ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ЛИСТ

від 30.11.2011 р.

Судді апеляційного суду Харківської області
Плєтньову В. В.
майдан Руднєва, 36,
м. Харків, 61050

Розглянувши Ваше звернення (вх. N 2950/0/1-11 від 1 листопада 2011 року) з приводу надання деяких роз'яснень щодо обов'язковості участі прокурора в судовому засіданні при апеляційній перевірці судових рішень, винесених за скаргами на постанови: про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи, про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, продовження строку тримання особи під вартою, повідомляємо наступне.

По-перше, як випливає з першого і другого абзаців Вашого звернення, "при апеляційній перевірці судових рішень в порядку ст. 382 КПК України серед суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області виникає різне тлумачення ч. 3 ст. 362 КПК України, згідно якої неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду. Так, неявки представників прокуратури в засідання суду апеляційної інстанції трапляються систематично. Відкладення справ у зв'язку з такими неявками викликає нарікання інших учасників судового розгляду, які посилаються на рівність учасників процесу і вимагають виконання вимог зазначеної вище процесуальної норми", суди дійсно по різному тлумачать ч. 3 ст. 362 КПК України, оскільки учасниками процесу, вичерпний перелік яких міститься в п. 8 ч. 1 ст. 32 КПК України, є обвинувачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. З цього випливає, що положення ч. 3 ст. 362 КПК України поширюється саме на цих осіб, а тому є невірним відносити представників прокуратури, які відповідно до п. 6 та п. 9 ч. 1 ст. 32 КПК України визначені як "прокурор" та "обвинувач", до учасників процесу. Тому посилання учасників судового розгляду на виконання вимог ч. 3 ст. 362 КПК України у зв'язку з неявкою прокурора є недоцільними та такими, що не ґрунтуються на положеннях процесуального закону.

Також некоректним видається ототожнення використаних у КПК України словосполучень "учасники судового процесу" та "учасники судового розгляду", оскільки, як випливає з буквального тлумачення норм чинного КПК України, перше словосполучення є загальним поняттям, а останнє вказує на осіб, які беруть участь у судовому розгляді конкретної справи. Так, при розгляді скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, осіб, які підпадають під визначення "учасники процесу" не буде, натомість будуть наявними "учасники судового розгляду". Крім того, вважаємо, що саме це мав на увазі Пленум Верховного Суду України, зазначаючи у другому реченні п. 18 постанови від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", що "неявка підозрюваного обвинуваченого, його захисника, законного представника не перешкоджає розгляду апеляції".

Разом із тим суди повинні враховувати позицію Європейського суду з прав людини, висловлену ним у остаточному рішенні "Жук проти України" від 11 квітня 2011 року (Рішення). Зокрема, в п. 25 (Рішення) йдеться про те, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх. Іншими словами, суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто їхнє право бути присутнім під час судового розгляду не було порушено. Слід зазначити, що таку ж позицію зайняв і Верховний Суд України, визнавши у своєму рішенні від 10 жовтня 2011 року (справа N 5-24кс11) допущені ним під час розгляду касаційної скарги порушення принципу рівності та змагальності сторін.

По-друге, відповідно до положень ч. 1 ст. 382 КПК України апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 347 КПК України, здійснюється з додержанням вимог глави 30 "Розгляд справи за апеляцією", яка вміщує у собі загальний порядок судового розгляду справ апеляційною інстанцією, та з урахуванням положень ст. 382 КПК України.

Слід зазначити, що процесуальні рішення, порядок апеляційного оскарження яких визначено у ст. 382 КПК України, здебільшого приймаються органами дізнання, слідчим, прокурором, або за згодою прокурора чи безпосередньо ним вноситься до суду подання. Наприклад, за наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурор для реалізації функцій, покладених на нього п. 3 ст. 121 Конституції України та ст. 25 Кримінально-процесуального кодексу України, в процесі судового розгляду відповідних скарг надає доводи та аргументи на підтвердження правомірності прийняття процесуальних рішень органами дізнання, слідчим чи представниками прокуратури та можливого спростування тверджень учасників судового процесу про їх незаконність чи необґрунтованість.

У зв'язку з вищевикладеним, беручи до уваги, що використане у ч. 3 ст. 362 КПК України словосполучення "учасники процесу" не охоплює собою "прокурора" і "обвинувача", з огляду на положення глави 30 "Розгляд справи за апеляцією" та ч. 1 ст. 55, п. 3 ст. 121, ч. 5 ст. 124, пункти 4, 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, а також зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-17/2009 від 30 червня 2009 року за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - Рішення у справі за N 1-17/2009 від 30 червня 2009 року), вважаємо, що участь прокурора в судовому засіданні при розгляді зазначених категорій справ є обов'язковою та випливає з вищезазначених положень Конституції України та КПК України.

Відсутність представників прокуратури у судовому засіданні без поважних причин, як зазначив Конституційний Суд України в своєму Рішенні у справі за N 1-17/2009 від 30 червня 2009 року, може бути підставою для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Зокрема, суд має право виносити окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу прокурора вищого рівня на допущені представниками прокуратури порушення вимог закону, які полягають у невиконанні чи неналежному виконанні ними покладених на них державою функцій (обов'язків).

Дане роз'яснення має рекомендаційний характер.

 

Судова палата у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали