НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ

РІШЕННЯ

від 21 червня 2011 року N 3

Розглянувши інформацію про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні та проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні, Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі вирішила:

1. Інформацію про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні взяти до відома та розмістити на сайті Національної комісії.

2. Схвалити доопрацьований з урахуванням громадського обговорення проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні, що додається.

3. Надіслати проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні до Кабінету Міністрів України.

 

Голова Національної
експертної комісії України з
питань захисту суспільної моралі

В. В. Костицький

 

Додаток

Інформаційна довідка
про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист суспільної моралі" змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення. Державний нагляд за додержанням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють міністерства, відомства та органи місцевого самоврядування, діяльність яких у цьому напрямку потребує належної координації та чітко визначеної стратегії.

Одним з основних завдань Національної комісії згідно статті 19 Закону України "Про захист суспільної моралі" є координація розробки Концепції захисту суспільної моралі.

Національна комісія ініціювала створення міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні та звернулась до центральних органів влади, відповідальних за дотримання вимог Закону України "Про захист суспільної моралі" та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі щодо делегування представників до її складу. Згідно наданих пропозицій було сформовано склад міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні, до якої увійшли представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства культури, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства юстиції, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету телебачення та радіомовлення, Національної академії наук, Національної академії правових наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук.

12 травня 2010 р. відбулося установче засідання міжвідомчої робочої групи, на якому обговорювався проект структури Концепції та ключові аспекти, які мають бути відображені у ній. Рішенням Національної комісії від 27 травня 2010 р. N 5 проект структури Концепції було прийнято за основу.

Рішенням від 14 вересня 2010 р. N 12 Національна комісія погодила План заходів по координації розробки Концепції, який розглянуто на засіданні міжвідомчої робочої групи 28 вересня 2010 р.

Проект Концепції 25 січня 2011 р. обговорювався на засіданні міжвідомчої робочої групи та отримав схвальну оцінку. Доопрацьований з урахуванням зауважень членів міжвідомчої робочої групи проект Концепції 3 лютого 2011 р. був схвалений на засіданні Національної комісії.

Також Національною комісією прийнято рішення звернутися до обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських рад та міських рад міст обласних центрів з пропозицією розглянути проект Концепції.

За результатами розгляду без зауважень проект Концепції було підтримано Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Житомирською, Тернопільською та Дніпропетровською міськими радами.

Пропозиції, надані Верховною Радою АРК, Кіровоградською, Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Вінницькою, Рівненською, Луцькою міськими радами, які стосувалися, зокрема, структури проекту, термінології, чинників формування суспільної моралі, принципів та напрямів державної політики у цій сфері тощо, були розглянуті на засіданні міжвідомчої робочої групи 31 травня 2011 р. За результатами засідання проект Концепції схвалено.

Крім того, в рамках громадського обговорення проекту Концепції, яке розпочато у березні 2011 р., даний проект розміщено на офіційному сайті Національної комісії та проведено публічні заходи стосовно його обговорення. Такі заходи за участю представників обласних державних адміністрацій, депутатів обласних рад, членів обласних громадських колегій з питань захисту суспільної моралі, глав церков регіону, лідерів обласних громадських об'єднань та провідних науковців проведено у м. Києві, Автономній Республіці Крим, Волинській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Харківській областях. Висловлені учасниками таких публічних заходів пропозиції стосовно проекту Концепції були розглянуті при його доопрацюванні. Загалом за результатами проведення публічних заходів проект Концепції було схвалено.

16 червня 2011 р. проект Концепції було публічно презентовано керівництвом Національної комісії та її членами у м. Києві на круглому столі "Презентація проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні". Представники громадських організацій, творчих спілок, релігійних об'єднань та інші учасники круглого столу виступили із підтримкою проекту Концепції.

 

Голова Національної комісії

В. В. Костицький

 

Додаток

ПРОЕКТ

КОНЦЕПЦІЯ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

В умовах глобалізації, інтеграції України у європейське та міжнародне співтовариство, все частіше українське суспільство стикається із новими проблемами. Становлення української державності, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, її духовну культуру, що і визначає основні напрями діяльності держави.

Оптимальним для сучасного стану громадянського суспільства та врахування демократичних засад світового розвитку видається побудова такої держави, яка спроможна забезпечити вільний розвиток суспільства у всіх сферах суспільного життя на засадах пріоритету прав і свобод людини та верховенства права у здійсненні державою своєї діяльності.

До функцій держави, які покликані забезпечити вільний розвиток суспільства, належить не тільки культурна (духовна), але й інформаційна та функція захисту суспільної моралі. Саме остання з названих функцій держави має забезпечити попередження у суспільстві пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.

1. ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Метою Концепції є визначення цілей, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини.

Концепція захисту суспільної моралі має сприяти законодавчому закріпленню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави - здійснення державою функції захисту суспільної моралі.

Суспільна мораль - це система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних надбань, уявлень про добро, справедливість, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обов'язок, спрямованих на творчу самореалізацію людини в усіх сферах життя. Суспільна мораль є об'єктом захисту держави.

Захист суспільної моралі, як складова забезпечення національної безпеки України та конституційний обов'язок держави, полягає у здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, діяльності, спрямованої на:

- недопущення пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою;

- відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження культурного надбання, збереження національної та культурної спадщини;

- підтримку розвитку культури і мистецтва;

- створення умов для реалізації творчого потенціалу людини, забезпечення рівних можливостей для всіх людей у задоволенні культурно-духовних потреб;

- попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які пропагують неповагу до національних і релігійних святинь, неповагу до батьків, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, принижують особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- здійснення заходів, спрямованих на виключення можливості доступу неповнолітніх до обігу продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, видовищних заходів сексуального та еротичного характеру.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист суспільної моралі" змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Державний контроль та нагляд за додержанням вимог Закону України "Про захист суспільної моралі" та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють такі міністерства і відомства, як: Міністерство культури України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна митна служба України, Генеральна прокуратура України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, а також місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Необхідність нагальної постановки питання щодо виокремлення захисту суспільної моралі в окрему функцію держави підтверджують такі умови та сучасні тенденції суспільного розвитку України:

1) наявність окремої важливої групи суспільних відносин щодо захисту суспільної моралі, яка потребує регулювання з боку держави;

2) соціальний запит суспільства на регулятивну роль держави у тій чи іншій сфері суспільних відносин;

3) наявність системи нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із захистом суспільної моралі;

4) наявність системи державних органів та інститутів громадянського суспільства, здатних забезпечити реалізацію функції держави, пов'язану із захистом суспільної моралі.

Важливим фактором у цьому питанні є громадська думка. Так, за даними всеукраїнського дослідження, більша частина українців (60,2 %) вважає низьким рівень моралі в Україні, більш ніж чверть опитаних (29,4 %) охарактеризували б його як середній і тільки 2,1 % українців вважають сьогоднішній рівень моралі в українському суспільстві високим.

Необхідність реагування держави у сфері захисту суспільної моралі також обумовлена загостренням у суспільстві протягом останніх десятиріч відповідних соціальних, політичних, економічних, організаційно-правових, ціннісно-орієнтаційних, соціально-деформаційних проблем, які проявились у морально-етичній сфері, зокрема:

I група - соціальні проблеми:

• комерціалізація культури, зруйнований художній простір, експансія іноземних кінокультур на території України, зниження рівня художньо-театральних потреб та вимог глядачів, посилення орієнтації театру і кіно на розважальну тематику;

• соціальна пасивність значної частини населення (розчарування, песимізм);

• відсутність спеціальних просвітницьких заходів, зокрема у сфері соціальної та молодіжної політики;

• непідготовленість молоді до сімейного життя, а молодих батьків до виховання дітей, наявність у сім'ях шкідливих звичок та насильства, неузгодженість між батьками у питаннях виховання дітей, гендерна дискримінація щодо виховання дітей, нестабільність шлюбних відносин, збільшення кількості неповних сімей та сімей, які опинились в складних матеріальних умовах, зниження у суспільстві ролі родинного виховання, швидша адаптація дітей до науково-технічних умов розвитку соціуму ніж у їхніх батьків;

• низька дієвість механізмів саморегулювання у професійному середовищі суб'єктів інформаційної сфери, які забезпечили б дотримання відповідних етичних норм і стандартів;

• незавершеність формування української еліти.

II група - політичні проблеми:

• тривала невизначеність політичних орієнтирів держави;

• невизначеність політики держави в останні десятиріччя у сфері гуманітарної політики, недостатність реальних кроків у визнанні пріоритетності виховання дітей і молоді, пріоритетності освіти; низька ефективність політики держави щодо сприяння здоровому способу життя;

• недовіра суспільства до державних інституцій;

• необхідність підвищення ефективності реалізації інформаційної політики держави.

III група - економічні проблеми:

• розвиток кризових явищ, які набирають системного характеру в умовах формування нової системи економічних відносин; деформація зайнятості;

• низька ефективність протекціоністської політики з боку держави по відношенню до виробників національного мистецького продукту;

• низький рівень державної підтримки, в т. ч. фінансової, закладів мистецтва та культурно-просвітницьких проектів і як наслідок - комерціалізація об'єктів культури та засобів донесення до людини надбань культури;

• звуження доступності користування надбаннями культури для представників малозабезпечених та навіть середнього достатку сімей;

• низький рівень матеріально-технічного забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів;

• недостатній матеріальний рівень життя пересічної української сім'ї.

IV група - організаційно-правові проблеми:

• невідповідність чинного Закону України "Про захист суспільної моралі" сучасному розвитку суспільства;

• неврегульованість питань між державними органами щодо критеріїв віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

• недостатня ефективність застосування правового механізму протидії ввезенню до України друкованої продукції, яка містить інформацію, що не відповідає вимогам Закону України "Про захист суспільної моралі";

• можливість розповсюдження продукції порнографічного характеру на території України, в т. ч. дитячої (зокрема можливість купити через Інтернет-магазини), а також матеріалів, які культивують насильство, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії, расову і релігійну нетерпимість;

• відсутність дієвих механізмів контролю за дотриманням законодавства про захист суспільної моралі розповсюджувачами іноземного телепродукту (зокрема реаліті-шоу);

• відсутність правових механізмів та технічних можливостей сприяння дотриманню в українському сегменті мережі Інтернет вимог законодавства України про захист суспільної моралі, відсутність правових норм щодо дотримання етичних стандартів при розміщенні реклами у мережі Інтернет.

V група - ціннісно-орієнтаційні проблеми:

• зміна ціннісних орієнтацій суспільства; зміни у побутовій культурі;

• поширення шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем, у тому числі слабоалкогольними напоями і пивом, тютюнопаління, наркоманія і, як наслідок, сексуальна розбещеність, цинізм, поширення насильства;

• відсутність у суспільстві мотивації на здоровий спосіб життя та комплексного підходу для розв'язання проблем його формування;

• нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними людськими цінностями, що складалися та формувалися в суспільстві протягом тривалого часу;

• відсутність у переважної більшості молодого покоління національної традиційності щодо певних етичних норм, правил, поглядів;

• поява різноманітних суб- та контркультур;

• формування етнічних груп, які не були властивими для етнічного складу країни.

VI група - соціально-деформаційні проблеми:

• проникнення насильства через засоби масової інформації у духовну культуру, сім'ю та побут;

• люмпенізація, сексизм та еротизація культури;

• "засмічення" мережі Інтернет насильством, порнографією і т. д. на фоні швидкої інформатизації та комп'ютеризації суспільного життя;

• тенденції до заміщення виховної функції освіти інформативно-навчальною функцією;

• негативний вплив засобів масової інформації на формування здорового способу життя;

• поширення споживацького стилю життя засобами масової інформації та рекламною продукцією;

• неготовність більшості молодих людей сприймати сучасні надмірно великі об'єми інформації та її адекватно оцінювати;

• зростання рівня українофобії, антисемітизму, русофобії, інших видів ксенофобії та расової дискримінації; збільшення кількості радикальних інтолерантних щодо іноземців молодіжних течій, нелегальна міграція та нелегальний статус частини представників інших країн, які перебувають в Україні.

• можливість негативного впливу засобів масової інформації, зокрема телебачення та радіомовлення, інформаційних, комп'ютерних, телекомунікаційних та інших технологій на морально-психологічний стан населення і, у першу чергу, на дітей та молодь.

2. МЕТА, ПРИНЦИПИ, ЗАВДАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Метою державної політики у сфері захисту суспільної моралі є формування єдиної комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в електронних та інших засобах масової інформації поширення продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, у тому числі пропаганди культу насильства та жорстокості, расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.

Найважливішими принципами державної політики у сфері захисту суспільної моралі, закладеними в основу Концепції, які надалі мають бути юридично закріпленими у законодавстві, є: верховенство права; поваги до прав, свобод, честі та гідності людини; заборона цензури; гарантування державою суспільного плюралізму ідеологічних засад, які відображають загальносуспільні цінності; залучення громадськості до вирішення питань захисту суспільної моралі; невтручання органів державної влади і місцевого самоврядування у діяльність засобів масової інформації та суб'єктів господарювання поза межами, визначеними законом та нормами міжнародного права; створення умов для здійснення саморегулювання у дотриманні законодавства про захист суспільної моралі; забезпечення доступності до судового захисту прав суб'єктів відносин у сфері суспільної моралі.

Завданнями державної політики у сфері захисту суспільної моралі є:

- утвердження духовності та морально-етичних засад у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- захист дітей і молоді від негативного впливу продукції, яка поширюється з порушенням законодавства про захист суспільної моралі, несе загрозу їх фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану;

- недопущення розповсюдження продукції, організації та проведення видовищних заходів, що можуть негативно впливати на суспільну мораль, фізичний, розумовий чи морально-психологічний стан людини;

- здійснення експертної оцінки аудіо-, відео-, друкованої продукції, видовищних заходів, інформації та даних на електронних носіях, що завдають шкоди суспільній моралі, з метою публічного обговорення цих проблем;

- здійснення моніторингу та аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту суспільної моралі;

- створення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних про стан суспільної моралі;

- створення науково-методичної бази у сфері захисту суспільної моралі;

- здійснення профілактичних та інформаційно-просвітницьких заходів, пропагандистської діяльності у сфері захисту суспільної моралі;

- суспільний діалог, участь громадськості у захисті суспільної моралі, забезпечення морально-етичної складової в освітньо-виховному процесі;

- нормативно-правова діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питань дотримання етичних норм та захисту суспільної моралі.

3. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Державна політика у сфері захисту суспільної моралі здійснюється шляхом:

- розвитку законодавства про захист суспільної моралі;

- забезпечення верховенства права та рівності усіх перед законом;

- відповідності законодавства морально-етичним засадам суспільства;

- заборони вимоги попереднього узгодження змісту інформаційної продукції з органами державної влади;

- підтримки національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;

- захисту прав людини від незаконних дій суб'єктів інформаційних відносин;

- гарантованості права людини на споживання інформації, вільної від матеріалів, що становлять загрозу її фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану;

- гуманізації інформаційного простору;

- підвищення рівня медіа-культури;

- захисту дітей від негативного впливу продукції та видовищних заходів, що містять елементи насильства чи жорстокості, пропагують фашизм, неофашизм, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії, расову і національну ворожнечу;

- виховання поваги до батьків, до традиційних сімейних цінностей, почуття патріотизму, любові до рідної землі, рідної мови, поваги до вітчизняної історії;

- сприяння формуванню відповідального батьківства та материнства;

- зміщення акценту у вимірах розвитку із оцінки "рівень життя" на оцінку "якість життя".

Основними засобами розв'язання проблем у сфері захисту суспільної моралі в Україні є:

- заходи профілактичного і просвітницького характеру та пропагандистська діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- державний контроль (нагляд) у сфері захисту суспільної моралі;

- здійснення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі;

- експертна діяльність у сфері захисту суспільної моралі;

- участь громадськості у заходах щодо захисту суспільної моралі;

- організація співробітництва державних органів з громадськими організаціями, церквами та релігійними організаціями з метою захисту суспільної моралі на засадах взаємних домовленостей відповідно до законодавства;

- підвищення соціальної відповідальності еліти за забезпечення морально-етичного розвитку громадянського суспільства в Україні.

Реалізація державної політики у сфері захисту суспільної моралі здійснюється через такі стратегічні напрямки діяльності держави:

- відкритий діалог із суспільством, спрямований на підтримання загальносуспільної дискусії щодо захисту суспільної моралі;

- діалог між державними інституціями і суб'єктами інформаційних відносин, результатом якого має бути створення системи саморегуляції суб'єктів інформаційної сфери як втілення однієї із форм розвитку демократичного суспільства;

- удосконалення організаційно-правового механізму, спрямованого на захист суспільства від негативного впливу інформації, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії, на унеможливлення пропаганди наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, расової і національної ворожнечі та реалізацію права людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психічному стану населення;

- організація роботи у регіонах за підтримки місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також створених місцевих громадських колегій з питань захисту суспільної моралі, які мають стати "громадськими арбітрами" у питаннях захисту суспільної моралі в усіх регіонах України;

- участь громадськості в обговоренні актуальних проблем дотримання законодавства України у сфері захисту суспільної моралі та проблем забезпечення інформаційної безпеки держави, формування пропозицій, спрямованих на усунення негативних наслідків високих темпів розвитку інформаційних технологій і удосконалення організаційно-правових засад регулювання суспільних відносин у цій сфері та участі у загальносуспільній дискусії про стан захисту суспільної моралі.

Реалізація державної політики щодо захисту суспільної моралі в окремих сферах суспільного, державного життя здійснюється у таких формах:

у сфері законодавчої діяльності:

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

- усунення розбіжностей, прогалин та неузгодженостей, що існують в законодавстві України у сфері захисту суспільної моралі;

- ухвалення нової редакції Закону України "Про захист суспільної моралі";

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів, які сприятимуть формуванню здорового способу життя, моральному вихованню дітей та їх захисту від негативного впливу інформаційної продукції;

- розроблення та прийняття нормативно-правових актів з питань реалізації державної політики у сфері розвитку українського сегменту мережі Інтернет, діяльності електронних засобів масової інформації, поширення мобільного контенту, розповсюдження комп'ютерних ігор, введення відповідної сертифікації комп'ютерних ігор та вікових обмежень із врахуванням пропозицій громадських організацій;

- на законодавчому рівні визначення та надання обов'язковості критеріям віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

- удосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

у сфері соціальної політики:

- збереження та примноження національних духовних і культурних цінностей;

- відновлення української духовності, утвердження морально-етичних цінностей у суспільно-політичному та приватному житті;

- покращення умов для збереження репродуктивного здоров'я населення, пропагування та формування здорового способу життя, створення системи запобігання та протидії алкоголізму, тютюнопалінню та використання психоактивних речовин;

- забезпечення державної підтримки висвітлення обласними державними телерадіокомпаніями та регіональними комунальними засобами масової інформації політичних, економічних, соціальних, культурологічних та організаційно-правових проблем, які впливають на формування та сучасний стан суспільної моралі в Україні;

- розроблення спеціальних довгострокових галузевих державних програм, спрямованих на поліпшення "морального клімату" в країні шляхом спеціальних, галузевих заходів програмного характеру;

- попередження діяльності, що здійснюється із порушенням законодавства у сфері захисту суспільної моралі (насамперед, щодо проведення видовищних заходів, виробництва та обігу продукції, яка пропагує війну, національну, расову та релігійну ворожнечу, фашизм, неофашизм, расизм, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії);

- визначення підтримки традиційних родинно-сімейних відносин одним з пріоритетних напрямів діяльності держави; створення системи всебічної підтримки молоді, її самовизначення та самореалізації, зокрема, збереження діючих та спорудження нових молодіжних і дитячих спортивних шкіл, будинків культури, клубів, формування необхідних для цього правових, гуманітарних та економічних передумов та соціальних гарантій, підтримка об'єднань громадян, які функціонують у сфері захисту суспільної моралі.

у духовно-релійгійній сфері:

- налагодження тісної співпраці з церквами та релігійними організаціями у сфері захисту суспільної моралі, пропаганді духовних і моральних цінностей та здорового способу життя.

у сфері державної безпеки:

- визначення захисту суспільної моралі як складової забезпечення національної безпеки поряд з гуманітарною та інформаційною безпекою України.

у сфері інформаційної політики:

- захист національного інформаційного простору; оптимізація системи державного управління інформаційною сферою; створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України;

- державне фінансування засобів масової інформації, які пропонують просвітницькі, інформаційні, навчальні та аналітичні програми;

- продовження діалогу із загальнонаціональними, регіональними і місцевими телекомпаніями та відповідними громадськими організаціями з метою обмеження показу на телебаченні кінофільмів та телепередач, які містять епізоди насильства, сцени з розпиттям алкогольних напоїв, популяризацію паління;

- врегулювання питання про законодавчу заборону реклами алкогольних напоїв та пива на телебаченні;

- активізація заходів по боротьбі з недобросовісною рекламою;

- запровадження соціальної реклами, спрямованої на протидію можливій пропаганді алкоголю, паління, вживання наркотиків у всіх засобах масової інформації, незалежно від форми власності;

- здійснення моніторингу дотримання етичних стандартів у розповсюдженні інформації та реклами в мережі Інтернет, відпрацювання механізмів протидії розповсюдженню шкідливого контенту в мережі Інтернет;

- обмеження обігу комп'ютерних ігор, які містять елементи насильства і жорстокості та запровадження експертної оцінки комп'ютерних ігор, які розповсюджуються на території України, підтримка національного виробника з метою створення конкурентоспроможних комп'ютерних ігор.

у культурно-мистецькій сфері:

- розширення державної підтримки культури і мистецтва та творчих громадських організацій;

- сприяння створенню художніх фільмів вітчизняного виробництва;

- утвердження статусу української мови у сфері культури та збільшення виробництва якісного українського мистецького продукту, підтримка вітчизняної драматургії та художнього мистецтва;

- налагодження виробництва якісних вітчизняних видовищно-розважальних програм;

- забезпечення доступу населення, зокрема районних центрів, невеликих міст, сіл та селищ, до перегляду творів національного та світового кіномистецтва шляхом розвитку мережі залів і приміщень для їх кіно-, відеопоказу.

у сфері охорони здоров'я та пропаганди здорового способу життя:

- створення механізмів матеріально-технічного забезпечення діяльності з формування здорового способу життя;

- введення спеціального збору на прибутки від реалізації тютюнових та алкогольних виробів для фінансування конкретних заходів щодо запобігання курінню та боротьбі з алкогольною та наркотичною залежністю;

- запровадження системи соціально-економічного і морального стимулювання населення та підтримка громадських організацій з метою забезпечення умов здорового способу життя.

в освітньо-виховній сфері:

- сприяння утвердженню традиційних сімейних цінностей у вихованні дітей, популяризація кращих зразків сімейного виховання;

- посилення відповідальності за розповсюдження продукції порнографічного змісту, продажу алкоголю та тютюну неповнолітнім;

- посилення контролю за наданням послуг операторами мережі Інтернет з метою запобігання впливу інформації, яка негативно впливає на формування свідомості неповнолітніх;

- сприяння громадській протидії діяльності організацій, які мають антидержавне, расистське, антиукраїнське, антисемітське, антиросійське та інше ксенофобське спрямування;

- гармонійне поєднання навчальної та виховної функції освіти, національного і полікультурного виховання, формування культури міжнаціональних взаємин; розширення вивчення релігієзнавства;

- здійснення соціально-правової експертизи рішень органів влади з точки зору їх впливу на процеси морального розвитку дітей та учнівської молоді;

- створення сприятливих умов для морально-духовного виховання учнівської молоді в дитячих громадських об'єднаннях як важливого ресурсу засвоєння дітьми суспільних норм, правил і процедур;

- забезпечення матеріально-технічної бази навчально-виховного процесу всіх типів навчальних закладів, підтримка учнівського та студентського самоврядування.

у науково-технологічній сфері:

- проведення комплексних наукових досліджень у сфері захисту суспільної моралі та впливу нових інформаційних технологій на людей;

- розробка програмних та технічних засобів обмеження доступу до інформації, яка негативно впливає на суспільну мораль, здоров'я людей.

у сфері зовнішньої політики:

- вивчення закордонного досвіду з питань дотримання етичних норм, захисту суспільної моралі та безпеки дітей в інформаційному просторі;

- взаємовигідний обмін інформацією щодо захисту суспільної моралі та багатостороння міжнародна співпраця в цьому напрямку;

- приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі та безпеки дітей в інформаційному просторі.

4. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ

Удосконалення державної політики у сфері захисту суспільної моралі надасть змогу усунути протиріччя у законодавстві, подвійне тлумачення норм та відповідно їх неоднакове застосування державними органами, попереджувати можливе заподіяння шкоди як фізичним, так і юридичним особам під час реалізації ними своїх основних прав та свобод, зокрема, права на інформацію, свободу слова, свободу творчості тощо.

Реалізація Концепції дасть змогу:

- створити політико-правові, соціальні, економічні, духовно-культурні, організаційні та матеріально-технічні умови для формування комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя українського суспільства; сприяти розвитку соціальної відповідальності держави, суб'єктів інформаційної сфери, журналістики та бізнесу;

- виробити ефективний механізм взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування з громадськими організаціями у діяльності, спрямованій на реалізацію заходів профілактичного і просвітницького характеру, популяризації морально-етичних норм, духовних і культурних надбань українського суспільства, попередження і недопущення виробництва і розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі;

- гарантувати право людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану людини.

- підвищити рівень поінформованості населення з питань здорового способу життя та первинної профілактики захворювань, негативного впливу на здоров'я паління, вживання алкоголю, наркотичних засобів, комп'ютерної залежності та ігроманії;

- знизити рівень попиту на алкогольні напої та тютюнові вироби, поступово знизити поширеність паління, вживання алкоголю та попереджувати вживання наркотичних засобів;

- виключити використання у засобах масової інформації продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини;

- збільшити обсяг соціальної реклами з тематики формування здорового способу життя, протидії шкідливим для здоров'я звичкам;

- встановити етичні норми з метою обмеження доступу дітей і молоді в мережі Інтернет до інформації, обіг якої порушує законодавство України про захист суспільної моралі;

- запровадити юридичну відповідальність за поширення в мережі Інтернет інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини;

- зменшити кількість правопорушень у сфері захисту суспільної моралі.

5. ОБСЯГ ФІНАНСОВИХ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ, ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється за рахунок та у межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік міністерствам, центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законом.

Обсяги державного фінансування визначаються щороку з урахуванням завдань та можливостей державного бюджету.

Додатковим джерелом фінансування інформаційних заходів з формування здорового способу життя може бути виділення частини доходів держави від акцизних зборів на реалізацію тютюнових та алкогольних виробів, яка визначається при ухваленні Державного бюджету України на наступний рік.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали