НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 14.11.2011 р. N 8591/24/17-11

ПАТ "Дніпрогаз"
49029, м. Дніпропетровськ,
вул. Володарського, 5

Щодо надання інформації

Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) розглянула ваш лист від 10.10.2011 N 4871/7/5-3 та в межах своєї компетенції повідомляє.

Щодо ціни на природний газ для мешканців гуртожитків

Порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання встановлено Примірним положенням про гуртожитки (далі - Примірне положення), затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208.

Відповідно до положень Житлового кодексу УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до пункту 38 розділу VI Примірного положення про гуртожитки:

- плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується;

- громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

На сьогодні для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), граничний рівень ціни на природний газ встановлено постановою НКРЕ від 13.07.2010 N 813 на рівні 1309,20 грн. за 1000 м3 з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Враховуючи викладене, оплата за природний газ, що використовується котельнею для опалення та гарячого водопостачання гуртожитків, у яких проживає населення, здійснюється за ціною 1309,20 гривень за 1000 м3, за умови:

- наявності підтверджуючих документів, що засвідчують реєстрацію гуртожитків відповідно до вимог чинного законодавства;

- ведення окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води, які використовуються населенням, що проживає у гуртожитках.

При цьому оплата за природний газ, що використовується на приготування їжі і підігрів води газовим водонагрівачем для населення, що проживає у гуртожитках, здійснюється за ціною, як для населення.

Щодо ціни на природний газ для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів та бюджетних організацій (у тому числі які не мають ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії)

На сьогодні усе населення України (у т. ч. ОСББ, ЖБК) сплачує за природний газ, що використовується для приготування їжі (газова плита), підігріву води (газовий водонагрівач (колонка)), опалення індивідуального помешкання (опалювальний котел) за роздрібними цінами, встановленими постановою НКРЕ від 13.07.2010 N 812 "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення".

Одночасно зазначаємо, що ціна природного газу, який використовується усіма підприємствами теплоенергетики (у тому числі і бюджетними організаціями, які не мають ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії та модульними даховими котельнями, що належать ОСББ, ЖБК) (далі - ТКЕ) для виробництва на надання населенню (у т. ч. членам ОСББ, ЖБК) послуг з опалення та гарячого водопостачання (за умови ведення підприємствами ТКЕ окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), є єдиною на усій території України, граничний рівень якої встановлено з 13.07.2010 постановою НКРЕ N 813 на рівні 1309,20 грн. за 1000 м3, як для населення.

І лише у випадку виробництва теплової енергії бюджетними організаціями та модульними даховими котельнями, які належать ОСББ, ЖБК, для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання не членам таких об'єднань, кооперативів та товариств - не населенню - вартість газу на ці цілі застосовується, як для інших суб'єктів господарювання граничний рівень ціни природного газу для яких на сьогодні становить 3382 грн. за 1000 м3 (постанова НКРЕ від 27.10.2011 N 2093 (Постанова N 2093)).

Таким чином, члени ОСББ та ЖБК на сьогодні отримують природний газ на приготування їжі (газова плита), підігрів води (газовий водонагрівач (колонка)), опалення індивідуального помешкання (опалювальний котел) за ціною, яка встановлена для населення. При цьому бюджетні організації та члени ОСББ і ЖБК отримують природний газ, який використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання також за ціною, яка встановлена для населення. Разом з тим наявність/відсутність ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії, на думку НКРЕ, не є підставою для відмови в укладанні договору на постачання природного газу, який використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР (далі - Кодекс) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до положень статті 5 Кодексу державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд), а згідно до положень статті 4 цього Кодексу до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Крім того, відповідно до статті 6 Кодексу жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Таким чином, у разі якщо громадянин зареєстрований і постійно проживає у житловому фонді, оплата за послуги з газопостачання здійснюється за цінами як для населення.

Стосовно укладення договорів на постачання природного газу з підприємствами ТКЕ, повідомляємо, що статтею 43 Господарського кодексу України встановлено, що перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, встановлюється виключно законом.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон про ліцензування) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання (стаття 2 Закону).

Цим Законом визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Відповідно до пункту 42 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 7 Закону України "Про природні монополії" господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено:

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії

При цьому статтею 8 Закону про ліцензування зазначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених до цього виду діяльності ліцензійних умов.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" визначено:

суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії.

У більшості запитань, що поставлені у вашому зверненні, йдеться мова про врегулювання діяльності балансоутримувачів (ОСББ, ЖБК, бюджетних організацій на балансі яких знаходяться житлові будинки та гуртожитки) та управителів. Тому у відповідь на поставлені питання зазначаємо наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і учасниками таких відносин є власник, споживач, виконавець, виробник, а особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно зі статтями 24, 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач та управитель має право: укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг; отримувати плату за виконання власних функцій; звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та до суду в межах повноважень, визначених законом та договором, для забезпечення належного виконання умов договору виробниками, виконавцями та споживачами.

 

Член Комісії

В. Меркушов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали