ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.06.2012 р.

Справа N 5021/2803/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Капацин Н. В. - головуючого, Дерепи В. І., Кривди Д. С. (за участю представників: позивача - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача - Тимошенко С. А., представника Генеральної прокуратури України - Громадського С. О., прокурор відділу), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі N 5021/2803/2011 господарського суду Сумської області за позовом прокурора Тростянецького району Сумської області в інтересах держави в особі Тростянецької районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення суми, встановив:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.06.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 N 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 N 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н. В. - головуючий, судді Дерепа В. І., Кривда Д. С. для розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі N 5021/2803/2011 господарського суду Сумської області.

Прокурор Тростянецького району Сумської області в інтересах держави в особі Тростянецької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання ПАТ "Райз-Максимко" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 159,65 га, розташовану на території Білківської сільської ради Тростянецького району за межами населеного пункту, а також стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шляхом ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі 138138,76 грн. на користь держави.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.01.2012 року (суддя Левченко П. І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року (судді: Шепітько І. І. - головуючий, Івакіна В. О., суддя Пелипенко Н. М.) рішення господарського суду Сумської області від 10.01.2012 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 159,65 га, розташовану на території Білківської сільської ради Тростянецького району, Сумської області за межами населеного пункту. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на користь Тростянецької районної державної адміністрації збитки, заподіяні внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шляхом ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі 138138,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про оренду землі", Цивільного та Земельного кодексів України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Головним управлінням Держкомзему у Сумській області проведена позапланова перевірка, якою встановлено, що ПАТ "Райз-Максимко" використовує землі державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) земельні частки (паї) на території Білківської сільської ради без правовстановлюючих документів на площі 159,56 га.

З Актів обстеження земельної ділянки Відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Сумської області N 1 та N 102 від 21.06.2011 року вбачається, що ПАТ "Райз-Максимко" самовільно зайнято та використовується земельні ділянки площею 159,65 га. На даній земельній ділянці ПрАТ "Райз-Максимко" засіяно сільськогосподарські культури - кукурудза та озима пшениця. Правовстановлюючі документи у ПрАТ "Райз-Максимко" на займані земельні ділянки відсутні.

При цьому встановлено, що розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області N 692 від 20.12.2010 року надано Романівській філії ПрАТ "Райз-Максимко" для ведення сільськогосподарського товарного виробництва в користування на умовах оренди терміном на 10 (десять) років до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельну ділянку на території Білківської сільської ради площею 165,7397 га та зобов'язано орендаря в місячний термін забезпечити підготовку договору оренди та його подання для проведення державної реєстрації.

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області N 483 від 23.06.2011 року надано Романівській філії ПрАТ "Райз-Максимко" земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в користування на умовах оренди терміном до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше 5 (п'яти) років, загальною площею 159,0481 га ріллі на території Білківської сільської ради та зобов'язано орендаря в 3-х місячний термін забезпечити підготовку договорів оренди та його подання для проведення державної реєстрації.

Однак, договори оренди на виконання вказаних розпоряджень не укладались, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що на час подання позову відповідач всупереч вимогам акта місцевого органу виконавчої влади, не уклав та у встановленому законом порядку не зареєстрував договір оренди земельних ділянок, що свідчить про самовільне зайняття вказаних земельних ділянок.

Однак, зазначений висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 211 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Розділом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (Постанова N 6) визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 (Постанова N 6) визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлювального документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Однак, задовольняючи позовні вимоги, судом апеляційної інстанції не надавалась оцінка діям відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також скасування чи визнання недійсними розпоряджень Тростянецької районної державної адміністрації на підставі яких відповідачем використовувались земельні ділянки.

Крім того, у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

В той же час рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі N 5021/2803/2011 господарського суду Сумської області скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 10.01.2012 року залишити без змін.

 

Головуючий

Н. Капацин

Судді:

В. Дерепа

 

Д. Кривда





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали