ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 22 лютого 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Зайця В. С. (головуючого), Головчук С. В., Розваляєвої Т. С, Сороки М. О., Цвіркуна Ю. І. (суддів) (за участю представника позивача - Особи-2, представника відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи-1 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

1 лютого 2011 р. Особа-1 звернулася з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Вищої ради юстиції під час розгляду її звернення щодо проведення перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України О. та К. протиправною; зобов'язання Вищої ради юстиції розглянути матеріали за зверненням Особи-2 в інтересах Особи-1 згідно зі ст. 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР від 15 січня 1998 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Мотивує їх тим, що відповідач, не розглянувши звернення позивача в межах повноважень та у визначеному порядку відповідно до статей 3, 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції", якими передбачені повноваження Вищої ради юстиції, процедура перевірки даних про дисциплінарний проступок, прийняття рішення по матеріалах перевірки про доцільність порушення дисциплінарного провадження, порушив право позивача на розгляд скарги та прийняття по ній рішення. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи проти адміністративного позову, представник відповідача зазначив, що Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити з огляду на безпідставність позовних вимог та дотриманням відповідачем встановленого порядку розгляду скарги позивача.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач 24 вересня 2010 р. направив до Вищої ради юстиції скаргу, у якій просив здійснити перевірку даних про наявність підстав про притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови Верховного Суду України О. та його заступника К. з подальшим внесенням подання до Верховної Ради України про звільнення їх з посад.

Не вбачаючи в поданій скарзі відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях Голови Верховного Суду України О. та його заступника К., позивачу була дана відповідь за N III-3601-10532/0/9-10 від 1 листопада 2010 р. за підписом заступника Голови Вищої ради юстиції І. У відповіді позивачу роз'яснили повноваження Вищої ради юстиції як конституційного органу та наголошено на тому, що скарга позивача не містить відомостей, які могли б розцінюватись як порушення Головою Верховного Суду України О. та його заступником К. присяги судді, а також додатково роз'яснено, що Голова Верховного Суду України та його заступник обираються та звільняються з адміністративних посад Пленумом Верховного Суду України згідно зі статтями 42 - 44 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З позову, пояснень представника позивача в судовому засіданні та наданої копії скарги вбачається, що предметом спору є порушення Вищою радою юстиції порядку розгляду та вирішення скарги про притягнення Голови Верховного Суду України О. і його заступника К. до дисциплінарної відповідальності не у зв'язку із здійсненням правосуддя, а за фактом неналежного виконання ними своїх посадових обов'язків як Голови Верховного Суду, заступника Голови Верховного Суду при здійсненні ними адміністративно-господарських функцій.

На думку позивача, бездіяльність Вищої ради юстиції полягає у тому, що зазначеним органом не була проведена перевірка його звернення, матеріали перевірки не передані до Вищої ради юстиції для вирішення питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Посилання позивача на те, що Вищою радою юстиції не були дотримані процедурні дії щодо розгляду скарги та неналежного оформлення рішення, є безпідставними з огляду на наступне.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, який, зокрема, приймає рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (ст. 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції").

Згідно із ст. 2 названого Закону повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції може притягнути до дисциплінарної відповідальності Голову, заступників Голови та суддів Верховного Суду України, Голову і заступників Голови та суддів вищих спеціалізованих судів на підставах, передбачених у ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Вища рада юстиції може накласти на цих суддів дисциплінарне стягнення - догану.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" порушенням суддею присяги є вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніву його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Порушенням присяги судді, що обіймає адміністративну посаду в суді, є також невиконання ним посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, пов'язаних з процесуальними діями.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про Вищу раду юстиції" підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень.

Стадії дисциплінарного провадження встановлені ст. 39 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у такій послідовності: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення.

Статтею 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції" передбачено, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про наявність чи відсутність у зверненні, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді. При цьому в ч. 4 ст. 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Конституційний Суд України, приймаючи рішення від 21 травня 2002 р. у справі про Закон України "Про Вищу раду юстиції", зазначив, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

В цьому самому рішенні вказано, що внесення членом Вищої ради юстиції за наслідком здійсненої ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів є необхідною складовою механізму реалізації конституційних повноважень Вищої ради юстиції, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України.

Виходячи із вимог наведених норм Закону, рішення Конституційного Суду України, Вища рада юстиції, як колегіальний орган, починає діяти з моменту внесення членом Вищої ради юстиції за наслідком здійсненної ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Отже, спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції, як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і діє в межах своєї компетенції, вирішуючи питання про необхідність призначення перевірки даних про дисциплінарний проступок.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку проте, що Вища рада юстиції жодним чином не порушила приписів Законів України "Про Вищу раду юстиції" та не допустила протиправної бездіяльності щодо розгляду скарги позивача. Позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції, вчиненої під час розгляду його скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Вища рада юстиції, як колегіальний орган, починає діяти з моменту внесення членом Вищої ради юстиції за наслідком здійсненної ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів, спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції, як колегіального органу, вона не допустила протиправної бездіяльності щодо розгляду скарги позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158 - 163, 1711 КАСУ постановив:

В позові Особи-1 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності Вищої ради юстиції протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали