі "С. і Марпер проти Сполученого Королівства" (S. and Marper v. the United Kingdom) [ВП], заяви N 30562/04 і N 30566/04, п. 95, ECHR 2008, з подальшими посиланнями).

У свою чергу КПК України ( N 4651-VI) містить засоби правового захисту від довільного зазіхання з боку органів влади, включаючи, крім іншого, і заборону вилучення будь-яких документів і речей, що не мають прямого відношення до справи, яка розслідується.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року в справі N 6-рп/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України ( N 4651-VI) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Частиною першою статті 9 КПК України ( N 4651-VI) встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу ( N 4651-VI), міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 13 КПК України ( N 4651-VI) не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Проведення слідчих (розшукових) дій, до яких, серед іншого, віднесено і обшук, регламентує глава 20 КПК України ( N 4651-VI).

За змістом статті 223 КПК України ( N 4651-VI) слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Відповідно до статті 234 КПК України ( N 4651-VI) метою проведення обшуку є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, що приймається за результатами розгляду, зокрема, погодженого з прокурором клопотання слідчого, яке повинно містити передбачені частиною третьою статі 234 КПК України ( N 4651-VI) відомості, серед яких житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, яких планується відшукати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

При цьому згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 234 КПК України ( N 4651-VI) слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Відповідно до частини другої статті 235 КПК України ( N 4651-VI) ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК України ( N 4651-VI), а також містити, зокрема, відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Частинами першою ( N 4651-VI), другою статті 236 КПК України ( N 4651-VI) встановлено, що слідчий вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Слідчий зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб (частина четверта статті 236 КПК України ( N 4651-VI)).

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

За таких обставин Центральна виборча комісія зазначає, що проведення обшуку в кабінеті N 401, розташованому на четвертому поверсі адміністративної будівлі Центральної виборчої комісії, який з червня 2007 року фактично є службовим кабінетом іншого, а не Голови Комісії, члена Центральної виборчої комісії, про що представники Національного бюро були поінформовані працівниками Секретаріату Комісії до початку обшуку, ставить під сумнів його проведення для досягнення мети, передбаченої статтею 234 КПК України ( N 4651-VI).

При цьому Комісія зауважує, що на дверях службового кабінету N 401 розміщено табличку розміром 160 мм х 330 мм із зазначенням прізвища, імені, по батькові та посади відповідного члена Центральної виборчої комісії шрифтом розміром 20 мм. Натомість кабінет Голови Центральної виборчої комісії розташовано на шостому поверсі та має інший номер.

Разом з тим Комісія звертає увагу, що обшук проводився у нічний час, що заборонено статтею 223 КПК України ( N 4651-VI), за винятком невідкладних випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Комісія зауважує, що оскільки кримінальне провадження N 52016000000000166 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 травня 2016 року, зазначені у статті 223 КПК України ( N 4651-VI) випадки взагалі не могли мати місця.

Водночас Комісія відзначає, що попередньо в рамках указаного кримінального провадження в приміщенні Центральної виборчої комісії неодноразово (за 10 ухвалами суду) вчинялись інші процесуальні дії, що полягали, зокрема, у тимчасовому доступі до речей і документів та їх вилученні.

Також Центральна виборча комісія зазначає, що відомості щодо належності кабінету N 401 Голові Центральної виборчої комісії, вказані старшим детективом Національного бюро у клопотанні, погодженому прокурором у кримінальному провадженні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, яке було частково задоволено слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва, не відповідають дійсності, що може свідчити про невідповідність такого клопотання вимогам частини третьої статті 234 КПК України ( N 4651-VI), недоведеність слідчим наявності достатніх підстав вважати, що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи, а відтак і наявність підстав для відмови в його задоволенні.

Крім того, після проведеного обшуку працівники відділу телекомунікаційних мереж та системного адміністрування Реєстру управління захисту інформації та адміністрування систем Реєстру Служби розпорядника Державного реєстру виборців за зверненням члена Центральної виборчої комісії провели обстеження автоматизованого робочого місця (АРМ) автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Державний реєстр виборців", розміщеного в робочому кабінеті N 401 і користувачем якого є цей член Комісії, та зафіксували, що фронт-панель системного блока комп'ютера, через який здійснюється доступ до Державного реєстру виборців, та кришка DVD-привода зірвані, а АРМ ввімкнути не вдалося.

Водночас було проведено аналіз активності АРМ у мережі, а засобами адміністрування АІТС "Державний реєстр виборців" останню активність АРМ у мережі зафіксовано 15 листопада 2016 року о 15 год. 26 хв. Спроб порушення чи несанкціонованого доступу до АІТС "Державний реєстр виборців" не виявлено.

Разом з тим Комісія відзначає, що відповідно до статті 344 Кримінального кодексу України ( N 4651-VI) кримінальними правопорушеннями визнається незаконний вплив у будь-якій формі на члена Центральної виборчої комісії з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, у тому числі вчинені особою з використанням свого службового становища.

Статтями 364 ( N 4651-VI), 365 указаного Кодексу ( N 4651-VI) передбачено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (Закон N 1698-VII), яка регламентує відповідальність працівників Національного бюро, працівники Національного бюро самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони зобов'язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.

Працівники Національного бюро за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом частини першої статті 26 указаного Закону (Закон N 1698-VII) контроль за діяльністю Національного бюро здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відноситься боротьба з корупцією і організованою злочинністю, в порядку, визначеному Конституцією України, Законом України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", цим та іншими законами України.

Згідно з частинами першою (Закон N 1698-VII), другою статті 27 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (Закон N 1698-VII) з метою попередження, виявлення та розслідування правопорушень у діяльності працівників Національного бюро у складі його центрального управління діє підрозділ внутрішнього контролю, до обов'язків якого віднесено, зокрема, перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв'язку Національного бюро, щодо причетності працівників Національного бюро до вчинення правопорушень; проведення службового розслідування стосовно працівників Національного бюро; здійснення оперативно-розшукових заходів та досудового розслідування з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень у діяльності працівників Національного бюро.

У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення підрозділ внутрішнього контролю Національного бюро негайно повідомляє про це Генерального прокурора України чи його заступника (частина п'ята статті 27 зазначеного Закону (Закон N 1698-VII)).

Відповідно до статті 1311 Основного Закону України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Статтями 7 (Перелік N 1697-VII) та 8 Закону України "Про прокуратуру" (Перелік N 1697-VII) передбачено, що до системи прокуратури України входять, зокрема, Генеральна прокуратура України, яка організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також Спеціалізована антикорупційна прокуратура, утворена у Генеральній прокуратурі України (на правах самостійного структурного підрозділу), на яку, зокрема, покладається функція здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України.

Таким чином, Центральна виборча комісія зазначає, що дії працівників Національного бюро щодо проведення в ніч з 13 на 14 грудня 2016 року обшуку в кабінеті N 401, розташованому на четвертому поверсі адміністративної будівлі Центральної виборчої комісії, що є службовим кабінетом іншого, ніж Голова Комісії, члена Центральної виборчої комісії, можуть містити ознаки вчинення кримінальних правопорушень, а також негативно впливають на організацію діяльності Центральної виборчої комісії, її Секретаріату, Служби розпорядника Державного реєстру виборців та повинні бути перевірені компетентними органами на предмет їх відповідності законодавству України.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 19 Конституції України, керуючись статтями 1 - 3, 10 - 13, частиною другою статті 27 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє:

1. Звернутися до Генеральної прокуратури України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Національного антикорупційного бюро України щодо перевірки викладених у цій постанові обставин та реагування відповідно до законодавства України.

2. Цю постанову надіслати Генеральній прокуратурі України, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Національному антикорупційному бюро України, Солом'янському районному суду міста Києва, а також оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

 

Заступник Голови
Центральної виборчої комісії

Ж. УСЕНКО-ЧОРНА




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали