ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

ЛИСТ

від 15.03.2011 р. N 2416/10/31-030

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва розглянула лист та повідомляє таке.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. N 2755-VI (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно з п. 186.3 ст. 186 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, послуги з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами (пп. "а" п. 186.3 ст. 186 ПКУ).

Крім того, відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно зі ст. 5 ПКУ поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- та аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати чи здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно зі ст. 420 ЦКУ до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Відповідно до ст. 419 ЦКУ право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Суміжні права - право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (глава 37 ЦКУ).

Об'єктами суміжних прав є, зокрема, згідно зі ст. 449 ЦКУ програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 47 Закону України від 21.12.93 р. N 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права".

Відповідно до частини першої ст. 41 Закону України від 23.12.93 р. N 3792-XII "Про авторське право та суміжні права", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 3792), до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції. |

Згідно з п. 2 ст. 39 Закону N 3792 майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Отже, якщо підприємство-резидент (чи нерезидент) володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності (програму/передачу/ організації мовлення), яке засвідчене відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання резиденту України права на використання цього об'єкта (дозволяє використовувати свої програми на території України), і при цьому ліцензійним договором не передбачено умов, які б надавали право резиденту - користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт - тобто підприємство-резидент набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким договором відповідають поняттю "роялті", визначеному пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Якщо платежі відповідають поняттю "роялті" у визначенні, наданому пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то такі платежі не належатимуть до об'єкта оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ (у тому числі і у разі їх надання нерезидентом резиденту), за умови здійснення платежу в грошовій формі.

Оподаткування ПДВ операцій з постачання інших послуг здійснюється на загальних підставах.

Так, наприклад, оскільки місцем постачання послуг, визначених пп. "а" п. 186.3 ст. 186 ПКУ (використання резидентом об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами) є місце реєстрації отримувача, то операції з постачання таких послуг резиденту є об'єктом оподаткування ПДВ (позаяк місцем постачання таких послуг вважається місце постачання на митній території України), незалежно від того, хто їх постачає - резидент чи нерезидент.

З 1 квітня 2011 року відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ втратить чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (крім п. 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 р.) і набуде чинності розділ III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.

Згідно з пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема витрати з нарахування роялті для їх використання в господарській діяльності платника податку.

До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:

1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням п. 161.3 ст. 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку;

г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;

2) юридичної особи, яка відповідно до ст. 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою іншою, ніж встановлена в п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу;

3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене:

якщо резидент нараховує роялті на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.8, то нарахування роялті підлягають включенню до валових витрат без обмежень;

якщо виконуються умови, визначені абзацами "а" - "в" пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ, то нарахування роялті не підлягають включенню до валових витрат;

якщо резидент нараховує роялті на користь осіб, визначених у пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ за цифрами 2) та 3), то нарахування роялті не підлягають включенню до валових витрат.

Щодо практичності застосування пп. 140.1.2 п. 140. 1 ст. 140 ПКУ.

Якщо резидент нараховує роялті на користь нерезидента та обов'язки з нарахування та виплати таких платежів вперше виникли у резидента після набрання чинності розділом III ПКУ, то підстав для включення таких нарахувань до складу витрат немає.

Документом, який підтверджує, що роялті виплачується щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких виникли у резидента України не вперше, є договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Аналогічне роз'яснення з цього питання розміщено на WEB-сайті ДПАУ (www.sta.gov.ua) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".

Якщо особа, на користь якої нараховуються роялті, підлягає оподаткуванню щодо роялті в державі, резидентом якої вона є, то для включення сум роялті до витрат, які нараховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, така особа-нерезидент має надати довідку, яка підтверджує, що вона є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, і роялті підлягають оподаткуванні у державі, резидентом якої вона є.

Аналогічне роз'яснення з цього питання розміщено на WEB-сайті ДПАУ (www.sta.gov.ua) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".

Особливості оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, регулює ст. 160 ПКУ.

Згідно з п.160.1 ст. 160 ПКУ будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті (пп. "в").

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу та придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (в тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені та на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку (пункт 160.9 статті 160 ПКУ).

При оподаткуванні ПДФО слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 ПКУ роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Згідно з пп. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ будь-який резидент, який нараховує дивіденди (роялті), включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (роялті).

 

Заступник начальника

О. Карпик





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали