ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

25.09.2018 р.

Справа N 910/7141/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Суховий В. Г. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної спілки письменників України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 (Чорна Л. В., Разіна Т. І., Шаптала Є. Ю.) за заявою Національної спілки письменників України про забезпечення позову у справі N 910/7141/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" до Національної спілки письменників України, треті особи: 1) Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Київська міська державна адміністрація; 3) Державна архітектурно-будівельна інспекція України; 4) Міністерство культури України; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал", про визнання права власності та за зустрічним позовом Національної спілки письменників України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2", треті особи: 1) Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Київська міська державна адміністрація; 3) Державна архітектурно-будівельна інспекція України; 4) Державна архітектурно-будівельна інспекція України; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал", про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за участю Прокуратури міста Києва.

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" (далі - Позивач за первісним позовом) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Національної спілки письменників України (далі - Відповідач за первісним позовом), треті особи - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа-1), Київська міська державна адміністрація (далі - Третя особа-2), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Третя особа-3), Міністерство культури України (далі - Третя особа-4), Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал" (далі - Третя особа-5) про: 1) припинення права власності Відповідача за первісним позовом на приміщення, загальною площею 390,60 м2, яке знаходиться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; 2) визнання спільною частковою власністю Відповідача за первісним позовом та Позивача за первісним позовом приміщення, загальною площею 537,10 м2, що складається з прибудови площею 182,4 м2 та приміщення, загальною площею 390,60 м2, після його реконструкції, які знаходяться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; 3) визнання за Позивачем за первісним позовом права власності на частину приміщення, загальною площею 537,10 м2, що включає прибудову площею 182,4 м2 та приміщення загальною площею 390,60 м2 після його реконструкції, яке знаходиться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. 2.

2. Відповідач за первісним позовом звернувся в господарський суд з зустрічним позовом до Позивача за первісним позовом, третіх осіб - 1, 2, 3, 4, 5, за участю Прокуратури міста Києва про зобов'язання Позивача за первісним позовом звільнити земельну ділянку площею 130,5 м2 за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, передавши її Відповідачу за первісним позовом та привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд, а саме: прибудови та влаштованого літнього майданчику для розміщення кафе на 50 місць.

3. Справа розглядалась неодноразово і постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд в господарський суд міста Києва.

4. 29.03.2018 Відповідачем за первісним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які розташовані в будинку літераторів Українського відділення літературного фонду СРСР по вул. Банкова, 2 в місті Києві, в тому числі нежитлових приміщень N 10, 10а площею 268,5 м2 (реєстровий номер об'єкту 350704180382, 1490325880000) та заборонити сторонам у справі, Третій особі-5 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології" вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, заставою, реєстрацією, перереєстрацією зазначеного нерухомого майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2018 заяву Відповідача за первісним позовом задоволено повністю. Заборонено Третій особі-5, Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології" та сторонами у справі вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, заставою, реєстрацією, перереєстрацією зазначеного нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, розташовані в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР по вул. Банкова, 2 в м. Києві, в тому числі група нежитлових приміщень N 10, 10а площею 268,5 м2 (реєстрований номер об'єкту 350704180382, 1490325880000).

6. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки Третьою особою-5 вчиняються дії щодо перепродажу спірного нерухомого майна, яке є підставою позову, тому наявні підстави для забезпечення позову в спосіб, визначений Відповідачем за первісним позовом.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2018 скасовано, відмовлено Відповідачу за первісним позовом у задоволенні заяви про забезпечення позову.

8. Постанова суду мотивована тим, що в порушення статей 321, 328 ЦК України, статті 41 Конституції України, суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології", яке набуло право власності у встановленому законодавством порядку, крім того, назване Товариство не є учасником даного процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Відповідач за первісним позовом подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача за первісним позовом, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Невірно застосовано статтю 321 ЦК України, оскільки ухвалено рішення, яке не відповідає обставинам справи щодо відсутності правових підстав у Позивача за первісним позовом для набуття права власності на спірне майно і, як наслідок, незаконності перепродажу цього майна Третій особі-5 за договором купівлі-продажу від 06.06.2014, а в подальшому за договором купівлі-продажу від 14.03.2018 перепродажу майна Третьою особою-5 іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології".

11. Не враховано, що при укладенні договору купівлі-продажу приміщень від 06.06.2014 допущено порушення частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та статті 362 ЦК України.

12. Неправильно застосовано статті 136 - 140 ГПК України, оскільки Позивачем за первісним позовом, Третьою особою-5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології" постійно вживаються заходи для утруднення виконання рішення, що підтверджуються фактами перепродажу спірного майна.

13. Не враховано, що у справах N 910/9013/17, N 910/12436/17, розгляд яких зупинено до вирішення даної справи, було оскаржено договір купівлі-продажу від 06.06.2014, за яким вперше було перепродано спірне майно.

Позиція Третьої особи-1 щодо касаційної скарги

14. Касаційна скарга є обґрунтовано, оскільки судом не враховано вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" і не досліджено всі фактичні обставини справи, надано неправомірну оцінку доказам.

Позиція інших осіб щодо касаційної скарги

15. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Бджолині технології" зазначає, що позовні вимоги у цій справі не пов'язані із способом забезпечення позову, оскільки група нежитлових N 10, 10а площею 268,5 м2, які є власністю товариства, не стосується предмету позову, а тому суд апеляційної інстанції, дослідивши та перевіривши подані документи, дійшов обґрунтованого висновку про помилкове застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову щодо майна товариства, яке набуло право власності у встановленому законодавством порядку.

16. Позивач за первісним позовом та Треті особи-2, 3, 4, 5 відзив на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі N 910/7141/13 у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України визначено заходи забезпечення позову.

18. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

19. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

20. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

21. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

22. Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків, а в резолютивній частині ухвали має бути зазначені висновки суду (частина 1 статті 234 ГПК України).

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

23. З урахуванням наведених законодавчих приписів апеляційний господарський суд, встановив, що ухвала господарського суду міста Києва від 30.03.2018 про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, не відповідають наведеним вимогам.

24. Господарський суд, задовольняючи заяву Відповідача за первісним позовом щодо вжиття заходів забезпечення позову, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів Відповідача за первісним позовом, за захистом яких він звернувся до суду. Проте, відповідних обставин та доказів судом першої інстанції в згаданій ухвалі не наведено. Тому висновок місцевого господарського суду про співмірність і адекватність вжитих заходів забезпечення позову є передчасним.

25. Крім того, суд першої інстанції не дослідив і не мотивував чи є майно, щодо якого подано заяву про забезпечення позову, саме спірним майном у даній справі з огляду на позовні вимоги заявника (Позивача за зустрічним позовом), а також яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення у даній справі, враховуючи зустрічні позовні вимоги.

26. Водночас, слід зазначити, що за приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27. Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

28. Дотримуючись викладеного, господарський суд апеляційної інстанції дослідив фактичні обставини, якими Відповідач за первісним позовом обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову та, на відміну від місцевого господарського суду, врахував, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), і встановив, що власник майна, щодо якого подано заяву про забезпечення позову, набув його в спосіб, передбачений законодавством України, а також врахував відсутність в матеріалах справи доказів оскарження договорів купівлі-продажу від 06.06.2014 та 14.03.2018 у встановленому законодавством порядку.

29. Слід звернути увагу, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, Відповідач за первісним позовом просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення та заборони певним особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, заставою, реєстрацією, перереєстрацією нерухомого майна.

30. В свою чергу, з резолютивної частини ухвали від 30.03.2018 вбачається, що суд, задовольняючи заяву Відповідача за первісним позовом, заборонив певним особам вчиняти дії, пов'язані з нерухомим майном та не вирішив питання відносно вимоги заяви щодо накладення арешту на нежитлові приміщення.

31. Викладене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частини 2 статті 136, частини 1 статті 234 та частини 5 статті 236 ГПК України.

32. Посилання скаржника, зазначені в пунктах 10, 11, та посилання Третьої особи-1, зазначені у пункті 14 постанови, відхиляються, оскільки стосуються встановлення обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

33. Твердження скаржника в пункті 12 постанови не приймаються до уваги з підстав, наведених у даній постанові суду.

34. Доводи касаційної скарги в пункті 13 постанови також відхиляються, оскільки зі змісту заяви про забезпечення позову та відзивів на апеляційну скаргу не вбачається посилання Скаржника на спори у справах N 910/9013/17, N 910/12436/17, а статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на особу, яка посилається на певні обставини, і в разі наявності доказів, суд, відповідно до частини 3 статті 86 ГПК України має надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

34.1. Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, суд зазначає, що переоцінка доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу Національної спілки письменників України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі N 910/7141/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. Г. Суховий

Судді:

І. С. Берднік

 

І. С. Міщенко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали