ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25.10.2011 р. N 4182/7/15-3417-26

Державна податкова служба України розглянула лист <...> стосовно оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання лізинговою компанією майна у неплатників податків з метою подальшої передачі такого майна у фінансовий лізинг і в доповнення до відповіді, наданої листом ДПА Україні в м. Києві від 04.08.2011 р. N 7986/10/31-606 <...>, повідомляє.

Враховуючи те, що придбання майна здійснюється лізинговою компанією у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, таке придбання не передбачає нарахування та сплати сум податку на додану вартість та, відповідно, отримання права на податковий кредит.

Щодо визначення бази оподаткування для операцій з подальшої передачі майна, придбаного у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, у фінансовий лізинг, слід враховувати наступні особливості визначення бази оподаткування, встановлені статтею 189 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Особливий порядок визначення бази оподаткування для товарів, що передаються у фінансовий лізинг, а саме визначення бази оподаткування як різниці між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, встановлено пунктом 189.5 статті 189 розділу V Кодексу.

При цьому згідно з абзацом першим пункту 189.5 статті 189 розділу V Кодексу база оподаткування як різниця між ціною продажу та ціною придбання товарів визначається для операцій з їх постачання за договорами фінансового лізингу, а згідно з абзацом другим цього ж пункту в такому ж порядку база оподаткування визначається для операцій з постачання товарів без конкретизації виду договору постачання. Однак і в тому, і в іншому випадку єдиною умовою, яка об'єднує такий порядок визначення бази оподаткування, є здійснення поставки товарів, повернутих лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку. При цьому для застосування цих правил єдиною причиною повернення товарів визначається тільки їх повернення у зв'язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу. Крім того, згідно з третім абзацом цього ж пункту ціна придбання товару при здійсненні таких операцій визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

В інших випадках для операцій з постачання товарів за договорами фінансового лізингу база оподаткування визначається у відповідності з пунктом 188.1 (сьомий абзац) статті 188 розділу V Кодексу.

Щодо можливості застосування для визначення бази оподаткування при здійсненні операцій з подальшої передачі у фінансовий лізинг майна, придбаного у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, правил, встановлених пунктом 189.3 розділу V Кодексу, слід врахувати наступне.

Правила визначення бази оподаткування, встановлені пунктом 189.3 розділу V Кодексу, поширюються виключно на операції з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.

Разом з тим хоча операції з постачання товарів за договором фінансового лізингу і відносяться згідно з визначенням, наданим підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, до операцій з постачання товарів, однак не завжди в результаті здійснення таких операцій виконується встановлена пунктом 189.3 розділу V Кодексу умова передання права власності на такі товари.

Відповідно до визначення, наданого підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Згідно з цим підпунктом лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

• балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

• майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору, не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигід чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу встановлена пунктом 189.3 розділу V Кодексу умова щодо передання права власності на об'єкт фінансового лізингу не виконується і не можна зробити достовірного висновку щодо її виконання чи невиконання до закінчення дії такого договору з будь-яких причин (придбання об'єкта фінансового лізингу у власність, про що укладається новий договір; повернення об'єкта фінансового лізингу; дострокове припинення договору; порушення проти лізингоодержувача справи про банкрутство, арешт чи конфіскацію майна тощо).

Крім того, більшість типових договорів фінансового лізингу, предметом яких є передача майна у фінансовий лізинг і які розглядалися Державною податковою службою України в межах вивчення поставленого у запиті питання, містять умову передачі у власність об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу після закінчення терміну фінансового лізингу. До моменту закінчення договору фінансового лізингу об'єкт фінансового лізингу є власністю лізингодавця, перебуває в лізингоодержувача в користуванні, лізингоодержувач має вказувати лізингодавця в якості власника об'єкта лізингу в усіх бухгалтерських та інших документах та має право набути у власність об'єкт лізингу по закінченні договору фінансового лізингу.

Таким чином, у разі придбання лізинговою компанією однорідних вживаних товарів у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, з метою їх подальшої передачі за договорами фінансового лізингу, які передбачають обов'язковий перехід права власності на такі передані у фінансовий лізинг товари до лізингоотримувача, лізингові компанії можуть використовувати для розрахунку бази оподаткування положення частини другої пункту 189.3 статті 189 розділу V Кодексу.

При цьому, здійснюючи розрахунок бази оподаткування за правилами частини другої пункту 189.3 статті 189 розділу V Кодексу, лізингові компанії повинні використовувати в якості ціни продажу вартість таких однорідних вживаних товарів за договорами фінансового лізингу, а в якості ціни їх придбання - їх вартість за договорами купівлі-продажу.

Проте якщо умови постачання товарів у межах договорів фінансового лізингу не відповідають умовам, встановленим пунктом 189.3 статті 189 розділу V Кодексу, зазначений пункт застосовуватись не може.

 

Заступник Голови

С. Лекарь

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали