ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України під головуванням заступника голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А. І. (за участю начальника управління Генеральної прокуратури України Курапова М. В.), розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 2 лютого 2012 року кримінальну справу за поданням п'яти суддів Верховного Суду України, внесене за клопотаннями заступника прокурора Луганської області та засудженого ОСОБА_3, про перегляд в порядку виключного провадження судових рішень щодо останнього, встановила:

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 17 червня 2008 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Луганська, не судимого, засуджено за частиною 1 статті 286 КК України на 1 рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік та передбачених статтею 76 КК України обов'язків.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 6 березня 2005 року об 11-ій годині 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Алексєєва у м. Луганську, під час руху на перехресті з вулицею Челюскінців не виконав вимоги знаку 2.1 "Дати дорогу" та пункту 16.11 Правил дорожнього руху і, проявивши неуважність, не пропустив автомобіль "Mitsubishi-Lancer" держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення з цим автомобілем. Унаслідок таких порушень ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху пасажиру його автомобіля ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водію ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

У клопотанні заступник прокурора Луганської області просить судові рішень щодо ОСОБА_3 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та звільнити засудженого від призначеного покарання на підставі частини 5 статті 74 і пункту 2 частини 1 статті 49 КК України.

Засуджений ОСОБА_3, посилаючись у клопотанні на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що призвело до незаконного, на його думку, засудження, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

У поданні п'яти суддів Верховного Суду України, яким підтримано клопотання заступника прокурора Луганської області та частково підтримано клопотання засудженого ОСОБА_3, порушується питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_3 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який вважав клопотання прокурора обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а клопотання засудженого задоволенню частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотань, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважають, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання засудженого частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 286 КК України ґрунтуються на зібраних у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, виїхав з другорядної дороги на перехрестя вулиць Челюскінців і Алексєєва та під час руху на перехресті не пропустив його автомобіль, що рухався по головній дорозі справа-наліво по ходу руху водія ОСОБА_3, внаслідок чого допустив зіткнення з його автомобілем; показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що в ході огляду місця події заміри проводились за участю понятих, одним із яких він був, а також водіїв, які з даними схеми ДТП погодились і підписали її без будь-яких зауважень; даними, що містяться у протоколах огляду місця події та схемою ДТП, висновками судово-медичної та автотехнічної експертиз, якими встановлено, що водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів, виконавши вимоги знаку п. 2.1 іп. 16.11 Правил дорожнього руху, і його дії, що не відповідали цим вимогам, слугували умовою створенню аварійної обстановки та знаходились у причинному зв'язку з настанням даної події.

Разом з тим, відповідно до положень статті 49 КК України судові рішення щодо ОСОБА_3 підлягають зміні.

Відповідно до вимогпункту 2 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Крім того, за змістом частини 5 статті 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Зазначені вимоги закону при постановленні як місцевим, так і апеляційним судом судових рішень щодо ОСОБА_3 було залишено поза увагою.

Так, вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 ст. 286 КК України. Цей злочин, який відповідно до положень статті 12 КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, ОСОБА_3 вчинив 6 березня 2005 року, а вирок у справі постановлено 17 червня 2005 року, тобто більше ніж через три роки після дня вчинення злочину

Таким чином, у справі допущено неправильне застосування кримінального закону, яке істотно вплинуло на правильність судових рішень щодо ОСОБА_3. Тому відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 4004 КПК України в редакції Закону України від 21 червня 2001 року N 2533-III, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1876-VI від 11 лютого 2010 року, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають зміні із звільненням ОСОБА_3 від покарання на підставі частини 5 статті 74 і пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності.

Виходячи з наведеного, керуючись абзацом 8 пункту 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 4004, 40010 КПК України в (редакції Закону N 1876-VI від 11 лютого 2010 року), колегія суддів, ухвалила:

Клопотання заступника прокурора Луганської області задовольнити, а клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 17 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2008 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання на підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

 

Головуючий:

А. І. Редька

Суддя доповідач:

В. Ф. Пивовар





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали