Щодо правомірності використання громадянами земельних ділянок на підставі актів на право довічного успадковуваного володіння землею

 

 Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.90 N 511 "Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю" громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР від 18.12.90 також передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.91 N 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок" (втратила чинність) затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Введеним в дію 15.03.92 Земельним кодексом Української РСР надання такого права не передбачалось, однак, підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 N 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 N 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 N 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 N 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01.01.2008.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп цей пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Лист від 25.11.2008 р. N 6-10-3897/1695

Державний комітет України із земельних ресурсів

По матеріалах «НОРМАТИВ PRO»

 




 

 

 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали