ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

23.05.2018 р.

Справа N 509/667/15-ц

 

Провадження N 61-9576св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Хопти С. Ф., суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", відповідач - ОСОБА_3, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., встановив:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 164400 доларів США, зі сплатою 14 % річних, терміном до 29 серпня 2038 року. 29 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 та розташована по АДРЕСА_1. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором від 28 лютого 2006 року.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 9 вересня 2014 року виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 1902936 грн. 34 коп., що еквівалентно 238075 доларів 36 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1286132 грн. 13 коп., що еквівалентно 160907 доларам 31 цент США, заборгованість за відсотками у розмірі 616804 грн. 21 коп., що еквівалентно 77168 доларів 05 центів США.

З урахуванням викладеного ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 29 серпня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

У липні 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" було подано до суду уточнену позовну заяву, в якій воно просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 29 серпня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, а ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 8 вересня 2016 року у складі судді Ганзій Д. М. позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. У рахунок часткового погашення ОСОБА_3 перед ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту від 29 серпня 2008 року у загальному розмірі 1902936 грн. 34 коп., що еквівалентно 238075 доларів 36 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1286132 грн. 13 коп., що еквівалентно 160907 доларам 31 цент США, заборгованість за відсотками у розмірі 616804 грн. 21 коп., що еквівалентно 77168 доларів 05 центів США - звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 та розташована по АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом у межах процедури виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконав, чим порушив права банку. У рахунок часткового погашення відповідачем перед банком заборгованості за спірним договором кредиту - звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у лютому 2015 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив суд у рахунок часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за банком. 18 липня 2015 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі. 20 липня 2016 року банк звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просив у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах. Проте суд першої інстанції прийняв уточнену позовну заяву банку без відповідної реєстрації в суді, тобто у незаконний спосіб та у порушення частини другої статті 127 ЦПК України 2004 року не надіслав відповідачу уточнену позовну заяву, в якій банк змінив предмет і підставу позову, а 8 вересня 2016 року вирішив справу без участі відповідача, чим порушив його процесуальні права. Отже, справа підлягає розгляду за первісною позовною заявою, а саме про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за банком, проте зазначене можливо згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" як позасудовий спосіб захисту.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що уточнена позовна заява була подана банком у судовому засіданні, яку було підтримано представником банку. Зміна предмету та підстави позову не відбулись, оскільки предметом позову було стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки, а, отже, банком було уточнено лише спосіб його виконання. Крім того, банком направлялась уточнена позовна заява на адресу відповідача та його представника, що підтверджується зворотними повідомленнями.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 29 серпня 2008 року ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 164400 доларів, зі сплатою 14 % річних, терміном до 29 серпня 2038 року.

29 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 та розташована по АДРЕСА_1, право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором від 28 лютого 2006 року.

ПАТ "Укрсоцбанк" указувало про те, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 9 вересня 2014 року виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 1902936 грн. 34 коп., що еквівалентно 238075 доларів 36 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1286132 грн. 13 коп., що еквівалентно 160907 доларам 31 цент США, заборгованість за відсотками у розмірі 616804 грн. 21 коп., що еквівалентно 77168 доларів 05 центів США.

З урахуванням викладеного у позовній заяві від 21 січня 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 29 серпня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Укрсоцбанк".

У частині другій статті 31 ЦПК України 2004 року передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Судом установлено, що 21 липня 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" у судовому засіданні Овідіопольського районного суду Одеської області було подано до суду уточнену позовну заяву від 20 липні 2016 року, в якій банк просив суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту від 29 серпня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

При цьому встановлено, що така уточнена позовна заява прийнята судом, по ній проведені всі процесуальні дії, сторони давали пояснення, відповідач її отримав.

Апеляційний суд, вказуючи про те, що суд першої інстанції не зареєстрував цю заяву і у порушення частини другої статті 127 ЦПК України не надіслав відповідачу або його представнику уточнену позовну заяву банку, в якій позивач змінив предмет і підставу позову, не звернув уваги на таке.

Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Отже, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону не врахував те, що у даному випадку зміна предмету та підстави позову не відбулась. Оскільки предметом позову було стягнення грошових коштів за рахунок предмета іпотеки, а банком було уточнено лише спосіб його виконання: з визнання права власності на предмет іпотеки на його реалізацію на прилюдних торгах, а підставою для звернення банку до суду була наявність заборгованості відповідача за спірним договором кредиту.

Крім того, апеляційний суд, вказуючи про те, що уточнена позовна заява прийнята судом без відповідної реєстрації в суді, тобто у незаконний спосіб, не звернув уваги на те, що нереєстрація уточненої позовної заяви, яку розглянуто, не є виною позивача, а є діями суду першої інстанції, за які позивач не повинен нести тягар процесуальної відповідальності. Такий висновок суду апеляційної інстанції є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Уточнена позовна заява від 20 липня 2017 року подана банком під час судового засідання, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції, також у ньому вказано, що представник позивача, приймаючи участь у судовому засіданні, повністю підтримала свій уточнений позов у редакції від 20 липня 2016 року.

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону не звернув уваги на те, що між датою подачі банком уточненої позовної заяви від 20 липня 2016 року та датою ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог минуло два місяці, унаслідок чого відповідач на підставі передбачених вимогами статті 27 ЦПК України 2004 року процесуальних прав мав можливість за вказаний період ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, банком за свій рахунок направлялося на адресу відповідача та його представника уточнену позовну заяву, а відповідно до зворотних повідомлень (а. с. 135-137, т. 1) судом також направлялися відповідачу та його представнику повістка про виклик до суду та уточнена позовна заява.

Таким чином, банк відповідно до статті 55 Конституції України звернувся до суду за захистом своїх прав, у передбачений законом спосіб, подав заяву про уточнення позовних вимог, приймаючи участь у судовому засіданні, що апеляційний суд не врахував.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, по суті позов не розгляну, не захистив порушене право, не забезпечив доступ до правосуддя.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

С. Ф. Хопта

Судді:

О. В. Білоконь

 

Б. І. Гулько

 

Є. В. Синельников

 

Ю. В. Черняк




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали